| Сторінки (3/221): | « | 1 2 3 | » |
Сучасний світ – шалений і стрімкий –
Летить за вітром, наче павутинка.
Тут може втриматись терплячий і чіпкий.
А як живе у світі цьому жінка?
Вдягає сукню, носик чепурить
І безліч днів снує незриму нитку,
Що з лабіринтів клубної пітьми
Врятує знов Тесея напідпитку.
Чекає Одіссея із морів,
Синдбадові залатує вітрила,
Мільйони літ, багато довгих днів
Гефестові розпалює горнило.
А ввечері казками полонить
Закохану свідомість Шахріяра.
В печерах, схованих вже тисячі століть,
Пасе Циклопу золоту отару.
Шукає Нео в матричних світах,
Об промінь гострить дивний меч Джедая.
І з втомленим цілунком на вустах
В обіймах ніжних тихо засинає.
Картина Жозефіни Уолл
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021
[b]Я вічна зима[/b]
Так холодно в серці – я вічна зима
З красою холодних відтінків.
Я так захотіла, напевно, сама
Сховатися в мурах, в пристінках
Моєї роздертої вітром душі –
Її вже нічим не зігрієш,
Там спогади й долі сплелися чужі.
Можливо, ти з нею щось вдієш?
За що проклинає мене сірий дощ
І палить думки мої осінь?
Біжу до крижин, що зіпнулися сторч,
Й ховаюсь за мерзлу їх просинь.
Тобі лиш вдалося у душу мою
Прокласти кохання стежинки,
Бо ти поєднав теплу пристрасть свою
З красою холодних відтінків.
2023
https://www.youtube.com/watch?v=ECqx7ZyaD2s
[b]Я просто зима[/b]
Не осень в душе я, я просто зима
С красою холодных оттенков.
Во всём разобраться должна я сама –
Что кроется в душных застенках
Моей что-то ищущей в мире души,
Её уж ничем не разбудишь.
Но есть одно средство на свете… Скажи,
За что ты один меня любишь?
За что проклинает меня серый дождь,
Разлуками мстит злая осень?
Бегу от всего я, гонимая прочь,
И прячусь под зимнюю проседь.
Но что же влечёт неустанно тебя
К безмолвию душных застенков?
Наверное, то, что я просто зима
С красою холодных оттенков.
1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
У кожному із нас живе актор –
Виконувач в житті суспільних ролей.
Життя, наш театральний бутафор,
Вдягає нас щодня у стилі долі.
Костюми, маски, мед на язиці –
В залежності від певних ситуацій.
І грим великим шаром на лиці,
Щоб мліти від захопливих овацій.
Недовга роль, хоч в касі був аншлаг.
Нову виставу завтра ми зіграєм.
До дзеркала долаєм звичний шлях –
І душу білим гримом затираєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
Із яблуком у людства справа дивна:
В раю дозрілий соковитий плід
Для возвеличень створював причини –
Провинником був радостей і бід.
Спокусник змій в небесному Едемі
Новий наїдок з дре́ва пізнання́
Для Єви дав. Мудріших академій
Не знала Єва з сотворіння дня.
Адам вдавився райськими плодами,
Бо гріх їх їсти. Та окрім страждань,
Міцний кадик – це яблуко Адама –
Прикрасив всім чоловікам гортань.
В Олімпі яблуком прекрасних обирали
Жінок-богинь. Закоханий Паріс
Посіяв сварку в Трої між родами,
Бо Афродиті дивний плід приніс.
Англійський сер учений А́йзек Нью́тон
Закон тяжіння впевнено вивчав.
Замислившись над формулами руху,
Під яблунею тихо задрімав.
Туга́, розкішна, соковита сфера
У лоб поцілила. Він скрикнув: «Хай вам грець!»
Хоч, кажуть, то – легенда чи афера,
Та Нью́тон – фізики класичної творець!
Не так давно сучасний винахідник –
Відомий підприємець Стівен Джобс
(Завжди авантюрист був і дослідник) –
Згадав крутий Ньюто́нів суперлоб.
Назвав комп’ютер перший сортом яблук,
Намалював сріблястий Макінто́ш * –
І надкусив окраєць. Символ «Apple»
Над яблуками став великий бос.
Часи змінились. Ми пливем за світом,
Кладемо в кошик яблука на Спас
І віримо, що плід цей соковитий
До відкриттів нас приведе не раз!
Макінтош * – це лінія персональних комп'ютерів компанії Apple Inc. Таку назву лінія отримала завдяки сорту яблук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021
Я вчилась цілуватись у під’їзді.
Молодшим був за мене кавалер.
А я застигла на одному місці:
Інстинкт – для цього дійства режисер.
Сусід мій – кароокий ромський хлопець,
Ми від дощу сховались під навіс.
Спочатку думала: зітру його на попіл,
Коли мене до себе він притис.
Та всі думки розтанули дівочі –
Лягла на плечі скорена рука…
Я пам’ятаю й досі темні очі
Й вуста палкі того циганчука!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021
Нарешті тест показує дві смужки –
В тобі нове прокинеться життя.
Дві паралелі стрімко й відчайдушно
Твоє наповнять сенсом майбуття.
І не важливо – дівчинка чи хлопчик:
Прийти у світ – робота кропітка.
Вітрилом серце від думок тріпоче –
Твоя у цій дитині ДНК.
Династії, і мови, і народи
Відходять з кожним роком в небуття.
Немає більшої у світі насолоди –
Щасливим бачити народжене дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021
Чи можливо кохать чоловіка:
Не брутально-гарячого звіра
І не воїна – птаха-шуліку,
А ласкаво-чуттєвого квіра?
Голубливі тонкі його пальці
Не торкались жіночого тіла,
Не зливали Інь з Янем в екстазі,
А від плоті коханця п’яніли.
У обох тугі м’язи на шиї
Набрякали від пестощів диких
Й лоскотали по щелепах вії –
І щасливі здіймалися крики.
Як я заздрю йому, що дозволив
Доторкатись до себе вустами
І вбирав кожен поштовх і подих, –
Бо я хочу відчути те ж саме!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021
Ти бажала у серці любові
І горнулась до сильних плечей,
Та ріднею були не по крові,
А за кількістю спільних речей.
Ти здійсняла усі забаганки
І писала сценарії дій,
Зустрічала з ним сонячні ранки
І чекала на втілення мрій.
Та зимової довгої ночі
Обірвалась чекання струна –
І чужі теплі, лагідні очі
Налились в твою душу до дна.
Ти втомилася жити за планом
І хмеліла від щастя щодня,
Ти нарешті почула «кохана» -
З серця зникла незламна броня.
Ти літала… Та раптом погрози
Повернули до спільних речей…
Там, де серце, - незборкані сльози.
Там, де крила, - нестримно пече!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021
Сніг потемнів, розмерзлися калюжі,
І вже дзвенять розбурхані пташки.
Підсніжника стебло крижини дужі
Долає, розпускає пелюстки.
І знову оживає несміливо
Все те, що довго кутали сніги.
І відбувається в природі вічне диво –
З душі спадають мерзлі ланцюги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2021
Не проводжай мене ні поглядом, ні словом
І не читай молитви повсякчас.
Я зникну в сірих вулицях за рогом…
Не треба більше думати про нас!
Не зберігай моїх листів в шухлядах,
Прикрий серпанком на стіні портрет.
Нема потреб в удаваних бравадах –
Для всіх розлука наша не секрет.
Не проводжай підня́тою рукою
Не дозволяй сльозам заслати путь!
Я не жорстока! Без цієї «зброї»
Не стане сил мені тебе забуть!
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
А ти мені сказав, що я «несміла», -
І закінчились наші спільні дні.
Жила я після того, як уміла –
І не один освідчився мені.
Когось в житті зустріла випадково,
А хтось прийшов на поклики мої…
Минуло-зникло… Що казати знову?
Були побачення й сміливі, і нудні…
З тобою зустрічі ніколи не шукала –
Ти сам з’явився на моїй путі.
Та вимовить «привіт!» (от дивна справа)
Ти так і не насмілився мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2021
Давно вже приховую я одну тему:
Незборкана пристрасть у серці моєму.
Я прагну кохати, волію кохатись,
До кожного нерва на тілі торкатись.
В шаленому танці ночей незабутніх
Залишусь собою, зміню лиш присутніх…
В думках! Бо насправді я жінка заміжня –
Кохана, щаслива, ласкава і ніжна.
Та часом скипає десь творча натура –
І в космос злітають думки про Гяура…
Від пристрасті я не позбавлюсь довіку!
Лиш дай мені, Боже, кохать чоловіка!
Гяур – герой поеми Байрона, молодий венеціанець, що кохав заміжню черкешенку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2021
Кривава над обрієм сходить імла,
Розвіює вітер загнуздану гриву.
Вже рани на крупі ятрять від сідла.
І кара від неба – незборкана злива.
Чекають від вершника слави в борні,
Та він лиш коханих очей охоронцем
Давно мріє стати – багато вже днів
У хмарах свинцевих ховається сонце.
В обличчях гарячих, як сонячний лик,
В очах, що за формою схожі на місяць,
Живуть стародавні легенди про тих,
Що вміють кохати навіки. Як птиці,
Злітають увись душі зниклих в віках…
Та вічність усе назавжди не поглине:
Любов їх залишиться в журних піснях
І знову зросте у нових поколіннях.
P.S.
Той воїн сміливий – азійський актор.
І час зупиняє цей погляд з екрану,
А доля закоханих збуджує кров…
Я вперше дивилась корейську дораму…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2021
Невже слово «чорний» – синонім печалі?
Чому слово «білий» - це символ добра?
В дитинстві засвоїли дивні скрижалі,
А зараз межуєм ці антислова.
Чорніють за обрієм гори великі,
І чорна земля на них родить зело.
А в чорних одежах монахи безликі
Звертають до неба зчорніле чоло.
І молять у Бога, щоб сонце світило,
Щоб щедрий чорнозем не зблід від негод.
І «чорний» стає отим вічним мірилом,
Що рухає долю, боронить народ.
По білому снігу ступають мундири.
На білих сорочках – криваві стежки.
В лице побіліле читають їм вирок,
Вдягають на голови білі мішки.
І бачать вони в світлі білому далі,
Що кличуть в останню незвідану путь.
Посмертно держава їм видасть медалі –
І «аркушем білим» життя їх назвуть.
Допоки чорніє волосся на скроні
І смагне на сонці дочорна лице,
Не стануть написані Всесвітом долі
Ні вироком чорним, ні світлим кінцем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2021
https://www.youtube.com/watch?v=wpFFSTFdpSs
Коня спинила, повід узяла
І повела в подвір’я до криниці.
Щовечора чекала край села –
І від усіх ховала таємницю.
А він – той, що приїхав з далини, –
Не знав, як їй сказать про невідоме:
Вертаючись з походу, із війни,
Він іншу залишив в чужому домі.
Вона відчула – зайві тут слова…
Коня гнідого мовчки розсідлала.
А літня ніч для щастя замала…
Не для кохання постіль розіслала.
Перехрестила зранку у сідлі –
Тримати вдома козака несила!
Роса слізьми завмерла на гіллі…
Під серцем вже дитя його носила.
Картина - Михайло Кривенко «Їхав козак на війноньку…», 1954 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Не хочу бути жінкою – це мука!
Побути чоловіком хоч би раз…
І одягнути довгий плащ і брюки,
Й тютюн втягнуть повільно, щоб не згас,
Піти у місто, вулицями швендять,
Зайти зухвало в модний ресторан,
Із келиха хильнути трохи бренді,
Хитаючись упасти на диван,
Моргнути б тій привабливій білявці…
Та є питання в голові одне:
Знайдеться той зухвалець, що уранці
Мені вдягти обручку ризикне?
Фото - Pikist
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Весна пливе в човні з-за гір зелених,
Відштовхується сонячним веслом,
Стає босоніж на ще сонний берег,
Крокує світом: містом і селом.
Травичку стелить, гріє голі віти,
Розпушує ще зліплені бруньки
І розкриває очі першим квітам,
Цілує їх прозорі пелюстки.
Весна несе красу всьому живому.
Блакить і зелень так їй до лиця!
Розвіює весна печаль-утому,
Коханням повнить радісні серця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
Хтось любить літа зеленаві коси,
Хтось – осені пожежу золоту,
А хтось - весну, дзвінку і стоголосу,
А я люблю зимову самоту.
Нехай хоч трішки снігу на дерева,
На мокрі і покручені гілки.
Калюжі чорні зблиснуть кришталево,
І побіліють стоптані стежки.
Затихне гомін стомленого птаства.
Навколо тиша… Всюди рівний сніг…
Яке це щастя – серед снігу царства
Одну прокласти з тисячі доріг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
Ти знову сьогодні пізно,
А я – серед стін і диванів.
Годинник розставив грізно
Тенета з домашніх капканів.
Цокоче він люто й неспинно –
Відлуння в кімнатних просторах.
Дзвінок телефона – аж зимно!
– Скажи, ти додому вже скоро?
О люте безмежне чекання,
Зависле на ніжному слові.
І навіть вже стрілки в коханні
Опівночі злитись готові.
А я вип’ю кави, бо пізно,
В думках не позбавлюсь капканів.
А ти засинаєш так ніжно
У втомленій пастці диванів.
https://www.youtube.com/watch?v=N6-fFudn-CM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
Якщо ти хочеш змін – почни із себе.
Шукати винних в прикрощах – дарма!
І помилок боятися не треба!
Збуди той пломінь, що в тобі дріма.
Спіймай свій дзен – це шлях до перемоги.
Злови у герцах гармонійний лад,
Відкрий нові непройдені дороги,
Зрости у серці вчинків добрих сад.
Навчись подяку вимовлять словами,
Вона зупинить зло і негатив.
В життя своє, овіяне вітрами,
Впусти любов – найвище із світил!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
Невпинно життя пролітає:
Ще вчора були молодята,
А ось і за сорок минає,
В колисках пищать внученята.
Та клопоти раптом в онука –
Бабусю в лікарню збирати,
У ту, що і мама (от штука!)
Ходила сестру купувати.
Сміється дідусь молодечо,
А зять йому нишком моргає:
«Що, діду, ви той іще МАЧО!
Бабуся дитинку чекає!»
Три доньки дорослі – як квітки!
Велика сім’я розрослася.
А скільки ще того там віку?
Синочка ще треба для щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
Серпневе сонце визира з садів,
Змагаючись із вранішнім туманом.
Вже Спас бджолиний щедро відгудів.
Лунає в кронах вітрове сопрано.
Вже осінь кличе до своїх обійм,
Дарує хризантеми й терпкі сливи.
Ще літо сонне з павутинних вій
Плете ажурні нетривкі мотиви.
Відходить літо – мить не повернеш!
Лелечі зграї вдалині курличуть.
І під коштовний золотий вінець
Осінній вітер вже природу кличе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
Відлуння днів у пам’яті дзвенить,
І тчуть сувої спогади завзяті.
В майбутньому чужа ще кожна мить,
В минулому – печалі забагато.
Вимірюєш свій шлях зразком всіх мір,
Стоїш на варті у сумління й волі.
Та іноді усім наперекір
Покличе в світ тебе щаслива доля.
І всі пророцтва щезнуть в небутті,
І спогади сховають гостре жало,
І ти відчуєш: головне в житті –
Спіймати мить, яка так поспішала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
З роками менше віриш в світле диво
І в чарівний з цукерками мішок,
Та раптом упаде з небес грайливо
Тобі на вії лагідний сніжок.
Лунає в магазині Френк Сінатра –
І майже знаєш пісню «Джінгл Беллс».
Подіяла уже різдвяна мантра –
І ти стоїш на старті до чудес.
Кутя, ялинка, свічка, подарунки,
Ісус в колисці – все чека Різдва!
Святкова ніч ось вийде з-за лаштунків
І розпочне омріяні дива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
[b]Розлука[/b]
Бринить в повітрі вже розлука,
Із серця мрію вирива.
Ось роз'єднаємо ми руки
І укладемо гнів в слова.
Нам не судилося єдино
В обіймах в захід увійти.
Близьких два серця, дві людини
Чужими стали назавжди.
Пробачим сварки, і зізнання,
І обіцянок ланцюги.
Тепер у нашого кохання
Стрімкі, урвисті береги.
[b]2023[/b]
[b] Разрыв[/b]
Витает в воздухе разлука,
И быстро рушится мечта.
Разъединим навеки руки
И заключим разрыв в слова.
Не суждено нам быть навеки,
В объятьях встретить наш закат.
Два близких сердца, человека
Чужими стали во сто крат.
Простим обиды, обещанья,
Отправим чувства на покой.
Горьки мгновенья расставанья –
Не возродить любви былой!
[b]2013[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
Під шум дерев, під шепіт падолисту
Мелодію склада Маестро Час.
І горобин палаюче намисто
В осінній день запрошує на вальс.
Кружляє листя, наче жовті ноти
Розсипались із стану до землі.
Гілки із вітром в парі будуть доти,
Доки дощі поглинуть їх в імлі.
А Час змахне в повітрі дивним жезлом –
І все заграє злагоджено в такт.
І одягне вдоволений Маестро
Уже не золотий, а білий фрак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
На рассвете в сонных сладких грёзах
Видится мне образ твой родной.
Небо утреннее в пылких алых розах
День рождает чистый и живой.
И, отделавшись от тёмной страстной ночи,
Босиком я выйду в дрёмный сад.
Там горят наливок жёлтых очи
И смородины чарует аромат.
Средь природы, чистой и умытой,
Застывает времени отсчёт.
Воскресает пламень позабытый
И к тебе безудержно влечёт.
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885976
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.08.2020
Соковита скибка кавуна,
Жовтобока перестигла диня…
Літній келих випитий до дна.
Осінь на баштанах господиня!
Виноградний кетяг пломенить
І звисає краплями бурштину.
Осінь свій барвистий оксамит
Стелить вже на літню скатертину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
[b]Утомлена любов[/b]
Струсну із лоба жмут недбалого волосся,
Залишу погляд свій на стиснутих вустах.
Чи зради ті були, чи приховать вдалося?
Чужі цілунки сплять у наших спільних снах.
Можливо, зрад нема у гострих рисах вилиць.
Та й пристрасті нема у змучених думках.
У двері ти заніс пустелю сірих вулиць
І кинув парасоль, заплакану, в сльозах.
Твій остуджу запал і розпалю вогонь я,
Збуджу я вир бажань і заспокою кров.
З тобою назавжди я поруч, ти погодься,
Щоби зігріть в тобі утомлену любов.
2024
[b]Уставшая любовь[/b]
[i]Что такое измены, если губы,
которые мы целуем, - прекрасные губы!
Французская песня[/i]
Небрежный локон лёг мне на колени,
И взгляд мой замер на твоих губах.
Поэт сказал : «Что стоят все измены,
Когда растают поцелуи в страстных снах?»
Я знаю: нет измен в усталых поцелуях,
Хотя и страсти нет в измученных глазах.
Ты в дом сейчас принёс пустынность серых улиц
И бросил в угол зонт, потрёпанный, в слезах.
Я остужу твой пыл и подогрею страсть,
Зажгу в тебе огонь и успокою кровь,
Ведь только для того на свет я родилась,
Чтобы согреть в тебе уставшую любовь.
1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020
Я Время нервно тороплю,
Чтобы оно не длилось вечность.
Как ни старайся – не пойму,
Что в этом страшная беспечность.
Не осознаю никогда,
Что Время властвует над всеми,
Что где-то в небе есть Звезда,
И перед ней, быть может, Время
Склоняет голову , стыдясь
За то, что где-то торопилось.
Ну а Звезда, ещё сердясь,
Поймёт, что просто я влюбилась.
1993
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885907
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.08.2020
Ми прибрали місто наше,
Тепер стане воно кращим.
Все сміття навкруг зібрали,
Погрузили, спакували.
Закликаєм земляків:
І дітей, і їх батьків –
Місто чистим залишити,
Щоб щасливо в ньому жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
[i] Ю.М.[/i]
Неслышимой походкой ты ушёл
Дорогой лунною к извечным небесам.
Я верю: ты покой свой там нашёл,
Привык к высоким белым облакам.
Ушли с тобой упрёки, суета,
И не сбылись далёкие мечты.
Пустыми стали горькие слова,
Далёкими – любимые черты.
Был разный нам отмерен жизни век,
Прошли мы вместе только часть пути.
Родной, далёкий - близкий человек,
За всё, что было, ты меня прости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885535
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.08.2020
Усе в житті змінитись раптом може:
Ідеї, гасла, релігійний сплін,
Хоч зараз розуміє це не кожен –
Нова епоха вимагає змін!
Усе відносно! Все в житті – як морок!
І глупу ніч замінить світлий день!
Все зміниться колись, але не скоро,
Ще поки кожен з нас – жива мішень.
От уяви собі, що ти в Берліні
І за вікном тридцять дев’ятий рік.
А ти не німець! Моісея сином
Тобі судилося прожити цілий вік.
«Майн кампф» лунає всюди: «Хайль, Великий!»
А ти ховаєш зірки шестикут.
Загинуть зможеш ти під оплески і крики
І діти в таборі навіки пропадуть.
Везли рабів у трюмах корабельних.
А де ж іще знаходитись рабам?
У муках помираючи пекельних,
Вони молились сонячним богам.
Ділився світ на «білих» і на «чорних».
Не вірили злі янкі в той момент:
Колись на їхні білодомні трони
Зійде Обама – «чорний» президент.
Чекали в Римі Папу на престолі
І димом сповіщали, що тепер
Ним стане найпочесніший католик –
Нащадок з римських праведних земель.
А потім раптом родом з України
Пантифіком стає Іван-Павло,
А ще Франциск – примас із Аргентини ,
І Бенедикт – баварський богослов.
З історії безцінні ті уроки,
Які зробили в часі поворот,
Змінили напрям, і ходу, і кроки
І об’єднали скривджений народ!
Змішаються в віках народи, й мови,
І колір шкіри – в сонячний мулат.
Зітруться всі кордони і засови.
А може, знов прийде матріархат?
А інтерлінгва – мова всіх народів –
Лунатиме із пристроїв зв’язку.
Не буде на кілти і тоги моди,
І шаровари згинуть у піску.
Чи буде мир колись? Війну колись забудем?
Боротись будем, доки стане сил?
А що ж тоді ділити будуть люди?
А те, що й зараз, - владу, гроші, вплив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Моя дитино, донечко моя,
Ти входиш в світ, де болі і тривоги.
Ти ще така тендітна і мала́,
Стоїш в пилу життєвої дороги.
Як хочеться, щоб ти не знала бід,
За мене вдвічі більше щастя ма́ла.
За те, щоб прожила ти сотню літ,
Мені здається, я б усе відда́ла!
Моя дитино, головне – життя,
Коли у небі сонце мирно світить,
Здорова щоб була твоя сім’я
І посміхались щиро любі діти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Я думала, что вновь не полюблю,
Что всё в душе давно перегорело,
Но вдруг на необузданность твою
Моя любовь окликнулась несмело.
Не на пожар похожа моя страсть,
Не на природы бурную стихию.
С трудом я новым чувствам отдалась,
Но жить хочу я с новой этой силой!
И пусть вдвоём нам быть не суджено,
Пускай придёт разлуки сожаленье –
Судьбе моей спасибо за одно
С тобою разделённое мгновенье!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884318
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.07.2020
Я не віддам тебе ніколи в світі,
Бо я понад усе тебе люблю.
Нехай збиває з ніг холодний вітер!
Я не верба плакуча – я стерплю!
Нехай птахи розгнуздано кружляють
Над гострими уламками сердець,
Я вистою, бо я тебе кохаю!
Я розірву терновий свій вінець!
2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Спливає час благоговійний літній,
І осінь дихає вологим духом хмар.
Закони неминучості всесвітні
Вкрадуть у літа зеленавий чар.
Чекає листя вічного спочинку –
Воно додолу скоро опаде.
Та перед цим безповоротним вчинком
Природу осінь в золото вбере.
Фото - з Інтернетних просторів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Наверное, я выгляжу смешно,
А может быть, ещё не повзрослела.
Отбушевали ссоры так давно,
Но оправдать тебя я не сумела.
Невыносимо в памяти носить
Твои черты и мысли об утрате,
Но не могу я прошлое простить.
Пора влюблённости исчезла безвозвратно!
Наверно, нелогично все живут
И проклинают то, что не сложилось,
Надеются: всё годы перетрут,
А в жизнь войдёт обыденность и милость.
Судьба дала обычный свой урок,
Чтоб я , с бедой столкнувшись, повзрослела,
В этапе юности поставила итог
И чтоб тебя я разлюбить сумела!
2003
Картина "Девушка на море" , сайт Рainting
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884205
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.07.2020
Снігом білим зима замітає
Те, що сонцю раділо й жило,
Але змучене серце чекає,
Щоб водою все лихо спливло.
Задзвенять березневі струмочки,
І розтануть пухкі килими,
І прокинуться проліска очі,
Що ніколи не знали зими.
То весни очі ясні, блакитні.
Дзвін струмків – голос теплих ночей.
Краплі-сльози течуть непомітно
У зими із розталих очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
Не думайте, что я сойду с ума,
Когда пробьёт исход бессонной ночи.
Так , значит, уготовила судьба –
Мне до утра томить над книгой очи.
Не думайте, что я не отрекусь
От лунных встреч и твёрдых обещаний.
Хвала Всевышнему, что лишь немая грусть
В душе моей и горьких нет страданий.
Не думайте, что я верна любви
И клятв с холодным сердцем не нарушу.
Не думайте, что только Вы одни
Пленили безраздельно мою душу!
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884112
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.07.2020
Пісня Мій Житомир - виконавець Артем Кондратюк.
(слова Юрій Михалечко / музика Олександр Ступак)
https://www.youtube.com/watch?v=LhWR42psveE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
Листок кленовий пожовтів,
Вже промайнуло літо.
І друг журавлик полетів,
Махнув крилом з привітом.
«Зажди, журавлику, постій! –
На вітрі лист тріпоче. –
Я з милим літечком своїм
Прощатися не хочу!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
[b]Безвихідь[/b]
Обру́ч твоїх обіймів заслабкий,
Його розбити вмить – мені під силу.
Та я не хочу… Зараз ти близький…
Ти так давно не кликав мене «мила».
І темне пасмо ти не лоскотав
В своїх долонях. Зсохлими вустами
Я пристрасть зборкала. Обру́́ч – то злий фінал
Безвиході тієї, що між нами.
Обру́ч послабшав. Скромний потиск рук
Собою витіснив солодкі поцілунки.
Я вже давно не витирала з губ
Помади заціловані малюнки.
Все повернуть нагоди вже нема.
Але якщо була б така можливість,
То рук моїх обру́ч з плечей спадав,
А ти б мовчанням здавлював чутливість.
2021
https://www.youtube.com/watch?v=ERqATJYJWf8
[b]Безысходность[/b]
Кольцо твоих объятий так слабо́,
Его разбить, мне кажется, под силу,
Но не хочу, ведь так уже давно
Не называл во сне меня ты «милой».
И тёмный локон кистью не ласкал…
Я страсть пленила сжатыми губами.
И вот кольцо – беспомощный финал
Той безысходности, что между нами.
Кольцо слабеет… Прежний поцелуй
Был заменён давно уже на взгляды.
И рукавом не тёрла как-нибудь
Я по лицу размазанной помады.
Назад вернуть всё будет нелегко,
Но если всё же и была б возможность,
То рук моих слабело бы кольцо,
А ты бы гнал из сердца безысходность!
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
[b]Боротьба із собою[/b]
Моя душа навиворіт, нарозхрист.
І невимірна слізна глибина.
Кілок для себе ж мозок рвучко гострить,
Отруту ллє нескарана вина.
Минає поруч день і ніч – і пустка…
Реальності відлуння – наче вир.
Думок розбитих розлетілись друзки –
І не лікує часу еліксир.
Життєві хвилі люто розбиваю,
Щоб знищити страхи свої ущерть.
Я прагну жити, бо напевне знаю:
Страшніша смерті тільки сама смерть!
2024
[b]Борьба с собой[/b]
Душа навыворот, и сердце нараспашку,
И слёз неисчислимых глубина…
С собой наедине остаться страшно,
Когда накатывает ярости волна.
Сменяется то день, то ночь, то пустошь…
То вдруг реальность рядом промелькнёт.
Невыносимо сердцу разум слушать.
И каждый день – крутой водоворот!
Удары жизни яро отбивая,
Стремлюсь себя в борьбе я одолеть.
Живу, надеясь жить и понимая:
Страшнее смерти только сама смерть!
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
Ця жінка з ароматом ніжних квітів,
З руденьким відблиском у пишному волоссі.
Завзятість, працьовитись і тендітність
В роботі поєднати їй вдалося.
В житті вона і жінка, й берегиня,
Бабуся, подруга і просто «рідна кров».
Тож хай її ніколи не покинуть
Добро, натхнення, щастя і любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
Жоржин яскравих росяний букет
Ранковий вітер під вікном колише.
Мінорний зачарований сонет
На зірваному листі осінь пише.
Кружляє павутинний срібний пил,
Крізь віти сонце сонно виглядає.
Осіння неповторна ніжна мить
На землю стишену невпинно наступає.
На фото - Жоржини Ponpon Mix
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
У нас з тобою спогадів так мало,
Не встигли ще нажити спільних тем.
Тебе я так недавно покохала,
Що кожен доторк викликає щем.
Та відчуваю, що твої обійми
Мене тримають міцно на землі.
Ми, як герої у новому фільмі,
Зближаємось на відстані малі.
Ти не соромся, обійми міцніше,
З тобою поруч лунко б’ється кров.
І вірю я : в житті найголовніше –
Тепло, довіра, щастя і любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
Увечері в старім забутім замку
Збираються на посиденьки миші.
Старезний щур сідає на уламку
Й казки розповідає їм у тиші
Про те, як лицар в срібних обладунках
Змагався з щуроловом без угаву.
Щур опускав ганчіркові лаштунки
Й показував для мишенят виставу.
Ось лицар меч угору підіймає
Й виходить пізнім вечором на лови.
Схрестилась зброя! Лицар ударяє –
Й перемагає злого щуролова!
Тамують подих сірі мишенята:
Цікава казка у щура старого.
І плескають щасливі лапенята ,
Бо добрий пан перемагає злого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
В самотнього старого щуролова
Є дудка чарівна – сама співає,
Ще й має голос – чудодійну мову,
Що перед сном казки розповідає.
Давно вже щуролов цей не полює –
Старечі ноги біль важкий проймає.
Він вулицями ввечері мандрує
І на дуді у вікна людям грає.
І лине казка щира й безтурботна,
Під неї засинають тихо діти.
А щуролов сльозиночку самотню
Сховає в зморшках пальців непомітно.
На зображенні - Гамельнський щуролов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
В самотнього старого щуролова
Немає мрій. В щоденнім ритуалі
На полювання він виходить знову –
І сатаніє у своїй печалі.
Звучить дуда, виманюючи з нетрів
Тваринок сірих на поталу смерті.
І сам він сірий у старому светрі,
Вже схожий на свої маленькі жертви.
Давно щурі покинули підвали,
Живуть собі - і , кажуть, мають крила…
Лиш щуролов слабкий, хоч ще зухвалий,
А голос йому дудка замінила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
[b]Дружини воїнів[/b]
Як кохали дружини, що сотні віків,
Пережитих і зниклих на цвинтарі літ,
Виглядали з походів тих чоловіків
І вкривали цілунками кожен їх слід!
І ніякі слова не розкажуть про час,
Що закреслив всі мрії, прибрав з голови,
Про ту силу, що змусила довго чекать
І за мить присудила їм долю вдови.
Возвеличить народ їх мовчазну любов,
Увіллє голосіння у праведний спів!
Як кохали дружини, що, витерши кров,
Цілували долоні загиблих бійців!
2022
[b]Жёны воинов[/b]
Как любили те жёны, что сотни веков,
Миновавших и канувших в кладбище дней,
Дожидались с походов любимых бойцов
И бросались на шеи уставших мужей.
Никакими словами о том не сказать –
О тяжёлых мученьях, капризах судьбы,
О немыслимой силе, заставившей ждать,
А потом оказаться на месте вдовы.
Но восславит поэт их немую любовь
И возвысит тех жён над толпою людей!
Как любили те жёны, что, вытерши кровь,
Целовали ладони у мёртвых мужей…
1995
Картина - Рубцов С.С. "Ігор і Ярославна"
https://www.youtube.com/shorts/zK9OVaUgP6k
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
В твоїх долонях теплих розтає
Ночей безсонних нескінченна туга.
Свідомість поступово пізнає
В твоїх очах свого близького друга.
В міцних обіймах оживає кров,
Життя пульсує по застиглих венах.
І відчуває тіло знов і знов
Шалену насолоду нескінченну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Душа болить мені за те,
І серце ниє, як згадаю,
Що я образила тебе,
Сказала те, що не бажаю.
Як пташка слово – не вернеш:
Втече за обрій, ввись полине.
І буде пізно… Обітреш
З очей засмучених сльозину.
Якби ж то тільки на щоках
Шляхи ті сльози прокладали –
На серці, на живих рубцях
Гірким кришталем застигали.
Пробач мені, не винна я ,
Слів тих жорстоких не бажала.
Та ввись полинули слова,
Як дим, як птахів сива зграя…
1993
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
Упавшая с неба в ладони Звезда
Шепнула, прощаясь навеки:
«Свою молодую любовь отдала
Я Месяцу…» Дрогнули веки,
И слёзы ручьями из глаз полились,
Безрадостных глаз и потухших.
Звезда продолжала: «Мы все родились,
Чтоб вывести к свету заблудших.
Светили мы ночью, надеясь на то,
Что дарим надежду поэтам,
Но мы ошибались: не видел никто,
Как ночь заменялась рассветом.
И мы понимали, что жизнь без любви
Умрёт, не оставив и следа.
И я поклялась, что все чувства свои
Отдам золотому соседу.
Но Месяц холодный ничуть не страдал,
Он даже не знал моё имя,
И тёмною ночью однажды сказал:
- Звезда, ты так схожа с другими…
И веяло скукой от сказанных слов.
Во мне бушевала стихия!
Так пусть же узнают средь звёздных миров
Моё благородное имя!
И я, зарыдавши, сорвалась с небес
И бросилась в пропасть Вселенной,
Но вдруг ощутила, что лучше лететь
И стать навсегда незабвенной.
И вот я в ладонях… Прощенья прошу,
Что, может быть, юный поэт
Свою не увидит на небе звезду…»
И замер в ладонях чуть видимый свет.
1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883346
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.07.2020
[b] Моє бажання [/b]
Скінчилась ніч. Світанок скоро –
Важкої ночі злий фінал.
І сни – провалля в темний морок.
– Коханий, знаю: ти не спав.
В твоїх очах туманно-сірих,
Що звикли мріяти у снах,
Знаходжу я любов і віру –
Все, що збирав ти по світах.
Я не дружина й не коханка –
Знайти ніяк не можу слів.
Твоя цілителька і бранка,
Я берегиня твоїх снів.
Чекаю я, що з небокраю
Яскраву зірку скине ніч.
Одне бажання загадаю –
Подружжям стати цьогоріч.
[b]2023[/b]
[b]Моё желание[/b]
Проходит ночь. Рассвет забрезжил –
Бессонной ночи злой финал.
И сны мои не те, что прежде.
Родной, я знаю: ты не спал.
В твоих глазах дождливо-серых,
Привыкших по ночам мечтать,
Я нахожу любовь и веру –
Всё то, что можешь ты лишь дать.
Я не жена и не подруга –
Не подберу никак я слов –
Твоих целитель я недугов,
Твоих хранительница снов.
Я часа жду, я выжидаю,
Что ночь пожертвует звездой –
Одно желанье загадаю:
Я быть хочу твоей женой!
[b]1993[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
Жінкам завжди бажають поцілунків
І неба чистого, кохання у житті,
Відвертих і розважливих стосунків,
Щоб жваво грали роки молоді!
І Вам нехай щастить на всіх дорогах,
Хай сяє вогник пристрасті в очах,
Хай обминають заздрощі й тривоги,
Нехай весна цвіте в душі у Вас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
Мне не дано счастливой быть с тобою,
Я не смогу всегда тебя любить.
Я ухожу с единственной мольбою:
Прошу дать силы мне тебя забыть.
Наш общий мир не сможет стать державой,
В нём нет любви, до тла сгорела страсть.
Ты приобрёл уверенность и славу,
И по плечу тебе любая власть.
А я останусь с томными глазами,
Вернусь назад в свой тесный скромный мир,
Не омрачу твоих побед слезами,
Ведь ты мой идеал и мой кумир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883211
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.07.2020
Ми чекаємо сонця узимку,
А у спеку – дощів прохолоди.
Розглядаючи море на знімку,
Прагнем ми снігової негоди.
Так влаштована дивна людина –
Не знайде собі втіхи ні в чо́му,
Забуває, що кожна хвилина
Стане щастям, як зникне пото́му.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
Дерева пишно вбрані і густі
Сплели в стежках коріння візерунки.
Уже поля, степи, ярки, гаї
Вдягли свої зелені обладунки.
Дзвіночків і волошок голубінь,
Червоних маків пелюстки-вітрила
Так сяють між зелених володінь!
Над ними бджоли розправляють крила.
Триває різнотравний медозбір,
І молодий овес узявся в колос.
Пора найкраща – літо з усіх пір!
Який дзвінкий і теплий в нього голос!
Фото - з мережі Інтернет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
[b]Уперше[/b]
Зустрілись ми не юними, зненацька.
Вже встигли ми пройти тенета доль.
Та засіяли очі по-юнацьки,
Коли з’єднались парою долонь.
Чужі ще руки так печуть крізь плаття.
І перший поцілунок так п’янить.
Стосунків наших трепетне зачаття
З непевного стає всесильним вмить.
Я так тобі ні в чому й не зізналась,
А ти нічого майже не сказав,
Неначе я уперше цілувалась,
Неначе ти уперше обіймав…
[b]2021
Впервые [/b]
Мы встретились не юными, случайно,
Успели всякое пройти в своей судьбе.
Но вдруг глаза зажглись необычайно,
Когда коснулись пальцы в темноте.
Чужие руки горячи сквозь платье,
И губы жжёт твой первый поцелуй.
Как не знакомы ласки и объятья,
Что растеклись по телу морем струй!
Я так ни в чём тебе и не призналась,
А ты почти ни слова не сказал…
Как будто я впервые целовалась…
Как будто ты впервые обнимал…
2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Між нами знову - одинока прірва.
Між нами – ні на слово каяття.
Обра́зам і сльозам немає міри!
Втрачає сенс розколоте життя.
Я підняла угору білий прапор.
Немає сил боротись. Я здаюсь!
Відмовилося військо йти в атаку.
На поле битви більше не вернусь!
Не воїн я! Я здамся у полони!
Замкнусь в собі, принишкну, промовчу…
І лиш вночі, долаючи безсоння,
Чуже ім’я жада́но прокричу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020
Дуновенье ветра за окном
Предвещает грустную погоду.
Грусть с небес опустится дождём
На не ожидавшую природу.
И закружит листья листопад,
С серой грустью желтизну мешая.
Ты, продрогший, будешь встрече рад,
Поцелуем руки согревая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882695
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.07.2020
Курортный город. Над волной туман,
И кораблей в нём тают силуэты.
То был, наверное, мираж или обман –
Мне показалось, что в Одессе лето.
Всё так же бледен выцветший песок
И под ногами хруст раскрытых мидий.
Всё так же пьют за столиками сок.
А впрочем, кто другой Одессу видел?
Отчалил с пристани тяжёлый теплоход
И через час растаял в дымке где-то…
И пусть пройдёт не раз за годом год –
Я буду думать, что в Одессе лето!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882245
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2020
[b]Осінь у Європі[/b]
Приходить осінь у стару Європу,
Бере бруківку в золотий полон.
То готику обсипле, то бароко,
А то в еклектику наллє палкий вогонь.
Згорять в історії усі її пейзажі,
Зітліють пензлі, фарби і мольберт.
Та в попелі знайду одного разу
Листок пожовклий – свій автопортрет.
[b]2021[/b]
[b]Осень [/b]
Приходит осень в старую Европу,
По мостовым червонцами звеня.
То готику обсыплет, то барокко,
То подольёт в эклектику огня.
Сгорят в истории осенние пейзажи,
Истлеют кисти, краски и мольберт…
И в пепелище дней я отыщу однажды
Лист пожелтевший – свой автопортрет.
[b]
2002[/b]
Картина — Винсент Ван Гог "Тополиная аллея осенью"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
Гортала осінь жовтий свій альбом,
Творила в нім пейзажні акварелі.
Не докінчила…Щось зморилась сном.
І дощ розмив її брудні пастелі.
На аркушах пожовклих вирував
Вогонь палкий осінньої погоди.
Нахаба-вітер раптом огортав
Тендітний стан цнотливої природи.
А штрих останній – сивина дощів,
Що змили золота оманливу спокусу.
На аркуші, на білім полотні
Прийде зима творити чисту душу…
Фото - Інтернет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
Похмурий зимний день дощем зійшов.
Очам набридли хмари сивокосі.
А листопа́́д шукав і не знайшов
Того кінця, коли зникає осінь.
І вилилась на землю неба синь,
І під ногами згас вогонь жовтневий.
Цей місяць – осені найстарший син –
Життя продовжив матері й дощеві…
Фото - Інтернет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
Одинокий звонок в полудушной тиши
Разрывает и трубку, и сердце.
Фраза в мыслях стучит : «Не звони! Не пиши!»
Он решился? Мне просто не верится!
Нет, не он… Да, не он! И червонный закат
Заливает окно моё золотом.
Один просто не прав, а второй виноват…
И в душе у обоих – по омуту.
Снова хриплый звонок раздаётся в тиши…
«…Ты решился? Мне просто не верится!
Адрес тот же…да-да… Позвони! Напиши!»
Значит, всё-таки стоит надеяться!
Фото - из Интернета
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881746
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.07.2020
[b]Недостатньо слів[/b]
Недостатньо було слів у віршах моїх.
Бракувало і нот у піснях недолугих.
У очах – обмаль віри, і щастя, і втіх,
І кохання – немов нерозділена згуба.
Часом я забуваю про долі пастки,
І сідлаю думки непоступливі верхи,
І таємно мандрую туди, де чутки
Не дозволять в чернетках поезії вмерти.
2023
https://www.youtube.com/watch?v=AwgseZ5urv4
[b]Не хватает мне слов[/b]
Не хватает мне слов в полускучных стихах,
Не хватает мне нот в неудавшихся песнях,
Не хватает надежды и веры в глазах,
И стремиться покинуть меня моя нежность…
Я порой забываю о грозах судьбы
И верхом погоняю каурые мысли.
Я тайком ухожу в край, где нету мольбы
Над недвижимым телом наскучившей жизни.
1995
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
Я ищу свою веру, в потёмках блужу
И стыжусь слёзных капель, катящихся градом.
Я тебя, мой любимый, совсем не сужу –
Ты хотел, чтобы я оказалась вдруг рядом,
Когда буря шумит за погасшим окном,
Когда ты одиноко листаешь страницы.
И любовь для тебя снова кажется сном,
Тем, к которому каждый землянин стремится.
Я боюсь потерять веру в сказочный сон,
Что становиться былью для нас на рассвете,
И за сладкие грёзы, что дарит нам он,
Мы с тобою, любимый, в извечном ответе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881647
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.07.2020
Кто не встречал рассветы в поцелуях,
Кто первый луч на веках не ласкал,
Не нежился под солнцем в тёплых струях,
Тот радость пробужденья не узнал.
Кто на закате не гулял лесами,
Не утопал в пурпурных облаках,
Не засыпал в туманах над полями,
Тот сна волшебный дух не испытал.
И кто не видел милых глаз с рассветом,
Кто на закате дня не целовал
На локонах любимой луч последний,
Тот счастья в жизни так и не познал!
Фото - из Интернета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881502
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2020
Она сорвала плод с запретной ветви
И искусила мир своим теплом,
Она плела повсюду злые сети,
Но только рядом с ней живёт добро.
Она сгорела на костре - и пепел
Родил таких же сотни, как она.
Её щадили только её дети
И предавали только лишь мужья.
Вуаль с себя отбросив ловкой кистью
И натянувши туго тетеву,
С ухмылкою, порою даже лисьей,
Она сумела выиграть войну.
Она свята! Она исчадье ада,
Не раз носившая под сердцем бремя.
Её нашедши, не ищите клада.
Её палач – одно лишь только время.
И страсть свою на грош она меняла,
Любви при этом вовсе не транжиря.
Но лишь любовь од бед её спасала,
Ведь Женщина Земная – её имя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881477
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.07.2020
Влетіла мрія у вікно
І на моїй долоні сіла.
Мені здалось усе це сном -
Була то чайка білокрила.
І з того часу я не знав,
Що є печаль, що десь страждають.
Я в снах за обрії літав
І так кохав, як не кохають!
Нарешті щастя я знайшов –
Свою солодку давню мрію.
Доріг багато я пройшов,
А поруч – чайка білокрила!
Над морем вітер, в серці – спокій.
І стогнуть хвилі одинокі.
Над морем вітер, в серці – сила!
Мій ангел – чайка білокрила!
1998
https://www.youtube.com/watch?v=ysJYWqEGQkE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2020
Ти уявила, що уже доросла,
Що можна все! І навіть власну думку!
Та він велів тобі писати прозу
І твої вірші склав собі у сумку.
Ти бачила себе в промінні слави,
А він сказав, що ти «тупоголова».
Ти чула музику… Здавалось, що кохала…
А то була лиш дудка щуролова.
Картина - Олександр Колодін "Щуролов"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
Я пробачила тобі усі обра́зи,
Я пробачила нена́висне безсоння.
Вже нема запеклої відрази,
Перестав тремтіти нерв на скроні.
Від кохання до розлук – всього лиш кроки,
Від розлуки до кохання – ціла вічність…
І поглинуть в зморшках сиві роки
Ту зароджену між нами недорічність.
Час-суддя перегорне зухвало
Нашого розлучення причини
І спитає: «Ти за що кохала
Цього безталанного мужчину?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
[b]Підгоріла любов[/b]
Розбиваються хвилі кохання
На клопотах рифів домашніх.
Готування, прання, прибирання…
Кохання – у справах вчорашніх.
І дружина замислиться тихо
Над плитою. Згадаються знов
Поцілунки, надії… Ой лихо!
На плиті підгоріла любов!
2023
[b]Горелая любовь[/b]
Разбиваются волны любви
О рифы домашнего быта.
Среди стирки, готовки, семьи
Любовь остаётся забытой.
И на миг оторвётся жена
От плиты. Ей припомнятся вновь
Поцелуи, надежды… И вскрикнет она:
На плите подгорела любовь.
1992
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
Це ві́стря племені древлян -
Житомир гордовитий.
Поліська сонячна земля
Легендами сповита.
Тут річки Гу́йви течія
І Те́терева во́ди
Милують зір, дають життя
І розкіш всій природі.
Князь давньору́ський Житоми́́́р
Заклав тут перший камінь,
Щоб шанували жито й мир,
Щоб славним містом стали.
Древля́ни здавна тут жили
І сіяли пшеницю,
Хвалили сонце і пекли
Чудові паляниці.
А в «Повісті минулих літ»
Є про Житомир згадка:
Вже тисячу сто тридцять літ
Дісталось нам у спадок.
Росте мій край, Житомир мій
І зовсім не старіє.
Будинків, вулиць, парків стрій
Від часу молодіє.
Чудове місто восени,
Як листя опадає.
І велич сніжної зими
Житомир прикрашає.
Сади весняні молодять
Обличчя мого міста,
А літні квіти веселять
Всіх жителів Полісся.
Рости, Житомире, цвіти
На карті України.
Зумій в століттях зберегти
Життя і мир країни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
Ввійдеш у світ – пізнаєш мудрість трав,
Що проростали із землі віками,
Відчуєш силу рік, вулканів, лав,
Пройдеш чиїмись змитими слідами.
Перелетиш простори всіх морів,
Поглянеш з-під небес на океани –
І зрозумієш тайну вічних слів,
Що люди називають молитва́ми.
Переживеш нещадний сум і жаль,
Печаль важку, що груди розриває, -
Вкарбуєш в серце літер міцну сталь:
«Життя прекрасне! Іншого – немає!»
Фото - з Інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
[b]Цю пісню про моє рідне місто заспівають для вас талановиті люди,
серед яких українці, росіяни, евреї і поляки,
а також славетна 95 бригада![/b]
https://www.youtube.com/watch?v=rWk_ZF-o8IU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020
[i]Нам тілько сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас, не нами дана…
Т.Г.Шевченко «Кавказ»[/i]
Є в кожного із нас своя земля,
Є гордість віковічна в ній і слава,
І є пророче праведне ім’я
Героя, що шанує вся держава.
росія – це не Крим і не Донбас!
В цих землях є свої боги й пророки.
Тамань, Кубань, Тавриду – сотні назв
Єднає грецька Керченська протока.
Для вас російська мова не «отстой»,
Але не чути правди в ній і суті!
росія – це Єсенін і Толстой!
А не союз, не сталін і не путін!
Чому ж шматок скалистої землі
І вітер, не приборканий у полі,
Потрібні вам? Тому, що не свої,
Тому, що «тільки сакля очі коле»?
Не накликайте на дітей біду!
Віддайте правнукам непрокляту країну!
А нам лишіть Франка й Сковороду,
Величну Лесю і невтомну Ліну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020
В прадавніх молитва́х шукаю правди,
Долоні човником складаю до небес,
Прошу́ у Бога не грошей і слави –
Я хочу те, за що Ісус воскрес:
Любові, миру, щастя на планеті
Для праведних і грішних, на Землі
Для тих, хто у палаці і в наметі, -
Для всіх людей...Звичайно, і собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020
У змученому серці ще є сила,
Хоча не та вже і не ті літа.
Ще можу називати когось «милий»,
Але в душі – мелодія не та.
Ще тліє попіл втрачених ілюзій
І ще горить в очах миттєвий жар,
Та поруч вже нема надійних друзів.
За спиною – лиш спогадів тягар.
Надія й сподівання ще тримають.
І до минулого не буде вороття!
А щастя більшого, мабуть-таки, немає,
Як відчувати смак свого життя!
https://www.youtube.com/watch?v=ei7UTJKPKwU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
[b]Лист[/b]
Лягають сльози смутком між рядків –
Давно уже листів я не писала.
Мовчання протягом останніх трьох років –
Для почуттів цього, мабуть, замало.
І ти мене по світу не шукав,
Не біг до кожного дзвінка із телефона,
Бо на життя чуже немає прав,
Нема в обра́з зворотного закону.
І все відчуте за трирічний строк
Не можна пережити за хвилину.
Внівець не повернути плин думок,
Не випить всього суму до краплини.
Опівночі знеможусь хоч-не-хоч.
На аркуші – сліди вологі смутку.
І раптом чую крізь нещадний дощ:
Забуті кроки підступають хутко.
2023
[b]Письмо[/b]
Ложились слёзы грустью между строк.
Давно уже я писем не писала.
Три года без любви – ничтожный срок.
Да, столько лет я о себе молчала.
И ты меня по миру не искал,
И не сидел всю ночь у телефона –
Ты никого не ждал, ты просто знал,
Что у любви такого нет закона,
Чтоб всё вернулось, третий год спустя,
Как-будто мы не виделись мгновенья,
Чтоб ты в объятьях заласкал меня,
И все обиды предались забвенью…
Глаза открою. За́ полночь уже..
И предо мной листок, залитый грустью…
Но различаю я в ночном дожде
Забытый скрип шагов в промокших туфлях…
1996
Фото - з Інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
https://www.youtube.com/watch?v=J3WoqAmlWzE
Сідаєш швидко в потяг. За вікном
Осінній день снує тепло останнє.
Журбу розрадиш книгою, чи сном,
Чи спогадом недбалим про зізнання.
Уранці викидаєш свій квиток –
І помічаєш на пероні іній.
З валізи рвучко дістаєш пальто –
І покидаєш паралелі ліній.
Чекаєш. Не зустріли. Вже пора…
Чужі місця не щирі до погоди.
І почуття, прожиті день назад,
Не принесли ні радості, ні шкоди.
І стук сердець – у звуках залізниць.
І все розтане з памороззю зранку.
І не зійтися паралелям таємниць,
Як не зійтись двом долям на світанку.
2023
[b]Параллели линий[/b]
Садишься в скорый поезд. За окном
Осенний день теплом последним лечит.
Печаль разбавишь книгой, или сном,
Или мечтой о предстоящей встрече.
А утром за окном уже не то -
Припал к земле губами серый иней.
Из чемодана достаёшь пальто
И покидаешь параллели линий.
Озябнув, ждёшь. Не встретили… Пора.
Места родные на погоду скупы.
И чувства, пережитые вчера,
Назвать романом будет слишком глупо.
И стук сердец заглушат поезда,
И всё растает, как к полудню иней.
И не сойтись двум судьбам никогда,
Как не сойтись и параллелям линий…
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
[b]Зізнання королю[/b]
[i]У короля єдиний підданий – його дружина
Оноре де Мірабо[/i]
О мій королю! Твій слуга
Давно служити вже не гожий!
Ти думав: він твоя рука?
Він гаманець, що прагне грошей!
І у васала, лорда U,
Давно на тебе погляд гострий,
Він таємницю знав твою –
Його солдати прагнуть помсти!
Народ – сьогодні тобі кат.
Ти був тираном значно довше.
Сховай корону, бо з-за грат
Ти не побачиш більше сонце.
Твій блазень… Та нехай з ним грець!
Так, він шпигун, його купили.
Всім обіцяли твій кінець,
А блазню мною заплатили.
Я жінка Вам, королю мій!
Пізнала я спокуси й зради,
За що й скарає меч святий –
Лиш я одна у Вашій владі.
2021
[b] Признание королю [/b]
[i]У короля единственный подданный – его жена.
Оноре де Мирабо[/i]
Король мой! Знаешь, твой слуга
Давно уже тебе не верен.
Ты думал: он твоя рука?
Он кошелёк, прося́щий денег.
И у вассала лорда U
Давно уже король не в чести.
Он тайну знал одну твою –
Его солдаты жаждут мести!
Народ – сегодня твой палач!
Ты был тираном много дольше!
Корону ты подальше спрячь –
И проживёшь хоть часом больше.
Твой шут – ты думал: он глупец? –
Нет, он шпион, его купили.
Всем обещали твой конец,
Шуту же мною заплатили.
Я – Вашей Светлости жена.
Я предавалась тайно страсти,
За что и буду казнена -
Лишь я одна под вашей властью!
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
Хоч вир життя роздасть вам різні долі,
Неле́гко буде поле перейти,
Та пам’ятайте, як колись у школі
Ви разом вчились, думали, росли.
Любіть Шевченка, Кіплінга, Декарта
І Дарвіна, Грушевського, Кюрі.
Ви пам’ятайте кабінет і парту,
А біля дошки – ваших вчителів,
Бо вчитель – то не просто так, знайомий,
Бо вчитель – то найкращий вірний друг.
Він вам віддав своє натхнення й розум,
І серця сво́го життєтворний стук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
[b]Причина бути з нею[/b]
Ви захопилися. На Вас це схоже!
Самі знайшли собі любовну клітку.
Для Вас вона палка красуня, може,
Для мене ж – то стара і для сусідки.
Вона розумна, хитра – Ви й попались!
Вона корислива – усі принади бабці!
Та Ви й на людях геть не намагались
З плечей своїх її прибрати пальці.
Я підкажу поважну вам причину,
Якщо не хочете сваритись із ріднею:
Тоді з вас вийде впевнений мужчина,
Коли настане час розлуки з нею.
2021
[b]Он и Она – IV[/b]
Вы увлеклись опять! На Вас похоже!
Вы променяли на неё свою кокетку.
Для Вас Она красивая, быть может,
А как по мне – стара и для соседки!
Она умна, хитра – и Вы попались!
Она расчётлива – достоинство старухи!
А впрочем, Вы совсем и не пытались
С плечей своих её одёрнуть руки.
Я подскажу Вам вескую причину,
Коль Вам не терпится пред всеми оправдаться:
Вы станете к тем дням уже МУЖЧИНОЙ,
Когда с ней пожелаете расстаться.
1997
На фото - Марина Неёлова и Шамиль Хаматов в спектакле театра “Современник”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
Роки́ минають. Не минає радість
Від кожної хвилини у житті.
І перші кроки, і найперша слабкість –
Все досвідом стає у майбутті.
Минає юність. Не минає щирість.
Вогонь кохання в серці не згаса.
Хоч зникне з часом божевільна пристрасть,
Та буде вічною любов на небесах.
Життя минає. Не минає мудрість.
Все, що пройшов, що з болем пережив,
Верне́ться в серце, увіллється в сутність
Добром, якому правнуків навчив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
[b]Щире кохання [/b]
Ви не були закохані, мабуть,
А може, Вас так щиро не любили.
Вона стояла мовчки поруч тут,
А Ви її на вальс не запросили.
Просиділи Ви вечір за столом,
Ковтали дим дешевої цигарки.
А потім враз полізли напролом,
Вживаючи слова брудної лайки.
Вона зненацька зблідла, як стіна,
Дізнавшись, що Ви щиро не кохали.
А Ви нараз хильнули джин до дна
І руку й серце їй пообіцяли.
2024
[b]Он и Она – IІІ[/b]
Вы не́ были, наверно, влюблены,
А может, Вас серьёзно не любили.
Она стояла молча у стены,
А Вы ее на вальс не пригласили.
Вы просидели вечер за столом,
Пуская дым дешёвой папиросой,
И подошли к ней к полночи, потом,
С каким-то пошлым и тупым вопросом.
Она была немного смущена,
Узнав, что Вы ни разу не любили.
Для смелости Вы выпили до дна
И выйти за себя ей предложили.
1997
Картина - фото из сайта "Дом картин".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
Я знаю, що не схожа я на інших.
Хіба в повторах доля має сенс?
Комусь дістанеться життя сценарій грішний,
Ну, а комусь – щасливий хепі енд.
А я блукаю між людей по долі:
Гублю, втрачаю, знову десь знайду …
Примарний я один у полі воїн,
Одинаком що народився, на біду.
Я меч щерблю́ об камені зневіри,
Метаю стріли в злу нещасну мить.
Мій щит і захист – це любов, і віра,
Й надія, що я просто [b]буду жить[/b]!
Фото - анонс до фільму "Диво-жінка"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Вы не спросили имени её,
А говорили, что о ней мечтали.
В прихожей не подали ей пальто,
Хотя два раза «милочкой» назвали.
Представили её своей женой,
Хотя Вы врали очень неумело,
При этом улыбнулись Вы другой,
А ей чулок погладили несмело.
При всех Вы намекнули, что «пора»,
Что вы давно друг не любили…
И всё ж Она ночь с Вами провела,
Ведь каждый раз Вы щедро ей платили.
Фото из рекламы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880345
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.06.2020
Она не жаждет вы́́чурных бесед,
А Вы любитель светского обмана.
И Вы – её подвыпивший сосед –
Опять нальёте ей до краешка стакана.
Когда танцуют танго или вальс,
Она всегда одна стоит у двери.
Не радуйтесь, Она всё ж не для Вас:
Она давно в любовь уже не верит.
Рисунок - Kate Meyrick, на рисунке - Audrey Hepburn.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880236
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.06.2020
Життя іде, та різні ми,
Щоб стать єдиними навіки.
Запи́лить час твої сліди
І прокладе між нами ріки.
Ти не сумуй, зажди ще мить
І доторкнись вві сні до мене.
Душа твоя туди летить,
Кохання де живе шалене.
Не відлітай від мене! Зачекай!
Ти не зага́сиш біль вітра́ми.
Не треба слова «прощавай»!
Кохання досі є між нами.
Фото з мережі Інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020
[b]Невирішене питання[/b]
Не хочу бути жінкою – це мука!
Побути чоловіком хоч би раз…
І одягнути довгий плащ і брюки,
Й тютюн втягнуть повільно, щоб не згас,
Піти у місто, вулицями швендять,
Зайти зухвало в модний ресторан,
Із келиха хильнути трохи бренді,
Хитаючись упасти на диван,
Моргнути б тій привабливій білявці…
Та є питання в голові одне:
Знайдеться той зухвалець, що уранці
Мені вдягти обручку ризикне?
2021
[b]Нерешённый вопрос[/b]
Мне тяжело быть женщиной! О, мука!
Хочу мужчиной быть хотя б на день!
Хочу носить я длинный плащ, и брюки,
И толстую сигару набекрень.
Хочу небрежно бросить в угол шляпу,
Зайдя на чай в замшелый ресторан,
И опрокинуть в горло пару капель,
Чтоб трезвым быть, а думали, что пьян.
Да, хорошо! Но есть одна преграда,
Один вопрос остался не решён:
Кому моя достанется помада
И золотой со звёздочкой кулон?
1999
На фото - Марлен Дитрих
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
[i]Тричі мені являлася любов…
Іван Франко[/i]
Як до Франка, до мене тричі
Кохання у житті являлось.
На час із кожним ціла вічність
На небі Богом відмірялась.
Кохання перше – юне й миле,
Струнке, біляве, сірооке…
З роками зникло щастя щире,
Прийшла розлуки мить жорстока.
Кохання друге … Пристрасть ночі
Раптово доля обірвала…
І літнім днем кохані очі
Востаннє я поцілувала.
Кохання третє – ніжна радість,
Безмежна вдячність за хвилини,
За ніч, за день, за тиху святість
Близької рідної людини.
Люблю я кожну мить щасливу
І кожен спогад про печалі.
І у собі плекаю силу
Радіть, кохать і жити далі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
Ти віднайди́ Літопис Своїх Мрій.
На сторінках, де оживають почуття,
Розкрий його. Перечитай свій Біль,
Свої Надії – все своє життя.
Перегорни Епоху Перших Сліз,
Знайди своє Століття Сподівань.
Нехай піде́ назавжди Страх і Злість!
Нехай прийду́ть Часи Твоїх Бажань!
Нехай палає Пристрасть і Жага́!
Забудь про втрати всіх числе́нних війн.
Коханню панувати вже пора!
Хай буде Вічність Поцілунків і Обійм!
Фотограф: Clouds Inside
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Рідна мово моя українська,
Милозвуччя правічних лісів,
Некультурна гові́рко поліська,
Ти для мене лунаєш, як спів!
По моєму житті простели́вся
Шлях із сином російських дібров.
У свідомості тісно сплелися
Дві найкращі, могутні із мов!
Це не суржик, пуста плутани́на,
Це зв'язок двох культур, тисяч слів!
І наш шлюб – це кохана дитина,
Що родилась від кращих батьків!
Твій народ обзивають «кацапи»,
Мою націю кличуть «хохли»…
Нам на те не потрібно зважати!
Найміцніший народ – я і ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Проблеми у людства і крах у країні –
Митець вже не може мовчать!
Він пише поему – суспільству данину –
І хоче про горе кричать!
З’явився нарешті шедевр цей великий.
Проблема ще більша у нас!
Що тут підіймалось? Про що були крики?
Про що попередив Пегас?
Герої – не люди, події – безглузді,
Художня манера - абсурд.
Митець був холерик? А може, в облуді?
Де зміст серед ва́жких цих груд?
Шукаймо джерела, вивчаймо витоки,
Порпа́ймось в білизні брудній!
Знайшли у митця всі можливі пороки,
А змісту поеми – ні-ні!
Митець но́вих течій – нове́ покоління –
Відмовивсь від прози віків,
Створив модні фрази без долі прозріння,
Без меж, без емоцій, без слів…
Нова́ генерація, но́ві герої,
Нови́й громіздкий символізм…
Безсмертя лиш той у мистецтві достойний,
Хто нове безглуздя приніс!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2020
Не спеши приставить курок,
Если песня ещё не спета.
Может, это судьбы урок –
Не ослепнуть и выжить без света.
Не спеши затянуть петлю,
Если друг твой с тобой не простился,
Если ты не сказал ей «люблю»
И ни разу вдрыск не напился.
Не спеши. Посиди и допей.
Доскажи, долюби и доделай…
Не беги от родных и друзей,
Ведь остаться в живых – это смелость!
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879824
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.06.2020
Кури лебедя образили,
Закудахтали красу.
Птах, підтятий злими фразами,
Змив у синю висоту.
Кури на землі лишилися
Щось шукати у смітті.
Промайнув щасливо крилами
Вільний лебідь в висоті.
Малюнок з порталу Зооклуб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2020
[b]Ціле життя[/b]
Не обіцяні нікому почуття,
Не розкидана в чужих ліжках нахабність.
І не витрачене марно каяття,
Лиш в ході непрохана зухвалість.
Нерозміняну купюру одягла
На роки – відсотки не зібрала.
Не розкриті за спиною два крила…
Жаль, що цілого життя замало!
2021
[b]Целая жизнь[/b]
Нерастраченная жизнь по пустякам,
Неразбросанная по постелям нежность,
Нераздаренная песня по словам,
Лишь в походке легкая небрежность.
Неразменянной купюрой жизнь прошла
И с друзей проценты не собрала.
А жила, как надо? Не жила!
Жаль, что целой жизни слишком мало…
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020