| Сторінки (1/54): | « | 1 | » |
Танцюють блискавки не просторі безкраїм,
Співає пісню забуття шалений вітер,
Старі рівнини – під дощами потопають,
Всі вічні сенси – розпорошені до літер.
Не вабить далеч і не кличе в світ дорога,
Забута осінь – золотава і багряна.
Немає сили і терпіти вже незмога
Ці небеса сумні – розверзті, наче рана.
Далеке плесо й дивні співи серед літа
Істот незнаємих і майже безтілесних –
Наразі все це – відраховано, як мито
За сподівання на прийдешні теплі весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
В океані забутих облич,
Непроникнім і темнім – як ніч,
Неполохано й мляво пливуть
Дивні сни – наче риби лускаті.
Серед товщі морської води –
Ті, що, раптом, пішли назавжди,
Епізоди, що втратили суть,
Та непевні подоби без статі.
В існуванні – немає мети.
Що загублено – вже не знайти.
Все, що трапилось, все, що було –
За хвилину – ніяк не згадати.
На безмежно нелічену мить –
Наче спів позаземний бринить,
Та, як завше, змінилося тло
І дзвенять неліковані втрати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
Божевільні очі ночі
Зазирнуть у вікна дня.
В них нуртує і тріпоче
Позаземна маячня.
Втаємничено ширяє
Темна тиша – а за мить
Вітер листя позриває
І зірки розворушить.
Небо, повне зорепадом,
Не згасає до пуття –
То червоне – мов принада,
То, враз, чорне – як життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021
Дахи – розсипались і впали,
Пішли у чорний ґрунт доми –
Як від жорстокої навали
Чи від прадавньої чуми.
Вали, занедбані й забуті –
Над ними ліс і пташий спів –
Немов покинуті у скруті
Між непролазних чагарів.
Де вже вода не струменіє –
На дні померлої ріки –
Лежать несправджені надії
І непоховані кістки.
Але вжахатися – не треба.
Десь навкруги – веселий сміх.
Нам шлях – потрапити на небо,
Бо ми є пил старих доріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021
Ніч – тремтить від нетерпіння,
Ніч не хоче засинати.
І години – як лушпиння,
І гілки в вікні – як ґрати.
Опівнічні паротяги
Десь не можуть вгамуватись,
А дощу – нема відваги –
Ні скінчитись, ні початись.
Зупинившись в безнадії,
Вже мовчить роздратування.
Розпорошені – події –
Як надії і вагання.
Виникає недоречно
За фіранкою світанок.
Він постукав, дуже ґречно,
Вставши променем на ґанок.
Пелюсток вишневих всюди
Розкуйовджене лахміття.
А на вулиці – заблуди
Закликають лихоліття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
Горе всім, хто вагається,
Нерішучим і кволим.
Тим, хто не намагається
Вийти за видноколо.
Щастя всім, хто наважився
Мандрувати за гори.
Хто страхом не обтяжився
Й кинув тут своє горе.
Ну а тим, що лишилися,
Доля – скніти до скону.
Вони добре навчилися
Посилати прокльони
Всім, хто не повертається,
Всім, хто шлях обирає…
Кісточки їх трапляються
Вздовж дороги до раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
За чорними дзеркалами –
Безмовна порожнеча,
Задушливі ходи
В планеті без поверхнь.
Під темними підвалами,
З яких не буде втечі –
Померлої води
Невпинна коловерть.
Незнаними провинами
Закреслені рятунки
Недосягненних віх
І втрачених чеснот.
Суглинками і глинами
Влаштовані лаштунки,
Де тупотіння ніг
Невидимих істот.
Світанок десь займається
За всесвітом забутим.
Повітря вже тремтить
Від цокоту цикад,
А небо – обертається
За паростками рути,
Згортаючи за мить
Досвітній зорепад.
Там вітер – наче спомини –
Охоплює й проймає,
Змітаючи сліди
Небачених істот.
Здається, що потомлених
Цей шлях до небокраю
Все кличе ним піти
Вздовж неба й світлих вод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
Шлях смерті проходить долиною мрій,
Де місто забуте поховане лісом.
Пробита парсуна з поламаним списом
Розкидані там серед зілля і змій.
До них доторкнутись – і стати своїм,
І вийти за межі і часу і плину,
Знайти свої спогади поміж полину
І раптом збагнути: тепер – це мій дім.
Втішатиме рій невимовних утіх
І спалить пекуча отрута пізнання
Того, хто навіки зневажить вагання
І сприйме, як дар, невідпущений гріх.
А далі на схід, за збіговиськом пасм,
Заходиться море від реву і крику.
Воно не вміщає вже знуджені ріки,
Що хочуть впадати в нього повсякчас.
Несприйняті ріки, що рвуть суходіл,
Лютують, як біди у рік високосний.
Невпинний потік викорчовує сосни,
Що, втомлені жити, не мають вже сил.
І морю і рікам й мені – невтямки:
Навіщо жага і навіщо волання?
Встановлені кимось колись риштовання
І вигадав хтось недоречні думки.
У бога – нелічена кількість облич
Істот, які жили і житимуть далі.
Колишеться щось в неосяжнім проваллі
І дивиться сонмом очей зусібіч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
Я вмираю – поступово,
Як крижина – мовчки тану.
Забуваю звичне слово,
Не знаходжу звичні рани.
По частинах відмираю –
Замість мозку – трохи вати.
І ніяк я не згадаю –
Хто я, як же мене звати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
Коли за обрієм – життя,
А небо – темне і непевне,
Вже недоречні каяття
І марний біль – молити ревне.
Старий мій сад – принишк в пітьмі.
Минулого – уже немає.
Він, по пронизливій зимі,
Мене ніяк не пригадає.
Якісь примарні голоси
Лунають здалеку химерно.
Як не благай, як не проси –
Уходить в землю все, як зерна.
І буде ніч, а потім – день.
Хтось сад занедбаний побачить,
Та, серед старих черешéнь,
В траві стежину не зазначить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
Про час
Було:
Дощ невгамовний періщить давно.
Нам все одно, нам все одно.
Є:
Залишилось мало –
Все інше спливло.
Вже раптом не стало
Того, що було.
Буде:
Жовтий місяць щириться,
А все ж у смерть не віриться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Десь землетруси і війни з почварами –
В домі опівночі люстра хитається.
Щось насувається, щось затівається
І із пітьми видивляється фарами.
Як не молилися, як не просили ми –
Марне закляття у темряві читані.
Вікна розгублені, двері розхитані
Не зачинити руками безсилими.
Вік – за болотами, вік – за туманами.
Хто його відає – де він ховається,
Де починається, як називається…
Ходить вночі він шляхами незнаними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Все зміниться незабаром.
Прокотиться повідь яром.
Підмиє гранітні плити,
Як біль – бажання летіти.
Піде із-під ніг підлога,
Відірветься серце – до бога.
Та – згасне відлуння реву
І – будуть рости дерева.
⌛
Так впала вежа, що колись
Проймала наскрізь вічну вись.
Через негадані віки –
Занесли урвища піски.
Забуті згаяні часи,
Шматки розбитої краси.
І залишилися в руці –
Лише строкаті камінці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
Ти знаєш, що буде сніг,
Що прийде зима прелюта,
Що листя впаде до ніг,
Деревами вже забуте,
Що вигорять всі зірки
У небі бездонно чорнім,
Потонуть материки,
Полишені світлом горнім.
А попіл барвистих снів
Засипле і сніг, і втому.
Це той, хто все так створив,
Запрошує нас додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
Те, що буде – того немає,
І чи буде – все невідомо.
Дивна стежка в світи безкраї
Починається десь за домом.
І коли почуваюсь хворим –
Душу марення огортає:
Вдалині – чи-то білі гори –
Чи-то хмари над небокраєм.
Десь за ними є дикий берег,
Там, де камінь ламають хвилі.
Розмінявши свій рев на шерех,
Вони падають ниць в несилі.
І колись таки світ за очі
Я піду, щоб не озиратись.
І занурюсь в бездонні ночі.
І дізнаюсь, що має статись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2020
Вся географія змінилась –
Материки десь попливли,
Фігури рухались похило
І до зими вже справи йшли.
Невідворотно, незбагненно –
День понад лісом помирав,
А шлях проходив так буденно
Поміж засмічених канав.
Не знаю як, не знаю звідки
Постав час добрий і лихий –
Я потрапляю знову в свідки
Подій, надій і протидій.
Вже розгортається над нами –
Сапфірним килимом слідів –
Ніч дивна, темна до нестями –
Праматір всіх химерних снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2020
Негадані зміни ідуть непоборно,
Нагостреним лезом постала ця мить:
Попереду – темрява світиться чорним,
Позаду – розлита безмежна блакить.
На сонці виблискують золотом бані,
В долині ще мариться місто надій –
Та світ, той що був, я вже бачу востаннє –
Його поглинає страшний буревій.
Із хмар долі тягнуться жадібні вирви.
Пронизує небо небачений рух.
А тут, на краю незбагненної прірви,
Від захвату й жаху захоплює дух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020
Земля занурюється в води –
Поза вітри, сніги, негоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020
Ми маємо більше, ніж маємо мати.
Ми знаємо менше, ніж варто нам знати.
Нам світ – не збагнути, нам час – не впіймати
І не осягнути – як все це сприймати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Не все відкрите – є збагненним,
Не все зазначене – є дійсним.
Наш світ – у мареві вогненнім –
Немов сплюндроване обійстя.
Не все приховане – є правда,
Не всі наркотики – снодійні.
Хто відповів би, а чи знав би,
Чи все на світі – безнадійно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Мої незнайдені Ґраалі
Мене ведуть у забуття,
А нерозгадане життя –
Провадиться все далі й далі.
Здається – нескінченний шлях,
Під сонцем – жовтим і пекучим –
Веде у нетрі і на кручі,
Йде по байраках і полях.
Видніє далеч звідусіль –
Чи буде там перепочинок?
За кожен крок, за кожен вчинок
Відплата буде – кров і біль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
Блимає, блимає над небокраєм.
Звуки всмоктало в палаючі хмари.
Поміж землею, пеклом і раєм,
Ми, помираючи, з вуст – ані пари.
Вітер закляк, у повітрі – ні руху.
Світ – затаївся – як перед лихом.
Тільки пітьма нашорошила вуха
Щоб дослухатись до шепотів тихих.
В цьому предвічному чорному лісі
Дихати важко – тихо і темно.
Світлом химерним осяяні висі.
Все – незбагненне. Все – недаремно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
Сховались ластівки під стріху,
Розлився смерк гірким вином –
Вже впала ніч, і стало тихо.
Вже вщухнув вітер за вікном.
Весь білий світ – немов зомлілий.
Урвався темряві терпець –
Порозкривалися могили:
Під кожним деревом – свій мрець.
Чиїсь давно забуті долі
Блукають в пошуках життя.
Вони – без радості і болі –
Нас кличуть – із невороття...
Став місяць кволим і безсилим,
Йдуть геть всі тіні манівцем...
Колись – під деревом похилим –
І я стоятиму мерцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
Настане день, коли старі дахи
Пливтимуть посеред садів квітучих –
А я – котитимуся з кручі,
Не вибираючи шляхи.
І відлетить у небеса
Усе пригадане й забуте –
І недоречні – всі спокути,
І недосяжна – вся краса.
Не зазирнути – крадькома –
В дні радощів і в дні скорботи,
Серед тривог, надій, роботи –
Що там – чи світло, чи пітьма?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
Наші душі – то хижі птахи.
Їхні пазурі рвуть нашу плоть.
Їх домівки – замшілі дахи,
Що створив колись сивий Господь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
Вже Химера померла,
В лабіринтах – луна,
Задивляються жерла
В мертве віко вікна.
Всі дороги – незнані,
Всі будинки – сумні,
Загубилися грані
В переплутанім сні.
Всіх неправих – і правих –
Дивне світло віта.
Вже ворота іржаві
Відчиняють літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
Тиша падає – неначе перший сніг.
Світ охоплений зненацька німотою.
Що з ним буде? Що з тобою? Що зі мною?
Хто вже завтра переступить цей поріг?
Тиша тане під колесами машин –
Мить минає – недоречно і раптово.
Виринає – чи то клекіт, чи то слово –
Як сліпий левіафан з морських глибин.
Голоси птахів прадавніх в нас бринять,
Будять, кличуть, вимагають більше крові.
Вони з нами – в кожнім русі, в кожнім слові –
Не баряться, не вагаються, не сплять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020
Лютує вітер за вікном –
Гойдає тіні полохливі.
Земля, завдячуючи зливі,
Позбулась хворощів і втом.
І вабить вулиць філігрань –
Заплутана, мов павутиння –
У цю безмежну ніч осінню
Пірнути, вирватись за грань.
На чорний, наче смерть, асфальт
Ніхто в цей час не заблукає.
Обличчя міста прозирає –
Тьмяне – немов з розмоклих шпальт.
За містом – сосни вікові
В задумі кронами хитають.
Не відгукнуться, не спитають –
Чи вмерли ми, чи ще живі?
Зацьковані лісовики
Вдивляються в вогні химерні.
Їх світ – ніщо вже не поверне.
За ними – правда і віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020
Таж я не знаю – що за рогом,
Що за межею криги і сльоти.
Я намагаюсь – до знемоги –
У чорні двері увійти.
Приходить ніч, приходить повідь –
І з тріском падає старий мій дім.
Пливуть уламки – наче сповідь
Під божу пісню – грізний грім.
Потік змітає перепони,
Я виринаю – і пірнаю знов,
А під водою – чути дзвони
Давно затоплених церков.
Важке наслання – враз зникає,
І в мить цю – тиша раптом настає,
Та вороття уже немає
В минуле зламане моє.
Над вічним степом – блискавиці,
Химерний ліс чорніє вдалині.
Всі пожадання – надто ниці,
Щоб залишитись по мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
День розсипався на скалки
І згорів у небесах.
Відьми, мавки і русалки
Десь блукають по лісах.
Зацілують спраглі губи,
Залоскочуть вщент під сміх.
Всі їх пестощі – то згуби,
Та принадний надто гріх.
Як доступна одаліска –
Тягне в шалу коловерть,
А в очах, що надто близько –
Чи кохання, а чи смерть.
Ваблять очі волошково
Ув обійми неземні –
Тільки пазурі раптово
Відчуваєш на спині...
Коли біль і трепет плоті
Й страх вже випиті до дна –
Розлякав всіх мавок потяг,
Що промчав з Яготина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Коли ми місто залишали –
Дзвенів відлунням кожен крок.
Химерні блискавки злітали
Від небокраю до зірок.
Вже не було для нас притулку –
Згасало світло крадькома,
Старі квартали і завулки
Позаду нас – ковтала тьма.
Не знать, куди ми йшли й навіщо –
Не заховатись від біди.
Всі небеса, всі сили вищі
Нас залишили – назавжди.
Цей шлях в нікуди, без надії –
За всі гріхи судився нам.
Ми – віддавались, як повії –
Зневірі, відчаю й страхам.
Лив дощ – холодний, мов могила,
Додачею до інших лих.
Якась істота тоскно вила –
Немов оплакуючи всіх.
Імла підступно огортала
Слизький, непевний, темний схил.
В проваллі – пекло клекотало –
Там регіт був і шурхіт крил...
Та хтось протримався до ранку –
Був розшматований туман.
Сліпуче полум’я світанку
Гойдав зелений океан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
У мене попереду – вічність,
У тебе попереду – день.
З-за неба встає потойбічність
Рядками прадавніх пісень,
І день так раптово минає –
Відходить нараз в небуття.
Він сутінками відміняє
Твоє безпорадне життя.
Чи кров небосхил окропила,
Чи стріли вогненні летять –
Твої то веселкові крила
Зірками вгорі мерехтять.
Венера засяяла ніжно,
Зійти Оріону – вже час –
Ніч вітряна, мов чорнокнижник,
Обплутує чарами нас.
Відходить розгублена звичність,
Оточує тьма зусібіч.
У тебе попереду – вічність,
У мене – всього лише ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
А ти, зґвалтована пітьмою,
Лежиш у темряві глевкій.
Повитий тишею сумною
Вертеп задушливо-тісний.
Старі осики і берези
Тебе в цій пастці стережуть.
Шофери – змучено тверезі –
Повз ліс авто свої женуть.
Той ліс ворожий – вже поглинув
Твій степ, де вітер сновигав –
Пустив коріння в жовту глину,
Віття у небо увібгав.
Твоє розірване намисто
Ніяк в траві не віднайти.
Навічно зникло давне місто,
Що пам’ятаєш тільки ти.
Давно розсипались оселі –
Буяє папороті цвіт.
Згадай про дні свої веселі –
І сну важкого зникне гніт.
Почуй – тебе хтось тихо кличе,
Порозривай всі корінці,
Торкнись долонею обличчя –
Відчувши глину на щоці,
Крізь хащі – темні і недобрі –
Злети миттєво – над усім,
Побач – за лісом – є ще обрій,
І степ, і місто, і твій дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
Коли вже забракло сили,
Коли вже немає вір,
Випурхує із могили
Холодний нічний нетопир,
Коли всередині – морок,
І присмак біди на вустах,
І – наче із пляшки корок –
Злітає під стелю страх,
Коли так сльотаво і сиро
І дощ всі надії змив –
Встає некерованим звіром
Сліпий і скажений гнів.
Відлунням відповідає
Із закутків чорна бридь
І світло в очах згасає
У цю опівнічну мить.
Та, наче прадавня пісня
Бринить посеред самоти:
До тебе був посланий вісник...
А може – до нього – ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
Там – за парканом темних снів –
Скажені пси на ланцюгах,
Прикуті міцно до стовпів.
На іклах – кров, і лють в очах.
А серед дня – безмежжя бань
І надмір клопотів і справ,
Примарна тінь старих кохань,
Які забув і поховав.
Накриє крук цей день крилом –
Закриє сонце – буде дощ,
Який назвуть у злобі – злом –
За те, що змив бруківку з площ.
Благословенність божевіль
Веде крізь зливу навмання
І без зазначення зусиль
Дає приховані знання.
Тож врятуватися – не варт
Коли ламає всі мости
І переповнює азарт
На грані знайдення мети.
Передчуття – неначе біль –
Скажені пси перегризуть
Іржаву сталь – і звідусіль
З виттям веселим нападуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
Як грають скрипки – божевільні –
Так сяє місяць в небесах.
Всі почуття мої невільні –
Як темний птах лишає страх.
Холодна річка протікає
Серед насторчених лісів,
Де все бринить - і не зникає –
П’ятитисячолітній спів.
Поміж цим пагорбом і небом
Нема нічого – тільки ніч.
Не оминути – і не треба –
Примар, що сунуть зусібіч.
А ніч подовжується в часі –
Хто зна, який сьогодні вік?
Мені, як кожному невдасі,
Не віднайти потрібний лік.
...Вже ранок йде, а темінь тане
І блякнуть стомлені зірки.
А всі примари – то тумани
В долині тихої ріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
Зазирає у двері прибулець
З ночі – першої в цьому сторіччі.
Вже – майбутнє, чи все ще минуле?
В тих питаннях – самі протиріччя.
За грошима ми визнали чари,
За коханням – залишили владу.
Навкруги позбирались примари.
Мої сумніви – то їх принада.
В ніч цю зимну так затишно з ними,
З їхнім марним, оманливим сяйвом.
Вони стогонами голосними
Перехожих розлякують зайвих.
Я вдивляюсь, прибульцю, у тебе –
Твої очі – як ніч – непроникні.
Зачекалось напевне вже небо –
Трохи ще постоїш ти – і зникнеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
В осінньому лісі – під сонцем останнім –
Безжурно блукає замріяна смерть,
І листя, вже зморене довгим чеканням,
Від дотику вітру – летить шкереберть.
Над жовто-багряним мереживом тління
Панує тут шурхіт – легкий, наче спів.
Без жалю, без сумнівів, з чистим сумлінням
Життя – засинає до кращих часів.
Надії, страхи, сподівання – забуто,
Усім пориванням – покладено край.
Вже скоро – настане розлючений лютий –
І – десь там за ним – метушливий розмай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Розлетілась порцеляна –
П‘єш з долоні ти отруту –
Не твереза і не п‘яна,
Непотрібна і забута.
Наче полум’я на вітрі –
Ти колишешся й тріпочеш.
Рукавом зеленим витри
Марне виплакані очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
Світло – сліпить,
Ніч – шле прозріння –
Тільки на мить –
Наче видіння.
Темна сосна –
Дивна є вежа.
Світло вікна –
Давня пожежа.
Серед ланів –
Темрява встала.
Нинішніх днів –
Як не бувало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
Помирившись з померлими – вирушаю в дорогу,
Де нічого немає, де лиш вітер в пітьмі.
Всі нещастя, всі радощі – залишаю за рогом,
Сам не знаю до кого – промовляю: - прийми...
Білий місяць примарою повисає над шляхом,
Наче дар йому даний - насилать забуття.
Я – прямую за тінню безголосого птаха,
А з-за пагорбів чую – чи то плач, чи виття.
Всі обтяжливі спогади більше не потурбують –
Серед білих зірок розчинились вони.
Темні вітри, лютуючи, мої болі лікують –
Де зникає минуле – там немає вини.
Все огорнуте мрякою. Шлях веде у долину –
Там непевну цю стежку рве холодна ріка,
Що пливе серед мороку крізь північні країни
З незбагненної далі – аж від льодовика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
У цьому місті, що спорожніло –
Немає горя, немає болі.
Нема нічого – лиш ми, о мила,
Нема нікого – лиш ми з тобою.
Твої то кроки дзвенять луною,
Моє то серце – мов навіжене?
Зірок холодних торкнись рукою –
У небі – Лебідь, чи Хрест Південний.
Згасає світло, стоять машини –
Порожніх вулиць безмовний цвинтар.
Ввійди у тишу, пірни в глибини –
І хміль відчуєш – осінніх вин дар.
Ця тиша – вітром гілки гойдає,
Пливе, мов хвиля, і щось шепоче,
Наздоганяє, і огортає,
І віддає нас під владу ночі.
Даремні – віра, сліпа відвага –
Чекають біди і руйнування,
І нездійсненність, і вічна спрага.
Лиш мить коротка – порятування.
Зітре на порох міцні споруди,
І зникне небо, і сонце згасне –
Все незбагненно піде в нікуди.
Хто знає – пізно, а чи завчасно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
Ноче, моя чорношкіра коханко -
Випий отруту, ляж поруч зі мною.
Ми – цілий всесвіт, до самого ранку –
Будемо ятрити віссю земною.
Спалить обох нас пекельне кохання,
Біль розіпне – неминуча розлука.
Ближче і ближче смертельне світання –
Не відпускай же, тримай мою руку.
Все, що чекає – всі біди і лиха,
Добре обом поіменно відомі –
Що ж ти шепочеш, тремтливо і тихо,
В цьому, у тьмі потонулому, домі.
Це – лишень буде, забудь же про втрати.
Місяць і зорі на дах опустились.
Спи, моя ніч, буду я вартувати,
Щоб щось недобре тобі не наснилось.
Нині всі марення наші – доречні,
В них, як в безодню, душа моя лине.
В час, коли сонце зійде, безперечно –
Хтось із нас двох неодмінно загине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
Коли повстали ті мерці,
Яких ніхто не пам’ятає,
І смерть на кожного чекає,
Життя тримаючи в руці –
Не залишається надій
Хоч у шпарину заховатись –
Ніхто не зможе врятуватись,
Ніщо не змінить хід подій .
Безсонне місто навкруги –
Таке химерне і байдуже.
Тож – чи живі ми, чи недужі –
Те все не матиме ваги.
Десь за вікном лютує ніч,
Скажено б’ється в стіни з лету,
Снує підступливі тенета
Світ, сплетений із протиріч.
Тих,, що всередині, за склом –
Це все наразі не турбує.
Примарна темрява вартує,
Небес торкаючись чолом.
Немає сил ступити крок
З цієї тиші і безпеки –
Щоб повернутись в день, у спеку –
Страхи замкнувши на замок.
А тут лишились – тільки сни,
Які вертаються щоразу,
Мене доводячи до сказу
Чуттям переляку й вини.
... І знов дорога крізь ліси.
Вже – рання осінь, вечір ранній.
Спижеві крони – наче бані
Неоспіванної краси.
Було тут місто, був тут міст –
Тисячоліттями пізніше,
А зараз – тут панує тиша
І опадає жовтий лист.
Лунає тиша, наче рев.
Вона є пастка, що чатує
Мандрівника, який прямує
Між зачарованих дерев.
Щоб власну смерть відволікти –
Приносять жертву юні жриці –
Чарівні – і безумнолиці –
Мов сплав жорстокості й цноти.
Вже той невдаха кров’ю сплив –
Несли роздерте тіло яром...
Я прокидався від кошмару –
Над містом лився щемний спів.
Так треба – спалимо живцем
Зеленооких цих вакханок.
Зустріну я безжурний ранок,
Йдучи в зажурі манівцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
Ти котишся лісом в ночі непроглядній
Вогненною кулею попід дерева,
Розшпурюєш іскри – жорстокі й безладні –
Спалахують ворохи листя миттєво.
На душі заблудлі ночами полюєш –
То твій ритуал і весела розвага.
Під місяцем жовтим ти час не марнуєш,
І кров’ю гамуєш цікавість і спрагу.
Несешся мов вітер в осінньому лісі –
Загинуть тут всі – винуваті і праві,
Тримаючи жертву на довгому списі –
Даєш причаститись пожадливій наві.
То як же здобути відьомське кохання –
Тебе розшукати у кублах і норах?
Немає ні смутку уже, ні вагання –
Розвіяний вітром мій страх – наче порох.
Вже холод любові охоплює серце.
Кінець настає і терпінню й покорі.
Відсвічують очі твої, як люстерця –
Я в них задивляюсь і бачу там зорі.
Їх сяйво здіймається вище і вище –
Прямую за мить крізь палаючу браму.
У лісі – замовклім, немов кладовище -
Лягаємо разом у темну цю яму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
День згасає. Вітер віє,
сніг жбурляючи в обличчя.
Вже ніщо нас не зігріє –
То настав кінець сторіччя.
В домі вибито всі шибки.
За вікном – пустеля гола.
Світ, учора ставши дибки,
Зараз – плентає спрокволу.
Не дамо собі ми ради,
Що було – нам не збагнути.
І сумні ми, і не раді,
Бо не знать, що має бути.
Сонце в мороці втопилось.
Ми заклякли на узбіччі,
Бо не кожному судилось
Пережити це сторіччя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
Цей світ – не мій, немов німий –
він слова доброго не скаже.
Ну що-ж – мовчи, прехитрий враже,
У неспроможності своїй.
Цей вік залізний – геть чужий,
А мій – із пороху і глини,
І я шукаю без упину
Хоча б єдиний слід старий.
Та давніх стін спливає час
І зріже хтось старезну вишню,
Поза зірками десь всевишній
На шахівницю ставить нас.
Замкнулось коло – треба йти.
Що буде? – хто се може знати.
Тож залишається – шукати
Те, що вовіки не знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Під корінцями,
за небокраєм,
В мороці ночі,
в холоді вод –
Є інший світ,
в який шляху немає.
Там – доживає
Давній народ.
Мариться щось нам,
майже незрячим,
В попелі сивім,
В шурхоті тьми.
Марне, слідів їх
ніхто не побачить.
Нам не збагнути,
що ми не самі.
Зораний степ
і зоряне небо –
Все переплуталось,
все навпаки.
Ми – загубилися
(так нам і треба) –
На півдорозі
у правіки.
Тож від страждань
не врятує і втеча –
Світ наш став меншим
за шафу і стіл.
Всі наші біди –
лише порожнеча,
Що відбирає
надлишок сил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Я побачив примару,
В файні вдягнуту шати.
Лиш на мить – незабаром
Вона має зникати.
Те, що ледь майориться,
Вже таке призабуле –
Лиш ночами насниться,
Як земля потонула.
Вже життя – не вернути,
Вже минулого – більше.
Як обридли спокути –
Скільки марних зусиль ще?
Та нехай! Все – даремне!
Можна – тільки радіти.
Довелось в дні буремні
Небуремно прожити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Встане мій темний князь.
Буде він вищім, ніж ліс.
Здійметься вітер враз,
Гнучи дерева, як хмиз.
Де ж ти, володарю тьми,
Був стільки марних літ?
Ставши серед зими –
Бачиш, загинув твій світ.
Тільки не бачить він,
Що уже ніч – не та
І що йому – серед змін –
Речена – самота.
Очі я підійму,
Гляну – лише на мить –
Як, загорнувшись в пітьму,
Темний мій князь стоїть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Наче дзеркало розбите –
Світло спогадів нічних,
Сяйво, в темряві розлите
Серед обрисів німих.
Давні спогади – неначе
Краплі літнього дощу.
Все, що мав, те зараз трачу,
Що було – не захищу.
Давню спеку біля моря
Серед вивітрених скель,
Що здійнялись в непокорі –
Де нема людських осель,
Там, де сонце інше сходить,
Де незнані – всі зірки,
Де течуть невпинно води
Каламутної ріки,
Де нема прокляття часу,
Де не вбило все життя –
Світ, до руйнування ласий,
Проковтнув без вороття.
І по краплі весь стікає
Віск розтоплених днем чар.
І минулого немає
В місті втоми, злиднів, чвар.
І згасають мерехтіння
Серед мороку ночей.
Від небесного склепіння
Світло лине до очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
Пагорби, вкриті рудою травою.
Низько пливуть небеса каламутні.
Час не женеться уже за тобою –
Де те минуле і де те майбутнє?
Де ті міста, ті лани і ті бійні?
Все проминуло, не стало і сліду.
Морок приймає тебе ув обійми –
Буде коханкою лячна сновида.
Що криють обрії – те не пізнати.
Пагорби таїн не в змозі відкрити.
Не зупиняюсь – несила чекати –
Краще мерщій за них перевалити
В білий туман, навмання – хай що буде...
Все, що було – те далеко позаду.
Тануть надії, зникають облуди –
Я не сумний вже тепер і не радий.
Пагорби, пагорби вкриті туманом.
Всюди – до обрію – трави зів’ялі.
Йду – Диким Полем, сплюндрованим ланом?..
Не відгадати, що тут і що далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
Холодна ніч – немов остання –
Не вщухне вітер ні на мить,
А чорна неба оксамить
Не зичить дневі починання.
Зоріє небо навісне
Очима з сполохами криги.
Мене – закутого в вериги –
Цей погляд зимний геть жене.
Лише непевний манівець
Веде в яри і нетрі дикі.
Нічних птахів протяжні крики
Надію зводять нанівець.
Обабіч мене лисі гори,
Де відьми чинять шабаші.
Зі мною поруч – ні душі –
Ніхто цю темряву не зборе.
Ця дивна ніч, осіння ніч
Тривоги й захвату всесвітом,
Коли вже промайнуло літо,
На мене дивиться – віч-в-віч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020
Не згадаємо – що ми бачили,
Не спитаємо – що не чули ми.
Стали кволими і ледачими –
Не веселі і не розчулені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020