| Сторінки (1/51): | « | 1 | » |
Лорелей
Срібними гребнями хвилі тікають у море,
Білі виблискують леза у водній імлі.
І рукавами річок в найсиніші простори
Напнуті вітром надії пливуть кораблі.
Безліч сміливців покинули вдома обузи,
Духу свободи ковтнувши у груди міцні,
І назавжди розрубали на пристані вузол,
Щоб течією лихою нестись по ріці.
Дзвінко співає на виступі мокрої скелі
Тіням розлуки і зради сумна Лорелей –
Про моряка, що любов залишав на постелях,
Й на кожен голос скеровував вбік корабель.
Діва співала, і в ніч розливалася пісня:
Кинув моряк своє судно й на скелю побіг.
Плачучи, він Лорелею до серця притиснув,
Руки цілуючи ніжно і обриси ніг.
Він цілу ніч загорався, як місяць крізь хмари,
Губи вологі блищали, неначе єлей.
І понад ранок шептав у пасмо кучеряве:
– Люба єдина кохана моя Лорелей…
– Зірочко срібна, любове моя одинока,
Кинута скелі холодній на розсіч вітрам,
Серце моє буде вічно в руках твоїх вогких,
Я повернусь і нікому тебе не віддам.
– Мій капітане, – в сльозах шепотіла красуня, –
То залишайсь боронити мене від вітрів –
Бачиш, як віють поділ моїй зношеній сукні,
Поки по річці утомлені йдуть кораблі.
– О, мене манить за обрій блакитна свобода –
В даль, де кінчаються межі всіх звивистих русл.
Я лиш торкнусь горизонту в просолених водах
І на найшвидших вітрилах сюди повернусь.
– Мій капітане, пробач, що я мушу просити…
На твоє серце закохане і молоде
Вниз по ріці вже підступно розставлені сіті –
Ти в них загрузнеш й не випливеш більше ніде.
Знаю ж: чужими жінками упійманий грубо,
Будеш, заплутаний в сітях, лежати в човні,
Гучно сміятися і підставлятимеш губи
Під їхні ласки й улесливих слів ручаї.
Прошу, лишись в моїх точених з каменю стінах!
Знаю напевне: направивши свій корабель
В море безкрає, тягуче і безміру синє,
Більше не скажеш ніколи: «Моя Лорелей!»
– Діво кохана, твої хвилювання даремні, –
Гладив їй плечі і скрушно дививсь долілиць, –
Що мені прісна любов жіночок із таверни,
Шлюх оп’янілих і сивих портових дівиць?
Люба, твій погляд вологий – це вітер із моря.
Чуєш, як дме в нашу сторону свіжості бриз?
Він мене кличе… – Й моряк цей, долаючи сором,
Скелі тримаючись, швидко подався униз.
– Проклятий будь, капітане! Не вийдеш, бо вузько
В цім повороті, де честь випробовує Рейн.
Хай корабель твоїх втіх розіб’ється на друзки
Об вічну скелю на ймення моє – Лорелей!
Падала мачта і палуба гнулась в розколах,
А понад ними ще дівчини голос звучав:
– І твою долю розбиту ніколи-ніколи
Вздовж течії не прийматиме жоден причал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542040
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.12.2014
Клюють горобці в споришах насінини,
А голуб купає в піску сизі крила.
У платті червоному діва осіння
Босоніж іде по асфальтових брилах.
Іще декольте дозволяє погода,
І сонце лоскоче засмаглу їй шкіру.
Вона оглядається зверхньо і гордо,
Ступає вже владно і поки що мирно.
Бурштинові кучері скріплює обруч,
І темні, як вишні, всміхаються губи.
Розхристаний вітер звивається й хоче
Здаватися теплим, легким і не грубим.
2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014
А рицар плакав, спершись на коліна,
На мертвий камінь припадав чолом.
Його любов висока, але тлінна
Стікала по щоках, в очах пекло.
І хмари просочилися крізь браму
І застелили надвечірній пир,
Як погляд свій ховала ніжна дама,
На честь якої виграно турнір.
Як він хотів любити її душу!
Нести у думці в свій кривавий бій
Любов тендітну і водночас дужу,
Щоб кожен подвиг присвятити їй.
Йому б солодкою була любовна мука...
Піднесено б він рушив у похід,
Якби із дамою його єднала думка,
Хай навіть і життя вкоротить літ.
Ридав, зігнувшись, сльози лив потоком
З очей блакитних на залізо лат,
А вітер умивав засмаглі щоки,
Дверцята відкривав любовних ґрат.
...А як воно тепер – любити душу?
Душею, а не тілом – вже хто зна?
Хтось «подвиги на честь» із місця зрушить
Чи тільки в підкорянні крутизна?
Той рицар плакав. Як йому щеміло!
...Цікаво, на межі тисячоліть
Чи він зумів би увірватись в тіло
Своєї дами? – думка мимохіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2014
Стояла із мамою й татом під віттям вільшаним
У тихому затінку дівчина – вродою мила.
Волосся дрібні завитки, мовби гроно каштанів,
Лягали на плечі холодні і сяюче білі.
В червоному платті, що срібною ниткою шите.
Трояндою квітне, сердечний ховаючи трепет,
І в рицаря, що свій шолом при арені залишив,
Очима стріляє так тонко, немов з арбалету.
А в того біляве волосся, як топлене млеко,
Яке під шоломом змокріло й взялось завитками,
І очі блакитні, і усмішка лущена, терта,
І в серці гарячому – легкість померти за даму.
Недавно посвячений в рицарі, знатного роду,
Прибув на турнір – одиночка, сміливець, зухвалець!
А ввечері, пил обтрусивши із ніг, її – горду –
Посміє, припавши коліном, просити на танець.
Він виклик прийняв, обернувшись і глянувши косо.
Прекрасна! Але зосередитись слід перед герцем!..
І мріє вона відмовляти йому цілу осінь,
Щоб стати по тім загадковою дамою серця…
Вона така юна, сміється з розмов про заміжжя.
А в замку холодному сіро. І хочеться дуже,
Щоб рицар розвіював сум її тиждень за тижнем,
Допоки їй батько не знайде достойного мужа.
Один нещодавно добивсь – цілував її руку,
Співав серенаду в саду, як цвіркун осмілілий.
Розгніваний татко зіскочив із лави і хутко
З мечем вибіг в браму й обтяв тому рицарю крила.
А цей, – панна стримує подих в тугому корсеті
І трохи збентежено соває пальці в перчатках, –
Молодший з синів, майоратом до нитки обдертий,
Він – рицар без спадку, якому нема що втрачати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2014
До сонця берізонька крутиться станом,
Обмахує тіні, вхиляється ніжно,
Неначе уперше за осінь – кохана,
Немов обірвала нитки із колишнім.
Танцює із вітром в важкому намисті,
У золоті плаття – яскраві смарагди.
Вона після ночі солодка і чиста
І мріє в цю осінь – любити і грати.
Всоромлено тягнеться клен до берези.
І поки навколо палає багаття,
Гілками незграбний і досі тверезий,
Підступно цілує розвітрене плаття.
Приборкати хоче цю пишну величність,
Що крутить вершечком, прудка і смішлива?
Та ж він нерухомо стояв цілу вічність,
І соки – сто літ, як застигли у жилах.
Заплуталась віттям тонким об гілляку
І вирвалась зразу з обіймів, патлата.
Він навіть відчути не встиг переляку.
Щасливий! І бач, не просив і не сватав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2014
До сонця берізонька крутиться станом,
Обмахує тіні, вхиляється ніжно,
Неначе уперше за осінь – кохана,
Немов обірвала нитки із колишнім.
Танцює із вітром в важкому намисті,
У золоті плаття – яскраві смарагди.
Вона після ночі солодка і чиста
І мріє в цю осінь – любити і грати.
Всоромлено тягнеться клен до берези.
І поки навколо палає багаття,
Гілками незграбний і досі тверезий,
Підступно цілує розвітрене плаття.
Приборкати хоче цю пишну величність,
Що крутить вершечком, прудка і смішлива?
Та ж він нерухомо стояв цілу вічність,
І соки – сто літ, як застигли у жилах.
Заплуталась віттям тонким об гілляку
І вирвалась зразу з обіймів, патлата.
Він навіть відчути не встиг переляку.
Щасливий! І бач, не просив і не сватав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2014
Що за гріх цей красунчик-хлопець
Учинив, щоб нести розплату:
Розчинитись у сні-потоці
І прокинутись амарантом?
Щоб завмерти у серці саду,
Скостенілі підняти віти?
За насилля, погорду, зраду –
Сухарем серед ніжних квітів
Він стовбичить? Стрункий, м’язистий,
У шорсткій, мов короста, шкірі.
В обважнілих бордових кистях
Шарудять насінини зрілі…
Вже за обрій сідає сонце,
І свій лет зупиняє літо.
В нім живе іще юний хлопець,
Чиє тіло у стебла влите.
А від вітру свербіж у кистях,
Горобців налетіла зграя…
Він все думає: хто ж так мститься?
І що сталось в ту ніч – не знає!
У росі весь прокинувсь вранці,
І якась генетична пам’ять
Нагадала про індіанців,
Як ті «їжу богів» збирають
З його кетягів сухостійких,
Щоб в муку перетерти зерня
І всипати у страви – втіха,
Омолодження сили верне…
Пригадалися давні греки,
Що узріли безсмертя символ
В амаранті. Плодючий! Спеки
Не боїться – ото рослина!
Африканці та азіати
Знай, харчуються з віку й роду
Калорійністю амаранта,
Ним живуть… Він всміхнувся гордо.
Всюди в світі – в хлібах і кашах
Його зерна, в супах й салатах –
Його листя, сік, чай – у чашах,
Ще й лікуються амарантом!..
Та згадав, як з його породи
І зелених братів, й багряних
Європейці в своїх городах
Викидають із бур’янами.
Подививсь і на себе – хтивий,
Пишні кетяги, мов гранатні.
Ех, він просто – декоративний,
Найбезплідніший з амарантів!
Що ж з ним сталось, з рослино-богом,
Що скотивсь в бур’яни із трону?
Що зробив він лихого, злого,
Що червоні соки холонуть?
Сліз сухих насінини чорні
Впали долі. Ну в чому ж винен
Цей розквітлий, стрункий? Ну в чому
Завинив амарант-людина?
І які паралелі долі
Пронеслися йому повз вічі?
Пнеться сильний глибокий корінь
До безсмертя – хоч однорічний…
Тільки дмухає осінь тугу,
Вже у гронах рясних, гранатних
Гріють крила півсонні мухи –
Ще недовго буть амарантом…
Чи прокинеться знову хлопцем?
Чи для нього, у стеблах скутім,
Все закінчиться в цьому році?..
Невідомість, відчай, спокута…
2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2013
У генделик прибився вітер,
Всюдисущий гуляка вражий,
Випив з хлопцями, вуса витер
І під чарку наступну каже…
…Як на ганку похмура Ганна
Чи то втомлена, чи то сонна
Жде чогось. У руках незграбна
І у талії трохи повна.
Молодечі сплітає коси
І пуска їх кінці на волю,
Загляда в синьооку осінь
Через чисте безкрає поле.
А ніхто з невідомих далей
Не іде по стежках незримих
Їй назустріч. Знов день невдалий.
Все самітники… пілігрими…
Зав’язала би коси в вузол!
Світ в очах все одно чорніє!
Вітер п’яний гуляє в блузі,
Та ще мрії, паскудні мрії…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366612
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.09.2012
У мене роман напишеться,
Вже знаю сюжетні кроки…
Вона буде – світською львицею,
А він – одиноким вовком.
У неї – зіркові миті,
У нього – кохання згубне,
Вона випускає кігті,
А він – пожовтілі зуби.
У неї лискуча шкірка,
У нього за вухом рана
Роз’ятрена, якось гірко
Він мріє про неї, звабну.
А в ній – ненаситний голод,
І запал кохання вистиг.
І він, обірванець голий,
Виходить з лісів тінистих,
Для чогось відбивсь від зграї,
Полишив узлісся всує…
Я лиш одного не знаю,
З них двох хто кого вполює?
(іграшковий віршик :))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2012
Телефонний дзвінок: «Які плани в травневі свята?»
Я сказала, що нас цими днями не буде у місті.
«Десь поїдете?» - «Так». – «А куди?» - Й тут моя простота
Поспішила із себе гламурний пострушувать блискіт.
Я невинно збрехала, хоча і не терплю брехні –
Повернусь і тоді розкажу – в мене є така практика.
Я сказала, що їдем сім’єю в село до батьків,
А насправді тримала квитки на літак за Атлантику.
2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2012
Весніє подвір’я, блищить у шовках,
А сонце відкрило фіранки
І сипле на землю нам струмені благ,
Радіючи мрійному ранку.
Завзяті і горді стоять в холодку
Ірисів оголені вістря.
А дружні бруньки, як малята в садку,
Готуються вирости в листя.
Лозиння бузкове, застромлене ввись,
Обвилося вітру стрічками.
І скромний цвіт кленів – скоріше дивись! –
Сховався у гронах вінчальних.
По теплій доріжці, траві молодій
Промінчики бігають босі,
Вплітають позичені в сонця вогні
В кістляві гілки абрикосів.
Під сонцем народжене – квітне, бринить,
Здається, що першою з весен
Цю землю любила й небесну блакить
Ще юна Весна-поетеса.
2011 р.
був відібраний для друку та надрукований в журналі Люблю+Слово: Літературно-художній журнал. – №1 (20), 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329998
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.04.2012
Хтось чув, як розлилося почуття?
Німою хвилею... Потоками вібрацій...
Невже весна із нами ділить шлях,
А талий сніг обрав нутро каналізацій?..
Надворі сивий дощ калюж налив...
Хоч ноги роз’їжджаються в грязюці,
А нас несе під сотнею вітрил...
Чому? – Не тямлю я у цій науці...
Та відчуваю – серед сірих барв
Натхнення ця весна в мені розчулить.
Це відчуття пробило товщу хмар...
Хтось чув його? І я його не чула...
2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328627
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.04.2012
Хай зимове покривало
Собі спить,
Поки радість не настала
Й не гримить.
Поки не пробився в небо
Дух весни
І не чеше її гребнем
Кіс рясних.
Поки промені холодні
І скупі
Бережуть свої долоні
У теплі.
Земле, спи, поки відважна
Міс Весна
Бій веде за неосяжні
Небеса.
З мого приватного марафону: Вірші про весну. :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012
Я іду по твердому асфальту
І, здається, ловлю собі гав,
Чи на ноги якого базальту;
Чи на крилах іду, чи уплав.
А на небі -- самі розмальовки!
І якраз маю пензлик в руці.
Але фарби пускають потьоки,
Тому краще візьму олівці.
Я востаннє давно малювала --
То був зошит чи цілий альбом,
До яких мені все було мало
То таланту, то творчих умов.
А тепер цілим небом глибоким
Розпростерся охайний мольберт,
І на ньому мої розмальовки,
Врослі в сонячно-плинний момент.
Я зеленим, рожевим і жовтим
Зафіксую картинку на мить,
Щоб яскраво і м'яко на дотик
Свою думку вписати в блакить.
2010 р.
Мій приватний марафон: Вірші про весну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327127
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.04.2012
Ніч і вона – у сýкенці білій з пацьорками
Дивиться з мосту старого у воду ставка.
Вітер волосся і поли їй з придихом цьомкає,
Ніч обіймає за плечі, гойдає містка.
Світ – чорно-білий: молочно виблискують лілії
З-поміж кружалець-листків, що вросли в береги.
Місяць зімлів у воді, лише зрідка домріює,
Як йому зорі і ніч в літній час дорогі.
Ніч і вона – задивляється в казку-дзеркалення:
Щедро розсипані зорі у чорній воді –
Місяцем хрещені, лілій свічками обрамлені –
Закарбувались красою в її самоті.
Ніч і вона – проникалась, закохана й вражена.
Вперся перилом їй в груди старенький місток.
Вітру всміхалась, а мріяла – про відображення,
Образ лишень – у воді ж бо немає зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012
Сіє дощ несподіваний розпач,
Літній сум і непевність ранкову.
Різнобарвами райдуга-обруч
Обіймає плече сонцелову.
Дощ періщить незграбно й завзято,
Аж із неба змивається колір.
І вологи солодкі зернята
Засіва в золотистому полі.
А галявка розлога й грудаста
Синьоокому небу на втіху
Своє тіло, до пестощів ласе,
Убирає кульбабками сміху.
2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309652
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.01.2012
Небо зимове неначе в гірляндах –
Чорне, холодне і цяточки-зорі…
Море ліхтариків, сотні мільярдів,
Ціла безмежність довершених творів!
Втомлені очі не втримують фокус,
Зоряним сяйвом залиті зіниці…
Зорі рухомі, у зорей є голос,
Зорі-прамами і зорі-убивці…
Світ неосяжний, величний, безмежний!..
В нас же – вогні новорічного свята,
Стрічки гірлянд, павутинки мережив –
Ніби підміна за мізерну плату…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2011
На балконі в мене осінь...
Фікус мій напружив листя,
Папороті довгі коси
Над столом моїм нависли.
Не включався ще комп’ютер,
Не гудів, тепло не віяв...
Кактус мовчки терпить скруту,
Настовбурчив гордо вії.
Плющ у свій вчепився дротик,
Аж стeбло здається сильним.
Дифімбахія навпроти
Дивиться в вікно осіннє,
Відвернулась... На балконі
Холодно і сумно вранці.
Фіолетові долоні
Тягне плем’я традисканцій...
Квіти ви мої хороші,
Не тополі і не клени,
Я ж вас, любі, не морожу...
Осінь в душах, осінь в генах...
Жовтень, 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300186
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.12.2011
Рідко йому відкривається око пророче
Й, щойно відкрившись, жахає: полуплені ґрати,
Хвилями бурі піщані виколюють очі,
Іншим же очі блискучі в багато каратів
Дзьобають чорні птахи… Їхнє пір’я сталеве
Трохи дзвенить у повітрі – рожево-солодкому,
Що накриває собою безкрайню пустелю,
Що обпікає легені короткими ходками.
Світ, у якому безсила хімічна наука,
Кожна наука – вичерпна, ну хто би подумав!
Той, хто це бачить, безсило заломлює руки,
А прогресмени давно спочивають у трунах.
Люди у сірих каптанах й титанових латах,
Їхні скелети сталеві зі світу поснулого
Тягнуть книжки і дискети до себе за ґрати,
Мріючи щось зрозуміти про давнє минуле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300183
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2011
............................Ти знаєш, що ти – людина?
В.Симоненко
Сидять в приміському заїждженому ресторані –
У нього елітна горілка, у неї мартіні.
Їх руки безсильно погладжують спинку дивана…
Він бачить, як тиснуть на очі їй бронзові тіні,
Як склеює губи, мов плівка, червона помада.
Він думає: добре, що вечір і ніч – швидкоплинні…
Вона – в найкоротшій спідниці… гнучка й непідвладна –
Назустріч йому виставля свої гострі коліна.
В ній плескає внутрішнє світло – у грудях під шкірою,
І тоне в тканині кофтинки, затьмарене стразами.
Людина – жива, з її смутком, любов’ю, довірою,
А тіло – в заручниках, певно, одненького разу.
Він бачить, що груди під стразами дихають сумом,
Та шкода лишати це тіло, бо ж третю годину
Вмовляє ці м’язи із гуми, цю шкіру із гуми,
Ці очі з пластмаси…
Навіщо йому – Людина?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298268
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2011
............................Ти знаєш, що ти – людина?
В.Симоненко
Сидять в приміському заїждженому ресторані –
У нього елітна горілка, у неї мартіні.
Їх руки безсильно погладжують спинку дивана…
Він бачить, як тиснуть на очі їй бронзові тіні,
Як склеює губи, мов плівка, червона помада.
Він думає: добре, що вечір і ніч – швидкоплинні…
Вона – в найкоротшій спідниці… гнучка й непідвладна –
Назустріч йому виставля свої гострі коліна.
В ній плескає внутрішнє світло – у грудях під шкірою,
І тоне в тканині кофтинки, затьмарене стразами.
Людина – жива, з її смутком, любов’ю, довірою,
А тіло – в заручниках, певно, одненького разу.
Він бачить, що груди під стразами дихають сумом,
Та шкода лишати це тіло, бо ж третю годину
Вмовляє ці м’язи із гуми, цю шкіру із гуми,
Ці очі з пластмаси…
Навіщо йому – Людина?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295799
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.11.2011
Самостійна жінка… вся обвішана собаками-справами,
Що зубами вчепились в спідницю і рукави.
Їй здається, вона почувається трохи коханою,
Просто ще не побачила другу із половин.
В неї все не складається з часом на пошуки,
Незакінчені справи тягнуть одна в сторону, друга вперед.
Їй нема як спинитись на кухні і випекти коржики
Й, жуючи їх, зануритись в з’юзаний інтернет.
Їй інстинкти підказують, що треба собак цих струсити,
Хай в лахмітті, а вирватись і піти.
Та про кожну собаку вона собі пише звіти,
Без страху зазирає в собачі люті роти.
Вона тягне усі ці справи… чи то проблеми,
Без свободи і волі озирнутися собі в тил.
І коли вона на ніч змащує руки кремом,
Хтось стоїть за спиною. А вона падає в сон без сил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295798
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 25.11.2011
Вона вишиває фату золотими нитками,
На білому платті протягує стежечки бісеру.
Навпроти, в подушках присівши, підмигує мама,
Тримає в руках простирадла з текстурами різними.
Чекати на принца – заняття буденне й натхненне –
Уся в килимах, покривалах шовкових веранда.
А в хаті пристелене ліжко – розбещені, певно,
Ці принци – тож ковдра пухова, подушки в трояндах.
Вона косить погляд в розвішені в хаті дзеркала,
Підкорює їх дорогою тонкою білизною,
Благає ікони, щоб принц їй натрапився вдалий,
Узяв з нею шлюб, полюбив і ніколи не вислизнув.
Вдягнулась в принцесу – несила уже Попелюшкою
Чекати тих принців... Нема!..
Не тлумачив казкар,
Що справжні принцеси не ставлять на принців ловушки
І вміють кохати без суконь, білизни й дзеркал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288807
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 26.10.2011
Завтра свято! У наметі
З простирадла на кілочках
Я малюю стінгазету
Для дитячого садочка!
Олівці пішли у танці
По веселих трафаретах!
За краї тримають капці
Неслухняну стінгазету!
Ріжу, клею дуже вправно!
Гарні вірші з інтернету
Натягала моя мама
В невідомого поета!
На підмогу стінгазеті
В мій намет пробрався тато!
Креслить роботам скелети,
Одягає їх у лати!
Я на старті! Я на злеті!
Бо я вірю, знаю точно!
Це найкраща стінгазета
У дитячому садочку!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286842
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.10.2011
В морі м’яка перламутрова піна
Ніжно гойдає на хвилях красуню.
В золоті кучерів білі перлини,
Тіло струнке і насичене юнню...
Ще не відкрились дівочому зору
Ні узбережжя, ні чорні дві скелі...
Шовком безкрає хвилюється море,
Слабкість п’янка серед хвильок веселих.
Пестить солона вода її шкіру,
Миє їй губи, цілує їй пальці.
Поки не час одягатись у біле,
Ніжкам тендітним ступати по гальці...
Зріють краса і кохання у лоні
Хвильок, емоцій та сонячних бліків.
Чисте багаття палкої любові
Спершу спалахує без чоловіка.
Зовсім не поглядом, словом чи ложем!
Тягне мужчину у поле магніту
Сила морської любові... І кожен
Буде кохати п’янку Афродиту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283065
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.09.2011
Клюють горобці в споришах насінини,
А голуб купає в піску сизі крила.
У платті червоному діва осіння
Іде босоніж по асфальтових брилах.
Іще декольте дозволяє погода,
І сонце лоскоче засмаглу їй шкіру.
Вона оглядається зверхньо і гордо,
Ступає вже владно і поки що мирно.
Бурштинові кучері скріплює обруч
І темні, як вишні, всміхаються губи.
Розхристаний вітер звивається й хоче
Здаватися теплим, легким і негрубим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281693
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.09.2011
Десь на околиці неба блакитною смугою
Маляр хотів відобразити... що, сам не знав...
Кинув свій пензель в відро... А сліпучими дугами
Смуга його розрослась до незнаних уяв.
Він ще не встиг у нічне повернутися місто,
Фарба в відрі ще гойдалась густа і жива.
Маляр спинивсь і крізь сум остовпіло дивився,
Як небокрай починає жовтаві жнива.
Скільки разів найживіше життя малювалось!
Пензлю тонкому його віддавались принцеси!..
Мертві полотна... А тут оживає на старість
Грубий невпевнений штрих на якихсь маргінесах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2011
Ти збираєш валізи в далеку майбутню дорогу,
Набиваєш ідеями, планами кожну кишеню
І за гроші купуєш квиток... Тільки пересторога:
За майбутнє відбудеться бій і хтось стане мішенню.
Залізничні шляхи доведуть до півцілі... Й халепка!
Ми живемо в часи, коли рейки цінніші за потяг.
І спитають тебе, по яких же приїхав ти рейках,
А не що ти, бідака, везеш: чи багаж, чи лиш протяг?
Ти не з тих, в кого рейки мажорні. І шансів померти
Недоїхавши – тьма. В голові деструктивні ідеї.
В тебе зріє стратегія, як не потрапити в жертви,
Як ламати систему або підкладатись під неї.
Ти вже бачиш покручені шпали – допоки уявні –
Що у дуги й пружини зігнула розгнівана хвиля.
(Ти угледів такі на світлинах в Музеї цунамі).
І питаєш: коли ж наросте та нечувана сила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275213
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.08.2011
Уже вечоріє, ховається сонце за хмару.
Рожеве проміння стихає, спиняє свій шал
В бавовні небес, щоб віддатися плинові марень,
Аж поки їх сон не здолає, уклавшись в їх шарм.
Є жінка маленька, живе у хрущовці-квартирі.
В кімнаті до шафи притулене ліжко вузьке.
Пора віддаватися шалу (уже вечоріє)
У мріях про щось недосяжне і дуже близьке.
У неї є книжка – уявна, написана часом,
Розкладена пам’ять по главах, довершений твір.
Редактор (сама) уже викреслив зайве (не ласе),
Залишивши найсоковитіших спогадів вир.
У книжці багато рефлексій, чуттєвих фантазій,
Смачні діалоги, інтимніше він грає роль.
Вона так вжилася у книгу, що не розрізняє,
Де в ролі вона ще, а де вже ліричний герой.
У ліжку вузькому по главах читається на ніч
Укладений в пам’яті твір. – А що далі? – Разом...
Стулишись плечима... Він кине десятки пристанищ...
До неї... мій рідний... І книга провалиться в сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275071
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.08.2011
Йде по галявинах чистої сині
Сонце серпневе: то вийде, то зникне...
Вогкими ковдрами, сумом осіннім
Хмари спадають на дальні будинки.
В парку купаються в сонячних ваннах
Голуби, дзьоби сховавши під пір’ям.
Куці жоржини стулились охайно,
Оси літають тривожно... не вірять.
Дме прохолодою зморений вітер
В груди відкриті гарячих сміливців...
Гарно смакує закінчення літа
Там, де на клумбі цвітуть чорнобривці.
Ще соковиті тремтять спориші,
В їх переплетених долею стеблах
Образи ще не зачатих віршів
Грають у схованки від самих себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274122
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.08.2011
Океан. Узбережжя. Предовгий незайманий пляж.
Ні людей, ні машин, лиш ганяється вітер патлатий.
Корабель ізіржавів. Хтось думав, що цінний вантаж
Той везе. І на берег завівши, зіграв у піратів.
Бідність мусить на хитрість, розбій безсоромно іти,
Так іспанським багатством схотіла поправити кризу.
А на берег зійшов не вантаж, а голодні роти,
Розбавляючи бідність і сірість Зеленого Мису.
В Україні вже скільки завгодно цих Санта-Марій.
Інвестоване в нас розчинилось в безладній державі.
Тільки привиди фірм під набігами жадібних хвиль
Контролерів, банкірів, судів, всюдисущих фіскалів.
Час мине і заплутає вкрай, хто кого переміг...
Я дивлюсь, як живе океан в парі з вітром крилатим.
Теплі хвилі мені вимивають пісок із-під ніг,
Плюскотить бірюза, і в цей берег мої грузнуть п’яти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2011
Вона, та смуглявка, що зараз іде по алеї -
З думками сама, але так, ніби з кимось (удавано),
Вона, як і безліч звичайних безликих людей,
Безпам"ятно мріє в минулому бути ангелом.
...Як в неї були тоді білі незаймані крила
З м"якесеньким пір"ям... Ті крила - великі і дужі,
Такі, щоби високо в небо здіймати уміли
Її неземну на землі обважнілу душу.
...В житті не фортило, лиш зрідка бувала щаслива -
То, може, не білими крила були, а чорними,
Та якось упала на них божевільна злива?..
Вона би і чорним раділа по-ангельськи. Чом би й ні?
Їй дуже хотілося знати, що в цім її тілі
Жив ангел. А крила?.. - кимсь зрізано / вирвано / спалено,
Обрубки відпали, рубці зажили, і в лініях
Гнучкої спини хтось колись упізнає ангела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2011
Ніч починається за ліхтарем.
Крутить асфальтну доріжку
Сила коріння високих дерев.
Цокають шпильками ніжки.
Ріжуть цю ніч, як солодкий кисіль,
Довгі начорнені вії.
Радісно йде, мов за кимось з месій,
В темінь щаслива повія.
В думці сміється і мліє у мрії,
Ноги нітрохи не змучені,
Вітер між ними по-літньому віє.
Світлі заплутані кучері
Впали на плечі. Красива й незнана
Так енергійно, піднесено
Йде і в’юнкими худими руками
Ніч з себе змахує весело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2011
Місто вимотує. Ниткою сили витягує...
Мчить по гарячих артеріях транспортний струм.
Місто нервує і курить, засмикане спрагою,
Голос ослаблений глушиться шурхотом гум.
Клумби спеклися у травні, знеможено вижовкли.
В мене ж думки – про зелений притінений схил,
Де не стрибає життя над дзвінкими пружинами
І не гудуть генератори внутрішніх сил.
...Бігти між трав золотистих в’юнкою стежинкою,
Впасти без сил – ритми збиті, змаганням кінець –
Стати слабкою, чутливою, ніжною жінкою,
Що кожну справу важливу зведе нанівець...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2011
Весніє подвір’я, блищить у шовках,
А сонце відкрило фіранки
І сипле на землю нам струмені благ,
Радіючи мрійному ранку.
Завзяті і горді стоять в холодку
Ірисів оголені вістря.
А дружні бруньки, як малята в садку,
Готуються вирости в листя.
Лозиння бузкове, застромлене ввись,
Обвилося вітру стрічками.
І скромний цвіт кленів – скоріше дивись! –
Сховався у гронах вінчальних.
По теплій доріжці, траві молодій
Промінчики бігають босі,
Вплітають позичені в сонця вогні
В кістляві гілки абрикосів.
Під сонцем народжене – квітне, бринить,
Здається, що першою з весен
Цю землю любила й небесну блакить
Ще юна Весна-поетеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254662
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.04.2011
Дух революції.
Сонце стріляє за комір,
В голову, в очі –
весною заскочений жовнір
Вкрай збожеволів.
У березневому просторі
Топче наш спокій,
пускаючи постріл за пострілом.
Ми відбиваємось,
ніби не стали дорослими,
Цілимо в натовп думками
до відчаю гострими.
Хочеться враз наступати
і буть милосердними.
Запал і спротив,
народжені в нас ізсередини,
Б’ються в легенях, у серці –
в нетрях під ребрами.
Спрага страшна
за любов’ю, мистецтвом, шедеврами,
Так, ніби зараз чи завтра
відчуємо, створимо,
По перемозі збудуємо
триповерховими
Вулиці радості, щастя,
і їх озеленимо,
Втопчемо в землю пасивність,
засадимо кленами,
Вмиємо.
Індустріальні міста будуть нашими,
Так, щоб ходити по них
переможними маршами.
Досить терпіти цей світ
догори перевернутим
І дожидати кінця
телерадіорекрутом.
Сонце пече по спині –
не шкодує на витрати.
Нашу діряву свідомість
пора би провітрити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2011
Малювала художниця море – красивий пейзаж –
Його бризки і блиск яскравіли в тонах акварелі
(Поки стопи вмивалися хвилями, з джинсами аж).
Пізнє сонце прибилось до літньо-похилої скелі.
Недосяжною стала ядуча блакить-глибина,
А під берег хтось крапнув яскраво-зелених парфумів.
Гострі камені, ранені силою моря чи дна,
Обливались водою, тамуючи спрагу, як юні.
А за рамками – пил, вантажівками возять цемент –
Обгинають картину, як воду окреслює берег.
Там будують готелів каскад і новий бізнес-центр,
Для яких у художниці мало чи вмінь, чи паперу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247412
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.03.2011
Ми летимо у захмарену ніч,
Зліва розжарений захід.
В ілюмінаторі двоє облич
Кольору спечених ягід.
Схема безликої гри на людей
В тисячах схрещених лінків.
Рик двигунів розриває і б’є
Соло слабеньких барвінків.
Синь борониться, як може, і все ж,
Кинута нами позаду,
З’їсться уся язиками пожеж –
Навіть не будемо знати.
Тільки б нас в просторі ніс не Ікар...
Ніби небесні приблуди,
Ми летимо в чорні натовпи хмар...
Тільки б кудись – не в нікуди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2011
Свіжість весни
Свіжість вітру сполохала мізки
Після сіро-задимлених зим:
Розірвала вікно й занавіски
Та зненацька заскочила в дім.
Освіжила думки і полиці,
В порожнечу накидала слів,
Фон кімнат, що давно уже вицвів,
Розірвала на сотні шматків.
І гукнула на повні легені:
- Пийте свіжість кохання й весни,
Яку вітер і сонце у жменях
У квартиру до вас принесли!
Хай спить
Хай зимове покривало
Собі спить,
Поки радість не настала
Й не гримить.
Поки не пробився в небо
Дух весни
І не чеше її гребнем
Кіс рясних.
Поки промені холодні
І скупі
Бережуть свої долоні
У теплі.
Земле, спи, поки відважна
Міс Весна
Бій веде за неосяжні
Небеса.
Весна
Помарніла і зблідла весна,
Показала свої чорні зуби
Між сухих і покривлених грубо
Її вуст – божевільна краса!
Проковтнула скелети зими,
І назовні з відкритої пащі
Полетіли ворони пропащі
І упали в брудні килими.
Ця весна так благала небес,
Щоб очиститись в їх порожнечі
І набратися сили для втечі –
Не почув її голос хтось-десь.
Підвелась, билась крильми в вікно,
Бо закрили його якісь люди,
Не злетіла, укрилася брудом,
Почорніла. Цвісти не дано.
2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2011
У вагоні старого поїзда
В неосвітленому купе
Причаїлось дівча в безмовності,
Тільки чути, як ніс сопе.
Трохи плакала і коліна
Затискала в обіймах рук.
Ніби зовсім іще дитина,
А вже стала на шлях розлук.
У думках ще дзинчав уривок
Наспіх зронених слів і сліз.
Літній вечір, в ногах барвінок –
Стрічку пам’яті хтось проніс.
Вже змирилась, в обіймах тиші
Їде, втиснута вглиб кута.
Лиш обійми – не ті колишні,
І дорога її – не та.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2010
НАВІЩО ПАДАЮТЬ ЗІРКИ?
Навіщо падають зірки?
Невже на небі їм погано?
Зникають в чорній далині,
Лишають відблиск полум’яний.
Навіщо милий залишає?
Не знаю, чим я не вгодила.
В примарній далині зникає,
Щасливий з іншою, можливо.
Навіщо біль мені приніс?
Кому потрібна горе-злива
З очей моїх гарячих сліз?
Але я можу буть щаслива!
Забуду я старі стежки
І прокладу для себе інші.
Із неба падають зірки,
Але засяють ще світліші!
1998 р.
ОСІННЬОЇ НОЧІ
В осінній ночі блукаєш неохоче,
Марнуєш час, розтягуєш цю ніч.
В холодну темінь ти ховаєш очі,
Нікому не говориш, в чому річ.
Вуста стискаєш і не помічаєш
Усіх зусиль, щоб стримати сльозу.
Знов плачеш і думками поринаєш
Туди, де пробудилася від сну.
Де сон казковий, світлий, кольоровий
Розбився об чиюсь сумну стіну.
Вже вітер розвіває мрії попіл,
Лишаючи тебе на світ одну.
1998 р.
ВІРЮ В УДАЧУ
Я пронесла крізь сніги й заметіль
Ці почуття. А для чого – не знала.
Вирішив ти, що від них утекти
Краще. І далі шукатимеш славу.
Ти хочеш усе, але сил досягти
Нема, треба більше терпіння і часу.
Тобі значно легше забути й піти...
Це в мене кохання, сліз море, образи...
...Стеріг мене поглядом і обіймав.
А пам’ять багата на різні дрібниці.
Ти так про кохання мені й не сказав.
Це я закохалась у твої зіниці.
Ти граєшся сонцем, я плачу дощем.
Ночами гуляєш і сієш розлуку.
У серці моєму непроханий щем,
Ти – далі ховаєш то очі, то руки.
А я не боюся ні зливи, ні бурь,
Снігів не страшуся, за сонцем не плачу,
Сумую одна, потихеньку живу
І все іще вірю у справжню удачу.
1999 р.
(З моєї збірки "Весна-поетеса")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2010
Хвилююсь. Тремтіння в голосі.
Але себе опановую.
Всміхаюсь. У кожнім порусі
Прострілює прохолодою.
Іскриться, палає зоряно.
Сама шукала яскравого.
І от воно, грає в кольорі.
Натхнення, уява, марево...
(з моєї книжки "Весна-поетеса")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2010
Я сижу у подруги за чаем,
Нам играет заезженный диск.
Я, наверно, немного скучаю
Под гитар проникающий визг.
А за окнами пляшет береза,
Выбивая из сердца любовь.
Вот мои и рассеялись грезы
В этот подлый полуденный зной.
Чай горячий, но он еще в чашке,
А тоска меня жжет изнутри.
Рок-н-рол буду слушать почаще…
Он ушел… Что ж, счастливо… Черт с ним…
2001 год
(из моей книги "Весна-поэтесса")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218071
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.10.2010
Замерзли руки, очі, губи,
Прохожі і дороги.
Мордує щастя аж до згуби
Зла осінь білоока.
Тріпає коси хижий вітер,
Хвостатий, сіролиций.
В його думках ніким не грітих
Жевріє таємниця.
На осінь в нього є образа,
Бо та, чистенько вмита,
Учора виданим указом
Заборонила літо.
1999 р.
(з моєї книги "Весна-поетеса")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2010
Пронеслось… Моложавое лето
В изобилии славных мужчин
Их вниманием было согрето…
Перегрето! Да ладно уж с ним.
Все забылось: и чуточка боли
От разгара эмоций, и гнет,
От которого рвалось на волю,
Этот гнет ухажерских щедрот.
Но тогда, находясь на распутье
И ломая в свободу пароль,
Лето думало, что не забудет
Сладость сказок и игры в любовь.
(Из книги "Весна-поетеса")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217124
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.10.2010
Замерзли руки, очі, губи,
Прохожі і дороги.
Мордує щастя аж до згуби
Зла осінь білоока.
Тріпає коси хижий вітер,
Хвостатий, сіролиций.
В його думках ніким не грітих
Жевріє таємниця.
На осінь в нього є образа,
Бо та, чистенько вмита,
Учора виданим указом
Заборонила літо.
1999 р.
З моєї книги "Весна-поетеса"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2010
1.
Вітер узявся за штору –
Так би її і поніс
В ніжно-схвильоване море
Ніжно-легких занавіс.
Так би й погнався, нахаба –
Через блакить поволік
Штору, яку так незграбно
Я почепила торік.
Хто б підхопив мене з крісла? –
В море блискуче поніс
З цих 32º мого міста? –
І на лежак – під навіс!
2.
Ми лежали на пляжі під сонцем палючим.
Мексиканське, як знаєте, добре пече.
На лежанках вмостилися м’яко і зручно
І дивились, як сонце крізь хмару тече.
І ви знаєте, жодних ідей не з’явилось,
Ні засмаги – як дурно ізгаяний час!
Тільки шкіри червоним нальотом укрилась –
Навіть хмари і крем не вбезпечили нас.
І тепер, коли в місті гуляєм і сумка
Тре і муляє спечене сонцем плече,
Я питаю: чим живиться ще моя думка?
І невже її сонце, як шкіру, спече?
3.
Літо розходилося у спеці –
Спорожніли парки і двори.
Цілий день благає в неба серце
Свіжої вечірньої пори.
Справжнє пекло!.. Правда, найтепліш,
Де мені доводилось бувати,
Де пекли стабільно 40º лиш
В гарний день – Арабські Емірати.
Сонце – божевільний самодур,
Обпікало шкіру рук, плечей.
Я б уже сама вдягла чадру
З проріззю тонкою для очей.
2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195649
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.06.2010
Кілометри стрічок у оселі,
Більше сотні старих фільмокопій,
Що спаковані в «банки консервні»* -
Їх в архіви відправила доля.
Тільки надписи шрифтом New Roman
Мовчазніють про зміст їх і значення.
Справа плівка – це лідер по зборах,
В неї грошей до біса потрачено...
...І реклама, і іміджетворення,
Але вийшла з прокату освистана.
А по центру – ціла трилогія...
В ній герої чужі, чужа істина.
Є «бюджетна» на верхній полиці.
Там вся гордість її режисера,
Він душі туди вилив криницю,
Все шукав своєрідну манеру.
Під ногами обрізки-непотріб:
І любовна обірвана сцена,
Спецефекти, високі промови,
Що нікому тепер і не треба.
Як кіно, і життя наше плине:
Щось забулось, а щось було марним.
Свої долі ми бачили в фільмах...
Все було вже колись – фрагментарно.
* «консервні банки» - професійне, так називають круглі металеві упаковки для кіноплівки.
Зі збірки "Весна-поетеса"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192182
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2010
Я не знаю, хто плаче дощем
І слізьми добивається в вікна,
Закриває нам світло плащем,
Зачіпаючи скло наше ліктем.
Хтось так гірко зливає свій біль,
Аж зі сліз заплітаються коси,
Мов кричить в мегафон, звідусіль
Його голос в нас помочі просить.
Скільки щирості в рясних сльозах?
Чи не гра і обман в серці зливи?
Вже навчило життя: знаю як
Люди маски вдягають «правдиві».
Я не вірю в той розмах образ,
Щоб страждати всім небом великим
І стояти спиною до нас,
І черкати вікно наше ліктем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191958
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2010
Розлилася весняна вода,
Підступила впритул до городу
І до сіна копиці, де зроду
Я іще не сиділа одна.
Я з копиці дивлюсь залюбки,
Як вода простяглась аж до лісу,
Й наші гуси під його завісу
Попливли крізь іржу лепехи.
Виринають з води острівці,
Та не треба дивитись далеко:
Наді мною згніздились лелеки,
А їх дерево – вже у ріці.
Зелень ще набирається сил,
Світить сонце із чистої днини.
А в містах не вщухають новини,
Скільки повінь приборкала сіл.
Мирним вітром і клекотом змін
Просочилось повітря. Так добре!
Я б хотіла хоча би днів зо три
Жити тут, а не в місті новин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190583
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2010
Я схопила в повітрі вологім
Теплий вихор нічийних бажань.
Він смикнувся і ліг на долоні,
Як покірна вдомашнена лань.
Хто не втримав тебе, дикий вихре?
Хто хотів твоїх кручених мрій?
Безнадійно бажав і за вітром
Відпустив у нічний сніговій?..
Теплий вихре, ця зустріч знаменна,
Я-бо знаю, що думка – жива.
Спалах прагнень, лишайся у мене
І твори вже для мене дива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190145
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2010