| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Ідуть роки, а біль не затихає.
Три роки майже, сина вже немає.
Та пам'ять у минуле повертає,
Його життя перед очима пропливає.
Віталін голос добре пам’ятаю
І записи його розмови маю.
Альбоми його із фото розгортаю
Й усе життя синочка я згадаю.
На фото семимісячний синок,
А це іде вже в дитсадок.
У школі на концерті виступає,
А тут на річці син відпочиває.
На все увагу я звертаю,
Що мій синок ще за життя зробив.
Цю огорожу він поставив,
Ось ці дерева посадив.
Велосипеди сам складав,
В дворі син душ побудував.
Гараж надійно відремонтував,
На вікнах рами всі пофарбував.
Син про машину добре дбав,
У чистоті її тримав.
Ключі, гайки і запчастини,
Усе в порядок він складав.
Цей возик син пофарбував,
Ось ці нові граблі придбав.
А ще два столики дістав,
Для господарства все син дбав.
В містах він різних України побував,
У Києві Майдан син будував.
В Черкасах в магазині торгував,
Найбільше охоронцем працював.
Ніякої роботи не боявся,
Робить все швидко, якісно старався.
Ось двір увесь попідмітав,
Приніс води і дрова порубав.
Садив, полов і поливав,
Косив траву, все прибирав.
А ось і одяг свій поправ,
У всьому син допомагав.
Зимою сніг старавсь повідкидати
Дороги, не стежки робив.
Встигав син книги почитати
І фільми про війну любив.
Як все це в пам’яті спливає,
Гіркі я сльози проливаю.
Сама зробити все не можу
Й синок уже не допоможе.
Тулюсь до одягу його
І дух я сина відчуваю.
В його машину я сідаю,
Віталю рідного згадаю.
Як клятву хочу я сказати,
Тобі, синок, пообіцяти,
Любити буде й пам’ятати
Тебе, синочку, рідна мати.
Зробити прогну все, що за життя,
Мій син все те не встиг зробити.
Бо він пішов у небуття,
А так хотів у світі довго жити.
Всі злії чари відьм проклятих
Його життя старались відібрати,
Забрали життєдайну силу
І мій синок пішов в могилу.
Єдине я бажання маю,
Хай доля ця і відьм спіткає.
Хай втратять дочок і синів
І голос відьм щоб занімів.
Щоб горе втрати і розлуки
Послало їм найтяжчі муки.
І сльози в них не висихали,
Нещастя щоб ятрило рани.
Щаслива доля всіх їх щоб минала,
Гаряче полум’я щоб серце опікало.
І відьми ці щоб спокою не знали,
Тужили, мучились, конали.
Щоб білий світ їм став немилий
І біль печалі забирав всі сили.
Життя щоб стало їм немиле
І згинула навік уся відьомська сила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020
В черговий раз прийшла весна
І верби розпустили довгі коси.
Два роки майже, як тебе нема,
А у дворі квітує абрикоса.
Дивлюсь на фотографію твою,
Для тебе абрикоса тут цвіте востаннє.
Я хочу, щоб душа твоя була в раю,
За тебе я молюсь увечері і зрання.
Як із живим з твоїм я фото розмовляю
І думаю, що ти мене почув.
Побачити у снах тебе бажаю,
Спасибі, синочку, що ти у мене був.
За тебе рада все віддати
Віталя, синку рідний мій.
Щоб час назад весь відмотати,
Лиш би почути голос твій.
Побачити твоє обличчя,
Ті чорні брови, як шнурки.
Побачити живим, здоровим
Й піти з життя на всі віки.
Тобі залишить щастя й долю,
Здоров’я, радість і життя.
Але повік цьому не бути,
Із тих світів немає вороття.
В моєму серці житимеш ти завжди,
До того часу, як залишу я життя.
І ми тоді зустрінемось з тобою,
В земне життя не буде вороття.
В черговий раз прийде весни краса
І верби знову розпустять довгі коси.
На всій землі буятиме життя,
А у раю цвістимуть абрикоси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020
Цвіте наш сад, життя буяє,
А жалість душу розриває.
Віталі рідного не має,
Вже вічним сном він спочиває.
Із серця спогади зринають,
Як разом сад ми доглядали.
В останній день свого життя
Ти турбувався ще про сад.
І та черешня розцвіла,
Що ти їй крону формував.
Бутони груша розкриває,
Тебе ж, мій сѝночку, немає.
Рояться бджоли, квітнуть вишні.
І ніби кличуть, щоб ти вийшов.
Бо ти їх добре доглядав,
І обрізав, і поливав.
А може ще вони згадали,
Як тебе з двору не пускали,
Щосили віттями тримали,
Коли ти йшов в останню путь,
Це їм ніколи не забуть.
«Віталін сад» - кажу я людям,
«Його ніколи не забуде».
Це пам'ять про його життя,
Йому не буде забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020
Мій синочку найрідніший.
Ти для мене наймиліший.
На білому світі тебе вже немає,
Материнське серце туга розриває.
Болить душа, а очі плачуть,
Бо тебе вже не побачать,
Не почую рідній голос,
Не відчую теплий подих.
Не живу я, лиш існую.
Слово «мамо» не почую.
Не діждуся я поради.
В світі жити я не рада.
Я страждаю, серцем плачу,
Рідний образ не побачу.
Не покличу свого сина,
Поки й вічно не спочину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020