| Сторінки (4/309): | « | 1 2 3 4 | » |
Сонечко за день, певно, притомилось.
А можливо й ні, бо вже б не світило?!
Та таке ж жовтаве “сідає” за хмари,
Не на відпочинок — працювати далі.
Від його не “чути” жодних нарікань,
І у темний колір нема зміни “вбрань”.
Знов і знов яскраве, знову й знов сіяє! -
Так свою “усмішку” людям посилає.
Чи оце не приклад людям від Творця,
Щоби ми від злості берегли серця?!
Хоч, не раз втомившись, йдем відпочивати,
Друзі, не спішімо й тоді нарікати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
"Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами семця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!“ (Еклезіяста 11:9)
Тішся, юначе, в роках молодих,
Витівки різні шукай і чини.
За покликом серця свого прямуй,
І за видінням очей помандруй.
Пісню веселу співай вдень й вночі,
У пречудові роки молоді.
Все як ти хочеш, можеш робити.
(Чи не робити? - Ні, не робити!!!)
Всі ці уроки ти знайдеш в Письмі,
Їх Сам Спаситель залишив тобі.
Знай, що на суд Бог впровадить тебе:
За все це, за все це. Друже, невже..!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
Ідіть, люди, в інтернет,
Й на землі простори.
Напишіть, скажіть куплет
Щирості й любові.
Нехай пісня про Христа
З ваших уст лунає.
І людину в небеса
Завжди закликає.
Не себе хваліть, а Бога,
Його добру волю.
Тоді Він благословить,
Й дасть щасливу долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
Слова
В моїх віршах переплелись
Любов до Бога й до людини.
Без Бога я б не спромоглась
Посіять доброї зернини.
В Христа любові любим ми.
Вчимось любити безкорисно,
Бо Він навчає: ти люби,
Як навіть хтось вчиняє злісно.
З Христом в нас лагідні слова,
З Христом усмішка йде від серця.
І творяться такі слова,
Немов жива вода з джерельця.
З Христом ти ворога простиш,
З Христом не будеш ображатись.
Тривожну душу підкріпиш,
На Бога будеш покладатись.
Посій зернятка за життя:
Любові, мудрості, надії!
Зробить це можеш ти і я.
Не відкидай за обрій дії.
Нехай слова твої й мої
Не ранять, а лікують душі!
Не культивуй слова гнилі,
Бо з ними й сам замерзнеш, друже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
“Діточки мої, - це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, - Ісуса Христа, Праведного”. (1 Ів. 2:1)
Піднімаю до Господа руки,
Покладаюсь на вічні Слова.
Ради мене терпів, Боже, муки,
Щоби мала я вічне життя.
Уступилась, згрішила й томлюся,
До Христа моє серце летить.
Чую голос Його: “Заступлюся”,
Й знов з уст вдячна пісня бринить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Бог не під силу не дає роботи,
Й таланти дав для кожного такі:
Щоб зберегти й примножити щедроти
Творця, змогла людина на землі.
Бог не під силу не дає завдання!
В дорученому ділі дає сил,
Щоби Його звершилося бажання.
Слухняному стає Бог Поводир.
Довірсь Йому і ти не пожалієш,
З Христом ти зможеш Боже досягать.
Подумай: за чиїм ти планом дієш?
За Божим? - Буде Бог благословлять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Відломилась гілочка й впала,
Й неохоче згодилась: кінець...
А я стільки зробити бажала,
Щоб прославився мною Творець!..
Я до сонця тягнулась жагуче,
Дощик листя моє орошав.
Як упала? - Не знаю, не зчулась,
Вітер лютий маленьку зламав.
На хвилинку від гурту відбилась,
А тепер вже жалію, лежу
На землі... Нащо в простір “дивилась”,
Залишивши своїх?! Що ж? - Згнию...
О, як боляче гілочці стало,
Скільки щирих не видимих сліз.
Деревце ж поруч віття підняло,
Від гіллячки болючий лиш слід.
Але тут садівник поспішився,
Запримітив гіллячку в траві:
“Нащо гинути?” Змилосердився,
До грудей притуливши собі.
“О, маленька, ти цінний росточок,
Скільки часу й ресурсів в тобі!
З тебе буде новенький садочок,
Ти продовжиш життя в деревці!”
“Мій господар! Ти добра людина,
Ти — єдина надія мені!
Хоч хто я? Вже й не ціла “рослина”...
Порятуй, й я віддячу тобі!”
А господар, у руки поклавши,
Підстругав і очистив її.
У підщепу уміло поклавши,
Гоїв розчином рани усі.
“Будеш деревом новим, гіллячко,
Плодовитим, корисним в саду!”
Де ж уроки, слухач і слухачко,
Що для себе найперш я візьму?”
Діти Божі прищеплені Богом,
А Господь — їх Спаситель, Лоза.
Приклад гілки хай стане уроком,
Що в прищепленні — милість Христа!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Хтось навіть говорити не бажає,
А Ти завжди порадиш і навчиш.
За це Тобі душа моя співає,
Й хвала Тобі, Спасителю, звучить.
Ти відкриваєш очі на світанку,
І мирний сон даруєш уночі.
Благословлятиму Тебе від ранку,
Своїх доріг, мій Господи, навчи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
Я буду з Ним, я буду з Ним!
Душа живе бажанням цим:
До свого Господа прийти,
Скорботи й радість принести.
Чекаю Слова від зорі,
Бажаю Господа знайти.
Ісусе, нагодуй мене,
До Тебе серце моє йде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
“Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися”. (Дії 17:30)
Ридає і стогне земля,
Їх плач до небес долітає.
Велика, велика вина!..
Коли ж то це серце пізнає?
Голосить удень і вночі,
Угору здіймаються руки.
О, земле, що хочеш собі,
Невтішна від скорбної муки?!
О, земле, пороки твоїх,
Як й сльози до Мене злітають.
Не каєшся чому в гріху?
Це тебе пороки карають.
О діти, о люди, земля,
Скидайте гріховне лахміття.
Бо буде ще більша біда...
Очистіть із душ всяке сміття.
Хвороби і мори ідуть...
Хто може змагатися з Богом?
Й Я плачу, та сіяне жнуть.
Де будеш за смертним порогом?
О земле, о блудні сини,
Спиніться на власних дорогах!
З вас кожен Мені дорогий.
Спішіть примиритися з Богом.
Я гріх ваш розп’яв на хресті,
На Сина гріхи положивши.
Щоб вільним ти був у Христі,
Для Мене Всесильного живши.
Чому ти не хочеш прийнять
Голгофські Христові страждання?
Я хочу спасти, не карать,
Чекаю одне — покаяння!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Ти стоїш на краю до обриву...
Ні надії, ні щастя в душі,
І гнітючі думки, як та злива...
Не спіши помирать, не спіши!
На роботі проблеми, в родині,
І любов хтось відкинув твою.
Одиноко, самотньо в хатині,
Нарікаєш на долю свою.
Не спіши помирать, не спішися
З цього світу завчасно піти.
У небесную даль подивися,
Там є Той, Хто поможе в житті.
Ти до Нього всім серцем звернися, -
Бог для щастя твого помирав.
Не спіши помирать, не спішися,
Він тебе вже давно покохав.
Про Ісуса нічого не чув ти,
Про Його досконалу любов.
Біля тебе! Скорій поспіши же!
Він тебе в самотині знайшов.
Розкажи все правдивому Другу,
Біль душі в простоті принеси.
Бог протягне всесильную руку,
Допоможе, розрадить в журбі.
Ти відчуєш присутність Господню,
Як повітря реальне, й Він є.
Твою душу потішить самотню.
Бог чекає, Він любить тебе!
Ти для вічного створений жити,
На землі прославляти Творця.
О, дозволь Богу все відродити,
Все змінити, дать щастя, буття!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2020
Коли торкається Христос, -
Він змінює людські бажання.
Й те, що нечисте віднайшлось -
Лишається, і без вагання.
Пияк — Ісусовим стає,
Із уст пісні звучать від рання
Про Божу милість. Їх несе
До грішників, святе повчання
І наркоман свіжіє враз,
До Бога тягнеться, до неба.
Гордій кидає свій «каркас»
Й питає бідного: що треба?
В Христі немає ворогів:
Серця любов’ю Бог єднає.
Й записує в число святих,
У крові чистій омиває.
З Ним не сумує сирота,
Для нього батько — Бог, і мама.
Христом втішається вдова,
Хоч чоловіка поховала.
З Ним топлять вороги мечі,
Закриті двері — відчиняють.
І подорожні уночі,
Притулок й охорону мають.
Де Бог — жива тече вода.
Де Бог — висушуються сльози.
Спочинок біля джерела,
Де Він — цілющі диво-роси.
Де Бог — нове цвіте життя,
В безплідної із Богом — діти.
Дорога, ціль Він, майбуття.
Із Ним не можна не радіти!
Оті, що впали — знов встають,
Утомлені — сил набувають.
Хоробрими із Ним стають,
Безстрашність від Христа приймають.
Над власним вчиненим гріхом
Смиренно перед Богом плачуть.
Про перемогу із Христом
Ті люди кожному розкажуть.
І трудяться, як Бог велів:
В роках поважних — жваві й свіжі.
Все славлять Бога, Він змінив
Холодні, грубі, серця грішні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020
Я иду путём земным,
Ты со мною, Боже,
Захотел назвать Своим.
Жемчугов дороже!
Моё имя на руках, -
Кровь из них стекала.
Твоё Имя в всех веках
Милость начертала.
Путь тяжёлый, крест и смерть,
А потом — могила.
Но велел Отец восстать, -
Воскресивший Сына!
В Нём победа, жизнь и мир,
Искупленье, сила!
Он до смерти возлюбил.
О, ликуй же вера!
Воскресит й тебя с Христом
Твой Отец небесный, -
Подвизайсь идти путём
Божьим, в град чудесный!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
"Послухайте слова Господнього, Ізраїлеві сини, бо Господь має прю із мешканцями земними, бо нема на землі ані правди, ні милости, ані богопізнання". (Осії 4:1)
Тобі не треба Бога,
Бо мила зла дорога...
А як Він прийде, що скажеш?
Плоди які покажеш?
Ти любиш розважатись
І голосно сміятись.
Любиш анекдоти
Вдома й на роботі.
Ще себе захищаєш,
Що "пити розум маєш".
Горілка ж і вино
Ведуть насправді в зло.
Чужих жінок кохаєш,
Й свою теж пам'ятаєш.
Ти блудник, от і все, -
Вістить Слово Святе.
Маєтком обкувався,
Дітьми завеличався.
Співаються пісні
Від рання й до зорі.
Та в них не "слава Богу!",
А жінка й зла дорога.
Рідний край підносиш,
Божого ж не просиш.
Покайсь, бо йде недоля, -
Карається сваволя.
Тобі потрібен Бог,
І з Богом діалог!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Лиш ти один і більш нікого,
На довго... - Уяви на мить.
А поруч - й жодного святого...
Що твою душу підкріпить?
Нема пісень, братів повчання
Замовкли, в зібрання не йдуть.
За Біблію - усім карання,
В підпіллі праведні живуть.
І інтернет скрізь відключили, -
Про Бога передач нема.
В газетах - вбили, засудили,
Гонимі вірні за Христа.
По телебаченню - розпуста
І вихваляння лжебогів.
Темрява всюди чорна й густа.
До кого б ти тоді спішив?
Свобода грубощам, насильству,
Наживі, зверхності, брехні.
Ким ти назвався б в тому дійстві?
Христу б служив чи сатані?
Контроль тотальний, заборона
Будь-що робить без "GPS".
Ця дія сатани відома -
Число три шістки. Чи приймеш?
О, брате, сестро, тяжко буде,
Про це говорить Книга книг.
Але Своїх Бог не забуде.
Лиш вірність би Йому беріг.
Чи я встою й ти не спіткнешся?
Тож нині масло підливай! -
Говорить Дух Святий, й візьмешся
Від горя й мук у дивний рай.
Покличеш Богу й Він озветься,
Ти наодинці будеш з Ним.
Коли ховатися прийдеться, -
Сховає в тіні Своїх крил.
О, Церкво Божа, нині в небо
Усе єство своє скеруй.
Ісус за гріх вмирав, за тебе.
Бажай Його, шукай, цінуй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Бог усе мені дарує,
Серце милість Його чує.
Маю хліб і пиріжки.
Боже, дякую Тобі!
У хатині тепло спати,
На дворі відпочивати
Літечком, а як зима -
Є периночка мала.
Помолюся, усміхнуся,
Пиріжками поділюся.
Боже, дякую за все,
Все потрібне в мене є.
Іграшки батьки купують,
Не заслужено дарують.
Боже, дякую за них -
Друзів щирих, дорогих!
Хай, Ісус, моє серденько
Любить ближніх теж щиренько.
Поможи добро творить,
Хочу я з любов’ю жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
“Ти піднявся був на висоту, полонених набрав, узяв дари ради людини, - і відступники мешкати будуть у Господа Бога також”. (Псалом 67:19)
Відступився, зневірився й впав ти.
Раз-у-раз про Христа забувавши,
Блудний син. Віддалився від дому,
Хоч не раз відчуваючи втому
На коліна в молитві схилявся.
...Й в гріх, як пес в блюваки, повертався...
Чисті свині шукають калюжу,
Ти ж шукав справу злу і негожу.
До джерел без води прихилявся,
У своєму гріху залишався.
В егоїзмі, гордині, сваволі, -
Опинився в гріховній неволі.
Відступився, у серці це знаєш.
Чи на рай ще надію плекаєш?
О, невже ті, хто впали, не встануть?
Й відступивші від Бога — не вернуть?
Чи упавші не Боже творіння,
До яких Бог являє терпіння!?
О, навіщо в лукавстві лишатись,
За оману дочасну триматись? (Єр.8:4-6)
Бог на тебе чекає — спасіння,
Добрий Батько з скарбами нетління.
Що ж за мудрість у тебе без Бога? (Єр.8:9)
Що у серці? Байдужість? Тривога?
Як помірять гріхи всі? - Їх “тонни”...
Потоптав всі Христа заборони...
У гріхах своїх не залишайся,
До Спасителя Бога вертайся!
Совість судить, а серце ридає...
О, як тяжко, і Бог про те знає.
Ти не мусиш, не треба страждати,
Варто тільки прощення прийняти.
Щоб не скоїв — Бог хоче простити,
У пречистій крові обілити.
Чисті шати на тебе одіне,
Сина блудного знову в дім прийме.
У гріхах не ходи, не лишайся,
До найкращого Друга вертайся!
“І відступники будуть зі Мною”,
Звеселися Любов’ю святою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020
Трава гарно зеленіє
Літом, осінню — жовтіє.
Квіточки цвітуть в саду, -
Це зустріли ми весну.
Сніг надворі є зимою,
І не є нам дивиною.
Ці закони з року в рік,
Й так проходить людський вік.
Пори року перемінні,
А Слова Христа незмінні.
Скоро Бог прийде по нас,
Будь готовий в кожний час.
В світі збільшились тривоги, -
Це біблійні нам уроки,
Що Ісус ось-ось гряде.
Пам’ятаймо, друзі, це!
"А про день той і годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, - лише Сам Отець". (Біблія, Мт.24:36) Не шукаймо фальшивих пророцтв про час приходу Христа! "Пильнуйте!" - закликає Ісус кожного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
О, як це є сумно – назавжди без Того,
В кому дійсно милість, втіха, допомога.
Як насправді страшно без Христа лишитись,
І поза дверима раю залишитись!..
О, як дійсно страшно без Христа блукати
На дорогах грішних, тіло вдовольняти,
А в одну хвилину правду зрозуміти:
Пізно… Уже пізно гріхи залишити…
О, як страшно-страшно Бога відкидати,
Його милість й ласку проігнорувати.
Як печально й скорбно по смерті пізнати,
Що Христа відкинув, не схотів прийняти.
Хто там допоможе, захистить, пригорне?
Бог у мить понизить всяке око горде.
Коли ми прийдемо до Христа престолу,
То усі впадемо перед Ним додолу.
Страшно, о як страшно тоді зрозуміти,
Що, живучи в світі, ти любив грішити.
Не хотів про Бога й суд правдивий чути,
Не дозволив Спасу серця досягнути.
О, як страшно-страшно без Христа лишитись!..
Друже, поспішай з Господом миритись!
Розкажи Ісусу про гріхи, що маєш,
І Його любов й прощення пізнаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2020
Потягнулась душа до Бога,
До небес, Христа чистоти.
Знаю: там для неї свобода.
Їй на зустріч, Ісусе, йди!
Серце втомлене чує шепіт,
Хтось промовив: “Гріхи лиши, -
Ті слова, як у скелю молот, -
Дай їх Богу, вільним живи!”
Я люблю це, цей гріх робити,
Це комфорту мені додає...
Я не можу це сам лишити?
Як захочу, то сила є...
А душа у той час кричала:
“Визнай, визнай, що ти бідняк.
Я від діл твоїх лиш втрачала,
Чом мене ціниш на мідяк?
А я створена вічно жити.
Мій Творець — Всемогутній Бог.
Це Він кличе, хоче простити.
Чом, мій пане, ти мов оглох?
Серце нило, ніяковіло,
Ну, а руки чинили гріх.
В таїні, у думках хотіло,
Щоби Бог йому допоміг.
Віч-на-віч із самим собою:
Лінь, байдужість і дивний страх...
“Я засуджений буду Тобою?
Але ж міць є в руках, ногах...”
Не надійся, людино, на себе,
Бо вже завтрашній день не наш!
Хто врятує в час горя тебе? -
Розсуди себе без прикрас.
Бог не хоче, повір, судити,
Благодаті триває час.
Та не вічно буде терпіти,
Постраждав вже давно за нас.
Сколихнулось серце... До Бога
Поспіши”, - це промовив Спас.
Знає Він таїни. Й тривога,
Наче поклик: прокинься враз!
Потягнулась душа до неба,
Ти за голосом Божим йди.
Бог — насущна твоя потреба.
“Так, зміни”, - ти Йому скажи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
Не для похвал ділюся я віршами,
Отими, що створились у тиші.
Бажаю, щоби там, поміж рядками,
Ви віднайшли себе у цім житті.
Не жду похвал! “Зубами заскрегочуть,
За Моє Ім’я ненависть чекай...
Як і Мене, теж розп’ясти захочуть,
Та ти звіщай їм правду, ти звіщай!
З тобою Я, як йтимеш через ріки,
То не затоплять, - говорю, - тебе.
Не бійсь людей, хай не страшать їх крики.
Дозволь Мені, і Я явлю Себе.
Вогонь жаркий не буде обпаляти,
І не пектиме полум’я його.
Бо Я — Господь, про тебе буду дбати,
Й від ворогів Сам захищу тебе”.
І що мені відомість між народом?
Й що людям з того, як відома я?
Бо кожен з нас вимірюється плодом,
Не бути б лиш, як мідь ота дзвінка.
Ім’я Христа — спасаюче, величне,
Нехай звучить у кожному вірші.
Нехай тривожить серце й те, що звичне,
Щоб не спасенні каялись в гріху.
Я не здивуюсь, знаю: більш осудять,
Відкинуть, анулюють, вірш згорнуть.
Та знаю певно: до пори поблудять,
Прийде пора за все-все звіт дадуть...
Христове Слово, ти звучи, як молот,
І тверде серце не одне розбий.
Пошли у душі спрагу, пошли голод,
Й Своє Ім’я шукаючим відкрий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
“Не занедбуй благодатного дара в собі...” (1 Тим.4:14)
Не закопуй таланту, друже!
Бачу Я, ти втомився дуже.
Твоя сила і радість — Я,
Над тобою Моя рука!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
“Ісус відповів: “Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.”” (Біблія, Івана 3:5)
Чи знаєш ти що значить народитись
В роках дорослих наново, згори?
Без цього, друже, в небо не вселитись, -
Народження від Духа і води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020
(вірш написаний на основі текстового побажання однієї мами своїм дітям)
О, діточки, цей лист від мами.
Ви ще малі та будете рости.
І щиро сподіваюсь, що з роками,
Пізнаєте, що прагла донести.
Я вас просила в Бога, ви — дарунок,
Так хочу, щоб плоди Йому несли.
Не раз Бог посилав з небес рятунок:
Мій Самуїле, не забудь це ти.
Тобі було заледве більше року, -
“Ошпарився”, й страждали ми разом.
Не легку довелось пройти дорогу,
Ми не самі були, а йшли з Христом.
Це Він тобі усі погоїв ранки,
Невидимо сльозинки витирав.
В віконці розмольовував світанки,
Щоб з ліжечка ти в небо поглядав.
Господь благословив, щоб серце билось, -
Тобі майбутнє славне вготував!
О, як бажаю, щоб сердечко вчилось
У Бога, що його спроектував.
Давидко, Самуїл, Сергійко, діти!
Ви всі для мене цінні, ми — сім’я.
Благословляю вас завжди радіти
Чудовим Іменем — Ім’ям Христа.
Христа дорога — це вузька стежина,
І стежка та — це Сам Ісус Христос.
Хто нею йде — щаслива є людина,
Біжіть по ній, немов атлети крос.
Ви світу не любіть й того, що в світі,
Бо світ мине й пожадливість його.
Бажаю, щоб теплом Христа зігріті,
Шукали Божого, а не свого.
О, діточки, вас Богу присвятила,
Так хочу, щоб належали Йому.
Згадайте, як я Біблії учила,
Й співала пісню про Любов святу.
Одна надія людства — Бог-Спаситель,
Мої сини, послідуйте за Ним.
Він особистий буде Утішитель
В не легкому житті, житті земнім.
І в заповіт вступивши з вірним Богом,
Для Нього вірність також збережіть.
О, діточки, не йдіть із світом в ногу,
Для вищого, для вічного живіть.
Благословляю вас і ваші долі:
Здоров’я, щастя, мудрості згори!
Якщо ж і буде день тяжкий недолі,
Моя дитино, до Христа спіши.
Він обіцяв: поклич, і Я озвуся,
Я підійму, Мене ж прославиш ти.
Сини, сини, про це найбільш молюся, -
Щоби Христові вічно були ви!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020
Молитва, молитва — єднання з Творцем,
І через молитву стає Бог Отцем.
У Сині Ісусі єднання святе, -
Прощення гріхів через віру дає.
Молитва — це спокій, блаженство душі.
Іди, любий друже, до Бога в тиші!
Молитва — це радість, молитва — це мир,
У неї Бог силу від Себе вселив.
Молитва — це доступ до серця Отця,
Збагнеш ті щедроти, що є від Христа.
Молитва — це пісня, це стогін душі,
І міць, щоби з вірою йти по житті.
Молитва — це тиша, молитва — це шум,
І ліки для серця від ниючих дум,
Недоспані ночі і зустріч зорі.
Спасителю Боже, благослови!
В молитві надія що Бог проведе,
Й здоров’я, найперше духовне, пошле.
Молитва — це крила, підноситься дух
До Бога Живого, бо Він його Друг.
Молитва — смирення, приниження “я”,
І щире “нехай буде воля Твоя”.
Молися, мій друже, молися завжди.
І Сам Бог тебе буде всюди вести!
Проводь на колінах земнеє життя,
А Бог підніме тебе у небеса.
Там нові слова потечуть із душі:
Хвала, алілуя , Спаситель, Тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
Звернись до Христа, Він тебе попровадить,
В тривогах твоїх особисто розрадить.
І небо зрадіє і втішишся ти,
Що Бог це єднання дарує тобі.
Бо Бог персонально до тих промовляє,
Хто серце своє на Голгофу звертає.
Не думай: чи варто прощатись з гріхом?
Ти будеш щасливий з Ісусом Христом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
“Гудуть” проблеми, тривожний світ.
Зникають мрії, немов той цвіт.
Сум і тривога огортає.
Нехай душа Христа шукає!
Відходить сила, немає слів...
Чи порох з серця уже злетів?
Чи гордість й нині наповняє,
“Смирись”, - Спаситель закликає.
В Христі надія й оправдання,
Йому довір всі сподівання.
Що буде завтра — світ не знає.
Чудова Книга відкриває!
Свої печалі відкрий Христу,
Бог обіцяє: не підведу.
У Божі руки життя віддай.
В тривозі, друже, світ не лишай!
Христос бажає усіх спасти.
Чи зможе віру в тобі знайти?
Прийми сьогодні Любов святу!
...”Ти будеш жити, бо Я живу!”
...Почула пісню “Що буде завтра?” і написався цей вірш. Пісню можна прослухати тут: https://www.youtube.com/watch?v=BuLkE3w_7QY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
“...Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік-бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце”. (1 Самуїлова 16:7)
“І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця”. (Об’явлення 21:27)
Знов злітаються слова у рими,
Написати хочеться про грими.
Їх в усі часи жінки цінують, -
Вишукано личенька фарбують.
А Господь нащ дивиться на серце.
З чистим серцем жінка забереться
У Його місця, в небес простори,
Де Христа хвалять ангельські хори.
Чоловік обличчя обирає,
На завидне ззовні позирає.
А Господь наш дивиться на душу.
Чорна? Біла? - Усвідомить мушу.
Засторогу в Біблії читаю.
А чи чиста я? - себе питаю.
Бо від слів цих трепет, розумію,
Що бадати мушу - як я дію?
О, яка утрата(!..), друзі, буде:
Перед Богом серце... брудним стане...
Найцінніша для душі прикраса -
Це любов! Ти нею одяглася?
Бог Господь — любов Він досконала.
Хоче, щоби ти у Нім ставадла
На Христа подібною, більш й більше.
Тож, читачко, прошу щиро, дій же!
Ти і я до праці приступаймо,
Словом Божим душі очищаймо.
Бо без гриму небо нас прийме,
“Ніщо нечисте...” - ввійде лиш святе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
(Вірш написаний на основі свідчення однієї жінки про милості Божі в її житті. Написано так, ніби це розповідає вона сама, дякуючи Богу у віршованій формі).
Я дякую Тобі, Спаситель мій,
Ти завжди поруч, всюди був зі мною.
Був час — думок тривожних мала рій,
Сьогодні ж тішусь, Таточку, Тобою!
Це Ти мене любов’ю лікував,
Коли хворіла гоїв мої рани.
Спасибі, Боже, Ти мене втішав
Натхненними і певними словами.
Здавалося: життя лиш почалось,
І тут раптово горе, болі, сльози…
Спасибі, Боже, у Тебе знайшлось
Ласкаве слово. Потішав в тривозі.
Ти чув мої скорботні молитви,
Ти чув! І відповідь прийшла із неба:
«І в горі й в радості Мене хвали!»
О, як щаслива я, що знаю Тебе!
Роки ішли, Бог сили відновляв…
Господь, Ти бачив всі мої бажання.
Ти не лишав ніколи, не лишав.
Дав радість, а були одні зідхання.
Дітей хотіли, але їх — нема…
Ти зглянувся, радію наче Анна!
Тепер в молитві не печаль — хвала,
До Тебе, Батьку, я спішу від рання.
… Троє синів — даруночки Твої,
Тобі їх, Боже, знаєш, присвятила.
Дай мудрості, Господь, в уста мої
І в серце, щоб доріг Твоїх учила.
Ти всюди з ними по житті ходи,
Я їх з сльозима у Тебе просила.
Мій добрий Друже, поблагослови, -
Нехай любов в них проростає й віра.
За ласки, за щедроти, за любов,
Спасибі, Боже! Дякую, Татусю,
Що Ти мене у світі цім знайшов.
В Тобі радію, тільки тим хвалюся.
В житті не легкім сила моя — Ти.
З Тобою добре, у Тобі в безпеці.
Почув Ти, Боже, й допоміг мені,
Хай з уст моїх завжди хвала несеться!
… Коли й до тебе горе надійде,
Мій брате, сестро, є Господь, кріпися!
Бог проведе тебе, Він проведе,
Ти лиш довірся і Йому молися!
Згадай, це Він у Слові обіцяв:
“Забуде мати — Я ж тебе не лишу”.
Чи Він сьогодні уже іншим став?
Ні! Той Самий: “Прийди і Я утішу”.
О, Церкво Божа, наш Господь живий,
Й рука не скоротилась помагати!
Він хоче понести тягар і твій,
Питання в тім: хто хоче довіряти?
Чи не читав ти: “Я з тобою скрізь,
Як йтимеш через води — Я з тобою!
І ріки не затоплять, ні, не бійсь!
Вогонь не спалить, - захищу Собою.
Кого на славу вформував Свою,
Тих обіцяю на руках носити.
О, Церкво, пам’ятай, що я живу,
Й не змучуюсь Своїм добро творити!
Життя Своє за тебе положив,
Немає більшої, ніж в цім любові!”
Бог все для щастя вічного зробив,
Іди під захист пролитої крові!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
“Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими (Марка 8:38)”.
Ми насправді соромимось Бога.
Не про Нього складаєм пісні.
І від цього у серці тривога...
А спасіння лиш тільки в Христі.
Ми говорим про що заманеться
У дорозі й за пишним столом;
Хто про Бога — сектантом в нас зветься.
Чому правду поплутали з злом?!
Ми про Бога говорим в неділю,
Й, (не дай, Боже), як хтось захворів.
Як же буть на небеснім весіллі,
Якщо тут ще ти небом не жив?
Ми насправді соромимось Бога,
Хоч собі звіт про те не даєм.
Якби ні, то би кожна дорога
Простелялася Словом Святим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
Пісне щастя, несись лугами,
Зустрічайся з одинаками.
Пісне щастя, лети в міста,
Досягай там людські серця.
Простелись собі по діброві,
Ляж на серденько пастухові.
Полети у село далеке,
Злийсь із піснею, що в лелеки.
Жниварям дай наснаги жати,
Сіячам — силу засівати.
Завітай у квітучий сад,
Залиши ніжний аромат.
На подвір’ї стара хатина,
Хай і там буде буде гожа днина.
Дідуся та бабусю втіш.
Пісне, пісне, лети скоріш!
Хай з тобою серця прямують,
Голос Божий щоденно чують!
О, мелодіє, не змовкай,
Про Ісуса усім звіщай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
Бог небо не закрив на карантин,
Воно доступне знатним і незнатним.
Від наших бід там міліон вакцин.
І ціни не зросли. Усе безплатно.
У Бога не буває вихідних,
Й перерв у Нього також не буває.
Не треба перепусток, паспортів,
Туди без масок всіх людей пускають.
У небі взагалі немає черг,
Без довідок ідуть для консультацій.
Там платежів не треба — нема кас,
І від людей не ждуть рекомендацій.
Коли душа померкне в пустоті,
Коли не зможеш мамі додзвонитись,
В лікарні, вдома, поруч, вдалині...
Сміливо можеш Богу помолитись.
Ти не почуєш ряд гудків глухих
На лінії небесних бухгалтерій.
У Бога не буває вихідних,
Він рядом. Там завжди відкриті двері!
(Цей вірш перекладено з російської мови. Автор оригіналу — Еременко Виталия.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
Дорога подружко! Нехай не тривожиться твоє серце. Твій неземний Друг все тримає під контролем. Його плани досконалі, а цілі високі! Невже не забажаєш їх пізнати, щоб послідувати небесному поклику?
Я - твоя ровесниця, знаю твої турботи і переживання. А ще краще їх знає Бог. Впевнена: тобі не вдалося забути першої зустрічі з Ним, і не вдасться. Якщо та, звичайно, була. Якщо ти не знаєш про що я говорю, всеодно послухай далі. Не позбав себе найдорожчого в світі скарбу — Ісуса.
Отже, дорога приятелько, думаю, тобі не було важко пригадати той день, коли між вами почалася дружба. Тобі напевно не хотілося, щоб той чудовий день кінчався. Твоїй радості не було меж! Ти не сумнівалася: відтепер моє життя в безпеці! Цю впевненість тобі подарував Бог. Що ж тепер сталося з твоєю довірою? Бог не змінився. Він, як і раніше, сьогодні промовляє через Біблію: “Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами”(1 Петра 5:7). “Я опікуюся тобою!” Подружко, не бери на себе той тягар, який охоче готовий нести твій Сильний Друг — Ісус Христос.
Йому відома твоя стурбованість про майбутнє. Але ж чи не сказав Він, що попіклується про все!? Ти це чула. Він особисто промовляв до тебе зі сторінок Біблії. Чому ж ти вирішила, що Бог втомився турбуватися про тебе? Невже не бачиш Його опіки щодня щойно відкривши очі? Чи одяг і їжа — не Божі дари? Чи здоров’я і життя не від Нього? Чи не Він — твій Лікар і Сторож? Чому ж засумувала? Чому нарікаєш, що ти самотня? Чому шукаєш любові у світі? Там її немає! Там немає її!
Повертайся до свого небесного Друга. Він Той Самий!!!
Земні друзі не потурбуються про твою душу більше, ніж Він. Можливо в даний час Він Один цікавиться тобою. Ісус по-справжньому цінує тебе. Це за тебе Він віддав Своє життя. Його любов не земна: “Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!” (Ісаї 49:15) Чи не ради такої Любові варто жити?
Геть сум! Геть печалі і гнітючі роздуми. Твоє майбутнє в Божих руках! Налаштуй своє серце на Божу мелодію, написану особисто для тебе. І вперед з Ним до виконання Великого доручення, яке оплачується (обов’язково!) нетлінним вінцем в небі.
Запрагни Господа всім серцем і всією душею. Всіма силами і цілою думкою люби Його! Він має чудовий план для тебе. Вже сьогодні почни співати Божу пісню, навіть якщо вона починається мінорними нотами. Досягати сердець людей любов'ю Ісусовою - ось те, що хоче від тебе Бог.
Довірся Ісусу. Він, як ніхто інший, любить тебе.
Нехай твої цілі звучать в унісон з Божими. Ти створена для щастя! Вічного і неземного! Пам’ятай: Ісус завжди любив тебе, любить і буде любити! Чи дозволиш Йому благословити тебе? Не відкинь Приятеля твоєї душі!
Благословляю тебе і вірю, що в тебе буде велике майбутнє! Майбутнє ради Христа і з Христом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880403
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
“Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий і страшний! І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків, щоб я не прийшов, і не вразив цей Край прокляттям!” (Малахії 4:5-6)
Ти з християнської сім’ї,
Та треба каятись тобі.
Багато ти про Мене знаєш.
Це добре — Біблію читаєш,
Та не живу Я у тобі,
Ти ще у власному гріху.
Себе “нормальним” називаєш,
Насправді ти Мене не знаєш.
... Прости батькам, прости гріхи,
Їх лицемірство їм прости!
Прости! Й вони Мене не знають,
Тому подвійне життя мають...
Як сумно бачити народ,
Що п’є із каламутних вод.
Люблю тебе й батьків кохаю,
Серця до дружби закликаю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Ти так надіявся на себе,
В майбутнє плани будував.
Не ждав уроків прямо з неба.
На жаль, їх досі не прийняв...
Господь хворобою спиняє,
По Своїй волі допустив.
Покаятись тебе прохає,
Щоб ти гріхи свої лишив.
Про тіло дбав, а Бог про душу
Бажає, щоб найперше дбав.
“Ці небо й землю Я розрушу”.
Ти ж тут маєтки здобував.
Подбай про скарб безцінний в небі,
Подбай про душу зараз, вже.
Не ідола цінуй в портреті, -
Живий Господь до Себе зве!
Спасіння ти знайдеш у Слові,
В премудрій Книзі — Книзі книг.
Не відвертайся від Любові,
Бог прийде скоро по святих.
Чи будеш ти в числі спасенних,
Якщо про вічне тут не дбав?
Ще безліч буде днів буремних,
Бог за твої гріхи страждав.
Прийди сьогодні на Голгофу,
Тягар гріхів Христу віддай.
Він втихомирить суматоху,
І дасть спасіння, спокій, рай!
... Ти так надіявся на себе.
“Все буде добре”, - запевняв.
“Насправді, люди, неба треба!”, -
Коронавірус нагадав.
Зміни свої орієнтири,
Спрямуй свій фокус на Христа;
Бо лиш погіршаться новини,
І за бідою йде біда...
Ім’я Ісуса — міцна башта,
І праведник туди втече.
Покайсь, й чекатимеш відважно
Майбутнє. Скоро Бог прийде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020
“ Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися”. (Дії 17:3)
Друже, брате, мало часу!
Скинь з себе земну прикрасу.
Одягнися Словом Бога,
Бачиш — на землі тривога.
Не час зараз, не час спати,
Спіши ближнього спасати.
Зупинися, роздивися,
Перш за себе помолися.
Посій Істину Христову,
Він прийде на землю знову.
Може завтра чи ще нині.
“Кайся”, - так велить людині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020
Примиріться з Богом, примиріться!
На дорогах власних зупиніться.
Де дорога добра — запитайте.
Нею йдіть! З сміливістю ступайте
До Христа, що став гріхом за тебе.
Ну, а ти чому жалієш себе?
Знай, спасіння й щастя тільки в Бозі.
Не лишайся на лихій дорозі!
2 до Коринтян 5:20-21 (Біблія)
20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом! 21 Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
ЛГБТ панують,
Проти Бога скандують.
Чи не знають, чи не чули -
Предки їхні потонули!?
За гріхи їх Бог судив,
Аж два міста Він спалив.
Бог створив Адама й Єву, -
Так заклав сім’ю сталеву.
Добру волю людям дав,
Все потрібне кожен мав.
Але люди не цінили,
Грішні прихоті творили.
Довго-довго Бог терпів,
І карати не спішив.
Кликав їх до покаяння, -
Ной і Лот вістив послання.
Насміхалися усі.
Спаслись праведники ті!
Не бажав весь люд змінитись,
Бог не міг на гріх дивитись.
... Й ти не думай, що втечеш.
Суд правдивий не минеш.
Але є шанс на спасіння!
Ще триває день спасіння!
Не кажи: такий я є,
Таким вроджено мене.
У гріху своїм розкайся,
Оправдатись не старайся.
Бог помилує, простить,
Хто до Нього поспішить.
У крові Христа спасіння,
Хоче всім подать нетління. -
Лиш хто схоче, той візьме.
Друже, Бог ще жде тебе!!!
“20 Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання, 21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. 22 Називаючи себе мудрими, вони потуманіли, 23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів. 24 Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. 25 Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. 26 Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. 27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. 28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне”. (Біблія, Рим.1:20-28)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2020
Господь говорить: “Хочу збагатити,
Небесний Скарб у серце положити.
На Скелі Слова ноги утвердяться”.
Хто Богу дасть про нього турбуваться?
“До тихих вод водитиму, зігрію,
Небесним світлом серце обігрію!”
А в світі суєта: діла й робота.
Чому не треба Господа турбота?
Багато часу тілу приділяєм,
І з-зовні не погано виглядаєм.
Ну, а яка насправді середина, -
Там щира чи лукава є людина?
Бажання кожен і хотіння маєм.
Вони Христові чи свої лиш знаєм?
Слова Господні цінимо, шукаєм?
Чи як подальше ми від них втікаєм?
Якщо пізнали: Бог ось так бажає,
Послухатися кожен поспішає?
Надія на себе і свої руки...
І не сумуєм з довгої розлуки.
Господь живий! Терпить і виглядає, -
А може ще хтось неба забажає?!
Не легко часто рішення прийняти -
Життя своє Ісусові віддати.
Та тільки з Ним до раю йде дорога!
Тоді чому ж ми відкидаєм Бога?
Чом піснеспіви твориву складаєм,
Творця живого — Бога, забуваєм?
З Ним не знайомі, і не хочем знати...
Бо не бажаєм жертвенні ставати.
Самі божка для себе зобразили,
Ікону — ідола у дім вмістили.
А Бог живий далеко за дверима...
Така реальність! (Це не просто рима).
Його Закони ми не хочем знати,
“Без Них, - говорим, - спокійніше спати”.
Горілка вдома, сварки, колотнеча...
Діла свідкують — це від Бога втеча.
Признаймося собі: ми заблудили,
Перед Святим безмежно завинили!
...Читаєш це і кажеш: Бог пробачить.
Покайся, Він лукавство твоє бачить!
“Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв, обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам, нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві.
Вони знають присуд Бодий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке”. (Біблія, Рим.1:29-32)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020
Багато що не розуміла,
Стискалась з прикрощів душа...
“Це шлях Мій, хочу щоб терпіла”, -
Раз-в-раз від Бога чула я.
Терпіти, Господи, допоки? -
Не розуміла речі ті.
І чула ніжні Батька кроки:
“Довірсь Мені, довірсь Мені!”
...Я зрозуміла ті уроки,
Той шлях від Господа Христа.
І не питаю вже: допоки?
Міняй мене, я вся Твоя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020
А
Бабуся азбуки навчає,
Матуся про Христа читає.
А як читатиму сама,
Вникатиму в святі Слова.
Б
Братик Біблію читає,
Батько бджілки доглядає.
Буду я за них молитись,
І любові в них учитись.
В
Від лукавства відвертайся,
В злих учинках признавайся.
Від людей свій гріх сховаєш -
Бачить Бог усе, ти знаєш.
Г
В горобців голосна мова,
Пісня в день й вночі готова.
“Бог про мене щодня дбає”, -
Гімн для Господа лунає.
Д
Люблять люди подарунки,
Ті укріплюють стосунки.
Дар найбільший — Божий Син.
Серце ти Йому відкрив?
Е
Нема причини для печалі!
Лише б коли ми пустували,
Тоді до серця гріх іде,
І треба каятись за те.
Є
Є в небі новий, гарний дім,
Небесний звуть Єрусалим.
Єдиний (!) путь у місто, друже,
Ти не відкинь Його байдуже.
Ж
Жадібність — погана звичка,
Щедрість — це окраса личка.
Жадібність геть проганяй,
З жмень цукерки роздавай.
З
Змій лукавий, хитрий, злий,
В раю Єву спокусив.
Ти йому не піддавайся,
Словом Божим захищайся.
И
Хоче Бог, щоб ми жили,
Й Ним раділи в кожнім дні.
Він життя за нас віддав,
Щоб ти спокій в серці мав.
І
Білка з лісу прискакала,
На поріг горіх поклала.
Це тобі, а ти ділися,
Щедрий будь і не скупися.
Ї
“Їж, синочку, буде сила”, -
Мама так не раз учила.
А татусь мене повчав,
Щоб я Біблію читав.
Й
Йосип, Йона, Єлисей.
Чув про Божих цих людей?
Буде Бог завжди з тобою.
Йди стежиною вузькою!
К
Колись усе в житті пройде,
Але душа завжди живе.
Її Ісусові віддай,
Він забере тебе у рай.
Л
Бог бажає ніжну
Бачити людину.
Научись любити,
Люба донько й сину!
М
Мудрість в світі береже,
Мудрість з неба — Бог дає.
Щоб її у серці мати,
Мусиш Біблію читати.
Н
Небо голубе нависло над нами.
Його Бог створив, як і нас всіх з вами.
Буде нове небо і нова земля,
Та туди не ввійдуть нечисті діла.
О
Оце чудо, оце диво! -
Небо райдугу зустріло.
Кольоровий небокрай!
Скільки фарб? - Порозважай.
П
Півонії порозцвітали,
Поважно “голови” підняли.
Парфуми людям пропонують,
Без грошей, просто так дарують.
Р
Щоби рибку упіймати,
Треба добре працювати.
Стань духовним рибаком, -
Місію звершай з Христом.
С
Солома, сіно, сплять овечки...
Світила зірка недалечко.
Ісус в хліві на світ з’явився.
Чи ти із Ним вже подружився?
Т
Ти і я — творіння Боже,
Сумувати нам не гоже.
Татко в небі, Друг — Ісус,
Тим постійно веселюсь.
У
У нас тут дружна дітвора,
Наслідуємо ми Христа.
Уроки з Біблії приймаєм,
Про них усім розповідаєм.
Ф
Фіалки, фікуси, майори...
Ген-ген барвистії простори.
Звідки взялись ці файні квіти? -
Їх Бог-Творець створив на світі.
Х
Люди хваляться хто чим.
Ти ж хвались, що добре з Ним.
Як Христа у серці маєш,
Знаєш, кого вихваляєш!
Ц
“Цінуйте час”, - Спаситель вчить.
Не в силі час хтось зупинить.
Цю істину цінуй і ти,
Цареві вічному служи!
Ч
В мене добрий Друг — Ісус.
Чудовий! Я Йому молюсь.
Коли втомився і кульгаю,
Підтримку Бога відчуваю.
Ш
Шле нам Бог благословення,
Коли є у нас смирення.
Будь швидкий Богу довіряти,
Навіщо маєш шкодувати?
Щ
Щасливий той, хто Бога знає,
Щоденно Біблію читає.
Тобі в житті буде щастити,
Як будеш Господа любити.
Ь
“Дзень-дзелень” - дзвіночки грають,
І до хору закликають.
Славить Бога вся природа, -
Дивний поклик для народу.
Ю
Всюди в світі є тривоги,
Бо криві людські дороги.
Бог з любов’ю закликає,
До покути навертає.
Я
Я хочу бути, як татусь,
Тому щоденно в нього вчусь.
Що є не ясно, я питаю,
Як у скарбничці зберігаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020
Спішать байдужі перехожі,
А на узбіччі чоловік,
Із хворим серцем у тривозі:
Невже у сорок скінчу вік?..
Одні вважали — він п’яниця,
А інші — о, це наркоман.
Понурі і без ласки лиця...
Хтось навіть крикнув: дідуган!
А чоловік чекав любові
І прохолодної води.
Не чути це було у мові,
Лиш погляд кликав: поможи!
Весь натовп в стороні обходив,
Щоб не нашкодити собі.
В душі оправдання знаходив:
Горілки випив, то лежи.
Людина віку доживала,
Хвилинку лиш просив чи дві.
Байдужість людська закопала
Людину, що була в біді...
Сумна реальність сьогодення, -
До когось діла в нас нема.
Це не політ думок, натхнення, -
Картина дійсна із життя.
Не будьмо, люди, ми байдужі
До тих, хто поруч в кожнім дні.
Бо може хтось холоне в стужі?
Це Божий шанс! Служити? Ні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
“Прогайований” час... Здивувався?
“Прогайований” - добре вчитався.
Я й сама від цих рим здивувалась,
Та відкинуть байдуже боялась.
В світі безліч є діл не прийнятних,
На російській говорять “превратных».
Та реальність така — ті існуютбь,
І, на жаль, лиш людину марнують.
Так от час “прогайований”, друже,
Це тоді, як є серцю байдуже:
Злі приманки тілесні вчиняєш,
Про реальність душі забуваєш.
Як в гаю — тиша є і свобода,
Вмиротворює душу природа.
І, здається, отут й залишився б, -
Від життєвих обставин укрився.
Маєш розум — мрійливість скидаєш,
Й свої кроки додому звертаєш,
А як ввірився би мудруванням,
То життя закінчив би скитанням.
Не про тіло, про душу розмова,
Чи вона вже відроджена, нова?
А можливо по гаю мандрує? -
Це у мріях. Реальність існує!
У гаю різні барви бувають,
Світлі й темні картину складають.
У реальність пора повертатись,
І про вічність свою піклуватись.
Серцю нині не дай “гаювати”,
За всі справи колись звітувати.
Будь тверезим, пильнуй і молися.
Час останній — до Бога звернися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
“Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хилиться, - хіба не підтримаєш їх?” (Притчі 24:11)
“Про квіти пишеш? А про інше слід,
Бо у серцях людей існує лід.
Хто полікує їх, подасть розраду,
Хто донесе Євангельську пораду?”
Сердечний поклик чую: “Сповіщай!
Серця людей до Бога привертай.
Хай Слово Боже чується в народі!
Не довго бути вже, повір, свободі.
Ти ще зернятко Істини посій
В байдужий люд. Неси Його мерщій!
Не виколихуй людські злі хотіння,
І не задобрюй їх земні тяжіння.
Не тіло, Я спасати хочу дух,
Бо Я творіння свого щирий Друг.
Холодне серце Слово перемінить.
“Створю нове”, - і хто оце відмінить?
О, хто посіє!? Ти Його посій -
Скарбів небесних на землі носій!
Я буду поруч, буду промовляти,
Бо хочу ще, бажаю ще спасати!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020
“Раз, два, три”, - і знов спочатку.
По здоров’я на зарядку.
Діточки спішіть й дорослі,
І свої і навіть гості!
Табір “раз, два, три” співає,
На подвір’я закликає.
В нас велика тут родина,
Цінна кожная людина!
Розімнешся, відпочинеш,
Смуток і печаль відкинеш!
День прекрасний, світить сонце
У твоє й моє віконце!
Нумо ручками махати,
Геть сонливість проганяти.
Й ножками “туп-туп” зробімо,
Потім спинку розігнімо.
На сусідів подивися
Справа й зліва, посміхнися!
Поспішай добро робити,
Й буде серденько радіти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020
Не знаючи серця, не спіши судити,
Може Бог почав до серця говорити?
Може Бог у серці вже давно працює,
І Христовий голос та людина чує?
Може всі маєтки для Нього віддала,
Як ота вдовиця останнє поклала?
Ну, а ти смієшся, то подумай, друже,
Кого ображаєш боляче й байдуже?
Не спіши зневаги свої виражати,
Бійся богоборцем в ту хвилину стати.
Ти не знаєш серця, не спіши судити.
Через тебе хоче Бог людей любити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2020
Іди вперед, вникай у Моє Слово,
Й ніколи не дивись уже назад.
Хоч часом буде сумно й вечорово,
Ти не виходь із колії солдат.
Ти — воїн Мій, Ти — Божа є дитина,
Своєю кров’ю від гріхів обмив.
Ти дорога в очах моїх людина,
І пам’ятаєш: серце хто зцілив?
Згадай про те, як не було надії,
І не було бажання більше жить.
Це Я у серце вклав чудові мрії,
Щоб все життя Мене ти міг хвалить.
Тобі не раз розчісував волосся,
Тихеньким й шумним подихом вітрів.
Хоча тобі тоді, чомусь здалося:
Не добре діло вітер учинив.
Для тебе ягоди створив... природу
І розмаїття дивних кольорів.
Так хочу, щоб побачив в цім турботу,
Що я тобі, людино, проявив.
А пам’ятаєш день, як ми з тобою
Вступили у священний Заповіт?
Ти обіцяв, що будеш йти за Мною,
Я кров’ю затвердив і Свій обіт.
І Я незмінний, хоча ти й мінявся,
Чомусь не завжди довіряв Мені.
Про тебе хто — не Я? - Я піклувався,
Коли ходив, робив і був у сні.
Сьогодні день прекрасний! Навертайся!
Благословенна зустріч не мине.
В не пильнуванні, в лінощах покайся,
Іди до праці — нива, поле жде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2020
У хаті чисті стіни, красила їх сама.
І щоби ті бруднити — не тягнеться рука.
Маленька чорна крапля з’явилася. А як?
Для мене гірку прикрість вчинив який “мастак”?
Стіни доглядала від пилу й павутиння.
Ніби й не забракло у праці цій терпіння.
Та що тепер казати? - Десь не впильнувала,
Й двері свого дому не щільно зачиняла.
Для мух була нагода проникнути в житло,
І чистоти безплямної мовби й не було.
Що ж? Знову за роботу — і мию, і крашу.
Та знаю, дуже скоро порядок наведу.
Зайвої роботи могло би і не бути,
Коли б на всі щілини сітку натягнути.
Учуся на помилках. Стараюся, крашу,
І пісеньку співаю: “Мух більше не впущу”.
...Отак і гріх прийшовши — чорнить і сум несе,
Собою закриває все праведне, святе.
Пильнуй за своїм серцем, бо з нього йде життя,
Досліджуй і виконуй поради від Христа.
Тоді не буде болю і смутку від руїн,
Нехай на троні серця панує Божий Син.
Коли ж ти і спіткнешся, то рук не опускай,
Роботу очищальну Спасителю ввіряй.
Й знов Божою красою наповниться душа,
Як виріб відшліфує Ісусова рука.
Та перше на питання дай відповідь собі:
Чи “стіни” від початку окрашені в Христі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020
О, Господи, давай на чистоту.
Ти завжди Чистий, ну а я грішу.
Іду до Тебе, Боже, яка є,
Бо томиться так серденько моє.
Не хочу я грішити, бачиш Ти,
Та в серці проростають бур’яни:
Образа, гордість є, лукавство... - О,
Кажеш, не ввійдуть вони у Царство.
Я ще судила...так, судила я, -
Хиталася любов не раз моя.
Ти освяти її, Свою даруй
І через мене людям пропонуй.
Прости мені, мій Батьку дорогий.
Брудний мій одяг у крові обмий,
Й знов заспіваю. Вже душа співа!,
Бо чує кроки Господа Христа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020
Якщо шанс на життя ти давно занедбав,
І, як син марнотратний, без Бога блукав.
Якщо ти ще до нині купаєшся в злі,
Знай, є прощення й ласка в Ісусі Христі.
Якщо з світу помиї у серці складав,
А Ісусове Слово і раз не читав.
То сьогодні Спаситель тебе чекає,
Із любов’ю гріхи твої познімає.
Якщо серце твоє, мов колючий бур’ян,
І не любиш та злий на святих християн.
Бог на тебе чекає! Не може не так!
Ради твого спасіння Ісус вибрав шлях
Упокори, смирення, Голгофи, хреста.
Від гріхів омиває кров Сина свята!
Бог не хоче, щоб гинув, не хочу і я,
Тож з любов’ю до тебе писала вірша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
1. Все життя був атеїстом
І запеклим комуністом.
Але смерть лякає,
Бо душа Христа не знає.
2. Ніби й віруєш у Бога,
А у серці є тривога.
І не знаєш що й сказати:
Що за гробом слід чекати?
3. А тоді, якщо без Бога,
То до пекла йде дорога.
Замало вірить, що Він є,
Як серце без Христа живе.
4. Твоя надія — це Ісус,
(Я лиш тихенько помолюсь).
Скажи Йому усе, як є,
І Він ввійде в життя твоє.
5. Повір у милість, благодать:
Бог хоче ТАК людей спасать, -
Без діл! Обмиє кров свята.
Зведи свій погляд на Христа!
6. Признай що грішний, й Бог спасе,
Він благодать Свою проллє.
Й тоді хвалитимуть уста
І серце Бога за ЖИТТЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
Нема мого наставника, поета...
У вічний край до Господа пішов.
Тут міг би проспівати ще куплета,
Та в хори неба на завжди ввійшов.
Тепер прекрасна пісня в небі лине.
Брат ті акорди ще почав з землі.
А щирий дар Спаситель не відкине, -
Вінця і шати вготував святі.
Про щирість брата варто розказати:
Слова із уст лилися золоті.
Покірно й тихо він умів повчати,
Даруючи любов, ..., ... - скарби душі!
Я в ньому простоту Христа зустріла:
Терпіння, ніжність, дивну доброту.
Я твердо вірю, так Любов змінила!
Її одну величив брат, святу.
...О, Господи, потіш його родину.
Брат нам залишив перла дорогі.
Як він бажаю цінувать людину.
До зустрічі, мій брате у Христі!
03/06 - Петро Миколайович відійшов у вічність
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
Поміняй свій фокус із землі на небо,
Щоб у нього нове Бог прийняв до Себе.
Відірвися серцем від добра земного,
Забажай нарешті скарбу від святого.
“Бо де скарб збираєш, там і серце буде,” -
Хай не йде лиш в вуха слово це почуте.
Якщо Божу правду ти проігноруєш,
То, повір Ісусу — гірко пожалкуєш.
Каяття спізніле, як мороз у спеку,
З сумом пригадаєш ти весну далеку.
Щоб врожай у небі все ж таки збирати,
На Христа дорогу нині маєш стати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
Найбільше чудо — зцілення душі,
У нашому житті оцім земному.
Та люди погрузають в марноті,
І мало хто ввіряється Святому.
Велике диво — мир і тишина.
Їх в душу шле спасенним Бог Спаситель.
У Слові Божім бачать чудеса,
Ті відкриває вірним Відкупитель.
Навіщо вже людські земні дива?
Бо Чудотворець — в них і Він їх сила!
А друг найкращий Біблія свята,
До Бога в небо шлях, Христа відкрила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
Байдуже, що вірші мої
Не раз в хліві родились,
Лиш би глаголи з них святі,
В серцях людей лишились.
Байдуже, що брудний листок,
Й такі ж бувають руки.
Лиш би кожнісінький рядок,
Хвалив Христа за муки.
Байдуже, пишеться й в ночі,
Коли так хочу спати.
Лиш душі б скуті у грісі,
До неба направляти.
І не страшний віршам мороз,
Лунають й коли спека.
Лище покаявся би хтось,
Де Бог — отам безпека!
Для тебе, друже, ці рядки,
Тобі цей лист лишаю,
Бо чи спасенний ти чи ні,
Того собі не знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Скажи мені, небо, чому зажурилось?
Чому посіріли хмаринки твої?
А небо мовчало, безмовно служило. -
І цим розв’язало питання мої.
Без мови й без слів провіщає про Бога, -
Й це свідчення тихе по цілій землі!
І я зрозуміла: подібна дорога
У тих, хто пізнали блаженство в Христі!
Хоч часом печалі, тривоги, скорботи,
Ти маєш доручення, брате: звіщай!
О небо, о небо, важливі уроки,
Господь через тебе підносить мені.
Я мушу звіщати, я хочу звіщати,
Як небо, мій Боже, про чини Твої!
Навчи Ти смирятись, не нестись високо,
Хай люди побачать Ісуса в мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Щиро хочу, щоби ти
Не читав одні вірші.
Бо як Біблія закрита,
То не в гріх душа сповита?
Слово те — це Сам Господь,
Насолоду в Нім знаходь!
І Бог змінить тебе дуже,
Поспішай до Слова, друже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
Ти прийдеш несподівано, Боже,
Один в полі буде, хтось в млині.
І від Слів Твоїх серце тривожне:
Розпрощатись прийдеться рідні...
Буде все, як було від початку:
Хтось весілля справляти почне,
Хтось продасть, а хтось купить спочатку,
Інший поле засіять прийде.
Буде так, як за днів Ноя й Лота,
І не знали...(не знали оте?).
Вірю, чули багато про Бога!
Занехаяли Ім’я Святе.
Не чекали вогню, ні потопу,
І не знали — загинуть усі...
Я живу поміж свого народу,
А він досі в своєму грісі.
Добрий Боже, благаю помилуй,
Зупини їх на грішних шляхах.
Дару ласки Своєї не стримуй,
Бо загинуть, загинуть в гріхах.
Пробуди! Ти промов до сумління,
Богопізнання дай в мій народ!
Ще багато хай приймуть спасіння,
А інакше... Прости їх, мій Бог!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
“Такий талант! А ти марнуєш.
І звідки ті вірші ти чуєш?
Яке століття? Оглянися,
З небес на землю приземлися.
Ти свого Бога прославляєш.
Його собі як уявляєш?
Що буде потім, ми не знаєм.
Наука, космос — наші, маєм!
Ну, дуже шкода, ти в регресі,
Не стати знатній поетесі.
Пиши про те, що хочуть люди,
Тоді тобі комфортно буде”.
Таке повчання я почула,
І з співчуттям лише зітхнула.
І що сказати, як почати? -
Й не прагну себе величати!
Не прагну росту в поетеси,
А хочу щоб вірші донесли
Ім’я Христа в людськії вуха.
Лиш Бог відродить серце й духа.
Не хочу я прогресувати
В гріхах, в сваволі потопати.
Талант в мені — Господня справа,
Це не захоплення й забава.
Що буде потім? - Вірно знаю,
Про це у Біблії читаю:
Земля і небо проминуться,
Слова ж Христові не зітруться!
...Я рада, що вірші читаєш,
Хоча ще Бога відкидаєш.
Молюся, хай тебе торкнеться,
Й душа для вічності спасеться!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2020
"Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!” (Біблія, 1 кор.6:9-10)
Ти до церкви записався,
Добровільно приєднався.
З-зовні праведним здаєшся.
“Лицемір”, - у Бога звешся...
Друже, Бога не обманиш,
Бо Його найперше раниш.
Залиши своє лукавство,
Бо не ввійдеш в Боже Царство.
Досить сліпо шкутильгати,
Знаєш: треба щось міняти.
В цьому Бог тобі поможе!
Змінить серце зле й негоже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020
“Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив”. (Біблія, 1Пет.5:6)
Ти женешся за статусом світу,
Вибираючи легкі шляхи.
Книгу Божу лишаєш закриту.
А вона б стала світлом в житті!
Як найшвидше бажаєш піднятись
І промовисто кажеш: мій ріст.
Може часом все ж варто смирятись,
Бути меншим, хоча й не без сліз?
Може варто побачить убогих,
Й тих, хто служать тобі, як царю!
І відкинувши “правильність” строгих,
Завітати в хатину просту?
Може час на розвагу й смирення,
На молитву, любов, тишину?
Бог пішле із небес одкровення,
І побачиш реальність свою.
Зрозумієш: за тлінним лиш гнався.
Зрозумієш: не так будував.
І насправді ти бідним й лишився,
Бо не вічні скарби здобував.
А Господь каже так: “Впокорися,
Й Свого часу тебе підійму”.
На Його план охоче рішися,
І одержиш заплату святу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
“Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!” (Біблія, 1 Тим.4:16)
Як читаєш Боже Слово,
Хочеш що першочергово?
Там шукаєш ще від рання
Для сусіда поучання?
Чи себе бажаєш вчити,
Віру в серці уміцнити?
Слухай Божі настанови,
Ті для тебе вже готові.
Друже, їх бажай прийняти,
Й у своїй душі складати.
Прагни не когось повчати,
У себе спіши вникати.
Що читаєш, те обдумай.
Хтось грішніший — так не думай.
Поспішай себе учити,
Бог відкриє як слід жити.
Ти досліджуй свою душу:
Що, Христос, лишити мушу?
Тоді справді помудрієш,
Й в людях істину посієш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
“Бо ти кажеш: “Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого”. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!”” (Біблія, Об.3:17)
“Я помолюся в інший раз, обов’язково,
Коліна прихилю в нічній тиші,
А зараз друзі ждуть, робота — терміново!.."
І день за днем пустішає в душі.
Раніше прагнув Бога щиро і молитви,
А зараз вирок чуєш: “Ти — мертвець”.
Чому пішов, чому пішов із поля битви?
Вернись, з тобою буде твій Отець.
Прийди до Бога! Чуєш!? Він чекає, друже,
Розмову щиро з серцем поведе.
О, любить як Ісус! Невже тобі байдуже,
Що Він сьогодні за дверима жде?..
Сім’я в хатині, мирно спочиваєш нині, -
Сусіди, друзі і багатий стіл.
Лиш тільки Бог забутий у твоїй родині.
А ти за всіх в одвіті, сім’янин!
Ісус стоїть і жде. Невже ти не відкриєш?
Коли ж то власну гордість спопелиш?
Всі кажуть: збагатів, а Бог каже — біднієш.
“Багатий я”, - і ти оте твердиш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
“Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець...”! (Біблія, Євр.3:15)
Не ховай “у фантики” гріхи,
Бо вони отрута для душі.
Як би гарно їх не маскували,
Ті завжди будяччям проростали.
Та є вихід у крові Христа, -
На Голгофі дав за гріх життя
Наш Спаситель. Він тебе чекає!
“Навернись сьогодні!” - промовляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
"Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, - і нею багато хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, - і мало таких, що знаходять її!" (Біблія, Мт.7:13-14)
Зміцняюся ласкою Бога,
Народжена вічно жить!
Є вузька й широка дорога, -
Мій дух до Христа спішить.
На вузьку звертаю дорогу,
Спаситель по ній ішов.
І вірю, Бог дасть допомогу
Іти там, де Він ішов.
До смерті мене полюбивши,
Говорить: «З тобою Я».
Небесні оселі лишивши,
Назвав мене: «Ти — Моя».
Прекрасні союз і єднання:
Дочка святого Царя!
До Нього мої поривання:
«Як добре, що я Твоя!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
«...Лікаря не потребують здорові, а слабі!» (Біблія, Мт.9:12)
Сам собі неприємний зробився,
Від гріхів геть втомилась душа.
Крізь безсилля своє ти молився? -
У молитві розрада твоя.
Мов конвеєр — пороки, пороки…
З своїх сил лиш фіаско одне.
І признатися страшно — в них роки…
Є надія! - Це Слово Святе!
Ти відкинь самоправедність, гордість.
Вовку, скинь з себе шкуру вівці!
На свою не надійся хоробрість,
Справжня сила в Небеснім Отці.
Залиши «мудреців» поучання,
Філософію сенсу життя.
Сам Христос є найбільше надбання,
А спасіння — дарунок, мета.
Хто б не був ти: простак чи вельможа,
Зрозумій, тобі треба Ісус.
Саме нині година погожа,
Не кажи: ще колись навернусь.
З багажем всіх гріхів потаємних,
На колінах в молитві іди
До Отця. Ти Йому так потрібен,
Своє місце у Церкві знайди!
Він давно вже на тебе чекає,
А ти власну мораль будував,
Самоправедних Бог теж спасає,
Як і тих, хто гріх явно вчиняв.
Ти в якій категорії, друже,
Чи ти став уже Божим дитям?
А можливо без віри, байдуже
З свого серця Христа виганяв?
А можливо творив добре діло,
І ще мислиш — себе цим спасеш?
Не спасеш! Боже Слово звістило:
Без Ісуса у ад попадеш.
Спас сьогодні тебе закликає:
«Рідний сину, вертайся у дім».
Там на тебе блаженство чекає!
Добрий Батько — найкращий Друг твій!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
Что слава мне, аплодисменты мира,
Когда Христа не вижу пред собой?
Когда забывши: «Не твори кумира»,
Я увлечённа хвалящей толпой?
Что проку с славы? Нет ни капли пользы,
Когда блаженство неба утеряв
Даёшь «помои», позабыв что соль ты,
А ты плотское людям предлагал.
Какая польза?.. - Лайки и вниманье,
И звёздный мир тебя зауважал.
А в сердце пустота, небес дыханье
Как будто невзначай ты потерял.
Какая польза, что букеты дарят,
И по плечу лаская все бодрят,
И хвалят, хвалят, очень много хвалят!?
Лишь Бог и Слово жажду уталят!!!
...Господь, не мира грешного признанье,
И не его наиграных похвал
Желает дух, но Бога созерцанье,
Чтоб Ты со мной вовеки пребывал!
Чтоб Ты, Господь, Свои Слова вкладая,
Мой дух и разум, сердце изменял.
И чрез сосуд угодный, предлагая
Живое Слово, многих достигал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
"...Покайтеся, і віруйте в Євангелію!" (Біблія, Мр.1:15)
Бог кличе! Бог кличе. Невже ти не чуєш?
Чому ж стороною без Нього мандруєш?
Чому відкладаєш на потім усе,
А потім чи буде? Сьогодні Бог жде!
Не варто на потім надіятись, друже,
І голос Любові відкинуть байдуже.
Ти нині здоровий, на світі живеш,
А може вже завтра в могилу зійдеш?
І вічна душа піде в інші простори.
Зустрінуть чи ні тебе ангельські хори?
У вічную радість чи в вічні плачі
По смерті піти доведеться тобі?
"Мене засміють, - кажеш нині, - всі люди",
Задумайсь: де п'яницям, блудникам бути?
Ти також із ними?! Не блудиш, не п'єш, -
Та осторонь Бога і Церкви живеш.
Ще власная гордість у серці гніздиться,
І гріх не дає із Христом порідниться.
Ти так ще залежиш від думки людей,
Від їх лиш дочасних, облудних ідей.
Якісь ритуали священні вчиняєш,
Молитву із ранку й на вечір читаєш.
А Бога не знаєш, не знаєш Христа,
Хоч десь в глибині Його прагне душа.
Спасай свою душу! Цей день - день спасіння,
Сьогодні покайся й одержиш нетління.
Великі страждання, Голгофа і хрест...
Прийшла перемога - Бог з мертвих воскрес!!!
Воскреснеш і ти! О, куди попрямуєш,
Якщо без Спасителя стежку торуєш?
Бог все найцінніше за тебе віддав,
І хоче, щоб милість по вірі прийняв.
А ти каяття на пізніше лишаєш,
Що буде за хвильку - не знаєш, не знаєш.
Щоб скутий дочасним навіки не став, -
Покайся... і знай: Бог на тебе чекав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Вимітають люди, а Бог залишає.
«Камне, стань алмазом», - поміч простягає.
«Вимітають» люди, в житті забувають,
Непрощення в серці крізь роки тримають.
Тільки Бог прощає, новий шанс дає,
В труднощах, в пороках цінне щось кує.
Він Один уміє всупереч любити,
І насправді душу людини цінити.
«Вимітають» люди, а Бог залишає,
В загрубіле серце ніжно промовляє.
Знає, що багато та людина зможе,
Знає: гріх лишити Дух Святий поможе.
Не судімо, люди, ближніх передчасно,
Краще помолімось за грішника вчасно.
А Бог хай працює над його душею.
Не ставай, людино, на землі суддею!
Бо Суддя над кожним — Бог і Його Слово.
І без суду брату в душі полиново.
Не суди, не варто, брату посміхнися,
І промов ласкаво: «Господом кріпися!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
В заквітчаній білій сорочці
Матуся до храму веде.
Голівоньку пестячи доньці,
Насіння їй сіє святе.
І Слово незримо вростає,
Бог мудрість матусі дає:
Посіяне, та поливає -
Раз-в-раз на молитву стає.
А Бог над душею працює,
Мале направляє дитя.
Молитви матусині чує,
Пророщує зерна добра.
О, мами й батьки, зрозумійте
Важливість посіву в дітей.
Це світу довірить не смійте,
Він тільки марнує людей.
А ви зидивіться у душу,
Щоб там не вростався бур'ян,
Із варти не йдіть, скажіть: буду
Ростить на землі християн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
"Кожне бо твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою, воно бо освячується Божим Словом і молитвою". (Біблія, 1 Тим.4:4)
"Оце - священна є вода",
І у дурмані голова.
Людина Бога не питає,
Чи Він її так називає.
Людина вірить у байки:
З водою зникнуть злі духи.
Хреста у воду окунули
І щось магічнеє відчули.
"До Мене серцем прихились!"
Людино, з Богом примирись.
Цього людина не шукає.
"Вода свята" - себе втішає.
А Бог їй радить: кинь гріхи
І самовільно не живи.
Вникай в себе і в Моє Слово,
Воно освятить пречудово.
О, Біблія так просто вчить!
Та хто читать її спішить?
Людина тлінне вибирає
І ритуали повторяє...
...Невже по воду ще підем,
Чи Божі засоби приймем?
"Молитва й Слово все освятить", -
Сам Бог Всесильний людям радить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
"Бо це воля Божа, освячення ваше..."(Біблія, 1 сол.4:3)
Маленька піщинка на карті "Земля",
І меншще піщинки - людина одна.
Як квітка до квітки й готовий букет,
Як штрих за штрихом і виходить портрет.
Як тісто готують, будують доми,
Так зміни, мій Боже, у серці верши.
Ти знаєш там все, всі таємні кутки,
Мій Боже, наблизся, мене освяти.
Хай стану придатна для вжитку Твого!
Зміни мене, Боже! Є стільки свого...
Ти вже переміг, Ти - надія моя!!!
Чия я сьогодні: Твоя чи світська?
Тобі відкриваю я серце своє:
Розказую все, як у ньому там є.
Ніщо не втаю, гріхи в світло несу,
Нехай обновлюся і радість знайду.
Не ради хвали і признання в людей
У світі живу хай. Дай ясних очей,
Дай чистого серця і чисті уста,
Хай Тебе величить нетлінна душа.
Не дай загубитись, багато так зла,
До Тебе хай лине безсмертна душа.
О, Боже, помилуй, о Боже, зміни,
Дорогою правди по світу веди.
Ти - Істина, Боже, дорога й життя.
Без Тебе у мороці власна душа.
Зміни надприродньо, ввіряю себе.
Не я, а Христос у мені, хай живе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
"Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої". (Біблія, 1 Івана 1:9) Слава Ісусу за Його милість!
Я хочу горіти для Тебе, Христос,
Ти сили пошли, щоб це з серця лилось.
Борюсь, знемагаю, в пороках гріха...
Дай Духа Святого. Як чиста ріка
Хай серце засяє, очисть Ти уста,
Лиш Тебе Одного хай славить життя.
Голгофа і хрест, там пролитая кров,
У Ім'я Любові до Тебе йду знов.
Помилуй, мій Отче! Велика вина...
Прости ради Сина Ісуса Христа.
Не дай же назавжди загинуть душі,
Сьогодні очити, помилуй, спаси.
Навіки з Тобою, навіки в Тобі!
Створи Собі храм, Дух Святий, у мені.
Мої беззаконня очити, прости,
В прекрасні оселі до неба введи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
В моїм серці - радість!
Як неї описати?
Як про неї людям
Світу розказати?
Моя радість в Бозі,
Моє щастя в Нім!
Не в земнім багатстві,
Не в добрі земнім!
Радість не дочасна,
Радість вічна ця.
Вона є і буде
Завжди у Христа.
Йду до Нього завжди,
Кожної пори.
Він дає не тлінні
Радості скарби.
Як в житті хвороба
Й горе надійде, -
Не журюсь, бо Пастир
Так мене веде.
Як лишусь одною
Й вороги кругом,
І тоді не страшно,
Я ж іду з Христом!
Все тут тлінне маю,
Вічне - в небесах,
У далеких, світлих,
Не земних краях.
Я туди стремлюся
Серцем й у думках,
Там з Христом стрінуся
В синіх небесах.
Научи, мій Спасе,
Щиро цінувати
Те, що в Тобі маю,
Й Тебе прославляти.
Покажи дорогу
Котрою іти,
Щоб як Ти, Ісусе,
Святість зберегти.
І тоді, я вірю,
Буду в небесах,
В тих чудових, рідних,
Не земних краях.
Я іду з Тобою -
Радісно в душі,
Милуюсь красою,
Що є, Бог, в Тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020
Дивлюсь на неї з вічних перспектив,
Це – дивний засіб, поміч, це – служіння.
Роблю з питанням: «Як би Бог хотів,
Яке при ній повинне буть сумління?»
Дивлюсь крізь неї на перед, в роки,
Хороший слід по ній лишити хочу.
«Мій Господи, прошу, допоможи», -
Свою молитву до небес підношу.
Вона, як запах Бога, аромат,
Коли сумлінно діється і щиро.
Не з думкою – побільше би зарплат,
А щоб для когось стала, як те миро.
Тоді, без зайвих слів, Христа Закон
Засяє для людей у цьому світі,
Через отих, котрі без перепон
Несуть Його, у Господа одіті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
Радійте, вірте! Довіряйте
Тому, Хто дав за вас життя!
І кожен день земний співайте,
Хай ваші тішаться серця!!!
Радість у Бозі - ваша сила!
Хай не гнітить життєвий груз,
Як би і мати вас лишила,
То, каже Бог: "Не відступлюсь".
Причин для радості багато,
Якщо захочеш - їх збагнеш.
Хай кожен день зоріє свято
Святе, бо свято ти живеш.
Нехай Христа благі закони
Відобразяться у душі, -
Це меч духовний, оборона
Й джерела радості святі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
Моя домівка - небо,
І прагну я туди.
З Тобою, Боже, хочу
У небі буть завжди.
По золотих алеях
Ходитимуть святі,
Ті, хто знайшли спасіння
У Господі Христі.
Спаситель краще сонця
Освітить ті місця,
Де буде проживати
Невіста дорога.
Пильнуй, Його народе,
Вже судний день гряде!
Нехай тебе готовим
Спаситель Твій знайде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
"Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися" (Біблія, Дії 19:30)
Болить душа пророка за народ
І за його земнії мандрування, -
До Бога не голосить: "Мій Господь",
А у собі плекає нарікання...
Болить душа пророка... - Молитви
Щодня злітають з уст в висоти неба.
Хоч й сил бракує, просить: "Їм прости,
Не знають що Одного їм лиш треба".
На варті цій поставив його Бог.
Й Свої Слова до уст його вкладає,
Щоб йдучий світом, між земних доріг
Спинивсь, почув, чи себе не впізнає?
Бо Слово Боже - зеркало душі.
На жаль, не кожен в Нього заглядає.
А ти, пророку, чуєш, не мовчи, -
Тебе Господь до цього закликає!
Хай знає люд, між ними був пророк
Із Словом Божим, котре не вмирає.
...Народ відкинув, полюбив порок...
Життя іде. "Покайтеся!" - лунає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
"Скажи, як бути це поетом,
Щоби творилися вірші?
Куплет вплітався б за куплетом,
І залишався на листі?"
Поетом буть не просто, друже,
Збагни цю істину просту.
Але, свій дар не кинь байдуже,
Й на славу не міняй земну.
Почуте серцем - занотовуй,
Благословляй свої вірші.
В собі ж найперше закарбовуй
Слова небесної краси.
Бог - Майстер, ти - у руках глина!
Чудовий витвір вийде враз,
Коли ти щиро, як дитина,
Йому все ввіриш, без образ.
Цей труд не легкий. Слава Богу!
Щоразу силу Він дає!
Благословля життя дорогу,
Свої щедроти й ласку шле.
"Хто це поет?" - мене питаєш.
Не знаю..., пише він вірші.
Коли беру їх і читаю,
То трепетно стає в душі.
Він той, хто словом не лукавить,
Й почуте пише без прикрас.
Тому, поезія та вабить,
Хоча болюча є не раз.
Вона надхненна Богом, небом.
Святе оспівує Ім'я!
І не розбавлена поетом,
Міняє долі і серця!
"Бо покликання наше було не щюз обмани, ані з нечистости, ані від лукавства, але Бог визнав нас гідними, щоб доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, аое Богові, що випробовує наші серця.
Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!
Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших". (́Біблія, посл. до сол. 2:3-6)
В цих біблійних Словах є чому нам повчитися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Прилетів горобчик і мені співає:
"О, як це чудово - Бог про мене дбає!
Подивись на мене, я не фантазую:
Все потрібне маю, хоч і не працюю!"
Але раптом котик тихо підікрався,
Думав з'їсть пташину, та не сподівався,
Що малая пташка уміє літати;
Полетів горобчик Бога прославляти!
Й ти, мудра дитино, нічого не бійся,
Як отой горобчик на Христа надійся.
Буде Бог завжди тебе охороняти, -
Не забудь для Нього пісеньки співати.
Як отой горобчик до небес стремися,
Довіряй Ісусу і завжди молися.
А Він - Друг надійний, буде помагати,
І якщо попросиш, завжди буде дбати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Згортаються кульбабки:
"Папа, папа, папа!
Побачимося завтра.
Папа, папа, папа!
Солодких снів хлоп'ятку
І дівчинці малій,
Та кожному звірятку
У ніченьці оцій.
Закриєм дружно очки
На три-чотири-п'ять,
А в ніч ростуть грибочки,
Щоб вранці вас вітать.
"Папа, папа", - кульбабки
Співали на дворі,
Й згорнули свої шапки
До з'явлення зорі.
"Привіт, привіт! Вставай вже! -
Гукають дітворі
Ті милі-милі квіти
З-під щедрої роси, -
Хай буде день чудовим,
Радій і тішся в нім!
Сьогодні він є новим,
Роби добро усім!
Ти братиків й сестричок
Своїх не ображай,
А татові і мамі
В усьому помагай!
І скажуть: "Молодчина,
Ото у нас синок",
"Хорошая дитина", -
Промовить і дідок.
"Ах донечка, ах внучка!", -
Радітиме рідня.
Добро хай робить ручка,
І втішиться сім'я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Що з того, як відомий, хвалять люди,
Ім'я твоє лунає звідусюди,
Достиг висот, ти так туди стремився,
Й кумиром не одному вже зробився?
Одні красою тішаться твоєю,
Бо ти гордишся, в серці знаєш, нею.
А інші розум, здібність похваляють, -
Ти тішишся, як тебе вирізняють.
Та що з того, як в небі не відомий,
І особисто з Богом не знайомий?
Якби ти знав Його, ти б не гордився,
Його б прославить, не себе стремився.
Порою ми в гонитві за дочасним,
Забувши, Хто насправді є всевласним.
Господь - Той Самий, в Біблії почуєш:
Ти перевір, чи в небеса скарбуєш!?
О, нам порою хочеться тут слави:
Розумний йде - здалека щоб взнавали.
А Біблія так просто реагує:
"Невірний раб", - любитель слави вчує.
Багато зараз в світі "грамофонів".
Ти лиш плати й тебе зроблять відомим.
Щити рекламні, радіо і преса,
Розкажуть багатьом: оце - "принцеса"!
Та пам'ятаймо, друзі-християни,
Перед усім Голгофські Божі рани.
Там на хресті Син Божий не гордився,
Смирився, аж до смерті Бог смирився.
Його Ім'я робім життям відомим
Як можна більш - знайомим й не знайомим.
Велика радість: хтось з людей спасеться
Й в родину Божу ще один віллється.
Брати і сестри, до Христа тулімось,
На п'єдестал дочасний не спішімось,
Бо наша ціль висока - рай і небо!
Хай через тебе Бог прославить Себе!
І буде в небі вічне: "Слава Богу!",
Тому, Хто нам відкрив туди дорогу!
А ти вже, друже, з Ним заприязнився,
Чи збудувать ім'я собі стремився?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Пасовисько правди! - Ти до Нього йдеш?
Ще не чув про Нього? - В Біблії знайдеш!
Сам Господь провадить, до спокійних вод,
Обіцяє завжди власний Свій народ.
Душу відживляє, радість в неї шле,
Тому, хто охоче до Христа іде.
Силу приготовив для тебе Твій Бог,
Сила в Його Ім'ї! Сильний, хто з Ним вдвох.
В Біблії поклади не земних скарбів!
Бог дає даремно всім, лише б просив.
Біблія поможе вірний вибрать шлях.
Поспішім до Бога з вірою в серцях!
Тим, хто у знемозі, Біблія - бальзам,
З Неї промовляє всім Спаситель Сам.
Варто лиш схилитись, часу приділить,
Й Дух Святий охоче прийде послужить.
Відкриваю Слово, бо це Слово - Ти,
Я чекаю, прагну, Боже, говори.
Слово це спосібне душу обновити,
І духовне серце й розум просвітити.
В Біблії поклади не земних скарбів
Люблячий Творець людині залишив.
Відкриваймо Слово, друже мій, разом
Та скріпляймось даром Господом Христом!!!
(Єремії 50:7, Псалом 22, Пс.67:29)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
О, народе! О, земле, проснися
Із прадавнього міцного сну,
До Месії свого повернися!
Чому досі ти служиш гріху?
Твої руки невинних вбивають!
"Мамо, мамо, я так хочу жить!"
Але, їх матері не питають
Й ставлять підпис: тебе треба вбить...
..."Мамо, мамо, за що убиваєш?
Я синочок, я донька твоя!
Не сміятись, не бігать, не жити, -
Так рішила матуся моя.
Я ж до тебе хотіла тулитись,
Цілувати волосся твоє.
І за тебе життя все молитись,
Щоб ти мала прекрасне усе.
Мамо, мамо, а як там на світі?
Ти там є, значить знаєш оте!
Мої ж очки наразі закриті,
Чую лиш - б'ється серце твоє.
Ми з тобою могли б бути друзі,
Всі б казали: чудова сім'я!
Чом я зайва в життєвому крузі,-
Ненароджена крапля твоя!?
Мамо, мамо, без слів вчуй, послухай:
Як і ти, я також хочу жить!
Мені боляче буде, не рухай...
Захисти, мене хочуть убить!
Тії тьоті і дяді, напевно,
Вже не мають і краплі тепла,
Бо вбивають діток надаремно.
В тебе ж, вірую, добра душа!
Підписала той вирок: убити...
Мамо, це помилилася ти.
Нас не стануть убивці любити.
Захисти, буду рядом завжди!
Буду слухать уважно повчання,
Від тебе переймати добро.
Збережу у собі всі картання,
Зрозумію із них що є зло.
Ти радітимеш, матінко, мною,
Як навчиш мене стежки Творця.
І ми разом навіки з тобою
Ощасливим взаємно серця!
...Я чекаю на зустріч з тобою,
Маю віру: і ти також ждеш, -
..."Що робити з дитиною тою?", -
О, матусю, невже мене вб'єш?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873548
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 26.04.2020
Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.(Біблія, Івана 15:13)
За билинкою впала билинка...
Добровільно пішла під косу.
Похилилась до долу рослинка:
"Я помру, але інших спасу".
До останнього стала в проломі,
До останнього в небо тяглась.
Повна соку і сили - не в мові,
А на ділі у битву влилась.
В дружній армії сестер-билинок, -
Між собою з'єднавшись щільніш, -
На себе взявши хмару пилинок,
Захистити би слабших хутчіш.
"Може й я залишусь - буду жити,
Не повалить зловіща коса.
Та найперше: я буду любити! -
Промовляла з рослинок роса, -
Під моїм більш сильнішим покровом
Твердо знаю: проб'ється життя!"
...Хай все буде за Господа Словом.
У любові ж найбільша краса!..
"І якщо так судилося - сіном
Стати маю у завтрашнім дні.
З мене й з інших рослинок - перина...
Проростайте билинки нові!
Хоч на хвильку ми вкриєм собою,
Зачекайте й скінчиться зима.
Й нехай тішиться небо тобою,
Послідовнице, квітко нова.
Ти цвістимеш. Згадай, що з-під сіна
Ти пророщена, дане життя.
Ми - твоя, хоч далека, родина,
Полягли у любові ім'я.
Полягли, щоб тебе врятувати,
Мавши мудрість пішли у двобій.
Та, на жаль, не змогли устояти.
Впало безліч нас, безліч, мов рій...
Ти живи! Потягнися до неба,
І приємний лиши аромат.
Не спіши вихвалятись, не треба,
До любові готуйсь, до розтрат..."
Більш за тую немає любові,
Хто за друзів себе покладе.
О, любов ця на ділі, не в мові,
Той блаженство по смерті знайде.
...У наш час добровільно теж гинуть
Сотні тих, що рятують людей,
Вдень і ніч у медзаклади линуть,
Своїх власних лишивши дітей.
Хоч хвороба підступно лютує,
Лікарі без утоми в бою.
Хай Господь милосердний почує
Й охорону поставить Свою.
Мов рослини по змаху косою,
Вже чимало "лягло" лікарів.
Помолімося, брате, з тобою,
Щоб Всевишній їх Сам хоронив.
Помолімось! Коса хай тупою
Стане. Хай більш не гине народ!
Ви, живії, моліться зі мною,
Хай почує нас люблячий Бог.
Смерть не ділить на бідних й багатих
Й не питає: ти вчений, простак?
Помолімось за щирих, завзятих
Лікарів. Бо хоч ризик, однак
Ті спішать помогти, захистити,
Від хвороби людей рятувать.
Лиш Господь може горе спинити,
Ти почав вже про ласку взивать?
Поспішімо, щоб стати в проломі
За країну, народ, цілий світ.
Сила є у Христа обороні,
Може Він врятувать людський рід!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872306
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 16.04.2020
Ще тільки тиждень і розпнуть,
Святе у муках буде тіло.
Жорстоко зрадять, обплюють,
Не розпізнавши в Нім Месію.
Іще сьогодні похвала,
Іще сьогодні линуть гімни.
За тиждень закричать: “Ганьба”,
“Розпни”, - до неба полетіло.
Одежу стелять і гілки,
Христа з пошаною стрічають.
За мить до власної біди,
Про котру люди ще не знають.
...Свій доленосний життя крок
Людина й нині обирає,
Коли обабіч стає Бог,
Поволі людство погибає.
В полоні власної сваволі,
У власних гордощах, злобі,
Йде добровільно до неволі
Людина в впертості і злі.
Так є і нині... Мій народе,
Мій брате, сестро чи не ми
Прохаєм миру і свободи,
Самі ж живемо у пітьмі?
Живем далекими від Бога,
До храму так, в неділю йдем.
Чесноти ж Бога — до порога,
А дальше, дальш їх не несем.
В церкві співаємо: “Осанна,
Подяка Господу, хвала”.
Та є особа не кохана:
“Мовчить хай ліпш, бо я є я”...
Цим Бога нині розпинаєм,
Цим відрікаємось Христа.
В гордині власній ще не знаєм,
Що насувається біда.
Народе, браття, схаменімось,
Ми власну доленьку куєм.
В покорі до Христа звернімось,
Лиш з Ним щасливо заживем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020
"Ну і добре - карантин,
Надивлюсь хоч фільмів в нім.
Відпочину, відісплюся,
Манікюр зробить зберуся.
Свій спечу фірмовий торт,
Пошукаю літніх шорт,
Одяг весь перескладаю,
Хату всю позамітаю.
Повичищую коври,
Хоч й так чисті ті були.
Вікна митиму, підлогу, -
Буду йти із часом в ногу.
Свого котика помию,
Де потрібно, там зашию.
Вдень послухаю пісні,
Хоч, не зовсім впору ті.
Праска є і пилосос,
Їм знайду роботи стос.
Я про чистоту задбаю,
Бруд весь-весь повичищаю."
...Плани, мрії, суєта,
Нема місця для Христа.
А це Він, це Він спиняє,
Так до Себе закликає.
І чекає, щоб прийшли,
В Ньому спокій віднайшли,
Щоб про вічне ми подбали,
"Куди йдем?" - себе спитали.
Щоб пізнали - Він наш Бог!
Не самі, а з Ним удвох
Повсякденно направлялись,
Його милістю втішались.
Щоб повірили Христу,
В Його милість пресвяту.
Оцінили Сина жертву, -
Він оживить душу мертву.
Він за гріх наш помирав,
Добровільно хрест прийняв.
Хоче, щоб від сну збудились,
Перед Богом прихилились.
Гріх віддаймо свій Христу,
На дорогу йдім святу.
Час знайдім на Його Слово
Й на молитву, знов і знову.
Наш рятунок - це Ісус!
"Я на поклик відізвусь?"
Досить жити марнотою,
Стань людиною новою!
Зрозуміймо: добрий час,
Бог ще стукає до нас!
Навернімось, поспішімо,
В серце Господа впустімо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871844
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 13.04.2020
Покажи мені віру твою,
Покажи мені твої чекання,
Покажи ту дорогу святу,
На якій лиш благі поривання.
Покажи мені віру твою, -
Хай побачу в тобі я Ісуса, -
Як торуєш стежину свою,
Може й я туди серцем вернуся.
Покажи мені віру твою,
Покажи на ділах, не на слові;
Нехай з діл тих Ісуса узрю,
Розтоплюся у вічній Любові.
Покажи мені віру твою,
Мало є так правдивості в світі.
«Боже, знаєш Ти душу мою,
Де же щирі живуть Твої діти?»
Не втаї, брате, віру свою,
Я утомлений, серце шукає.
Де б залишити смуту мою,
Де б знайти мені те, що втішає?
Покажи мені віру твою,
А тоді не змовчи про Ісуса.
Порятуй бідну душу мою,
Не мовчи, я так серцем томлюся...
Бо чекання створіння очікує з’явлення синів Божих…Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі. (Біблія, Римлян 8:19;22)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020
Співрозмовнику, я тебе не виню.
Про дочасне ми вели розмову,
Моє ж серце прагло в далину...
До небес, до Господа, до раю!
Про сім'ю й роботу ти згадав,
Про свої досягнення, таланти.
Запитав мене як й я живу.
Як живу? - Поволі помираю...
Хочеш мати більше, - говорив,-
Для себе й для рідних заробити.
Слухав я і чуючи жалів,
Що багато так не встиг зробити.
Молодий ще я, хоч не юнак,
Та хвороба мрії обірвала...
Все ж щасливий я! Хвороба - знак,
До Ісуса стежечку вказала.
Я живу, радіючи, щодень,
Бо на день ще ближчим є до неба!
В серці живе рій святих пісень,
О, як мало тут людині треба!
Слухав я тебе, твої хотіння,
Ті, такі приземлені здалися;
А потрібне лиш одне - спасіння,
Щоби Бога задуми збулися.
Я стояв і слухав...а мені,
А мені хотілося у небо,
Де не буде болі, суєти,
О, як мало тут людині треба!
Кожен день я ближчаю туди,
Кожен день ціную - Божа милість!
Друже мій, безцільно не живи,
Ти здоровий - і це Божа милість.
Поспіши Його в життя впустить,
Хай Він стане ціль твоя і мова.
Не живи дочасним, не живи,
Лиш Христос правдива є основа!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871557
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 11.04.2020
Ти не кажи, що ти не знаєш
Як направлятись у житті,
Як Слово Боже не читаєш, -
Слова премудрі, золоті.
Ти не кажи, що ти розбитий,
Коли бальзам Христа не взяв,
А Бог є щедрий і відкритий,
Тобі не раз його давав.
До Нього ж був тоді байдужий,
На власні сили покладавсь.
Скажи, чому ж тепер не дужий?
На справжню сутність Бог вказав?
Вказав, бо любить тебе, друже,
За грішників Господь страждав.
Не стій в невірі і байдуже,
Цей день для тебе Бог послав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020
Люди мира спросили:
"Время ль есть на успех?"
Струны сердца заныли:
"Боже, это не грех?"
Подскажи Ты мне, Боже,
Как с этим дела?,
Что в сем мире дороже
Может быть за Тебя?
"Есть ли время на Бога?" -
Вот главный вопрос,
Без Него в ад дорога,
Кем бы ты здесь не рос.
"Есть ли время на Бога? -
Спросила себя, -
Где, куда йдёт дорога,
Что влечёт здесь меня?"
Помоги мне, мой Боже,
Найти здесь ответ.
Будь, Спаситель, дороже
Денег, злат, эстафет.
Пусть дух мой непристанно
Несётся к Тебе,
А душа неустанно
Льнёт к вечной стране.
Я все мысли й стремленья -
Тебе отдаю,
Мою жизнь и хотенья -
Тебе приношу.
Управляй мною, Боже,
Как жить научи.
То, что сердце тревожит
Собой полечи.
Я Тебе доверяю
Всю жизнь и дела,
Быть с Тобою желаю,
Спаситель, всегда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871416
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 09.04.2020
Пустота без Бога
Пустота у душі, пустота...
Не кажи, що не маєш її,
Бо ти ходиш у темряві зла,-
Так проводиш життя без Христа.
Часто серце і плаче й болить,
Сумнів душу твою розриває,
Але маска обличчя "красить",
Біль сердечний вона прикриває.
Хоч радіють й сміються уста,
Душа ж стомлена тужить й шукає,
Хто б поміг їй й подав співчуття?,-
Те, що так їй не вистачає.
Не кажи, що тобі всеодно,
Не цікавить насущне питання:
Що ж то буде за гробом дано?-
Є в душі кожній дане жадання.
Хоч спотворена людська душа,
Все ж жадає Створителя свого,
Й як раніше, як чиста була,
Знову прагне до Бога Святого...
Пустота ця - важка пустота,..
Наповняла колись й моє серце,
Та коли я пізнала Христа,
Бог подав мені новеє серце.
Він загоїв усякий мій біль,
Злікував понівечені рани,
І направив в небесную вись
Привідкривши Свої благі плани.
Та найбільше - простив весь мій гріх
І душа вже не мучиться в ньому,
А іще дати смілість Він зміг,
Смерті вже не боюся я тому.
Пустоту у душі, пустоту,
Не заповнять ніякі розваги,
Бо це місце належить Христу,-
Та ти це не береш до уваги.
За тебе Іісус умирав,
Щоб тобі дарувати спасіння,
На Голгофі Він там постраждав,
Щоб й тобі дарувати нетління.
Так давно Бог тебе полюбив,
І так міцно Він любить й до нині,
Він так хоче, щоб ти не грішив,
Перемогу дає Він у Сині.
Слід прийти лиш тобі до Христа,
Й лиш Йому, все як є розказати,
Він один розуміє серця,
Й тільки Він може їх лікувати.
Якщо ти в покаянні прийдеш
Й впадеш низько до Господа Бога,
Та Ісуса у серце приймеш,
Стане впевнена твоя дорога.
Радість Він не земную пішле,
Що живе не в обличчі, а в серці,
Гріх усякий з душі Він здійме
І дасть нові бажання у серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871264
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 08.04.2020
Ви кажете: "Слухай, дивися,
Ніде не ходи, бережися,
Бо вірус усюди вже є,
Гляди, доглядай там себе.
Він в світі усюди літає,
Людей більш і більш заражає.
Пий воду, мий руки, (мовчи!),
А маску ти носиш, скажи?
Лимони для себе купила?
А воду щоб теплую пила!
Від інших ставай віддалік,
Хоч метер щоб був отой лік.
Зроби собі їжі запаси,
Дезрозчин неси теж до каси.
Чихне хтось, то ти утікай,
Рукою хоч ніс затуляй.
Слідкуй, щоб достатньо ти спала,
І менше їж м'яса і сала.
Із хати ніде не виходь,
Як швидше з роботи приходь.
Не здумай за руку вітатись,
Бо можеш в цю мить заражатись.
В обійми чиїсь не спіши, -
Цього ще й інших навчи.
Ще мед не забудь уживати,
І фруктів побільше з'їдати..."
Поради й поради... Але,
Не Бог, то що нас збереже?
Мене Своїм Словом втішає,
І каже, що в небі чекає.
Нічого не страшно із Ним,
Із Батьком небесним моїм.
Поради я ваші приймаю,
Та все в руки Бога вручаю.
Навіщо тривожитись нам,
Як Бог контролює все Сам!?
Коли Він Своїх й забирає,
То всеодно утішає.
По смерті ми будемо з Ним,
З Спасителем Богом святим.
Він нас від хвороб зберігає.
А часом, коли й допускає,
То вірмо, не лишив Він нас,
Якщо ми є вірні всяк час.
Я хочу, я хочу до Бога!
Та поки земная дорога.
Пробачте, рідним є небо...
Вабить постійно до себе!
Дай сил, Боже, в вірі стояти,
І Слово Твоє зберігати.
Готуй моє серце, міняй,
Ласку Твою проявляй.
Я хочу Тобі довіряти,
І вічно в раю пробувати.
Ти мир Свій у серце послав,
За мене, Ісусе, страждав.
Я ласкою стала багата,
Бо стала дочкою для Тата!
"Не бійся, черідко мала,
Тебе приведу в небеса". (Лк.12:32)
...Я ваших порад не цураюсь,
Та в руки Ісуса ввіряюсь.
Земля - це не рідний мій край,
Видніється серцю вже рай.
Бог нині дає час тут жити,
Я хочу для Нього служити.
Мій друже, поклич до Христа,
Хай геть відійде суєта.
Мій брате, ти знаючий Бога,
Чому ж то у серці тривога?
Чому ти в печалі, сумний?
Наш Бог є навіки живий!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020
Пам'ятаєш: в двох лептах нуждався,
Ти ж мені не подав і одну.
Я так довго чекав, не дождався,
Ти їх кинув в кишеню свою.
Я не мав у ту мить куска хліба,
Одинокість "з'їдала" Мене,
На твоєму ж столі - м'ясо, риба,
Й совість не докоряла тебе.
Мої діти не мали цукерок,
А твої - їх кидали в сміття.
Ти до їх прислухався істерик,
А Моє умирало дитя.
Я контрасти тобі намалюю,
Щоб побачив реальність свою.
Я пильную, над кожним пильную, -
Як несеш десятину свою.
"Не згрішив я у цім проти Тебе,
Все до храму Твойого приніс."
Ради Мене приніс чи для себе?
Без дві лепти - усе під укіс.
Без двох лепт помирала дитина,
Одиноко трудилась вдова.
Як жорстока буває людина,
У Мене ж за сльозою сльоза.
Лиш дві лепти чекав, не дождався...
Не про гроші кажу зараз, ні!
Я в увазі, в турботі нуждався,
В добрім слові в нелегкім житті.
А ти час віддавав свій мамоні,
Десятину у храм несучи.
Не шукавши оцінок у Слові.
"Стільки б всі дали! Гарно, скажи!?"
О, для чого мені твої сотні,
Якщо ти милосердя згубив?
Самоправедно йдеш до безодні.
А Я тільки дві лепти просив...
Ще й сьогодні тебе не караю,
До розсудку, до розуму зву.
Скоро, скоро діла позжинаю,
В якім стані синочка знайду?
Любий сину, прошу пробудися,
На широкому нині шляху.
Не за тлінним - небесним женися,
Тоді матимеш місце в раю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870850
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 05.04.2020
"Не призивай Імення Господа Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно" (Вихід 20:7), - закликає Господь людину у третій заповіді. Читаючи ці рядки поспішімо запитати себе - чи не даремно я призиваю Боже Ім'я називаючи себе християнином?
Господь хоче, щоб зовучися Його Ім'ям, людина робила це в правді, справедливості, Божім страху. Богу боляче, коли так званий "християнин" ігнорує Його повеління, зневажає ближніх, пересуджує, обманює, лицемірить, краде, говорить злі слова і т.д. Тобто ці, і подібні до них, діла вказують, що той, хто їх чинить насправді служить дияволу. Такій людині не допоможе її двуликість, про що й попереджає в цій заповіді Господь.
Однак, люблячий Господь не хоче судити, не спішить карати, а хоче мати спілкування з кожною людиною і пропонує рятунок в Своєму Імені - Імені Христа. Він неодноразово закликає до Себе через Біблію: "Покликуй до Мене..." (Єремії 33:3), "Прийдіть до Мене..." (Матвія 11:28)...
А ще Він серйозно попереджає: "Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими". На підставі цих слів був написаний вірш "Ім'я Христа".
Який шлях виберемо - залежить від нас! Хай допоможе Господь бути вірними Йому всім тим, хто цього бажає.
Ім'я Христа
Я подумала: буду писати
Так, щоб ім’я Христа не згадати,
Щоб про Нього писати в загадці,
А Він стане хай видний в розгадці.
Я подумала: буду писати,
Та не чітко про Бога казати;
А читач хай осмислить, збагне,
В тому вірші добро віднайде.
Так подумала, так забажала,
Та, на жаль, у ту мить ще не знала,
Що диявол – мій ворог, лютує,
Щоб не чули про Спаса пильнує.
Хоче, щоб це Ім’я не звучало,
Щоб серця від гріхів не звільняло,
Щоби люди про Бога забули,
Як поменше б про Господа чули.
Злий не проти добро щоб чинили,
Корисливо без Господа жили.
Він не проти, щоб ми помагали,
Доброту без Христа величали.
Він не проти, щоб ми посміхались,
Щоби чемно з друзями вітались.
Злий не проти, щоб люди старались
І на добрі діла покладались.
Та він хоче, щоб люди без Бога
Те творили…о, хибна дорога!
Бо в Ісусі лиш тільки спасіння.
Без Нього є марні доброчиння.
Я хотіла писати, про Бога ж
Не сказати…о, хибна дорога!
А тепер зрозуміла і каюсь,
До Ісуса Ім’я повертаюсь.
Хай лунає це Ім’я святеє,
Де іще віднайти нам такеє,
Щоб спасало від пекла і муки,
Й позбавляло із Богом розлуки!?
Ти, Ісусе, мені поможи,
Сам про Себе у вірші скажи.
Хай почую і людям звіщу
Добру Звістку, допоки живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870849
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.04.2020
Тут на землі, я – лиш пришлець дочасний,
В скитаннях, у мандрівках йде життя;
А в небесах стоїть мій дім прекрасний,
Там вічне є, нетліюче буття.
Образи тут доводиться прощати,
Любов'ю покривати братній гріх;
А там, де в небі буду пробувати,
Ісус Христос осяє світлом всіх.
Є на землі нерівності, неправда,
Користолюбство, ненависть, злоба;
А там, де скоро буду, може завтра,
Не буде, ні, і сліду від гріха.
Шукають свого люди, де лиш можна,
В безпечності проводячи життя;
А неба синь похмурая, тривожна,
Бо в багатьох печальне майбуття.
Шукаю я, шукають многі люди,
Куточок тиші в гамірній землі.
Де правда є, невже ж то гріх усюди? –
Там би на мить схилитися мені.
Небесна даль нам дивиться у вічі,
Безмовно хоче щось розповісти:
Є Бог живий і Правда є на світі,
Вона чекає, щоб тебе спасти.
О, небо, небо - свідок слави Бога,
Нема оправдань мешканцям Землі.
Якщо широка та, що йдеш, дорога,
То знай, що треба каятись тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2020
Я подумала: буду писати
Так, щоб ім’я Христа не згадати,
Щоб про Нього писати в загадці,
А Він стане хай видний в розгадці.
Я подумала: буду писати,
Та не чітко про Бога казати;
А читач хай осмислить, збагне,
В тому вірші добро віднайде.
Так подумала, так забажала,
Та, на жаль, у ту мить ще не знала,
Що диявол – мій ворог, лютує,
Щоб не чули про Спаса пильнує.
Хоче, щоб це Ім’я не звучало,
Щоб серця від гріхів не звільняло,
Щоби люди про Бога забули,
Як поменше б про Господа чули.
Злий не проти добро щоб чинили,
Корисливо без Господа жили.
Він не проти, щоб ми помагали,
Доброту без Христа величали.
Він не проти, щоб ми посміхались,
Щоби чемно з друзями вітались.
Злий не проти, щоб люди старались
І на добрі діла покладались.
Та він хоче, щоб люди без Бога
Те творили…о, хибна дорога!
Бо в Ісусі лиш тільки спасіння.
Без Нього є марні доброчиння.
Я хотіла писати, про Бога ж
Не сказати…о, хибна дорога!
А тепер зрозуміла і каюсь,
До Ісуса Ім’я повертаюсь.
Хай лунає це Ім’я святеє,
Де іще віднайти нам такеє,
Щоб спасало від пекла і муки,
Й позбавляло із Богом розлуки!?
Ти, Ісусе, мені поможи,
Сам про Себе у вірші скажи.
Хай почую і людям звіщу
Добру Звістку, допоки живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869883
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 29.03.2020
Світлішої не бачила усмішки,
Як посмішка у щирих християн:
Така глибока, без лукавства й трішки!
Як пасувала усмішка ця вам!
В цім погляді, без діл - доказ любові,
В цім погляді - смирення й доброта.
Вони обмиті у Ісуса крові,
Їм лицювала серця простота!
Це притяжне щось, що так мало в світі
Знайти ти зможеш серед прохожан,
У Божеє, у щось святе зодіті,
Вони Христові - говорив так й стан!
Душа готова в них усіх обняти,
В очах їх - пломеніюча любов.
Хотілось зупинитись і сказати:
"Стрічайтесь на шляху ви знов і знов !"
Пішли брати, пішли щасливі сестри,
О, Господи, Ти їх благослови,
Щоби вони, скрізь ці усмішки несли,
Ти свято жити їм допоможи.
Ти, Той Один, що серце просвітияєш,
Ти, Той, що направляєш кроки в вись.
Прошу прийди і вірю, завітаєш,
В серцях ще многих, Боже, поселись.
Нехай Твоя не меркнуча усмішка,
Живе в серцях спасенних християн,
Нехай прямою йде життя доріжка,
Допоможи буть світлом, Боже, нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020
Ніхто так мудрість не дає,
Як Боже Писання Святе.
Воно людину научає,
До світла й правди направляє.
Святе Письмо - це Книга книг.
Блаженний, хто із нею звик
Стрічати дні і йти крізь ночі,
В тім чисте серце й світлі очі.
Ця Книга - Бога відкриває,
Характер людський обновляє.
Не тратьмо часу на пусте,
Читаймо Писання Святе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869636
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 27.03.2020
Дякую Вам, мамо, Ви мене ростили,
Як лиш мама вміє, так мене любили.
Ви ночей не раз, мабуть, не досипали,
І в безсонні ночі на руках тримали.
За мене маленьку до Христа молились,
І в моє майбутнє з вірою дивились.
Дякую Вам, мамо, що мене любили,
І з дитячих років в Божий дім водили.
Дякую Вам, мамо, мене зодягали,
І робити кроки перші помагали.
Дякую, матусю, їжу готували,
І тільки найкраще мені дарували.
Дякую Вам, мамо, що для мене прали,
І малу від бруду ніжно умивали.
Дякую, що бантики в волосся чіпляли,
І щоранку в школу мене проводжали.
Дякую за ласку, за любов, турботу,
За жертовну ніжну мамину заботу.
Дякую, матусю, як я Вам віддячу?
Хай біля Ісуса в небі Вас побачу.
За здоров’я Ваше Господу молюся,
І як Ви здорові — радо веселюся.
“Дякуємо, мамо, - дякує родина, -
Ми Вас любим, мамо!”
Дочка і два сина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2020