| Сторінки (1/51): | « | 1 | » |
All my beloved ones made me suffer burning pain.
My soul was bleeding so I promised not to fall in love again.
Last month I broke my promise though I knew it was insane.
I’ve travelled at the speed of light towards your heart.
We hear each other breathing long distances apart.
I can’t explain my feelings. You know, it is so hard.
I know you’ll never walk away unlike them all.
You’ll never disappoint my tender little soul.
I want to vanish in your heart. Your beautiful black hole.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885462
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.08.2020
Я знаю, що ти не порушив закону.
Тобою я марю щоночі. Безсонно.
Я волею марю і в мареннях то́ну.
Повір, не забуду побачень таємних
У мареннях цих, а не в стінах тюремних,
І тих звинувачень жахливих. Нікчемних.
Я також не вільна. Закута довічно
В кайдани безсонь. Я не сплю. Це вже звично.
Я довго боролась за правду. Трагічно…
фото з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
і сталося, що дня гріхопадіння
почався той страшний сорокаденний дощ.
грім був такий, що репалося небо,
а град такий, що кожна божа градина
була, як велетенська виноградина,
а завбільшки така, як волоський горіх.
ви тут мене питаєте про гріх,
а я вам про погоду. справжнє лихо!
ті люди, що ховались по хатах,
могли, нажахані, лишень спостерігати
видовище кінця і світу, й їхніх жител,
бо град той прошивав покрівлі, й навіть стелі,
а потім ще й підлоги, й цілу землю
аж до пекельних надр. моліться, люди,
покайтеся! а я стояв надворі,
вдивлявся в невблаганний лик небес,
гадав: чи розпогодиться? та, звісно,
не розпогодилось, бо то був перший день
Serious sam
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020
Якби вогонь давно погас, не було б зараз диму.
Ти знай, я й досі бережу любов ту невгасиму.
Я не погоджуюсь із тим, що час – дієві ліки.
Він нас нещадно розділив, та я твоя навіки.
Я заперечую і те, що відстань здатна вбити
Ці незбагненні почуття і змусить розлюбити.
Я знаю, що й для тебе я, мов кисень, незамінна.
Любов важливо зберегти. Лише вона безцінна.
Все інше – вигадки, пусте, буденні клопоти, дрібниці.
Ми зберегли свою любов і наші спільні таємниці.
Ні відстані, ні дні й роки не стали цьому на заваді.
Любов, якщо вона свята, не піддається їхній владі.
фото з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
– я написала вірша. – невже?
– так. я гадаю, він про кохання:
хто його в серці, кажу, береже,
той відповість на моє запитання.
– яке ж запитання? – воно таке:
"чи існує кохання, що в світі панує?"
мені особисто воно важке,
та відповідь все ж, я гадаю, існує.
– кохання чи відповідь? – відповідь, бо
і кохання, і відповідь – все це існує.
і, як каже французький поет рембо,
хто заперечує, хай обґрунтує
Serious Sam
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
Цілу ніч не спала, встала я раненько.
Ніби і здорова, та болить серденько.
Ти мене покинеш, вже нецікавеньку.
Уже покинув…
Всі спогади у пам’яті зринають вдень стихійно.
Твої слова несказані я згадую постійно,
Твоє гучне мовчання римуючи потрійно,
Мій біль римуючи…
Аби не чути тиші, я затуляю вуха.
Душею володіють неспокій і розруха.
А може, все придумала? Дурнесенька брехуха!
Брехала собі про тебе…
Чи можна щось змінити? Ти знаєш? Я не знаю!
Повільно й поступово зі снів твоїх зникаю.
Повільно й поступово, як свічечка, згасаю.
Згасаю в уяві твоїй…
фото з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
Я твоя паломниця, славнозвісна Мекко.
Я ввійшла до серця, там знайшла безпеку.
Довго я молилася, з вечора до ранку,
Щоби ти леліяв ревну мусульманку,
Щоб мене голубив, не шукав коханки,
Лиш мені присвячував вечори й світанки…
Нашу першу зустріч пам’ятаю й досі.
Згадкою про неї є пасмо волосся.
Ось і час прощатись. Повернусь нескоро.
Я тебе кохаю чисто і прозоро.
«Місію завершено», - сумно я зітхаю.
Я твоя паломниця. Я тебе кохаю.
фото з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020
Я чула, що вони не відчувають болю,
Їм зручно у клітках, не просяться на волю.
Казали: фуа-гра – смачненька страва.
Я чула й те, що в них немає права…
Рекламували: шуби зараз модні.
Брехали вчора, брешуть і сьогодні.
Хтось стверджував: «У них душі немає.
Це засіб тестування. Ніхто не постраждає».
Я чула сміх в місцях, де плакали дельфіни…
Моє суспільство, необхідні зміни.
Моє суспільство, я шокована тобою,
Жорстокістю, брехнею злою.
Моє суспільство, ти мене шокуєш.
Тобі не можна з них знущатись. Чуєш?
Моє суспільство, ну чому ж ти негуманне?
Тебе колись вважала бездоганним,
Та зараз все оцінюю критично,
Борюсь за рівність видів фанатично.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020
Мені наснились Ви... Це так прекрасно!
Я думаю про Вас, хоч Ви й невчасно
Мене зустріли в цьому світі хаотичному,
Такому сірому, буденному і звичному.
Коли Ви поруч, все навколо оживає,
Та ненадовго: чоловік чекає…
Ви також ледь не плачете прощаючись?
Я згадую про Вас щоранку прокидаючись.
Та ні, не згадую, а завжди пам’ятаю,
Ношу Вас в серці, ні на мить не відпускаю.
Я з ним мовчу про нас, таємно Вас кохаючи.
На жаль, любов до Вас палає не згасаючи.
Мій чоловік не знає. Він не загляне в душу.
Йому боятись нічого, я клятви не порушу...
фото з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Молю тебе, не пий моєї крові.
Я віддала усе задля любові.
А ти пошматував мене, немов тварина.
У цьому є, мабуть, моя провина.
Я визнаю, що забагато довіряла
І так вульгарно душу оголяла.
Я не залишила у шафі ні скелета,
Бо ти - мої країна і планета.
А посмішка твоя, брудна й нещира,
Рубає серце, наче дерево сокира.
Вона радіє, коли я кричу від болю.
Тому й молю, пусти мене на волю.
Думки про тебе помирати вже готові.
Молю тебе, не пий моєї крові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2020
ти, галатеє, біліша, ніж квіт груші, вишні й черешні,
звабніша від буйноквітих лугів, від тополі стрункіша;
ти осяйніша від зір, від грайливої кізки прудкіша,
гладша від мушлі, що хвиля морська її обцілувала,
влітку миліша, ніж тінь, а від теплого сонечка – взимку;
м'якша, ніж лебедя пух, а ніжніша, ніж сир ти свіженький,–
вродою б всіх перевершила, лиш аби геть не тікала.
ця ж галатея, однак, од телиць непокірних дикіша,
від предковічного дуба твердіша, хисткіша від хвилі,
від лісової пожежі рвучкіша, пишніша від пави,
зла, як змія під п'ятою, а сліпа, як увечері курка.
втім, якби знала мене, то й самій було б сором тікати,
впертість свою прокляла б і за мною сама б упадала.
врода моя – незрівнянна: в дзеркалі от нещодавно
я спостеріг себе, й був задоволений тим, що побачив.
глянь, який велетень я! сам юпітер на небі не більший.
хай не лякає тебе, що на тілі моєму щетина
їжиться темна й густа: чи любила б ти пса, що без шерсті?
пір'я вкриває птахів, барана прихорошує вовна,
мужа красить борода й волохата рослинність на тілі.
сред чола в мене око єдине, на щит величезний
схоже, ну й що? не таке, ти прикинь, хіба й сонце на небі?
підсумовую сказане: досить, моя золота галатеє,
я в цих поезіях-співах потрудився тобі на догоду.
бачиш, який я поет? перевершив, напевно, й самого
архілоха за кількістю й якістю цих неримованих віршів.
годі й тобі дівувати, залиш своїм подружкам танці
на квітучих квітневих, де рвете ваші квіти, луках,
та подай мені руку: ми станемо на щасливої долі рушник.
за поемою овідія "метаморфози"
Serious Sam
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020
Вона клялася більше не любити.
Їй так веліло серденько розбите.
А він про почуття хіба що мріяв…
Як ось з’явилася вона – Марія.
П’єр ще не знав, що це його кохана,
А в неї вже загоювалась рана,
Бо кожне щире слово – лікувальне.
Вона залишила в минулому печальне…
Обличчя, голос, рухи – все неприкая́не,
Таке безцінне, і таке жадане.
Її рука, облита кислотою,
Заманювала П’єра за собою.
Одне для одного – найвища нагорода,
Долали всі життєві перешкоди.
Коли мене спитають, що таке кохання,
Я відповім: «Це зовсім не зітхання.
Це не частина світу. Це планета.
Закохані – це не Ромео і Джульєтта.
Кохати – це не «дати зірку з неба».
Це спільні інтереси і потреби».
«Ми були створені, щоб жити разом» - запис
у щоденнику Марії Кюрі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2020
Він прагнув смерті, але не своєї.
Йому огидні ці страшні ідеї!
О Боже! Якщо й Ти його покинеш,
Одна з повій на вулиці загине,
Він слідкуватиме за жертвою в азарті…
Хоч люди – грішники, вони цього не варті.
Блукав він містом замість йти додому,
Гадав раніше, що не розповість нікому.
Та він прийшов до Вас, о полісмене:
«Ви геній, тож врятуйте світ від мене».
І він відкрив йому усі свої тривоги,
Благав хоча б якоїсь допомоги,
Щоб стати вільним від психічних збочень.
Але як кажуть, мріяти – не злочин!
Самотньо – це коли ніхто не чує,
Ні віра, ні наука не врятує.
Самотньо – це коли в душі безодня.
Без сумніву, він не засне сьогодні.
Самотньо – коли в планах порожнеча.
Як ворог – ти, то чи можлива втеча?
Йому огидно зрадити людину,
Тому й молився в храмі без упину:
«Мій Боже! Якщо можна обирати,
То краще вже самому помирати».
Написано за мотивом 11 серії 2 сезону серіалу «Криміналісти: Мислити як злочинець».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2020
знов наталчині курі
до двору мого приблудили.
я дивився на те, дивився,
та й гукнув до її чоловіка:
гей, даниле, мовляв, начувайся,
забери-но своїх курей.
той не барився, прибув,
і до справи серйозно узявся:
обійшов їх, що в квітах торішніх
дружно греблися, збоку,
та й жене вже їх ген до хвіртки, –
та й жене та й жене гаразд.
відомо, що в нього щодня вправи такі й ритуали:
він буйний бізнесмен, на хліб свій заробляє
крутінням в колах відповідного ґатунку
й фінансових питань. не слухаються курі!
на вулицю не йдуть, а навпаки уперто
вглиб двору пориваються. вже й хвіртка зачинилась;
данило розгубився. я його втішаю,
кажу: не бійся, не журись, візьми ломаку
та й підіпри. їх там ломак було
аж дві: одна – від сливи-угорки гілка,
а друга – держак від лопати. його у руках він зважив –
держак замашний. от він, хвіртку підперши гілкою,
знов на курей пішов вже озброєний,
грозячи їм суворо. знов тут війнуло вітром,
гілка від сливи-угорки не втримала нашої хвіртки;
знову та з брязкотом-гуркотом зачинилася, й знову не стало
курям наталчиним виходу на вулицю з нашого двору.
що ти стоїш там регочеш? – сплеснув у долоні данило, –
чи не бачиш? я сам. – а один, кажуть, в полі не воїн.
що вже при людях казати! дав мені бог сусіда,
чисто німецького клоуна, що ніколи в біді не поможе!
тоді в мені совість прокинулась; порадив-таки небораку
хвіртку підперти надійно, а курей поганяти спокійно,
впевнено, з вірою в успіх і взагалі у майбутнє:
ти, кажу, не метушися: метушитися – куряче діло.
так ми з данилом-сусідом курей виганяли з двору
P.S. Автор твору - serious sam.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2020
Ми танцювали вальс граційно.
Мені так легко і спокійно,
Бо ти тримав мене надійно.
Ти щось шепнув, я не почула.
Про першу зустріч не забула,
Про ту любов, що вже минула,
Про смак твоєї кока-коли...
Ми танцювали біля школи,
Куди не вернемось ніколи.
Ми танцювали вальс з тобою,
Світились юністю й весною.
Чому ж здалися ми без бою?
Ми танцювали вальс граційно,
А далі – кожен самостійно
Гортав альбом меланхолійно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2020
Що би там не трапилось, ти не забувай:
Як вона кохає, то і ти кохай.
Як вона радіє, то і ти радій.
Нищити стосунки першим не посмій.
Так, жінок багато, та вона одна.
Це твоя принцеса, фея чарівна.
І повір, юначе, інших не буде,
Щоб тебе любили ні за що й за все.
Підійди до неї й правди вимагай:
- Ми навіки разом! Негараздам край!
Нас чекає щастя. Щастя - це любов.
Знову закохалась і щаслива знов.
Знову закохалася, а чому би й ні?
- Я співатиму для тебе кожен день пісні…
P.S. Джерело натхнення - вірш Зоряни Кіндратишин "Цінуй її".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2020
Хто не журиться, тим сумувати не треба!
Беріть свій сум за вухо, мов грізне порося,
Та підкидайте аж до неба, аж до неба!
– ось ваша задача, і пісенька вся!
Ну, а можна ще впасти, наприклад, у відчуй,
Щоб у ньому летіти в незвідану даль.
– Гей, поете, не спи: стережи і освідчуй
Рідну землю й її українську печаль;
А по-друге: нарви тих бодлерових квітів,
Що у тебе в садочку не славлять весни,
Та звільни їх, зокрема, від слів-паразитів,
Що затьмарюють мрії й засмічують сни.
Знайте: всередині – темно і щемно.
Наша провина зросла до небес.
Хто там сумує? Не треба даремно
Обмовляти філософів та поетес.
P. S. Цей вірш написала не я (і це не жарт). Автор присвячує його всім читачам клубу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
Виступає на протестах дівчинка-веганка,
Дбає про своє здоров’я, бігає щоранку.
Часто чує вона осуд, осуд без причини.
Та повірте їй на слово: люди теж тварини.
ЇЇ друзі часто кажуть, що це все шкідливо.
Безсумнівно, це не тішить її, нещасливу.
Подивіться в її очі, сповнені печалі.
Вона, мабуть, розуміє: так буде й надалі…
Хоч її сумління чисте, засинає вранці.
Сняться мучені тварини дівчинці-веганці.
Її рідко розуміють, а цілком даремно.
Хто б хотів весь вік прожити у клітках, тюремно?
Захищає всіх безправних дівчинка-веганка.
На обличчі усмішка, а на серці – ранка.
В її кроках впевненість, в думках – безнадія.
Доливається щомиті у вогонь олія.
- Інші є проблеми! Невже ти не бачиш?
Там ведуться війни, там голодний плаче!..
- Так, проблем багато. Я все розумію.
Доки світ жорстокий, нічого не вдію…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2020
Від любові до ненависті кроків небагато.
Це на 100% правда, змушена сказати.
Від любові до ненависті усього два кроки.
Щиро вдячна тобі, доле, за такі уроки.
Зараз я ненавиджу, а тоді любила.
«Залишися ще на хвильку», - подумки просила.
Зараз переховуюсь, тоді довіряла.
«Подивися мені в очі», - подумки благала.
І якби ти справді глянув в два мої озерця,
Ти б пишався володінням молодого серця.
Зараз я ненавиджу, а тоді любила.
Не одну поему тобі присвятила.
Любила писати про коханя вірші.
Не співчувай мені: буває і гірше.
Любила поезію і точні науки,
Бо цифри та рими полегшують муки.
Знаєш, я любила влучати в мішені.
Якби ж повернути ті миті шалені!..
Якби повернути?! Сама ж зруйнувала!
Навіщо надії намарно давала?
Давала кому? Собі… Будь чесна з собою!
Ти думала: щасливим буде лиш з тобою.
Перестань! Це так тупо, що навіть не смішно!
Ненависть згасає повільно. Це втішно!
Любов не згасає, свята і безгрішна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020
Кохати незважаючи на зраду… Для мене ця умова не проста.
Для мене ти один-єдиний, а я для тебе лиш одна зі ста.
Піди по сіль, бо нічим обробляти рани.
Нехай відчую біль ще раз, коханий.
Нехай… Я чула, що в житті усе минає.
Можливо, й добре, що по-різному буває.
Можливо… Це вже не дощ, а злива.
Ти стверджував, що я розумна і красива.
Ти наполегливо шукав для себе пару ідеальну,
А я сприймала все буквально.
Чого ж стоїш? Іди по сіль, коханий!
Радій! Це ти мене поранив.
А я була раніше вільна і щаслива.
Для когось іншого – розумна і красива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2020
Я хочу спати, сон мене колише…
Нас троє: я, напруженість і тиша.
Вас двоє: ти, твоє мовчання.
Я знаю: ми зустрілися востаннє…
Банальна фраза: «Я тебе не вартий!»
Ми вже дорослі. Скільки можна гратись?
Та ні, ми діти, граємося днями.
Думки про тебе рідні до нестями!
Ми все ще діти, граємось у лови...
- Я хочу сина! Ти ще не готова!
Це я дитина. Ти вже повнолітній.
Та не дивись на мене непривітно.
Ми просто загубилися у часі.
Принаймні я, бо ти вже маєш щастя.
Вас двоє: ти, твоя нова кохана.
Нас троє: серце, я, глибока рана.
Я знаю: рана заросте нескоро.
Я не пробачу, звісно. Я сувора.
Тобто пробачу, але не забуду.
Ти перепросиш, подаруєш шубу.
- Хіба не знаєш, що хутра не ношу?
- Ти хоч приміряй! Дуже сильно прошу!
Я не примірю, тому що проти вбивства.
Вас троє: ти, хутро, насильство.
Нас двоє: я, моє переконання.
Радію, що зустрілися востаннє…
Ти перепросиш, подаруєш квіти:
- Облиш ці вигадки! Ми вже не діти!
Не діти… Ми загублені у часі.
Принаймні ти, бо я вже маю щастя.
Вас безліч: ти, твої помилки і потворність.
Нас троє: я, моя любов і гордість.
Я хочу спати, сон мене колише…
Нас безліч: я, мої думки і тиша. Тиша…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2020
Ти вийшов, різко грюкнувши дверима.
Не кожне серце має пару, не кожне слово – риму.
Чому ти розділив мене на «біле» і на «чорне»,
Коли є й інші кольори: коричневий, червоний?
Навіщо ти сказав мені, що я твоя остання,
Коли тоді вже майже склав промову на прощання?
Навіщо ти сказав мені, що я така єдина,
Коли у тебе інша є улюблена людина?
Навіщо ти сказав мені, що знаєш все про мене?
Ти думав: не прозрію я, бо молода й зелена.
Ти присвятив мені свій вірш, рядки, повні любові,
Хоча ти чітко розумів: це тільки на сьогодні.
О, як відверто ти радів, що завтра вб’є кохання!
І цілий вечір ти зубрив промову на прощання.
Чому ти розділив мене на тіло і на душу?
Я, все ж, щасливою була, тобі зізнатись мушу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020
«Жінок багато, а для мене ти єдина,
Кохана, ніжна, чиста, як дитина!
Enigma, miafina, таємниця!
Кохання – скарб, а серце – то скарбниця», –
Ти стверджував. Я вірила. Наївна!
Ти принцип мій, я була тобі вірна.
Ти мій закон, тебе дотримувалась строго.
Хто ж знав, недовгою буде дорога!
Твоя коханка знає всі мої секрети!
Ти маніяк, я випадкова жертва,
Мабуть, не перша, може, й не остання…
Її слова принесли нам прощання.
Не скоюй злочинів, коли нема мотиву!
Тебе забуду повністю, можливо.
А знаєш, навіть зараз не сумую.
Чому ж про мене з нею ти смакуєш?
Мабуть, тому що все ж мене кохаєш.
Але чому боїшся, утікаєш?
Ти зник – і навіть сліду не лишилось.
Ти, певно, сон, мені це все наснилось.
От тільки шкода, сон закінчився печально.
Ти вирішив, що я не ідеальна?
Мовчи! Моє питання риторичне.
Ти трохи думав, перш ніж бігти істерично?
І все ж, відкритим є одне питання.
Зі мною ясно. Та чи вона остання?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2020
«Серце знає більше», - люди так казали.
Я їм щиро вірила, а вони збрехали.
«Серце знає краще, на розум не надійся».
В тебе закохалася. Як хочеш – посмійся!
В мене мало досвіду, я ж іще дитина.
Нема нічого вічного, і ти мене покинув.
Тебе бажало серце, а розум був проти:
«Не будеш ти щасливою з юнаком навпроти».
Я хотіла щастя, ти хотів одного…
Так і не почавшись, завершилась дорога.
Так і не наплакавшись, засохли мої очі.
Ти тепер на волі. Роби, що захочеш!
Тобою керували інстинкти та рефлекси.
Ні сльози не варті стосунки без прогресу,
Ні сльози, ні посмішки, ні сміху, ні смутку.
На згадку про мене прийми незабудку.
І вона не вічна, завчасно зів’яла.
Та я не забуду, кого покохала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020
Плаче Незабудка. Холодно в кімнаті.
Важко Незабудці, бо не може спати.
Зірвана жорстоко, крики не почуті.
Це якась помилка! Так не може бути!
Зв’язана преміцно, стогне у неволі.
Скільки ще помилок їй допустить доля?
Шлях до твого серця їй знайти не вдасться.
З двох вона єдина, хто бажає щастя.
Що була наївна – не її провина.
Серцю піддається людства Половина.
Серцю піддавалась, розуму не чула.
Як тебе кохала, то про все забула.
Що про все забула, ти не звинувачуй,
Бо тоді раділа, але зараз плаче.
Ти не розумієш: не кохав Рослини.
Відпусти з неволі, а як ні – загине.
Випусти з полону, а як ні – зів’яне.
Плаче Незабудка, проситься до мами.
Сумно Незабудці, проситься додому.
Цінні подарунки кинув ти додолу.
Цінні подарунки кинув ти під ноги.
Скільки ще Рослинок в’яне край дороги?
Тисячі? Мільйони? Їх, мабуть, багато.
Квітнуть Незабудки: нічого страждати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2020
Пробираюся крізь хащі думки. Як тут туманно!
Можливо, мені кохати ще рано.
Можливо, стосунки рятувати вже пізно.
Невдовзі втратиш доступ до мене залізно.
Та зараз у серці зависла програма.
Ти виграв війну, та я теж не програла!
Твоя перемога – це не мо́я поразка.
Не завойовуй мене, ну будь ласка.
Зламав моє серце, отримав всі дані.
Боюся подумати, що ж буде далі.
А далі – лиш темрява та порожнеча,
Тому що від мене планується втеча.
Будь ласка, не змушуй мене сумувати.
Ти знай: жодних вчинків не скасувати.
Ти злий, та не мені тебе судити.
Пошкоджених файлів не відновити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2020
Коханий зник. Звернусь до детектива.
А він досвідчений, ще й не таких шукав,
Знайде, хоч слід у серці змила злива,
А інших він слідів не залишав.
Важка буде робота детектива,
Та він досвідчений, коханого знайде.
Не скаже він: ”Привітики, єдина!”
Натомість він до іншої піде.
Тоді я знов звернусь до детектива
І відповість мені експерт на це:
«Дитинко, не хвилюйся! Ти красива,
І не один розшукує тебе».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2020
На вулиці зустріла одного свого друга:
«В житті моїм, шановний, настала чорна смуга.
А смуги дві існують, їх кожен розрізняє.
Ні чорної, ні білої ніхто не обирає.
Біда живе для того, щоб кожен міг здійснити
Свою чарівну мрію – на краще світ змінити.
Я теж здійсню цю мрію, пораду дам дівчатам
Не вірити ні фото, ні смайликам, ні чатам.
А юне тіло моє в знемозі ледве дише,
Тестуючи на собі, хто вірний, хто залишить.
Сльозами вишиваю зворушливі картини,
Тестуючи на собі, хто вірний, хто покине».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2020
Мій потяг завтра від'їжджає,
А вітер смуток мій здуває.
Доле моя, не тікай, не тремти!
Правильний вибір мені підкажи.
Вибрати успіх чи любов?
Щастя тільки собі чи нам обидвом?
Мені страшно завтра втратити тебе.
Навіки ти викрав серце моє.
Кохання – це ритм серцебиття.
Воно єдине на все життя.
Нам потрібно попрощатись,
Бо ми не будем зустрічатись.
Та що то є той телефон!
Та що то є оті листи!
Як добре було обидвом,
Лиш я і ти всі вечори!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2020
Розбите серце не болить.
В одну трагічну мить
Все зупинилося,
Життя змінилося,
Але, здається,
Серце знову так б’ється.
Думала я в глибині душі:
Дотла згоріли почуття старі.
Та світ такий, таке життя!
Вертаються давно забуті наші почуття.
Здається, повертаємось в той час,
Коли всі були, жили, раділи лиш для нас.
І ми літаєм до небес
З усіма, усім і без.
Не знав ніхто. Ніхто не знав.
Ніхто не думав і не припускав,
Що так раптово сонячного дня
Воскреснуть наші вічні почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2020
Люба, мила пташечко Софі,
Ти не злись, пробач мені.
Я готовий задля тебе на все,
Тільки ти повір у те.
Я знаю, що завдав тобі болю.
Я прагну лишитись з тобою.
Все зміниться, я обіцяю.
Ти лиш пробач мені, благаю.
Молюся за тебе і тільки тобі,
Ночами приходиш до мене у сні.
Не спіши вириватись на волю.
Я прагну лишитись з тобою.
Як гострий спис або стріла,
Твоє ніжне серце ранили слова.
Наше спільне щастя вкрало зло за мить.
Легковірне серце, ранене, щемить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2020
I can’t live without you.
You think so, too.
I am lonely now.
So give me your heart and take my love.
Never! Never! Never
Make promises forever.
But now it’s time
To cry
True.
All days and nights for me and you.
In the still of the nights
Or in the nights of the still
We believe,
Still believe.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870091
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.03.2020
If people are completely different,
Living together is tiring and difficult.
Who is in your picture,
Your music, films and literature?
What is true and what is false?
I don’t know the answers just because
Under blue sky
I say hi hello goodbye.
I want to shine
Like the sun on the sky.
I want to fly
to the greatest star.
And I don’t understand why
I must be so shy.
No!
I’d rather go
Because in this tiny flat
We live together like a dog and a cat.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870090
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.03.2020
У моїй душі є місто, Почуттям назвала.
Довіряла я знайомій, а тебе кохала.
Але нічка, ніби ковдра, місто все накрила.
І дала вона вам щастя, а мене убила.
І дала вона вам радість, місто я прокляла.
Довіряла я знайомій, а тебе кохала.
-Та хіба містечко винне?! – хтось мене осудить.
У моїй душі неспокій, що від сну розбудить.
Тротуаром цього міста стільки літ блукала.
Я любила кляте місто і тебе кохала.
Тротуаром свого міста довго так блудила.
Я любила підле місто, що мене згубило.
Правда, зовсім це не місто. Вулиця убога,
Від якої у майбутнє поведе дорога.
Та тепер у мене досвід, з ним простіше жити.
Якщо вмієш закохатись, вмій і розлюбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020
Стояла край дороги приваблива криниця.
Я випила із неї солодкої водиці.
Не знала, що жорстоко вода того карає,
Хто п’є не сумніваючись, хоч дозволу не має.
Кохаючи, забула, куди й по що ходила.
Як глянула в криницю, то розсуд утопила.
Без розсуду людині завжди складніше жити.
Без нього, як без рук, не знаю, що робити.
Хоч розсуд – мої очі, але й без нього бачу:
В коханого є інша, тому гіркенько плачу.
- За що мене караєш? – криницю запитала.
- За те, що ти напилася, а дозволу не мала, -
Криниця переконливо й розумно відповіла.
Минула лиш секунда, і я все зрозуміла.
Нещастям цим відкрила відомі всім маршрути:
Без дозволу обранця не випивай отрути,
Інакше ти страждатимеш від вечора до рання.
Без дозволу ніколи не віддавай кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020
У душі спалахнуло повстання.
Я відчула жорстокість кохання.
Повстали клітини любові,
До запеклого бою готові.
Не витерпів мозок навали,
Образами стали похвали,
Які я тоді цінувала
І губи брехні цілувала.
Не витримав мозок облоги
І виконав їхні вимоги,
Звільнивши мене від страждання.
В’язницею було кохання,
Яку після того закрили,
Ув’язнених всіх відпустили,
Бо там лиш невинні сиділи,
Що вічно кохати хотіли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2020
Кохання згине вранці квітучою весною.
Допоки ти страждатимеш, поплачу я з тобою.
Як в пастку не потрапити, даю тобі пораду.
Знайди в моїх словах підтримку та розраду.
Казала, що не хочеш, насправді ти хотіла.
З коханням наодинці у полум’ї горіла.
Кохаючи невдало, сама себе прокляла.
З коханням наодинці у вогнищі палала.
Не вимовляти `Прощавай!’ ти подумки просила.
Щоб не згоріти у вогні, рікою сльози лила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2020
Ненависну терплячість давно уже проклято.
Разів останніх через неї вже стало забагато.
І досі я кохаю ті очі голубі.
Мене не помічаєш, цілуєш лиш у сні.
Для мене день – тягар, я тільки в сні щаслива.
Удень ридають хмари, між нами чорна злива.
Крізь неї я не бачу, де казочці кінець.
Це тест на міркування: міркуєш – молодець.
Ти знай: я твого тесту і досі не пройшла.
Обманена, не бачу: навколо все – брехня.
Твій тест на міркування колись і я пройду.
Прозрівши, я зруйную ненависну біду
І скажу, що даремно я стільки сліз пролила
За те, що добре серденько твоя душа розбила.
У тому, що так сталося, лише твоя вина,
Бо я цілодобово наш спокій берегла.
Можливо, підсвідомо ти визнаєш вину.
Моє ж сумління чисте, я солодко засну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2020
Колись мені подобався,ти був такий спокійний.
Мінятися не треба - для мене ти покійний,
Тож щирого освідчення від тебе не чекаю.
У внутрішньому просторі гармонії шукаю.
При зустрічі з тобою тепер вже не заплачу.
На відстані ста метрів тебе я наскрізь бачу.
Ніколи я не була богинею краси,
Та були в мене мрії і був у мене ти.
Забувши про обачливість, я серденько віддала.
Неважко здогадатися, тебе я покохала.
Кохала влітку, взимку, у холод і у спеку –
Та був ти цілу вічність від мене десь далеко.
У спогадах безбарвних на тебе я чекала.
Згадавши про обачливість, свою любов забрала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2020
Почувши сумну розповідь, пораду мама дала,
Щоб мила її донечка сльози не проливала:
«Завжди керуйся розумом, що обіцяє знов,
Ти будеш геніальною, як знищиш цю любов.
А серце стане радісне, не плакатиме тихо.
Зруйнуй своє кохання, яке принесло лихо.
Убий без зойку совісті прокляте почуття,
Яке тебе виснажує, катуючи щодня.
Твій мозок ледве дихає: не спав він довгі ночі.
Ти сили витрачай, та не на сум дівочий.
Живи, радій, твори, не вартий він довіри.
Не стань на все життя рабинею зневіри».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2020
Рожевий туман усе покриває,
А серденько правду старанно ховає.
Той згубний туман покриває усе.
Ти трохи запізно дізналась про це.
Розвіявся цей смертоносний туман.
Невже ти не знала: слова - це обман,
А вчинки – це дії, яких не забуть.
Не вийти з коханим на правильну путь.
А почуття твоє сліпе…
І серце до сліз однозначно дійде.
А сльози гіркі, їх важко ковтати.
Вони виснажливі, захочеться спати.
А як прокинешся, захочеться пити
І когось всім серцем взаємно любити.
Для нього розваги понад усе,
А почуття його слабке…
У нього розваги, а в тебе – любов.
І так цілу вічність: все знов, знов і знов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2020
Хоч як би важко не було йти,
Я досягну своєї мети
Не тільки в мріях, а й у житті,
Бо це все, що потрібно мені.
Я дивлюсь на невтомну зграю.
Їм теж нелегко на льоту.
Є надія, що ніхто не знає,
Чим я дихаю і чим живу.
Є надія, що ніхто не читає
Моїх потаємних думок.
Чим більше секретів,
Тим легше зробити до мрії свій крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2020
Життя пролетить, а воно лиш одне.
І почалось раптово, і раптово мине.
Земля не стоїть, зміни є всюди.
Ніхто не вічний, народжуються люди.
І щосекунди змінюється все.
Лиш не зміниться ніколи серце добре на черстве.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869425
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2020
За коханням сумувала, плакала, страждала.
Одну нічку щастя мала, але цього мало.
Не дозволить мені розсуд сказати: «Я щаслива!»
Я не варта покарання. Це не справедливо.
Я свою безсонну нічку дуже цінувала.
І нікому, навіть мамі, про це не казала.
Та допитливі дівчата взнали таємницю,
Підло вкрали найцінніше, що було в скарбниці.
А в скарбниці тій не гроші і не срібло було.
Викрали моє кохання, мою нічку любу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2020
Прийду в четвер до подруги, щоб поговорити,
За що в безсонну ніченьку прийшлося сльози лити.
Прийду в четвер до подруги, щоби розказати,
Як важко бути вірною та не проклинати.
Прийду в четвер до подруги, щоби зрозуміти,
Чи треба стати іншою, щоб не потерпіти.
Прийду в четвер до подруги, щоби запитати,
Чи зможу не змінившись я знову постраждати.
Прийду в четвер до подруги, щоби пояснила
За що на цій планеті я стільки сліз пролила.
Для мене так важливо почути ‘Допоможу!’.
Сама весь світ на краще змінити я не зможу.
Потрібно разом діяти, щоб зберегти надію.
Сама усі проблеми здолати не зумію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2020
Не кричи: ‘Крадуть юність! Грабують!’
Не кричи, бо й мовчання почують.
Не проси: ‘Поверни мені мрію.
Я без мрії про тебе зомлію.
Я без мрії про тебе загину.
Тільки я тебе люблю, єдиний’.
Не розказуй про нічку безсонну.
Це для нього без значення слово.
Розірвись не сльозами, а сміхом.
Твої сльози для нього потіха.
Ти приховуєш правду, хоч знаєш,
Що назавжди її не сховаєш.
Не приховуй, хай знають дівчата.
Небезпечно тих хлопців кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2020
А біль твій меж чітких не має,
Всі простори думок займає,
Що червоніють у вині,
Яке ти п’єш на самоті,
Аби розвіять гнів і тугу,
Які примножують напругу.
В ній злом палає гнів кохання,
Яке пророчить катування.
Придумай світ без слів «кохати».
Там не потрібно проклинати.
Придумай світ, де всіх цілують,
Знайди слова, що жаль лікують,
У словнику без слова «ні».
Потрібно це не лиш тобі.
А краще винайди машину,
Яка не знатиме упину.
І намалює щирі очі,
Які так ніжно-ніжно хочуть,
Щоб ти забула про розлуку,
Яка нав’язувала муку.
Чому ж ти в рабстві у зневіри?
Не вартий він й на мить довіри!
Не маєш ти стальної волі,
Аби сказати власній долі:
«Даруй не всім мою повагу
Й помнож на 100 мою відвагу».
А ти не плач, бо не маленька.
Від сліз болітиме серденько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2020
Нелюблячий коханий всю правду приховав.
Хто зараз не кохає, ніколи не кохав.
Хто зараз не втікає, ніколи не втече.
Тебе від невзаємності вже серденько пече.
Ти шукала в брехні філософські слова.
Варто знищити те, чого нема.
Адже від правди не втекти все одно.
Він для тебе єдиний, ти для нього ніхто.
Він для тебе коханий, ти для нього чужа.
Душу оповиє безжалісно тьма.
В душі пануватимуть люті морози.
Не плач, він не вартий пить твої сльози.
Ніжну душу охопить невідоме зло.
Це бажання забути, що усе це було.
Твою думку поглине смертельна журба.
Він тебе не кохає, ти для нього чужа.
Замерзне в жилах гаряча кров.
Серце ненавидить фальшиву любов.
Серце ненавидить несправжнє кохання.
Довічна неправда гірша, ніж прощавання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2020
У мене все чудово, справді, за винятком одного:
Я покохала охоронця, не знала, що чужого.
Образа й гнів - це почуття, які слід приховати.
Про них впродовж всього життя старатимусь мовчати.
Ні слова я не вимовлю з коханим на прощання.
Слова в такому випадку загострюють мовчання,
Що палко так обожнює оцю премудру тишу.
Наївні мрії свої в минулому залишу.
В самотньому мовчанні із горя я зомлію,
Полюблю до нестями нездійснену надію.
Зазнаю катування в безжалісних інтригах.
Письменники їх часто описують у книгах.
Досвідчені поети присвячують їм вірші.
Печальні біографії в реальності ще гірші.
Чомусь так важко стримати ці крихітні сльозини.
Він виміряв злим серденьком моїх нещасть довжини.
Він виміряв злим поглядом моїх нещасть висоти,
Через яких солодкого я покладу до рота.
Душі сьогодні не гріє чай, хоч завжди зігріває.
Тому я п’ю вино за те, що нас вже не єднає.
Не прокляну на самоті всього, що з ним зв’язала.
Не прокляну його думок, бо вчасно розпізнала.
Не прокляну на самоті тих слів, які змовчала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2020
Я вижену з свідомості ненависну тривогу,
Прислухавшись до серця, знайду близьку дорогу.
А крила часом зраджують - безпечніше йти пішки,
Розійшлися нарізно наші дві доріжки.
Розійшлися нарізно наші дві дороги.
Ще відчутні наслідки недавньої тривоги.
Хто має трохи досвіду – може запевняти,
Що не можна хлопчикам долю довіряти.
Вірте у реальність, але не в кохання.
Найдорожчу молодість зіпсує чекання.
Мрійте про майбутнє - та не про весілля.
Всі наївні мрії знищує свавілля.
Не повірю нікому, що кохання прекрасне.
Важко жити дівчатам, що вірять у казку.
Важко жити дівчатам, які вірять у сни.
Майже кожна в них вірить, та не вір хоча б ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2020
Мама вже вдома, сумує дочка.
Рожевою щокою сльоза потекла.
- Чому ти плачеш? - мама спитала.
Дочка у відповідь щось набрехала.
Не хоче зізнатись дитина її,
Що хлопця кохала, а він її - ні,
Що хлопця любила, а він не любив,
До себе додому іншу водив.
Той хлопець для двох них був чимось іще,
Але не зважив він навіть на це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2020