Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Ти виростеш і станеш космонавтом,
В майбутньому, обов'язково станеш.
Відправишся в далекий космос волі
І там відчуєш таїнства життя.
Ти побуваєш на Плутоні
Відкриєш все нові й нові шляхи,
Дороги неопізнаної долі
Чи просто пройдені порти.
Ти станеш космонавтом неодмінно,
Звичайний хлопчик то чи просто "ти",
Ракетою у небо так нетлінно
Відправишся прям в зірок самоти.
Кометою крізь всі метеорити
І прям до власної мети,
Ти будеш щиро так радіти,
Що досягнув цього лиш ти.
Крізь всі галактики глухої ночі
Летиш у неопізнані края,
І лиш яскраво горять очі
Від подиву, що " дійсно тут є я".
Ти станеш космонавтом, гарантую
Дитяча мрія - раз і наяву.
Ти просто вір у власні сили,
І у реальність, простоту...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
Хто скаже, що таке кохання?
У чому суть цієї маячні?
Коли століттями оте бажання
Огортує прості буденні дні.
Коли чомусь перериває подих
І ти летиш немов у небеса
І тягне на такий безглуздий подвиг
І звичне все стає як чудеса
Хто скаже, люди, що це за хвилина,
Яка кидає у просторий жар
Вона огортує тебе немов лавина
І всі емоції зметає в шар
Вона палає ясно, так невпинно
Немов згорає у кутку душа
І тіло розриває поклітинно
І сліду за собою не лиша
Усіх так манить у свої кайдани
В жорсткі тенета тихо забира,
А люди рвуться прям до неї в найми
Не розуміючи, що там же й умира
Чи варті цього кляті ті метелики?
Що легко так літають в животі
Можливо, просто це якісь машенники
І не такі вони вже і святі?
Хто скаже, люди, що ж таке кохання?
Питання, що звучить уже віки
А в відповідь одні лише зітхання,
Які лунають також крізь роки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020
Бувають люди, які не терплять фальшу
Плюють на принципи заради доброти,
А згодом розуміють істину інакшу-
Це все веде до зради й самоти
Життя - це твір, і ми його поети
У кожного своя ідея, і свій туди мотив
Але стереотипні хижі силуети
Залишать кляксу власних чорних мстив
Заради злетів, мрій, любові, щастя
Душа пройде крізь сонце, гори й лід
Але не омине простішого прокляття,
Яке залишив заздрісник у слід.
Ми рвемось до пригод, екстриму, танцю
Б'ємо у груди з криками: "Буття"
Та стиснуті в суспільстві, мов у ранцю
Ми боємося лиш одного - це життя...
Затьмарені буденними дзвінками
Та мареннями грошей і краси
Втрачаємо за власними рядками
Те, що латає у душі ікси
Втрачається і людяність і святість,
Душа гниє на фоні милих лиць
А ті, хто вірить ще в людську порядність
Затоптаний в ногах у всіх лежить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2020