| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Я не знаю про що розказати ,
Ти все так далеко ,і ,так само поруч,
Дала мені крила і хочу літати ,
Погляну то вліво , шукаю , праворуч.
Не можу тебе я зустріти, обняти,
Не знаю як пахнуть твої волоси .
Я раптом побачив , не можу все знати,
Я наче не свій та з спокійним голосом.
Ще трохи, весну заміняє літо ,
Невдовзі воно закінчиться - осінню ,
У школу знову підуть всі діти,
А потім дізнаємось , що воно «потім там»
А потім прекрасне осіннє небо,
Теплі деньки та нові надії,
Бо знаєш що, більше ,нічого не треба!
А щось окриляє , дарує надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931085
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931084
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2021
Аркушем білим, до тла, з непокору,
Згоріла душа.Стало сірим багряне.
Мій принцип(канони):«…[b][i]Ніколи й нікому[/i][/b]…»!
Ніз́́ащо! Добро, не зализує рани!
Я часто буваю в полоні думок,
як звір ,що жорстоко був загнаний в клітку.
В полоні хорошого, злого, зірок.
Звелося на мені, залишивши мітку.
Прометеєя чи Каїна рани - Новина.
Добро принесе плоди розчарування.
Запитаю у себе бо мучить провина:
«[i][b]Чи виправдає, всі твої сподівання?[/b][/i]».
Я ніколи не думав що стану таким.
Та швидко прийдеться усе призабути.
Допоки є час щоб розсіявся дим.
Змінитись, щоб іншому точно не бути.
Запал, гомін волі ,юним чи молодим,
Вони… (його), точно захочуть забрати!
Ти підеш за стадом, але станеш яким?,
Добро…!?Та чи варто усім довіряти?!
Як істину, прийняв для себе канони.
Всі люди - тварини, у пошуку манни.
[b]Я нікому, нічо ,і тим паче ніколи….!
Без сенсу,- Добро не зализує рани![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
Я не соромлюся і потягу своїх ідей .
Я не боюсь ! Збираю речі .Просто їду в гори.
Закрию очі і порину в світ можливостей .
Нарешті я зроблю усе , що планував. Та добре !
Я не соромлюся і погляду своїх думок .
Вони хоч рідні , проте , вкрай мені про сум воркочуть .
Пора подумати про себе. Тільки без пліток .
« Забий на все і всіх , роби що справді хочеш ! »
Я не соромлюся усього , що колись робив.
Я не брешу , проте , давно, я відчуваю ! Вірю !
Колись ласкавий , теплий світ , для мене був не мил .
Та з малих літ я научився не втрачать надію !
Я не соромлюся нікого . Я любив усіх !
Все зле , що тримав в собі , викинув у море .
Кажуть , лікує час . Та час йти до мети .
Проте , вночі великими здаються , навіть , гори .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2020
Не пытайтесь о чём-то думать,
Лучше - будьте самим собой!
Всё равно вас любить не будут,
«Тяжело обрести покой!»
Не пытайтесь мычать как стадо!
Не ведите себя как крысы!
Да и глупости делать не надо!
Безликих - просто сжигают мысли!
Мы так банально в горечи тонем,
Часто о всех обо всем забываем!
Там кто-то внутри, постоянно болен,
Неизлечимой болезнью ранен!
Кто навсегда прикоснулся к морю,
Самого дна , Марианской впадины.
Не видев счастья , та камнем тонет,
На истерзание , местной падали.
Кто однажды коснулся холода?
(Этого самого чистого моря,
Четыре стены и пустая комната,
Дым сигарет.Тишина. Алкоголь.)
На веки закрытыми были случайно,
Но кем-то открыт снова «Ящик Пандоры»
И от того мне так сильно печально,
Когда осознал, все что знал по-новому.
Я не верю в удачу, чудо,
Не верю родным и не верю в рассказы.
Ведь правда - не самое верное блюдо,
Но зная её - сразу мир стал прекрасным.
Не ищите себе проблемы,
Приключений себе на голову,
Лучше, порой, обретите веру,
Чтобы выжать из мира всем поровну.
Помню, однажды коснулся холода,
Чистого моря , бездонного ... Боль .
Четыре стены, одинокая комната,
Дым сигарет. Тишина. Алкоголь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899625
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.12.2020
Искусство
Искусство требует жертв !
Искусство требует денег !
Искусство требует тех ,
Кто верен и тех кто ценит !
Легко отойдя от порога ,
В пороках сбиться с пути!
Пусть лучше вот так ,одиноко ,
Куда-то в закат отойти !
Искусство требует пир ,
Веселья и представлений !
Искусство требует мир !
Целый кусок а не только мгновенье !
Искусство требует слабых !
Чтобы сильные дальше пошли !
Искусство имеет масштабы !
Мы друг друга давно превзошли !
Наше искусство требует чувство !
Лакомый и неделимый кусочек !
От не взаимной любви и грусти !
Чувства падений , шрамов , прочерк !
Оно требует более , боли ,
Запах волос , цвета глаз и очерки !
Оно требует жить тобою !
Видеть тебя в безумном почерке !
Я не могу перестать смотреть !
Я наслаждаюсь и днём и ночью !
Я никогда не смогу умереть !
Я так хочу , да и ты того хочешь !
Я постучусь чтобы вышибить дверь !
Я заберу тебя у одиночества !
Запоёт тогда лютым зверем !
Наше искусство — наше пророчество !
Наше искусство , как перемена ,
Как солнышко , радость и чистое море !
Тебя обниму , и я точно уверен .
Родная . С тобой я обрёл покой .
......«Искусство».......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899413
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.12.2020
«Ніким , не забута персона ! »
Ми так хочемо знову відчути ,
Теплих обіймів , «твоїх» , невагомостей ,
Щоб на секунду усе призабути ,
Без лишнього пафосу , докорів совісті .
Ми так хочем тепла і кохання !
Хоч на секунду а може й хвилину !
Ми не спимо , з ночі і до світання !
Навік « короновані аж до загину » !
Кажуть : «Ангели , майже як люди ! » ,
Я не вірив до цього моменту ,
Ті хто пішли , залишились і будуть ,
Навіки в пам’яті , спогадом теплим .
Нехай залишаться щирою піснею ,
Хорошим словом , чарівною посмішкою !
Хоча ми такі одні одному різні ,
Проте не чужі , й допоможемо з поспіхом .
« Ми готові життя вам віддати !
Що́би ви трохи пожили ! Людино !
Ліпше ще трішки посидь коло хати ,
Аніж корона зведе твою силу ! »
Скільки ще , треба рідних віддати ?!
Наших друзів , колег і родичів ?!
Ми би хотіли родину обняти!
Та кожного дня ми стаємо хоробрішими !
Кожного дня , нас все менше і менше !
Скільком довелося анге́лами стати ?!
На черзі наступні ! Сьогодні хто ? Перший ?!
Ще тільки почало на дворі світатись !
Що ж це коїться люди о людоньки ?
Чом ви так швидко забули закону ?
Та чути провини на собі не будете !
Допоки « Монархія - вірність престолу ! » .
Що ж ви дієте , аристократія ?
Кожен великого роду - « Людина » !
Захищаєте свої « понятія » ,
А хто захистить ту маленьку дитину ?!
Не вистачає вам марних почестей ?!
О Люди , коли , чужі одному стали ?
Як , Вам ,не соромно , Ангелу ,в очі ?!
Чом , Ви , так солодко знову брехали ?!
У нього сім’я , дома ждуть малі діти !
Його знову , нині , на вечір не буде !
Ніхто не питає , чи спав а чи ситий !
Чи тепло , чи вдома чекає і любить ?
Назавжди покине сьогодні родину !
Батьків і знайомих, колег і коханих !
А наче , ще вчора він був як дитина ,
Та вічним , світанок для нього настане !
Герої боролися , б’ються і боряться !
Для кожного « світла » , « малого проміння » !
І ангели поруч , в нашій пам’яті - гояться ,
А з ними добро й порятунок . Постійно ,
Хай пам’яті нашій , залишаться світлими ,
Усі хто боровся . Ми будем скучати !
Це - наші колеги , знайомі і рідні !
Клянемось ваш подвиг завжди пам’ятати !!!
[b][img][/img]
[i]( Присвячується тим , хто віддав життя , за наше з Вами майбутнє .Тим , хто щодня ризикує власним життям ради нашої безпеки . Тим , хто назавжди, для нас , залишиться прикладом для наслідування , залишиться в нашій пам’яті як Герой , як Ангел .
Всім працівникам , соціальних служб , державних служб - низький уклін . Та найбільшу подяку хочу висловити , колегам , медичним працівникам , котрі кожного дня , для нас з вами , ризикують своїм життям )[/i][/b]
[b][i][u]Будь-ласка ! Залишайтесь вдома !!!
Please , Stay Home ![/u][/i][/b]
P.S.-Анотація .
1. «Твоїх», невагомостей .-людських , сімейних , родинних взаємовідносин .( після роботи) .Сімейне життя .
2. « короновані аж до загину » - захворівші серед медперсоналу ( з летальним результатом )
3. « Монархія - вірність престолу » - старий лад , старі звички , робити вигляд що нічого на справді немає , закривати очі на все .
4. Світло - доросла , усвідомлена людина .
5. Малого проміння - дітей .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020
************************************************
Сонячні промені в нашій оселі ,
Освічують дивні , та мрії дурні ,
Котилось кімнатою , знову веселі,
Як радий , що я знайшов час не піти .
Проміння ласкаве так серце голубить,
Засвітиться знову і знову розквітне,
Воно нагадає мені незабутки,
А ще нагадає , те як ми були дітьми.
************************************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864007
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 07.02.2020