| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Що вам пороблено, кра́пки з Чумацького Шляху?
млієте покотом, тільки-но сиплеться листя,
шкіра прозоріє — душі зсередини тиснуть,
вітром осіннім рвучко зриває вам дах, і
раптом звиваєтесь зраненим звіром чи птахом,
тихі, скалічені горнетесь до поду́шок.
нам з Андромеди чути пісні ваших душ. ми
наспіви ваші гойдаємо на руках.
що ж вам пороблено, фріки космічної раси?
тільки світ в жовте — і вам пересушує горло,
знайте, в осінній печалі ви всі безнадійно хворі,
вірте, у слабкості вашій
ви всі
невимовно
прекрасні.
[i]Запрошую на авторський сайт:[url="http://gerda-soniash.com/"]Поезія українською[/url].
І в [url="https://www.instagram.com/gerda.soniash"]Інстаграм[/url].[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2020
Дивись, як гарно в моєму світі:
з голів перехожих ростуть троянди,
у воду з неба сузір'я падають
і на свічадах
танцює вітер.
у всіх нас лиця із порцеляни,
а наші очі — колиски часу.
вдивляйся жадно, та не торкайся,
бо все погасне,
бо все зів'яне,
бо все розсиплеться неминуче,
а так — проси, чого серцю треба.
у тебе пси скавулять за ребрами,
ти їх вогнем би,
а я приручу,
якщо захочеш, лякливих звірів.
їм тісно, знаєш, у строгих рамках,
тому і виють, тому і гавкають
на кожен знак твій,
рвучись зі шкіри.
та ти забудеш про біль і скрегіт:
пілюлі психів – бальзам на душу.
танцюй з примарами непорушно,
пил сонця струшуй,
будуй ковчеги
і забирайся від люду в мандри —
пливи на північ до мого світу.
вказівки: там затанцює вітер
і з голови
проростуть
троянди.
Більше віршів [url="http://gerda-soniash.com/"]тут[/url].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2020
Сядь біля мене, послухай останню казку.
світ за вікном занадто крихкий, ненадійний,
але ти знаєш, хлопче, одного разу
раптом закінчаться всі стрілянини і війни:
масштабні й малі,
у Сирії та Філіппінах,
у тебе в Донецьку,
в Судані і Сомалі,
у Тріполі та Бенгазі…
і з того часу
кров на землі заростатиме дикою м'ятою.
бо ж від кордонів незвіданої Кірибаті
й далі на захід до берегів Аляски
більше не будуть вбивати –
ось тобі, хлопче, моя остання казка.
завтра
посвята.
***
Ніч на порозі. ніч тобі світ відкриє.
місяць натще́серце лигай, і стане чужою
кожна легенда моя. заховаєш у скриню
ігри та іграшки. матимеш справжню зброю!
видадуть в повню.
що тобі твої солдатики?
що тобі щезники?
будеш сьогодні вбивати
своїх незнайомих ровесників.
все безкоштовно,
а може й заплатять.
що тобі схованки, лови, котики-миші?
ворон, баштан, воробей – захищайся і бийся.
просто коли все у друзки розсиплеться – виживи!
хочеш, втікай,
хочеш, ховайся,
хочеш, молися.
та пригадай по словах «отче наш» – саме в повню,
хтось із твоїх у агонії цілився в бога:
куля ввійшла у скроню і вийшла зі скроні,
тож куди краще – просто дивитись під ноги.
***
Ось тобі пам'ять, молитва, девіз, новина:
раз. два.
раз. два.
світ батогом (а чи пряником?) гонить у спину.
раз. два.
раз. два.
та якось весною зіб'ється твоя хода.
і скажеш:
два з половиною,
два з четвертиною,
два з волосиною…
і пригадаєш на три
все, про що ти говорив,
що бог – то забутий ти,
який вміє бачити сни,
збирає проміння у ранець,
ніколи не знав війни
і про АГС-17.
Так після тривалої ночі
під сіре відлуння наказів
згадаєш, мій любий хлопчику,
нашу
останню
казку.
[i]Більше віршів за посиланням [url="http://gerda-soniash.com/"]Вірші українською[/url] та в [url="http://gerda-soniash.com/"]Інстаграм[/url].[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2020
Кого ти обманюєш, рідна?
птахи не повернуться.
вони полетіли на південь
строкатою вервицею.
птахи тебе кликали, кажуть,
від ночі до полудня.
згорай тепер заживо —
сни тобі стануть полум’ям.
блукай, люба, світом. без сили
кусай перехожих.
волосся посивіє,
буде, як день, коротшати.
і шкіра зів’яне, і очі
запалені висохнуть,
і вкриється комір сорочки
багряним намистом.
зима малюватиме круків
землею та інеєм
на білих полотнах рук твоїх
вишкребе лінії.
розвалить мости і каплиці,
будинки та храми…
із болем
бездомні
синиці
стають
журавлями.
кричать, щоб забути долоні —
красиві і зболені.
твій ключ тебе кликав сьогодні,
наляканий полум’ям.
та зграя розбилась на півдні
і більше не вернеться.
згорай,
моя рідна,
ти станеш
багряним
феніксом.
Більше творів на сайті: [url="http://gerda-soniash.com/"]Химерна лірика[/url].
І в [url="https://www.instagram.com/gerda.soniash/"]Інстаграм[/url].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2020
Дівчинко, дівчинко, ач, вогняне волосся,
пусти мене на поріг.
я погубив усе, що колись знайшлося,
я так за тобою біг,
що збився зі всіх доріг.
дівчинко, дівчинко, ач бурштинові очі,
пусти мене у свій двір,
я йшов за тобою стежками людськими та вовчими,
і світу наперекір
я вірив тобі безмірно.
дівчинко, дівчинко, ач, калинові губи,
пусти мене хоч на мить,
бо холодно тут. чи бачиш мене? чи любиш?
я виродок між людьми —
позбав мене голови.
дівчинко, дівчинко, ач золоті ключиці,
та що тобі ті слова?
я вбив журавлів у небі, я вбив синиць, я
тричі тебе вбивав,
та ти все одно жива.
дівчинко, дівчинко, а біс би тебе повісив!
і чорт би тебе забрав!
серце моє стало кривавим місивом,
та імені твого зрікся я,
а завтра спалю твій храм.
завтра згадаю, як говорити і дихати,
та поки в очі сніг,
дівчинко, дівчинко, ач, пурпурове лихо,
пусти мене на поріг.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6m0mDAs-Arw[/youtube]
[color="#520101"][i]Більше творів [url="http://gerda-soniash.com/pusty-mene-na-porig/"]на сайті[/url].
І в [url="https://www.instagram.com/gerda.soniash/"] Instagram[/url].[/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2020
Вірю – не вірю, вірю – не вірю, вірю.
сонячні стріли тепло проймають шкіру.
бути – не бути. просто сиди і слухай:
десь просвистіли в небі кролячі вуха,
дивні кролячі вуха.
хворі – не хворі. просто сиди, дивися:
зламаний обрій лижуть руді лисиці,
мружишся сонно, тягнеш до них долоні:
– злизуйте небо, тільки лишіть сьогодні.
тільки лишіть сьогодні.
кожне сьогодні буде зі мною завтра.
підуть лисиці – люди запалять ватру.
складуть рушниці, візьмуть варган і бубни.
так нам красиво, так нам спокійно буде,
добре і гарно буде.
впадемо голі через підлогу в м’яту,
будемо довго – дикі, смішні – лежати,
зорі засвітяться, підуть у хороводи:
– стоптуйте небо, тільки лишіть сьогодні.
тільки лишіть сьогодні.
Більше творів за посиланням: [url="http://gerda-soniash.com/"]Вірші українською. Герда Соняш[/url].
Або заходьте в гості в [url="http://gerda-soniash.com/"]Instagram[/url].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2020
Слухай мій тихий голос, слухай і йди за ним.
вперто дивися в себе. всесвіт — то білий дим.
всесвіт — то білий шум. думаєш, я брешу?
більше немає правди. на дзеркалах води
видно твої сліди…
⠀
скільки ж у тобі болю, скільки у тобі злого,
надто важкий тягар, кинь все і йди без нього,
просто залиш у ямі, всі ці страхи — уявні,
той, хто готовий йти, знайде свою дорогу.
голос мій — восьминогий.
⠀
голос мій восьмирукий двері прикриє тінню,
річ абсолютно зайва тому, хто йде крізь стіни,
добрий візьми розгін, голос мій — тихий дзвін —
поруч несеться оленем, соколом чи дельфіном,
вірним тобі незмінно.
⠀
вірним, та невловимим, спробуй його впіймати,
в тебе дванадцять пальців, тридцять, а чи багато?
в тебе сімнадцять рук, просто лети на звук,
очі твої трикутні, тіло твоє квадратне.
всесвіт — солодка вата.
⠀
ватні обійми лісу, йди собі на червоний,
стане квадрат кільцем, з нього повстане воїн.
глянь, причаїлись звірі, кожен у іншій шкірі,
кому із них повіриш? хижим чи, може, кволим?
голос мій — білий ворон.
⠀
ти вже усе це бачив, тільки у інших ролях,
тільки у інших формах, перші образи в школі,
перші колапси серця, перше хитке «минеться»,
перед незнаним шляхом всі ми слабкі і голі,
кожен — один у полі.
⠀
кожному шлях покажуть недруги або друзі,
на короля звіриного кинь свій козирний туз і
вийдеш сухим з води, всесвіт — то білий дим,
всесвіт наш — найпрекрасніша з-поміж усіх ілюзій.
голос мій — тінь медузи.
⠀
далі вперед і вгору, через болото з лісу
хай захистить нас сонце від недолугих істин,
хай віднесуть нас хвилі. ти безкінечно сильний!
голос мій перехопить твоя цілюща пісня.
більше нічого не бійся.
більше нічого не бійся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860643
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2020
Час підбивати підсумки, час підбирати мрії,
сніг нам летить за комір і в рукави,
ми так спішили вирости – кроками рік цей міряли.
каже йому хтось «дякую, що живий».
час малювати лінії, час все старе підкреслити
і відпустити з вдячністю за вікно,
випусти птаха з клітки – чорну свою депресію,
виклює птах із горла набридлий ком.
серце твоє прилюбиться – час вже нам потеплішати,
хай молоком розтане серцевий сніг.
сліпо би нам повірити, бо якщо ні, навіщо
всі ці слова, годинники і вогні?
виплач уламки дзеркала, викинь із криги кубики,
вчора, знай, вже відбулось давним-давно.
нове моє – незвідане – легко у шибки стукає.
я відчиняю
навстіж
своє вікно.
Аудіозапис на сайті: [url="http://gerda-soniash.com/chas-pidbyvaty-pidsumky/"]Поезія українською. Герда Соняш[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2020