| Сторінки (1/92): | « | 1 | » |
"Мело, мело по всей земле
Во все пределы... "
Б. Пастернак
* * *
И падал снег с высот небесных
искуснее любых искусств,
и было так светло и тесно
душе от мыслей и от чувств.
И белые мели метели
с конца в конец по всей земле,
и розы красные горели
в хрустальной вазе на столе.
И было необыкновенно
средь этой снежной кутерьмы,
казалось, что во всей Вселенной
лишь только этот снег и мы.
И ты была со мною рядом,
и ты была почти моей...
В объятьях белых снегопада
плыла Земля и мы на ней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901223
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.01.2021
Треба міцно припасти до холодного скла,
затулитись рукою від світла в вагоні,
щоб побачити, як непроглядна імла
поглинає вокзал з ліхтарем на пероні.
Треба міцно припасти до нічного вікна,
щоб побачити там не обличчя і спини
задрімавших людей, не пакунки й корзини,
а будівлі й дерева, що ніч поглина...
І відчути раптово як серцебиття
твої груди холодним ножем розтинає,
і дивитись, як в темінь поволі щезає
все, що було твоє, і любов... і життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021
Із пристрастей земних потворних,
де зло, невігластво і тьма,
на світло вийде ангел чорний
й гукне: "Спасіння вже нема!"
Та соромливий і несмілий,
розправивши крило своє,
ідучий слідом ангел білий,
прошепче: "Ще надія є..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
О, скільки багатства мені
по милості щедрої долі!
Дорога в засніженім полі
з ледь видимим слідом на ній,
бездомного вітру розбіг,
нічних поїздів перестуки
і слово - і радість, і мука,
щоби рифмувати я міг.
Сирітства довічная біль,
самотності тяжкая глиба,
ну що ж, і на цьому спасибі,
земля - це мій хліб, моя сіль!
Спасибі за трепіт творіння,
за поштовх крила за плечем,
за миті короткі прозріння!
Чого же бажати іще?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Не відпускайте мене в небеса!
Не виграє там на сонці роса
і першоцвіту тендітна краса
в чашах проталин не родиться.
Не обпече там кропива колін,
не досаждають робота і лінь
не духм`яніє там липа і лин
в заводях тихих не водиться.
І хай життя моє на мілині,
не пропонуйте даремно мені
там, у блакитній пустій вишині,
срібла і золота.
Не допоможуть мені там нічим,
і не почують, хоч як не кричи,
і, як заблудлому овну в ночі, -
пусто і холодно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
Господь байду́же споглядає смерть і життя,
ми всі пройдем колись, я знаю, крізь небуття.
Не будем мірятись печаллю, гобой*, не час,
вона над прірвою качає з тобою нас.
Як цей шалений, цей вінчальний травневий цвіт,
як блі́дий пе́люсток опальний в осаді літ.
* гобой - дерев'яний духовий музичний інструмент
сопранового регістру з неповторним звучанням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
Теплый дождь весенний
побежал ручьем,
под зеленой сенью
спрячемся вдвоем.
Мокрых рук сплетенье,
шепот близких уст...
Теплый дождь весенний -
пусть идет он, пусть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873576
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.04.2020
В проталу землю покладу зерно,
краплину дощову долонею спіймаю...
На цій землі живу уже давно.
Я знаю все. І нічогісінько не знаю.
Вінець природи, видумка її, -
я дихаю безсмертною любовью!
Чи будуть прощені, о Господи, Тобою
блаженнії невігластва мої?
Зриваю з дерева дозрілий плід,
чарівну квітку пещу і лелію, -
у всьому бачу я довершенності слід,
а хто його лишив не розумію...
І що тут метушитися мені,
кидатися словами так бездумно,
коли на вічності веселому вогні
згорає легко серце нерозумне.
Не так вже й боляче в цю землю відійти —
по зернятку, по искрі, по кровинці...
Tільки буття зеленая травинка
невтомно мої губы холодить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2020
- Навіщо це хрест на могилі?
- А це Христа поминання.
Він на ньому страждав, мої милі...
- А що воно значить - страждання?
- Віра, любов і страждання
це життя і пізна́ння основа.
- За віщо ж йому наказання?
- За слово, рідненькі, за слово...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020
Люблю тебе булатний мій кинджал,
Товариш світлий і блискучий,
Задумливий грузин на бій тебе кував,
Для помсти кровної точив черкес рішучий.
Мені рука тендітна піднесла
Тебе в знак пам`яті, в хвилину розставання,
І в перший раз не кров вздовж по тобі текла,
А світлий перл сльози - супутниці страждання.
І темні очі, зупинившись на мені,
Були так сповнені таємної печалі,
Що наче сталь твоя, при тьмяному вогні,
То пломеніли раптом, то згасали.
Любові знак, її послом німим
Ти ме́ні даний до самої тризни.
Я не зігнусь тепер ні перед чим,
Як ти, як ти, мій друг залізний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2020
І сумно, і гірко, й нема кому руку подати
в хвилину душевної смути...
Бажання... Навіщо даремно і вічно бажати? -
Літа пролітають і їх не вернути.
Кохання?.. Чи варто кохати на час?
А вічна любов неможлива...
Як в себе заглянеш - минулого й слід вже погас,
думки й почуття там мізерно-жахливі.
Що пристрасть... При слові здорового глузду, мій друг,
счезає ця дивна недуга...
Життя, як подивишся поглядом пильним навкруг, -
такий собі жарт недолугий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2020
Як не стане мене, відтвори мене, Господи, знову:
тихим плесом нічним, грою сонця в ранковій росі,
теплим літнім дощем, зачарованим гаєм кленовим,
ніжним шелестом хвиль на прогрітій піщаній косі.
Не забудь про мене́... Після долі гірко́ї й жорсткої
відродитись хотів би я променем я́сним зорі,
щебетанням пташок, передзвоном води весняно́ї,
ле́гким подихом вітру з просторів південних морів.
Здуй з долоні своєї маленьку частинку творіння,
ту, що так пломеніла, кохала, любила життя,
розпили над землею, подаруй мить солодку воління
знов з`явитись на світ в іпостасі, вже іншій, буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2020
У весняному лісі, де перші розпукли листочки
на березових гілках і пріллю разить від землі,
десь приглушено-ніжно дзвенять і стихають дзвіночки -
ти поглянь в небеса і побачиш - летять журавлі.
Що здригнулась душа, що сумний ти цей слухаєш клекіт?
Яку тугу відчула ти в цю несподівану мить?
Може це вже по тебе?.. А може вони недалеко,
на найближчій галявині сядуть, щоб трохи спочить?
Та вони пролітаюсь небесним легким павутинням,
і не можеш збагнути - чи сон це, чи це наяву,
і злітає рука на стихаючий клич журавлиний:
я люблю, пам'ятаю і в вічній розлуці живу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2020
Ой завидна і щаслива
у поета доля -
жінка в нього є вродлива -
вистраждана воля.
Є у нього рідна ненька -
мила Україна -
серед степу, серед поля
червона калина.
А ще є в поета ві́рші -
неслухняні діти,
і немає в нього більше
нічого на світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2020
Наплинуть теплі дні й відлига
звільнить галявини від снігу
і у весняному розма́ї
я дивних квіток назбираю.
Диха́ння вітру молодого,
проміння сонечка ясного,
колір снігу й колір неба
увібрали вони в себе.
Той колір білий і блакитний
змішаю наче на палітрі,
і принесу такий жаданий
цей найніжніший цівіт весняний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2020
Я хочу говорить на любви языке,
и писать лишь о том, что прочувствовал сам,
быть простым и понятным и в каждой строке
открывать вам любовь и дарить ее вам.
Знаю грустен мой слог, ведь жесток ныне век,
но он нежен, как запах цветущих полей,
как ребенка невинного радостный смех,
как слетающий пух тополиных ветвей.
Я хочу говорить лишь словами любви,
потому что не знаю других языков,
если вы отзоветесь на строки мои -
я без устали слушать и слушать готов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866329
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.02.2020
* * *
vermore [невермор] - ніколи
В час нічний глухий і пізній, стомлений сидів я в кріслі,
Й шелестів в тяжкій дрімоті сторінками чтива свого;
Стрепенувся я від звуку - наче раптом хтось постукав,
Глухо й дивно так постукав у віконце дому мого.
"Гість," - сказав я - "певно стукав у віконце дому мого,
Тільки гість - і більш нічого".
Скільки пам`ятати можу - грудень був тоді негожий
І небесний спалах кожний створював нічний декор;
Я чекав той час щасливий, щоб прине́сло пізнє чтиво
Сон і забуття від болю по утраченій Лінор,
По святій, що там, у раї, ангели так називають, -
Безіменній тут Лінор.
Раптом якись шелест дивний в пурпуровім сні гардини
Полонив, непевним страхом охопив мене усього.
Та, щоб серце не німіло, все повто́рював я сміло:
"Гість це тільки запізнілий, під віконцем дому мого,
Гість нічний це, запізнілий, під віконцем дому мого,
Пізній гість - і більш нічого".
І отямившись від ляку, у нічну грудневу мряку:
"Вибачайте, сер чи леді," - сміло мовив я до нього -
"Знявся цей небесний гуркіт - такі сильні були звуки,
Що не чути було стуку у віконце дому мого..."
Відчинив я - там нікого.
Тільки тьма - і більш нічого.
Я стояв, впирались очі у гнітючу темінь ночі,
Як рушниці німий, грізний, зведений на мене ствол.
Відповідь чекав даремно - палахнуло небо темне,
Тільки звук один непевний я почув тоді: "Лінор?.."
Як відлуння серця мого...
Дивний звук - і більш нічого.
У журбі про втрату ранню, я запер наглу́хо ставні,
Та почув я звук такий же, тільки віразні́ший звук.
"Так, це той же звук недавній" - я промовив -"там у ставні -
Вітер виє неспроста в ній - наче мандрівник з дороги
Проситься до дому мого.
Вітер це - і більш нічого."
Знову відчинив я я ставні... Ввійшов Ворон стародавній!
І оправив шумно траур смоляного фраку свого;
Під грози гучні акорди крокував він чинно, гордо,
З видом леді або лорда, вздовж вікна того нічного,
Де Паллади бюст й на нього
Сів і все - і більш нічого.
І оговтавшись від шоку, посміхнувся я, щоб спокій,
Щоб такий жаданий спокій повернувсь до мене знов;
Я спитав: "О крук зловісний, де Плутон морок первісний
Хорони́ть в печерах ті́сних, там, скажи, моя Лінор?
Признавайся, тьми творіння, там тепер моя Лінор?"
Каркнув Ворон - "Невермор!"
Цей його раптовий викрик пролунав неначе виклик,-
До таких речей не звик я - він був пострілом в упор;
І мене, погодьтесь, звісно, налякав цей птах зловісний,
У нічну годину пізню вилетівши із-за штор.
Що, в глуху годину грізну, вилетівши із-за штор,
Хрипло каркнув -"Невермор!"
Що пророчив Ворон віщий і який Влада́р й навіщо
Окресли́в цей знак зловіщий, вписаний в нічний декор?
Він сидів свій дзьоб зімкнувши, ні пером не ворухнувши,
Вперся в мене, не моргнувши, мертвим поглядом, в упор.
Похоронний дзвін надії і свої загиблі мрії
Чув я в цьому "невермор".
Та ще раз зібравшись з духом, я сказав йому: "Послухай,
Диявола ти вірний слуга́ чи Царя небес посол?
Коли я цей світ покину і в світи чужі полину,
Чи душа моя зустріне незабутню там Лінор?
Ти скажи мені - зустріну незрівняну я Лінор?"
Каркнув Ворон - "Невермор!"
Птиця ти, чи Диявол сущий, жах одвічний невмирущий,
Покровитель всюдисущий і натхненник бід і зол?!
Забирайся геть від мене! Чом ти вторгся на цю сцену,
У моє життя нуждене, в пам`ять про мою Лінор.
В пам`ять, що єднає душу з незабутньою Лінор!"
Каркнув Ворон - "Невермор!"
І сидить він там, високо, поглядає чорним оком
З бюсту блідого Паллади, проти пурпуро́вих штор
Наче Демон тьми і ночі. Відлітати він не хоче
І з тих пір мені пророчить не знайти душі Лінор.
Він з тих пір мені пророчить - рідної душі Лінор
Не знайду я, "невермор"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2020
Когда звучит осенних скрипок пенье,
моя душа в тревоге и смятеньи.
Высоким и прекрасным звукам внемля,
я ухожу в неведомое время.
Что не сбылось и что не сбыться может.
Судьба года безжалостно итожит.
Насмешница - она играет мною,
как ветер опаленною листвою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865824
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.02.2020
Дни стали чище и яснее дали -
зима с весною враждовать устали.
Снега сошли, поля пустынны и овраги
наполнены весенней светлой влагой.
Неровной лентой по холму отлогом
спускается к реке размытая дорога.
Река разбухла и веселая вода,
играючи, несет остатки льда.
А за рекою, на полоске снега тощей,
трепещет на ветру осиновая роща.
Вдали, над рощей, возвращаясь с дальних стран,
кружит пролетных птиц небесный караван.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865646
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.02.2020
Когда cложит крылья февраль,
весеннею светлою ранью,
в колокола мирозданья
ударит небесный звонарь.
И будет лететь и звенеть,
и множиться эхом веселым,
по городкам, весям, селам
тугая вселенская медь.
Вернутся на кру́ги ветра,
к гнездовьям потянутся птицы,
будут трещать и дробиться
озерные льды по утрам.
И все повторится. И там,
над серою водной равниной,
появится клин журавлиный,
спешащий к родным берегам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864610
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.02.2020
Ще не горе - про що сумувати?
Після горя - навіщо тужити?
Син підріс і похована мати.
Треба жити.
Перед грізним його майбуттям
від безсилля німіє рука...
З першим снігом світліше життя.
Можна жити.
Ніч ясна яка!
Крізь холодний засніжений сад
плине місяць човном золотим.
А зупинишся, глянеш назад -
там твої замело вже сліди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2020
Отгорела осени пора,
отлетела тонкой паутиной,
только тлеет красная калина
у́глями потухшего костра.
И все ближе, ближе холода,
и все явственней зимы приметы:
серые холодные рассветы,
в лужицах замерзшая вода.
Я срываюсь, словно птица в лет,
побродить по рощам опустевшим,
по песку речушки обмелевшей,
где хрустит под пяткой тонкий лед.
Что ищу в покинутом краю,
среди ивняков витиеватых?
Счастье, промелькнувшее когда-то?
Юность невозвратную мою?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862656
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.01.2020
День видався сонячним теплим казковим,
(а ти сумувала, що осінь настане),
дерева вдягали вбрання кольорове:
червоне, і жовте, і ніжне багряне.
Злетілись на воду качки полохливі,
ставок затремтів і розбризкав іскринки,
розквітли жоржини і айстри цнотливі,
смолисті шишки́ на зелених ялинках.
І ти, як метелик, у сукні червоній
літала, сміялась і пахла весною...
Лиш очі сумного маленького поні
дивились на осінь з людською журбою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020
Коли серце буває у згоді з рукою,
я малюю усе, що воно мені каже:
стіни древнього замку над Стиром-рікою,
мальовничого парку осінні пейзажі.
Я малюю і вулицю нашу, й домівку,
біля неї садок, а в нім маму і татка -
вони будуть щасливі віднині й довіку,
і не знатимуть горя, хвороб і нестатку.
Намалюю я луг у весня́ному цвіті
і, якщо кольори підібрати я зможу,
намалюю її серед трав, серед квітів,
а внизу підпишу:
"Невідомий художник".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2020
Пожовклим листям вся земля покрита,
померкло світло і пора платити,
за все, що бу́ло щастям і життям…
І відлітає, як листок опалий,
вздовж сірого асфальту тротуару,
все те, що не вернути з небуття…
Безглуздо жити і не віддавати,
по закутках таїти і ховати
найкращі почуття, душі палке тепло…
Все віддаю, але це зовсім мало...
та хочу я, чого б не вартувало,
надії зберегти тонке стебло…
І віру в те, що не живу даремно,
що не здолає підла сила темна
все, що в житті є світле і святе…
Якщо ж колись зречусь такої віри,
нехай мене у по́лудень цей сірий,
осіннім вітром з цих доріг змете…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2020
Я від`їжджаю - ти сумуєш дуже,
дзвоню у двері - зустрічаєш радо -
мій волохатий і вухатий друже,
я знаю - ти мене не зрадиш.
Радію я - радієш ти і скачеш,
хворію я - хворієш ти зі мною,
і серце твоє віддане собаче
нерівно б`ється в мене під рукою.
Ти лижеш руку, заглядаєш в очі,
неначе хочеш щось мені сказати,
скажи мені, мій друже, що ти хочеш?
як жаль, що ти не вмієш розмовляти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020
За полем, за рощей, на даче -
у самой реки я живу,
хожу по грибы и рыбачу -
ловлю карасей и плотву.
Здесь так хорошо и приятно -
свобода куда ни пойду
и пахнет полынью и мятой
у бабушки старом саду.
Здесь время так неторопливо
течет, как река средь полей,
и кажется мне, что счастливым
быть просто на этой земле.
Наме́дни, с утра, в воскресенье,
в деревню ходил за рекой,
послушать церковное пенье
и бабушке за упокой...
Как прописи на небосводе
полеты прощальные птиц -
великую книгу природы
читаю с небесных страниц.
Здесь рано темнеет и вечер
в окне зажигает звезду -
я ставлю на столике свечку
и рядом тетрадку кладу...
P.S.
Мой пес по тебе скучает -
скулит, уткнувшись в колени...
Свечка уже догорает,
все гуще ложатся тени...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862203
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.01.2020
Недовго вже залишилось до днів
коли мертвіє лист і ша́баш непогоди,
а нині вересень - звір дивної породи
лежить смиренно в мене на вікні.
Примружившись, неначе хитрий лис,
в кімнату заглядає з підвіконня,
сухий кленовий пожовтілий лист
кладе, як теплу лапу, на долоню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2020
Я сегодня слышал журавлей,
что над малой Родиной моей
пролетали. Их тревожный крик
разносился в небе... и затих
посреди пустующих полей...
Проводили их в последний путь -
им по двадцать и еще чуть-чуть.
Души их, подобно журавлям,
по небесным разбрелись полям
и уже назад их не вернуть.
Безутешно горе матерей,
переживших смерть своих детей.
Матерь Божья, дай им силы жить,
чтоб молиться, помнить и любить,
не оставь их милостью Твоей.
Я сегодня слушал журавлей
в небесах, над Родиной моей...
Сентябрь 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862107
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2020
Все, що співало, плакало й любило,
все відлетить з весняним білим цвітом...
Потягне в ліс по горобину спілу,
щоб гіркоти останньої попити.
Коли в полях, в осінній круговерті,
трава пожовкла тихо шелестить,
про що, не відчуваючи безсмертя,
душа сумує і про що болить?
Ця ягода в моїй долоні ніби
жаринка від згасаючих багатть...
За все, за все кажу життю: "Спасибі!",
але "прости" уже нема кому сказать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2020
Полночь вышила на пяльцах
золотом по черни.
Господи, прости скитальца
с крестиком нательным.
Почитал я, Отче, свято
все твои законы,
а теперь стою распятый
на кресте оконном.
И от суеты и тленья,
Господи, лишь малость, -
мне до сладкого забвенья
сделать шаг осталось.
А над миром позабытым,
по дороге Млечной,
искры звезд из-под копыта -
скачет всадник Вечность.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861905
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.01.2020
Все проходить - ми також пройдем
крізь весняний сад, квітучий і співучий
з солов'ями, сонцем і дощем
полуденним теплим і пахучим.
Все проходить - заморозь біди,
і п'янке невимовлене щастя,
повсякденності живої дим...
Господи... чи встигнем попрощатись?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2020
Я зростав на Поліссі, в забутому Богом селі,
де співав соловейко, по осені пахло грибами,
там верба до сих пір пам'ятає долоні малі
і їй гірко і слізно неначе засмученій мамі.
І коли назавжди покидав я похилений дім
і квітучий наш сад, що бабуся і дід насаджали,
я сказав: "Прощавайте!" - сердита шипшина мені
руку ранила гострим отруєним жалом.
І з тих пір в моїх жилах тече та отруєна кров,
і все сниться далеке село, над водою вербина,
і маленьким хлопчиною я повертаюся знов
в зачарований сад, де росте та колюча шипшина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2020
Погасло сонце; пташиний гомін стих;
Нічного кажана у небі тінь блукає,
І жаби виповзли із за́кутків своїх
І проводжають день, який минає.
Вечірній бриз, легенький і сухий,
Не морщить гладь спокійної ріки.
Немає рос на стеблах трав сухих,
Нема вологи у заті́нках скверів,
По лабіринтах вуличок кривих
Сміття кружляє вітерець веселий.
Соло́минки і пил нерівний бриз
По набережній гонить вверх і вниз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2020
Свет мой трепетный, свет мой вечерний,
заблудившийся луч золотой,
сквозь времен нескончаемых тернии
залетевший сюда на постой.
Что ты ищешь в моем изголовье,
свет далекий мой, свет неземной,
и какою тоской и любовью
поделиться ты хочешь со мной?
В мире бренном огромном и тесном,
в странном сне под названием жизнь,
путь земной мой и путь твой небесный
в этом поле вечернем сошлись.
Я такой же, как ты, в мире странник,
я бродяга, паломник в пути,
ты в ночном растворишься тумане -
мне своею дорогой идти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861636
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.01.2020
Здесь нет меня... лишь брег пустынный
и крики чаек над водою,
июньский день, палящий длинный,
и небо бледно-голубое.
Здесь нет меня ... и только скалы,
поросшие травою дикой,
у деревянного причала
кусты колючей ежевики...
И дышит полудневным зноем
прибрежный бриз, блуждая в елях,
и набегающей волною
качает лодку...
еле-еле...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861535
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.01.2020
Тепле, золоте, дощами вмите
Відлетіло, відшуміло літо.
Липи цвіт духмяний і медовий,
Трав квітучих килими шовкові.
Зустрічі на лісових стежинах,
Кисло-терпкі ягоди ожини.
Озеро в ранковому тумані,
Тихі ніжні сутінки багряні.
Зорі над вечірньою водою...
Чи це снилось, чи було зі мною?
Я іду, до ніг мені злітає
Золотого листя зграя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2020
Тонкою ивовой веткою,
словно ножом по щеке...
юность далекая светлая
с синею птицей в руке.
Заводи тихие сонные,
искры и блики костра,
небо ночное бездонное -
лета шальная пора.
Как же мечталось, как верилось!
В белых кувшинках вода...
Я оттолкнулся от берега
...и не вернулся туда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861386
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.01.2020
- Як гарно сяють зі́рки, мамо! - Ми підем гуляти?
- Вже пізно, донечко, тобі потрібно спати.
- А як це так - світила зірка й раптом впала?
- "Не хочу жити більше я" - вона сказала.
- А коли зірка упаде - вона заплаче?
- Дарує щастя вона то́му, хто це бачить.
- Там всі на фото, а мене нема на ньому?
- Тебе шукала я тоді по світу всьому.
- А де ж раніше я була - я що хворіла?
- Ти з янголо́чками жила - літати вміла.
- Скажи, матусю, а чому не видно Бога?
- Він в небесах живе - туди тяжка дорога...
- Ось, Божий дім на небесах, а ключ від дверці?
- Він в серці схований, дитя, він в тебе в серці.
- А якщо знову буде грім і дощ з грозою?
- Тоді закрию я тебе, маля, собою.
- На ручки, мам, візьми мене - я хочу спати...
- Ходи, дитя, я тебе буду колихати.
- А мені зірка прилетить у сон із ночі?
- Так, прилетить, як тільки ти закриєш очі.
- А щастя буде і мені? Його ж так мало...
- Його шукала довго я... його шукала...
- Я знаю - щастя в небесах, де зірки сяють!
- Його знайшла я на Землі... його знайшла я...
- Це коли пташечка співа́ у тиху днину?
- Ти моє щастя на Землі, моя дитино...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020
Упадет август яблоком спелым,
сладкой сливою в сад замани́т,
в легкой дымке, сиренево-белой,
спрячет даль и в листве потемнелой
мелким дождиком прошелестит.
Нежный трепетный необъяснимый
из небес проливается свет -
будто кто-то, навеки любимый,
из высот этих необозримых,
посылает прощальный привет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861151
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.01.2020
"Those evening bells! Those evening bells!
How many a tale their music tells..."
Thomas Moore
Вечірній дзвін! Вечірній дзвін!
Які думки навіяв він!
Про рідний край і світлу юність,
Що пролетіла й не вернулась.
О, скільки там лишилось їх -
Сердець веселих й молодих
Лежати в темній домовині,
Їм не почути дзвін вечірній.
У тім краю, де рідна хата,
Навік зостались мама з татом...
Там я, прощаючись навіки,
Все слухав слухав дзвони тихі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2020
Не сотвори себе кумира
ни из пера, ни из мундира,
ни из придуманного бога,
ни из червонца золотого.
Смотри на все легко и просто
и с малых лет и до погоста
не верь, не бойся, не проси,
и все свое с собой носи.
Однажды выбери дорогу,
шагай, покуда ходят ноги,
но камень положи в рюкзак,
чтоб отбиваться от собак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861050
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.01.2020
У полуде́нний жар в долині Дагестану
Лежав з свинцем у гру́дях я.
Глибока чорна ще диміла рана
По каплі кров точилася моя.
Лежав один я по́серед долини,
Виступи скель тіснилися кругом,
І сонце жарило пожовклі їх вершини,
Пекло й мене... та спав я мертвим сном.
І бачив я, сіяюче вогнями,
Веселе свято в рідній стороні.
Між юних дів, увінчаних квітка́ми,
Розмова шла, присвячена мені.
Та не вступаючи в розмову ту хвилинну,
Сиділа там задумливо одна,
І сном тяжким душа її невинна
Була окута, тиха і сумна.
І снилась їй долина Дагестану;
Знайоме тіло і потріскана земля...
В грудя́х його диміла чорна рана,
По каплі кров точилась звідтіля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2020
Если я от Вас уйду…
Я останусь где-то рядом
и осенним листопадом
к Вам под ноги упаду.
Если я от Вас уйду…
Если я от Вас уйду…
Будет все, как было прежде
и цветок осенний нежный
расцветет у Вас в саду.
Если я от Вас уйду…
Если вдруг… я не шучу…
То осеннею порою
я у Вас над головою
птичьей стаей пролечу.
Если вдруг… я не шучу…
Если вдруг… я Вас прощаю…
Посидите у огня…
и мои стихи листая,
и мои стихи читая,
Вы простите и меня.
Если вдруг… я Вас прощаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860940
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.01.2020
Знал только синий полевой
цветок об иx любви.
Две старых ивы над водой
свиданья стерегли.
Еще серебряный ручей,
что мимо пробегал,
и золотой мохнатый шмель,
что их не замечал...
С тех пор прошло немало лет -
прочитана глава.
Его давно на свете нет -
она едва жива.
В её шкафу, в одной из книг,
отмечен есть листок -
сухою головой поник
там полевой цветок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860892
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.01.2020
Не запитуй чому, яка доля лиха і непрохана
на цей берег чужий і пустельний мене привела,
краще слухай, як б'ється птахом диким сполоханим
в грудях згусток тривоги, надії, любові й тепла.
І нехай море піниться і небеса не просвічують,
дикі чайки над хвилею нам пророкують печаль,
мені радісно так і безнадійно у відчаї,
що забуттям за життя заплатити ніскільки не жаль.
Знаю, що не завжди про що мріється те відбувається,
але те, що було, все пребуде навіки в тобі,
і неправда, що радість швидше ніж біль забувається -
просто з часом вона перетвориться також у біль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2020
Не промовляй слова такі жадані,
хоча й здається щастя на півсвіту, -
нехай спочатку відцвітуть каштани,
нехай спочатку відпалає літо.
Нехай стіною стануть поміж нами,
дощі осіннього захмареного неба
і занесе глибокими снігами
стежину, що прокладена до тебе.
Ми будем тихими до Великодня
і Матір Божа нам дарує милість -
я так не хочу, щоби ти сьогодні
промовила "кохаю" й помилилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2020
Бессонница. Ночной мой страж.
Как неустанно твое бдение!
Вот белый лист, вот карандаш -
все, что дано мне в утешение.
А нужно ль больше? - ни-че-го,
хотя еще, пожалуй, малость -
хочу, чтоб слово рифмовалось
с биеньем сердца моего.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860760
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.01.2020
Таинство волшебной ночи
надо мной -
подари мне колокольчик
золотой.
Когда ангел весть благую
принесет -
в небесах звезда ночная
расцветет.
Расцветет звезда ночная
в небесах -
я молитву прочитаю
про Христа.
Я молитву прочитаю,
помолюсь -
с малых лет ее я знаю
наизусть.
Когда ангел весть благую
возвестит -
золотой мой колокольчик
прозвенит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860596
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.01.2020
Январь. Шестое число.
День понедельник.
Шел тихий снег под Рождество
В Святой сочельник.
Он падал на поля и лес
небесной манной,
летел откуда-то с небес
обетованных.
Прекрасно было и светло
его паденье,
природе жизнь оно несло,
душе - смиренье.
И утолялась страсть земная
Святой десницей,
и разносилась весть благая:
"Христос родится!"
Плейкаст
http://www.playcast.ru/view/1027279/53a1b0a5b17229e316abb2538a968314c82921d7pl
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860467
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.01.2020
Я один виходжу на дорогу,
Крізь туман кремнистий шлях блистить.
Тиха ніч. Все молиться до Бога
І зоря з зорею гомонить*.
Мерехтять вгорі далекі зі́рки,
У блакитнім сяйві спить земля...
Що ж мені так сумно і так гірко -
Жду чогось, про щось жалкую я?
Не чекаю від життя я долі,
І не жаль минулого мені,
Я шукаю спокою і волі,
Я б хотів забутись уві сні.
Та не тим холодним сном могили...
Так заснуть хотілося б мені,
Щоб життя дрімали в гру́дях сили
І здіймались груди уві сні.
Щоб і день, і ніч крізь сон глибокий
Про кохання чути було спів,
Наді мною щоб кремезний і високий
Темний дуб схилявся і шумів.
* Гомоніти - розмовляти тихо, приглушено. (https://www.slovnyk.ua)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
Сюжети взяті з англійського фолкльору
Про сову
На дубі старому, рік то́му чи два
Жила мовчазлива птиця - сова.
Чим більше вона помічала,
Тим більше вона мовчала,
А чим більше вона мовчала,
Тим більше і чула і знала.
Можливо і нам варто повчиться
У цієї старої і мудрої птиці?
Про джентельменів і корито
Tри джентельмени в деревяному кориті
Пустились в океан відкритий.
Було б корито, деревяне те, міцніше,
Була б ця розповідь і довша й цікавіша.
Про цвяха і вороже військо
Не знайшлося цвяха - підкова відпала,
Підкова відпала - кобила закульгала,
Кобила закульгала - командора вбили,
Командора вбили - військо відступило.
Ворог в королівстві і всьому кінець,
А все з-за того цвяха, нехай йому грець!
Про бабусю і її собаку
Бабуся на ринок яєчка несла,
Дорога далека до міста була,
Стомились бабусі старенької ноги -
Лягла подрімати вона край дороги.
Там песик веселий в цей час пробігав,
До бабці підкрався й спідницю порвав.
Насунули хмари, подув сильний вітер,
Прокинулась бабця і стала тремтіти.
Стала тремтіти та дивуватись -
Де ж це вона і що ж могло статись?
Угледівши сукні порвані поля,
Сказала: "О боже, та цеж бо не я!
Піду но додому. Якщо я це є я,
Мене не укусить собака моя,
Вона ще здалеку мене привітає,
Якщо ж це не я - загарчить й покусає".
Вернулась додому стара проти ночі -
Собака гарчить і вкусить її хоче.
Злякалась старенька й, сама не своя,
Сказала тихенько: "І справді, не я..."
Про сестричку і какао
Я посварився із сестричкою своєю -
В поглядах ми розійшлися з нею.
В яких? Скажу, якщо вам це цікаво:
Я полюбляю молоко, вона - какао.
Про сестричку, борщ і цвіркуна
Моя маленька сестричка
сиділа біля пічки
з тарілкою борщу.
Цвіркуна не злякалась
і сміливо так сказала:
"Ану втікай, а то як запищу!"
Про Гранді-ледачого
На понеділок задали задачу
Такому-собі Гранді-ледачому.
Прийшов Гранді додому
І сказав собі самому:
"Сьогодні лише вівторок,
А роботи тут хвилин на сорок,
Зроблю її я в середу -
Ще часу є попереду,
А може і в четвер,
Але тільки не тепер!"
Пойшов четвер і п'ятниця й субота,
Та все не робиться робота...
Сидів Гранді-ледачий
І в неділю над задачею,
Та чи зробив - не знаю,
Піду та запитаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
Ты помнишь детские качели?
Как сквозь железные леса,
мы словно ласточки летели
к обетованным небесам!
Так хочется взлететь над крышей,
над бренным миром воспарить -
туда, где звезды могут слышать
о чем мы будем говорить.
Там вечность внемлет нам - послушай -
там нет ни зависти, ни лжи,
и не блуждают наши души
над дикой пропастью во ржи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860235
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.01.2020
Оксамитовий джміль, золотисте опліччя*,
Як тягуче виводиш чарівною струною!
Ти чому залітаєш в житло чоловіче
І неначе сумуєш зі мною?
За вікном теплі дні, золоті швидкоплинні,
Непомітно і тихо минають вони,
Політай, погуди - і в сухій конюшині,
На поду́шці червоній засни.
Не дано́ тобі знати думи людської,
Що давно вже пустіють поля...
Забере скоро вітер холодний з собою
Золотого сухого джмеля!
* опліччя - металеві пластини, які захищали
плечі воїна древньої Русі в бою.
О.Кононенко "Українська міфологія. Зброя. Ритуали. Обереги."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020
Потянуло дымком от жилья.
Мы невольно прибавили ходу.
Снег летел и летел с небосвода,
застилая пустые поля.
Вдоль замерзшей реки, через мост,
а потом все под гору и вправо,
где чернеет крестами погост
и церквушечка с маковкой ржавой.
Боже мой, как давно я здесь был...
и как мало тут все изменилось -
только холмики свежих могил,
как скупая Господняя милость.
За церквушкой деревня видна -
старый тополь и первая хата,
хлев, гумно́ да соломы копна -
скарб крестьянский простой небогатый.
Мы подходим и сердце мое
рвется надвое - больно и страшно,..
а над полем кружит воронье
и садится на мерзлую пашню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860138
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.01.2020
***
Буває - погляд випадковий
вмить переверне все життя.
І вже нема куди сховатись
від почуття.
Це навіть більше ніж кохання -
тут ніжність, жалість, і бажання,
і розуміння, й каяття...
і неминучість розставання.
***
Найгірший біль це зрада від своїх,
коли падіння вашого причина -
не сильний і прямий удар під дих,
а непомітний поштовх в спину.
***
Можливо задум потаємний колись відкриється очам.
І може квітка це Ікона, а дерево це Божий храм?
Бузок, троянда чи ялина - це в таємницю вхід вузький...
Хто знає, може і насправді краса спасе цей світ лихий?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020
Я не научился копить золотые монеты,
ни власти, ни славы мне не по душе пустозвон,
но я Вам могу рассказать о чудесных планетах
и звездное небо читать, словно книгу времен.
Хотите, я Вас проведу через синие горы,
по тропам, блуждающим среди ущелий и скал,
в страну, где неведомы глупые споры и ссоры,
которую я так упорно и долго искал!
Не надо бояться, что путь будет труден порою,
поверьте, со мною Вам будет не трудно ничуть -
ручьи напоят нас целебною горной водою,
а звезды на небе укажут нам правильный путь.
И в этой стране, где-то между весною и летом,
где эльфы тихонько поют среди трав и цветов,
я Вам расскажу, если Вы мне доверитесь в этом,
о том, что на свете еще существует Любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860063
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.01.2020
Twinkle, twinkle, little star...
R. Stevenson
Гори, гори, зоря моя.
Не загасай. Як хочу я,
Щоб діамантом в вишині
Завжди сіяла ти мені.
Коли світило денне згасне,
Твій промінь ніжний і прекрасний
Проллється на нічні поля,
Гори, сіяй зоря моя.
І то́му, хто у тьмі блукає,
Хто заблудився і не знає
Дорогу я́к свою знайти -
Світи, зоря моя, світи.
З небес нічних в моє віконце,
Ти заглядаєш доки сонце
Над тихим світом не зійде
І день на землю приведе.
Як мандрівник, в безсонній но́чі,
До тебе повертаю очі,
Хоча й не знаю я хто ти,
Але світи мені, світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2020
Господи, помилуй и спаси!
Разум Твой всесилен, лик Твой светел,
научи, как жить на этом свете,
дай мне сил прощать и не просить.
Господи, помилуй и спаси!
Господи, помилуй и прости
слабости мои все и сомненья,
чтоб я мог Твое прикосновенье
ощущать на вверенном пути.
Господи, помилуй и прости!
Господи, помилуй и спаси -
отучи от суеты и лени,
перед темнотою на колени
пасть не дай... и чашу пронеси.
Отче наш, Тот, Кто на небеси...
Прошу Тебя, Господи, дай тому самому человеку, который читает сейчас эти строки, все, о чем он Тебя просит! Дай ему это в полной мере, как умеешь давать только Ты один! И пусть будет счастлив во все дни его, а если невозможно такое, то хотя бы сколько-нибудь. Даруй ему крепкое здоровье и любовь ближних, понимание и сочувствие. Сделай так, чтобы душа его всегда светилась одной лишь любовью ко всему сущему, огради его от дурнословия, от обид и зависти, от войн и смертей, от боли физической и душевной, если же что либо из этого неизбежно, не покинь его и дай утешение. Спаси для него все, что дорого ему на земле. Если же поздно просить об этом - не лишай его памяти. Не знаю - верит ли в Тебя, читающий сейчас это, Милостивый и добрый мой Господь! Исполни это мое желание.
Пусть Ангел Хранитель помогает тебе, когда твои Крылья опускаются вниз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859974
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.01.2020
Прокинусь в шість, віконце відчиню
в ранковий сад, відчую свіжість.
Безбожник, я життя боготворю
хоча би за пробудження можливість.
За те, що біль від серця відійшла,
і юність, наче злива, відшуміла,
і так як треба прийняла душа
все, що дісталось розуму і тілу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2019
Не поймите меня правильно...:)
Всем тварям: небесным, наземным, подводным,
Господь наш, однажды, раздаривал годы.
И всяк, кто к Нему в этот день приходил,
из чаши Божественной влаги испил.
Всем наделил. Чтоб обидно не стало -
всем по полвека - что, впрочем, немало.
А человек на дележ опоздал -
то ли забыл, то ли, просто, проспал.
К Богу пришел он, увы, лишь когда
тот уже ро́здал почти все года́.
- Поздно пришел ты ко мне, человече, -
Бог положил ему руку на плечи, -
лишь четверть века всего и осталось,
видишь, на донышке - самая малость.
Раньше пришел бы, тогда бы... а так -
вот, получай, от меня четвертак.
Стало обидно, до слез, человеку:
- Боже, как мало - всего четверть века!
Жизнь так чудесна, хоть и не проста,
хочется по́жить хотя бы до ста!
- Рыбы и птицы, звери и гады,
жизни дарованной все были рады.
Каждому хочется жить и дышать,
в этом нельзя никого упрекать.
Ро́здал я все, ничего больше нет,
дать лишь могу тебе добрый совет:
если ты хочешь подольше пожить,-
надо тебе походить, попросить.
Если свои кто уступит года, -
вновь приходи, я добавлю тогда.
И вот человек, как Господь повелел,
ходит и видит: конь пашет надел.
- Как же, гнедой, тебе не повезло!
Это каким же быть нужно "ослом",
чтоб за охапку сена и воду
пахать на хозяина долгие годы!
Может уступишь мне лет половину,
зачем же полвека натруживать спину?
Подумала лошадь: "И правда - зачем?"
- Бери, человек, - мне не жалко совсем!
Через село человек пробирался,
видит: злой пес чуть с цепи не сорвался, -
так норовит он его укусить!
- Нравится, рыжий, тебе вот так жить?
Лаешь все, лаешь, а толк то какой?
Сколько раз бит был хозяйской рукой?
Не лучше ль пораньше закончить все это?
Пес замолчал, поразмыслив, ответил:
- Прав ты, пожалуй, - cобачая жизнь, -
бери половину и отвяжись!
Шел человек через лес утром рано,
видит: на ветке сидит обезьяна.
- Скачешь по дереву, словно глупышка,
день напролет, вот тупая мартышка!
Жизни не хочешь отдать половину? -
и камнем по́днятым он в нее кинул.
- На!!! - прокричала в отвeт обезьяна,
бросив в него полусгнившим бананом.
Сделано дело - и у человека
жизни прибавилось на четверть века.
Так "нацыганив" лет семьдесят пять,
перед Всевышним предстал он опять.
Бог посмотрел на него и с усмешкой
(выдурил все же!) промолвил неспешно:
- Что ж... будешь жить ты от века до века...
но лишь 25 проживешь ЧЕЛОВЕКОМ...
Затем 25 лет пахать будешь тяжко, -
как ЛОШАДЬ за плугом в рабочей упряжке.
Потом четверть века, без сна и покоя,
оберегая добро нажито́е,
на всех будешь лаять СОБАКОЮ злою,
привязанной к будке цепью стальною.
В конце же с тебя, полу-умного старца,
как с ОБЕЗЬЯНЫ будут смеяться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859830
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.12.2019
Йшов перший сніг. Тополі, липи й клени
не встигли ще вбрання позолотити.
Йшов білий сніг на вулиці зелені,
йшов ранній сніг на пізні квіти.
Ховаючись під жовтою травою,
і здмухуючи вітром білий рій,
земля була ще теплою й живою
від нашої присутності на ній...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019
Скифы - загадочный народ,
обитавший в землях от Дуная
до Дона еще в восьмом веке до
нашей эры.
Рожден средь цветущих долин
в раздольном течении рек -
я житель восточных равнин.
Я скиф. Я степной человек.
С рожденья неведом мне страх
и конь мой быстрее огня,
ни птица, ни зверь и ни враг
в степи не уйдут от меня.
Вскормлен молоком кобылиц -
лишь вольную волю люблю.
Пред тьмою не падаю ниц,
стрелу на лету я ловлю.
Попробуй сразиться со мной -
тебе не сносить головы,
как призрак явлюсь пред тобой,
исчезну, как лунь*, средь травы.
Попробуй. И ты поймешь как
сердце пронзает стрела,
как грозен мой меч-акина́к,
и как тяжела булава.
Я скиф. Я силе́н и хите́р.
Нет воина лучше вокруг.
Но рад тебе, верь, мой шатер,
когда ты приходишь как друг.
*Лунь полевой - хищная птица, устраивающая свои гнезда средь высокой травы.
Одной из страниц славной истории предков наших скифов была война с персами.
Персидские цари завоевали полмира, покорили десятки народов, захватили сотни городов, с имеющимся в них золотом, драгоценностями, тканями. Угнали табуны чистокровных скакунов и круторогих быков, наложили дань на покоренные народы – богатства текли рекой в Персию. Но захотелось им покорить еще и степной народ – скифов, достоянием которых, в первую очередь, были беспримерная смелость и любовь к свободе.
Что из этого вышло? - Дарий драпал со своей семисоттысячной армией, едва унося ноги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859716
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.12.2019
Буран затих. Седой метели
распорошилась кутерьма.
Лиловых далей акварели
сушить развесила зима.
И рифм разрозненная стая,
легка свободна и чиста,
летит с небесного листа,
в душе стихом произрастая.
Как после долгой зимней ночи
я рад небес голубизне,
синиц голодных многоточью
на хрупком белом полотне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859644
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.12.2019
Що в імені моє́му то́бi?
Воно помре, як шум печальний,
Від плеску хвилі в берег дальній,
Як звук у лісовій утробі.
Воно на пам`ятнім листкові
Залишить слід свій своєвільний,
Як надпис на плиті могильній
На невідомій досі мові.
Що в нім? – забуте все давно…
В нових турботах повсякденних,
Твоїй душі не дасть воно
Тих чистих споминів натхненних.
Але в печалі тихі дні
Промов його на самоти́ні,
Скажи: є при́тулок мені,
Є серце, де живу понині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2019
Яка в домі тиша - не скрипне підлога.
Натхнення немає робити нічого.
Рудим котенятком сонячний промінь
вилизує блюдце на підвіконні...
Зачинені двері і ключ десь "зашорив",
розсіяне світло проціджують штори...
Гостей не чекаю, не хочу новин.
Даруй мені, Боже, цих тихих хвилин!
Подовжи ці миті блаженства земного,
а далі і знати не треба нічого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2019
Мете... Летить лапатий сніг,
хурделяться сніжинки білі
і кучеряві заметілі
лягають саваном до ніг.
Спить ліс у білому вбранні,
спить річка під товстезним льодом,
здається, що навік природа
забулась у глибокім сні.
Лиш кущ калини на узбіччі
все ще нагадує про те,
що прийде літо золоте
і що зима не буде вічно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2019
Напиши мне письмо, просто сядь, напиши пару строчек,
позабудь обо всем, от забот и от дел отвлекись,
я увидеть хочу твой летящий размашистый почерк,
ощутить шепот губ и дрожание тонкой руки.
Напиши что-нибудь, напиши, ну хоть самую малость,
и пускай ни о чем будут милые строки твои,
напиши мне письмо - неоконченной повесть осталась
на прекрасной странице нашей первой и светлой любви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859425
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.12.2019
Мальви квіти чарівні
в віконце дивляться мені.
Наче діти заглядають,
тільки, жаль, не розмовляють.
На зеленім оксамиті
пелюстки росою вкриті,
і веселі, і сумні -
мальви квіти чарівні.
Пам`ятаю, як на свято
з них вінки плели дівчата -
в нічку ясну, на Купала,
в тиху воду опускали.
Потім снилися мені
мальви квіти чарівні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019
Дощатый домик у реки,
и аромат сушеных слив,
ржаное поле, васильки
и соскользнувшая в обрыв
тропа, и место у воды
среди сплетений старых ив,
и на песке её следы,
и счастья трепетный мотив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859324
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2019
На розлогий бузок, біля дому з засніженим дахом,
що у за́тишку двору, під ганком тихесенько спить,
прилітає невидана і несподівана птаха
з заметільного диму і мовчки до ранку сидить.
Спілим осені зерням не зваблюй цю птаху даремно,
не лякай її покликом і не підходь ні на крок -
розлетиться сніжинками пір'я і ляже на землю,
срібний звін легким пензлем торкнеться холодних гілок,
Пробіжить навшпиньках по дахах і у зорянім небі,
в менуеті сплететься із променем ніжним зорі,
відгукнеться легкою журбою під серцем у тебе,
візерунком сріблястим застигне в нічному вікні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2019
Я не герой и не кумир,
хожу дорогами земными,
смотрю на этот пестрый мир
глазами серо-голубыми.
Откуда цвет в моих глазах?
Не погрешу душой пред вами:
все голубое - небеса,
все серое - пыль под ногами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859040
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.12.2019
"- Да, человек смертен, но это было бы еще полбеды.
Плохо то, что он иногда внезапно смертен,
вот в чем фокус!"
М.Булгаков
* * *
В закатный час, весеннею порою,
на Патриарших появились двое.
Один был лысый, маленького роста,
лет сорока. Одет довольно просто,
в очках с массивной роговой оправой -
он шляпу, пирожком, в руке нес правой.
Второй вихрастый рыжеватый бойкий,
в клетчатой синей кепке и ковбойке,
в спортивных тапочках и брюках белых
моложе был да и покрепче телом.
Один был Берлиоз - редактор и издатель,
бессменный МАССОЛИТа председатель.
Второй - поэт, еще довольно скромный,
Иван Понырьев - псевдоним Бездомный.
Был жаркий час весеннего заката
и солнце, раскалив Москву, куда-то,
в сухом тумане медленно садилось
и время, кажется, остановилось.
Прохожих не было на Малой Бронной,
никто не сел и на скамью под кроной
старинной липы, что, чуть зеленея,
росла у вод - пуста была аллея.
Ни говора, ни смеха человечьих -
безлюдно было у прудов в тот вечер...
Напившись газировки для народа
у будки с вывескою "Пиво, воды",
пройдя немного по пустой аллейке,
приятели уселись на скамейке -
лицом к пруду, спиною к Малой Бронной.
Здесь липы зеленеющая крона,
и ветерок, ширявший над водою,
спасали их от солнечного зноя.
Они сидели и без остановки
икали от шипучей газировки.
И тут-то с Берлиозом приключилось!
Вдруг сердце дернулось и провалилось,
потом вернулось, но с тупой иглою.
Пропало ощущение покоя
и пот холодный липкий гадкий
прошиб его, да так, что без оглядки
бежать вдруг захотелось и подальше
от эти майских лип на Патриарших!
"Что это было, что за наважденье?" -
подумал он -"Наверно утомленье...
К чертям бы бросить все и на природу,
пожалуй надо в Кисловодск, на воды..."
И тут вдруг воздух перед ним сгустился
и, странным образом, из ничего явился
(так возникает из тумана остров)
прозрачный гражданин почти что сажень ростом.
Он очень худ был и в плечах был узок,
на маленькой головке маленький картузик,
в клетча́том пиджачке, кургузом и воздушном,
с физиономией глумливою и скучной.
продолжение последует...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858928
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.12.2019
Метіль чимало снігу намела
і згорбилась під ним, наче каліка,
калина, що посаджена була
одним веселим добрим чоловіком.
І ледве-ледве видиме вгорі,
віконце світиться - комусь не спиться,
і тягнеться стежина до криниці,
раніш мені здавалось - до зорі.
І я, такий веселий молодий,
(а снігу стільки, що не страшно падать)
іще не знав, що є на світі біль
з такою назвою простою - "пам'ять"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019
Коли хвилюється жовто-зелена нива
І свіжий ліс шумить немов ріка,
Ховається в саду рожевобока слива,
У затінку зеленого листка.
Коли в росі духмяній, ніжна, біла,
Рум`яним вечором, в ранковий світлий час,
Із-під куща конвалія несміла
Привітливо вклоняється до нас.
Коли струмок, що яром протікає,
Даруючи душі блаженну мить,
Про мирний край зі мною розмовляє,
Той дивний край, звідкіль біжить.
Тоді стихає на душі моїй тривога,
Тоді розгладжуються зморшки на чолі,
І щастя можу я збагнути на землі,
І в небесах я бачу Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2019
"...Когда судьба по следу шла за нами,
Как сумасшедший с бритвою в руке."
Арсений Тарковский
- Вам нравятся цветы? - спросила она вдруг.
Проулок пуст был - никого вокруг.
Лишь эхо отразилось от стены
и возвратилось к ним со стороны.
Они стояли рядом, в двух шагах,
и желтые цветы в ее руках,
их отвратительный тревожный цвет
не нравились ему и он ответил: - Нет, -
И тут же пожалел, что так сказал -
она швырнула их на тротуар.
Но, подойдя, склонившись перед ней,
он поднял их и тут же подал ей.
Она была красивой и простой,
но поражен он был не красотой,
а одиночеством в ее глазах -
оно влекло и пробуждало страх.
Весенние цветы в ее руке,
изъян, едва заметный, на щеке...
Ему казалось... уже много дней
он близок был и неразлучен с ней...
И вдруг он понял, что всю жизнь любил
одну ее! И что не хватит сил
сейчас уйти и больше никогда
ее не видеть! Жизнь его пуста,
похожа без нее на странный сон,
с тоской и тайным страхом думал он.
- Вы что не любите цветы совсем?
- Нет, почему же, я люблю... не все...
- Какие же? - Вот... розы я люблю...
Слегка склонила голову свою,
цветы, ей поданные, отвела
и молча его под руку взяла.
Любовь возникла перед ними как
убийца с острым лезвием в руках.
Так поражает молния, так нож
пронзает плоть, бросая тело в дрожь...
...Они шли вместе, будто много лет
ходили так. А брошенный букет
остался там, на пыльной мостовой...
Бродили долго утренней Москвой,
без устали, не чуя под собой
земли, и Бог весть где, на улице какой,
в толпе очнулись шумной городской.
Так начиналось все: их тайна, их любовь,
их встречи, нежность, счастье, общий кров
в подвальчике, забытом средь дворов,
где свет, по вечерам, горел в окне,
где рукопись, что не горит в огне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858792
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.12.2019
- 1 -
Это было минувшей зимой.
Брайан Андерсон ехал домой.
Снег лепил лобовое стекло
и мотор подвывал тяжело.
Было холодно, было темно
в его стареньком битом "Рено".
Дело было минувшей зимой.
Брайан Андерсон ехал домой.
Неудачным был день у него -
заработать не смог ничего,
а виною всему этот снег -
распугал посетителей всех.
Брайан Андерсон ехал домой
и смотрел на дорогу с тоской.
Где крутой начинается склон,
на обочине, вдруг, видит он:
ему женщина машет рукой -
тормозни мол, приятель, постой!
Что случилось, мадам? Cредь пурги,
где почти что не видно ни зги,
вы стоите, одна?.. Как же так?..
Вас подвел ваш крутой "Кадиллак"?
Ясно... лопнуло колесо...
и в кювет вас едва не снесло.
Нет, не страшно, мадам, не беда,
ведь домкрат есть в запаске всегда.
Посидите в машине пока,
ну а я разогреюсь слегка.
Здесь работы на десять минут...
не волнуйтесь, мадам, подождут...
С вашей мило, мадам, стороны,
но вы мне ничего не должны.
Очень рад был я выручить вас,
и меня выручали не раз.
Заплатить, вижу, хочется вам?
В таком случае вот что, мадам,
если встретится кто-то в нужде,
может вспомните вы обо мне?
- 2 -
В ресторанчике полупустом
пожилая мадам за столом.
Ужин девушка ей подала -
так приветлива и так мила,
намоталась, бедняжка, за день -
под глазами усталости тень...
и беременна... это не скрыть...
ох, дитя, как таких не любить!
На работе с утра до темна,
может быть и без мужа, одна?..
Когда девушка чай принесла -
дамы не было возле стола.
"Мне сегодня мужчина помог -
возвращаю тебе этот долг." -
На салфетке начертан текст сей -
три купюры лежали под ней.
Слезы брызнули из ее глаз
и записку прочла еще раз...
"И откуда узнала она,
что нам денежка очень нужна?!"
-3-
Поздно ночью вернулась домой
(уже спал муженек дорогой -
на боку еле слышно дышал -
бедный, за день смертельно устал)
и, раздевшись, тихонько легла.
Разомлев от мужского тепла,
засыпая, шепнула сквозь сон:
"Я люблю тебя..,
Брай...ан... Ан..дер..сон..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858671
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.12.2019
Я увійшов. Був пізній час.
Вона заснула. Ніч сіяла
в її вікні і покривала
світився спущений атла́с.
Вона лежала на спині
розплетена і блідолиця,
і тихо, як вода в криниці,
життя стояло уві сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2019
Біліє парус одинокий,
В блакитній моря далині,
Чому він кинув мир і спокій,
Шукає що́ на чужині?
Висока хвиля набігає,
Щогла згинається, скрипить,
О ні, він щастя не шукає
І не від щастя він біжить.
Над ним небесний промінь ллється,
Під ним блакитний струмінь б'є,
А він, нестримний, в бурю рветься
Неначе в бурі спокій є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2019
Все мине́ться, все пройде́, я знаю,
білим снігом замете довкола,
і про те, що я тебе кохаю
ти вже не дізнаєшся ніколи.
Не для нас час спиниться квапливий
і не ми сп`яніємо від блуду,
і не нам липнева тепла злива
свою милість дарувати буде.
Не для нас пісень своїх веселих
заспіває скрипка на дорогу,
і не ми з тобою, моя ле́ле,
на рушни́чок станем перед Богом.
Все минеться, все пройде, я знаю,
білим снігом замете довкола,
і про те, як я тебе кохаю
ти вже не дізнаєшся ніколи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2019
Там пела мама молодая,
а на окне герань цвела,
огнями тусклыми сверкая,
манила елка из угла.
Там по протоптанным дорожкам,
на Новый год, по вечерам,
ботинки, валенки, калоши
сходились к нам, сбегались к нам.
Под звуки старенькой гитары
страдал влюбленный баритон,
кружились медленные пары
и слышался бокалов звон.
Там шестилетняя принцесса,
с глазами, словно васильки,
рассказчица и поэтесса,
читала дивные стихи.
Торжественно горели свечи,
нежнейший подавался торт,
наевшись раз в году, у печки,
дремал наш старый рыжий кот...
Мой милый дом! Доныне снится
мне праздник несравненный твой!
Родные голоса... и лица...
смех мамы... и отец живой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858469
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.12.2019
Я, Матір Божа, нині з молитвою,
Перед Твоїм образом – я́сним сіянням,
Не про спасіння, не перед битвою,
І не з подякою чи покаянням.
Не за свою молю душу провинну,
За душу схимника в світі без роду,
Та я вручить хочу діву невинну
Теплій заступниці світу холодного.
Оточи радістю душу привітну,
Дай їй супутників повних уваги,
Молодість світлу, старість безбідну,
Щирому серцю любов i повагу.
А коли при́йде хвилина прощальна,
Світлого ранку чи ніччю безгласною,
Ти не відмов і до ложа печального
Вишли їй ангела душу прекрасну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2019
"– Чем хочешь ты, чтобы я поклялся? – спросил,
очень оживившись, развязанный.
– Ну, хотя бы жизнью твоею, – ответил
прокуратор, – ею клясться самое время, так
как она висит на волоске, знай это!
– Не думаешь ли ты, что ты ее подвесил, игемон?
– спросил арестант, – если это так, ты очень
ошибаешься.
Пилат вздрогнул и ответил сквозь зубы:
– Я могу перерезать этот волосок.
– И в этом ты ошибаешься, – светло улыбаясь и
заслоняясь рукой от солнца, возразил
арестант, – согласись, что перерезать волосок
уж наверно может лишь тот, кто подвесил?"
М. Булгаков
* * *
Под колоннадой царского дворца
сидел он, размышляя без конца
о бренности его недолгих дней,
о службе в этой проклятой стране...
о старости, о том, что у него
кроме собаки, нету никого...
И так болела сильно голова,
что мысли обрывались и слова,
произнесенные его слугой,
вдруг полоснули сталью ножевой.
- По вашему приказу, игемон,
его доставили, - промолвил он.
Был жаркий день нисана. Все цвело.
У ног его дышала тяжело
собака Банга. Грозный Крысобой
стоял, пространство заслонив собой.
Пилат не видел, как его ввели
два стражника. В лохмотьях и пыли
стоял тот с непокрытой головой,
глаза смотрели прямо пред собой,
не замечая рядом ничего...
Лет тридцать пять - не более того -
он был хорош собой, но очень худ.
- Ну, хорошо, - сказал, - Пусть подведут.
Его толкнули ближе. Верный пес
как-будто бы глазами в него врос,
привстал слегка, учуяв чужака,
но только прокуратора рука
его коснулась, он обмяк и лег
на серый мрамор у хозяйских ног.
Пылала адской болью голова,
так, что темнела неба синева...
Пилат закрыл глаза, казалось он
в глубокий долгий сон был погружен...
Как вечность длилось несколько минут,
затем спросил: - Так как тебя зовут?
Пред ним стоял с разбитою губой,
измученный, казалось чуть живой,
с руками связанными за спиной,
еврей или сириец молодой.
Его зеленый старенький хитон
клочками обвисал со всех сторон.
- Иешуа, - ответил тихо он.
- А прозвище? - продолжил игемон.
- Га-Ноцри. - По крови ты кто, плебей?
- Совсем не помню я родни своей,
но знаю, что отец мой был еврей.
Он говорил, не опуская взгляд
и улыбался, как-то невпопад.
- Родные есть? Есть у тебя семья?
- Нет никого - один на свете я.
- А где живешь ты, где твое жилье?
- Я путешествую. Пристанище мое
там, где смогу найти я хлеб и кров, -
ответил он и улыбнулся вновь.
- Бродяга... впрочем, видно и без слов...
Ты знаешь грамоту, ответь, плебей?
- Да, знаю греческий, иврит и арамей...
- Довольно! - вдруг прервал его тиран -
Зачем ты призывал разрушить храм?!
- Я, добрый человек, не призывал...
- Я - "добрый человек"? - так ты меня назвал?
В Ершалаиме обо мне твердят,
что я чудовище и супостат, -
Он говорил не повышая тон,
не шевелясь, - Ко мне, кентурион!
Вот, объясни бродяге, Крысобой,
как надо разговаривать со мной.
Ты научи его, но не калечь, -
Закончил на латыни свою речь.
Марк Крысобой кивнул и подал знак рукой,
идти приказывая за собой.
Встревоженный не опуская взгляд,
ушел за Крысобоем арестант...
Молчанье воцарилось у колон,
лишь голубь ворковал, сев на балкон,
и слышно было мелодичный звук
воды, стекающей с фонтана в акведук...
Марк был огромен и свиреп на вид,
распухший нос был некогда разбит
германской палицей в ночном бою.
Из-за спины он вынул плеть свою,
небрежно размахнувшись, стеганул
бродягу по плечам и тот скользнул
по мрамору, ударясь об порог -
вдохнул в себя, но выдохнуть не мог...
Рукою левой, как мешок пустой,
поднял его и рявкнул грозно, - Стой!
Владыку называть лишь "игемон", -
гнусавым голосом продолжил он, -
и много слов ему не говорить!
Меня ты понял или тебя бить?
Га-Ноцри выдохнул и овладел собой:
- Не бей меня... я понял, Крысобой...
продолжение следует...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858370
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.12.2019
Пам`ятаю я: сірі дими
підіймалися в небо із труб,
і проталини перші зими,
і цілунок її теплиx губ.
Знаю я, що це лиш маяття -
відлетіла у вирій та мить,
що розставило крапки життя,
відболіло вже і не болить.
Що шалений змінився цей світ
і тих днів не вернути уже...
та чому ж так ревниво з тих літ
серце пам`ять мою стереже?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2019
Різдвяний смажиться гусак,
невпинно плине час,
подайте бідному п`ятак -
я помолюсь за вас.
Якщо немає п`ятака -
копійка може є,
хай не збіднішає рука
того, хто подає.
Якщо ж в кишенях не дзвенить
й копійочки нема,
нехай вас Бог благословить,
я помолюсь й дарма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2019
Немовлятко плаче за стіною,
милостиню просить інвалід -
ніби, слава Богу, не зі мною
сталось це, але в мені болить.
І хоч в перевтілення не вірю -
маревом стоїть в моїх очах
страх смертельний загнаного звіра,
і підстреленого птаха жах.
Наче в підсвідомості глибинах,
як на гілці - капелька роси,
десь на нитці співчуття незримій
світ хиткий, гойдаючись, висить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2019
І трави, і квіти, і блжоли, і пісня пташина,
І небесна блакить, й колоски золоті...
Час прийде і Господь запитає у блудного сина:
"Чи був ти щасливий в земному житті?"
І забуду я все, буду лиш пам`ятати
Цю стежину між квітів і трав, що веде у жита́,
Та від сліз, від гарячих, не зможу нічого сказати,
До колін милосердних притуливши вуста...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2019
Мне снился сон: как-будто в воскресенье,
С букетом белых астр осенних
Шла девочка к кому-то в гости,
Шла по дорожке, через мостик
И сад, пустынный в октябре...
Она вошла в мой дом неслышно,
Лишь белых астр букетик пышный,
Дымился в полутемном зале,
Губами шевельнув сказала:
"Как грустно, осень на дворе..."
И я проснулся. День дождливый
Глядел в окошко сиротливо,
И астр увядших лепестки
Несли вод мутных ручейки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858147
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.12.2019
Стемніло. Вздовж алей, над сонними ставами
Бреду я наугад.
Свіжістю осені, листям і плодами
Духмяніє сад.
Давно він порідів - і зоряне сіяння
Між гілок мерехтить.
Іду повільно я - і мертвенне мовчання
У тьмі алей царить.
І чути кожен крок серед нічного саду,
І царственим гербом
Горять холодні діамантові Плеяди
У небі над ставо́м.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2019
Иду на дальние пруды,
день тихо угасает.
У завороженной воды
костер рябин пылает.
В высоком небе сентября
птиц перелетных стая.
Горит вечерняя заря
от края и до края…
Вот к старой церкви над рекой
cпускаюсь по аллее
и свет струится золотой
над головой моею.
Ах, этот свет счастливых дней!
Волнуя и маня,
как талисман души моей
от бед хранил меня.
Свет милой Родины вдали,
в дни странствий и скитаний,
свет нерассказанной любви
и свет воспоминаний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858022
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.12.2019
Моей дорогой мамочке...
Служба вечерняя. Слышится пение
из приоткрытых дверей.
Медленно падают листья осенние
в мягкую темень аллей.
Служба вечерняя. Поминовение.
В церкви народу полно.
Ожили в памяти детства мгновения,
как это было давно...
Время далекое и несказанное,
образ любимый родной...
Свечку поставлю под образами я
матери за упокой.
Сердце согреет свеча моя малая,
плача слезой восковой...
Славная добрая милая мама, я
помню... люблю... ты со мной...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857911
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.12.2019
В тяжку життя хвилину,
Чи на душі печаль,
Молитвою я лину
У піднебесну даль.
Є сила незбагненна,
У звуках слів живих,
І дихає натхненна
Пречиста радість в них.
І серце з горем мириться
В хвилини ці сумні,
І плачеться, і віриться,
І легко так мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2019