| Сторінки (1/87): | « | 1 | » |
Ціна у бездіяльності є більша, ніж в помилки
Коли тобі в реальності притисло кожну жилку.
Не втонеш у депресії, вона ж така солона,
Під висотою сховано асфальт, на нім солома.
Тримай в руках мобільного, читай сумнівні пости
Вважай усіх дибілами, ходи до них угості.
Живи життям відкладеним, з натхненням у кредит
Пишайся щастям краденим, що майже не болить.
Роби усе що здумаєш, пограйся у сім‘ю
Бо тільки так доконуєш історію свою.
І слідуй повідомленню, на пошту побіжи
Роки минули, стомлено, шпаргалку покажи
З розмитненою старістю, час надіслав посилку:
«Ціна у бездіяльності є більша, ніж в помилки».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
Для Вас це не свято, а ще один день,
Щоб вистоять бій проти смерті.
Вам ніколи слухать різдвяних пісень,
Відвідувать різні концерти.
Ви мужньо на варті спокійного сну
Мого і моєї родини.
Так хай же помоляться за ЗСУ
У кожнім кутку України.
Хай вдавляться орки на власнім шляху
Ступивши на землю родючу.
Хай втопляться в річці, чи може в ставку,
Хай біль їх до скону всіх мучить.
Славетні Герої, Хлопи, Козаки,
Прийміть моє скромне вітання.
Слова найтепліші, і - теплі думки
Вертайтесь, таке побажання!
Живі і здорові, до рідних сімей
За стіл, де свобода і воля.
Не буде заплаканих з горя очей
А тільки щасливая доля.
Іде Новий рік, побажаю від нас
Якщо Ви, звичайно, не проти:
Зі Святом Рідненькі, хоч може для Вас
Це ще один день у окопі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023
Я на краю обрыва, что же будет?
Стоять и ждать или пуститься вниз?
Сама сюда пришла, безумство, люди?
Иль может дьявола очередной каприз?
И теплый ветер волосы ласкает,
И солнце балует в оранжевых лучах,
Как будто бы, никто из них не знает,
Что тут стоять мой самый сильный страх.
Назад нельзя, там ждет меня расправа.
А мне б уйти да на своих правах.
Ведь жизнь теперь не шутки да забавы
И не кошмары что приходят в снах.
Стою смотрю, и бездна вдохновляет,
И четверть века на моих руках.
Я будто равновесие теряю
И все поступки превратились в прах.
Мой шаг вперед, да здравствуй неизвестность!
Свободу обрету, сорвавшись вниз.
С ноля начать бывает так полезно
Привет тебе, мой новый чистый лист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918480
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.07.2021
Моє життя вартує купки грошей,
Малий мішечок срібняків дрібних.
Колись це був, напевно, куш хороший
Тепер лиш насміх матиму за них.
Їх 25, за кожен рік в цім світі,
Що з молитов моїх і каяття.
Невже це те, за що потрібно жити?
Невже це те, чого хотіла я?
Мій шлях змінився, і мої дороги,
І все що маю, вибрала сама.
І щастя кажуть, там чека, за рогом
Та як знайдеться те, чого нема?
Серед думок, мій подих зупинився
Куди, скажіть, мені іще піти?
І в спину диха час, безликий вбивця
Він поруч тут, від нього не втекти.
Хоч дзвін монет, важким тяжіє грузом
Закрито вже минуле на замки.
Свободи хочу, волі хочу дуже!
Ця думка б’є так сильно крізь роки.
Чи я живу? Хто може підказати?
Питаю та ніхто не відповість.
І для спокою, сіла рахувати,
Незчулась, їх вже стало 26.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
Мне так много сказать тебе хочется…
Эти фразы роятся неистово.
Ты мое излечил одиночество,
Стал душе моей гаванью, пристанью.
Депрессивная ночь, да полярная
До тебя мою волю окутала
Безгранично теперь благодарна я,
Ведь Вселенная вряд ли напутала.
Мне так много сказать тебе надо бы…
Я так долго ждала свою оттепель.
Отступила судьба да с туманами,
О другом у неё теперь хлопоты.
Я жила в этом мире придуманном,
Что как улей кишит кукловодами.
Всё казалось настолько запутанным,
Люди были такими холодными.
Я напротив стою, сердце дрогнуло
Эти встречи короче мгновения.
И в агонии жадной да огненной
Дрессирую остатки терпения.
И держа свои губы зажатыми,
Скрою я невзначай замечание:
Мне так много сказать бы, но надо ли?
Ведь глаза говорят сквозь молчание.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917131
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.06.2021
Пурпурний цей вечір закутає сонце
Торкнувшись рукою макв‘я дерев
Зійдуться на дійство зірки-незнайомці
І тихо цей день темна ніч забере.
Останнім промінням іскритиме небо
У спробах лишитись іще хоч на мить
А я собі думаю, час уже, треба
Сказати тобі про що серце мовчить.
Про що кожен подих тремтить непомітно
І погляд сховати не може ніяк
Куди мою душу, неначе магнітом
Притягує міцно, щосили, та як?
Про те, що давно у повітрі витає
Це магія? Доля? Мені невтямки.
Ти знаєш, що я не промовлю «кохаю»
Та ти і без цього читаєш думки.
Пурпурний цей вечір закутає сонце
Так само як я у обіймах твоїх
Надавно були, я і ти, — незнайомці.
А зараз — єдине, й до біса усіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021
В акцию души, распроданы?
Те что до пепла дотлевшие,
Те что любимыми брошены
Те что святые, не грешные.
Кто же их оптом скупает все?
Ценник какой у них? Нолики?
Мне это вовсе не нравится.
Счет мой оставьте на столике.
Вижу ваш сайт с распродажами
Лот да с душою знакомою.
Честно скажу — взбудоражена
Брак это. Напрочь изломанный.
Ну же, ты купишь? Стесняешься?
Носом воротишь, не нравится.
Пусть она дальше валяется,
С ней пустота лучше справится.
В акцию души, распроданы?
Только одна непригодная.
Та что бинтами обмотана
Та, что не столь благородная.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915814
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.06.2021
Беспризорное одиночество
Привязалось ко мне как к пристани
Мне ни капли его не хочется
Уведите его, эй приставы!
Этот суд обо мне? Не верится...
Я всего лишь свидетель призрачный,
Ну же! Кто-то из вас осмелится?
Клеветой, да в меня, неистово!
Приговор неизвестен, — временно.
И бессилие цепи ласково
Всё готовит, оно уверенно:
Будет фото в чб, не красками.
Беспризорное одиночество,
Ко мне криком несносным, исками.
Гриф поставили «опорочено»
Запрещают свиданья с близкими.
Я спросила обычно, долго ли,
Это длится иль продолжается?
«-Все закончится стуком молота,
Когда в крышку, да гвоздь вбивается...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911857
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.04.2021
Это несправедливость
Как мне теперь бороться?
Время на ветер, силы
Выключил кто-то солнце.
Это не честно, слышишь?
Просто найти бы повод
Вовсе не в радость пища,
Душу терзает голод.
Это убийство Боже,
Как рассказать что было?
Любящий так не может?
Да, но ведь я любила.
Руки дрожат, уснуть бы,
Мысли бы все наружу
Бьются о стены судьбы
Мне бы минуту с мужем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905536
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2021
Особливо вражають ті люди,
Що такі типу: «знають усе».
Своїм носом залазять усюди,
Їх нечиста несе і несе.
Дуже дивно вслухатись у слово,
Що, можливо, чіпля за живе.
Але, милі, повторюю знову:
«Вас не ждуть, і ніхто не зове».
Чи згадати про тріску у оці?
Розберись зі своїми «але».
А мені в 21-му році
Від «всезнайок» то душно, то зле.
Хто по ділу – вам дяка безмежна.
Хто з‘язвити й своє нав‘язать –
Вам би знати про ту обережність,
Без якої вам краще мовчать.
Я багато про це вже не буду,
Бо дискусія тут не спасе.
Просто вражена, дивні ті люди,
Що такі типу: «знають усе».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021
Зима, невже й вона уміє гріти?
Аж до кісток пробрало це тепло.
Бо в горя теж встановлено ліміти
Усім моїм зависникам на зло.
Лише тебе, боялась не забути,
Адже ти мій сердешний лютий біль.
Пропащий біс, що зітканий з отрути,
Розтятий думкою і сотнею зусиль.
Отож, тікай цим ілюзорним світом,
Відтятий ти, лиш спогад відтепер.
А сміюсь, чого ж іще хотіти?
Сьогодні ти, абстрактно, та – помер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
Подозрительно. Очень странно.
Аж озноб от зимы трусливой.
Руки дрожью, по телу раны,
Асимметрия-жизнь. Всё криво.
Не смотрите, мне станет легче.
Отойдите, без вас всё ярче.
Йодом душу, да вот - не лечит.
Я подальше куда-то спрячусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900365
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2021
А кто сказал о том, что время лечит?
Я буду первая с плевком ему в лицо.
И день за днем ни капли мне не легче,
Как можно быть столь лживым наглецом?
Вы обещали, что пройдут недели
И всё вернется на круги своя.
А я с трудом, встаю опять с постели,
Под пудрой слезы горькие тая.
Да вы клялись, и хором вы кричали,
Что всё пройдет, забудется как сон.
Но стоит мне, глаза закрыть едва ли
Как там опять стоит и смотрит он...
Возможно время тонкими бинтами
Скрывает все с наружной стороны.
Да только ведь ничем не лечат память
Бессильны тут зеленки и бынты.
Да кто сказал о том, что время лечит?
Я буду первая с плевком ему в лицо.
Успокоенья нет - одни увечья.
Хоть ты мне веришь? Ты? Не будь глупцом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899049
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.12.2020
Воно на наших, не моїх руках
Нещадне вбивство, не скажу ні слова.
Дитячим сміхом у кошмарних снах
Мені приходить час від часу, знову.
Це результат подвійного гріха
Любові нам обом десь не хватило.
Тобі простить, того хто на ногах,
А не колінах, чом забракло сили?
Мені ж за те, що тихо мовчки я
Втекла за обрій іншими світами.
Було усе, та помилка моя
До скону буде ниткою між нами.
Хоч може ти, цих віршів не читав
Тоді хай світ усе запам‘ятає
Ти сам ножа мені до рук уклав
Під ним усе, усе живе щезає.
Дитячим сміхом у кошмарних снах,
Мені приходить час від часу знову.
Воно на наших, не моїх руках
Нещадне вбивство й ця остання сповідь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
Влюбилась я, в начале декабря,
Если точнее то числа седьмого.
Твои глаза... да что они творят?
Давно со мною не было такого.
И столько мыслей бегает теперь,
Растаявших ванильной сладкой ватой.
Как мантру повторяла я «не верь»,
Ведь помнишь как дотла тебя когда-то?
Закрыв глаза, забыто было всё
За гибкий миг немого поцелуя.
И реки дофаминовы несет
От сердца в мозг, по новому кайфуя.
Но вот беда, отчаявшийся вздох
И мне по настоящему понятно,
Ведь всё вокруг не больше чем предлог,
Что б мы друг другу сделали «приятно».
Зачем шутить Вселенной надо мной?
Я от нее - ждала, но не такого.
Влюбленность, рождена была зимой
Погибла тоже. В декабре. Восьмого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897680
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2020
Дістало існування, що наосліп
Одна ілюзія сидить в моїм вікні.
Біснує вік і розсипає сльози,
І час стіка водою по стіні.
Сьогодні я, беру інакшу віру.
Адже моя, зійшлася на нівець,
Всесильну, ту, котра не знає міри,
Серпом котра розмахує мов жнець.
І заповідь єдина в вірі тій:
Хай йде до біса рід увесь людський!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020
Тебе поховають під сотнею банів,
У спамах залишать до пороху тліть.
Сиди ж но, продовжуй на тому дивані.
Де всі твої дії у слові «хотіть»
Жалійся на швидкість чи тупість відосів,
Та поки жереш оце жменями ти -
Хтось тупо пахає й нічого не просить,
Не просто прожити, - чогось досягти.
Продовжуй тупити в экран монітора,
Закинуть тебе десь у ящик G-mail.
Хто зміг і не здався скандуєш: «потвора».
І кожен трудяга для тебе «єврей».
Ти тонеш у ліні, в рекламі з мережі,
За ковдру тобі вже давно інстаграм.
Для тебе фейсбук це частина одежі,
Здається, мінять щось настала пора!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020
Мені так погано, Мамо!..
Пробач за цю слабкість, прошу.
Та щойно прокинувшись, рано
Я біль цей нестримний ношу.
Так серце стискає у грудях,
Безоднею сотень невдач.
Ненависні вбивці усюди,
Скажи своє: «Доню, не плач».
Мені так погано, Мамо!..
Побудь коло мене хоч мить.
Тобі ж колись було так само,
Коли перестане боліть?
Дорослість, а я не готова,
І ноги ламає цей світ
Я рани загоюю й знову,
Роблю свій невпевнений хід.
Знов схибила, ще раз, о боже!
По колу блукатиму знов.
Я більше вже, чесно не можу
«Подужаєш, люба» - промов?..
Минають роки, чим не драма?
Безвихідь - життя не дає.
Мені так погано, Мамо -
Скінчилось дитинство моє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
Про твої очі, я б знімала кінофільми
І в кожнім кадрі, мала б щось нове
Такі бездонні, темрява суцільна
Мене все манить, манить і зове.
Там кожна мить, безжалісна, згублива
П‘янким туманом стелиться до ніг
Такі пікантні, навіть трохи хтиві,
Вони вартують сотень тисяч втіх.
Про твої очі, я б писала вірші
Брунатно-милі, каро-золоті
Я так боюсь що станеться найгірше -
І я пірну бездумно в очі ті.
Про твої очі, музику б писати
В них біль і бій, з минулого життя
Не треба, чуєш, погляд свій ховати,
Коли в очах твоїх блукаю я.
Блакить очей, що в пошуках прибою
Тебе тримає міцно у думках.
Давай на мить дозволимо з тобою
Моїм очам пристать в твоїх очах?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
Відображенням дня,
Віддзеркалює місяць.
Він чека до рання,
На незмінному місці.
Він все бачив і чув,
Мою правду він знає
Так шкода, ти забув,
Все що ми обіцяли.
І під небом отим
Знов зустрілися очі,
Ти казав не спіши,
Зробить час, що захочеш.
Та минають роки,
Ми без руху на місці.
Десь є я, і десь ти
Та ніяк не сумісно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020
Мне больше не нужно,
Что б ветром, да косы,
Закаты в плену у объятий твоих.
Озвучены были давно все вопросы.
Ответом - молчание на каждый из них.
Мне больше не нужно
То звездное небо,
Сияние луны, лишь для нас для двоих.
И как вообще верить могла во всё слепо?
Где ложь просочилась? В какой это миг?
Мне больше не нужно
Пустых обещаний.
Немножечко «недо» все было у нас.
Стою пред тобой, и наверно, прощаюсь.
Поверь я ушла, да ушла, не сдалась.
Мне больше не нужно
Борьбы и иллюзий.
Один не воюет на поле любви.
Да что там? Один и не справится с грузом,
Который лишь двое могли понести.
Мне больше не нужно,
Чтоб ты на рассвете
Касался моих обнаженных плечей.
Свободен, мальчишка, а басни все эти
Рассказывай той, кому будет нужней.
Мне больше не нужно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889861
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.09.2020
Слишком стар умирать молодым,
Слишком юн, что бы думать о завтра.
Ты сквозь годы остался таким,
До последнего снятого кадра.
Слишком горд чтоб сказать извини,
Слишком молод, откуда тот опыт?
А в ушах беспробудно звенит,
Пару строк под биты, от кого-то.
Слишком хочешь, того что нельзя
Слишком мало для этого сделал
Цели медленно в пропасть скользя
Ранят душу до дрожи по телу.
Слишком глуп, что б пытаться любить,
Слишком лжец, прикрываешься правдой
Не твоё по течению плыть,
Но бывает, что в жизни так надо.
Мое небо, ты где-то под ним
Ночь готовят для ложе закаты.
Слишком стар умирать молодым...
Слишком юн, что бы думать о завтра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888956
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.09.2020
Пора зриватись у політ,
Туди де дощ, зірками крапа.
Крізь ту плеяду в інший світ,
Сьогодні нам не треба мапа.
Ми над маківками планет,
Досита душу нагодуєм.
В пустелі Всесвіту намет
Поставим, там і заночуєм.
І будем бачить дивні сни,
Нас колисатимуть планети.
Своїм звучанням голосним,
Їм будуть грати в такт комети.
І ми влаштуємо пік-нік
Посеред тисячі галактик,
Традицію на кожен рік
Скажи, не проти влаштувати?
Шляхом Чумацьким пройдемось,
Вже як вертатимем додому.
Назустріч може йтиме хтось,
Та є лиш ми у світі тому.
Це наше місце, назавжди,
Самій дійти сюди не вдасться.
Тут вперше був зі мною Ти,
Тут вперше Я відчула щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
Зрікаються лиш тих, кого не люблять
Хто каменем тяжіє на душі.
До них не йдуть за поцілунком в губи
Щоб смак надовго в пам’яті лишить.
Зрікаються лиш тих, кого не хочуть
Хто навіть подихом уміє розізлить.
З такими - не проводять літні ночі,
З такими сум, охоплює за мить.
Зрікаються не тих хто помилився,
Не тих хто має на прощення шанс,
Не тих хто в очі пристрастно дивився,
Не тих хто до кінця стояв за «нас»!
Зрікаються не тих, кого любили,
Не тих хто руку крізь роки тримав.
Не тих брав свої останні сили
Всього себе, не тих хто віддавав.
Й хоч я була, любов тобі і віра.
В мені хоч бачив щастя незимне,
Хоч бути разом все життя хотіли,
Та зрікся ти без сумнівів мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Не твоя й не чужа - позичена
Тимчасово в твоїх руках.
І така ж як і ти - пригнічена,
Теж блукає в своїх думках.
І у очі тобі, не дивиться
У вигнанні стежками снів,
Лиш на ранок з тобою ділиться,
Щоб побути там теж схотів.
На слова вона трохи жадібна
Ніби люд не цікавий їй
Та з тобою нестримно лагідна,
Ти остання з її надій.
Тобі вірить, тобою дихає
Та й не знає, що ти - чума
Що втамовуєш голод втіхами
Всю допив, і на дні - нема.
Ти без просу забрав, подавлену
Хоч вона не хотіла йти
Шкода душу ще юну, зваблену
А на тіло, й не глянув ти.
Не твоя й не чужа - позичена
Вся в тобі була, ех, дарма!
Чи сама, чи тобою знищена,
Тліє в часі тепер сама...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
23:45 вроде лучшее время
Что б встретиться с музой,
Вдвоем посидеть.
Себе перенять её вечное бремя,
За счастьем в погоне пытаясь успеть.
23:45 как находка поэту,
Ведь темная ночь на его стороне
И шепчет упавшей звездой по секрету
Свои мемуары о будущем дне.
23:45 это время принятий,
Обдумать бы день, все что делалось в нем
Кому то дарить еще больше объятий,
И вычеркнуть тех, кто уже не при чём.
И в новое утро, шагнув без оглядки
Навстречу ошибкам своим, я опять
С судьбой поиграю нелепо, да в прятки,
Пока не дождусь 23:45.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877045
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.05.2020
Ти так тягнеш мене на дно
А я думала нижче не можна
Це паршиве якесь кіно,
І фальшива в нім сцена кожна.
Ти так тянеш мене на дно
Обхопила все тіло глина
Я пручаюсь, та все одно
Молиш ти про «іще хвилину».
Ти так тягнеш мене на дно
Відпусти, будем жити двоє
Смакувати сухе вино
З кимось я, ну і хтось - з тобою.
Ти так тягнеш мене на дно
Один одного вже не чуєм
Ми ж дивились в одне вікно,
А тепер - як чужі ночуєм.
Ти все бачиш? Авжеж, давно!
Не ховай же від правди очі.
Ти все тягнеш мене на дно
Так, та я - на поверхню хочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Сьогодні ти підкориш цілий Всесвіт
А завтра в душу стукає "ніщо".
Мені, ця пустота давно вже лестить,
Отож скажи, тобі вона нащо́?
Ти так давно в обіймах тої тиші,
Ніхто не зна, який насправді ти
І звеш когось, і ніби треба інші,
Йдучи кудись, не знаючи куди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Ведь я всего лишь странник одинокий
Мой океан проклятье для меня.
Волной теченье, хлещет так жестоко
И я не жил, поверьте мне, ни дня.
Под жгучим солнцем умирал от жажды,
И в плен взяла солёная вода.
На берег суждено попасть мне дважды:
Где первый - был, последний - жду. Когда?
Меня луна ласкала среди ночи,
Сквозь темноту указывая путь.
Но он увы, был бременем пророчим,
Жаль что с него, вовек мне не свернуть.
Я сыт сполна скитанием напрасным
Все жду момент, спустивши паруса.
Своей судьбы - массовка я, учасник,
Хоть Бог её - владеньем обещал...
И вот однажды, фатум мой жестокий,
"Добро пожаловать ну сушу" прошептал,
Ты не один. Уже - не одинокий.
И вмиг Шопеном грустно заиграл...*
* Фредерик Шопен, композитор, автор "Сонаты для фортепиано № 2 си-бемоль минор", состоящей из 4-ех частей, 3я часть из которой является похоронным мершем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869735
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.03.2020
Рученьки терпнуть, злипаються віченьки,
В горлі першить і першить.
Вдень працював і молився всю ніченьку
Як би COVI не вхопить.
Горе усім, на роботі в безвиході
Масок тих, спреїв нема.
Далі виконуєм "бабушок" прихоті,
Мов назріває війна.
Графік хоча б на коротку годиноньку
Важко чомусь скоротить,
Я ж усього лиш маленька людинонька
І без хвороб хочу жить.
Люди, скажіть, чи такі вже погані ми?
Чом не для нас той закон.
Знову я рідним дзвоню з побажаннями,
На Київстар й Водафон.
Милі мої, я вас прошу лишайтеся
Вдома, не варто блукать.
З дітьми своїми повчіться, пограйтеся
Спробуйте час не втрачать.
Це ж бо не смішно, довкола трагедія
Світом блукає чума.
Досить вам гратися, любі, в комедію
Жартів тут зовсім нема.
Сидячи тут на роботі, дивуюся,
Як ігноруєте це.
Парочки далі муркочуть, цілуються
Геть не ховають лице.
Люди старенькі, в тролейбуси з тачками
Їдуть провітритись десь.
До операторів, просто з балачками
Чи, прочитать смс…
Боже, якщо ти нарешті почув мене,
Дай їм терпіння хоч грам.
Видно що кимось було це задумано,
Й ми заслужили цих драм.
Скільки ж на ниточці цій я висітиму?
Тихо з роботи піду.
Краще здорова удома сидітиму,
Ніж за грошима - в біду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2020
Порожня кухня. Ніде йти.
Посеред столу кусень хліба
Що хочу в ньому я знайти?
Невпино дивлячись на скибу.
Розстанув в часі аромат,
Просякла злидняво скоринка.
Не можна довго так чекать,
А все жду, іще хвилинку.
Його, колись смачнючий стан
Полоном пліснява вхопила.
Утрапив сам у свій капкан
І в нім лишив останню силу.
Порожня кухня. Ніде йти.
І поруч сохне кусень хліба
Я досі хочу щось знайти,
Дивлюсь на загрубілу скибу.
Такий черствий, як той шматок
Твій сморід душить до блювоти.
Нема заплутаних ниток -
Тепер я точно знаю хто ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020
Мовчи. Ні слова про кохання.
Тебе я бачу геть наскрізь.
Міцні обійми. Біль. Вигнання.
А бу́ло ж радісно колись.
Мовчи. Не грай зі мною в дружбу.
Ця посмішка - пустий макет.
Ти ж, атеїст на божій службі,
Ти, в шафі схований скелет.
Мовчи. Не вірю, що знайомий.
Байдужий ти мені, радій.
Бо всі слова, в сльозах солоних
Лежать в уламках наших мрій.
Мовчи. Прикинься невідомим.
Спина́ до спи́ни, я і ти.
Обом давно пора додому,
Між нами - спалено мости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020
Ночной маяк, всего лишь указатель,
Который направлял на верный путь
Ты для меня не больше чем предатель
С сего пути пришла пора свернуть...
Далекий свет, который с неба манит
Такой холодный, где ж твоё тепло?
Жаль что тогда, за мелочью в кармане
Не слышно было что ты за говно.
Какой же нас встречал закат прекрасный
Восторг о том, что новый день придёт.
Жаль что тогда не предалось огласке
Что ты обычный, подленький урод.
А я такая, - таяла, сияла
Цвела и пахла прямо на глазах
Расстроилась, когда понятно стало
Что ты герой, да только на словах.
Иди же прочь, да что, вали ты к черту!
Шагай пока до пекла не дойдешь.
Конец рассказа. Листик перевернут
Таким как ты меня, уже не проведёшь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869485
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.03.2020
Сама себе, заковуєш в кайдани.
Скандуєш "Хочу волі, де вона?"
І прагнеш долі Д'Арк, чи Роксолани
Щоб в честь твою почин взяла війна.
Ти мрієш жити у книжковім світі,
Бо тісно тут, в реальності, душі.
Щоб кожен день в пригоди оповитий,
Й читать тобі ж присвячені вірші.
Ти хочеш руку тиснути Шевченку,
І пити чай із Байроном в саду.
Ти хочеш мати цілу картотеку
"Митців, до кого в гості ще зайду".
Давно свої б, тобі розправить крила
У світі іншім, іншім і новім
І щоб Далі, замурзаний акрилом
Приходив за натхненням у твій дім.
І попри все, живеш ти далі прісно,
Рішучість то не зовсім твій девіз.
Душа кричить, думкам давно затісно.
Все ждуть твоїх пакованих валіз.
Та ти себе закула у кайдани.
Сама ж у себе волю відняла,
Думками, що міняти щось зарано -
Своє життя на муки прирекла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2020
Я писала тобі. Мені важко.
Мов отрута пекуча, чому?
Знов тримаю надщербану чашку,
Що колись дарувала йому.
Я писала тобі. Мої вірші.
Та ніколи ти їх не читав.
І мені ти щоночі у тиші
То являвся то знову зникав.
Я дивилася прямо у очі.
Погляд мій говорив: я люблю
Ще секунду тебе, я так хочу
Та самотньо тут знову стою.
Я писала тобі. Вже всерівно
Тобі інша вигадує текст.
Як і я, вона вірить наївно
Що приручать тебе смс.
Я писала тобі. Відпустила.
Відродилась і далі живу
І розправлю закохані крила
Не вві сні як тоді, - наяву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2020
Дивний зимовий ранок.
Місто в обіймах тиші.
Холод - такий сніданок.
Рік металевої миші.
Ніби усе поснуло...
Де ж ті пропали люди?
Їх ніби геть не бу́ло...
Пусто і сіро всюди.
Дурість, коли обрав ти
Сон для свого дозвілля.
Просиш "не смій чапати"
Це ж бо святе, неділя.
Друже, рятуйся, номо!
Ліжко і лінь - згубливі.
Час не марнуй, не думай,
Просто ставай щасливим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2020
Україно моя, кохана,
Джерело моїх сонячних мрій.
Я не дам тобі здатись так рано,
Я з тобою, рідненька, не смій!
Україно моя, щаслива,
Хай гартують ці біди тебе.
Як погода ж бо доля мінлива
Не таке вже велике цабе.
Україно моя, ще юна
Героїня ти сотень пісень
Так удар же давай по струнах
І вдихни аж до повних легень.
Україно моя, найкраща
Не втечу, щоб чекати змін
Не залишу саму, нізащо
Будем разом вставати з колін.
Україно моя, єдина
Не покине тебе твій народ!
Час незгоди побачиш, сплине
Вільно житимеш без перешкод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2020
Ніколи, чуєш, не кажи ніколи,
Дива стаються в будь-якім житті.
Бо карма любить вчинки «по приколу»,
Їх не уникнуть в жоднім укритті.
Ніколи, чуєш, не питай навіщо,
«За що це все?» не смій питати теж.
Не варто порпатись у хламі із горища
Ти відповідь всерівно не знайдеш.
І пам‘ятай, що «за́вжди» теж не вічне
Його не втримать навіть у думках.
І в кожнім «обіцяю» зміст комічний,
Що гине мляво в прожитих роках.
Ніколи, прошу, не кажи ніколи
Не грай в слова за щось, і просто так.
Усе мінливе, все що є довкола
Й не варто зарікатися ніяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2020
Зимовий ранок. Рання рань
А я крокую на роботу
І в мене сотня запитань:
Чого це я? Чого в суботу?
Я так втомилася, та йду
Бо треба стаж, чи може гроші
Горіть прокляті ви в аду
Робочі дні, мої хороші.
Та я жартую, що ви? Ні!
Обожнюю свою роботу.
Раз в тиждень паузу б мені
Днів сім, включаючи суботу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
Ми програли у карти любов,
Один одному просто програли.
По сценарію час нам ішов
В ногу з ним підкрадались скандали.
Знов за картою карта і все,
Як по колу: Хто правий? Хто лівий?
Цей супротив собою несе
Лиш союз тимчасовий, сумнівний.
Так погрузли у грі, боже мій!
Ні перерви, ні часу пожити.
Ти казав мені: «Тільки не смій,
Когось іншого так полюбити!»
Ти казав іще: «Це назавжди»
Та колода так швидко скінчилась.
Все програла, нема куди йти
Один хід, все що нам залишилось.
Кинув карти і просто пішов,
Хід не в силах зробити останній.
Ми програли з тобою любов,
Бо не любить азарту кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
Це справжнє, щире почуття.
Люблю тебе, коли щасливий,
Коли наладилось життя,
Коли твій погляд ніжно-милий.
Люблю коли усе окей,
І ти - герой в очах у неї.
Коли на думці сто ідей,
І ніби, виграв в лотерею.
Благаю, завжди будь таким
На цім шляху так мало щастя.
Не смій ділитися ні з ким,
Якщо тобі, звичайно, вдасться.
Це справжнє, щире почуття,
І в день ясний, і в темінь ночі
Я поруч буду. Тихо я.
Щоб щастя ваше не зурочить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020
Була рабинею, в твоєму королівстві
В кайдани скута, далі від жалю
А ти й не зчувся, як здійснилось вбивство
І вбито душу світлую мою.
Була тобі потіхою на вечір,
Безжально одяг рвав на сотні шмат
А зранку голі й закоцюрблі плечі
Вертав до тих холодних ржавих ґрат.
Я попри все від величі п‘яніла,
Адже король, мене собі обрав!
Хоч він жадав лише гаряче тіло,
Й як я його, - мене він не кохав.
Шкода що я так пізно зрозуміла,
Мій сплинув час, набавився король.
Чи Вашій Світлості тепер уже немила?
Чи у житті його, скінчилась моя роль?
І як усі, покинута, самотня,
Вигнанкою пішла в далекий путь.
І я клянусь надалі, від сьогодні
Мене в кайдани вже не закують.
І хоч яка вона не буде гарна,
Навік зречусь, до скону власних днів.
Любов ота - ілюзія примарна
Із вільних духом створює рабів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2019
Десь серед нас, десь поряд тут
Чутки жахливі йдуть і йдуть,
Що поруч - дівчина жила,
Та гарна, ввічлива була.
І наче добре все було,
Дівча росло собі й росло.
І вже як зовсім підросла
Біда у дім її прийшла.
Ще грім не встигнув прогриміти -
Вдалось їй СНІДом захворіти.
І плинув час, прийшла весна,
Вона ж - дівчина, не одна.
Так сталось, однієї днини -
В ній б'ється серце нової людини.
Почула це й мов заспівала
(Бо про хворобу ще не знала).
Прийшов той час, з'явилось немовля
Вона йому з любов'ю промовля:
"Люблю тебе, мій сину, моя пташко"
Заходить лікар, тай до неї тяжко:
"СНІД... СНІД..." і знову:
"І ви й дитина нездорові".
"Що?... Що?..." зірвалось з її вуст.
"Але не знала я, ... я чесно!... я клянусь..."
Мале не розуміло, лиш дивилось,
А в неї - ... В неї серце зупинилось.
Та хто ж бо винен в цьому горі?
Чи хто хотів такої долі?
Шкода, що лишиться дитя,
На зле гоніння й побиття.
Життя йому не медом буде
Хоч він - не винен в тому, люди!
1 грудня, 2008 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2019
Не будь дурепою, шановна,
Не вір тому, чого нема.
Ілюзій завжди буде повно,
А ти ж - залишишся сама.
Не будь причепою, миленька,
І не біжи за ним у слід.
Почуй, що говорила ненька,
Обдумуй кожен нОвий хід.
Не будь наївною, красуне,
Твій щит - то змучена душа.
Хутчіш збирай замовкші струни -
Назустріч долі вирушай.
Не будь дурепою, шановна,
Обравши шлях не сходь з путі,
Бо шанс нажитися наповну
Дається раз у цім житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855368
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2019
Живеш? Живи!
Не порпайся у бруді,
Не зраджуй мрії, до якої йдеш.
Живеш? Живи!
Бо ми - маленькі люди,
Інакше нас ніяк не назовеш.
Живеш? Живи!
На втіху не надійся,
Бо пристань то для млявої душі.
Живеш? Живи!
Печалям в очі смійся,
І сліз не лий, нехай їх ллють дощі.
Живеш? Живи,
Кому крім тебе жити?
Тим неповторним, вільним тим життям.
Кому іще судилось так любити?
І світ доводить вміло до пуття?.
Живеш? Живи!
І як поблякнеш духом,
Не смій схилить додолу голови.
Бо будуть ще від долі завірюхи,
Ти лиш живи! На зло усім живи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2019
Прошу, не змушуй помирати...
(Хоч ти давно убив мене)
Не має сенсу знов тікати,
Бо це - ніколи не мине.
Прошу, не розкурочуй душу.
Це цвинтар тих, минулих мрій
Від них відмовитися мушу,
Та виправляти щось не смій!
Прошу, щоб не дививсь у очі
Давно вже їхній щезнув блиск
Слізьми залиті темні ночі
Який тобі і з цього зиск?
Прошу, щоб не тримав за руки
Не надихав життям щораз
Бо ти моя нестерпна мука,
Я ж - лиш одна, з твоїх прикрас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2019
Я нашла их совсем случайно
Под листом чуть завятшей липы
Между веточек розы чайной
И кому говорить спасибо?
Я нашла эти чудо-зерна
Я не знала они откуда
Был волнением взгляд наполнен
Их ростить и лелеять буду.
Им себя отдала до капли,
Их растила в любви и ласке
Для врагов - стала острой саблей
На ночь им я читала сказки
Помню все, первый лучик солнца
Тот в котором они купались.
Аромат, что рекою льется
Растворяя в себе печали.
А когда получив плоды я
Насладиться собралась вскоре
Поняла что они другие,
И меня охватило горе.
Столько силы в одной увязке
Не жалея себя давала.
Жаль, не видела эти маски,
И про них ничего не знала.
И оставила всё напрасно,
Те плоды не любовь, а гадость.
И агония вмиг угасла,
Мне оставив одну лишь слабость.
Ожидания пали крахом.
Пустота овладела мною.
Для меня обратившись страхом
«Ничего» принесла с собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854183
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.11.2019
Эх ты, понедельник! Бесстыдник такой!
Ну как ты бессовестный можешь?
Тревожить мой сон, и воскресный покой,
И радость от праздников тоже!
Я знаю, тебе побыстрей бы начать,
Трудиться во благо народа.
Вот сколько живу, ты не можешь мне дать,
Хоть грамма вдохнуть кислорода.
То в школу летела на восемь утра,
Тетради во сне собирая.
То бац! И на пары бежать мне пора
И как это так? Я не знаю.
Эх ты, понедельник! Упертый как пень!
Кружишься назойливой мухой,
Никак не пойму я, ну что ты день,
Так бесишь своей показухой.
Работай себе, ты же первый всегда,
И взялся ты только откуда?
Ни пользы субботы, ни пятниц вреда
Ты просто обычный зануда.
Эх ты, понедельник, бесстыдник такой!
Опять меня утром разбудишь.
Хоть рушишь все планы небрежно собой,
Меня ты - по прежнему любишь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854080
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.11.2019
Догорають паперові мрії
І мені не залишилось слів.
Я по вітру їх усі розвію
Так як ти, колись цього хотів.
Догорають зраджені надії
Попелом зникають на очах.
А мені б хвилину ще помріять,
Про усе не сказане в словах.
Догорає час мій в цьому світі
Стрімголів несеться до кінця.
Як на зло летить з попутним вітром,
Все вертає на свої місця.
Догорає, тліти не посміє,
І тепер чудово бачу я:
Догоріли паперові мрії,
З ними юність згинула моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2019
Моргали зорі, сяяли мені
І падали прямісінько в долоні
Ті, що на чорнім, темнім полотні,
Де Всесвіту невидимі кордони.
Моргали зорі, сяяли всю ніч
Крізь Шлях Чумацький падали до долу
А ми зустрілись знову плІч-о-плІч.
Й до ранку гомоніли мов ті бджоли.
Моргали зорі, сяяли і все
Так чудернацько ставши у сузір‘я.
Ти ніжно пестив коси і лице,
Без тих казок, без того марнослів‘я.
Моргали зорі, сяяли б і ще
Та їх прогнав із небосхилу ранок
Під бузини розквітнувшим кущем,
Цілунок був - не було обіцянок.
Моргали зорі, сяяли. Вже - ні.
Без них не буде біше тих побачень.
Тобі - чужа, а ти - чужий мені,
Цього нам двом ті зорі не пробачать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2019
Память горечью вновь кусается,
Шрамом выжженным на руке.
Осень эта пускай останется
Среди записей в дневнике.
Я до ночи секунды меряю,
Без пощады к самой себе.
Мне б уснуть, и увидеть серию
Моих странностей о тебе.
Эх сознание, эх капризное,
Мой секрет у тебя в руках.
Не люблю - вожделею. Жизненно?
Но держу на семи замках:
Первый это словечка общества,
Что не нужен такой, грешно!
А второй - это слово «хочется»
И запретно для нас оно.
Есть под третьим замком страдания,
Их так много видала я,
Под четвертым чудное знание -
«Не судьба ты совсем моя».
Пятый даже не вспомню, что же там?
Глупый возраст, работа, дом?
Под шестым же - привычка глупая
Все откладывать на потом.
Нет в седьмом - ничего хорошего,
Хоть и пробую с этим жить.
Страх остаться ненужной, брошенной
Сей замок мне не даст открыть.
Так нельзя, понимаю, знаю я.
Семь замков лишь миражный щит.
Ты навеки мое желание,
Путь к которому мне закрыт.
Память горечью вновь кусается,
Шрамом выжженным на руке.
Осень эта увы останется
Просто записью в дневнике.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853879
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.11.2019
Мені розказувала мама,
Ту дивну казку перед сном.
Тихенько щоку цілувала
І гладила моє чоло.
Ця розповідь її цікава,
Щоночі снилася мені.
Я бачила все так яскраво,
Тож діло бУло на весні...
У сні моєму, майже всюди
Важка робота аж кипить
І трудяться довкола люди -
Не зупиняючись й на мить.
Й біжить до них мале дівча,
В руках несе кульок з обідом.
Там її мама зустріча,
А ще, стрічають баба з дідом.
Отак раніше - день у день,
Сім'єю соняшник сапали,
Під ніс мугикали пісень,
ЯкОсь ті гроші йі заробляли.
А ген за полем, в толоці
Велику череду ганяли.
Корови аж по два відра
Хазяйкам молока давали.
На осінь - рвали буряки,
Руками голими збирали.
Їх не ховали у мішки,
В причеп, на трактор закидали.
Пшениці, Боже, повен край,
Ще гречка, і ячмінь кусючий,
І яблуками злито гай,
На нашій на землі родючій.
Мені розказувала мама,
Ту дивну казку перед сном,
Я зараз розумію прямо -
Для чого це тоді було.
Щоб я із самого із малку,
Ввібрала істину одну,
Щоб край я свій кохала палко,
І пам'ятала ту весну.
Щоб люд наш поважала вічно!
І цінувала їхній труд.
Я заявляю це публічно:
"Трудяги скрізь не пропадуть!"
А в селах, то кажу я щиро,
Самі лишень трудівники.
Які у них двори красиві,
Які шикарні квітники!
Такі в нас люди працьовиті.
Такі от - з ніг до голови.
Мені приємно розуміти,
Що я така сама як ви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853283
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.10.2019
А я вродилась тут, посеред степу
Одягнена в осінній жовтий шарм.
Вуста рожеві, очі - колір неба
Душею вільна, як писав Кобзар.
А я зросла у Центрі України
Мої батьки це мужній наш народ,
Вони мені і друзі і родина.
Вони мій шлях, без бід і перешкод.
А я живу, за п'ять рокІв століття,
Така ще ніби гарна, молода.
Та й вдягнена у одяг, не в лахміття,
Постава горда з нею і хода.
Моє ім'я то ціла казка буде,
Таке просте й знайоме те ім'я.
Як раз почуєш - більше не забудеш,
Бо звуся Виноградівкою я.
Я - українка, правда, з діалектом
Хоча вимова все іще дзвінка
Павла Ткаченка стала я проектом,
Його ідея і його донька.
Мене назвали в честь садів розлогих,
Де в кожній гроні сонця заграва.
Квітками злиті всі мої кордони,
В вітрах звучать усі мої слова.
Я маю вулиць цілих три стареньких
Зелений Гай, Центральна і Молода
Ой! Молодіжна, помилилась, ненько!
Та хто ж до змін тих швидко так звика?..
Ген там, де гребля - па'ятаю ферму,
Якою ж я хазяйкою була!
Куди втекли всі? Що їм зараз треба?
Невже погано молодь та жила?
Ще чую, запах печеного хліба,
Мука свіженька - прямо із млина.
Удома ввесь порізаний на скиби -
Його малеча смачно намина.
От зараз я, сиджу сама у полі
Дивлюсь на себе і не впізнаю.
Тут все ж моє, ці верби, ці тополі
Як і раніше - щиро їх люблю.
А мої друзі, друзі мої, люди!
За роком - рік, лишаючи саму,
Мене лиш обіцяють не забути,
І в гості не приходять, та ж чому?
Ні, я ще розгуляюсь, підіймуся,
З колій устану, гордо буду жить.
Допоки тут - за кожного молюся,
І кожного сильніше ще любить...
Панове, милі, що хочу сказати,
Сьогодні - в День Народження села,
Про Виноградівку повік не забувайте,
Щоб в серці кожного із земляків жила.
Давайте славить бАтьківщину рідну,
Нехай на радість людям процвіта!
Багато щоб жила, ніколи бідно,
На многії і многії літа!
12.10.2019рік
(До 95 річниці моєї Малої Батьківщии)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853279
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.10.2019
Болить душа за Україну,
Мені не страшно, я - боюся.
Я з вами, я вас не покину
За нас, за неї помолюся.
Болить душа за Україну,
О, люди що це з вами? Що?
Ви ж будували Батьківщину,
Тепер вбиваєте, нащо?
Болить душа за Україну,
За вщент розтрощений майдан.
За кожного хто там загинув,
За наш - Небесний талісман.
Болить душа за Україну,
Чого іще мені чекать?
Поглянь навкруг самі руїни,
Усе в скорботі, у вінках...
Болить душа за Україну,
Та не зламати цей народ.
Живий допоки, не загине
Останній в світі партіот.
Балить душа за Україну,
Її ще слава прогримить.
Відродиться, кайдани скине,
І вільно буде далі жить!
Вересень, 2016 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852550
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.10.2019
Так довго малювала я
В своїм альбомі, все що бачу.
Скінчилась фарба геть уся,
Лиш маю тюбик помаранчу.
Але чи вистачить його?
Хоча, ще чорний залишився,
І трішки синього, ого!
І білий колір десь з'явився.
Тож хай мене думки ведуть,
Нехай самі усе малюють.
З мольбертом пензлик, в добру путь.
Нехай фантазії дивують.
Я серед тисяч дивних форм,
Такого зараз намалюю:
Десь море присипляє шторм,
Десь вітер ніжно степ цілує.
Я намалюю сто дерев,
І кожне в різному наряді,
Котрих нема ні в королев,
Ні у мундирів при параді.
Я дам життя ранковим дням,
Туманам сірим, загадковим
У небі сяючим зіркам,
Нехай стають сузір'ям но́вим.
Я намалюю небо. Так!
Безмежне, синє і глибоке
А в небі - сонячний маяк,
Щасливий, хоч і одинокий.
Я намалюю геть усе,
Прикрашу листя помаранчем,
І гордість змовкнувших пустель,
І гори, що стоять ледачо.
Таких ідей не мала я,
Таких не бу́ло в мене досі,
Спонтанна витівка моя,
Назву її "Найкраща осінь".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852295
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.10.2019
А в мене є, одне лишень бажання,
Воно для мене над усе, важливо.
Мені не треба вічного кохання
Одна би річ була для нас можлива.
Я хочу знати, що на цьому світі
Могла би бути поруч із тобою.
Тендітно, ніжно, мов квітковим цвітом,
Могла б навік ділитися собою.
Мені б почуть, що я і ти - це правда,
І що колись, ця думка стане вільна.
Нехай не тут, нехай це буде завтра
Та я втону, в міцних твоїх обіймах.
А в мене є, лише одне бажання
Воно для мене над усе важливо
Мені не треба вічного кохання,
Та я усе ж надіюся на диво...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2019
Ми не герої кінофільму,
Не підбирали образ нам.
Не з гонораром, добровільно
Тобі - себе усю віддам.
Ми не учили вперто ролей,
Не знали що куди і як?
Не було кодів, чи паролей,
Ми були разом просто так.
Ми не писали той сценарій,
На нас не гиркав режисер.
Не було вбивці у підвалі,
Ніхто в сюжеті не помер.
І в цій історії, можливо,
Нічого б зовсім не було
Якби життя, спонтанно, хтиво
Мене з тобою не звело.
Ми ніби й «так», але далеко.
І це любов, а може й ні
З тобою неймовірно легко,
Та, - не судилося мені.
Ми не герої кінофільму,
Не вибирали ролей нам.
Самі по собі, добровільно,
Ми в’язні прісних мелодрам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2019
І заграє променем
Сонце із небес.
Ніби в печі доменній
Світ палає ввесь.
Отаких от дивностей
Довго не було,
То в усій чарівності
Літечко прийшло.
Аж під сорок градусів
Цельсій підлетить
І немає радості,
І нема як жить.
Ми навіть по радіо
Кликали дощу,
Зараз виноградину
В річці полощу.
Не рятує магія
Вуду і відьом,
Тиждень поливаю я
Ввесь садок відром
Де ж то таке бачили?
Що то за закон?
Може в того дощика
Є хоч телефон?
Я б його покликала
Хоч би в смс,
Бо його очікує
Кропивницький ввесь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851522
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.10.2019
Моє життя в руках у того ката,
Котрий не зна ні правди ні жалю.
Він лезо лиш підточує завзято,
Жде голову відтяти щоб мою.
Все дивиться прямісінько у очі,
Пропалюючи наскрізь до дірок.
А я ж пожити ще хвилину хочу!
Та він плював на стан моїх думок...
Підходить ближче і хапа за плечі:
«Твій час настав», зірвалася сльоза.
І не спасе мене ніяка втеча
Ще й в небі затянулася гроза.
Останній подих, і нема нікого...
Ніхто і попрощатись не прийшов.
І марно зараз вірити у Бога,
Чи сподіватись на його любов.
Фінальна сцена, він пускає руку.
Останній раз на світ я подивлюсь,
Жага пожить - моя остання мука.
Навік отут безпомічно лишусь.
Іще одна, в колекцію узята,
Хвилинну втіху вбивці принесла.
Моє життя було в руках у ката
Сама ж йому життя те віддала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2019
Йду у слід з паралелями колій
За плечима вже сотні адрес
«Я тебе не любила ніколи» -
Набираю просте смс.
Я тебе не любила, не вміла.
Мені байдуже де ти і з ким
Бо любить можна душу, чи тіло,
Не того, хто господар над ним.
Я тебе не любила, навіщо?
Моя доля то інший, мабуть
Він інакший, не кращий чи гірший
Просто є - і у тому вся суть.
Я тебе не любила, не знала,
Що залежна від тебе уже
Де ж байдужість поділась? Пропала...
І життя мені стало чуже...
Вберегтись не зуміла від болю
Румію так ясно тепер -
Я тебе не любила ніколи,
Я безмежно кохала тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2019
Так давит груз застывших отношений
И правды нет в заплаканных глазах,
И нет спасенья от непринятых решений,
И слышно боль в несказанных словах.
И мне не в мочь, осилить эту ношу
Мне не уйти куда-то в никуда
А ты такой, со всех сторон хороший,
Каким ты не был раньше никогда.
И каждый день чем предыдущий «лучше»,
Мне не унять разгульную печаль.
Тебя держусь, но чемодан - без ручки
Нести - нет сил, а распрощаться жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851225
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 12.10.2019
Ти не можеш утікти,
Навіть не старайся
Ну а як зберешся йти,
То не закохайся!
В очі сині, у мої
В посмішку шалену
В жарти дикі та смішні -
Їх мільйони в мене.
В хитрі погляди - такі,
Що життя міняють
І у фразочки різкі,
Що із вуст втікають
У обійми у міцні,
Кращі всіх дарунків,
В них захочеться тобі
Пристрасних цілунків.
Не дивися навкруги
Не шукай рятунку
Бо по вуха уже ти,
В повному ґатунку!
Ні, не зможеш утікти,
Серце не дозволить
Як не пробуй, але ти
Не втічеш на волю...
Бо життя то дивна річ,
Як ти не пручався,
Був в думках і день і ніч -
Взяв і закохався!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2019
А я зросла у самоті
На музиці химерних бардів.
І з ластівками на хвості
Отак й пішла за першу парту.
А я зросла у самоті,
В компанії віршів Шевченка
Вони життєві, саме ті,
(Як фільми, студії Довженка)
А я зросла у самоті,
Мені Хмельницький був героєм
Й не думала, що десь в житті,
Я просто стану отакою.
А я зросла у самоті,
Так швидко юність наздогнала
У тому ж самому взутті,
Вона прийшла і в мить сконала.
А я зросла у самоті,
Життя забрало навіть брата...
Вже стільки ро́ків в забутті,
Не в силах кращого чекати.
А я зросла у самоті,
Далеко й Бог і радна мати.
І повороти ці круті,
Я так втомилась оминати.
Мені в житті, на цім путі,
Нема де біль свій заховати,
Бо я зросла у самоті -
Самій судилось помирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2019
Ти мій бій, у котрому програла,
Ти війна, у котрій я здалась.
Ти повітря, мені тебе мало
Я б до тебе, але мені зась.
Ти герой, але іншу рятуєш.
Моє море і мій океан.
З ким тепер ти, скажи но ночуєш?
З ким ранковий стрічаєш туман?
Ти мій біль і мій гріх, моя рана.
Оберіг. Порятунок від бід.
Я не друг тобі і - не кохана,
Ти ж для мене - цілісінький світ.
10 серпня 2018 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2019
А ти у космосі і день і ніч мандруєш,
Сузір'ями засіюєш думки.
Тобі здається, ніби Всесвіт чуєш,
Рахуєш зорі в ряд і навпаки.
Основа віри, ціла епопея
Не хочеш ти людських страждань і бід
Орел і Овен, і Кассіопея
Мрійливо манять у небесний світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850570
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 06.10.2019
Думки рояться, наче дикі бджоли
Елегії наспівують мені.
Потухло сонце, темрява довкола
Роки вже на ворожій стороні.
Епоха гаджетів тримає у полоні
Свавілля всюди, мов ота чума
І в небо піднімаючи долоні,
Я прагну волі, та її ніде нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850453
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 05.10.2019
Тихо душить, тримає петлею
Кожна клята, в цім домі стіна.
Кожен день, ніби гра в лотерею,
Та безвиграшна завше вона.
Проживаю життя і не знаю,
Може хтось натискає "реплей"?
Обіцяю, я щось поміняю,
Та як тільки дістанусь дверей:
Знову бачу в ці стіни трикляті
Опускаються руки мої,
Ніби я у тій сірій палаті,
Де сидять лише кволі й дурні...
В цьому місці не вірять у Бога
Ні у що тут невірять, а то?!
Не покличеш на поміч нікого
Тихо сядеш у звичний куток,
Може трохи поплачеш, тихенько
Тонучи у бездонній тузі
Заховавши печалі у жменьку
Та вони розсипаються всі...
Їх збираєш, та кожного разу
Розумієш, не втримати... Ні!
Все, що вирвалось, скопом, одразу -
Приручить не під силу тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850451
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2019
Ти темрява - чорніша ночі,
В ній я - у розпачі стою.
Давай, дивись мені у очі,
Заглянь у душу у мою!
Мені вже не злетіти вище,
І вже не чутно серця стук,
Давай, підходь до мене ближще!
Відчуй той біль крізь дотик рук...
Не маю більше, що сказати
Забута ж мова бо моя
Давай, почни вже обіймати,
Тут так давно чекаю я!
Була б для мене ще надія,
Душа могла б ще розцвісти,
Та є примарною ця мрія,
Бо мною - вигаданий ти!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2019
Наскільки тяжко має тобі бути,
Щоб повністю, змінивсь орієнтир?
Щоб замість щастя ти шукав спокути,
Загоюючи шрамовий пунктир...
Наскільки тяжко, щоб зібрати речі,
Й світ за очі, у інший інтер‘єр...
Де знов розправиш закоцюрблі плечі
Де навіть совість більше не бар‘єр.
Наскільки тяжко, щоб ранкова кава
Та сама, мала зовсім інший смак.
І все раптово стало нецікавим...
Та що скажи тоді пішло не так...?
Ти не лякайся, все на краще буде
Твоє життя взяло інакший путь
Хоч ти десь там, тебе я не забуду
Якби й хотіла не змогла б забуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2019
Отступить от иллюзии! Отступить, ради истины!
И не трогает чувственность, и потеряна искренность.
Всё стучит в ожидании выбивая ритмически
Помогая решениям, но ведь мышца - фактически.
Это просто теория, варианты решения,
Игры разума: чувства все, все обиды, прощения.
Называйся кем хочешь ты, узнавай, все что хочешь знать...
Но, во век не получится. Человеком - тебе не стать...
октябрь 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850223
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.10.2019
Роки все продовжують тихо згасати,
Іще один нишком підкравсь на поріг.
Мені все доводиться дива чекати,
Тримаючи свій несвятковий пиріг.
Я стільки навчилась: спокою і злості,
Я стільки зробила, чи це не дарма?
Навчилась стрічати непроханих гостей,
Так щиро всміхатись, що вірю і сама.
Навчилась молитись сердешно до Бога,
Навчилась кохати безтями, до дна.
Навчилась свої приручати тривоги
І знаю, в усього єдина ціна.
То зовсім не гроші, то інша валюта,
І нею багатим є кожен із нас.
Чому ми тоді поспішаєм забути,
Про те що оплатою буде лиш час?..
Спішіть же вдихнути на повні легені!
Хутчіш поринути у но́вий політ!
Допоки є щось у худенькій кишені,
Й на картці років не скінчився ліміт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850221
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2019
Я горітиму в пеклі за тебе,
Навіть просто за думку саму...
Я персона «нон грата» для неба
Мені шлях у пекельну тюрму...
Лиш за те, що мені ти наснився
Гільйотина чекає, авжеж!
Чом у душу мою попросився?
У думки, і у спогади теж?
Голос твій і без меду солодкий
Я від нього сама не своя
За розмову, за вислів короткий,
Вік горітиму в полум’ї я...
Де-завгодно піду за тобою
Не шкодуючи ніг, буду йти
Шлях киплячою стане смолою,
Я ж дійду, бо чекатимеш ти...
Я горітиму в пеклі за тебе,
За хвилину з тобою, нехай!
Я навіки «нон грата» для неба
А без тебе, те небо - не рай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2019
Твій голос все манить,
Терзає невтішно.
Заводить все далі
В бездонну тугу
Такий незвичайний,
Не схожий на інших -
Ти просто зустрівся
Мені на шляху.
Цікавий і дивний
Сумний перехожий
Тікаєш від світу,
Але не втечеш.
Ти був ідеалом,
Чи просто так схожим?
І схожості тій -
Я не бачила меж.
Тікай же від мене
Щодуху! Щосили!
Мені не потрібна
Примара тепер.
І як я могла?
Ледь себе не згубила
Та вчасно той запал
Затих і помер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2019
І мені , у небі синім
Потьмяніли кольори,
Як почула: "Він загинув..."
Як дійшло, що то був Ти...
І мені потерпли руки,
Очі зли́лися слізьми,
Серце застогнало в муках -
Більш не стрінемося ми...
Відібрало миттю ноги,
Не здіймаючись з колін
В церкві, з криком, під порогом:
"Де ваш Бог, скажіть де Він?!"
Та у відповідь - мовчання...
Чи той Бог зумів почуть?
Чи він дав Тобі востаннє ,
З того світу зазирнуть?
Чи Ти чуєш кожен вечір,
Як до Тебе говорю?
Про тягар, котрий на плечах,
Чи про ту́гу про свою...
Чи ти бачиш як сумую?
Як пишу до Тебе я?
Чи так само Ти рахуєш
Зорі в небі до рання?
Час з Тобою швидко сплинув,
Нам пліч-о-пліч вже не йти...
Все змінило: "Він загинув..."
Як дійшло, що то був Ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849972
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.10.2019
А знаєш, я люблю своє село.
Воно усіх на світі місць миліше.
За рідний дім воно мені було.
І я за це - люблю його ще більше.
От приїздиш ти кожен раз сюди
(З автобуса так нудно йти самому)
А як захочеться свіженької води -
В Висоцького ж колонка біля дому.
Отут тобі сільрада, магазин.
І все рідненьке - прямо аж до болю.
І сервіс - кращий в світі лиш один
І продавчинь, в Ірини, і у Олі.
У школі - провели немало днів,
Та що ті дні? Тут аж роки минали.
Як не згадать про наших "старшаків",
Котрі в життя нас в "оружейці" зачиняли.
А що ми їли... Ммм! Я не брешу,
Таким навіть вельмож не годували
І ні до чого зовсім той фен-шуй
То труд був Лівашкевич баби Галі
Та що ті спогади, пробігли мимохідь,
А тут краса від краю і до краю
І так відмінно на природі посиді́ть,
То можна ли́́ше - на Зеленім Гаї.
У нас є й Дерибасівська своя.
Ставки довкола, цілий рік рибалка!
Тут кожен сантиметр знаю я
Бо це той край, де я зростала змалку.
Я щиро так люблю своє село!
А ще - люблю ріднесенькі Ромашки
Малими там, шукали НЛО,
В кущах, що біля хати баби Пашки.
О, рідна, Виноградівська Земля
Живи багато, без печалі й горя,
Сказати наостанок хочу я -
Життя у щасті - то є твоя доля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849971
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.10.2019
З першого погляду все починається
Слово від слова, від посмішки - сміх.
З першої зустрічі люди міняються,
Це не закон, та працює на всіх.
Часто буває, з чужою людиною
Ніби на двох, у вас спільна душа.
Сядеш собі і мудруєш годинами
Як то буває? Ну як то бува?!
Просто таке воно дивне, заплутане,
Сповнене загадок - наше життя.
Тут головне собі правильно вибрати
Що є твій рок, а що просто сміття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849837
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2019
Я гулял осенним парком,
Человека встретил там
Он грустил сидел на лавке,
Словно бедный сирота.
Подошел и улыбнулся,
Ему "Зрасте" произнес.
На меня он обернулся,
Вытирая капли слез.
Я спросил:"Вы кто? Что с Вами?"
Он сказал:"Садись, малыш,
Расскажу тебе стихами
Свое горе, свою жизнь"
И едва успел присесть я,
Он к рассказу приступил,
Долго мы сидели вместе
Вот что он мне говорил:
"Знаешь, как неблагодарно
Быть учителем сейчас?
Ляжешь поздно, встанешь рано
И пойдешь в любимый класс.
И придя туда ни здравствуй,
Ни привет, ни добрый день
Нет, никто тебе не скажет
Так всегда, без перемен...
А сегодня, в этот праздник
В день учителя... Они,
Ладно не смогли поздравить,
Но зачем же не пришли?
Не пришли... Урок сорвали...
Я их ждал, так долго ждал
И они об этом знали
Вновь директор, вновь скандал...
Вот, по сути все сказал я
И, спасибо, что спросил
Я пойду, домой мне надо..."
А Ваш класс? "Я их простил"
Тихо встал он, улыбнулся,
Развернулся и ушел,
Ну а я - сидел и думал,
Вот что мне тогда пришло:
Вы, учителей цените,
Ведь они все ценят нас
Их за все благодарите,
Нет, не завтра! А - сейчас.
Как родители они нам,
Никогда не предадут,
Где неправильно - исправят,
Наведут на верный путь!
Так что вы, не только в праздник
Постарайтесь каждый день,
Их любите, уважайте -
Всех своих учителей!
01.10.2012 V.S.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849836
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 30.09.2019
Я дивлюсь на пекельну квітку,
Я так прагну її зірвати,
Тихо так (щоб без жодних свідків)
Пронести у свою кімнату.
Володіти я нею хочу,
Ароматну таку - вдихати...
Пелюстками нехай лоскоче
Не втомлюся її бажати...
Я давно під її гіпнозом
В ній безодню узріли очі.
Я не вірю пустим погрозам,
Бути поруч, поближче хочу.
Все одно що вона зрадлива,
Все одно що не можна рвати
Я ж бо стану на мить щаслива,
Не страшні ні кнути, ні ґрати!
І не в силах терпіти більше,
Я до неї торкнусь вустами.
Де взялася ця квітка грішна?
Де взялась ця жага між нами?
Де взялося моє бажання?
Чом настигло мене нізвідки?
Хай навіки зречусь кохання,
Все ж зірву, ту пекельну квітку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2019
Не ки́дай даремно цікавих людей
І щоб то не сталось, не ки́дай!
Згасає юнацький вогонь із очей,
Ти просто сумна Антарктида...
Мов кригою вкритий з маків‘я до п‘ят,
Будь-що - ти одразу стріляти...
Спинись, ти не воїн, тим більш - не солдат
Не треба ні з ким воювати!
Не ки́дай даремно, то ж друзі твої,
Самотність тобі не прикраса,
До поки ходитимеш ти по землі,
Допоки людська буде раса.
Не ки́дай даремно, хоч як не хотів
Самотнім побути хвилину,
Бо поки ти сам, то тебе лише «пів»
А «пів» - не зійде за людину...
Не ки́дай даремно цікавих людей,
І щоб то не сталось, будь поруч.
Не варта самотність ніяких грошей,
Не псуй своє щастя власноруч.
V.S. 17.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2019
Ти ж бо ніколи не будеш один
Доки є я на твоїй, на дорозі
Як би не влип до чужих павутиннь
Я буду тут на твоєму порозі.
Ти ж бо ніколи не лишишся сам
Доки є в серці хоч спогад про мене
Їдь у Ванкувер або в Амстердам
Може в містечко якесь безіменне.
Я буду поруч, в повітрі витать
Ти не відчуєш себе одиноким
Я буду сотнею теплих багатть
Я буду сонцем у небі високим.
Ти вже не знатимеш що таке страх
Я постараюсь прогнати твій смуток
Більш не тонутимеш в дивних думках
Доки я тут, я не дам потонути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2019
Утро туманное, серое, хмурое
Сколько ты правды смогло утаить?
С толку сбиваешь своими фигурами
Вовсе не учишь как правильно жить.
Утро туманное, утро осеннее
Снова спускаешь над взором вуаль.
Здесь за тебя все давно уже сделано
Ты не успело, прости, очень жаль…
Утро туманное, голодом сытое
Чужды тебе все пустые слова
Ты молчаливое, важное, скрытое
Жаль, разглядеть тебя можно едва…
Утро туманное, спутник мой преданный
Я на прогулку с тобою пойду
Дальше веди меня, в край неизведанный
В край, где покой наконец обрету…
11.11.2018 V.S.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849633
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 28.09.2019
Бери вдохновляйся крылатыми фразами,
Залей свою душу коктейлем из слов,
Потом захлебнись мозговыми оргазмами
Тебя ожидает прекрасный улов.
Теперь расскажи их какой-то красавице
Гляди, как же просто её получить.
Любой эти фразочки сразу понравятся
Ты - просто иголка, она - просто нить.
Тут делай, что хочешь - твоё управление
Тебя мне довольно на этом учить
Ты будешь в глазах её сказочным гением,
Да тут кем угодно ты ей можешь быть.
Бери вдохновляйся крылатыми фразами
Залей свою душу коктейлем из слов.
Но шарм твой пустой и такой одноразовый,
Меня покорить ну никак не готов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849552
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.09.2019
Я вдома! Чуєш? Шепочу до тебе,
Я вдома! Тут, з тобою я стою.
Тут як раніше - найсиніше небо,
Тут як раніше, тут - як у раю.
Я вдома! Чуєш? Ця трава зелена,
Річки спішать хто-швидше, як завжди.
Я знаю брате, десь ти коло мене
Про ці місця ж бо, знаєш тільки ти.
Я вдома! Чуєш? Грає наша пісня
Ми так душевно грали на "шести",
Вона звучить у солов'їнім свисті,
Вона для нас із листям шелестить.
Я вдома! Чуєш? Я прийшла до тебе,
Стою дивлюсь очима на граніт
Мені тебе почути дуже треба,
Та образ твій безпомічно стоїть.
Я вдома! Чуєш? Любий мій солдате!
Я в нас удома, ти ж його любив!
Любив цей двір, і цю стареньку хату,
Оці ставки ці вулиці любив!
Я вдома! Вибач, я тобі збрехала
Без тебе тут, давно усе не те...
Мені повітря в грудях навіть мало
Тут навіть радість більше не росте.
Я вдома! Вибач, тут без тебе пусто
І серце за тобою все болить,
Ніяк тебе, мій брате не відпустить
Ні на добу, годину, чи на мить...
Я вдома! Чуєш? Шепочу до тебе,
Я вдома! Тут з тобою я стою.
Вдивляюсь в наше найсиніше небо,
Тебе так жду розгледіть у раю!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849542
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.09.2019
Белый бумажный кораблик
Охвачен объятием реки
Он был таким хрупким, но храбрым
Плыл дальше, - всему вопреки.
Когда-то спустили на волны
И вслед прокричали: "Плыви!
Лишь берег родимый запомни,
Узнать не забудь о любви..."
За нею в погоне, в дороге!
Несла его долго река
И лишь на средине он понял
Как близко стоят берега
Он рад бы теперь развернуться,
Но путь потерялся назад
Течение не даст захлебнуться,
Хоть этому должен быть рад.
Когда наконец-то причалил,
На берег другой и чужой
То сердце пробрали печали,
О жизни короткой такой.
Высокие волны манили,
Но берег, держа в поводке,
Шептал ему "Путь твой окончен,
Другие плывут по реке..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849443
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.09.2019
Неймовірно. Дивлюся на захід,
Там за обрій ховалась Зоря.
І слухняно поснуло все, навіть,
Задрімав в цім пейзажі і я.
І згадався тоді, серед поля,
Біль страшний, що й боюсь говорить.
Ніби зрадила рідная доля,
Ніби сили забрала щоб жить...
Подивився у бік - не повірив,
Поруч ворон поживи шукав,
Він в'їдався в потріпане тіло,
Мертву плоть ту, клював і клював...
Час тягнувся, хвилина - за двісті...
Я згадав про дитинство, сім'ю,
І здалось мені все, далі вічність,
Що життя я своє віддаю...
Раптом чую - зашарпалось листя,
Хтось ішов, тихо йшов кратькома,
То на тому триклятому місці,
Пес господаря сво́го шука...
Водить носом, і прямо крокує,
З-поміж цілого поля солдат,
Ніби більше нічого не чує,
І ні кроку не робить назад.
Підійшов до одного з солдатів,
Той лежав, ледь порушно лежав...
Тихо шепотом "Кім, поважати"
Посміхнувся і мертво упав.
Пес залаяв, завив, я злякався,
Вірним другом солдату він був.
Потім, зволею ніби зібрався,
Як людина солдата почув.
Ухопив його форму зубами
(Я крізь сльози дививсь їм услід)
Та й потяг його тими стежками,
Я ж бо думав це все, навіть зблід.
Раптом чую, мої мокрі ноги,
Закривавлені, хтось ворухнув,
У обійми вхопила тривога,
Я свідомість утратив, заснув...
Відкриваю помалу я очі,
Ніби я у солдатськім раю,
День настав, не було ніби ночі,
Побратимів своїх впізнаю...
"Добридень, як ся маєш, солдате?"
Боже мій, до нас лікар зайшов...
"Але як? Хто нас зміг врятувати?"
І вту мить все до мене дійшло...
Вірний пес вартував серед ночі,
Нас один за одним рятував...
"Де ж герой? Я побачити хочу..."
Від знемоги герой наш упав...
Я прошу вас, цінуйте ту вірність,
Що дарують нам менші брати.
Хоч собака маленьке створіння,
Та для неї є всесвітом Ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849431
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.09.2019
Біля тину, літечком
Дівчина молода
Ниточка до ниточки -
Долю вишива.
Де червоний стелиться,
То любов палка,
А де чорний лишиться -
То її журба.
От, ніби наврочила
Рік-другий минав
І таку історію
Їй Господь послав:
До столиці поїздом
Їхала вона
Іноземця-красеня
Встріла не дарма.
Довго говорив він їй
Про Париж, любов
Вона ж, нерозуміючи
Кивала знов і знов.
Як у дім вернулася
Словники взяла
Й мову ту французову
Вчити почала...
Так вже захопилася,
Так завчила вже
З мови з української -
Геть забула все!
До столиці поїздом
Їде вона знов,
Та француза-красеня
Не б́уло, не прийшов.
А на його місці
Парубок сидів,
Так вже милозвучно він,
На вкраїнській говорив!
І усе згадалося,
Всі оті слова,
Бо у серці в дівчини
Мова лиш одна.
Біля тину, літечком
Жінка - геть стара
Діточок і внуків
Ласкаво науча:
"Мову свою рідну,
Ви завжди любіть,
Бо без неї в світі
Неможливо жить!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849342
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.09.2019
Твій день починається дивно, авжеж?
Не здатен ні слова сказати,
Думками дорослий і волею теж,
Та поруч - опікує мати.
Твій час іде швидко, так швидко що ти,
Ледь вставши півдéнь зустрічаєш.
Стараєшся швидко чогось досягти,
Та з чого почати не знаєш...
Зустрінеш нарешті ту першу любов,
Збиваючи ноги в дорозі,
І рішення вірне шукатемеш знов,
Хоч те, на твоєму порозі...
Ти далі ганчір‘я накупиш, й гуде
Навушник від того панк-року...
Аж тут підвечірок до тебе дійде
Таким непоспішливим кроком...
Увечері поруч збереться сім‘я
І ти їм усе те розкажеш,
Де був і як склалася доля твоя
Старих трохи фото покажеш...
А потім за обрієм сонце зайде
І ніби вже час засинати
Та думка до тебе у ліжко прийде
І стане тихенько терзати...
І лиш уночі, коли повно зірок
Для себе ти сам зрозумієш
Який і коли мав зробити ти крок
Але вже нічого не вдієш.
Спитав би у кого, а далі то, що?
Чи ранок новий ти зустрінеш?
Чи з часом, обернешся в дивне ніщо,
І просто заснувши - загинеш?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849340
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2019