| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Коли замерзла намертво душа
і цвіт омріяних ілюзій вже обпав,
прийшла одвічна тиша-пустота...
Лиш їй думки свої я дарував.
Коли вмирав увесь обпалий цвіт,
сірів, чорнів, з землею нащент тлів,
конали з ним і мрії на новий політ.
А я... я споглядав оголеність життєвих віт.
І раптом вибух - минув прозовий будень,
душа воскресла, живо закричала:
Невже весна приходить в грудень?..
Весна, листом яку ти закладала.
Теплом принадним оповита кожна мить
душа зі сну повстала і тепер кричить:
Яке то щастя - скресла крига!..
Лютнева кава. Міст. Відлига...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2019