| Сторінки (1/34): | « | 1 | » |
розумна жінка лягає спати сама
вккриває себе пледом навіть в спеку
місяць світить на неї з вікна
думає чи все купила коли заїжджала в аптеку
читає дві три книги за раз
інколи плутає імена
сама платить за спожитий газ
відповідно споживає його сама
дивиться старі фільми і якийсь новий серіал
дозволяє собі вдягатись у біле все
коли треба від чогось здихатись, просто везе його на вокзал
бо немає нічого що не мине
і якби з сердець робили би стіни міст
то її було б серед них найміцніше
тихо гра з динаміка саксофоніст
засинаючи вона зробить трохи тихіше
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2024
ПРИГОДИ ДОСЛІДНИКІВ МІЛКИХ ТА НЕ ДУЖЕ УКРАЇНСЬКИХ ОКЕАНІВ
Або ОДНОКОРАБЛЕВА ФЛОТИЛІЯ
Четверта ранку, сонце вже повільно і степенно вилазить на дахи девятиповерхівок що вкопались захисним муром на оклиці міста.
Липень, сухо та багато пилу, він ще теплий лежить на вулицях як бездомний пес, рудий та кудлатий. Спека душить місто вже два тижні, випікає громадян, випалює як свята молитва пресвітера гріхи з душ грішників, висушує носи собакам, та плавить вивіски мафів хаотично розкиданих вулицями.
Олег сидить на балконі, палить, і дивиться на сонце, з повагою та ненавистью. Сьогодні знову буде спека....
Він не любить коли жарко, холд теж недолюблює, весною в нього алергія на все ,що цвіте а восени завжди починається гнійна ангіна. Тобто він вкурвлений кліматом буквально завжди, а ще політикою, роботою, жінкою, цінами, та особливо його бісить те що йому потрібно продавати човен.
Його батько був затятим браконьєром, саме браконєром а не рибалкою, з дитинства Олег памятав запах риби а не смак, любий татусь всі вихідні займався буквально геноцидом мешканців великих, малих, закритих, охороняємих ЮНЕСКО,
водойм, рік, озер, ставків, та в принципі мабуть бомбонув і декілька акварумів. Він не вдавався до таких дилетантських методів ловлі як вудка поплавкова, чи не дай Боже спінінг, то було для слабаків, він ставив сітки, тягав човном драчі, натягував волосінь з гачками на течії, декілька разів глушив рибу толовими шашками які купляв у Армянів на ринку, а погубила його новомодна на той час і суворо заборонена назавжди електро вудка, при чому моряк загинув на суші, щось пішло не так при зарядці тієї вундервафлі і його вбило струмом, хоча технічно він всетаки не покинув свого крейсера, оскільки після некислого розряду току, після якого в гаражному кооперативі ще два тижні не було світла, а бабці з сусіднього підїзду говорили щось на кшталт, світло стало як вдень, його відкинуло прямо в човен, де його й знайшов сторож кооперативу.
Тепер, Олег продавав човен, який самотньо простояв в гаражі багато років. Він нарешті купував авто, і щоб звільнити місце коню залізному, мав здихатись коня алюмінієвого, чи скоріш дельфіна.
О восьмій, до гаражу мали прийти покупателі.
Олег вдавив в попільничку, особисто вкрадену ним в місцевому барі ,недопалок, почухав все , що чухалось, поглянув останній раз на яскраво помаранчеве Сонце, і пішов до квартири.
ЕПІЛОГ
Гаражний кооператив ховався серед високих тополь, будови були в основному цегляні, зрідка траплялись металеві, часто сильно поржавівші конструкції. Ширина вуличок корегувалась, сонцем, розою вітрів та наглістью забудовників. Біля цегляного гаражу з великими, майже на всю стіну ворітьми, стояло двоє хлопців років 18, один худий та довгий як олімпійська жердина, інший середнього зросту з пухкими щоками та трохи великуватими вухами.
- Бас, а він точно прийде?
запитує вухатий високого? Він нервує, постійно дивиться на годинник, сонце, небо та власні нігті.
- де він подінеться, його титанік нікому й даром не потрібен, він його вже два місяці продає.
Відповідає високий, теж дивиться на годинник, носить його на правій руці, бо так, говорить всім, зручніше.
- а нам потрібен?
- потрібен
- Титанік?
- Наутілус
відповідає високий , дістає з кишені запальничку і починає крутити її між пальців.
Дивиться на вухатого, посміхається і говорить.
- Свят,як назвемо наш дредноут?
- кого?
- ну човен, не титанік же його звати.
- давай спочатку поглянемо, хіба так можна, ще навіть не заліз, а вже говориш що високо.
- Згіден.
Зза рогу виходить чоловік років сорока, в червоній футболці з написом " Кока-кола"
сірих шортах нижче колін, шкіряних сандалях та чорних носках " Адідас" , побачивши хлопців, впевнено йде до них, сандалі бють його по пятках, але шкарпетки працюють як глушник на пістолеті, і звук виходить стишений і таємничий.
Свят і Бас дивляться на нього і починають, навіть без попередньої домовленості нещиро посміхатись.
РОЗДІЛ 1. Лінкор Бульвінкль
- 200
-Ні 300, він же з мотором
- щоб завести той мотор, потрібен, ще один мотор, або два
- а весла й тент?
- то базова комплектація, у вас совісті немає, ще й на то торгуватись.
Визначення обєму фінансового траншу за підбиту часом і не втонувшу виключно через перебування її на суші посудину, тривають вже години дві.
У хлопців на все це є 240 доларів, зароблених правдами, неправдами, колядками та металолом, одни словом тяжко зароблених, у Олега в той же час є розуміння, що жінці він сказав, віддам за 200, тобто ве що зверху то і є сума його доходу.
Сторони налаштовані рішуче, поступатись ніхто не збирається, компроміс не вимальовується, біда так би мовити.
За справу береться Бас, він завжди мав дипломатичні здібності, тобто колядували разом, а вже про винагороду домовлявся він.
- давайте так, 220 доларів, і ми вам в гаражі поприбираємо весь цей мотлох, щоб машину було куди ставити, нову вашу машину, добавляє він, дивлячись Олегу прямо в ліве око, він десь читав, що це допомагає переконати опонента.
Косоокий, думає Олег, але , неочікувано навіть для себе, погоджується, всілякого хламу за ці роки зібралось багато, і йому імпонує думка, що можна буде сказати жінці, що він і човна здихався, і в гаражі прибрав.
- по руках
- по руках, руках , нескладно відповідають хлопці, і вперше за сьогоднішній ранок, починають щиро посміхатися.
Прибирання гаражу займає цілий день, хлопці не дуже перебираючи валять в човен все ,що криво лежить, косо стоїть, та невпевнено вісить, відвертий мотлох типу згнивших сіток, чи поламаного весла відносять на смітник в кінці гаражів.
Вони поспішають, Святів батько має вантажну машину, з ним компанйони домовились забрати з гаражу човна, а він людина справедлива, але сурова, чекати не буде. Плюс до всього транспортування, човна поки без назви, займе майже три години. Везтимуть його до Басового дідо в село, від подвір'я старого до ріки по якій друзі планують відправитись в кругосвітню подорож метрів двісті.
Дід в минулому переплив декілька морів на торгівельних судах, і хоч потім був списаний на берег через дрібний бізнес, а точніше контрабанду, але в душі залишився справжнім морським вовком. Він власне й підкинув ідею сплаву по річці береги якої були оповиті легендами про втрачені скарби, молодих дівчат, що обов'язково від нерозділеної любові стрибали в воду з кручі, дерева, берега, башти замку чи з мабуть тарзанки теж, куди ж без неї. Також аргументом стало те, що Бас і Свят в свої 17 товаришували 14 років, ходячи спочатку разом в садочок, потім школу . Зараз школа скінчилась, і восени вони мали розїхатись по різних містах на навчання, Свят вступив до Аграрного, а Бас до Медичного. Тож потрібно було щось втнути таке, що потім можна буде розповідати перед каміном, купі внуків, журналістам районної газети, та історикам.
Та підіймай, ой...
Тримай перехвачу, отак.
Пальці!!!
Відвантаження човна відбувалось категорично в нормах техніки безпеки з урахуванням інструкції заводу виробника.
Хлопців підвів сильний перегруз судна гаражним мотлохом, сам по собі човен був не важкий, а от в комплексі з усім що туди завнтажили полінувавшись носити на смітник хлопці, важив приблизно як круїзний лайнер Носферату.
Зрештою, втративши 30 хвилин часу і майже втративши два пальці, вухо і віру в світле майбутнє, човна вкинули в вантажівку, і вмостившись в кабіні, розчервонілі, але безмежно горді собою хлопці вирушили до порту призначення.
Машина лязгаючи всіма своїми механізмами, відїхала метрів з десять, різко зупинилась, від чого човен ледь не заплив в салон. З кабіни вискочив Свят, підбіг до гаража Олега, дістав з кишені ключа та поклав як домовлялись під білу цеглину зліва.
Вперед, зкомандував Бас, і хоча зробив він це не в голос, машина плавно сіпнулась і поїхала по зараніше прокладеному маршруту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018796
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2024
Сіль на столі, поволі перетворювалась на закамянілість
Приблизно так в дітях
Проростає зрілість
Поволі, як корінь через бетон
Впевнено, як цигани через кордон
Діти беруть до рук прапори
За цим похмуро стежать двори
Колони дітей йдуть неквапом на схід
В свій дитячий, нестримний похід
Десь по три, десь по двоє за руки
Як колись караваном турки сельджуки
По збитій бруківці, піднятій з дна
Йдуть, за будинки, де обїздна
Сонце по пояс вже у землі
Мовчать птахи в небі і мовчать риби на дні
Мовчить повітря, і тиха
трава
Розступається, коли йде дітвора
На кордоні, тривожного міста
Зупинка для всіх
Чути плач, розмови і сміх
Передають один одному хліб і плоди
Хтось передає великий келих води
Сонце на мить зависа і зника
Мить як і всі, тривожна й щемка
Діти вперто стають у колону
Йдуть по прямій, навпростець до кордону
В місячнім сяйві стоїть Ісус
Сучасно одягнений, без бороди та вус
Діти підходять до нього в пітьмі
Більші, менші, і зовсім малі
І говорять
Скажи нам, чому там,
показують малими руками на місто
Всі зійшли з розуму
Чому, там зараз страшніше чим в полі вночі
Як так сталось що ми
Зібрались й пішли
Бо ми не боїмося почути правду, скажи.
Ісус, їм говорить
-Б'ють по містам...
По лікарням, зупинках, б'ють по хрестах
-Б'ють по дорослим і б'ють по малим
Тому вже два роки завжди десь над містом дим
Боятись, говорить Ісус, це не страх
Стіни не найголовніше в містах
Такий зараз час
Ви йдіть додому, їм ще страшніше без Вас
Діти повертаються, в густій, срібній імлі
Ісус шепоче
-Хто б знав
Як страшно мені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
На щоках
Роса
Під ногами асфальт
На плечах небеса
Замість серця
Базальт
Ми минули старий міст
Його всі так і кличуть, старий
Залізні перила, дощатий поміст
Виглядає, точно не як молодий
Дерева в травневій одежі
Пів години як скінчилася злива
Сонце сидить на водонапірній вежі
За мостом росте старезна слива
За нею, власне нам у кущі
Там майже не помітна стежина
Вперто б'ються об небо хрущі
І взагалі, чудова й тепла днина
Нам по тринадцять, ми вже дорослі
В наплічнику сірники сіль і картопля
Ми запиленні, подерті, босі й зарослі
Ноги нам гріє тепла, волога земля
Вже чути як стогне невелика ріка
Там на її березі в високих кущах
Стоїть, хатина пуста і стара
А нас туди пхає хоробрість і страх
Продерлись, стоїм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021
В місто входять війська
Змучені злі і в бинтах
Ніч як ніколи близька
Холодна як всі ночі а горах
Назустріч виходить народ
Тримаючи дітей і псів
Тріщить на швах паракорд
Панотець затягує спів
Про муки і рани Христа
Зневіру любов і вино
Він всіх обійма і проща
Він так бачив в кіно
Подертий, без ока, майор
Сідає прямо в траву
На плечі брудний двоколор
В руках мне траву польову
На площі грає джаз
Стоїть світло і тінь
Господь любить кожного з нас
З цих проклятих поколінь
Що, тут у вас
Питається мера майор
Бо я чую лиш джаз
І спущений ваш двоколор
У Нас? Багато прощення і суму
Багато віри й страхів
Ще, вже три дні немає струму
І не видно й не чути птахів
У нас по вулицях ходять мерці
На дахах відпочивають гарпії
Кидають палити курці
Всі шукають до дому Євангелії
Наші музики грають на площі
Від страху
Виносять панотці святі мощі
На світло, як на плаху.
Бо страх це не те що можна сховати
Як відчуття присутності когось в куті кімнати
Чи все ми робимо вірно?
Майор відповіда.
- страх це моя сестра, біль її брат
Страх як вода
Якою напувають солдат
Я тобі, брате, скажу таке
Патріотизм слово крихке
Я тобі брате дам совіт
Ми прожили вже найкращі із літ
А далі вирішувати вам
Розумним і чесним і мудакам
Самі обирайте собі панотців
Що, будуть над вами заводити спів
А ми поїмо, відпочивати немає коли
І покинемо ваші, чи наші двори.
З міста виходять війська
Змучені, злі і в бинтах
По тому, надвечір
Заходить страх
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
В Одесі
На вулиці присвяченій поетесі
В будинку двадцять чотири
В просторі кутової квартири
Сиділи вони, він і вона
Перед ними стіл за ними стіна
Між ними повітря
В ньому слова
Не забувайте квартира кутова
Самотність, говорила вона
Це не коли нікого нема
Це коли багато їх навкруги
Та нікому дати руки
Це коли ти хочеш пити з долонь
А п'єш сам, Оболонь...
Довіра, говорив до неї він
Коли вона знає твій логін і пін
Коли твоя віра на її вустах
А її букви, в твоїх текстах
Розлука, вперто говорила вона
Коли між нами, міста і стіна
Коли між нами ночі і дні
Це назавжди, як лежати на дні
Прощення, розповідав він
Як, не вміти, але встати з колін
Як віддати те чого в тебе нема
Навіть якщо між вами стіна
В Одесі,
На вокзалі
В очікування залі
Сиділа вона
Дивилась в вікно, а позаду стіна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021
В місто надвечір заходить сніг
Лягає на асфальт, липне до ніг
Потім до міста заходять мерці
Найстаріші, як правило, в кінці
В саванах, мундирах, і піджаках
За ними до міста заходить страх
Потім Апостоли
Йдуть по дорозі
Місто не спить місто в облозі
Містяни сидять по своїх хатах
В вікна їм крізь жалюзі
Заглядує страх
За Апостолами з пітьми
Йдуть каравани,
жінки з дітьми
Матроси, вантажники і водії
Йдуть по засніженій колії
Впевнено, по тротуарах
Йдуть до центру
Переважно по парах
Там, в центрі, збиваються в коло
Й співають тобі
Скажи Сестро! Скажи!
Що сталось такого що навіть зі прапорів пішли кольори
Через що місто не може заснути
Чому ми не змогли його оминути
Що могло трапитися такого, що не минуло ні молодшого
ні старого
Скажи нам сестро скажи
До них з парадного виходить Сестра
Тримає в руках ікону й хреста
- ви всі, каже вона
Стоїте тут наче стіна
Тримаєте страх за поводиря
Стоїте тут, як в мороз дим в димарі
І чекаєте від мене правди й брехні
Скажіть?
Навіщо воно мені
В цьому місті всі вже давно
Не бояться нічого як в німому кіно
Тут всі вже приречені і на весні
Тут будуть лунати лиш сумні пісні
Тут всі вже не вірять в ніщо й нічому
Не вірять, в прощення, мир і війну
Не вірять в Різдво і прапори
Подивіться самі на, ці двори
Тут немає надії і вороття
Скінчилися псалми пройшло каяття
Тут тримаються виключно на серцях
В яких крім болі не живе навіть страх
То ж ідіть, крізь сніги
Тут немає кого рятувати
Над центром міста
Палають зірки
Каравани йдуть
Скриплять візки
А потім під ранок,
Приходить Різдво,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
Осінній вечір, в придорожній імлі
Пила холодну каву, спала на
землі
Загубила дорогу, забула маршрут
Тягла речі, як солдат тягне
парашут
Трималась за наплічник як за
Останній патрон
Вдивлялася в ліс, де ж той
Кордон
І вся твоя правда складається з
Протиріч
Коли я говорю, що день
Ти думаєш про ніч
А вся твоя віра витікає з
Брехні
Коли захочеться про це поговорити
Прошу
Не говори мені
Складала присяги як речі
В валізу
Закривай двері рвучко
Як пластир з порізу
Пиши листи, шли всіх
До біса
На вокзалі лиш ти
І твоя валіза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
З однією в мене діти ремонт і кредити
З іншою я б хотів на Пінг Флойд сходити
Вони дуже різні поміж собою
Одна тримає сердцем, інша рукою
Одна зі сталі і скла як вітражі
Інша з чорнила і паперу як кораблі
Одну я вигадав сам вже давно
Інша вигадала мене як пусте полотно
Одна з них сидить біля ніг
Інша лежить на долоні як сніг
Вони зшиті нитками на моїх ключицях
Вони грають ранками на старих дзвіницях
Яка з них сидітиме на моєму плечі
Хто із них не лякаючись темряви прийде вночі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020
Пусте село, як скелет на узбіччі
Біле, вивітрене сонцем й дощами
Застрягло в позаминулому столітті
Обклалося спогадами і старими речами
І стара жінка коло тину
Груші з дуплами і плющами
Зустріли мене в цю погожу днину
Коли я блукав старими садами
-Доброго дня, хай Бог помагає
- доброго дня, тому хто блукає
В нашім селі нема вже нікого
Ні старого ні милого ні малого
Навіть коти покинули ці міся
Немає навіть церкви Бога Отця
Вимкнули світло, газ не довели
Хоча досі вдосталь смачної води
А мені кажуть внуки, давай до нас
Та як же я кину, тут лежить мій Панас
Тут я пестила синів і дочок
Тут було сміху і балачок
На всіх...
А зимою у сніг
Бувало як сядемо біля вікна
Тут поруч доречі була війна
Тут мій синок вперше спіймав горобця
Тоді бачилось цьому немає кінця
Тоді в очах були відстані більші
Та що говорити, люди були добріші...
І сонце гріло їй зморені плечі
Міцно ще тримали ноги старечі
А за долиною ліс коливався
На стріхі хатини Вій просинався
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2020
Писати про кохання як переливати річку із новорічного холодця
Марна справа в якій багато емоцій
І немає кінця
Пхати до рядків образи і почуття
Застосовувати складні слова
Типу самопожертви і каяття
Когось винуватити і когось це її
Грузнути в рядках як в брудній колії
Розслабся чувак ти не на війні
Ти на стільці, ймовірно в вбиральні
Скрипиш там, як потяг на сортувальній
Писати про любов це найперша ознака
Того що ти знаєш ознаки її зодіака
Її улюблений камінь і колір
Коли за цими ознаками впаде її опір
А я думаю, що те все трішки не так
Не треба знати стільки ознак
Щоб зрозуміти щось головне
Це розуміння приходить саме
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020
Небіжчики тяжкі, якщо несеш їх сам
Але спершу сам, потім
Віддам
Бо спершу палитимуть храми а потім мости
Якщо брате знаєш куди
Нести
То неси
В місто важкою ходою заходить туман
Думати чужою головою
самообман
Туман торкається шкіри і струн
Не торкається
Порожніх трун
Заповнює вулиці і тіла
Закінчилась сіль
Скоро скінчиться вода
В сквері сумний сидить тамада
Туман вперто його омина
Спершу вийдуть віряни
На хресну ходу
Ходитимуть містом
Наче йдуть на війну
Потім підуть старезні бабусі й діди
Ці принаймні знають куди іти
А в кінці в туман побіжать
Дітлахи
За наші гріхи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
Мені тоді здавалося, що все навколо складалося з пилу і сонця. Літо було в самому розпалі, багато моїх однолітків, що зазвичай володіли тінистими вулицями в робочий для дорослих час, роз'їхалися. Хто в санаторії і табори відпочинку юних юнатів перфекціоністів, хто до бабусь з дідусями в зелені села, оповиті ароматами розжареного асфальту, соковитої трави, та безкрайніх полів пшениці. Особливо везучим випадало щасливе транспортування в країну солі, обгорілих носів, та стиглого винограду, тобто на море. А ті хто лишилися, очманіло ходили спекотними вулицями і шукали пригод, хоча обпекти носа можно було і вдома....
Того ранку все почалося трішки не так як зазвичай, по перше я проспав. Прокинувся від маминих слів, розібрав тільки , щось про сніданок і про те , що вона йде на роботу. Потім не міг знайти окуляри, а без них було зовсім не те. Тут треба сказати, що зір в мене чудовий, але на минулих вихідних по телевізору показали супер бойовик про залізного дядька, якого не брали кулі і свята вода. Він носив сонячні окуляри, і їх відтоді носила вся місцева малеча, ну принаймі ті в кого були телевізори. Так що починати день без окулярів було не те... Вперто обійшовши кімнату разів із чотири, але так і не знайшовши символ куленепробивної міці, я здався і почапав до кухні. Ритися по тарілках і колупатися в їх змісті.
За сніданком я любив читати, і саме зараз спілкувався із героями Джека Лондона, Смоком Беллю і його товаришем Коротуном. Їх пригоди гарно стимулювали моє й без того непогане травлення. Поснідавши, і сьорбаючи вже ледь теплий чай я вийшов на подвіря.
Наш район звали Скат, можливо тому що він розташований на схилі і взимку тут можна перетнути звуковий бар'єр за допомогою шматка целофану, а можливо тому що на самому вершечку пагорба колись стояв маєток князів Скатовських, від якого залишилось тільки два гвіздка. Один в мене а інший в Коті мого найкращого друга. На місці маєтку зараз була галявина завалена сміттям і спиляними гілляками, там паслися кози злої бабці Люсі Адамівни, ще, іноді ми шукали там клади. Щоправда поки що безрезультатно. Наш же двір був приблизно посередині пагорба, з подвір'я було гарно видно інший берег, труби цукрового заводу, і великий курган, до якого ми з Котьою обов'язково доберемося цього року. Я всівся на лаву під старезною черешнею, і чухаючи босу пятку, посьорбував чай, от тоді ранок і вирішив здивувати мене остаточно. Рипнула хвіртка, вона була за рогом будинку, і з лави я її не бачив. Вмостивши горнятко з чаєм на лаву, я підвівся на зустріч гостю, то міг бути хто завгодно, поштар, сусід Микола Іванович, який іноді заходив накачати води з нашого колодязя, чи кирпате дівча Оля, онука Люсі Адамівни, що приносила нам в бідончику молоко. На край то міг бути Котя, хоча для його виходу на сцену спектаклю було ще зарано, він мав допомагати батьку по господарству, і тільки по тому міг бути вільним.
Я зайшов за ріг будинку, й остовбенів. Переді мною на бетонній доріжці, облаштованій в минулому році, стояв справжній пірат, в смугастому тільнику і шортах кольору Карибського моря. З доказів його флібустєрського походження була ще пов'язка на лівому оці, сережка у вусі, і свіжий номер місцевої щотижневки під пахвою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869009
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.03.2020
В тебе як і у добра є кулаки
Є хороші діяння і тяжкі гріхи
Чорні секрети, легкі зізнання
Родимі пятна і татуювання
Я згоден кричати про тебе з дзвіниці
Чекати на тебе на залізниці
Палити собори куди ми ходили молитися
Лише б ти, прийшла до них, погрітися
Шукати з тобою ключі, і донорів
Намагатися покормити голубів і воронів
Збирати пожертви на старі храми
Фарбувати паркани у твоєї мами
Ходити тихо, щоб, не розбудити тебе
І тих хто спить із тобою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019
Риба коли помирає йде на глибину
І я колись знав малу одну
Вона різала собі вени і постила в інстаграм
Я декілька разів натякав їй, що вени не там
Носила рвані мешти, пила червоне вино
На свій старенький телефон знімала кіно
Розумієш, головне, казала мені
Я бачу вгорі те, що люди бачать на дні
І декому подобаються тексти а декому голоси
Хтось пам'ятає події, а хтось згадує часи
Хтось тримє в кишенях, а хтось в голові
Прикинь, говорила вона, як мені?
Як мені в вашій пітьмі, в вашій любові
Вашій війні, в вашій ненависті і непокорі
Як мені втриматися на плаву, не піти на дно
Пережити місячні, і здати накінець ЗНО
Як втримати кров в венах і капілярах
Не пролити її і всидіти на парах
Як?
Не знаю мала, справді не знаю
Я сам то знайду то зламаю
Ти краще злізь з підвіконня в кімнату
Повір, каліцтво йде, лиш старому пірату
А чорне поліції і морякам, котельням і маякам
Ну ОК, говорила вона, відлітаючи від вікна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2019
Двоє циганчат співають стоячи на тротуарі
В одного з них голодні очі, інший грає на гітарі
Повз них, наче повз свої гріхи, йдуть перехожі
Циганчата одночасно дуже різні і дуже схожі
Як гріхи, як береги ріки, як дорослі жінки
Як молоді солдати і як могильні вінки
Вони співають пісні Цоя, курять на двох одну
Сонце відбиває їх постаті на цегляну стіну
Співайте малі, в ранковій імлі, сумних пісень
Про любов і тюрму, вогонь і війну, в цей день
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019
Тримайся, сестро за ці береги
Тримайся за стіни, за вікна й дахи
За старі фото та нові обої
За натільні хрести й бойові набої
Оминай темні, старі терикони
Рахуй ночами пасажирські вагони
Складай пасянси, і чисти зброю
Лікуй нежить, терпи параною
Пали вогні, ховай прапори
Памятай, найбезпечніше бити згори
Сумуй навесні, плач увісні
Ший рани, Памятай, окопи тісні
Бо сестро, хто як не ти
Втримає для нас ці мости
Ці вулиці і цілі райони
Спалені комори, пусті павільйони
Присядь сестро, перепочинь
В волоссі пилюка, ромашка й полинь
Просто посидь, просто тому
Що, не ти починала, війну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2019
Що ти лишила
Холодні вікна, пусті кімнати
Людей з якими мені жити і яких ховати
Старі капці в яких часто ходила
Губну помаду та зламані крила
Спалені переправи й мости
Тонкі сигарети й святі пости
Гарячу воду, темні мешти
Срібні монети з твоєї решти
Куди ти пішла, в темну ніч
Без ліхтаря і компаса ясна річ
Що ти читаєш перед сном
Мантри або шостий псалом
Які святі на твоїх плечах
Чії лінзи в твоїх очах
Чії руки тримають тобі вогонь
З чиїх воду ти пєш долонь
Чи все в тебе так як ти планувала
Чи ростуть квіти які ти поливала
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2019
Коли ховають чоловіків
А я був на обох різновидах цієї події
Плачуть менше
Плачуть батьки якщо ще живі
Іноді жінка, іноді ні
Діти скоріше розгублені
Друзі просто засмучені
Отець іде в голові колони
Чита псалми б'є поклони
Каже, він був добрим завжди підсобляв
При нагоді
Любив рідних, все життя працював
На заводі
Мав руки в наколках і шрамах
Та старих нікотинових плямах
А ви кріпіться, бо ви ще живі
Характер гартується у вогні
Він би сам не переймався тим
Бо не був ні грішником ні святим
Коли до ями кидалась земля
Ворони обсіли мокре гілля
Жінки починали діставати хустки
І цигарки запалювали чоловіки
Ну що брате, відпочивай
За тими хрестами липовий гай
За тими словами туга і біль
На твоїх грудях виросте хміль
Люди поволі йшли до воріт
Шурхіт землі і липовий цвіт
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2019
Три доби три чоловіки в дорозі
В салоні пахне спекою і пластмасою
Сплять вовки смикаючи в тривозі
Вухами в лісах попід трасою
Головне не зламати хребта старій іномарці
Впевнено тримати руля і дорогу
Честно поділити сигарети в помятій пачці
І зручніше влаштувати прострелену ногу
Ми прорвемося, каже молодший за всіх
Обовязково, перетнемо кордон
В відповідь чує, кашель і сміх
Не накаркай, вухатий гандон
Ми прорвемося хіба що на небеса
Вирвемося можливо зі власних тіл
І на траві буде кров і роса
Коли наші друзі і родичі сядуть за стіл
За все треба платити, це не мої слова
Із куль з наших тіл виковають хреста
Час не тільки лікує, а ще й убива.
Помовчіть братва, телефонує сестра
Було весело, і легко гуртом
Не вішайте носа, бо стара із косою
Завжди бачить де вивих а де перелом
І хто вмивається кров'ю, а хто росою
Вся їхня надія на злість і страх
На росу і стежки контрабандистів дідів
І на стару автівку на чешських номерах
Що не залишає ні пам'яті ні слідів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2019
Коли про це дізналися, то не повірили
Бо до того не було явних причин
Але рідні надвечір підтвердили
Зрештою,всі звикли до поганих новин
Так от пообіді його,знайшли в коморі
В новій футболці і зашморгу
Зараз він по власній,виходить,волі
Чекає в обласному моргу
Демони що кружляють над кожним із нас
Тоді неслабо так здивувались
Він часто проходив повз нас
Але ми рідко вітались
В двадцять шість він вирішив закінчити
Така собі заява,і непокора
По собі успів залишити
Сім'ю, доньку, і щеня лабрадора
Чоловіки , закурювали, і мовчали
Не віталися за руки, дивилися в очі
Що тут сказати, коли демони за плечами
А в серпні такі холодні ночі
Ховали не в нас, повезли до дому
Не знаю чи скурив останню сигарету
І чи взяв взяв її з собою потому
Та можливо, йому дав вогню
Ісус із Назарету
Знімаючи його біль і втому
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2019
Скажи мені старша сестра
Хто зламав твого хребта
Коли на тобі танцювали вогні
Хто твоє імя писав на стіні
Ти прокидалася на пустирі
Купувала одноразові пластирі
Пила каву в придорожніх ларьках
Твої плечі і коліна в зірках
В твоєму наплічнику книга Ремарка
На ногах кеди на плечах парка
На долонях срібні монети
На колінах джинси протерті
Вітер сушив твою шкіру
Баптисти впарювали віру
Ти роздавали подаровані речі
Зустрічній замурзаній малечі
Рвалася в гори, автостопом
Заливала вермішель окропом
На зупинках спала на лавах
Прокидалася на спалах
Що ти несеш в гори?
Своє бачення Непокори?
Що ти залишиш там?
Що ти привезеш нам?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2019
Ну? Що тепер? Питала вона
Смикаючи гудзик на блузі
В палаті була синя стіна
І сіре покривало в чорній смузі
Я думав, і ось.
План такий, продаю машину
Беру кредит, позичаю ще щось...
І одразу в погожу осінню днину
Вилітаю в Мехіко
До спекотних доріг
Асфальту що липне до ніг
На околиці спекотного Пуебла
Знайду підпільного хірурга
Цікаво чи є в них сезонні скидки
І чи беруть наші кредитки
Ось, скажу я йому
Пройшов крізь смерть любов і війну
Крізь вересневу теплу житницю
Повз Бориспільську митницю
І щоб залишити її у строю
Я тут перед тобою стою
Продай мені серце чиєсь
Без документів, гарантій і меж
У вас тут багато темних ночей
У вас тут не прийнято мати багато речей
Для ваших нема різниці кому
Через це ніхто не розвяже війну
Продай мені цей чортів насос
Без благань, молитов і погроз
Бо без нього нам кінець
В тебе ж багато сердець
І поки я формував свій рух
Повз купи любові і купи розрух
Вона тихо раділа з теплого сонця
Що посміхалося з палати віконця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2019
Бачив вночі, запівніч
Як молода жінка
З дочкою років пяти
Розклеювала на стовпи
Оголошення
Що мало статися
З цією країною
Що ще станеться
Але бачити це було
Дискомфортно
Літня ніч, пахла липами
А жінка відривала скотч
Зубами
Вгризалася, так би мовити
В життя
Сонна мала
І хрестик на шиї
На сонній артерії
Працюю в центрі невеликого міста
І вдень часто бачу
Жінок в чорних повязках на голові
Скільки ще має померти
Щоб мала перестала ходити нічним містом
І обклеювати стовпи
Що тримають небо
Скільки ще треба крові
Поту і сліз?
Тримайся мала
За ці небеса
Тримайся мала
За ці береги
І там і там
Місяць з литцем мерця
Вдивляється в твої сліди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839244
рубрика: Проза, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 19.06.2019
Три доби плацкартами
Обвішена компасами та картами
Три доби в одній спідниці
В одній блузі на верхній полиці
Палила в тамбурі між станціями
Тримала іскри холодними пальцями
Пила каву із пряниками
Заїдала печію льодяниками
На постіль тавровану залізницею
Даровану милою провідницею
Лягала, й як в обсерваторії
Дивилася на пропливаючі колії
На тілі танцювали тіні
Загадкові, звабливі, повільні
З тобою віталися, в дорозі дальній
Локомотиви на сортувальній
Щасти тобі, сонце, щасти
Сили й наснаги нести
Вдало минути пости
Всілякі переправи й мости
Твій шлях не близький
Твій коридор завузький
Твоя мета, лиш твоя
На тебе чекатимуть всі, і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2019
Особисто в мене, зі смертю
Асоціюєтся телефон
Старий, стаціонарний
Коли він будив родину
Серед ночі
Хтось брав слухавку
А всі інші, живі, слухали
Затамувавши подих
Ало... Хто? Коли? Завтра?
І сердце провалювалося
Хто?
Ти лежав і думав, от
Я тут, в своєсу ліжку
Сердце б'ється в клітці
З ребер
А десь лежить той чіє
Завмерло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835686
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.05.2019
Відпусти мої гріхи?
Відпустить сант Петро
Коли перетне сніги
Коли пройде пустелю
Зараз він в хостелі
Плює у стелю
Зранку на потяг
Потім на пліт
Зношений одяг
Солоний піт
Перетне Панамерікан
Якщо не забуде валізи
В Йемені через паркан
Йому там
Не відкривають візи
Далі вагон
Верхня полиця
Щемкий самогон
Древня столиця
Якщо відкриють дороги
І знімуть пости
Перетне пороги
Перейде мости
Він взагалі свій в доску чувак
Погано спить, багатьох дратує
І коли запитують що там і як
Переважно бреше або жартує
Він в принципі там ніколи не був
І має з приводу цього комплекс
Він всі історії старі забув
І носить палений китайський ролекс
Такий собі старий лінивий курєр
Ти впізнаєш його
По шрамах
По фото у храмах
По старій газеті
І ризі протертій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2019
Вірь, Адаме у ці береги
В цих садах висока трава
І твої друзі і твої вороги
Підтвердять мої слова
Вірь в обійми і тінь від руки
В дотики і вогоні
Вірь Адаме у ці кольори
І в подряпини на броні
Вірь у їхні слова гучні
Про твої думки і свободи
Не вірь лиш тій маячні
Про злидні й відсутність роботи
Збирай, Адаме свою любов
Складай її до шухляд
Проливай, Адаме свою кров
За своїх малят
Бо хто як не ти, Адаме
Хто понесе прапори
Хто до борні стане
Боронити свої береги
Бо на них в високій траві
В водах ріки
Кожної осені і по весні
Пливуть мертвяки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2019
Дерева обіймали трасу
Як туман обійма береги
І я маю мало часу
Щоб тонути посеред цієї ріки
А ти ховаєш шрами на тілі
Як ховають діти скарби у кишені
І як тільки на землю падають тіні
Ти виносиш із дому диряві мішені
В твоїх кедах можна знайти насіння
Половини культур з обох берегів
Срібні монети твого піднебіння
Як податок, брати який ніхто не хотів
На твоїй білизні тавро залізниці
В келиху спить молодий лінивець
І сонце тобі закрива зіниці
Ніжно, як молодий піхотинець
Ти не любила зелений чай
Зате кохала свою вітчизну
Завжди забувала пароль від вайфай
І всюди розкидала свою білизну
І коли знову тебе на ранок
Підхопить вітрильник
Привези мені на згадку цигарок
І магнітики на холодильник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2019
Сидять бабусі попід трасою
Попорали худобу, поховали чоловіків
А сонце мідною прикрасою
Встає в кінці смарагдових полів
Слухай, мовить одна
Вночі снився син
І була зима
Бо з димаря йшов дим
Йому було десь три роки
Бігав по хаті, сміявся
Треба йому подзвонити
Давно не з'являвся
А мій приїжджав в суботу
Привіз онука, взяв картоплі
Говорив щось про роботу
Про меншу, в неї знову соплі
І в їхніх зморшках лягали тіні
В тріщинах на шкірі гуляв вітер
Їх стомлні спини тримали стіни
І в шафі старій синовий світер
А раптом приїде і стане морозно
В рідній хаті
І стане йому десь в грудях млосно
В його кімнаті
Скелями на березі океану
Сидять бабусі обабіч дороги
І пам'ять затягує їм рани
Лікуює горе і тривоги
Вростаючи в землю старими ногами
Вони починають обертатися з нею
І міцно тримають старими руками
Твого светра
Хоч він і вже замалий
Дбайливо зашитий
Теплий і чистий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2019
Від самого початку і до кінця
Міцно тримаючи цвяхи в руках
Ти дивишся в очі бога Отця
бачиш як в них прорізається страх
Ти женеш худобу обліплену стразами
Повз паркани в високій густій траві
І місто пронизане теплотрасами
Віддаляється в в'язкій нічній імлі
Ти оминаєш старі кургани
Розкидані по старому полю
І тихо кров покидає рани
Наче не хоче бути з тобою
Вони залишають все що мали
Всі кімнати, одяг і кавоварки
І навіть якби наплічники мали
Там були б лише компаси і цигарки'
І ти ведеш їх крізь русло ріки
І хоча це трішки жорстоко
Ти роздаси їм гострі голки
І по срібний монеті на кожне око
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831790
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 05.04.2019
Місто засинає в прибережній смузі
Тиша вкрива його наче сферою
Сидять за столом старі друзі
Зцілюють рани щімкою мадерою
І в рухах їхніх роками зформованих
Багато несказаних слів та подій
І в поглядах їніх твердих і стомлених
Обличчя жінок дітей та повій
І говорять вони і не бояться зради
Бо знають що врешті решт
Їм друзі поставлять вино і поради
І перешлють гроші в Будапешт
На шкірі їхній багато знаків
В них символи які вони вже забули
Одному вже час збиратись в Краків
Через кордои і караули
Вони на всіх бачили все
І ніколи того не забудуть
Але ніколи не говорять про це
Так вірно, вони так рахують
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2019
Наприкінці літа
Околицями Партеніту
Вибиваючи старими кедами іскри з асфальту
підходять бродяги
На запах паленого спирту
І довго сидять на пірсах теплих
Розливаючи спокій
Передають один одному келих
Наче в онкопалаті останній морфій
І сонце гріє їм змучені спини
Море сіллю притрушує рани
В келиху з рештками їхньої слини
Сплять Аргентинські варани
І поки фільтри розмоклі
В морі б'ються із хвильорізами
Вони роздивляються в біноклі
Країни, куди не пускають з валізами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2019
Підлітки шукаючи розваг
Залізли на дах
Полякати птахів
Над містом невдах
їм було видно залізні колії
Їх вулиці і ліхтарі
І з вершини цієї обсерваторії
Літали міста вогні
Вони бачили всю країну
В садах та електростанціях
Бачили цвинтарі і руїни
Потяги та людей на станції
Літня ніч їм давала повітря
Сповнене вишнями і клаксонами
діти бачили безкраї темні поля
Та будинки оточені газонами
Вони міцно тримались за руки
Як моряки старого фрегату
Видихаючи нікотину сполуки
Вдивлялись в країну наче у карту
Ми тут бо де ще нам бути
Ми тут почали вдихати
І тут будуть причепи і рути
Крізь зіниці твої проростати
Підлітки покидають дах
Як прапор забираючи ранці
І сонце над містом невдах
Колише свої протуберанці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830879
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.03.2019