| Сторінки (1/70): | « | 1 | » |
ще не хочеться зими,
ще ві`рші нехай і з перешкодою шле осінь,
ще хтось молиться за мир.
чи в Господа люди відчайдушні не те просять?
не в радість перші сніги,
не вабить фільм "Сам удома" й запах мандаринів.
хай замерзнуть вороги,
якщо справедливість ще жива! в чому ж ми винні?
у пітьмі не видно сліз.
відключення світла щось та й має позитивне.
користуюсь шансом, скрізь
злий докір, що досі я малесенька дитина.
хай простять, бо я слабка,
тому що стається як завжди не те, що хочу.
дух фатальності спіткав,
боюся одного дня зламатись остаточно.
знову обстріл, зв'язок зник,
і декому навіть не напишеш, не подзвониш,
я не знаю, що там з ним,
я відстань ненавиджу і підлості закони!
чи в реальному житті
зумію такого, як він, врешті-решт зустріти,
коли всюди все не ті?..
його від ракет, Боже, прикрий і його місто,
якщо звісно ти ще є,
бо чесно, не знаю, ну як можеш ти мовчати
із тим світом, що вдає
глибоку стурбованість й спить солодко ночами.
вже не хочеться зими,
та кава ще п'ється (алкоголь й не був в ужитку).
не питаючи, як ми,
вона тут. її найголовніше - пережити.
03.12.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022
Осінь цього року одягає тут посмішку то Мони Лізи, то Джокера,
Щось написати таким способом мене намагається вмовити.
Спроби її марні, всі слова загубилися в хмарах, глибоко чокнутих,
У лабіринтах безсонь, схиблених на поми`лках в ямбах знекровлених.
Поки ще є сили та ще совість, я хочу попросити в неї пробачення
За порожнечу в мені, розміром на мапі в пухлину "вєлікую",
Через яку страшно засинати і страшно прокидатись в завтра звірячому,
В моїй колекції втрат все, що було, всі, хто був сенсом і ліками.
Білим рядном вкрилася вже наша земля, що означає гості наближення,
А я вважаю, що якби чорним, це було б набагато доречніше.
Лічені дні ручкою закреслюю, хто зна, чи колись ми разом напишемо
Крізь невідомість цих трьох місяців бодай якесь радісне речення.
Щойно ось вірш вирвався назовні у коло невдах, я - його співучасниця,
Вірш, як поранений птах, той, що впаде нижче мізерного плінтуса.
Осінь, моя подруго незвична, ти знаєш, з тобою як важко прощатися,
Не уявляю, чи нам суджено наступного разу зустрітися...
21.11.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2022
Інколи моя нудна поезія якось стає пророчою
В негативному плані звичайно, авжеж.
Любий, не завжди все відбувається так, як ми того хочемо,
Я причина і наслідок штормів, пожеж.
Зможеш, то пробач, переступаючи через шаблони з догмами,
Чи геть вистав за двері хоча б до весни.
Може і тоді вже перестану писати або подохну я,
Ну а зараз ти краще візьми і засни.
Буде в сновидіннях незрівнянних до тебе вона являтися,
Та єдина, кохана, з найкращих людей;
Впевнена, що щастя є твоєю з заслужених цінних власностей,
Безперечно, вона до добра доведе...
... В дзеркало дивлюсь на себе й думаю: "може мене все ж про`клято?
Може просто замало любові, тепла?"
Дивишся у душу, я мурахами криюсь від того погляду,
Тобі подумки шлю і бажаю всіх благ.
Знаєш ти чи ні, я ж називала тебе своїм диво-Лондоном?
Ти ж мене й не назвав Барселоною мрій.
Буду я тобою в цім житті не цілована разу жодного,
І ніколи, нізащо не будеш ти мій!
Знаєш ти чи ні, що маніячка й поетка - слова-синоніми,
Хтось з них падає вниз, хтось зліта в височінь,
Годі дивуватись, чому рими такими стають мінорними,
Тут єдине, що варто сказати: "амінь".
Інколи моя сумна поезія якось стає пророчою
Й сексуальною надто чомусь восени.
Любий, ну давай, тікай, хрестися, я ж точно тебе зурочила,
Та спочатку мене ти від себе звільни.
26.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022
мені про тебе так хочеться комусь розказати,
сестрі наприклад, з якою мов справжнісіньке свято
були часи неповторні, коли легко, вільно могла дзвонити їй щоп'ятниці.
а тепер немає з ким розділити радість і сум,
а тепер немає з ким повторити танці у Zoom.
воно завжди неприємно, коли рідні люди стають чужими, віддаляються.
мені про тебе так хочеться комусь розказати,
і це бажання розв'язує війну та з азартом
то шах, то мат розставляє, хоча потім вІрші дурні виходять переможцями.
все одно немає з ким розділити щастя та біль,
все одно належатиме по праву все це тобі,
якщо колись чоловіка свого буду мати, без мук, з відбитками на ножицях.
мені про тебе так хочеться комусь розказати.
натомість осінь, що звільниться за місяць з посади,
бере за руку на лавці, сидить, тихо слухає серед випещених парочок,
що неначе змовившись, захопили любий мій парк,
рік який приходжу сюди, одне й те саме, ще б пак!
тамую звабу набрати один номер, далі сиджу, у каві потопаючи.
на шпальтах жовтої преси ніч пліткує завзято:
"де ж той, про кого їй хочеться сестрі розказати?.."
29.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2022
чомусь саме восени мені тебе найбільше не вистачає,
коли сам Бог погрожує відправити мене до божевільні;
коли втомлена душа нудьгує перед розлитим фіточаєм;
мені б гіркої кави, щоб без цукру та без домішок ванільних!
чомусь саме восени найбільше пишуться вІрші про високе
або про щось таке меланхолійне і до низькості гріховне.
ще не хочеться нового дві тисячі ...бісового року,
мені б на мить в тумані листопадовім забутися на повну!
чомусь саме восени даю собі найтвердішу обіцянку
життя почати з чистого папера чи з кленового листочка,
але вірити в мету - немов блідої наїстися поганки,
ти всюди: в думах, в тілі, рве й ламає, більш нічого я не хочу!
чомусь саме восени здаюсь в полон сентиментам, ностальгії,
коли горить природа кольорами недоторканого щастя.
мені прикро, що тепер вже інші, загублені та злі ми,
не буде як раніше, виживання поділило нас на масті!
чомусь саме восени я маю право ненавидіти літо,
воно завжди однакове та сіре (ну для мене особисто),
але зараз я нарешті можу плакать, сміятись, шаленіти,
одне не можу - це тебе, далекий незнайомцю, розлюбити.
чомусь саме восени стає дощ цілющо-необхідним,
коли ні сил, ні сенсу не залишилось очікувати дива,
і я слухаю його, я з ним базікаю, наче з кимось рідним,
якщо ти з нею вранці вже на "ти", то це моя альтернатива.
чомусь саме восени мені хронічно тебе не вистачає,
коли весна погрожує відправити мене на смертну кару,
коли перед сном собі цілком твереза наспівую: "звичайно"...
усе іде, як маю йти, тому й осінь одягнена у траур!
14.11.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2022
Це оприлюднення душі, її краса, потворність,
мій добровільний мазохизм.
Хотіти тебе - думати про кінець
Містичний, оптимістичний.
Фантазувати про любов, про нас
так до вподоби, тут ні до чого нарцисизм,
Тому що боги зводять все нанівець
Незвично, урбаністично.
Без філософії буття, нудних зізнань
являєшся неодягненим у сні,
Прокинусь, твоє викрикнувши ім'я
Підступне та незабутнє.
Адреналіново течеш-течеш, і більше
сорому не існує в глибині,
Пекельні страхи плавляться по краям,
Майбутнє моє паскудне.
Я розумію, що усе із вище тут
розказаного - розпусництво і жах.
Дай спокій, бо я через всі ці думки
Погана та аморальна.
Не деградуй на цю писанину мене,
благаю, і так на лезі я ножа.
Нехай на землі зникнуть чоловіки
Печально, сентиментально!
Я не витримую самій собі брехати
кожну ніч, що у мене все окей.
Чи здриснути на Ібіцу чи в Тибет,
Де смішно, шизофренічно?
Де ж порятунок той знайти на білім світі,
просто я не збагну, що це таке.
Тому що мені не вистачить тебе
Довічно, катастрофічно.
27.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022
І знову самотність. Як же про неї писати набридло,
Коли тобі кажуть: "прикрути музику", у гіршому випадку: "вимкни".
В ці миті тобі здається, ти - біла ворона і бидло,
Тому йдеш геть звідти, і ніхто навіть не помітить англійського вчинку.
Самотність самотністю випробовує віру у себе,
Коли один всюди, і хоча поруч ніби семимільярдна планета,
Дороги не плачуть, просто ти звик переходити зебру,
Сьогодні день вибитих дверей в затишних кафе, на гучних рок-концертах.
Нудьга й порожнеча в гості приходять чомусь особливо,
Коли ти не знаєш, де і з ким можна відчувати життя вечорами,
Натомість ток-шоу з телика в теплій компанії з пивом
Ілюзій шмат вірно подають просто щоб здавалось, що добре все з нами.
І знову те саме. Те, про що соромно, страшно сказати,
Коли в тобі вимер вже інстинкт звичний - побазікати з кимось по душам.
Щоденники пишуть творчі створіння, така в них відплата,
Мовчанням є золото, яке сиплеться з кишень на танцполах недружніх.
Коли тобі кажуть: "прикрути музику", у гіршому випадку: "вимкни",
Коли один всюди, і хоча поруч ніби семимільярдна планета,
Коли ти не знаєш, де і з ким можна відчувати життя вечорами,
Коли в тобі вимер вже інстинкт звичний - побазікати з кимось по душам.
...і знову самотність...
13.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022
Моє невинне сьоме небо забруднене
прокльонами, риданнями кривавими,
На нього впала війна знаком звіра,
триколором, бомбою, градом, ракетою.
Ось так в любові, в муках ві́рші народжені,
приречені лежати під завалами,
Коли руйнується світ, що це значить,
я збагнула в лютому двадцять четвертого.
Ось так зі мною разом крики та шепоти
змовкають непочуті, непрочитані,
А погань досі жива, ляльку вуду ви, наївні,
скільки завгодно, проколюйте!
Ось так зізнання звичне, хліб, мов насущний,
та не з борошна пшеничного і житнього,
А з довгих, щирих чекань, цвілью вкриється,
ніким ніколи мені не промовлене!
Моє невинне сьоме небо безжалісно
згвалтоване над платиновим куполом,
Воно зривається вниз, в рідну землю
бумерангом марні молитви вертаються,
З під них руками Бучі тягнеться зв'язаними
й дивиться очима Маріуполя
Питань безмежність "за що?" й замість відповіді
чути розпач сирен від ненависті.
О так, я мала крила, хочеш й планету облети,
та вже не вирушу я в подорож,
Шматки із пір'ям розніс хвилі грізної удар
на Площі Свободи у Харкові,
А ще я мала ноги, рідних, ходити ми любили
на футбольну і видовищну
"Шахтар"-"Динамо" дуель, друзі кликали
в кав'ярні, навіть ковід не відлякував,
Який хотів зламати кожного, вперто склавши
плани, все можливим нам здавалося,
Я знала - буде фата, біла сукня й ніч,
коли не спатиму з песиком плюшевим.
Але стається часом зовсім не те,
що ми бажаємо в зажерливій реальності,
Можливо, легше було б замість серця
мати камінь, краще вмирати байдужою.
Моє невинне сьоме небо розписане
маленьким заповітом про всяк випадок,
Його спалила вона, та, що втратила ім'я,
бо кожен їй щедрий мат жертвує.
Якщо дорога дійсно в пекло, я з радістю
там гляну на веселощі цих виродків,
А тут, здалося мені, Бога більше не існує
з лютого двадцять четвертого.
...та я хочу поми(о)литися...
13.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022
Забирає в смачне забуття спокуса,
Збираються понад дахом темні небеса.
Мене грішну, помилуй, прости, Ісусе!
Він - перший, хто з мене ві́рші й о́брази писав.
Випиває із тіла всю кров самотність,
Та рветься на волю через скільки літ душа,
Я отримаю ніжність його натомість,
А потім злякаюсь, бо перейдена межа.
Відкриваються двері в одній із версій
Чистилища прямо зараз, тобто, у авто...
Я беззахисна дівчинка і принцеса,
Яку не кохав так сильно-сильно ще ніхто.
Випадковість фатально сарказм зустріла,
І заповідь сьома - натяк в посмішці сумній,
То про мене старий хіт Ірини Білик,
На спи́ні йому тавро видряпую "ти мій"...
То від щастя, мабуть, за вікном ридання,
Такі перехрестя за́вжди будуть не з легких.
Підбирала ж до сукні петлю недавно,
В ім'я його зараз вони рвуться на шматки!
Не фанатка "не можна", "так треба", моди,
В чужий дім я мушу йти, до півночі за чверть.
Чи то Київ, Париж, Барселона, Лондон?
Чи пекло чекає, щойно звідси вийду геть?
Бо відкрилися очі, сховалась пам'ять
Від наших імен надворі в бозна-який рік,
Мегаполісу свідки-вогні нас спалять,
Та знаю, це саме ВІН, найкращий чоловік!
Бо забрала мене в забуття спокуса,
Зібралися тишком-нишком темні небеса,
Скуштувавши цю мить, все одно боюся,
Ми наче б то з кимось, тільки кожен сам на сам.
Ми терпіли, несучи не з тими кару,
Заради яких ідуть крізь крики мідних труб.
Дві ноги є і серце, а де ж блукали?
Пояснення має й сто причин наш перелюб.
09.09.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022
Про мою поетичну душу
Говорить хіба-що вітер-хуліган,
Що аж падають стиглі груші.
Куди їх мені сховати без вагань?
Як розбити банальну тишу
Навколо розмов в буденності людській,
Щоб не чути тих кроків миші
Здавалося б у кімнаті не пустій?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022
Рано чи пізно все хороше закінчується
Щойно випробування прийдуть без ввічливості.
Моє хмарне небо вже не філософствує, а б'є байдики.
й падає на шрами,
нафіг мелодрами.
Дивлюсь, кожен виродок тут виживає, як у блокбастері.
Страшно, коли щось необхідно вирішувати,
Совість - то порно між святими та грішниками.
Вона в серце трішечки за північ голосно та й постукає:
"дівчинко, як справи?
вип'ємо ще кави?"
Вона, наче смертниця під прикриттям з фатальною сумкою.
Кожну хвилину божевільний світ змінюється,
Навіть угнатися не встигнеш за цінностями.
На жаль гомо сапієнс не відгадає, що завтра станеться.
варто чи не варто?
може скажуть карти?
Знайти важко відповіді меланхолікам на питання ці.
"Мушу" над "хочу" домінує - світ слухаємо ж.
Тягне до чогось свого, надто улюбленого,
Й так до смерті, поки у чотирьох стінах відпочиватиму,
молячись до Бога,
поруч ж бо нікого.
Мене свідки кинули, а Він не зніме обвинувачення.
Ситим не будеш непотрібними віршиками,
Гроші - то рима між святими та грішниками.
Здались сили слабкостям на терезах, повних кишень милостинь.
й бігтиму без сліду
дольче знайти віту.
Комусь - море розкошей , іншим - болото несправедливості.
Бути собою, вже забула я - що́ то таке,
Тиснуть реалії ехом чуття шостого.
Вона в чорній сукні відплату несе. Я мало намучилась?
логіка відсутня,
в сутінках майбутнє.
В моїх нетрях острахи є генератором неминучості.
рано чи пізно все хороше закінчується.
13.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Скажи, чому небо таке голубе
В ту хвилину, як чорно-білий світ ледь тримається на милицях?
Невже воно хворе на рак, діабет,
Бо з надією в душі наші, мов той жебрак вокзальний дивиться?
Давай йому зараз розкажемо все,
Про хороше, погане, часом досить ванільне, часом моторошне.
Нас один до одного вабить, несе
Так шалено, казково, наче в довгоочікувану подорож.
Скажи, чому дуже красива ця мить,
Мить єднання з тобою, рідний мій, та з природними інстинктами?
Чому очі твої бояться пітьми?
Я тут, поруч, я сяйвом внутрішнім тобі віддано світитиму!
Не знаю, що далі чекає на нас,
Чи прокинемось завтра, може будем блукать над потойбіччями,
Нехай земне щастя дається в аванс,
Ти ж цінуєш життя в обіймах неврівноваженої дівчинки!
Скажи, чому зорі не падають вниз,
А фальшиво горять тоді, як ми все чекаємо на здійснення
Бажань смішних, ніби то звичний каприз?
Нам прожити би в горі і в радості та з улюбленою піснею!
Тому давай впевнено, вільно, без меж,
Без кордонів, шаблонів вигаданих любити безкорисливо,
Давай хоч день без соціальних мереж,
І не думати, що там угорі щодо нас замислили!
Скажи, чому швидко збільшуєш мій пульс,
І продовжуєш далі, жадібно та захоплено рахуючи?
Чому, скажи, пристрасно знову молюсь
У той час, як шепочеш з ніжною красномовністю: "до зустрічі"?
Не йди, прошу, жалості крихту дістань!
А давай, заварю ще кави і поговорим, як на сповіді
Про те, як нам хочеться жити до ста,
Про падіння та взлети, злочини, ті, що в кожного на совісті!
Скажи, чому робиш яскравим життя?
Чи може я сама не здатна щось із ним вдіяти по своєму?
Якби не ти, серце б не билось, затям,
Не було б цих ві́ршів, що знищую, потім заново їх створюю!
Мабуть, тому дуже кохаю тебе,
Що вклоняюсь низько з вдячністю найбожественнішій милості,
Мабуть, тому небо таке голубе,
В ту хвилину, як чорно-білий світ ледь тримається на милицях.
26.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Якщо тіло всього навсього оболонка, то хто тоді ти?
І хто тоді я, якщо від твоїх небезпечних дотиків
час від часу відчуваю себе лялькою вуду
Або витвором мистецтва.
Якщо світло є, то де це?
Скажи тільки одне, любий, як я могла до такого дійти,
Що стали думки мої на бажання повії схожими
і я навіть наодинці боюсь з'їхати з глузду?
Мене прагнеш пити, жерти.
Ось так гинуть усі жертви.
Ти так вабиш мене, поглядом випробовуєш бігти назад
За кожним твоїм зізнанням, таким мовчазним, що можна ним
відкривати мою душу, немов скриньку Пандори,
Яка виходу чекає
В церквах, клубах, психлікарнях.
Але після швидких титрів я тобі хочу поставити мат
Й писати заповідь чорним по білому, білим по чорному
"ніколи НЕ ЛЮБИ", бо любов - підла потвора,
Вона тінню все блукає.
Ну хто, Джокер ти чи Каїн?
відпусти мене.
і хай все мине.
Амінь.
16.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
вона безперечно красива, вперше не віщує море невдач -
ця особлива, заслужена приреченість.
нічого не хочу, лише зі мною говори, зі мною поплач,
бо найдорожча духовна забезпеченість.
я пла́чу, але ж це від щастя, отже, ти на мене зла не тримай,
ти зафіксуєш його мить поцілунками.
можливо щось зміниться, небо стане голубим, як вічності край,
наш світ не зникне в абстракціях улюблених.
"чому все так легко сьогодні?" - в радісні очі твої я кричу,
але біда - до майбутнього ще рухатись.
по радіо знову "Все буде добре" нам сказав Славко Вакарчук,
насторожити це значить треба вуха нам.
мені б втамувати інстинкти плоті та змінити сенси життя,
його розкрити всі плани засекречені.
...вона безперечно красива й щедра, повертає серцебиття -
благословенна, заслужена приреченість!
18.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
нехай відчай не перетвориться на трилер видовищний!
знаєш, тільки боягузи вірять в реінкарнацію.
це не вихід, бо зачиняються шляхи на летовище,
крила білі, тож чекай на вистраждані овації.
якщо чесно, я теж обожнюю блукати в ілюзіях,
маєш гроші, і всі мрії швидко стають реальністю,
але зараз смерть - vip.персона, ми не будемо друзями,
кличе кожен, а як прийде, з нею і не вітаються!
тому жити - найголовніша, новомодна амбіція,
злидні в наших слабких душах справді є найстрашнішими.
дивись, ангели одяглися в уніформу поліції,
їхній захист нас навряд чи кине в гірше приміщення.
коли втратиш сили й захочеш потопати у пиві ти,
краще викличи мене, будь ліками намагатимусь я.
твоє серце не перестане і не втомиться битися,
поки я є у тобі найбажанішою радістю!
16.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
Боже, його благослови.
Коло замкнеться, коли вульгарне літо відкриє центральні ворота,
Він піде, і ніхто його не згадає словом тихим, не злим.
Голкою, гострим ножем я їх воліла б у відповідь сильно вколоти,
Тому що я на все готова була, щоб бути поруч із ним.
Вирви із серця, голови.
Бачиш, він зламує хрести,
Суджені стати комусь вагомим доказом муки, комусь - оберегом,
Я знаю, як йому болить, я молюсь на щойно свіжий емейл.
Плачуть старі голлівудські фільми з наших трагедій про комплекси, его,
Якщо хтось ще з невдах таке й повторив, надіюсь, жоден не вмер.
Бачиш, зуміла це знести.
Вірю, усіх переживу.
Спробують інші зайняти місце серед заявок на кепський притулок
В країні дорогих чудес, у якій носити траур - то тренд.
Зміна епох розриває навпіл фантик з солодко-солоним минулим,
Він піде, не судилось йому тут стати першим серед легенд.
Вірю, не зійде на криву.
Тільки його благослови.
Посмішка щира нехай не сходе, чуєш, Сам знаєш, з чийого обличчя,
Дай сили та натхнення, кпинів шматок, вина ковток і мені.
Ніби лавсторі нова гряде, і янголи звісно найкращого зичуть,
Позаду язиком виводи своє ім'я на голій спині
Той, хто, із ким варто на "ви".
коло замкнулось...
20.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022
Ненавиджу! І проклинаю до сімсот сімдесят сьомого коліна
Не знаю навіть, як назвати всіх, хто чорно мою знищує країну.
Не треба мені хоча б зараз нав'язувати морально-християнські цінності
Про любов до ближніх, прощення ворогів.
Та скажи, мій Боже, чому ж ти не зумів
І так у цьому житті хворе те сонечко у візочку вберегти у Вінниці?
Та краще б у презервативах їх спустили в брудні руські унітази,
Та краще б недоматері їхні зробили аборт, зменшивши проказу!
Псалом дев'яностий вже знаю на пам'ять, а де гарантія, якщо молилися
Миколаїв, Одеса, Харків, Кременчук,
А тепер то жертви терактів, вражих рук!
І скільки ще міст, людей завтра продовжиться, і хто наступний, чи невже я з милості?!
Добро колись, без заперечень, переможе все зло й темряву цю - світло,
Заїждженою щемить піснею - не кожен на жаль зможе бути свідком.
Не треба, прошу, мене зараз вгамовувати: "у тебе все ще буде, дівчинко".
Я б хотіла, перш ніж по-кепському помру,
"Я тебе кохаю" промовити комусь.
А можна, скажіть, нещасть наших причині за упокій в церкві поставлю свічку я?..
25.07 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022
Рік по тому крізь сито ліниво просіюю спогади про минуле літо,
Намистинами сліз на пам'ять чутливу нанизую дописи, фото і відео,
Та якщо хтось улюбленим втратам моїм зловтішається, він ще той політик,
Я ще скільки всього не встигла відчути, пізнати, і скільки всього не відвідала.
Одягнувшись у траурне звичне вбрання, я з колекцією квитків на матчі,
У кіно, на концерти, також з жетонів в столичне метро - ностальгії засновниця.
Рощумієш тепер, що у Стівена Кінга бестеселери і не такі то лячні,
Мій щодениик - роман любовний китайською з грифом "ніколи таке не повториться" .
Меж немає безсилля, і скільки вже можна, а скільки вже буде?
Небеса кам'яні, я хочу ще жити, я хочу любити, творити поезію,
І з коханим співати й з такими, як ми, на Донбас-Арені "Червону руту",
Щоб нарешті батьки онукам зраділи! Хіба я прошу так багато й підлесливо?
Я не знаю, чи все це колись перестане пухлиною у мені боліти,
Я не знаю, мою країну колись чи судилось узріти від щастя розквітлою.
Рік по тому крізь сито ліниво просіюю спогади про минуле літо,
Намистинами сліз на пам'ять чутливу нанизую дописи, фото і відео...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
дозволь, Боже, лишити відбиток.
вуста вже тортур не витримали, рученьки тремтять, зриваючи сорочку.
я зараз така щаслива, я боюсь, що себе просто напросто зурочу.
хіба можна його не любити?
коли серденько в нього велике,
коли в тих зіницях чорних-чорних світла і добра неправильно багато,
й настільки красива посмішка, за неї і життя не соромно віддати.
я з ним зцілююсь в стогонах, криках.
я з ним гола лежу на підлозі.
над нами на стелі зорі розляглися, невимовно вбогі та печальні,
смартфони кричать, розкидані сонети, філософські мудрі всі повчання.
ми їх більше читати не взмозі.
мій сенс криється в стиглих черешнях,
що жменями в міцно-стиснутих долонях кровоточать жадібно, до сказу,
його пальці в мене в роті - насолод таких не знала жодного ще разу,
мій сенс знайдений в ньому нарешті.
в моїй шафі скелетів зо триста
сьогодні свого чекають поховання у могилі братській, безіменній.
він квіти живі приніс заздалегідь, бо знав, що сльози радості - знамення.
прости, Боже, за слабкість, за пристрасть,
дозволь, про́шу, лишити відбиток
на пам'ять, на втіху, й потім присягаюся, що в тебе віддано повірю!
я зараз така щаслива, бо він поруч, він такий жаданий, неймовірний,
коли навіть з обличчям небритим.
хіба можна його не любити?..
24.05 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
Я все блукала країною мрій нездійснЕнно-нездІйснених
У просторі яскраво-рожевому,
Та я по-іншому просто не вміла проходити місію,
Таке буває з хворо-душевними.
Та ось сьогодні моє відбулось блискуче повернення,
Як вирок, час прийняти теперішнє.
Я не молюсь про спасіння, безсмертя з неділеньки вербної,
До цього я була вже не першою.
... І де той вихід мені відшукати з цієї реальності,
Що змушує від тебе відмовитись,
Це збіг обставин чи може кінець епопеї фатальної,
Бо тут я у тенетах самотності?
Бо тут немає нікого, немає нічого величного,
Такого, що аж дух перехоплює,
Якщо ти справді існуєш, прийди, забери на хвилиночку,
Дай вилити сум вІршами, воплями!
Та роздивись, що в моїх оченятах зіниці надтріснуто,
А ніженьки до крові позбивано,
Бо я блукала країною мрій нездіснЕнно-нездІйснених,
Ховалась за ворожими спинами.
Я все блукала одна у яскраво-рожевому просторі,
Із правом на дванадцять присяжних,
Та я не знала, що ними виявляться строгі апостоли.
Ти будеш, є і був. Недосяжністю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
травень на три букви шляхетно прийшов.
покидьок невдячний, не приніс нічого хорошого,
в келію зруйновану його ніхто не запрошував.
трави його - фейки, отруйний злий шовк,
змушують зробити приречений крок,
ваблять, спокушають ж бо вони жорстокістю атомів,
символами, знаками у стилі псевдоаматорів,
кольором спустошення пахне бузок.
кольором розлуки лунають слова,
сказані у спину тобі з кров'ю, криками, відчаєм,
все-таки пішов ти, і життя моє враз закінчилось.
визнаєш чи ні, що тепер я права?
травень на три букви натомість прийшов.
сонечко не радує, від співу пташки не весело,
спогади щасливі - то п'ятА моя ахіллесова.
хочеться упасти й кричати "за що?"
хочеться волосся криваве, мов ртуть,
рвати, виривати і схрестити пристрасть з ненавистю,
поки мов прозріння аксіома мудра не явиться:
все, що я люблю, чим живу - відберуть.
трави під ногами - священне рядно,
ваблять, спокушають, шепочуть цитати із Біблії,
ніби здогадались, що в ніщо я більше не вірую.
здатися? будь-ласка! мені все одно.
падаю, скидаю новий "adidas",
небо наді мною простелилось поглядом збудженим,
посмішка крізь сльози, і лежу, чекаю пробудження
ери виживання, та тільки без нас.
страшно чекать завтрашніх підлих новин,
страшно, як жахіття світові стають особистими,
просто я втомилась, бо терпіння - зашморг з намиста,
помилок не виправиш, жодних провин.
висновки сам поміж рядків прочитай,
згадуючи зраджене дівчисько й землю покинуту.
хочеться заснути у цих травах і не прокинутись.
проклятим хай буде ковід та Китай!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
Історія моєї хвороби
Розпочалась несподівано, в березні, коли із вирію йшли птахи,
Як те невинне захоплення коміксами, що затягнуло в кут глухий.
Чи бачиш ти, зі мною що робиш?
Надіялась - здалося, минеться.
Я на рахунок один з порнографією переплутала водевіль,
Стовідсотково, моє ти з останніх всіх найбожевільніших божевіль
В щоденниках, у римах, в мистецтві.
Коли мене запитують: "хто він?" -
Страх перехоплює сором прямою перпендикулярною по краям,
Я намагаюсь забути невимовлене твоє прізвище та ім'я,
Та внутрішні раби не готові.
Складаючи власноруч молитви,
Маніакально поставити хочу самій собі свічку за упокій,
Бо не витримую більше. За злочини, гріхи покарано, за які?
О Господи, який ти вродливий!
Чи бачиш ти, зі мною що робиш?
Я "ні" у відповідь кидаю нелюбу, геть утікаючи з під-вінця.
Так і не має пояснення, логіки раціональної та кінця
Історія моєї хвороби...
29.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
Я зірвалась, я не змогла в опівночі пройти перевірку на міцність,
По моїх слідах знов флешбеки стріляють з бластера,
Щоб не сталось, найголовніше - з горем пополам пережити цей місяць
Двадцяти восьми днів різких перепадів настрою.
Я п'ю каву, не дочекавшись радісної звістки в репостах хаосу
І фізично майже твою відчуваю схибленість
На поразках та перемогах, правді та брехні про повернення в осінь.
Ти - причина чорного кайфу, який не виблюю.
Я зірвалась, ось в результаті крила забинтовані, програно ломку,
Покрутили пальцем у скроні німі оракули.
Що в нас буде - без них все знаю, тільки й говорю, ніяк не замовкну
Про шляхи Господні, вони відлякують.
Ти пробачиш, що я на тебе кепсько так впливаю, неначе прокляття?
Ти простиш, що глянула оком своїм злоякісним?
Якнайшвидше тебе із себе варто виривати у шостій палаті,
Та якби в 666й, так сміялася б!
Я зірвалась, і безнадія з привидами стала стіною навпроти,
Що зробила - зроблено, лікті, вуста покусані.
Розлучатись завждИ нестерпно боляче, та маю надалі боротись,
А тобі від щирого серця бажаю успіхів!
07.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
Наївна, гадала, настане 21й,
І все буде добре з помахом чарівної палички,
Гадала, що менше поразок, більше звершень
Упадуть з небес, як сніг на голову змалечку.
Гадала, у сторіз зальєш життя гламурне
Й не торкнуться нервів вибрики масштабу глобального,
Здається, що винайшли Новий Рік лиш дурні,
Найтупіше свято, майже як тариф за опалення!
Наївна, гадала, забудеш очі сірі,
Попадуть тобі сім янголів помилувань пригоршню.
Ти подумки робиш собі харакірі,
Він сміється хитро, знаючи, що серце не виграєш.
Гадала, він зцілить від ран тебе нарешті
Чи хтось інший, в сотню, тисячу разів прекрасніший.
Ти дивишся в спину йому і прагнеш смерті,
І яка різниця - вбивство, суїцид, евтаназія!
Гадала, повітряні замки можна скласти
З кольорових пазлів, тістечок, казок перечитаних.
Та дива не сталось, воно бухає часто,
Сьогодення вкотре стало найжорстокішим вчителем...
це не кінець.
це лише початок.
26.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
Клятви дихають на склі битому у зачинені вікна,
Боюся встояти і почути: "як здоров'я, моя мила Ірочко?"
Надто гарного більш такого нема ніде чоловіка,
Приношу в жертву себе, вертаючись назад у твої руки зцілюючі.
Скільки будуть перешкоджати нам в камасутрі підтексти,
Тримати осторонь, потім зводити з метою нести нас за течією?
Нашим головам інтелект би, як в мильній опері "Декстер" -
І з кола замкненого від о`дного один ти і я б вийшли зреченими.
Чорно-білі автопортрети всіх некоханих колишніх
На вічну пам'ять нам виставляють той рахунок, який гідний соціуму.
Тихо-тихо, та заспокойся, я їм на решту залишу
Квиток в чистилище та до ящику Пандори ключі на емоціях!
Скільки треба оберігати себе, молитись у храмах,
Щоб потім здатися, в заборонене тяжіння міцну силу збільшувати?
Може досить перемальовувати вночі пентаграму,
У колі замкненому не сплутаєш голодні смачні ігри з піжмурками.
Перше вирішення стосунків на семи нотах хардроку
Мені подобається наскільки, що зненацька стаю швидко збуджуватись.
Небо милостиве, воно нас не покарає жорстоко,
Воно з підозрою й так відміряло замало того щастя судженого.
Скільки можна провокувати на самогубство ті зорі
У колі замкненому, де п'яницями стали давно світло з темрявою?
Гризти нігті там недоречно, я повторю: "I am sorry",
Ікони плакатимуть у відповідь, тому я в тобі буду впевненою...
11.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
А завтра її маленький світ здригнеться від фатальних новин,
А завтра все буде так, як має бути.
Вона покінчить з життям своїм, із котрим безпідставно на "ви",
Або утече шукать червону руту.
А завтра вона зведе печаль до неба з невблаганних "чому?",
І розпачу крик почує навіть Куба,
А серце болить й болить за ним, вона без кінця пише йому,
Тому що і досі надто сильно любить.
А завтра ніхто не скаже їй: "продовжується далі життя",
Заляже на дно крилата фраза Ніцше,
Якби ж не було лихих "якби", сховала б на підборах взуття,
Ходила б за руку з тим, хто найрідніший.
А завтра у центрі чорних смуг увірветься останній терпець,
Збагнути давно пора - вони задовгі,
Та вкотре подзвоне добрий друг: "як справи? Все гаразд чи капець?",
В мовчанні її чуже ім'я. Що з того?
А завтра вона за скільки літ волосся пофарбує у блонд,
І замість лате попросе склянку скотчу,
Закине в інсту стражденний пост, неначе черговий хайп і понт,
Вона його досі надто сильно хоче.
Учора, сьогодні, кожен день ні стимулу немає ні сил,
Немає вночі рятунку й щастя вранці,
Якби ж не було лихих "якби", збулося б все, що хочеш - проси!
Все б склалось, якби ж не клятий 2020 (двадцять двадцять!)
І користь яка з дурних порад: "послухай, вибивай клином клин",
І користь яка блукати з ким попало?
Та завтра її маленький світ здригнеться від фатальних новин,
А завтра почне розплата править балом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
Сьогодні втретє збігає улюблена кава,
В додачу кота забуваю напічкати "Віскасом",
Це ж треба було аж по вуха у тебе так втріскатись,
Що нудить сильно і гірко болить ця Полтава!
Сьогодні зовсім не радує капосне літо,
Під ліжком закинутий мерзне "Трансерфінг реальності",
Натомість спілкуюся з Кінгом із творчості ранньої.
Я просто стала моральним сумним інвалідом.
Сьогодні світло вкінці надсліпого тунелю
Для обраних також погасло, тому що безжалісне.
В той день березневий ми встрілись й інакше все склалося, -
Я вірю, це відбулось у світах паралельних.
Сьогодні Ерос відрощує бороду, вуса,
Напевно, тебе копіює, сміється ж по зрадницьки.
"Займися чим-небудь, прошу! Ти ж за крок в деградації!" -
Брат рідний, лишенько, навіть і той відвернувся.
Сьогодні досить тих пошуків рідного дому,
Бо через ковід, карантини накрилася подорож,
А десь там далеко ти вабиш, до краю вимотуєш.
Страшне моє божевілля хронічне, фантомне.
Сьогодні втретє збігає улюблена кава,
В додачу кота забуваю напічкати "Віскасом",
Це ж треба було аж по вуха у тебе так втріскатись!
Напевно, карма, а може порлутав лукавий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
злі чари множаться, шепочеш: "до зустрічі",
з ліхтарями, бруківкою косинуси ділиш з тангенсами.
така спокуслива ця магія вулична,
особливо, коли хтось привидиться з очима ангельськими.
скажи, чому на перехресті ми встрілися?
тут блукають обкурені ельфи із твоєю посмішкою.
залиш мій простір, зникни, фейкова світлосте,
я не вірю в ніякі дива, мені пора дорослішати.
глуха ніч-відьма все ворожить на вузликах,
не кричу, що жива, замовляння не пишу кирилицею.
здається зараз, що в навушниках музика
зрозуміти мене намагається, хоч трішки змилується.
тут кожен з демонами смутку занурюється
у екрани смартфонів, щоб бути на зв'язку з галактикою,
й душа продажна, мов безхатченко з вулиці,
розумію, що знову самотня, і тому не плакатиму.
лише мовчатиму, мовчатиму стомлено,
ти ж мені був єдиною радістю в житті, відрадою,
не просто пристрастю, банальним захопленням,
ці людиноподібні істоти не втомились зраджувати.
ікони плачуть приворотною кавою,
інквізиції просять сусіди, на коліна падаючи.
ніхто не стане свідком шоу яскравого,
як ім'я твоє кляте викрикую в огні палаючому.
мовчати - бігти паралельними кроками,
це звикати, що тиша на цьому перехресті здійснюється,
коли за "все гаразд" отримую Оскара,
ну хоча б у думках, мій недолік - народитись мрійницею.
мовчати болісно, я знаю, що болісно,
ссобливо, коли набридає прикидатись винаходом
в руках твоїх на марсіанському полюсі,
визнавати, що більше немає тебе, ти був вигаданим...
24.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020
Мій біль розливається спогадами, лавою медовою,
Мовчання довічне, святе проростає в пекучу кропиву
Вірші, не потрібні нікому, не встигаю занотовувать.
Хто скаже нарешті мені: ну навіщо, для чого я живу?
Свій таємний бік слабкості повністю я досі не спаплюжила,
В страшних сновидіннях з ним буде боротись Скайвокер добрий Люк.
Таке відбувається через те, що з котиком сплю плюшевим,
У віці такому то має лежати вже власний мій малюк,
Якщо не від тебе - від кого попало. Це ж не є злочином -
Коритись встановленим нормам суспільства, батьків і бла-бла-бла?..
Чотири стіни не бажають розмовляти, бо я збоченка.
Я хочу тебе, мені просто бракує обіймів і тепла.
Мій біль пролягає зліва між купідоновими стрілами,
Про нього віршів не люблю писать, світ не згадає жоден з них.
Надіюсь (як смішно), що в тому потойбіччі ми зустрінемось,
Мій сум - то синонім цієї без сдач проклятущої весни
пробач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
зумієш в передсмертних конвульсіях
зупинити мене, коли бігтиму від самої себе?
чи приймеш дежавю за ілюзію,
недоречну мою сумну посмішку як ефект плацебо?
чи зцілишся, не знають оракули,
від зіркових хвороб нема ліків, такий на жаль постфактум.
напевно, небеса нас оплакали,
недаремно кривавий дощ стелиться ніжно по асфальту.
якби він був із кави пречорної
та без цукру іще, тоді врешті решт я б відкрила очі,
я б скинула ввесь одяг з короною
і вблагала б тебе: "врятуй, ідоле мій, безжальний отче!"
гру в піжмурки сьогодні вже програно,
ось рахунок красиво так Квибито на табло 0:10...
чи стануть нас здавати на органи,
чи у рейтингах "Форбс" наші прізвища, імена закреслять?
ось саме так закінчують лузери,
що повзуть на Олімп, який виявиться німим Освенцимом.
системою себе ми контузили,
не дивуйся, не плач, ми не чуємо голос свого серця!
...кривавий дощ мереживом стелиться,
пропонуючи мир, йому хочеться рандеву постійних.
я матами вкриваюсь в істериці,
задихаюсь від сліз, за мить вибухнувши в твоїх обіймах...
востаннє споглядаю закохано,
як за руки взялись плюси з мінусами і травень з маєм.
не зможеш у судомах та стогонах
зупинити мене, бо я точно так, як і ти. вмираю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
Надихає пора осіння
Танцювати на попелі твого пекла,
Роздягає моє спасіння,
А без нього я збуджена і далека.
А без нього немов під кайфом
Від жаданих тортур за крок до екстазу,
Королева кривавих мафій,
Сексуальна, фатальна і вся у стразах...
Надихає пора осіння
Гвалтувати верлібрами невідомість,
Римувати міста і тіні
В мить, коли повертатися лінь додому;
В мить, коли я кричу щосили:
"О боги, ви мене просто тут і залиште!"
Тут твоя і моя могили,
Ти вбиваєш мене, а отже, ми квити!
Надихає пора осіння
Піддаватися чарам злої любові,
Йти, збирати немов насіння
І канабісу листя, листя кленове,
Заварити із нього зілля
Приворотне, та все ж таки безнадійне,
Зустрічати знов хлібом, сіллю
Нетверезу самотність в чотирьох стінах.
Надихає пора осіння
Записати в блокнотику мемуари.
І про що? Настає прозріння.
І про кого? Якщо ти лише примара!
І про кого? Питання честі.
І навіщо? То, мабуть, вже інша справа.
Ти не любиш руденьких бестій,
Тож дай спокій мені, проклята забаво!
Надихає пора осіння
Рахувати досягнення і невдачі
На розбитім ущент камінню,
А воно то холоднеє, то гаряче;
А життя таке непостійне:
Нині траур, а завтра вже дискотека.
Надихає пора осіння
Танцювати на попелі твого пекла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2019
у стилі ретро блукають шекспірівські теми
в невідправлених листах із сигналом "SOS",
і вкотре в'януть червоні твої хризантеми,
на останніх сторінках щось не збулось...
натомість з ніжністю ангела бабине літо
прочитає всі думки і здійснить каприз.
від мильних опер під рок почнуть струни боліти,
і в прощальну мить покаже осінь стриптиз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2019
Мені без тебе погано,
Кепсько, паршиво і трішки печально.
Пора виносить догану
Силам небесним за їхнє мовчання.
Ну що́ ти робиш зі мною?
Що́ я роблю, і сама вже не знаю!
На тебе йтиму війною,
Братиму силою, пеклом і раєм.
Мені дах зносе, зриває,
Всюди й ніде вже не знайдеться місця,
Штампую кров'ю "I love you",
Лізу на стіни і вию на місяць.
Мені без тебе погано.
Точно тут не обійтись без сто грамів!
Зови мене Чингісханом,
Будді молись і блокуй в інстаграмі,
Давай, роби що завгодно,
Навіть убий, вчини акт милосердя!
Ти знаєш, скільки сьогодні
Бідній мені прийшлось кляньчити смерті,
Бо через тебе день кожен
Кава збігає, втрачається розум,
Вночі заснути не можу,
Хочу, жадаю тебе, немов дозу!
Мені без тебе погано,
Дурно, самотньо і якось так дивно.
Ну яќ ти там, мій коханий?
Скільки їх в тебе, тих вірних, єдиних?
А я б хотіла прожити
Разом з тобою до самого гробу
Пристрасно, ніжно і так одержимо
В горі та радості, в щасті, хворобі!
Мені без тебе погано,
Нудно, нікчемно, занадто попсово.
Встрічати з милими ранок -
В інших мета і життєва основа,
А в мене зовсім інакше,
Соромно, страшно комусь розказати,
Така заварена каша,
Я́ в ній тону з відчайдушним азартом.
Життя - не опера мильна,
Й ваша любов - не крута, а зла штука.
Але ж " Я сильна! Я сильна!" -
Зорям кричу, в кулак стиснувши руки.
На землю потім упавши,
Пла́чу й сміюсь від гнітючої травми,
Ламаю крила як за́вжди,
Й тихо співаю: "це карма! це карма!".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2019
Я так хочу його, я так хочу до нього!
Що мені робити, як мені жити? Я точно тут загину
Без банальної ніжності, без допомоги,
Це страшенно боляче, коли кожен вставляє ніж у спину!
Я так хочу його, я так хочу до нього!
Він остання радість у житті кольору мокрого асфальту.
Він відрада моя, порятунок від горя,
Він мій стержень внутрішній і шлях, мій особистий мотиватор.
Я так хочу його, я так хочу до нього,
Що немає сили почуття тихо словами описати.
Я кричу на ввесь світ, розриваючи голос,
І можливо хтось-небудь мою душу розкине на цитати...
Я так хочу його, я так хочу до нього!
А ви, люди злії, не судіть, - й будете також не судимі.
Я любові прошу, як жебрачка убога,
Все одна блукаю по землі, плутаю туман із димом...
Я так хочу його, я так хочу до нього,
Що не знаю іншої біди, ніж як кохати до нестями.
Та чому ж я на щастя чекаю так довго?
Та чому ж несказані слова мостяться відстанню між нами?
Я так хочу його, я так хочу до нього!
Я залишу принципи дурні, місто, ненависну роботу,
Прилечу, прибіжу, приповзу і з порога
Розпочну вимолювать своє кров'ю, інстинктами та потом!
Я так хочу його, я так хочу до нього!
З ним єдиним прагну засинать й потім прокинутися вранці,
Я йому цілуватиму руки та ноги,
І скажу: "Спасибі, що ти є, справжній друг, батько і коханець!"
Я так хочу його, я так хочу до нього,
І не знаю, що́ це таке, за мене сильнішая спокуса,
І не знаю, куди заведе ця дорога.
Я беру квиток в один кінець, й більше сюди не повернуся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2019
середина літа.
не написано жодного ві́рша.
володіти світом
і моїми думками став інший.
ось вона - причина,
ось воно - неминуче прокляття!
каяття за вчинки
абсолютно нічого не варті.
я заради нього
на усе неможливе готова,
і роздвину ноги,
і принижуся знову і знову.
я за ним так сохну,
що немає спасіння, рятунку.
він - і кайф, і стогін,
він - безсоння, солодкая мука.
він - закрита зона,
заборонений плід, недосяжний,
я ж за ним з розгону,
і начхать, що подумають, скажуть!
я втечу з Полтави,
подолаю нудні кілометри,
відстраждала право
обійняти його... і не вмерти...
ще жить хочу, мрію
у готелях старої Одеси
в безсоромних діях
забувать, хто - він, хто - поетеса...
не віддам нікому,
а міцніш стисну хижії лапки,
не поставлю кому,
він лише мій і тільки мій! крапка!
середина літа.
не написано жодного ві́рша.
існувати, тліти
час настане не зараз. пізніше!
все гаразд, все круто
не учора, не завтра. сьогодні!
іди геть, спокуто,
я уперше в житті не самотня!
середина літа...
не написано жодного ві́рша.
на душі боліти
перестало. писати ж навіщо?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2019
меня вечер талантливо насилует
сладко-пьяной ностальгией, одиночеством добровольным.
моих тайных соблазнов изобилие
Ранит душеньку опять воспоминаниями невольно.
не лезь в мысли неласковые, чёрные
с наглой пошлостью желаний и подкупленной благодатью!
твои речи, такие утонченные,
были лучшим вдохновением, с осадком горьких проклятий.
молчит ангел мой, грустный, не танцующий,
только пиковый валет мне улыбается с фотографий...
смотрю, пла́чу, все думая о будущем,
ты же - прошлое мое, не возвращайся, уходи нафиг!
26.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836462
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.05.2019
Отражение тёмной весны
Проходит сквозь яркикие стены,
Оставляя зловещие сны
О том, что сегодня не ценно.
Прошептать ей вслед можно: "Пока",
Иль сделать навстречу два шага,
Но зачем, если бредит рука,
От прошлого стонет бумага?..
Для неё я игрушкой была
Три месяца танцев, веселья,
В миг когда я чуть-чуть отпила
Осадок любовного зелья.
Такова уж судьба мне дана -
Мечтать безответно, напрасно.
Как не глянь, здесь пустая страна,
Здесь нету любви распрекрасной!
Я от боли хочу закричать
На радость моральным уродам,
Одиночества злая печать
Стоит у стихах год за годом.
Ненавижу писать о плохом,
Но сердцу, увы, не прикажешь,
А мне б в осень стежать напролом
С вульгарным, как смерть, макияжем!
Ну что нужно тебе от меня?
Уйди на право иль на лево,
И с кем хочешь, давай изменяй,
Весна, - ты циничная степів!
Почему ты приносишь всегда
Злой рок поражений позорных?
На лицо - я сплошная беда
Со званием белой вороны.
Мне паршиво и мне все равно,
Что скоро проклятое лето
Постучится в чужое окно,
Заставит снять джинсы, балетки.
Как обидно, что душу нельзя
Вот так обнажить без стеснений.
Да и перед кем? Трудно сказать
В огромной-огромной вселенной.
... Не познав перемен, новизны,
Танцую из собственной тенью.
Отражение тёмной весны
Проходит сквозь яркие стены...
11.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836461
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.05.2019
Душі моєї срібні струни
Ти із посмішкою Мони Лізи мажорно без початку та кінця перебирав...
Чому ж було мені так сумно,
Чи відчула я невже, що то лиш була до геніальності сфальшивеная гра?..
Співати зовсім не бажалось,
Та натомість сил банальних навіть не вистачило крикнути: "вблагаю, припини!"
Твої слова та руки - жало,
Спокушають, обпікають вщент, проникаючи уперто до само́ї глибини...
"Твоє ж бо тіло, як гітара!
А душа твоя - то струни срібні", - звучало не мелодією, - вироком на жаль.
Вуста твої були нектаром,
Я їх підло цілувала й жодному слову не ввіряла, сльози падали на шаль...
Душі моєї струни срібні
Ти натягував усе й натягував, поки їх безжально, остаточно не порвав.
Ти маєш дуже дивну здібність
Прикидатись музикантом, тільки актор з тебе, зізнаюсь, теж паршивий. Я права?
19.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2019
...він до мене посміхався, а мені було байдуже.
от якби він взяв й тихо вклонився до ніг,
про честь, гідність забуваючи, як раб вблагав: "падай вже" -
я б спитала: "чому ж ти мене не вберіг?!".
і ніхто не знав, як сльози уночі текли ріками,
як святий Дніпро, Ворскла і декілька Десн...
і ніхто не знав, що навіть самота є теж ліками,
у мені жило понад три тисячі весн...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2019
Мені здається, що світ поступово, непомітно божеволіє.
Інакше, чому ми перестали вірити в любов?
Невже від того, що її за чаркою спиртного не вшановуєм,
В нічних забігайлівках давно вмираючи у борг?..
Мені здається, що це ненормально - засинати з телефонами
Інакше, цей винахід невдалий, злий експеримент.
Невже для того, щоб жить в самоті стереотипами, шаблонами,
У пошуках принців купувать в спортзал абонемент?..
Мені здається, що я намагаюсь виживати до останнього.
Інакше, чому про неможливе мрію день за днем?
Невже, тому що хтось мене довів до самознищення фатального?
Та рано мені йти на чужий, заслужений Едем...
Мені здається, що вже тут нічого нема з погляду найпершого.
Інакше, той, хто всім довіряв - віднині психопат.
Невже це звичка, і я помиляюсь так вульгарно і довершено,
Що стала любити цей нікчемний, голий листопад?..
30.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2019
Ангел цілував мої засмаглі плечі.
Той бруд можна порахувати на пальцях.
Сонце прокляло мене, це вдалий вечір
Забуватися знов в улюблених танцях,
Тільки вже не з ним, не в милих, рідних стінах
Без гарантій, що буде втричі ніжніше.
Відчай за вікном завмер, дарма надіюсь,
Що залежатиме щось від моїх рішень.
Демон цілував мої засмаглі плечі.
На підлогу впало боа із шиншили.
Смішно аж до сліз, немає слів доречних,
Я забула, коли востаннє грішила.
Створений не для таких, як я, цей простір,
З його гемомодифікованим страхом,
Маючи все, я там гола бідна гостя,
Неприручена, білосніжна та птаха.
Демон цілував мої засмаглі плечі
Так підступно, так геніально. Як ворог...
Пляшка із бажанням просить кровотечі.
Розбивати? Та в цю мить думи про кого?
(про ангела напевно)...
16.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2019
Квіти не пахнуть, люди не вірять в дива,
А ти в мене віриш щиро, віддано як у черговий апокаліпсис.
Мертві постануть, кров'ю зальється трава,
Все одно колись ми разом будемо, і за це навіть не покаємось!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2019
Подари мне светлую вечность
В отражении нежном одиноких свечей.
Сосчитай мою бесконечность
У плену наваждения бессонных ночей.
Не зови за нами разлуку,
Что бежит, спотыкаясь о большие мечты,
Ты держи покрепче за руку,
Чтоб не было так страшно нам достичь высоты.
Все без слов и так понимая,
Мы узнаем, что прячет у потемках душа,
Но на утро пьяного мая
Мне тихонько: "Все будет хорошо" ты внушай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834276
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.05.2019
Пройдись по моим осколкам!
И узнай, что такое - любить!
А я не больна не сколько,
Мне лишь хочется счастье купить,
Оставить весну на сдачу,
Обнажая греховную жизнь.
Ну, что ты молчишь, мой мальчик?
Мы в желаниях вновь разошлись!
Мой сон рисовал ответы
Для второго и первого "я",
Поверь, что живут поэты
В глубине моего бытия,
Где зло и добро хранится,
И любовь по небесной цене.
Я с ней перешла границы
К одинокой твоей тишине.
Ты был сокровенной тайной,
Одержимой мечтой для беды,
В итоге в оковах, ранах
Я ищу свет далёкой звезды,
Чтоб верить в пощаду, волю,
Человеком стать с буквы большой...
Нет сил поменять все роли,
Влед тебе закричать: " Вон пошёл!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834144
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.05.2019
Она была моим кумиром,
Без денег, славы, - такая красивая, жгучая Любовь!
Она законно правит миром,
В итоге вибитый зуб у меня да разорванная бровь!
А сердце... Сердце, словно камень,
На общем фоне вроде есть, - оно научилось просто быть,
Чужды мне боль и страсти пламя,
Река забвения тушит все, чтоб по течению поплыть.
Из пепла были мои крылья,
Я птицей вольной рожлалась, таков мой таинственный удел,
Но путь иной мечты открыли -
Познать намного большее, чем единение двух тел.
Пора уже с колен подняться,
Поприветствовать Её Наземное Величество Любовь...
Пью ром, рифмуя кровь сквозь пальцы -
За что же вибитый зуб у меня да разорванная бровь?!́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834132
рубрика: Поезія, Очерк
дата поступления 01.05.2019
Це так незвично, це так прекрасно
Нікого не кохати!
Не зазнавати страждань, поразок,
Бо скраю моя хата;
Не відчувати палких ударів,
Що мучили десь зліва,
І не писати віршів бездарних,
Що дах ось-ось зірве!
Це так незвично, це так приємно
Нікого не кохати,
Коли не думає хтось про мене
Не вперше, не вдесяте!
Чи є сенс в ніжно-рожевих мріях,
В іллюзіях примарних?
Я не права? Хто ж тоді посміє
Жбурнути в мене камінь?
Це так незвично, і так нормально
Нікого не кохати,
Не застрявати в полон моралі,
На принципи начхати;
Враз вимикати хлам з мильних опер,
Хай очі їх не бачать;
Мій бруд не вимиє "Містер Пропер",
На серденьку тим паче!
Це так незвично, це так гуманно
Нікого не кохати,
Бо в час ревнивого я туману
Стріляю з автомата;
Або з ножем у руках завзято
Ганяюся щоночі
За тим, хто підло, жорстоко зрадить,
Хто буть моїм не хоче!
Це так незвично, це так натхненно
Нікого не кохати,
Коли не ріжуться в ванній вени,
Бо хочеться в Карпати,
І жить, і дихать на груди повні,
Провітрюючи мізки,
Геть від усіх козерогів, овнів
Тікати по-англійськи!
Це так незвично, це так розумно
Нікого не кохати.
Якщо стає без причини сумно,
Рятує Крісті Агата.
Ну що ж, крутіть вже у скроні пальцем,
Та смійтесь без зупину!
Я не повія, ні джин у пляшці,
Не жертва, не рабиня!
Це так незвично усе забути,
Нікого не кохати.
Я вже зіграла з ковтком отрути,
Тож ставлю шах із матом.
Я прокидаюсь зі снів мінливих,
Занудно літаргічних,
Дивлюсь, як осінь весну змінила,
Що пахла потойбіччям.
Це так незвично, це так прекрасно
Нікого не кохати,
Знов не стояти в черзі до каси
Жебрачкою у латах.
Де ж той жаданий перетин ліній?
Взаємність - річ важлива...
В цю мить хтось сохне за мною слізно -
Це так несправедливо!
20.04.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2019
Можливо, сьогодні моя остання і єдина радість
У нічному клубі жебракуватиме з неоново-дешевим сяйвом,
А потім я вдома почну змивати в унітаз "Muratti",
Підсвідомість тихо так проспіва: "Де б не була, але ти всюди зайва..."
Можливо, сьогодні моя остання і єдина радість
Без сопливих вибачень у щось інше перевтілиться й мене покине.
Що буде там завтра і далі, страшно відгадати навіть,.
А мені б лишень знов не закохатись й не питать: "За що? У чім я винна?.."
04.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2019
Чёрная лента скользнула вниз по щеке холодной,
Открылись глаза, да света нет.
Раненой птицей лечу ввысь, я не была свободной,
Спасенье моё - найти рассвет...
Глупые мысли приходят ко мне, как гость незваный,
Послала бы их к тебе домой.
Надо уже отрекаться мне от своих желаний,
Любовь - мой порок, мой крест земной...
Красная лента открыла путь, но упала на раны,
И я от тебя быстрей иду
В этот неведомый, странный мир, но такой реальный,
В который несу свою беду...
Рваные нервы и письма - мой беспорядок вечный,
Но что-то болит ещё внутри.
В Бога я верю, единственный Он меня излечит,
Лишь было бы сил набрать 03...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833268
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.04.2019
Я хочу умереть от счастья,
Ибо оно лишь мгновение!
Я в неизмерной власти,
В этом моё вдохновение.
Не от горя, не от болезни
Слёзы идут так отчаянно,
А от того, что стала трезвой,
Неба коснувшись нечаянно.
Я хочу лишь тебе присниться,
Ибо твой сон наваждение,
И страданий твоих напиться,
В этом моё наслаждение.
Не пытайся меня исправить,
Или прости прегрешения.
Умираю тебе на зависть,
Но в рай не дам приглашения!
20.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833265
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.04.2019
Відпустити - не значить забути,
Навіть якщо між минулим і майбутнім межа.
Сьогодення, неначе спокута
Саме тоді, коли знову я для когось чужа.
Там, де пам'ять - погана спадковість
Мати невидимі рани зі своїх помилок.
А якщо це лише випадковість,
Но́вий шанс стати поетом для розбитих зірок?
Хтось не згоден з цим псевдо-талантом,
Просто для нього мій відчай, як прокисше вино,
Про нас знімуть з червоним квадратом
Всупереч кодексу честі чорно-біле кіно,
У якому я справжня Людина,
Котра нізащо не хоче відпускати любов.
Бо якщо я для когось єдина,
Значить, Господь про амністію не чув молитов...
12.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2019
Скоро, скоро все окончится!
Утихнет музыка, исчезнет тень...
Только, только мне не хочется
Слезами вычеркнуть ушедший день!
Знаешь, знаешь, я несчастная,
Теряю снова драгоценный час.
Может, может, жизнь прекрасная
Наступит через век, но после нас!
Стонет, стонет одиночество
На хрупких пальцах обреченных снов,
К черту, к черту все пророчества,
Мне страшно верить в ложь красивых слов!
Скоро, скоро все изменится!
Под небом вижу неизбежный путь...
Милый, милый, мне не верится,
Что станет лучше нам когда-нибудь!
16.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832637
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.04.2019
...і не треба більше музики, жодного звуку,
нехай буде тиша і темрява!
бо коли її я чую - для мене це мука,
тоді точно буду вже мертвою.
акапелла не віщує ні щастя, ні горя,
вона просто хоче воскреснути
там, де наші душі різними прірвами ходять,
немов найзапекліші месники...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2019
Якщо тобі є кому подзвонити о третій годині ночі,
Якщо тобі є з ким сходити у кіно чи на футбол,
Це значить те, що тобі як ніколи в житті пощастило, хлопче -
Ти маєш друга, і все буде гаразд, щоб там не було!
Йому начхать, ким працюєш ти, скільки грошей у твоїй кишені,
Йому до лампочки, якої там моделі твій смартфон,
Ви просто разом, не дивлячись Всесвіту в очі страшні, скажені,
Ви разом пройдете випробувань життєвий марафон.
Це так чудово, коли є із ким розлілити печаль і радість,
Коли у тебе хтось є, дорожчий за телик і вайфай,
Тому що справжній друг понад усе, він ніколи тебе не зрадить.
...І ти так любиш його вічне: "веселитися давай"...
Живи, радій і цінуй те, що маєш і тих, хто з тобою поруч,
Бо в цьому світі більше тебе не розумітиме ніхто,
А тільки добрий друг, який в скрутну хвилину прийде́ на поміч,
Який поділиться останньою сорочкою,
пальто...
Якщо тобі є кому ось так просто узяти й авдкрити душу,
Якщо є з ким поговорити про гріховне і святе, -
Це значить тільки одне, ти знайшов найдорожчий скарб - справжню дружбу,
Ти не самотній, ти віднині найщасли́віший з людей!
19.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2019
Уйди! Сгинь! Исчезни!
Прочь! Вон из моей головы!
Умолкните песни,
Память взбудоражили вы!
Уйди! Сгинь! Исчезни!
Просто так, чтоб мне повезло!
Спаси от болезни,
Кажется, мне крышу снесло!
Уйди! Сгинь! Исчезни!
Или полюбить обещай!
Но полночь - злой вестник,
Кто-то напевает: "прощай"!
Уйди! Сгинь! Исчезни!
Эхом отзовитесь шаги!
Так тяжко, хоть тресни,
Похоть вышибает мозги!
11.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832307
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.04.2019
Разойдутся параллели
В мелодии кровавых зеркал...
Затанцуют акварели,
В которых ты отраду искал.
Бумерангом отзовется
Поэзия моей нелюбви,
И надежда разобьется
На тысячи звёзд в центре земли.
Там исчезнет невесомость,
Все станет на свои берега,
А потерянная совесть
Замерзнет на жестоких снегах,
И я все-таки расскаюсь,
Воруя предрассветный туман,
От спасенья отрекаясь,
Ты будешь терпеть гордость, обман.
Закричи, мой нелюбимый,
Когда нас поглощает мираж.
Он такой неповторимый,
Мечты на витринах расспродаж!
Расставание - не горе,
Оно - начало лучшего дня,
Забывается плохое,
Все будет хорошо без меня!
12.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832303
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2019
Я з підбитим крилом, поранений птах,
Що не може летіти, стогне від болю,
Та я ліки знайду, і їде вже дах,
Я не в силі зробить нічого з собою,
Бо сильніша за мене буде лиш смерть,
Що між нами блукає, наче примара.
Та на щастя вона тікатиме геть,
І літатиму знову в чорних я хмарах.
Так кайфово мені, солодкий це гріх,
Я його із вином до дна випиваю.
Врятувати мене від жаху ти зміг,
Тож тепер підкажи паролі до раю!
В темноті я цілую кожен твій слід,
І шукаю твою замучену душу.
Це жаданий, безмежний, рідний мій світ,
У якому померти також я мушу.
Заборонений робить серденько крок,
На закони начхать, не чую свій розум,
І поганий нехай засвою урок, -
Без цілющої здохну зараз я дози.
Подивись, як мене пронизує біль,
Як у венах червона кров застигає,
Ти - об'єкт поклоніння, обрана ціль,
Давай швидше у хеппі-енди зіграєм!
13.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831925
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.04.2019
Ти був. Ти є. Ти будеш
В глибині чужого Всесвіту тяжінням неземним,
Мене колись забудеш,
І весну чекать навчишся до тридцятої зими.
Без слів. Без мук. Красиво
Залишаєш замість прірви горизонт і вертикаль,
Твій шлях, закон і силу
Для мого буття не вичислили Ньютон і Паскаль.
А може це й на краще?
Перехрестя чорно-білого "Прощай" вже розпливлось.
Іди собі у хащі,
Я повірила у думок матеріальність - все збулось!..
22.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2019
Моя нежная жестокость на грани безумия
Нечаянно коснётся твоей потерянной души,
В плену сладостного счастья, в бреду полнолуния
Она ко мне навстречу уже в который раз спешит,
А я быстро забываю плохие пророчества,
Я верю у фантастику между мною и тобой.
Пришло время наконец-то убить одиночество,
На лезвии ножа догорит его печальный бой...
Ещё очень безообидны мои все желания,
Последняя надежда ещё пока не умерла,
Испей чашу моего небольшого страдания,
Я в этом сумасшествии будто вовсе не была.
Твоя светлая любовь - лишь мой пункт назначения
Где сходятся пути моего земного бытия,
И я следую туда, ведь люблю приключения,
Призванием со вкусом блаженства стану для тебя!..
07.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831693
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 04.04.2019
Пригорни мене! І я буду свій кайф ловить в нірвані,
Вір - не вір, а я божевільна
Не будь егоїстом, мої зацілуй нікчемні рани,
Бо я просто жертва наївна.
Пригорни мене! І нехай у руках тремтить розлука,
Бо вона не чує молитви.
Пригорни до серця свого, той мотив сумний послухай,
Щоб змогли ми біль розділити.
Пригорни мене! І нехай від поразки стогне заздрість,
Хай собі ламає копита.
Пригорни! Я досі люблю - це моя остання радість!
Що мені із нею робити?!
09.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2019
Тримаю тебе за небо
На відстані позитивних думок.
Бажати - моя проблема,
Злітаючи до байдужих зірок.
Не варто мене питати,
Де істина, де моя самота,
Я вік без грошей багата,
А решта - то все обман, суєта!
07.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2019
Я цілую тебе в холодні губи.
Я знаю, чому вони немов у мертвого.
Це через те, що ти мене не любиш,
Ти просто моєю став ново́ю жертвою.
Я дивлюся в твої байдужі очі.
Я в них так багато бачу болю й відчаю!
Ти відкритись мені чому не хочеш?
Не бійся мене, я стала зовсім іншою!
Я літаю в рожевих, дивних мріях,
А потім, зламавши крила, в прірву падаю.
У свідомість прийду в чужих обіймах,
Не стануть на жаль вони добром й відрадою.
Я надалі боюсь тебе кохати,
Бо точно тоді моє серце розірветься.
Я спасіння в Бога буду прохати,
Та тільки мені самій у це не віриться...
01.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2019
На кончиках заката счастье незримое
И свет небесной чистоты.
Он греет, обнимает душу ранимую
В плену весенней красоты.
На краешке земли моё восхождение
Подарит новую любовь,
Сквозь тайные миры прийдет наваждение,
И все окончится добром.
Укрою мечты я в руках поцелуями,
От этой страсти не уйти.
И сладкая истома, трепет безумия
Сольются в радостный мотив!
06.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831100
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.03.2019
Шкідливо вдихати аромат ночі
В акордах пересоленого мінору,
І небо у стразах поки не стопчуть,
Від щастя божеволіти на повторі;
І бігти туди, куди веде серце,
Забувши про біль грішної насолоди,
Дивитись, як мрія на шматки б'ється,
Надіятись, чекаючи нагороди;
Як вперше п'яніти на чужих крилах,
Стараючись з'єднати дві паралелі,
Не каятись в тому, що я зробила,
Щоб потім засинати в думках веселих;
Творити легенду без казок зайвих,
Із цукром пропускаючи мить крізь пальці,
Відкрити галактику в гіркій каві...
І заново знаходити себе вранці.
16.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2019
На поломанной струне притаилась вновь тоска,
И на своём языке рифмует поражение.
Одиночество моё заболело у висках,
Да посмеялось ещё в зеркальном отражении...
Заиграла тишина и запела вся душа,
Да нет кому танцевать, как-будто одолжение.
Вот какой парадокс - я лишь тени своей здесь нужна,
Ну почему, чёрт возьми, иду без приглашения?..
Я стою над пустотой, где застыли все слова.
Я убежала сюда подальше от предательства.
Пусть поплачут небеса, закружится голова,
Ну помоги мне, Господь, с кошмаром этим справиться!
25.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830733
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.03.2019
Муза і рими знову просяться на волю
З полону божевільної душі.
Легко і просто відпускаю їх я в долю,
У подорож, народжену з віршів.
Муза і рими стрімко ляжуть на папері,
І знищити їх зможе лиш вогонь.
Тихо прийду́ть, не стукавши у двері,
Нема для них ніяких перепон.
Муза і рими тихо кличуть за собою
Летіти у незвідану даль.
Все там зігріте буде щирістю, любов'ю,
Там разом ходять радість і печаль.
Муза і рими - друзі вірні та найкращі,
Ви ділитеся крихтою тепла.
В темні часи мене не кинете нізащо,
В житті вас несподівано знайшла.
Муза і рими - вічна за́гадка поета,
Напевно, нам її не розгадать.
В цьому житті, коли все міряють в монетах,
Пізнали ми чарівну благодать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2019
зачем улыбаться, если все не так?
зачем улыбаться, если на сердце больно?
когда ты не знаешь, кто друг, а кто враг,
который тебе тропу перейдёт невольно...
зачем улыбаться, если не смешно,
зачем все скрывать под маской чужой, фальшивой?
чтоб только соврать: "со мной все хорошо",
зачем притворяться? нет, не хочу быть лживой!
зачем улыбаться, прятая глаза,
как быть, ведь на самом деле ты плакать хочешь?
но можно тогда лишь волю дать слезам,
когда наконец спать ложишься поздной ночью!
зачем улыбаться, если мир жесток,
тебе не понятны нравы, его законы?
и только спасает ручка и листок,
чтобы без гламура душу излить спокойно!
зачем улыбаться, если нет любви,
придумали точно эту фигню поэты!
заветная фраза в фильмах лишь звучит,
попсовые песни-сопли о главном спеты!
зачем улыбаться, если все не так?
зачем улыбаться, если на сердце больно?..
когда ты не знаешь, кто друг, а кто враг,
который тебе тропу перейдёт невольно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830129
рубрика: Поезія, Очерк
дата поступления 23.03.2019
люблю любов, що в тобі тече рікою.
я для неї берег, дзеркало, вікно...
прийди, дивись, доторкнувшись снів рукою,
у твоїх очах спокуса, як вино.
люблю любов, що мене втекти вблагає
вдалечінь стрімких, незвіданих шляхів.
мені так добре, вона вогнем палає,
і я хочу, щоб тебе він теж зігрів.
люблю любов, що блаженним робить серце
в час недолі і терпкої самоти.
мабуть, так треба, мені чомусь здається,
ми живі, ще цілі наші два мости.
люблю любов, бо вона така приємна,
як духмяна квітка кольору Життя.
тепер усе, що люблю, завжди взаємно,
це моє найбільше в світі відкриття!
23.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2019
увімкни темряву дотиком поламаних крил!
і мою пристрасть розфарбуй у чорний колір,
щоб та вже совість замовкла, бо не матиму сил
без гріха тихо одягнути душу голу.
увімкни тишу без музики, що з пекла кричить,
по моїх нервах догравай, немов по струнах.
ми з одне одного створюємо в добру цю мить
на слабких шальках терезів сюжет безумний...
06.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2019
антонімом до міцної кави буде зелений чай,
і на підлозі спочине піца з брудом одноразових ножів та виделок.
антонімом до "привіт, кохана" буде пусте "прощай",
по телевізору йтиме замість вічного "Титаніка" улюблений "Шерлок"...
антонімом до безсоння буде звільнена, мертва ніч.
я поховаю її в собі, прокинувшись на ранок, доведу теорему,
що звісно, чорт забирай, моє життя - пречудова річ,
і це причина, щоб мати силу, обраним присвячувати добрі поеми.
антонімом до колишніх подруг буде блокнот і кіт,
розповідатиму тільки їм про радощі й печалі, про все, що надихає.
не знатиме відтепер ніхто, чому моє серце - лід,
нехай не судять мене, я просто знаю - всі нещастя на землі від кохання!
антонімом до підборів будуть кеди і чорний шарф,
в мій день народження рівно в сьомій ранку на Хрещатику п'янітиме злива,
в навушниках зазвучить Бон Джові з радісним "It's My Life" ...
все від сьогодні іде зовсім по іншому, і я стовідсотково щаслива!
21.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2019
Зараз я піду, щоб ніколи не повернутися,
Щоб залишити усе, як є.
Знаєш, про що мріяла, не судилося збутися,
Невблаганний час нас двох проп'є...
Квіти не зів'януть і сонечко не відвернеться,
Все продовжиться на цій землі,
Тільки те, що втратила, вимете геть хурделиця
По слідах моїх безумств в селі...
Зараз я піду, щоб ніколи не повернутися,
Не питай про відчуття жалю.
Серденько не камінь, твоєї просить присутності,
Бо напевно, я тебе люблю...
Музика звучатиме, люди знов танцюватимуть,
І мине день, і настане ніч.
Іншого цілуючи, совість заїм цукатами,
Вже заміжня я - у цьому річ!
Зараз я піду, щоб ніколи не повернутися,
За порогом НЕ МОЄ життя.
В темні окуляри сховаю біль й там десь в нутрощах
Не метелики - вовків виття!
Хочеш, зупини, дай шанс виправити цю помилку,
Небеса, благословіть цю мить!
Віриш, я прощаюсь, та тільки за твоїм покликом
На край світу утечу! Візьми.
Зараз я піду, щоб ніколи не повернутися...
22.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2019