| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
У квартирці на шостому – тепло, не дивлячись на халтурне опалення,
Гріє вогник чи то реальний, чи то від грипу марення,
Під ковдрою жар розпалених заспаних тіл,
Які на дотик відчувають спокій, не використовуючи зір.
Солодкі обійми після ранкового пробудження,
Трішки гірко, бо за ним, як правило, буденне розгалуження,
Збори за 15 хвилин, перевірити необхідний у сумочці крам,
Поки ти поступово занурюєшся у світ математичних програм.
Швидкий день з важливими і не дуже справами,
Перерва на обід у дружній компанії та смачними стравами,
І десь трішки пізніше твоє просте й очікуване повідомлення,
Ніби на долю секунди відчувається від присутності задоволення.
До зустрічі ще є час поклопотати про кар’єрне майбутнє,
Щоб були ресурси створити для нас обох щось важливе й незабутнє,
Обмірковувати, діяти, інколи блукаючи,
Але вперто крокуючи й про спільну миту не забуваючи.
А як над містом розкинеться зірковий вечір,
З приємною втомою від продуктивного дня збирати речі,
Й поспішати на шостий поверх у затишну квартирку,
Де змиється втома денного пилку.
З авторського сайту: www.liraua.com
Iллюстратор: Крістіна Татьяніч
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2019
З доріг зійшов пухнастий, різнокольоровий сніг
Зима потроху стала планувати, як зайти за ріг
А я… не можу вирішити досі
Чи сумувати за морозним вітром, чи радіти, що весна на носі.
Багато недоспаних ранків, з присмаком збитого молока і кави
Ще більше різнобарвних вечорів, поглядів знайомих, інколи лукавих
Між ними безліч спогадів, здоланих справ, нездійснених забаганок
А я… так і не знаю, про що важливіше розповісти, коли виходжу на ґанок.
Не встигли цієї зими зліпити сніговика
А я так хотіла вдягнути йому яскравого капелюха
Відчути, як приємний холод прослизає крізь рукавички
Та поки збирались на вулицю, сніг перетворився на водичку.
Дерева просинаються, привітно розкривають свої гілки-руки
І скоро залунає сміх дитячий, будуть до них лізти на поруки
А я ще досі у своїй заваленій паперами берлозі
Хоча ось ось натхнення має зупинитись на порозі.
Не завадило б дістати з антресолі пакунок з весняними спідницями
І перекласти у шухляду з бавовняними шапками і рукавицями
Закинути у дальній кут, а разом з ними думки, що здійснились і не дуже
Хоч зараз сил нема, я все зроблю, сама собі пообіцяю і подужаю.
Цієї зими крізь замети пройшла не одна, і це найдорожче
Хоча шлях той був не найлегший і не найкоротший
Дякую, хоча мені не вистачає крихту того, чого отримати не можу досі
Та сподіваюсь зможу знайти відповіді і зрозуміти, бо весна на носі.
З авторського сайту: www.liraua.com
Автор ілюстрації Крістіна Татьяніч
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828063
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 07.03.2019