| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Поглянь на світ квітучий весняний:
Он місяць з срібних ниток в'яже думу,
А ти такий, до болю, мовчазний,
Блакить очей заслала хмарка суму.
Я знаю: ніч не наша й ми чужі,
(Твоя байдужість стала поміж нами).
І в пісні солов'їній - плач душі,
І гіркнуть трави, зрошені сльозами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2020
Я знаю й вірю, милий, ти прийдеш,
Безсонна ніч про мене нагадає.
Перед святим коханням ниць впадеш,
Воно ж тебе скарає й оправдає.
Снігами талими літа твої збіжать,
Безжурні дні розвіються туманом,
Ти ще відчуєш як болить душа,
Як плаче серце, зранене обманом.
І в запізнілім каятті гіркім
Притоптане тобою слізьми зросиш.
Впадуть пекучі краплі крізь роки
На передчасно посивілі коси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2020
Тихий сум в твоїх очах, мов докір,
Метушня вокзалу, мій вагон.
Гасне в теплій усмішці неспокій,
Плаче білим снігом наш перон.
Вітер рве слова.(Такі три слова!).
В'ється і зникає в небуття
Із тремтячих пальців цигарковим
Димом наше втрачене життя.
Слід сльози, а,може, слід сніжинки.
Дотик поцілунку, наче сон.
В ніч спішить натомлена зупинка.
Дим.Гудок.Засніжений перон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2019
Либідь - зима в гості знов завітала.
В яблуках срібних коня розпрягла,
Пір'їнки - сніжинки струсила з крила
І в білім танку закружляла.
Поважно із Хугою в такт виступає,
То враз Морозенка в обійми спійма.
Сміється, свистить, веселиться зима.
А сніг все ярки засипає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2019
-Алло? Привіт. Як ти?
А ми в дозорі,
Я, місяць і блискучі зорі
Мені підморгують і сніг
такий сліпучий, чистий-чистий
При кожрім кроці так скрипить,
Ти не хвилюйся, все в нас добре,
Лиш уявляй, що поруч я
І думка лагідна моя
Тебе, мов квіточку, голубить.
-коли приїду? Ти чекай,
Чекання-то велика сила,
Вона гартує нашу міць.
І з цих, забутих Богом місць,
В цю місячну нічну годину
До тебе в сни твої прилину
І ніжно-ніжно обійму.
-Ти просиш берегти себе?
Про тебе спогад збереже
І доброта твоя безмірна,
І вірність чиста лебедина,
І слово тепле, бо невже
Від тебе зможу я піти
В чужі незвідані світи.
І ось вже котрий час в дозорі
Я, місяць і блискучі зорі,
І сніг скрипучий піл ногами,
І відстань темна поміж нами.
Ну все. Пока, відпочивай,
Спокійно, любо засинай.
Я вдячний Долі, що ти є.
Спи, золотце моє.
***
Поглянь на світ квітучий весняний,
Он місяць з срібних ниток в,яже думу.
А ти такий до болю мовчазний,
Блакить очей заслала хмарка суму.
Я знаю, ніч не наша й ми чужі,
(Твоя байдужість стала поміж нами).
І в пісні солов, їній-плач душі.
І гіркнуть трави, зрошені сльозами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019