| Сторінки (1/24): | « | 1 | » |
Ходи до мене, вже вечір темний,
і добрий демон забуде, де ми:
на пляжі, в парку або в трамваї...
Шукає? Марно! Як обіймаю,
цілком в цілунку зникаєм. Вечір,
солодкі плечі, червневі втечі…
Ходи до мене, у рай наземний,
коли на ранок мовчать антени,
дрімають телекомунікації,
пусті провулки, сумні акації.
Цілком в цілунку зникаєм. Ранок,
солодка шия, жаги серпанок…
2019
Copyright: Чурков Максим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2019
Скучили за небом ми,
втомлені, занедбані,
з чужини повернуті,
звиклі за стернóм іти.
Скучили за сонцем ми,
з душами безсонними,
з чужини відправлені,
звикли жить у плаванні.
Скучили за рідним ми,
обернулись в ріки і,
в чужині вже зсушені,
витекли з задушини.
Скучили за рідними
небами, повітрями,
сонцями... додати б ще:
Кожен - за своїм лишень.
2019
Copyright: Чурков Максим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2019
Я - привид для світла і невід для вітра;
я - морок для ночі, яка непомітно
в зіниці пірнула, в які задивлявся,
допоки не зникла ранкова імла вся.
Тонув би зір в зорі, а зорі - у серці!
Рука не в руці, в рукаві моїй скельце...
Ти - сонячне світло, я - місячна фаза;
і погляд твій - фраза, в якій лиш відраза.
Водою породжений, неба сльозою,
я - море, що зникне на сонці росою,
дощем над горами вмиратиме кволо,
щоб вогник твій не загасити ніколи.
2019
Copyright: Чурков Максим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2019
Опівночі чую, як дихає важко
гігантське надмісто, охрипли квартали,
судина міська - асфальтована стяжка,
крізь тіло проходять бетонні канали.
Мільйони людей завмирають в клітинах
складної системи - міська анемія,
та вдень знову збільшиться кисень в судинах,
хоча й залишилась, на жаль, аритмія.
Хоча і снують безперервно у тілі
машини і люди, наповнені киснем,
нові елементи потрібні, дозрілі,
міській людоносній системі корисні.
А струм електричний будує сигнали
нервовій системі, миттєві та чисті,
як дихати будуть людьми ці квартали,
життя існуватиме завжди у місті.
2016
Copyright: Чурков Максим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2019
Війна ж бо безмежна, шляхів там багато:
або в генерала одразу з солдата,
або посмакують тобою гармати,
або, вибачай, ти - кожух для гранати:
один із десятка, можливо, і сотні,
залежить, від того, що там, НЕ в безодні,
де гріють людей не окопи холодні,
розкажуть в новинах. Наприклад: сьогодні
бійця з батальону під назвою те-то,
героєм везла до шпиталю карета,
він полк захистив, коли став між солдатом,
страшним подарунком від ворога-ката.
Насправді, дивізія вся ен-десята
загинула внаслідок обстрілу. Клята
війна - та вона не змінилася зовсім...
Згадалась мені сорок другого осінь:
війна світова, а солдати всі босі,
в гучнім і пекельнім багатоголоссі,
мільйони вмирають, дорожчають труни,
хрести, домовини, прокляття і руни,
Залізні тіла і кінцівки-снаряди,
гранати-плоди, вибухові гранати,
тіла з плоті-крові, кінцівки із м'яса,
Під масою грунту - людей ціла маса.
Війна світова, братовбивча чи, може,
локальна двобійка двох надто сторожих.
Можливо, це протистояння двох різних
племен здичавілих від сили залізних
списів і ножів, катувацьких наборів.
Ніщо не змінилось з часів метеорів,
які розтинали віки кайнозою,
коли примітивність звіриного бою
зникала під натиском першої зброї:
спочатку з камінням кидались герої
на ворога, потім прогрес еволюцій,
полони і війни, борги контрибуцій.
Від зброї з каміння, металу і шкіри
До воєн гібридних, розщеплення миру
на атоми і пропаганду, режими:
воєнного стану, коли від зажину
війна, мов косар, на паю повноцінно
стинає життя, десь хлопчину - на міні,
десь жінку - у вирві від авіабомби,
десь цілий район у своїх катакомбах,
когось із уламками чи від гранати,
чи, може, від власної рідної хати,
яку підірвали вони випадково
(коли? хто "вони"? - нікому не відомо).
Жахливо, що швидко змінились роки,
бо кидали інші гранати з руки,
червоні, яскраві, під свято, у Римі,
принаймні, казали так всі пілігрими.
гранат і граната - пароніми дужі,
різниця у площи нової калюжі,
червоної, чи від крові, чи від соку,
у будь-якім разі це прояви року.
Людина - творіння Небесного Бога,
а деякі кажуть, війна теж від нього.
По суті, війна - це не боже розпутство,
а винахід від негативних рис людства.
Відомо, а може, це міф і неправда,
Не зміняться люди ні щойно, ні завтра.
Природа війни залишилась людською,
годуємо разом химеру рікою
крові, як худобі кидаємо силос.
Минали епохи...
війна не змінилась...
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835010
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2019
Полірований ключ у іржавому чорному отворі.
Пара обертів. Декілька кроків. Пустеля у безладі.
Крижаний куб кімнати. У покроковому говорі
Дощаної підлоги «склепіння». Під стелею в безумі
Невиразної лампи безбарвні метелики-смертники.
Несамотності та одинокості плетиво. Спогади
Звідусіль із пронизливим лезомю. У вщерть ніким
Не заповненім просторі сльозі – це рідкісні опади.
Килимок у дірках, а в обіймах пилку товстошарого
Переламані меблі. На стінці з полицями пліснява.
У четвертій стіні і частково у стелі стожарами
Небосхилу падіння нічне. Між цеглинами різними
На підлозі у рамці прогнилій родинне зображення:
Непомірна скорбота. Колінами в поле склоламкове.
Доторк пальців до фото в долоні, снарядом ураженій.
Тихе скиглення. Холод. Скрипіння. Заграва битв танкових…
2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835009
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.05.2019
І якщо між тобою і урвищем – крок,
Зупини на хвилинку годинник життя,
Не зважай на міраж, що віщує стрибок,
А прислухайся врешті до серцебиття,
Відчувай і живи, насолоджуйся днем,
Поринай у світи потаємних бажань,
Обернися для інших священним вогнем,
Не шукай у відомому безліч питань.
Подивись на даремний людський душепад,
І згадай уві сні мій єдиний урок,
Не злiчити в життi таємничих принад,
Ти ще встигнеш зробити останнім цей крок.
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834934
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2019
Так важко у місті єдину розраду
Навік зберегти, як знайшов її змалку.
Виснажливий день залишився позаду,
Попереду вечір, мандрівка у балку.
Там гомін і регіт бурхливого міста
Замінить природа на тишу безмежну,
Там рай для душі і скарби для туриста,
Відчуй, доторкнись до дерев обережно,
Бо скрізь переповнюють сили природні,
Які відчуватимеш після мандрівки.
Мінливий туман підіймався з безодні,
Навколо пейзажі немов з фотоплівки,
І я поринав у світи невідомі,
Обвиті руками сучасного міста,
У лісі такому зустрів незнайомі
Місця, де сочилась енергія чиста,
Мене надихала, знімала утому,
Мені відкривала цей світ неповторний,
Опісля вертався вночі я додому,
Під музику лісу і шелест мінорний.
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834745
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.05.2019
Червона зима заховалась в місцевих міських гнійниках,
з наривів яких виринало як з ринви поривчасте людство.
Кривавою кригою вал ось покрився, а поруч дракар -
облоги недавньої воїн - у норд ненажерливо-лютий
гойдався на втомлених хвилях. Вгризалися синню суціль
мерзотні замерзлі тіла в білизну збагрянілих фіордів,
валів земляних та зацвілих. Знедолені жителі... ці
зринали повстанськими лавами з опухів згарищ, що орди
не знищили зовсім, здійснивши нову переможну облогу.
Червона зима... Розруйновані ідоли кожному богу.
Кривава зима... Крижаний подув норду.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834744
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.05.2019
Мелодія сповнює тіло та душу,
Чекаю ту мить, коли з місця я зрушу..
І ось я тону в насолоді у танці,
Натхнення зривалось з коротких дистанцій,
Що сплетені душі під такт пролітали
У ритмі фанданго в безмежному залi;
Ця пристрасть здавалась мені неземною,
Бо Муза в цю мить танцювала зі мною..
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2019
Білосніжні перлини розсипала Нікс,
І вони утворили блискучі зірки.
Темнота між зірками бездонна, мов Стікс
Чорні діри заповнить вона на віки.
Місяченько зажурений від самоти.
Поглинає його непрозорість хмарок.
Він мені допоміг врешті щастя знайти
І зробити назустріч тобі перший крок.
Я боявся любити глибоко в душі
Та не вірив, що житиму вічно в журбі.
У нічному натхненні писав я вірші,
Щоб частинку любові віддати тобі.
2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2019
Розтали сніги і забулися криги.
Не треба ховатись від холоду вдома
із чаєм гарячим, занурившись в книги,
вслухатися в те, що шепоче утома.
Тепер я послухаю шепіт природи,
яка цілу зиму спокійно дрімала,
відчую легенький порив прохолоди.
Тепла березневого сонця замало.
Весна надихає і лагідно в’ється
хрещеною сонцем і небом добою,
о Музо, освячена полум’ям серця,
цієї весни хочу бути з тобою.
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2019
Присмак свободи нагадують вечір й міцне каберне,
Здавна шукав я вигадливу долю, що в щастя пірне.
Напій окови розчинює, кидаю виклик Життю:
«Правила най будуть чинними, щоб не було внічию!»
Довго не думали, грати в що.. Хрестики-нулики – гра!
Здатне Життя «ґрати» поки що креслити – схема стара:
Ось папірець вже готовий є, риси направо і вниз.
Коло Життя вимальовує коло середини рис.
Перший хід мов повідомлення, що у житті я – це нуль.
Коло в клітинці – знетомлена доля у ранах від куль.
Зрю супротивника з викликом, хрестик малюю нічий,
Схожий на тихії викрики схрещених боєм мечів.
Збоку Життя друге колесо креслить, мов зашморг мені.
Змінюю тактику… моляться стеля й підлога стіні.
Вільних клітинок на кілька спроб, мій хід завершить цей бій.
Може, Життя врешті виграло б.
Ставлю все ж хрест.
На собі.
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821159
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2019
Навіщо з тобою зайшли так далеко,
Де нас поглинало пекельне мовчання,
Свідомість тонула, я чув небезпеку:
Мов крига на сонці розтане кохання,
Бо в нього ні іскри нема, ні надії,
Замурзані часом банальні зізнання
З'їдали смачні, примітивненькі мрії,
І пристрасть, і щирі душі поривання.
Ця осінь зіграє на шурхоті листя
Романси прощання, тихенькі та кволі,
Бо ці почуття – це ілюзія чиста,
І ми не зустрінемось більше ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2019
Натхнення розширить кордони в безмежжя,
Розпалить багаття слабенькі, холодні.
Я вкрию зірками моє узбережжя
Верхівок гірських у туманній безодні.
Я вірю в реальність, в ілюзію світу,
Відтворюю в світі усе неповторне,
Натхненний красою у стадії цвіту,
Навік зафарбовую білим все чорне.
Любов надихає, дарує прекрасне,
Жадане, яскраве, небесне натхнення,
Немов у пекельній пустелі завчасні
Дощі прохолодні – живому спасення.
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820901
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.01.2019
Жарини заграви тримають невловно й безмовно
мій запал душі моногамний у тінях
і жевріють у синкретичності неба та моря:
у червені холоду, в синяві тління.
Моя промениста пташино, не задля страждання
твого поглинаю мов темрява світло;
заблуканий крук, я наблизитись вкотре жадаю
до тебе, огненнопір'їста й розквітла.
У зграї багатомільйонній помітити легко
тебе серед інших: палає беззмінно
душа твоя пристрасна. Мрій еклектичних мій легіт
мене знов звертає до тебе, фламінго.
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2019
Я знову у пошуках справжньої долі,
І серце моє – це кораблик у морі
Тонких почуттів і цікавих історій
Про те, як знаходили люди скарби.
Я знаю, де є острови майже голі
І майже безлюдні, тому що в неволі
Чекаючи щастя, байдужістю хворі,
Там гинуть самотні від суму й журби.
Колись корабель мій у водах північних
Блукав серед брил крижаних і величних,
Я бачив стожари людей нарцисичних,
Позбавлених пристрасті й сили життя.
Мій курс пролягає до тих екзотичних,
Манливо-таємних, чудних, фантастичних,
Безмежних країв, де у водах тропічних
Знайду я твій острів, любове моя!
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820703
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.01.2019
Крокують роки,
Вони пророкують
Так голосно, наче ті круки кричать.
Бракує руки,
Яка надрукує
Той вирок короткий – на серці печать.
Синіє весна,
Чорніють у серці
Мої почуття під вороняче «кав».
І скнітиму в снах,
Чевріючи в скерцо,
Мов козир, заткнутий в чортячий рукав.
Крокують роки,
Трактують нещадно
У нашім контракті прихований факт:
Короткість ріки
І глиб її знадний
Лише пророкують довічний антракт.
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820702
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2019
За шафу сіло синє сонне сонце,
письмовий стіл на зло зломав шухляду,
звідтіль відтятий жовтий місяць виплив
у річку слізних слів моїх.
Зі стелі всі надії впали в ніжне ліжко,
зринали мрії роєм рим незримо,
твоє ім'я в думках зайня́лось стрімко -
пірнуть я в забуття не встиг.
І спогадом живим живились болі,
а сум і щем дощем спадали далі,
ще грала юність музику на серці:
прожитий день - розрив струни.
Ще плив у річці слів відтятий місяць,
живив ще болі дивний вигад-спогад:
як ти мені сім різних слів ловила,
то враз спіймала двічі "сміх".
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019
Колись відчувала ти море на дотик?
Коли у воді, то немов у обіймах,
чутливих, приємних, твоїх...
Спекотливе сонце, спокуса екзотик
розпалюють пристрасть сильніш, ніж у фільмах,
хвиль плескіт мов твій ніжний сміх…
А справжня перлина морської окраси –
твої чарівничо-блакитні зіниці,
одні на безмежні світи...
Пісок біля моря на дотик – атласи
убрання твого, що мені часто сниться;
я знаю, що море – це ти...
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2019
Думки про космічний колапс у четвер, та
Як Сонця розправа ведеться з Меркурія,
Червона планета давно не четверта,
Здалося, що ти, немов зраджена фурія,
Для помсти обрала жорстокеє сонце,
Щоб знищити світ мій до декількох атомів.
Усі детонації та в унісон - це
Захопливо, проти моїх власних задумів.
Крізь сотні років, може, тисячоліття
Червона планета Марс так зеленітиме,
Що скоєне це врешті-решт відболить, я
Тебе розумію: для Всесвіту діти ми.
Тепер серед попелу в світі нічого
Немає твоєї жертовності вище, ти
Планету мені оживила, не Бог, а
Любов твоя створює, здатна не нищити.
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2019
Між нами зникає стара невідомість.
Крокую назустріч тобі у пітьмі;
На жаль, ще не бачу твій погляд, натомість
Давно відчуваю тебе в цій юрмі.
Між нами руйнуються призми ілюзій,
Хоча ще не бачу всю шорсткість душі,
Крізь безліч людських емоційних дифузій
Торую свій шлях у безмежній глуші.
Між нами здіймається полум’я долі,
Мов зорі гаряче та трішки слабке,
Зсередини так зігріває поволі;
Тяжіння до тебе нестерпно п’янке.
Між нами – сто кроків, о душе утішна,
Наосліп шукав тебе безліч ночей,
Між нами – п’ять метрів, крокую неспішно,
Так солодко манить твій вогник очей.
Між нами – два кроки, і ти майже поряд,
Два кроки – і будемо разом навік,
Між нами – лиш дотик і пристрасний погляд,
Цілунок – і губи торкнулись повік.
2016
[youtube]https://youtu.be/qyYOqdWUCyY[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2019
На березі річки під вечір травневий
зігріємось вдвох попід сонцем багряним.
Тонкий аромат яблунево-вишневий
з сусіднього саду з цілунком вогняним
та ніжно-солодким, мов груші у серпні,
манитимуть знову зустрітись під кленом,
де річка розвіє чекання нестерпні
і тихе «люблю» пролунає рефреном..
На березі річки, під вечір травневий,
як ніч огортатиме зоряні зграї,
мені подаруй поцілунок миттєвий,
поринемо вдвох
в світ любові
безкрайній…
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2019
Дитинство – це щастя привітно-казкове
Із присмаком вишень із рідного саду.
Дитинство мрійливе, п’янке та чудове,
Життю посміхнись, моє радісне ладо!
Я згадую матері лагідні руки,
Пестливі, тихенькі пісні колискові.
Як тільки відчую я біль від розлуки,
Одразу звернусь до минулого долі.
Листи у дитинство своє надсилаю,
Де нас зігрівали веселі веснянки.
У спогади я відтоді поринаю,
Смакуючи ягоди ніжної шпанки.
В уяві моїй ще сопілка заграє
Під спів голосний, дивовижно-пташиний.
У небі хмаринок білісіньких зграї
Породжують тіней танок миготливий.
Десь вітер з квітками в гаю розмовляє,
Струмок бурмотить щось, дзюркоче їм тихо,
А я все дитинство собі уявляю,
І спогадів шепіт – єдина утіха.
На жаль, не вернути ті дні пречудові,
Бо то лише згадки, душі забаганки.
Дитинство – це щастя привітно-казкове
Із присмаком вишень тендітної шпанки.
2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2019