| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Поверніть мені мій 79-й
Коли цей світ був у рази простіший
Душа не була мов Ахіла п'яти
Ніхто не думав: 《завтра буде гірше》
Не проводили роки за екраном
Могли сказати щиро 《хай щастить》
Хвалька і покидька не плутали із паном
І вміли цінувати кожну мить.
Поверніть мені мій 79-й
Коли мораль не була пустим звуком
Землю освітлював місяць щербатий
Наші думки зривались в небо круком
Коли кохання підкорялось світу
І ми не мали права обирати,
Між любов'ю і правди заповітом
Нам залишалось пошепки страждали
Я злягу хвора найтяжчим недугом
Що зветься чистим відчаєм людським
Зігріюся з добра сплетеним кожухом
Та дихання моє буде важким
У сльозах втоплю забуті мари
Зрив по рахунку 4й може 5й
Нехай надія котиться за хмари
Бо не вернеться мій 79-й.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
Як довго я спокій шукала
у мріях снах реальності
різні клопоти на себе брала
впадала у сентиментальності
Та фіалка все одно розквітала
на душі коли погляд його
на собі я в момент помічала,
як мріяла про обранця свого
він високий, мужній і сильний
Вдесятеро кращий за всіх
серцем чуйний, добрий і милий.
Я тану, як чую його сміх
Та фіалка така ніжна й тендітна
кольором ледь темніша за було
кожна пелюстка її мені мила
квітка дасть мені цінний урок
Скільки страждань ще випаде мені?
Хоч я впевнена що кохаю
фіалка моя в'яне, о ні!
то чи любить він, я не знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2019
Іскряться смарагдові очі
Бо щастя все тіло проймає
І забуде безсонні ночі
Та що так довго чекає
Злетить вона як метелик
Хоч і без крил народилася
Мій п’ятирічний ангелик
Що так довго за мене молилась
в обійми міцні мої кинеться
Пролунає імені крик
Сміх дзвінкий не хоче зупинитися
Наче лева могутнього рик
юне серце б’є життям і силою
любові що в родині пізнала
Здається усім такою милою
Хоч і сліз немало зазнала
Сестро моя ясноока!
Настуня моя золота
Балакуча неначе сорока
Чиста й зовсім молода
Готуйся іти проти всіх
Стоячи на своїй істині
І на тебе чекає успіх!
У майбутній далечині
Я буду завжди з тобою
Просто вір у це, моя люба
Вір, як віриш в творця!
Що створив всесвітнього дуба
Від листочка і до корінця.
Якби сильно на тебе не злилась,
не тяжко причину знайти.
якби сильно ми не сварились
Любитиму тебе завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827510
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.03.2019
Мої очі накриває туман
повний смутку і чорних сліз
на мить душу заповнив дурман
Але ні... Я все ще відчуваю поріз
Він проходить через моє все серце
Розтинає на дві половини
Кров вилилась у маленьке озерце
Краплі ті як червоні зернини
Як символ самого життя
Що породжує жорстокий світ
Я так хочу почути каяття
І зізнань щирих розквіт.
Але ні жорстока тиша
скалічила мою віру
І я тиха наче сіра миша
що не знає страхові міру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2019
Я знову чую як шепоче вітер
Про ту стару маленьку таємницю
І все ж для слів мені бракує літер
щоб описати торішню світлицю
В якій сяйнув просто чарівний блиск
Усміхнених каштанових очей
І вмить в крові моїй підскочив тиск
І зашарівшись бігла до дверей
Скажено серце моє калатало
Думки на крилах світлих розлетілись
І це я ще імені його не знала
А долі вже тоді переплелись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2019
Нас гойдав усесвітній гамак
Під яблуневими плодами...
Та мабуть, то був долі знак,
освітлений квітучими садами.
Мої мрії птахами літали,
прокладаючи мені стежину.
Два серця вогнем палали -
я побуду тут зайву годину.
Дивлюсь і не бачу обличчя
ти - лише безлика тінь!
Визирають силуети з потойбіччя,
Я могла б продати душу за безцінь.
Аби тільки дізнатись- хто ти!
Які твоя душа і лик?
Істину долі в тобі знайти,
Тільки б вогник надії не зник!
Я серцем своїм відчуваю,
Ти боляче мені не зробиш,
Наче усе життя тебе знаю -
Для нас двох новий світ створиш.
Я не знаю коли і в якому раю
Зустрінемось наче дві ріки.
В мегаполісі чи в далекому гаю,
але йтимемо разом крізь віки.
Колись по його вині
того,того серце розбив
Я була на самісінькому дні
Усяких мені бід наробив
Але ти- йому протилежний
і не граєшся серцем моїм
Ти від погляду мого залежний
І я стану щастям твоїм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2019
Лунає молитва у тиші
Палка і щира вона
А душу дряпають миші
Хоч воля їм не дана
Пронизливий шепіт, звертання
до святої блакиті небес
І розчароване зітхання
Калічить надію чудес
І постать із храму виходить
погляд понурий, сумний
Спокій у душі знаходить
А день цей такий неясний
Сховалась за хмарами віра
У значно світліше майбутнє
Між людей не панує довіра
це буття гірке й незабутнє!
Не про себе в молитві шептала
Про інших молилась як слід
Найпростішого блага бажала
Хоч дістанеться,солодший плід
І в своїх думках не панує
Близькі володіють ними
Хоч їх зрада все тут зруйнує!
Вертає душу у зими.
Молитва дарує рятунок
Молитва наших близьких
Зрадливої долі дарунок
І рідних, і навіть чужих.
Віримо ж любі в кохання!
До рідних до друзів до краю
що зродив сердець калатання
І солов’єм щебече у гаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019
Я так хочу, так хочу кохати
Людину і саме життя
Не слід мені більше страждати
і чути своє власне виття
я прагну любити сніг
Якому природа творець
що засипав життя мого поріг
де переплілись початок і кінець.
Я прагну всім серцем писати
рядки що душі торкнуться
Тоді та не зможе мовчати
Хоч фортеці високі зведуться.
Мури із болю й страждання
Кордон між нами двома
Та чи буде сильнішим кохання
Що марить над нами усіма
сильнішим за нерозуміння
яке розділяло близьких
В глибині міцно спало терпіння
І тобі його бракує на всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825065
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.02.2019
Вже п’ятнадцята зима минає
Лютий кружить у гаю
перед падінням- душа злітає
На самісінькому краю
Мене стягує біль особливий
Фізичний чи може душевний?
І біль цей такий норовливий
а неспокій такий вже блаженний!
Я продала серце і душу
за муки солодкі у мріях!
мабуть плакати за ним я мушу
краплі дощу на моїх віях.
Стою в завірюху укутана
а вечір зимовий і сніжний
історія зовсім не заплутана
і її шепіт такий ніжний.
Я віритиму у кінцівку
що чекає мене незабаром
я повернусь у теплу домівку
що звутт її Божим даром!
Я брешу собі що скінчаться
тортури над серця уламками
говорять всі, що мені вдасться
покінчити з повітряними замками.
Серце зупинитись не може
у мріях безглуздих, пустих.
Суперечити природі негоже
Хоч і бракує думок простих
Даю слово, що я відпускаю
Його і своє кохання
Про взаємність більш не благаю
Бо змирилася із покаранням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2019
засніжило весь білий світ
наче білий пухнастий цвіт.
іскряться подряпини срібні,
ледь глибокі, не зовсім рівні.
залишені не так вже й давно,
Усім на них всеодно!
На серці дівчини лишені
людиною, що там жила.
Звуки музики стишені
Хоч історія нещодавно була...
Серце за ним упадало
Летіло на крилах незнаних..
А із часом- гірко страждало
Без почуттів бажаних.
Засніжило весь білий світ
Наче білий пухнастий цвіт
А сугроби все більші і більші
Тільки вчення ні скільки не більше
Серце крилате їх не сприймає
Як дурне, воно сліпо кохає
злітає на крилах прозорих
І меж своїх мрій не знає
Воно мабуть не розуміє
що інші через нього страждають
А вітер зрадливий все віє
І серце оте не сприймають
Серйозно, як і почуття
Його палкі хоч і юні
Таким є і наше буття
Та надії не місце у труні
Хай живе, як і віра у те,
Що взаємність нарешті прийде
І хтось серце оте пригорне
Розтануть сумніви як сніг
Що засипав весь білий світ.
наче білий пухнастий цвіт
А подряпин уже й не видно
І серце тримається гідно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2018
Закінчилась чергова історія
в когось перша, в когось остання,
втоплю сподівання у морі я
і усі їхні страждання.
Вони страждали, але любили,
боролись і перемогли,
не за щастя, за життя молили
небо в яке злетіли орли.
Вони не схожі на інших людей,
надприродні і надто сильні
хоч людяність летить з їхніх очей
як і їх любов вони вільні.
Тільки сковані почуттями
що як вина охрплюють їх,
ризикують своїми життями
заради рідних заради чужих.
Я ніколи не бачила такого́́́
не чула і не читала.
Лише мріяти могла про свого
того що ніколи не знала.
Про дива такі мріяла я,
хоч і не я їх власниця,
і у всі ці казочки повірила
наївна дев'ятикласниця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2018