| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Щось брати - це велике задоволення?
Щось віддавати - це можливість забрати задоволення?
А, підніматись кожен ранок, йдучи туди де віє зовнійшній комфорт,
а всередині буря і вогонь борються за місце виживання.
Як зустріти те, що поістині тобі призначено долею?
Є можливість зустрітись з долею до чи після існування?
Де ця золота середина?
Якщо золото це кохання то гроші - пристрасть.
Тоді, чи буває пристрасть золотою?
Наскільки різні бувають людські потуги?
Інколи здається, що життєві цінності в пріоритеті залежать від мрій.
Чим сильніша мрія тим краща життєва цінність.
Скільки часу ми готові чекати на здійснення своїх мрій і як проходить їхня буденність?
Можливо буденність і може бути прозорою і одноденною, а як на рахунок мрії?
Відчуття сильного здобуття, те заради чого ти існуєш, коли ти його відчуваєш, що відбувається всередині тебе.?
Переміни, перевороти, пізнання нового, реконструкція внутрішнього світу, а?
Якщо ми живемо, існуємо з якоюсь метою, значить є той хто може досягти цієї мети.
Але це буде кінцем для кого?
Для того хто досягнув мети чи для всіх?
Можливо, якщо один досягає то інший продовжує...
Але якщо продовження нескінченне то чому люди не можуть бути такими за один період існування?
Періодичний цикл існування би прервався і шанс для наступного не надавався, а як ми знаємо..
Переродження серця настає після його повної зупинки.
Тяжко заглиблюватись в бездну, яку ніхто не осилить за мільйони років, оскільки життя - це таємниця, яка покрита бездною.
Прірва, в яку би ти не зайшов і твоє відчуття ментальності ніколи не переборить її величність - пучину.
Життя і її мрії завжди будуть залишатись у її величності, поки вона сама не надасть шанс для її розкриття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793128
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2018
Давайте задумаємось...
Чи можливо, обманом чогось досягти?
Але, не так низько, де наше суспільство.
Люди, їх габарити безмежні їхньою ж волею, для чого вони існуть, що вони створюють і до чого йдуть?
Можливо вони це ілюзія?
Власне, якщо це так..то чия?
Якщо взяти нетрадиційне мислення то що вийде?
- важко розгадувати образи людей будучи в їхньому суспільстві;
- чи являється час їхньою помилкою, є серед них хоча б один хто освоїв його доцільно;
- бажання - це їх вимисел чи обмеження варіації мислення?
Простір якого вони не бачать, чи є на це причини?
Чи є час коли вони створюють ліміти, чи ліміти створюють їх, а може вони вроджені з лімітами?
Яскраво можна жити тільки в обмані, кажуть, що фарби бувають різними, як і вид їхнього життя.
Які види життя можна вибрати?
Чи є стадія або етап, де радикально вибрані види чекають наступний підвид?
Встановлення меж - це видумка, а спосіб їх розширення - хитрість?
Поступово зникнення одного і поновлення іншого - для чого такий солідний круговорот?
Люди мають час, а безкінечність - ні.
Чому? Можливо тому що безкінечність немає круговороту?
Без уявлень і меж, без страху і спраги - вона завжди пряма.
Чи замітна течія її рухів?
Рухи створені нею - це люди чи паразити?
Чи можемо людей назвати паразитами, взяти відмінності добра і зла, це поміняє суть?
Суть однозначних особистостей, чому в кожного вона своя, хоча всі вони різні.
Чи багато дозволених меж вони можуть пересікти, більше цікавить..
Чи пересікав хоча б хтось - межу?
Думаю що так, адже пересічний цикл взаємопов'язаний з дозволеною межею.
І так, появилась - віра.
Невже для цього достатньо пересікти межу?
Межу нашого серця, бо тільки воно працездатне, щоб побачити обман і розвіяти ілюзію...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793064
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2018
Процеси відмирання, завмирання - на що вони впливають?
Сприяння комфорту нашим тілам і почуттям?
Завдяки чому можливо тремтіти чи завмирати?
Можливо - це кохання чи ілюзія?
А може прострації показують нам те чого ми хочемо побачити найбільш за все?
Думки, з якою силою потрібно думати так щоб відчути подих і втамування своїх бажань..?
Страх завжди визначався, як небажана ілюзія відображень.
Почуття, як рифми бархатних слів, які можуть звучати тільки у вустах коханої людини.
Чи можливо оживите те що любиш, чи можливо зустрітись після смерті?
Коли кохаєш, серце тремтить, а розум ясний, почуття співають, а що настає після кінця і власне кінець може бути початком?
Як же хочеться жити непреривно і купатись в знаннях часу і гуляти по безмежному просторі, як це зробити?
Ритм, тільки ритм може бути благословенний у просторах часу, адже ритм нашого серця - це час відведений нам самим.
Чи можливо найти цей ритм і налаштувати, думаю що так.
В безмежності є гладка структура, як і в людських ритмах, скористаючись ними, можливо - все.
Багато думок, багато слів, як і людей, не пеперахувати щільності людських сердець але що буде, якщо зупинити ритм в один момент, страх, паніка і смерть чи можливість навчитись новому.
Не побоюсь сказати:
ритм - це одна секунда, одна секунда в останній момент, це ключ для налаштування ритму серця?
Можливо достатньо цією секунди для безмежної структури людських ритмів?
Пошуки відповідей на маніпуляції розуму, чи являється людський розум воістину людський, чи існують рамки де він може виходити за їх межі?
Унісон сердець, який ніхто не бачить і мало хто відчуває, які вони там, як потрапити в унісон?
Невже вони бувають різні? Цікаво...
Оживити, себе чи серце?
Хтось каже, що ми єдині, а хтось - безмежні.
Триматись рамок дозволеного це правильний вибір?
Чи є можливість їх порушити і потрапити в унісон або безмежність?
Два вибори, а який зробиш ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792948
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 24.05.2018