| Сторінки (1/42): | « | 1 | » |
Как же досадно, что мы разные такие
Что открывается я так не люблю…
О милый друг, я не наполовину
Я весь, но только как могу.
Уж ты прости, но есть у меня рамки
Я никого за них не пропущу.
Мне очень душно, от себя противно
Но понимаю, что не отступлю.
Я принимаю всю твою открытость
Я поддержу тебя дорогой друг
Но не проси меня открывать душу
Тебя же я не прошу....
Возможно прозвучал тщеславно
Но не было условности такой,
Что принимая всю твою душу
Мне нужно будет и отдать свою
И сколько б не прошло лет,
Как бы ты не сердился на меня
Я неизменен как времена года,
Как застывшая смола.
Могу понять твою тоску, твой гнев,
Твою обиду за открытость мне.
Такие разные мысли у нас,
Так дороги нам другие вещи.
Мой милый друг, я буду тебе другом,
Рукой, жакетом и советом.
Я приму тебя всего, насколько ты мне дашь принять
Но я уже отдал тебе всё, а большее не могу отдать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940900
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.02.2022
Сегодня, я уже не плачу
Сегодня я уже молчу
И улыбаюсь иначе,
Ведь улыбаясь я шучу.
Сегодня уже не тоскую
И горечь я былую съем
Сегодня я ...
Просто живу я - но это ли не конец?
Уже не вижу я печали,
Уже своим всё чередом.
Уже не боюсь я прощаний
И покидаю Вас легко.
Так мило, когда сказал ты мне
Не плач, на что сказала я
Я и не плачу
Позихая чуть прослезились глаза
Уже не плачу, я другая.
Былая я ...
И где она?
Возможно, и завтра я другая?
Но и сегодня, я есть я.
Былую я ведь не убила,
А просто серце обложила
Высокой каменной стеной...
Ведь близко к сердцу принимая
Я приношу ей только боль.
Я отстранилась, она заснула
И тихо мирно спит в груди.
Я разбужу её под утро,
Когда уже плакать нет нужды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865159
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.02.2020
Що маю я сказати?
Що маю довести?
Кохаю тебе дуже,
І бачу уві сні.
Моя ти мила пташко,
Блакитноока квітка
Дай тільки же обняти
І поцілувати ніжно.
Ти в подумках зі мною
Завжди, де я б не був
І серце дуже крає
Від сердечних мук.
Моя ти зоре ясна,
Я дуже тебе прошу
Поговори зі мною,
Бо вже я так не можу.
Можливо, розірвеш ти
Щирі мої слова...
Та хоч прочитаєш,
Вже буду радий я.
Цим віршем я хотіла донести почуття одного парубка до його коханої, яка на жаль припинила будь-яке спілкування з ним.
P.S. Якщо ж ти вже вирішила перевірити звідки вірш і знайшла його тут, то не сердися. Він мені розповів як сильно тебе кохає, а я лише перенесла його почуття в рядки.
7
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2019
Йду вечірньою порою,
Несу бутильок води з собою.
Хоч і мала дівчина
Та сила вже є якась.
Несу тихо і спокійно,
Щось сама собі гадаю.
Не хилюся, хоч і вітер.
Спину рівно я тримаю.
Чую нишком парубочки
Роззявили роточки.
Заді мене все гигочать
Та розмову все ведуть.
Йде, як гордо!
Ой не можу!
Ща від сміху я помру.
І все тішяться, сміються.
Ой, як голосно ж казали!
Милі хлопчаки позаду.
Думали, що там глузують, що зачепить мене.
Зараз, було б з чого, та ще й хто!
Ось таким панам пишу я.
Ви, за спиною смієтесь.
Ну не гнеться, як берізка.
Кажете: Ба горда!
Вам все смішно, мені сумно.
Що пішли такі хлопці
Допомогти не пропонують,
Ще й в душу камінь кинуть.
Милі україночки, прийшов якраз той час, коли дівчата стали більш самостійними та морально міцнішими за сильну половину нашого суспільства. І саме тому вони й можуть так потішати себе. Тримайтеся завжди гордо, щоб там не сталося, бо ви найкращі, не треба слухати таких "чоловіків". Справжні козаки ще не вимерли, вони є і ви їх обов'язково зустрінете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2019
Итак, расскажу я рассказ
О тварях лживых на заказ.
Эффект стада на лицо,
Ведь слово не держит своё.
Один на один конфликта нет,
Все как один казали нет.
Но вместе собрались умы.
И слова былые в миг забыв, начали новый спор вести.
Уже и страсть и смесь эмоций.
Смех, ругань, даже пот идет.
Но видеть это, скука смертная
К чему же это приведёт?
Ряды редеют,
Здравомысли покинули небытие.
На них пусть скалятся вся стая,
Ведь на реалии то стадо.
К чему веду я эту речь?
Непостоянные вы наши.
А нечего нести пургу,
Колеблясь туда-сюда, уж прикусите языка!
Такой уж мир,
Решенья сами принимать умейте!
Чтобы потом, в не добрый час
Не болтаться как балласт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827921
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.03.2019
З Днем Народження привітати хочу:
Дивну, смілу, красиву, милу, ще й розумну на додачу!
Дівку такої гарної вдачі,
Що й долі дасть здачі!
Хлопи, ви там не баріться
І в холопи запишіться.
Щоб вже ближче до дівчини,
Може й серцю стане миле.
Що іще мені сказати?
Хочу тобі побажати...
Бабки, щоб не під під'їздом, а в кишенях гомоніли.
Під парканом женихи чекали та сльози лили.
Здоров'я міцного бажаю,
Щоб сесію і не одну, пережила ти на віку.
Краси та вроди в тебе досить.
Тому бажаю половину, яка оцінить безупину!
Багато про любов сказала,
Бо саме головне в житті.
Ще друзів зичу я багато,
Й не розбігтися в житті.
07.02.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2019
Малесенькі сніжинки кружляють за вікном.
Складають ті стежинки, які до хати ведуть
Мете все завірюха і шляху вже нема
Загублена стежина, що додому вела.
Одна людина бродить, шукає теплий дім.
Яскраве світло у вікнах зовсім не сліпить їй.
Постукає тихенько, а відповіді нема.
Затихли навіть звуки і світло загаса.
Нову собі стежину вже стане топтати
Але куди йти їй,
У кого ще спитати?
А сніг вже замітає стежинку позаду.
Воно може й накраще, стежинка в нікуди...
Вже місяць світить ясно,
Прокладає шлях туди, де в вікнах вогні не гаснуть
І чекає хтось з сім'ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2019
Ну что привет одинокое и заплутавшее дитя
Иль для утехи, для веселья
Иль может что б найти себя
Ты начал этот стих читать.
А может мысли что б понять.
Чии вот только?
Свои, мои, все это скучно
Такой уж наш людской удел
Искать запутанное дело
Хотя оно раскрыто всем .
Иль наоборот, все так же просто
Но сути то не видят, нет…
О чём же я?
Что говорю…
Неужто осенняя мана уже и меня свела с ума
Какой же бред,
Не понимаю
Ну-ка рука пиши сама
Какие мысли, рифмы, строки?
З кем диалог вести имею честь ?
Спросить лишь только и хочу
Кто ты?
Слушатель, поет?
Иль может критик
Каких много
На свете этом
Что тут сказать?
Ведь сам я критик
Но сегодня силюсь на монолог
Ах нет!
Какой же монолог!
З тобой же говорю несчастье
Ты сути не ищи во мне
Она видна, как на зоре видна единая звезда
Которая когда-то испепелит нас дотла
Но впрочем же не в этом суть
Не это я хотел сказать…
Ах, чудный день был бы сегодня
Не повстречав я эту тень
Ну нет, послушай!
А так спешил от солнца убегая
Но был догнат своей же тенью!
Немыслимая дерзость
Вот нахалка, идти же впереди меня
Все это чудно.
Ах, прошу Вас извинить
За мое чувство такта
Я до сих пор не смел спросить
Вы за Гомера иль Канта?
С кем я веду эту речь…
Иль может это в голове
Ты кто такой любезный друг…
А друг ли ты вообще?
Ох, не слышу я ответа
И что за странный шум
Ех голова моя забита
Множеством разных дум
Не многие поймут,
Точней никто
Ведь как понять того,
Кого й не видел то!
Вот смех
Какое развлеченье
Нести вот этот бред, для общего веселья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821239
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.01.2019
Как холодно в пустой квартире,
Когда ушла надежда вся.
И под слоем неподъемной пыли
Лежать забытые года.
А тишина не режет уши,
Ведь слышно тихий сердца стук.
На крыше тихо роются мыши
Строя свой теплый милый дом.
И ветер уже не завывает в разбитое окно
Последний камень из запиской,
Что ты уже забрал свое.
Как в танце лучшего балета
Стрелка крутнётся разок.
Прошел час неясной жизни
Забытой, любимой когда-то еще.
Волосы слиплись, порвалось платье
В глазах мировая грусть.
Из глаз хрустальных не слезинки.
Такая милая улыбка,
Была у куклы вот тогда.
Я поняла, ей хоть обидно
Но она не держит зла.
Такая жизнь, все мы в ней куклы,
Но нас не проста так сломить.
Вот потому, одним остаться
Это не повод ещё ныть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817963
рубрика: Поезія, Очерк
дата поступления 17.12.2018
И тихою тропою
Ступа не спеша.
Ни шороха листья,
Ни песни ручья
И вой такой тихий,
Что дремлет луна.
Ведь ранили чувства
Вернейшего пса.
А сколько же отдал он прожитых лет,
Служа человеку.
И верно храня, покой защищая
От всякого зла.
Сегодня же брошен,
Ведь немощь и стар.
Служить уже не может,
Больным он вдруг стал.
И только лишь в памяти прожитых лет.
Он всё же хранит облик чистым того,
Кто выбросил вон,
Как мусор его.
Скупая собачья скатиться слеза,
Ведь очень обидно,
Такой вот конец, от друга подарок на старости лет.
И ночи тиши слабый вой, он последний.
Природа запомнит последний вздох.
Немое прощанье,
И понимание.
Что жизнь собачья это не сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815946
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.12.2018
Калина біля хати,
Все серце моє крає.
Нагадує все рідненьке,
Аж душа завмирає.
Нагадує ту хату,
Ту нічку і те поле.
Нагадує і працю,
І руки втомлені твої...
Моя матуся рідна!
Ти знаєш, як сумую.
Як згадую ті дні чудові,
Твої повчання й мої сни.
Як добре нам було з тобою,
Поговорити на самоті.
Як я згадаю ті пророчі,
Але живі іще слова.
Як ти сказала:
Живи, як хочеш,
Бо це лише твоє життя.
І потім ніжно так,
Мене обійнявши додала:
Доню, ти ж не забувай.
Свій рідний край і теплу хату.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2018
Є люди, які живуть далеко,
За кілометри від мене чи на іншому материку взагалі.
І не знаючи мене в обличчя,
Розуміють мене більше, ніж всі.
Такі люди є, я знаю...
Можливо й не зустрінемося ніколи ми,
Принаймні в цьому світі, в цьому житті.
Але є люди, в кого світ схожий з моїм,
Хто бачить його так, як я.
Я вірю, що вони є в житті.
Люди, з якими можна розділити тишу,
Мовчки розповісти про біль душі.
Вони зрозуміють,
Може і якось по-своєму,
Але не залишать, а будуть поряд...
Цього достатньо мені.
Шкода, таких людей немає поряд.
Хоча й накраще, в своєму світі я сама.
Я розділю його з тобою,
Якщо ти бачиш те що й я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810119
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2018
Ты молча поведай мне в тишине,
Что душу тревожит во тьме.
Ты знай, ты не такой как все,
Ведь нет такого же ручья и песнь у каждого своя.
Неважно как ты одет
И где бываешь ты.
Важны тебе твои мечты и кто же ты в душе.
Важно пройдешь ли мимо ты нуждающихся в руке.
Как думаешь и что ответишь
Сегодня, завтра да везде.
Меня обмануть не сложно улыбкою своей...
Но знай, себя ты обмануть не сможешь.
Тож будь рассудительней впредь.
Живи, учись и ошибайся
У каждого свой путь.
Живи, живи и не меняйся.
А будь собой, в чём суть,
Всея живого в мире быть не похожим на других.
А не похожи мы отныне,
Что слушаем мы лишь себя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809323
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.10.2018
Легка сумна мелодія
Доноситься до вух.
Все тіло пробирає й у душу западає.
Бо це все осінь грає
На скрипці увесь час.
У вечері за чаєм,
Ми можемо почути такий сумний мінор,
Що переростає в бурю.
Так звуки скрипки у вікно б’ються,
Як довго почина звучати.
Комусь це страшно…
Бо не знає, що так весь сум проявляє
Ця осінь, дівчина грайлива
До всіх вікон все так стучить.
Ти не ховайся, а послухай
Цю щиру розповіть,
Цю думу.
Не думай, що однакова вся
Що була вчора, сьогодні вже нема.
Вона все змінюється, як і ми
Бо має теж, неабиякий характер.
Одного ж дня замовкнуть звуки всі,
І все так тихо стане в один раз.
Тоді, я думаю зрозумієш, всю тугу осені цієї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809164
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2018
Яке важке це тіло, яке важке буття.
Моя душа згоріла, вже попелу нема.
Розвіяна по світу знайшла місце своє.
Залишилася вітром, промінням от все.
До купи все збирати вже й ніколи
Й навіщо?
Минулого немає.
Розвіяно навічно...
Майбутнє дивна штука...
Мене в ньому немає,
Сьогодні ще живу я,
А завтра помираю.
Та попіл вічно все мандрує
І в ньому все живу я.
Знайшовши місце загадкове,
Себе знову створю я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807928
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2018
Прийшла така пора, нема про що писати.
І зір мій затуманений, неначе я у млі.
У кожного письменника таке не раз буває.
Що хочеться творити,
Але думки не ті.
Як важко передати
Душі моєї стан.
Як тему підібрати
І як мені сказати.
Ось, як же передати все те читачу.
І гарні наче рими.
Слова ідуть в рядок.
Але, про що пишу я.
Який у цьому толк?
Що вся це писанина?
Що може поміняти?
Що можу я сказати?
І як це передати…
У кожного буває,
Що місця вже немає,
Що все настільки важко,
Так душно, так байдуже.
Не пише вже рука,
Не дума наша голова,
Ось наче вже кінець…
Так ось, щоб трохи хоч сказати в толк.
Не забувай про себе.
Робота, як кажуть, то не вовк,
Бо й відпочити треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805685
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2018
Троянди шовкові,
Пелюски й роса.
Здається, немов говорять небеса.
Є тиха розмова с тобою удвох.
Світання, вже ранок
І пісня луна, мого пташиного двійника.
Як щиро, як тепло
І то на душі.
Як тихо на серці,
Про це ти мовчи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2018
І як же без тебе я,
Буду радіти кожного дня.
Бо, ти ж так далеко,
А я тут сама.
О, як же мені сумно,
Моя ти рідна.
Як хочу вернути всі зустрічі милі,
Розмову і сварки ті незначні.
Та я вже далеко...
Признаюсь віднині,
Що важко і сумно мені в самоті.
Й за рідніїм краєм я також сумую,
Що миле до серця того не віднять.
Сьогодні слабинку собі дозволяю,
А завтра начну вже життя пізнавать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2018
А там за окном поют птицы.
Такие же, как мы с тобой вдвоём.
Им как и нам надо освободиться,
Как нам покинуть этот сон.
А как же тихо, как же мирно
Стучит вот этот дождь в окно.
И капая на зелёные листья
Спадает вниз вода-вино.
Как тихо льется песня сердца,
Как мысли медленно плывут.
Не холодно, но хочу согреться.
В тепле не чувствую уют.
А этот дождь такой холодный,
Но в нём есть песнь души моей.
Ты же её слышишь,
Ты как и я покинул этот мир на миг.
Скажи, ведь ты как я чувствуешь природы жизнь.
Она умна и так красива,
А мы лишь созидатели её
Прекрасной и дивной жизни.
Хотя называем попросту дождь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802727
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.08.2018
Все з чистого листа почати,
Як тільки народився.
І вже життя ці сторінки заповнюють знайомі лиця.
Як народився ти,
Вже пишеться сюжет.
Хто ти?
Твої батьки?
Який ти?
Звідки?
Все це прописано завжди.
Та є питаннячко одне.
З якої же сторінки,
Ми починаємо писати життя своє.
Невже в кінці книжки?
І що за книга це така?
Про що в неї напишуть?
Як кажуть, з чистого листа!
Але ж батьків не перепишеш!
Ні вік, ні стать та й зовнішність не зміниш.
То ж в книжці що?
Які слова?
Які ми у цій книжці?
Що хочем стерти?
В небуття відправити тривоги.
З початку розпочати жити.
А хіба можна?
Можливо змінитися самому,
А не життя змінити.
З чистого розпочати – нічого.
Своє життя створити.
Не з чистого, а з білого.
Бо все минуле наше,
То ми, і неможливо на жаль інакше.
Тож з чистого почати, як тільки народився.
А з білого почати…
Себе перебороти,
І новими думками життя своє створити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798717
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2018
Ти знайдеш мене там,
Де чорного сонця проміння не гасне.
Де ніколи не настане світанок.
І день не різниться з ніччю.
Все так темно і сумно.
І я тут сама.
Десь невидимі пташки співають.
Пісня їх така сумна,
А чого, сама не знаю.
Тут так тихо і тихо буває в ночі.
Лише ніччю нічого не чути.
Темні тіні відкидає навіть луна.
Все так темно: навіки, навіки.
Для тебе цей світ, стільки барв і краси,
Озирнися лише навколо.
Світла стільки, що хоч очі заплющ.
Та не смій робити ти цього!
Ти дивися і бач...
Все навколо яке?
Коли я тебе запитаю.
Відповідь ти мені, без іронії й брехні,
Бо з народження зору не маю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795528
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2018
Якщо мене не б’є грозою,
І в морі я не потону.
Якщо для мене розійдуться зорі,
Тоді і я к тобі прийду.
Якщо любов, що так пила,
Живцем мене не з’їсть до тла.
Тоді, скажу тобі кохаю.
Тоді, скажу, що я жива.
Якщо у ясний день погода,
Негожа стане в один час.
То знай, я буду у порога,
Щоб затулить твою печаль.
Якщо відвернешся від мене,
Ти знай, що я не побіжу.
За щастям бігати не треба,
В гонінні я уся згорю.
Коли безрадісної ночі згадаюся тобі у сні,
То ти скажи ім’я пророче.
Я буду поруч, як завжди.
І неважлива погода,
Ні настрій, справи та буття.
Я буду поруч.
Поки знаю, що я для тебе не чужа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2018
Ти знаєш тільки образ,
Більш нічого.
Ти бачиш тільки маску.
І щораз, вуста співають брехливу пісню знову.
А вуха вірять, очі також.
І тільки серце інколи побачить.
Без маски, справжнього тебе.
Такому серцю можна і відкритися,
Без змовчення сказати правду всю.
Та обережно, ти не помилися.
Вважаючи за душу, чиюсь гру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2018
Вона така мудра, лагідна і ніжна.
Побачила багато на житті.
Маленька, завжди спокійна, неперемінна.
Лише вона так інколи і бачить,
Як гірко мені на самоті.
Як добре, що крім неї ніхто не бачить того, що в мені.
А скільки вона знає тих втішань,
І голос в неї ніжний, неповторний.
Така мала, а все розуміє.
Коли кричиш на неї, вона мовчить.
Ніколи і слова мені не скаже.
Лиш погляд темних тих очей,
І докір в них для мене.
Побачила багато міцного слова,
А що було в дитинстві не взнаю й споконвік.
Та лише вона, зараз разом зі мною,
Та, яку я колись знайшла.
Моя Маркіза.
Моя слухачка вікова.
Порадниця, яку і не зшукати,
Для цього не потрібні їй слова.
P. S. Маркіза - це моя кішка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2018
Ідеальних людей не буває,
І образ тобі не створити.
Ідеал поєднання зла і добра,
А не тільки добро на світі.
Це і ніжність і турбота в очах,
Але також і гримнути треба.
Постояти за себе і свої права,
І за волю, бо як же без неї?
Ідеальна людина, то найде компроміс,
Та нікого й пальцем не троне.
Та слова ідеальні на війні просто пил.
Там, нажаль лише сила говорить й надія.
Надія всіх жінок, матерів, і дітей то надія.
Що повернеться батько, чоловік або син.
Вони наша надія.
Ідеальних людей не буває.
Бо всі ми трішки злі та холодні.
Трішки сумні та запальні,
А не тільки веселі та добрі.
Всі ми можемо й зуби показати,
Бо характер у нас не на жарт.
Але у всіх нас українська душа.
Така ж безмежна і добра,
Як і наша земля.
Та і саме тому,
Ми ставимо стіну.
Щоб найкраще в нас не зачіпали.
І тому не ідеальні.
Це ж яку треба мати душу та серце,
Щоб всі слова пережити.
Не людську, це вже точно.
Це вище за нас.
Бо всі ми неідеальні діти,
Проте Всім нам дано шанс бути другими.
Бути собою, людьми.
Та й навіщо до ідеалу старатися іти.
Коли з ним ми, не ми.
Як я кажу ідеальних людей не буває.
Та й хіба вони треба?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2018
Письменник – це не звання, не чин.
Не обов’язково ним і бути.
І перехожий поетом назвати себе може.
Та тільки справжній не пише на заказ,
Не пише в тенденції новій.
Не закриває душу він пера, для слави сьогоденної на мить.
Не справжній, якщо душа мовчить,
А дума голова.
Письменник – це наш народ, совість і журба.
Хто бачить нашу муку споконвічну.
Хто не жаліє бридких слів,
На поганців, ледарів і злочинців.
Письменник не слідкує за модою новою,
А що сьогодні там читають, – не спитає.
Письменник - це Посланник Божий, який нам про минуле нагадає.
( Ліні Костенко )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789234
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.04.2018
Хто ти мені?
Ти думаєш сім'я?
Ну а хіба сім'я не вірить у майбутнє?
Говорить, що не зможу я,
Нема в мене таланту, хисту до цього.... до всього.
А з відки тобі знати?
Чи може ми з тобою друзі?
І я відкрита перед тобою.
Ні!
Ти чуєш ні, нічого ти не знаєш.
А знаєш, сумно на душі.
Що ти не віриш в мене, Мамо.
Повинна бути ти найближча,
Та більше я не протяну руки.
Нідочого вже тянутися мені.
Я зможу....
Через все пройти сама.
І мені ти не потрібна.
Я зможу, ось мої слова пишу я так невпинно.
А я сама,
І правду говорили, тепер я покладаюся лише на себе.
Не скільки біль тілесний той страшний.
Скільки душевні неприпинні муки.
Не любиш ти мене,
Хоча скажеш навпаки.
А я скажу, любила б ти мене , то б вірила у мене.
І я б можливо не говорила слова страшні,
Я ж так не хотіла їх говорити!
Та знаєш серце в мені б'ється,
Хоч на лиці зневага.
Ще трошки і розірветься.
І я хочу, щоб ти знала,
Як я тебе ненавиджу щораз коли ти хочеш сварку розв'язати.
Пробач за слова фальшиві.
Насправді я тебе люблю,
Та вспоминаю дитинство миле.
Ти їшла по справах і вже не дивилася в вікно щораз.
Поки я долонькой тобі махала, вставаючі раненько кожен раз, щоб лише провести поглядом тебе, а ти не знала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2018
Я ніколи не була сама,
Я завжди була в себе.
І знаєте, мені цього досить.
Всі інші, ті хто поруч.
Лише від того, що їм так зручно,
Або повинні...
А потім я буду повинна бути з ними.
З батьками.
Повинна, буду.
Але тільки так, як і вони зі мною.
Я дам їм все, що необхідно.
Для цього спілкування не потрібно.
Та їм і не треба,
Мені вже також, і давно...
Життя мене навчило,
Що в цьому світі, я довіряти повинна лише собі.
Та й ти послухай мене.
Радій кожному дню з сім'єю,
Бо буде в тебе своя власна.
Та побудуй її так,
Щоб ти та твої діти.
Захотіли повертатися до неї через роки.
А не як я, по ним я не сумую,
І вже давно.
Ти можеш говорити,
Я не права в відношенні своєму.
Та ти мого життя не знаєш,
Та й знати і не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2018
Тихіше крок, я зупиняюся.
Озиратися не буду.
З очей тихо впаде сльоза.
Я видихну, вдихну.
Відкрию очі, і з посмішкою зроблю перший крок.
Крок у майбутнє, у нове життя.
Розлучитися з минулим важко,
Та я зроблю це.
Хоча інколи воно мене наздоганяє.
Але я не озирнуся.
Бо озирнувшись, затягне назад.
Або ж дасть новий поштовх уперед.
Хто знає…
Але я не буду ризикувати.
Я все залишу і всіх, і ту себе в минулому.
Бувай, минула я.
Залишайся в минулому сама.
Бо ти не змогла зробити вибір.
І йти далі.
Хоча можливо ти й була права.
Не знаю …
На жаль, не знаю якою буде майбутня я.
Це залежить тільки від мене.
І я зробила свій вибір сама.
Бувай минуле,
Привіт майбутнє.
(Сьогоднішня Я)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2018
Як боляче, коли нікого немає,
Як боляче, коли завжди сама.
І в цьому світі мене не приймають,
А в інший мені ще не пора.
Сидіть і думати, сльози проливати,
Як же врятуватися від них?
Сьогодні-завтра і мене немає.
Немає біля них.
Втечу від них, собою залишуся.
Та хто подивиться мені у слід?
Ніхто, забудь.
Я помолюся, щоб і далі мене не згадували повік,
От і все.
Забудьте, ви ж і не любили …
Хоча любили, як була мала.
Бувайте, я виїжджаю нині,
Сьогодні-завтра і мене нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2018
Сумна красуня пісню ту співає:
Зустрінуся я з вами всіма.
З кимось може й завтра.
А ви так боїтеся мене...
Стає голос сумніше.
Іде вона по світу йде.
Завжди так поруч і все ж так далеко.
Не хочу я лякати вас.
Я тиха, як та ніч.
Із сном завжди й хотіла забирати,
Та люди стають все гірш...
Міркування з року в рік.
Над чим таким гадаєш?
Як би, могла я по-іншому робити,
Та по-іншому права не маю.
Та хто ж ти?
Я?
Я, правда віковічна.
Ви всі в гарній брехні живете.
Та чи живете ви?
Я та, яку всі так бояться.
Бояться й лише тому, що жити не вміють.
Живіть по правді.
Можливо, я вам не така й кістлява появлюся.
Холодна посмішка на устах,
А так зігріла душу.
Чого боятися же нам,
Коли по правді жити?
А чи можливо це чи ні.
Перевірити мусиш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2018
Пусті слова, не мають нічого.
Несуть лише негатив щораз.
А ти скажи, не мовлячи нічого.
Бо набридають слова не ті.
Пусті.
А я б слухала тишу.
Вона не бреше,
В ній лише правда говорить.
Несе в собі так багато,
Тож слухай мовчки і відповідай.
Без слів повідай їй про негаразди,
Вона зрозуміє тебе і так.
Словам потрібно донести неправду,
І так рідко правда говорить.
І тиша відповість тобі спокійно.
ЇЇ правда, гірко душу шкряботить.
А ти мовчи і слухай.
Там навколо, багато так людей гомонить.
Якщо почуєш ти, хоч одне правдиве слово,
Що те хотіла сказати душа.
То повертайся в гомін,
Ти ще маєш віру.
Її ж не маю я.
Не чую я слів душі в нікого,
І лише тиша скаже навпаки,
Вона спокійна, рідна, колискова.
Потрібна вона людям інколи.
Вона давала багатьом надію,
І повертала багатьох в світи.
А я залишуся,
Бо тільки з нею,
Можна поговорити мовчки в самоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2018
Чого боїшся ти?
Скажи, не бійся.
Залишуся я лише на сторінках.
Багато страхів є в кожному серці.
Їх безліч, і не полічити.
Бо хто боїться темряви та тиші,
А хто потрапити в біду.
Чого боїшся ти?
Невже немає нічого,
Від чого бурлить кров у жилах?
Невже, не чув ти голос страху,
Який шепоче щось страшне?
Чув, знаю, кожен чув.
І ті самі герої.
Всім нам страшно.
І навіть не жахіть,
Всього нового, що здається таємничим.
Та мине мить,
І ми живемо з цим і все, нічого.
Забули й те, що так було болить.
Бо все іде.
З роками розумієш,
Боятися треба лише себе.
Ніхто бо інший не перекреслить все.
Лише ми обираємо свій вибір,
Ідемо вперед.
А що позаду?
Перемоги? Невдачі? Страхи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2018
В мені забагато печалі.
Забагато радості, життя.
Безмірна фантазія і каяття.
Безмежні бажання, сни, відчуття.
Хватило б на пару людей,
Але я одна.
Поділитися можу.
Проте даремно,
Непотрібні вони нікому.
Частка людності кожному треба.
І не треба я нікому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2018
Слова, то ключ до серця, до душі.
В них так багато, що і не сказати.
Разом і смуток і радощі.
Та чи правдиві вони?
За кожним з них стоїть думка,
А думка різна.
В кого вона зла, а в кого щира.
І теплить на серці і вірити хочеться словам.
Слова велика сила в руках того,
Хто вміє ними керувати.
Від нас залежить,
Що вийде з того.
Біль чи радість?
Слова не дурощі,
Але багато хто грає ними, веде свою гру.
А в інших серце завмирає.
Душа болить, але мовчить.
Не має сил сказати.
Перемагають почуття сумні,
І знов слова страшні наносять рани.
Та вже другим, усім.
Закрити вуха, очі, почуття.
І чути голос душі - ось це важливо.
Почувши її, не скажеш й слова,
Бо зрозумієш сенсу немає,
Казати кривду, краще замовчи.
Повернеться вона до тебе, мовчи.
Та не забуть відкрити вуха,
Щоб почути, як чужа душа кричить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2018
Затримай у долонях час,
Легкий, швидкий і непомітний.
Тримай, тримай, не відпускай,
Що сили ухватися!
Біжать секунди, вже й хвилина,
Година, день, а потім рік.
Та не рахуй же їх!
Крізь пальці пробіжать роки,
Ти глянь, і руки вже старі.
І раз, пройшов вже наш час,
На що витратили його ми?
На спроби стримати в узді,
Цього, найшвидшого коня.
Та не виходить,
Він в степи нашого життя летить завжди.
Залиш по собі щось ясне,
Щоб згадали й тебе,
Через роки, віки життя.
Щоб, як Шевченка з Заповітом,
Тебе згадала твоя рідня.
Ось, що залишиться, завжди при тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2018
Не шукайте мене, я нарешті сама із собою.
Не шукайте мене, мені місяць співає пісні.
Не шукайте мене, я нарешті шукаю спокою.
Від всього цього, чого багато в житті.
Не кричить, не зовіть, посміхайтеся.
Не знайдете мене, я у сні.
Прокидатись не хочу, бувайте.
Я нарешті сама у собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2018
Ми повинні робити все, що треба.
Повинні багато чого зробити в житті.
Повинні. Винні.
Кому і що ми винні,
Приходячи в цей світ?
Ми винні перед батьками, родами, учителями.
Навчають вони нас на краще.
Хто розуміє це, хто ні.
Тому повинні ми, вивчати все і знати.
Щоб праця не пропала їх даремно.
Повинні допомагати,
Повинні бути чемними щораз.
Повинні опиратися хворобі,
Не дати їй себе перемогти.
Повинні ми насправді.
Винні всім навколо,
Хто стає опорою в житті.
Проте, самі ми обираєм,
Що винні, кому, та як віддячить їм.
Бо кожен з нас знає,
Що іноді поганими повинні бути ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2018
Стріляй в мене словами,
І я не ухилюся.
Та тільки ти мені по-правді говори.
Навіщо ті патрони, що брехнею зовуться?
І правда болюче стріляє інколи.
Кажи, проте я слухаю лиш правду.
Все інше пролетить мимо мене.
Ну, що же ти затих?
Нема чого сказати?
Невже патрони правди тобі не підійшли?
Ти чесно так мовчиш,
І я скажу теж чесно.
Уже краще мовчати, ніж неправду говорить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787218
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2018
Як би я мала крила,
Куди б я полетіла?
За сонце, за хмари, за яснії зорі.
Летіла, летіла і сонцем крила обпалила.
У хмарах заблукала.
І тільки зорі сяють в небі чистим.
Лечу до них,
А вони так далеко, мої любі зорі.
І ось я долетіла до першої зірки.
А вона така холодна, така болюча.
І крила замерзають,
І більш не можу я літати.
Як би я мала крила,
Куди б я полетіла?
Туди, куди серце лине.
Де непотрібні крила.
P.S. Не потрібно гнатися за ідеалами, які нав'язує нам минуле. В погоні за зовсім не потрібним можна втратити своє справжнє щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787205
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2018
Нехай, я відрізняюся.
Нехай, я не така, як всі.
Що дурного в розмові з собою?
Чи співати самій в тишині.
Що такого у світі фантазій?
В вічній думі, в самій у собі.
Чи багато ви знаєте мови?
Щоб розуміти природу, ліси.
Спів пташок, вечорів колискову.
Розумієте, може і ні.
Зрозуміти це просто, спочатку,
Розберіться самі у собі.
І тоді, знайшовши розгадку.
Зрозумієте, я така ж, як і ви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787064
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 11.04.2018
Шукаючи, ви не знайдете мене,
Бо цього не хочу я сама.
Залиште ви мене на самотині,
Залиште на годиноньку одну.
І не шукайте, не зовіть будь ласка,
Бо вийти мушу з схову я свого.
Про місце те, ніхто не має знати,
Бо там я знайшла сама себе.
Шукаючи, його ви не знайдете.
Лише серце сюди вас приведе.
Чи буде то радість, чи то смуток,
Знайдете тут ви спів пташок малих,
Шовкові трави і мого друга.
Великого і мудрого …
Я з ним говорю на висоті,
Разом проводжаю з ним сонце за хмари.
Потім прощаюся з ним,
З поляною, пташками.
І повертаюся з силами в життя місцеве,
І в свої турботи.
Коли ж знову прийде кінець,
І настрій кане в воду.
Я знову йду, подалі від усіх.
Шукаючи, ви не знайдете це місце.
Як я казала, вас серце приведе.
Зморене від праці, проблем і сварок щоденних.
Тож, якщо потягне вас у ліс, у поле чи на луг.
Ідіть, то серце з вами говорить.
Воно то й знає, де й у чому суть.
Знайдете ви і пташок і мого друга.
Мене ж там не буде.
Бо в справах життя, кануло 20 століття.
Всі за прогрес, научне обрання.
А я б залишилася в дитинстві вічно.
Ти привітайся і від мене з ними.
Скажи, що я не забуваю й нині.
Наші пісні, ми разом їх складали.
І вітер нам підспівував сюжет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787063
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 11.04.2018