| Сторінки (1/21): | « | 1 | » |
У кімнаті було дуже тихо,
а вона почула голоси.
То були дитячі сльози й крики,
мамо, як посміла ж ти!
Вона вдивлялася у вічність,
думками линула тільки туди.
У ті моменти, що вже не змінити,
проте її змінили назавжди.
Душа кричала дуже тихо,
а її здалося, що епіло́г і кінець.
Роками серце билося, та не жилося,
тільки у пам'яті той сірий день.
У кімнаті злилися докупи,
минуле і теперішнє жили.
Вона одна у цій кімнаті була,
нікого більше не було.
Вона там плакала і говорила,
пробач, мені, прости!
Та кімната її в'язницею здавалась,
думки ж там суддями були!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2019
Вона візьме до рук свою гітару,
і так заграє ніби цілий світ.
Літав між галактик роками,
та зупинився у потрібний рік.
Шестиструнного акорду відтінки,
розлили́ся мотиви як мед.
Вона його так довго шукала,
закутавши душу у чорний плед.
Заграла, так як серце їй звеліло,
вуалі зкинула із голови.
Очей його побачила запа́лу,
і дотик рідної його руки.
Вона заграла на гітарі,
а він співав для неї лиш пісні.
Зустрілися на перехресті,
тільки було це в її сні.
Вона гітарою себе лікує,
душа її тоді не має меж.
Нехай, вона собі заграє,
а з серця випадуть ножі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2019
Ми з тобою як два кораблі,
ми з тобою у моря в полоні.
Води тут глибокі такі,
наші греблі злилися в долоні.
Не потонуть наші кораблі,
бо кохання між нами існує.
Вони не тонуть на воді,
Тільки коли вода-розлука у ньому.
Кораблями судилось нам з тобою іти,
то при купі, то поодинці в море виходити
Життя ділило наші береги на - я і ти,
та у порті нам призначено зустрітись.
Ми з тобою, як два кораблі,
тільки якір поділимо разом.
І не важливо, що на глибині,
важливо тільки те, що буде між нами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2019
Як так сталось скажіть мені, люди?
Що себе ми змінили у щент,
Скільки фальші, обману і бруду,
наші душі мов сірий цемент!
Поясніть мені, люди чи хто ми?
Чом серця наші в'януть в пітьмі.
Де душі наші крила зламались,
доброта загубилась в ганьбі.
Хтось хлібину у Бога благає,
хтось витрачує гроші чужі.
Один одному гріхи рахує,
й не розуміє, що лиш гість Землі!
Я благаю людей, схаменіться!
Не продайте своєї душі.
Бо когось обдурити можливо,
тільки Бога обманути - ні!
Як же тішаться коли бідує,
сусід, знайомий і фальшивий друг.
Ніхто ж не знає, що кого чатує,
який собі заслужить в долі плуг.
Я прошу, Вас, людей пожалійте,
малу сирітку, хворе немовля.
Стару людину, що бідує,
і при дорозі викинуте кошеня.
Ніхто не знає, що там завтра буде,
які сходинки доля вибере для нас!
Якщо в Тобі, добро живе й існує,
якість людей перевіряє тільки час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828234
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.03.2019
Із неба падає на землю,
як сльози із хмаринок дощ.
Весною квіти свіжі й чисті,
бо зранку постарався дощ.
Буває, як задме із вітром,
з грозою промайне як меч.
Ось виліз черев'ячок маленький,
то значить буде дощ.
А літом "курячий" буває,
краплинки пройдуть тай усе.
Буває, як з відра налиє
немов дорогою рі́ку несе.
А влітку іноді - посуха,
чекають люди й все живе,
І кажуть та ж коли він б́уде,
той дощ, щоб виросло усе.
В селі, коли косити сіно мають,
то люди просять, зачекай!
Не йди, ти дощику в цю днину,
ну а тоді уже давай!
Як дощ паде і сонце блисне,
побач, веселочки фарби,
вона собі із джерелечка,
поп'є холодної води.
Нехай паде, нехай він ллється,
люблю дивитися собі з вікна.
Бо після нього завжди буде,
повітря свіжого ковтка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828115
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.03.2019
Не рубай калини, не треба!
Хай росте і тішить ваші очі.
Зеленіють стебла на весні,
місяць світить їм кожної ночі.
Як цвіте калина,ніби рай,
розпускає гілля наче коси.
І відлунням кличе гай:
- Чом, живеш далеко при дорозі!
Не рубай калини, не гріши!
Хай вона, тобі дарує ягід плоду,
грони в'ються і сюди й туди,
осені дарують насолоду.
Де не глянь калини цвіт,
ягоди й червоні грони.
У піснях,картинах і віршах,
в нації великого народу!
Не рубай калини, лиш поглянь,
ніби діти - цвіт, а ягоди - дівчата.
Грони то великий край.
України символ й дар природи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828055
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.03.2019
Про долю українського народу,
немає сили вже мовчати!
Тому по щирій правді,
історію прийдеться розказати.
Живе народ - великий духом!
І серце вольове, незламне в нього є,
але чомусь віками,
його "сусід" з усіх боків клює.
Орда його палила й катувала,
І клятий лях жіночу вроду мордував.
москаль колов кордони України,
та кожен раз народ з колін вставав.
Ганьбили віру, мову і культуру,
умови "псевдобраття" ставили свої,
кривавими й злиденними віками,
закриті в клітці на своїй ж землі!
Палили, вішали, знущались,
топили, катували, кров пили.
Хустками чорними жінки вбирались,
війною просочились береги!
Та ми боролись, вірили і не здавались,
ішли вперед немов останній раз!
З війною незалежність здобували,
і незалежними воюєм в мирний час!
А хочеться кричати в цілім світі,
ми непохитні - ми одна сім'я.
Калини в'ются в оксамиті,
і мова ллється співом солов'я!
Запам'ятайте, українці!
Що ми народ єдиний і живий.
Ісорію свою не забувайте,
бо кожен з нас живе у ній!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827968
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.03.2019
Колихнулась тополя,вітерець зашумів,
і берези налилися соком.
Місяць березень вже заступив,
працювати із барвами року.
Сонце тішиться, промені в'є,
журавлі повернулись додому.
Корінцями зелену травичку проб'є,
й не сидиться на місці джмелеві малому.
Джерельце хлюпонить,
у степах оживає природа.
І в лісах мить у мить,
народилася пролісків врода.
Перший місяць весни,
як художник малює пейзажі.
Він візьме собі пензлі такі,
й намалює весняну погоду!
І картини такі лиш малює один,
має пензель такий чарівний,
що на березі зелень,
а в річці ще криги із льоду.
І веселкою лине усе навкруги,
запах квітів і магія ночі.
Кольори неймовірні, вони навкруги,
сині, жовті, зелені, співочі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827925
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.03.2019
Квітне сонце і пахне розмаєм,
заспівався в саду соловей.
І вода Черемоша над краєм.
Тут село - неймовірних людей!
Ми Попельники- край український,
кожен вірить тут щиро в добро,
що настане той день, там де браття,
переможуть війну і все зло!
А потік Вільховець так хлюпоче,
серцем щирі тут люди живуть,
і березовий гай все шепоче,
завітайте у край, де тополі ростуть!
Там, де молодь займається спортом,
там, де діти цінують знання.
Де шанують похилого віку,
і це все є сільське надбання!
І село наше - вся Україна,
Наша мова - душа Кобзаря!
Це від прадіда, діда і сина,
зародилось у наших серцях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827881
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.03.2019
Найкрасивіше в жінці - тільки діти,
малі,кумедні, карапузи, немовля,
чи вже дорослі навіть і старенькі.
Та тільки діти головна наша мета.
Я так пишаюсь статусом мамуся,
у мене двійко:хлопчик і дівча.
За них щоденно я молюся,
щоб Бог беріг їх душі і серця.
Синочок мій то всесвіт і фортеця,
а донечка то сонце і зоря.
Бадьорий мій в перекладі Григорій,
а доня Соломія - тільки моя.
Я мрію кожен день, кожну хвилину,
що дочекаюся я того дня.
Коли мій син закінчить школу,
і скаже: -Мамо, вже пора!
Піде навчатись, в армію служити,
професію здобуде може спорт.
А потім скаже, час уже жинитись,
і приведе невістку мамі на "обзор".
А доня, донечка рідненька,
красуня, сонечко моє.
Я так люблю, коли ідем в садочок,
а на прощання, ще раз цьом дає.
Я мрію, як навчатись буде,
у школу піде, грамоти, медаль.
Я срібну мала, а вона хай золото здобуде,
це тільки мрії, а так хочеться в реаль.
Піде навчатись, себе пізнає,
здобуде досвід, витримку, талант.
Художником можливо буде,
ну як захоче з того й буде старт!
А потім, скаже: -Мамо, закохалась!
Весілля і білесенька фата.
Я пишу ці рядки і щиро плачу,
бо мрію і прошу для них добра.
Повиростають колись мої діти,
у кожного своя сім'я.
Можливо хтось і за кордон поїде,
а хтось провідає мене щодня.
А як стану бабусею- класно!
буду баба Оксана, ну це взагалі.
Я у Бога прошу даїм ласку,
хай минають їх біди лихі.
Я помріяла й тут зрозуміла,
що себе я пізнала у них.
Я продовжую себе у дітях,
вони нехай себе продовжують в своїх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827836
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 05.03.2019
На горищі старого будинку,
серед безлічі старих речей.
Знайшла знайому обкладинку,
щоденника, що загубився із очей.
Я шукала вже декілька років,
він стояв серед книг і газет.
Трепіт серця й невпевнених кроків,
я тримала ніби скриню монет.
Він покрився пилюки роками,
палітурки вже колір змінив.
Тільки почерк незмінний віками,
тут душі моїй двері відкрив.
Примостившись тихенько в куточку,
я відкрила немов щось з багатств.
Тут дитинства мого перші кроки,
юності фініш й стабільності старт.
Пригадала, як вперше писала,
як до школи спішили немов на парад,
як оцінки усі рахувала,
і раділа, що більше з них п'ять.
Потім перше кохання і сльози,
юність, друзі, усе як завжди.
Зараз модно писати в мережах,
статус "складно", але це півбіди.
І життя розкладе на полички,
все, що має відбутися й так.
Іноді краще усе записати,
Пам'ять має властивість помилки стирать.
Я сміялася щиро над тим, що писала,
й взагалі чи змінилась сама.
Та скажу я, Вам чесно й відкрито,
таж сама, що раніше була.
Я радію, що він віднайшовся,
збережу собі як раретет.
Інколи краще сховати в коробку,
ніж поставить в сміттєвий пакет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827608
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2019
Як вишиванка наша рідна Україна,
душа її у мальвах розцвіла.
Тут маки, поле і цвіте калина,
дорога тут барвінком проросла.
Не просто одяг чи якась прикраса,
не атрибут для свят чи іміджу для дня.
Це скарб віків, це праця, це завзяття,
це України серце і людська краса.
У вишиванці все, а може навіть більше,
злилися в ціле різні барви й кольори.
Жовтогарячі соняшники і зелені ду́би,
волошкі сині і червоні ягоди горобини.
Всміхнулось сонце, ріки зашуміли,
хіба не бачиш цього, ти на полотні.
І солов'ї в садочку засиділись,
співали так, що чути край землі!
Як вишиванка наша рідна Україна,
а люди вишиті по ній нитки.
Любіть її і бережи від бруду,
вона як заповіт на всі віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792139
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2018
Люди, будьмо людьми!
Вбережімо лелек від голодної смерті!
Додому летіли нещасні птахи,
щоб жити, а ні щоб померти!
Весна прийшла та тільки в календар,
а за вікном сніги і холод лютий.
намокли крила, втомлені сліди,
і крик про допомогу не почути.
Не будь байдужий, зупинись,
допоможи пташині вижити в морози!
У них також є дочки і сини,
і матері від болю лиють сльози.
Побачив десь, то тихо підійди,
почисть галявину від снігу,
укрий травою, листям застели.
і дай хоч крихти хлібу.
Як маєш змогу, то купи:
зерна, картоплі, риби.
Не відвертайся від біди,
бо ми на те і люди...
Людино, щира будь завжди,
залиш у серці місце,
знайдеш лелеку, поможи,
бо так завжди не буде.
Прийде тепло, розтане сніг,
кружлятимуть лелеки в ріднім краї!
А ти дивитимешся їм у слід,
і знатимеш десь і твоя літає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783361
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2018
Ти стояв на нічному бульварі,
на спині п'ятирічний рюкзак.
А в душі вирували помпезно.
лиш слова:" ти в Парижі, чувак".
Не біда, що грошей небагато,
молодий, ти ще все доженеш.
Мріям є властивість збуватись,
якщо знаєш для чого живеш.
У великому місті кохання,
серед сотні людей-чужаків.
Ти відчув себе трішечки сво́їм,
залишитись назавжди хотів.
Піднявся на "залізну леді",
побачив світ з такої висоти.
заглянув у богемний Лувр,
і закохався у Версалівські сади.
У соборі тихенько молився,
Нотр-Дам-де-Парі замовчав.
Ти частинку себе тут залишив,
тільки ту, що хотіти віддав.
Ти стояв на нічному бульварі,
і дорога далека назад.
Повернувся на пам'ять щасливо,
прихопивши Париж у рюкзак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782672
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.03.2018
Стара дорога пролягла до лісу,
засумувала від пилюки і дощу.
А біля неї чути плач криниці,
не хочеться співати солов'ю.
Криниця плаче від посухи,
розвалене каміння, проросла трава.
Закриті очі в бідолахи,
вода не б'є із цього джерела.
Тут все колись було інакше,
росла калина, цвів розмай.
Зустрів юнак одну дівчину,
проте війна прийшла у їхній край.
Вона його по-справжньому кохала,
а хлопець на війну пішов.
Вже третій його чекала,
а він там смерть свою знайшов.
Почула звістку, опустились руки,
припала юнка до холодної землі.
А потім дочикавшись ночі,
блукала одиноко по селі.
Пішла дорогою до лісу,
тремтіло серце, плакала душа.
і сльози лились на розлуку,
у ту криницю що одна була.
З'єдналася навік із нею,
стрибнувши у холодне джерело.
В той день померло троє,
пройшли роки, засохло дно.
Стоїть криниця, вмерла при дорозі,
і тільки чути серця крик,
Було давно це, всі забули,
та ліс з роками не привик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782582
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 16.03.2018
Як пахне на весні кохання,
і як воно цвіте на яблунях.
Гілками до зірок торкались,
бруньки беріз на втоптаних стежках.
А влітку розчиняється в повітрі,
купається собі у джерелі,
волошками чаклує щось у полі,
танцює, як ідуть дощі.
Ще осінь золотом малює,
ховає очі десь у виноград.
Калини поцілунки подарує,
зніяковіє й побіжить у сад.
Кохання взимку не замерзне,
воно укриється від холодів.
Нап'ється чаю і цілує,
вуста заледенілих берегів.
Кохання ніби - пори року.
Воно живе в тобі завжди,
а за вікном не так важливо,
чи двадцять два чи мінус три.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782469
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.03.2018
Він написав листа своїй коханій,
Бо в очі заглянути не зумів.
Лиш кілька слів у їх романі,
лягли в листі,якого так хотів.
Він написв,що хоче біля неї бути,
і розказати, як усе було.
Лиш він, вона і запах рути,
про те кохання, що колись цвіло:
лист
"Я так хочу тобі розказати,
про кохання своє і журбу
я не вмію у небі літати,
та з тобою я завжди лечу.
Я так хочу тобі розказати,
як життя за хвилину змінив.
Лиш тобі довіряю цитату:
"Я нікого ще так не любив".
Я так хочу тобі розказати,
як твоїми очима дивлюсь.
І на вушко тихенько сказати:
"Не спіши я на вік залишусь".
Я так хочу тобі розказати,
про синоніми свого життя.
Можна книгу із нього писати,
що не буде ні краю й кінця"
Написав він для неї красиво,
та чомусь не відправив листа.
Все чекав на омріяне диво,
тільки жаль вона з іншим була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018
Сонце втомлено впало за обрій,
опустило додолу проміння своє.
Працьовито світило ще зранку,
та до праці вже вечір стає.
Він красиво голубить роздоли,
огортає теплом всі лани.
Переходить поважно ще й поле,
завітає в широкі степи.
Він засяди собі чаклувати,
у маленкі й великі міста.
Буде тихо до ранку мовчати,
а ні слова не скаже й зоря.
Місяць тихо постукає но́чі,
скаже пошепки "тихо сиди",
і загляне в заплющені очі,
і накриються ковдрою сни.
Кошенятими звилися хмари,
мовчки спатимуть десь в далечі.
Їх повільно вітри колисили,
і співали тихенько пісні.
А над ранок вже ніч зажурилась,
натрудилася - тяжко сидить.
Сонцю радісно очі відкрились,
працювати напевно спішить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782285
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.03.2018
Чи розумієш ти мене,
як розуміє ручка та папір...
Напевне ні та це не страшно,
бо інколи сама не розумію слів.
Хтось скаже просто "ненормальна",
а я скажу чому...
Мені подобається жити,
бо у віршах своїх живу.
Ось тут мій всесвіт і фортеця,
через хвилину бездня й пустота.
Скажи чи це буває так у тебе,
чи в цьому свті я одна.
В душі моїй галактика існує,
я інколи до себе говорю́
чекай тебе весь світ почує,
та ні це все ж не наяву.
Когось потрібно відпустити,
про когось мріяти весь час.
А я не можу просто жити,
коли життя моє без фраз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782166
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2018
Життя людини - море повне,
не перейти його усім.
Хтось на хвилину зупинився,
а хтось й човном не переплив.
Душа людини - ліс дрімучий.
Її думки- то сотні птиць.
І погляд крізь роки квітучий,
для когось- вічність, а для когось -мить.
І руки втоми не пізнають,
і серце біль переживе.
Ми так багато забуваєм,
проте, що кожен день живе.
Живе душа, живе і серце ,
і спогади щасливі і сумні,
та все з роками проминає,
Немов краплини на стіклі.
У круговерті наших буднів,
проходить час всього життя.
Ми вірим в те, що буде завтра.
та Бог - один всьому суддя.
Та ми так мало розумієм,
що в суєті будневих літ.
Минають дні, роки, неділі,
життя минає уві сні.
Ось ніби вчора в школу треба,
а завтра йдемо в інститут.
І там сім'я, робота, діти,
а післязавтра внуки в школу йдуть.
І кожен з нас все розуміє,
що час невпинний проти літ.
Що ми лиш хвилі у великім вирі,
яким керує цілий світ.
Спіши любити, мріяти, кохати,
радіти сонцю, хмарам і дощу.
Зумій цей світ переконати.
Скажи собі, що яживу!
Живи для себе, для країни,
немов останній день живи!
Твори добро, звершай руїни,
і після себе слід лиши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782155
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2018
Коли в душі...
Над тілом вкрився холод ночі,
і дощ собі чомусь засумував.
А очі, ті осінні очі,
немов холодний камінь мурував.
Стояла осінь гола серед краю,
просила сонця і тепла.
І журавель летів у небокраї
тут плакала душа чи то жила?
Жила як сніг живе весною,
жила як радуга після дощу.
І в серці металевою струною.
ще мить душа сказала: "закричу"!
Бо серце хоче правду розказати.
а розум каже помовчи.
І замість сотні слів крилатих.
скажи собі: давай живи.
Коли в душі вогонь палає,
коли любов б'є джерелом.
тоді вона по-справжньому літає,
а осінь тихо плаче за вікном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782051
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2018