| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Это город мёртвой надежды,
В нем умирают мечты.
Ничто не остаётся как прежде,
Ни одной живой души...
Город грёз,город милых признаний,
Собираются слёзы в комок.
И нет больше ни капли сознаний,
Ведь душа как немой мотылёк...
И падшие ангелы дышат
Им уже всё равно где тужить...
И от правды срывает мне крышу,
Без огня не могу больше жить!..
Кислород заморозил мне слёзы!
Не могу,не хочу и не вижу...
Здесь за окнами только морозы,
И надежды...Я вас ненавижу!...
Я иду сквозь туман и молчанье,
Я ступаю на мёртвый песок...
И я вновь ощущаю страданье,
Страх мне болью пронзает весок...
Здесь нет солнца,здесь только луна,
И парят наши жуткие сны...
День короткий,а ночь холодна,
Плачут дети-они ведь одни...
Здесь играет фальшивый театр,
Здесь смеются над нашей болью,
Притворяясь лелеют спектакль,
Что везде называют любовью....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191202
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.05.2010
Так.Складно це все.Ну,все те,що є навколо нас.Все те,що завжди чатує у нас за спинами,і будь-якої хвилини може накинутись на нас і зжерти!Так,саме зжерти-посмакувати нами і отримати від цього задоволення.А ми...
Складно це все.І чому воно нас переслідує?Чому ми постійно відчуваємо це?...Відчай,безсилля,страждання...все!Чому все те,інше,приємне,завжди рушиться?!Ось ТИ безтурботно біжиш по берегу,збираєш квіти,ловиш теплі сонячні промінчики,радієш життю,і ось приходить ВОНО-насовує на небо важкі хмари і л'є холодний дощ,що змиває всі барви цього дива.ВОНО руйнує твоє щастя,до якого ТИ прагнеш усе життя.Та натомість ТИ відчуваєш відчай,безсилля і страждання.ТОБІ зле...А ВОНО насміхається з ТЕБЕ і знову отримує від цього насолоду....
Біль...Все приносить біль і розчарування.А ВОНО,те все,й далі йде за ТОБОЮ.Воно лише чекає слушного моменту,щоб кинутись ТОБІ на шию і вп'ятися у ТЕБЕ,і не відпускати,тримаТИ!!Тримати і не дозволяти ТОБІ вирватися.ВОНО лише дозволяє ТОБІ пручатись,і чим більше ТИ хочеш вирватись,тим більше болю ТОБІ завдають ці дії.А Воно висить на ТОБІ і дивиться.Дивиться як ТИ дригаєшся,наче кошеня,яке хочуть втопити.Дивиться на ТВОЇ страждання і радіє!Радіє щиро,божевільно!У його руках ТИ наче маріонетка...Шматяна лялька,напхана соломою.....ВОНО захоче побити ТОБОЮ об землю-ВОНО це зробить.ВОНО забажає ТЕБЕ спалити-спалить!ВОНО постійно рве ТЕБЕ на шматки і викидає у смітник.ВОНО бачить,що ТИ безпомічний,бачить,що ТИ не можеш нічого вдіяти і ВОНО цим задовільняється.І ВОНО сміється...сміється диким навіженим сміхом!....ВОНО забавляється ТОБОЮ неначе хижак здобиччю.ВОНО вирішує дати ТОБІ перепочинок.ТИ вважаєш,що все минуло,і думаєш,що все позаду.А ВОНО знову зненацька хапає ТЕБЕ і тягне у безодню.....раптом всі барви зникають,перед очима стає темно,легені наливаються свинцем...ТИ з останніх сил хочеш втриматись за ниточку,відчуваєш холод і....
Повіяло теплом...таким ніжним і приємним...З неба неначе шовкова вуаль,спадали промінчики сонця.Навколо витали пелюстки:такі ніжні,м'які,неначе хмари.У повітрі відчувався аромат ванілі.Вітерець пестив обличчя,віяло теплом,від якого було добре.Здавалося,що усе у невагомості.Відчувалось щастя і було просто добре...на диво добре...Невже ниточка обірвалась......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190636
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2010
Уежжаешь-давай,только сердцу так больно,
оставляешь-пока,взаперти душа невольно...
Может лезвие взять,но кому станет лучше?
Надо просто простить,и не думать о худшем...
Я люблю...Ты прости,за слова,что так ранят!
И в глаза не смотри-просто губы так манят...
Так хочу я обнять,только ты не пускаешь,
Без тебя не живу,а ведь ты это знаешь...
Упрекать начинаешь,только бузрезультатно.
Убегаешь-беги,возвращяясь обратно
не проси умереть,для меня это сложно.
Смерти я не хочу...но конечно же можно...
Хочешь жить-так живи,только помни о том,
что мы все не безсмертны,и когдато умрем!..
Вопреки всем словам буду дальше любить!
Хочешь-знай,ну а можешь-питайся забыть.
Ты не любишь-бывает,просто что-то сломалось.
Посмотри на себя-ты таким же остался!..
То же черствое сердце,и всё те же глаза,
Мне теперь очень сложно,но спасает слеза...
Что осталось от счастья?я не знаю,а ты?
Просто что-то сломалось,может,хочешь уйти?...
Я тебя не держу,ты свободен,как птица,
только вновь не вставляй в горло острие спици!..
Почему ты молчишь?не знаешь что сказать?
ладно,я не прошусь,но ты можешь обнчть...
И пусть это будет твой первый поступок-
лиш его я прощу,и не будет уступок...
Уежжаешь-давай,только сердце не склеишь...
И я буду молчать-ты ведь мне не поверишь!
Уходя промолчи,просто вспомни о том-
что мы все не безсмертны,и когда-то умрем......
14.01.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190231
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.05.2010
Сиджу в кутку,ковтаю сльози
І згадую щасливі дні...
На вулиці лише морози,
Кохання стогне у вікні...
Сльоза упала на підлогу,
Та не підняла очі я.
Душа відправилась в дорогу...
Сьогодні тихо-я одна...
Сиджу,повітря тихо гублю,
І усміхаюсь в пустоту...
Я дуже сильно,дуже люблю,
Моя безодні,я вже йду...
P.S.Вибачаюсь що почала таким сумним віршем,проте далі буде цікавіше....=)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189749
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2010