Ольга Криштопа

Сторінки (1/4):  « 1»

Куди вона йде?

Куди  вона  йде?  
Підіймаючи  вії  до  хмар,
торкаючись  поглядом  теплого  мокрого  вітру,
вона  йде  туди,  де  її  малював  Ренуар,
позичивши  в  неба  залиту  дощами  палітру.

Куди  вона  йде?
На  сходинку,  на  міст,  на  карниз,
на  вітер,  на  промінь,  на  хмару,  немов  на  качелі...
І  падає  в  небо,  і  раптом  злітає  униз,
торкаючись  пензля  старого  як  світ  Ботічеллі.

Куди  вона  йде?
Серед  сотень  сумних  моналіз
вона  буде  йти,  як  минуле,  колись  пережите.
Згубивши  ключі  від  самотніх  квартир  і  валіз,
вона  буде  йти.  Хтось  чекає,    коли  вона  прийде.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2019


Дім

Мене  виривали  з  м'ясом  із  мого  дому,
заковували  в  кайдани  гірких  доріг.
Це  більше  не  страх,  не  стогін,  а  лиш  судоми,
коли  хтось  чужий  ступає  на  твій  поріг.

У  мене  в  кімнаті  вдома  лишився  кактус.
Я  бачила  сон,  і  знаю,  що  він  зацвів.  
Мені  не  болить,  повірте.  Я  лиш  цікавлюсь,
чи  той,  хто  живе  у  мене,  його  полив.

Я  всюди  чужа.  Я  мовби  присіла  скраю
на  трошки.  І  рік  за  роком  триває  мить.
І  начебто  все  нормально.  Але    не  знаю,  
чи  той,  хто  живе  у  мене,  ночами  спить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2019


Мавка

Питав  у  лісу,  де  вона  живе,
і  починав  шукати  з  понеділка.
Нервові  пальці  брали  за  живе
сопілку.

На  вулицях  пустих  її  шукав,
в  нічних  кафе  і  на  автозаправках.
І,  в  очі  зазираючи,  питав:
"Де  Мавка?"

Питав  у  лісу,  де  вона  живе.
А  ліс  мовчить  і  кається.  Світає...
І  тільки  Той  один,  що  греблю  рве
все  знає.

О,  не  журись  за  тіло...  То  пусте!
Вона  завжди  і  всюди  за  тобою.
Вона  жива.  І  в  квітні  проросте
вербою!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019


Несхожа

Де  небо  спускалось  на  мур
і  різало  вулицям  вени,
стріляв  зехмелілий  Амур
в  людину,  не  схожу  на  мене.

На  вічне  таке  чу-ва-чі
виходжу  щоранку  на  сцену,
заплющую  очі  вночі
людині,  не  схожій  на  мене.

Тримаю  сміливо  удар  —
я  Жанна,  Діана  і  Ксена!
І  бачу  у  дзеркалі  хмар
людину,  не  схожу  на  мене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019