| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
И незаменимых заменили,
И неповторимых превзошли,
Как же долго мы с тобой продружили,
Как же много мы с тобой прошли.
Сколько соли мы с тобою съели,
Сколько протерпели лжи,
Но незаменимых заменили,
А неповторимых превзошли.
Как же долго мы пытались верить,
В чудо, что вот-вот произойдёт
В солнце, что возможно даже не взойдёт
В птицы полураненой полёт
И одинокого что кто-то дома ждёт.
Дружбу нашу было не расклеить,
А счастье в килограммах не измерить,
Только очень жаль, что кто-то часто врёт,
Очень жаль, что кто-то начал лицемерить
За спиною ставить ни во что
В килограммах счастье не измерить,
Только вот, нужно ли вам оно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779461
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2018
Я їду в маршрутці
Їду додому,
Зморена буденностями
У вухах музика
Навушники незручні та ще й один погано працює
Але це краще, ніж маршруточний шансон
сумно
не розумію,
як можна любити алгебру
та ми зараз не про це
я їду
їдуть і люди
їдуть і пожовклі заплямовані штори маршрутки
і курчата в коробці бабусі також їдуть
куди ми їдемо і що на нас чекає?
та хоча
курчат це навряд чи хвилює
сморід
тхне брудом і сигаретами водія
і неважливо, що вони ще в упаковці
від них все одно тхне раком легенів
маршрут полтава-супрунівка
завертає на автовокзал
завалюють люди
і мене притискує до запиленого вікна
немає чим дихати
та ще й навушники-зрадники висмукуються з вух
чую лайку
чую нецензурні слова
відчуваю чийсь погляд на собі
придавлений ззаду до мене п'яниця щось до мене бурмоче
виймаю склеяні скотчем навушнки
знову чую мати
скарги на життя
"Та чи ти щось розумієш в цьому житті? "
Я роблю вигляд, що не чую його,
Але всі знають, що чую.
І він, і я, і курчата в коробці, і заплямовані штори також це чують.
"Та чи ти розумієш в щось цьому житті? -
знову звертаються до мене блакитні очі, розведені в різні сторони.
відвожу погляд
Та куди?
на заплямовані жовті штори в маршрутці?
а за вікном осінь.ненавиджу осінь
брудна і сіра, як вікно у маршрутці
та вже краще дивитись на п'яницю, ніж на осінь.
Скільки тобі років?
15
Та хіба ти можеш щось розуміти в 15?
Так
Ні. Ось зараз я тебе навчу як слід жити
та як ви можете мене навчити життю ,коли ви п'яний і ледве тримаєтеся на ногах в 12 ранку?
моя зупинка
випустіть будь ласка
блакитні очі все ще розповідають мені, що в країні безлад і що мені треба вчитись на юриста
випустіть будь ласка
але вища освіта це дорого , тому займайся спортом і йди на завод
пропустіть, будь ласка
галас
Так ти й слухати мене не хочеш?
Він дихнув на мене перегаром так , що здалось, що я навіть сп'яніла.
Щосили набираю повітря і кричу ПРОПУСТІТЬ
мене виштовхують
і наостанок блакитні очі вслід кидають
Шлюха
я вибігаю
це мене вразило
на секунду я зупиняюсь
починається злива
на вулиці мокро сіро і холодно
осінь
я стою і відчуваю, як вода затікає у чоботи
а мама попереджала, шо треба вдягтись потепліше
стою
стою
сльози котяться і змішуються з дощем
я ніколи не вміла і не вмію
стримувати сльози
та може це й на краще
проїждає машина і оббризкує моє біле пальто брудною осінню
я опам'ятплась
я прийшла додому
я ніби оте курча, що сидить в тісній коробці в смердючій маршрутці
набрала гарячу ванну
розгорнула книгу
читаю . це заспокоює
мені вже все одно що в мене набрана ванна та незроблена алгебра
а бликитні очі все ще хочуть, щоб я стала юристом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779271
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 27.02.2018
Ты загляни в мой тихий омут
Ты нравишься мои чертям
И если сильно будешь тронут -
Я соберу всё по частям
И если нервы дадут сдачу
И подсознанье станет вхлам
Создам смешную передачу
И соберу всё по частям
И заглянув в тот тихий омут
При лунном свете, в свете дня
Тогда уж точно, обещаю,
Не позабудешь ты меня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779169
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.02.2018