| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Прив'яленого листя листопад
Накидав стільки, як сніжинок взимку.
Оплакує його осінній сад
Під холодів нав'язливу розминку.
Останні сльози осені важкі,
Немов навислі в небесах тумани.
Сумують птахи.
Глянуть з-під дощів —
Й назад, туди, де холод не дістане.
Не чуть веслих криків дітвори.
Спустіли береги, лани, толоки.
Сам з хати глянеш (звіром із нори)
У двір — твого спокою передпокій.
І швидше знову двері на крючок:
Калюжі, вся земля змертвіло-сіра.
По тілу враз пройдеться холодок.
За ним уже й до світу недовіра,
Кому потрібні сльози і печаль?
І хоч вони бувають благодатні.
Не поспішай в манливо-мрійну даль —
Тобі миліше твій куточок хатній.
Не знайде діла тут хіба гультяй.
І книги, як думок чужих скарбниці,
І телепередач багатий рай!
І все, що просить рук твоя світлиця!
Останні сльози осені важкі.
Кап... Кап... З дахів, дерев і парасольок.
І краплю їх, ці почуття людські,
Осінній день прокручує, мов ролик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020
Літо-літечко! Пташечка тринька.
В сонці мліють розкішні гаї.
В небо стільки насипано синьки,
Як колись в любі очі твої.
Колосок починає хилитись,
На стеблі вже не втрима себе.
Не намріятись, не надивитись...
І, здається, вже бачу тебе...
Колосок розтираєш в долонях...
Придивляєшся, як там зерно.
... Квіти рвеш... Вже букет — руки повні...
Гарно так, ніби кадрик кіно.
Ні, ще краще. Це справжнє, не в ролі.
Ти щодня був таким у житті.
Агроном! Стільки сонця і волі!
Не зітліти цьому в забутті.
І гойдається вітер на ниві,
Впившись щастям врожайних трапез.
Сині очі, журливо красиві,
Літом дивляться з синіх небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
Так боляче, що ти такий байдужий.
Що день, що ніч - хіба не все одно?
Над нашим почуттям вже ворон кружить,
Та втім, признайся, чи було воно?
Хіба що радість, здивування, ніжність,
Та страх від того: раптом не прийдеш.
Барометр показує на сніжність,
Бо вже не чуєш, не зовеш, не ймеш.
Сьогодні я покличу в гості риму,
І їй про весь свій біль перекажу,
Нехай розвіє цю холодну зиму,
Щоб не дізнався, як я все ж тужу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2018
Я — українка. Щось таке
В мені то крутиться вертепом,
То мчить широким, вільним степом
Незбагнене, нове, палке.
Воно вривається в забори,
Вивчає побут, лиця, норов,
І розкриває ті затвори,
Що замикають нас від прав.
Воно закохане безтями
В поля, дерева, квіти, став.
Воно летить крізь гори й ями,
Крізь тіні ночі, лики барв.
Я — українка. І мені
Вкраїна так дала багато:
І долю хай і кострубату,
І щирі, сонячні пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2018
Літо подивилось теплими очима,
Ніжно доторкнулось свіжим вітерцем.
Хороше на серці: радість безпричинна
І незрозумілий, всепроникний щем.
Не гнітить пилюка, не лякає спека,
Грубістю шорсткою не страшить трава.
Знову ген над ставом прокружляв лелека,
Знову в шумі листя чуються слова
Ті, які хотіла б серцем ще почути,
Ті, що знають чари і лікують світ.
Молодість ніколи нам не повернути,
Та почути хочем ще її привіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2018