| Сторінки (1/70): | « | 1 | » |
Сяйво чисте в мельканні літ
Пролягло поперек чола...
Дикий стогін і тихий цвіт -
У вигнанні любов жила...
Малювала печаль етюди,
Просвіт плентався, як лоша...
Із твоєю душею всюди
Говорила моя душа...
Як між нами були парсеки
І по потому зросли в рази,
Чи могли ми, такі далекі,
Втиснуть віддаль у грам сльози...
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Тепер не літо! Кілька днів лишень,
А загублені від нього всі ключі.
Вже не тріпоче більше уночі
(Навіщо?) в грудях зім'ята мішень...
Кричать світанки голосом ворон.
Розтанули невидимі мости...
А десь далеко, є далеко ти,
Шалений поїзд і сумний перон.
Як зводити з усім тепер рахунки?
Як бачити, що сходять нанівець
Обійми душ і унісон сердець,
Тремтливий дотик і очей цілунки?
Забути, що дзвеніли ми струмочками,
І долями сплітались, як сплітаються
Дерева міцно і небес торкаються?
...Цілую слід твій жовтими листочками...
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
Про природу і не тільки
Може досить білих пірамід?
Хто ти є, нам місяць поверни
(Не супутник, він - ще наш сусід):
Березень украли у весни!
Заново зима прийшла сюди -
Людство стереже свої кімнати,
Шастають хронічні холоди
В пошуку: кого б ще ошукти.
Чи у цьому є якийсь резон?
Вже й котячі змовкли серенади.
На пелюстки білі анемон -
Ринули квітневі снігопади...
Десь в кублі зміїному - задуха,
У грунтах муштрується насіння,
Хтось, личинка, псевдоніжку чуха...
Відмерзай, глобальне потепління!
Все чекає вищого наказу
Чи сезон цей п'ятий - лиш заброда?
Чи дістала від суспільства сказу -
Ця терпляча матінка-природа.
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021
Вкриває душі вічна мерзлота.
Наш час - то хуртовина, то корида.
Спить доброти людської атлантида,
Спить папороті квітка золота.
Є динаміт на світі і молитва.
Що буде потім? Час усе сплива...
Орудують і лікті, і слова:
Іде добір, за виживання битва...
Відбувся вид і відбулась подоба.
Від звіра знаєш вже чого чекати.
А що, коли дитя родила мати
Людиною, а виросла худоба?
Чого забракло: мудрості, любові?
Багато, мало це - людська спадковість?
Щоб людство написать, як гарну повість,
Ще педагоги треба пречудові!
Батьки і дім - наставники найкращі,
Повага у родині і довіра!
Ще треба сад і хліб, і пісня щира,
І світ навколо, не дрімучі хащі...
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2021
Відлітали з Майдану ключі журавлині.
Кожен, хто залишався, старішав навік,
Утирав тихо сльози міцний чоловік...
А ті сльози (вже море!) все ллються і нині.
Нескінченна спокута чиїхось провин -
Та розхристана доля, той сивий туман...
Вийде знов українець на власний майдан,
Щоб завжди пам'ятати: Майдан - він один!
Наша щедра земля, що душа не лукава,
Замерзаюча кров над страшним тротуаром
Канібалам озвуться, озвуться кошмаром...
Спіть, журавлики! Вічна вам вдячність і слава!
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021
Всесвіту однаково, хто ми,
Чи навколо Сонця десь кружля
Крихітна, зажурена Земля,
Ця планета, вражена людьми.
Драм глобальних звичні винуватці
(Ще планету мають про запас?) –
Хтось нехитрий, дикий дурандас
І серйозний дядько у краватці.
Сапіенс! У власній правоті
Він не сумнівається ніколи.
Падають невтомні феї, бджоли,
Тільки квітів сльози золоті?
Кануть пелюстки безплідних трав,
Слабшають пташині голоси…
Хто річки покрав, «віджав» ліси?
Хто себе самого обчухрав?
Ким було ти, людство, дотепер?
Для спокути мало ще нагоди?
Хто пройме цього царя природи:
Чи Чорнобиль, чи сліпий бобер?
«Ум» такий планеті остогид –
Скине з себе людство, і – ажур.
Що, коли воно, для когось тур, –
Вражений або вразливий вид?
Космосу безмежна глибина…
Може в нім, не лихо, а перлина,
Виросте, отямиться людина?
Мчить планета, крах свій обмина.
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
Втому струсить вперта, як бджола,
Не страшиться миль важких, аби
Вже хоча одна весна прийшла,
Засівала знов свої скарби!
Пута рве, від щастя завмира...
Хто вона, цей варіант свічі?
То - душа, їй скрипка - як сестра!
Слово щире - кисень і харчі!
В'янула лише і знов тріпоче!
Їй дієта - різновид отрути:
Горе тим, хто бачить не охоче
Чи не чує, бо не хоче чути.
Марна справа - кликати глухих!
Хай життя чиєсь розмелють жорна...
Хтось оплатить ваш наступний гріх.
Бог простить вас, біднота сенсорна!
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2020
Ще жаринка котрась припіка:
Гаснуть тихо слова на вустах.
Зустріч ця, хоч жадана така,
Відлітає далеко, як птах.
Серце, що - твій загублений рай?
Ти не втрималось чемно в узді -
Шаленіло ти як! Пам'ятай:
У галоп поривалось тоді!
Що було у цій драмі німій?
Лиш молитва. Інакше - не гоже:
Є у світі єдиний, не мій...
Бережи його, Боже!
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2020
Нот показних відсутня навіть дрібка –
Ти грай, не нарікаючи на вдачу:
Вже знаєш, що душа крихка, як скрипка,
А силу здатна викути конячу.
Прости і грай! Нехай всихають сльози!
Для помсти не здіймається рука...
Життя складне – долай метаморфози,
Метеликом горнися до смичка.
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2020
Те, що було, було не жартома,
Мене ламало так не випадково.
Прости мені не обережне слово,
Спини мене : я не спинюсь сама !
Гашу шалену ніжність, та дарма :
Шматує груди золота зірниця…
То не засну, то безнадійно сниться
Таке жадане те, чого нема !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2019
Тато щось забарився: минають не дні,
Це - роки вже юрбою тікають кудись.
Безнадійно скучаю! Татусю, приснись
І закутай дітей у обійми міцні!
Розкажи, любий татку, що кривда мине,
Бо не можна отак за добро, без вини!
Не вертає мій тато чомусь з далини.
Він від всього лихого вберіг би мене!
Не вітрила - тріпочуть і рвуться серця!
Вчуся, таточку, жити хоча би без сліз.
Тільки знов у сльозах наша зграйка беріз…
Пам’ятаєш: садив ти малі деревця?
Пам’ятаю: читав нам найкращі казки.
Чим зайняти малих, знав неміряно, татку:
Чи рослинку доглянуть, чи звести палатку.
А тепер все нудьгують старі рюкзаки.
Залишається вірити: десь є портали…
Може в променях сонця, у щебеті птиць –
Ти прийдеш, ти завариш нам чаю з суниць.
Ми шукали разом їх і скільки збирали!
В лісі вчили з тобою шапинки шовкові,
А на карті – держави, а в небі – зірки…
Спомин мого дитинства – солодкий, гіркий,
Бо спізнилось навіки признання в любові!
Біля свого ношу незабутнє ім’я...
Забарився ти, татку, – на все воля Божа.
І живу я без тебе, на тебе так схожа.
І у доньки моєї – усмішка твоя.
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2019
О, українці, що за лихо з вами?
Чи козаків ви – дочки і сини,
Якщо в серцях зростили бур'яни
І поле заквічали полинами?
Стихає пісня: щира і дзвінка!
Ви – нація, ви – річка повновода!
Де причаїлись гідність і свобода
У вашій славній, гарній ДНК?
Ой, схаменіться зараз! Навздогінці!
Від кого ви чекаєте спонуки?
На вас ще сподіваються онуки,
Що народитись мають! Українці!
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2019
Може, буває на світі любов без печалі –
Радість чиясь досягає постійних висот,
І рівновага приность плоди небувалі –
Рай на Землі. А в раю не буває турбот !
Мабуть, у небі чиємусь є сонце барвисте –
Майже розумне, що знає про міру і межі !
Ніжну веселку малює над дахом, над містом,
Пестить обранців своїх і не чинить пожежі.
Звісно, у когось поняття нема про розлуку,
Спільна кімната на двох і вечеря, і сон,
Вічна гармонія сфер – і ні вітру, ні звуку :
Серце із серцем чиїсь гомонять в унісон…
Знаємо ми, що буває у сфері високій !
Снилось комусь, що ніколи у нас не мине ?
Я не віддам за казковий, розмірений спокій
Шторм, де без тебе нема і не буде мене !..
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2019
Вони, як всі, хороших ждуть вістей,
Жадають щастя і душі польоту.
Страждаючи народжують дітей
І бігають щоранку на роботу.
До них також безжалісні роки,
А усміх долі не щоразу добрий.
І в них стають старішими батьки,
Хворіють друзі і летять за обрій.
Вони щоденно в справах не простих
Несуть відбиток свого покоління.
І зовнішність, як зовнішність, у них,
А з серця пробивається проміння.
Ви не дивіться пильно їм у очі –
Вони не зразу впустять “ перевірку “,
А там, де хтось помнеться неохоче,
Плече підставлять чи змайструють зірку,
Жадану радість відкладуть свою,
Без оклику зірвуться у дорогу !
І як зрадіють, що в якімсь бою
Хтось вистраждав, отримав перемогу !
Комусь відправлять осяйний привіт,
Комусь із серця виймуть колючки…
Є люди, без яких погасне світ,
Прекрасна раса : люди – світлячки !
Як їм самим не вмерзнути у кригу,
Не захлинутись у брудній воді ?
Вони в Червону вже попали книгу !
А що вже далі буде..? Що тоді ?
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2019
Лелека прилетів – на все веління Боже.
В майбутнє пророста беззахисне життя.
Хвилюється рідня : на кого більше схоже
У маминих руках малесеньке дитя.
Напружуючи зір, не відаючи втоми,
На всі лади дорослі тестують малюка,
Чи відають вони про гени – хромосоми,
Чи смутно розуміють важливість ДНК !
Розумних, голосистих зібралося багато…
Нащадок, постарайся : усім їм догоди !
Чому поглянув скоса, сумує раптом тато ?
Підозра, як хвороба, підкралася сюди !
В малого носик кирпа чи оченята сині –
Вдалося вже у кого ? Такий лише один !
Замкнутися надовго чи пнутися дитині,
Щоб бачили – прозріли, який чудесний він !
Отак тобі знічев`я і виникає драма…
Складний із покоління у покоління міст !
Дивись : воно науки осилює, як мама,
Малює, наче тато, бо передався хист.
Додумається пращур, що віддана дружина,
А очі у малечі – від пра - або пра-пра !
Уклониться коханій, подякує за сина ?
Упертий перепросить – прийде така пора ?
Невичерпні сюрпризи і подарунки долі
Завбачити можливо лиш іноді, мабуть…
А Менделя закони вивчаються у школі,
А гени шаленіють і щось таки утнуть !
З генетиком дружити стає страшенно модно
І хочеться розради, як думи – через край !
Живи також порядно, хоч будеш ким завгодно,
Люби несамовито ! А любиш – довіряй !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2019
Ромашка з давніх ще віків
В серцях коханих сумнів будить –
Зривають руки пелюстки :
“Не любить… Любить !”
Комусь всміхнеться мило доля,
Комусь покаже люто спину,
Комусь судилося загинуть
Ромашкою в чужому полі.
Цікавість вколисати тяжко :
Чекати щастя чи розпуки ?
Хто лиш одну згубив ромашку,
А в кого вже зелені руки…
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2018
Ой, спіткнулось серце об жорстоке слово, –
Як об гострий камінь, вдарилось добряче –
Плакало безслізно, зойкало безмовно,
Щоб ніхто не чув і ніхто не бачив.
Застудили серце не дощі осінні
І вітри колючі, а серця байдужі.
Хто цьому зарадить в нашій медицині ?
А заплаче скрипка і воно одужа.
Що пережило, пам`ятати буде,
Хай його осудить за сивини хтось !
Думає, страждає, барабанить в груди
На чотири камери, просто так – насос.
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2018
Які світи між нами і роки!
Які шторми невидані і штилі!
То сніжні, то квіткові заметілі –
Отак рука торкнулася руки…
Які цілунки розум відняли!
Які обійми душу відігріли!
То забирали, то давали сили…
Хоч небувалі, а таки були!
Які в пітьмі засяяли вогні!
Які явились дивні відкриття :
Кохання є живішим за життя,
І ми у світі більше не одні!
…Стомились, говорили не погідно,
Сварились навіть о якійсь порі…
А в небі обіймались дві зорі,
Був білий день – і нам було не видно!
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2018
Всю ніч у мозку гастролює день
І циркулює по нейронах струмом.
А вранці з дому вибіжить мішень -
Дорослістю прикрита і костюмом,
Щоб знати: вічне серце чи забіг!
Так вічна кава ставиться до столу,
А в сумочці робочій оберіг –
Чергова упаковка валідолу…
Світ дошкуляє світний чи втіша,
То успіх ліпиш, то тримаєш планку!
А ніч приходить – томиться душа
Думки гонити і чекати ранку!
Осліпла доля чи оглухлий кут –
Кидаєшся у тисняву і тряску…
Мізерний наш у всесвіті маршрут,
Та щось встигаєш і шукаєш казку!
І шаленієш, як знайдеш, бува!
А зараз – ніч! Ну що поробиш нині?
Потрібна, значить, фаза темнова,
Немов листочку, мислячій людині.
У років сорок, може, сорок п`ять,
Міцнішаєш добою, ще добою,
Щоб чути, як секунди лопотять,
Як мойри розмовляють між собою!
Всю ніч у мозку гастролює день…
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2018
Пасе безсоння табуни думок
В якомусь магнетичному полоні.
Тут – трішки неба, паша і струмок,
Гарцюють мрії – навіжені коні.
Звичайні тихо ходять в стороні –
Натруджені і загнані – зразкові.
А в цих – шалені очі вогняні,
І плазма циркулює замість крові.
Їх корм – свобода і вода – свобода.
В них чисті душі і тіла атласні.
Величні рухи – сказано : порода !
Чекають небезпечні і прекрасні !
Що для таких чи річка, чи гора ?
Зірвуться – лиш простору дай їм, Боже !
Гарцюють любі, а прийде пора, –
Тоді ніщо спинити їх не може !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2018
День відлітає, темніша його силует.
Якось неждано у душу проникла не проза.
Вечір домашній – звичайний, здавалось, сюжет…
Чиста печаль і натхнення – як сніг і мімоза !
Нащо весна надсилає шалені листи ?
Стомлене серце в полон захопила не втома !
Знаю вже я, що зі мною ? Так, знаю ! Це ти
Спокій забрав, і з`явилась ця даль невідома !
Хай неповторність живе в паралельних світах !
Тільки крізь межі у них пробивається ніжність –
Ти зацілуєш всесильний, великий мій страх !
Я подарую цей вірш, наче перший підсніжник !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2018
Привіт, щирі друзі, привіт !
В житті ще бувають свята !
Ми тут через скільки літ…
Ви – поряд, і я – багата !
Штовхалися на перонах,
Летіли, спішили, йшли…
Томилися в телефонах,
На фото старих жили.
В далекім барвистім краї
Лишилися дні погідні…
І зморшок нахабні зграї
Знаходять обличчя рідні.
Ховати не будем сліз,
Душа неприкрита нині.
Що кожен із нас привіз
І виніс у дні осінні ?
Позаду вже межі, дати,
І хтось переміг пітьму…
І наших пісень горлати
Як добре, що є кому !
Ми п`ємо терпке вино,
А в серці бринить тривога,
Заповнює ніч вікно,
І стелиться вдаль дорога…
А я вас не відпущу :
Там зими нас ждуть і зими…
А я вас перехрещу –
Лишаймося всі живими !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2018
Яка Любов святкує зараз грудень!
Яка жага випалює мости!
Лиш зорі знають: будемо ми! Будем!
А серце мерзне, терпне від сльоти!
Яка Любов не обійшла застуди!
Якраз чомусь вразливіша така!
Зника мій голос і в захриплі груди
Твій кожен зойк, як в рану, проника!
Яка Любов явилася нам літом!
За променистість в зашморгах зими!
Як нас кружляла, засипала цвітом!
А ми посліпли, загнані! А ми..!
Яка Любов намріяна! І – будень,
Щоб кожен з нас буденність поборов.
Нам зорі надсилають грудень? Грудень!
Щоб відігріли ми свою Любов!
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2018
Променисті світанки засвічують діти –
Порядкує у школі невгаваючий рій.
Ми споруд не будуєм, не ходим в забій.
Наша доля інакша – майбутнє ростити.
Зарясніють жоржини – то розквітне бузок,
А між ними семестри вирують щораз.
Розділя на етапи учительський час,
У волосся вплітається срібний дзвінок.
Рік за роком минає – усе по порядку.
За недоспані ночі приходить доплата…
Обертають планету вчорашні малята,
Нам дитинство своє залишивши на згадку.
Десь очікують їх не відкриті стежини,
Неймовірні розгадки завдань не простих !
Їм у школу водити нащадків своїх…
Промениться дитячість, рясніють жоржини…
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2018
Піднесли роки – журавлі
Сполохану юність у вись.
Печалі твої і мої
Злилися і знов розійшлись.
Прощанням обвітрені крила,
Зів`яли слова на вустах…
І серцю терпіти несила
Несказане в милих очах.
Холодні обійми дощу –
Вже вересням краю нема.
Мов птаха тебе відпущу,
А серце трима обома…
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2018
Осінній день обвітрився і змовк,
Його вже кличуть неповторні далі.
А жовтень губить золото думок,
Торкаючись забутої печалі…
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2018
Осінь обшарпану, осінь пригожу,
Зустрічі наші, печалі і дати
Тяжко святкую, та що там казати !
Тільки її дочекатись не можу.
Осені хочу, а бабине літо
Чим не дебют, чим для серця не втіха ?
Хай заарканить мене павучиха…
Буде судом павучиним судити.
Осінь, можливо, нахабна пора :
Липню і серпню раділося досі,
Раптом побачиш : це – осінь, це осінь
Фарби розводить і літо стира.
Раптом почуєш, відчуєш цей щем
(Кращих часів чи дождемо коли), –
Звуки печальні, прощальне “курли”
Нас зачерпне чи крилом, чи дощем…
Осінь святкую, а осінь сама
Вгостить вином мене, медом чи зіллям.
Ну, а яке вже настане похмілля
Бачити будем : ще буде зима.
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2018
Дням вересневим до лиця
Шаленство, не зимові злидні.
Дерев розпалені серця
Ще марять небесами – бідні !
Ще кожна квітка – як заграва !
Травичка заглядає в річку.
Ще осінь, жінка моложава,
Наповнить щедро косметичку.
Грибочок скочить до коша,
Росинки граються з плющем…
Попросить вражена душа
У кого не відомо : “Ще !”
Всміхнеться сонцю не з вікна,
Повірить : “Ще буває диво !”
Зима притрима стремена,
І буде не від снігу сиво…
Вже так, мабуть, мільйони літ
Земля сивіє між зірок,
Чи просто в невідомий світ
Летить від мами павучок.
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2018
Чуб зім`ятий, зуби стис… Хлопчисько !
У фортуни вередливий усміх,
А ліпити як цікаво успіх :
Він – в руках, а не маячить близько !
Успіх відкладається ? Авжеж !
Для таких задиристих, як ти,
Що таке півкроку не дійти ?
Швидше – запорука, що дійдеш.
Лиш міцніш тримайся за ідею,
Жонглювать не дай твоїм життям.
Йди ! Та не по головах : затям,
Мрією п`яніючи своєю !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2018
Ранок довгожданий починавсь дощем,
Холод не проходив і чинив свавілля.
Серце трепетало, марило плащем,
Заблукало сонце і була неділя.
Ми з тобою все зважили на совість !
Серцем, аж двома, думали щораз…
Наростала даль і скінчалась повість
Про щасливих двох, про розумних нас…
Там, де горизонт, буде нова даль,
Осінь золота пограбує віти…
Прийде самота, вишкірить емаль,
Що тоді в судинах буде шаленіти ?
Не шалений вальс, а прозріння страх !
Правда, як гроза, розкидає стріли –
Будуть дні і дати на семи вітрах.
Незабутній, любий, що ми наробили ?
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2018
Що ж розлетітись вам тепер пора!
Щасти вам, любі! А ніхто не знає,
Що вас чекає десь, в далекім краї…
За ваші парти сяде дітвора…
І хтось з малих дівчаток та хлоп`ят
Допише те, що ви не дописали.
А вам саме життя поставить бали –
У віртуальний тільки атестат.
Всього для вас відкриється сповна :
Спокус безмежність, радощі, тривоги.
Вертайтесь завжди в інший край дороги :
Доріг багато, в рідний край – одна!
Зустрінемось і пам`ять нашу втішимо!
Побачать вас школярики малі.
Чомусь здаються ваші вчителі,
Чи й справді є для них уже старішими…
Літа зростають швидко у вазі…
Хай будуть ваші мрії не примарними,
А долі тільки вдалими і гарними!
Терпіння вам, терпіння сто разів!
Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2018
Чорнобиль виживав щосили.
Бродила паніка в юрмі.
У травні трави голосили.
Мовчали ЗМІ.
Ми не вгризалися в науку.
Сімнадцять нам було коли
Горнули у садку пилюку
І йод пили.
Тріщали зморені вокзали,
А десь жили собі “титани”.
Асфальти ледве просихали,
Цвіли каштани.
Гуляла Києвом примара,
Тремтіли збурені антени.
Бомбила навіжена хмара
Чудесні гени.
Вселялася у долі дата –
На календар лягали тіні.
І йшли до шлюбу молодята
Тут, в Україні.
Тримались за життя зубами –
Берем уроки в Хіросіми…
В лікарнях засинають мами
З дітьми малими.
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2018
Снігом – снігом скроні Ваші вкриті,
Втоми слід на ясному чолі…
Вас так мало вже на білім світі,
Наші незабутні вчителі !
Осінь в школу кличе, стеле листом,
Дзвоником чарує Вас щораз…
Без оркестрів ходите Ви містом –
Як відрадно зустрічати Вас !
Як відрадно : ще іде урок !
Не минущі істини шкільні…
Зважую свій кожен день і крок :
Скільки Ви поставите мені ?
Вічний іспит – знати головне :
Добрим бути і не скласти крила…
Вчителька, дорослу вже мене,
Від негоди лагідно прикрила.
Щира, мудра, вчасно так, до речі :
Що не порух – непохитна суть !
І несуть – несуть сутулі плечі
Долі наші… Гнуться і несуть !
Все було вже : іспити і казка !
Все ще буде, буде на Землі…
Не згасайте, сонячні, будь ласка !
Сніг впаде на душі школярів…
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2018
Не роки, а десятки вже вдаль відпливли.
Що здійснилося вже, а що тільки могло !
Повертаюся завжди на берег Сули –
Там із вічності виросло древнє село.
Є на світі земля, де ліси між озер,
І минула вже долі частина чимала.
Тут – знайомі мої і домівка тепер.
Тут робота кипіла і донька зростала.
Пролягали шляхи до інакших країв –
До садів майже райських за морем і морем…
Тільки рідна земля, невгамовні гаї
Намагнітили пам`ять і щастям, і горем.
Що в собі я ношу, де та сила живе ?
Ось вже скільки часу ділить душу надвоє…
Тут заклала я сад, ну і той мене зве –
Сад дитинства мого над Сулою !
Там не всюди у буднях, між вічних турбот,
Сонце радо встає і засвічує квіти,
І не завжди весна тче ідилії з нот.
А думки все летять, а думок не спинити…
Не роки, а десятки вже вдаль відпливли.
Що здійснилося вже, а що тільки могло…
Повертаюся завжди на берег Сули –
Там із вічності виросло древнє село…
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2018
В чиїсь краї пробрались холоди,
А тут так рясно зацвіли сади !
Бездушний камінь цвіту не радів,
Але не зміг сховатись від садів.
Сади шаліли між небес і трав,
Їх звук і запах всюди проникав.
І хто звичайним був – ставав естетом
Або філософом, або поетом,
Як розумівся на квітковій мові,
Був здатен вже на найщирішу сповідь,
Ішов у сад, як хтось приходить в храм…
Із кимсь чи сам.
Пройде весна, і сад розгубить квіти,
До долу схилить обважнілі віти.
А зараз всяк, хто знав і літні дні,
Радів весні !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2018
З вишневого садка, від квітів Полтавщини,
Від древніх берегів, де Рим і де Сула,
Із краю, що зовуть душею України,
Твоя дорога, мамо, пролягла.
Дитина Кардашів… Ті мали голоси
І били кулаки свої чавунні
Лиш правди задля об чиїсь носи,
А то об плуга чи об нитки струнні.
Дитинство повоєнної пори,
Коли цукерок не було і в свята,
Коли з п`яти сімей частіше три
Не мали тата.
В зруйнованім селі які були дороги ?
Побризка тільки дощ, і вже бредеш по поли.
Місили чорнозем твої дитячі ноги
В далекий край села, дорогою до школи.
Як захворіла ненька, мороз вгризався в шибки.
Ти підкидала в піч останній очерет,
Як голова колгоспу намазував на скибки
Для хворої ( так мило ) вже виписаний мед.
І все ж не замело, минулось, обійшлося.
Прийшла таки весна, було пісень і свят !
Ти принесла у дім чудовий атестат
І перший власний хліб нарізала під осінь.
Яка його ціна велика – превелика !
Підйом в чотири ранку і все без вихідних…
Так ти взнавала, мамо, не з казочок одних
Про береги кисільні і про молочні ріки.
В студенство, час снаги, неспокою і мрій,
Тебе вертати пам`ять повік не перестане :
Там староста серйозний твій
Назвав уперше тебе : “ Кохана…”
Чам ваші друзі – такі чудові,
Фата студентська… А рік пройде,
І щось з стипендій перепаде
Мені, студентській, а потім Вові.
Тепер вже з пенсій несеш гостинці.
Ну скільки можна вже, далебі ?
Тепер – Сергійку, тепер Алінці –
Коли ж собі ?
Мій кращий друже, матусю мила !
Ти народила мене не раз.
Ти серцем чуйним скількох зігріла
Не напоказ.
Ти – завжди щира, ти скажеш прямо.
А ще ти строга така, ого !
Моя колего, моя ти мамо…
Дай, Боже, мамі всього – всього !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2018
Весна… а вітер обриває цвіт,
Шматує серце, сповнює відчаєм :
Бабуся не виходить до воріт,
Ріднесенька мене не зустрічає.
Шершаві ручки, вічні мозолі –
Де мій притулок, оберіг дитячий ?
Як смакувались Ваші киселі !
Пашіли пиріжечки на столі,
І борщик на плиті чекав гарячий !
Любили сісти Ви коло вікна –
Читали і онуків виглядали.
Бабуся наша все на світі зна –
Ми так пишались ! І порад питали.
На долю Вашу холодів і зим
Ой, випало багато ! Тільки ясним
Ви Сонечком були, Ви гріли дім !
Та, раптом тихо, непомітно згасли…
Як стане милою без Вас планета ?
Чи так до кого в світі пригорнуся ?
Всміхається рідненька лиш з портрета –
Бабусенька, бабунечка, бабуся…
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2018
Мій скарб посопує вві сні,
Дівчаточко моє єдине.
Чи сни у неї не сумні ?
Як новий день вона зустріне ?
Чим привітає маму й сонечко,
Чи защебече на весь дім
Моя малеча, Алька, донечка –
Пташинка золота у нім.
Чи раптом встане, мов хмаринка,
І будуть хмурними віконця,
На личку заблищить дощинка…
А мама так чекала сонця !
Вже повеснішало на вулицях,
Ми дочекалися тепла,
Щоб ти веснянкою була.
Хіба годиться зараз хмуриться ?
Ми зиму ще одну подужали.
Давай, щоб березень і ми
Не стали спогадом зими,
Щоб ні дощами, а ні стужами
Не наполохали ми квітня,
Щоб дав нам Бог багато літ !
І тільки вже весняна й літня
Ти будеш в мене… О, привіт !
1999 рік
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2018
Чи стане золотою середина,
Як все калічить навіжена сила ?!
Ким має почуватися людина,
Коли у неї віднімають крила,
Якщо планує їй політ фатальний,
Й життя змітає як просту заваду,
Чийсь мозок, не надмірно геніальний,
Аби отримать хоч маленьку владу ?
Пиши тоді із вічності листи !
Або воскресни і живи спочатку !
А хтось далеко може проповзти,
Стискаючи омріяну печатку.
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018
За щастя мить – жорстокий біль спокути
Тим, хто у мріях забував про міру…
Молюсь за тебе, та молитву щиру
За далями ти можеш не почути…
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018
Вишневим краєм, берегом Сули
Історія несе мене стрілою.
Століття, ніби поруч, відгули.
А ще – бабуся тут була малою !
Машина часу ! Бачу все немов :
Задуманий до школи йде щоранку
Учитель – він із учнями знайшов
Людей палеолітових стоянку.
Його горіння славне і урок,
Підземних ходів знахідки чудові
І Городок ! Згадав цей Городок
Письменник древній у своєму “ Слові ” !..
Батиїв скільки марило цим краєм,
Лишало зовсім не квітучий слід !
Стріла монгольська, бачу, доганяє
Чиєсь життя, любов і родовід !
Та вбити ще не значило скорити !
Хоч хто не гнув простого чоловіка ?
Богданів дуб до неба тягне віти,
Печатка ще на ньому не велика.
…Величний замок чув церковний дзвін,
“ Зорю вечірню “ голосом Гладкого !
А селянин, звичайний селянин,
Парк закладав і заробляв “ нічого “ !
Як зашумить небачена краса,
Квітучий, різнобарвний океан !..
В простій хатині мріяв і писав
Учитель теж – Васильченко Степан.
Читати вчив збідоване село,
Колгоспне вже, голодне, напівголе,
Поет і друг Авраменко Павло,
Ще – краєзнавець і директор школи…
Віками край і вишнями пропах !
Люд – чорноземом ! І цікава справа :
Є в нього академік по грунтах,
Історик свій, історія і слава !..
Учителько, з прийдешніми роками
Чудесна Ваша праця не загине !
Крізь час схиляюсь вдячно перед Вами,
Святого Риму* вічна Берегине !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018
Пора мені – чекай мене завжди.
Печалям нашим ще горіть дотла!
Я все лишу і повернусь туди,
Де наша зірка щастям розцвіла.
Вокзал, перон і – туга на пероні!
Зелені, наче туга, поїзди
Не розімкнуть сердець, лише долоні.
Я повернусь – чекай мене завжди!
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2018
Так у життєвій круговерті
Буває мить – між «до» і тим,
Що стане рідним і святим
І не забудеться до смерті!
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2018
Про ветерана згадують на свята :
Шлють подарунки чи палкий уклін.
А як між буднів виживає він,
На хліб завжди достатньо у солдата ?
Десь тихо сплять, лишившись у траві,
Назавжди молоді однополчани…
А в нього давні розболілись рани,
А ще – в душі відкрилися нові.
Чи спогади нахлинули рікою,
Чи враження від мирних лихоліть –
Щось думає, натомлений не спить,
Нема йому, старенькому, спокою.
Всього прийшлось зазнати на віку,
Була війна, а зараз – інший час…
Він думає про ліки чи про газ,
Про щирість чи безсовісність людську ?
Важкими стали викручені руки,
Причин не так багато, щоб радіти.
Хвилюється, що вже сивіють діти,
А у світах затримались онуки…
Однак, не звик він бути у відчаї,
То піде в сад, то крутиться в дворі,
З малечею ударить по журі,
І потім ще газету почитає…
Він все життя нас захищав, як міг !
За людяність не відлили медалі...
Відходять ветерани в тихі далі –
Безсмертні обереги для живих !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2018
Боюсь з дитинства білого халата,
Цей переляк лишається чомусь.
Суворі стіни, бачаться, палата.
Хоч не хворіла майже, а боюсь.
Живуть на світі справжні лікарі.
Буває страшно їм також, мабуть.
А дітвора, безжурні школярі,
У ескулапи запросто ідуть.
Що скажеш ? Амбіційне, молоде,
Ще безтурботне набирає бали…
Лиш потім усвідомлення прийде :
“А мед – не мед!” і ми таки попали !
Здолай візьми “не хочу” і “не можу”…
А світ гуде, прекрасний білий світ !
Гризи науку тяжку, майже Божу,
Зламати зуби можна об граніт,
Зламати душу об чиїсь печалі,
Об невідомість чи недуг свавілля !
Він зробить кроки досі небувалі !
Він не опустить руки від безсилля !
Мовчазним якось вернеться до дому :
Комусь спочити все ж прийде пора.
Що з`явиться у погляді по тому
Колишнього тепер вже школяра ?
Яким надалі буде часу плин,
Чим встелиться тяжка його дорога ?
Стрічати буде вже поважний він
Людей, яких відпрошував у Бога…
Чудесні будуть долітати вісті,
Для когось знову оживе палата…
І лікаря вітатимем у місті
Всі, хто бояться білого халата !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
Може сонечко землю спалити,
Дощ живильний спричинити повені !
Є на світі терпіння, як квіти…
Зачаровані, ще не даровані !
Незбагненного жду, божевільного !
То лечу, то в задумі стою.
А душа із дисплею мобільного
Крізь печалі голубить твою !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
А в цьому році дві було зими.
Чому аж дві ? Ніхто не зна.
І раптом – літо, звідки не візьмись !
А де ж весна ?
Мій луг поблизу двох дубів,
Що завжди серце тішив квітами,
З зеленими очицями не вмитими
Враз постарів, пелюстки розгубив.
Не вітер, смуток трави колиса,
В рослинних душах міліють води…
Як спрагло дивиться земля на небеса,
Я сумніваюсь в мудрості природи.
Замовкла фауна, лиш мошкара
Свої бандитські здійснює нальоти,
Слух жебраком зробився, та вбира
Не музику – якісь нескладні ноти.
Куди не ступиш – пристає до тіла
Повітря, мов гаряча рідина.
Душа стоїчно дві зими терпіла,
Аби прийшла хоча одна весна…
А де ж вона ?
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018
Промінчики у сонця – золоті,
Але вночі даремно їх чекати !
Опівдні можуть навіть обпікати.
Та і зимою вже вони не ті.
Промінчики у місяця – сріблясті.
У темряві він – справді поводир.
Холодний тільки, лиш милує зір,
Бо нас з тобою не купав у щасті !
Промінчики у віршів не багаті –
Не золото, не срібло, а слова !
Душа сильніша з ними, ожива,
Та зграї віршів відлетять крилаті…
Промінчики у квіточки – пречисті,
Тамує подих ніжність і краса !
Проходить день і висиха роса,
А осінь топить все у падолисті.
Минають дні – ніщо не бездоганне !
Однак безсмертне в цьому світі є !
Твоє проміння ! Знай : лише твоє !
Найкраще, неймовірне і кохане !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2018
Наш дворик слухав шум березняка
І гамір автотранспортних навал…
А ми, малеча, мчали на вокзал –
Із космосу стрічали земляка.
Щодуху і щосили, і щодня !
Дитячий світ не відає кордону.
А Гермашевський з нашого району,
І тут жила колись його рідня !
Чи згасла потім радість промениста ?
Збігали дні, складалися в роки,
Зростали космонавта земляки
І розлітались : хто куди із міста.
Що в серці проростало – вже не щезне…
Літав і вчив молодших Мирослав.
Було у нього і турбот, і справ,
Та, мабуть, він збирався у Березне.
Якось ми з сесій, з виріїв вертали…
Тут приїздив із Польщі генерал, –
Всміхнувся батько, – ну не на вокзал,
Це – вже напевне. Ви його чекали…
І дав газету, що для нас беріг :
Був космонавт недавно із візитом.
Хоч мандрував і всесвітом, і світом,
Вернувся він до коренів своїх…
А тут війна залишила жалі,
В снігу малого зводила зима…
І Липників на карті вже нема.
І Липників нема вже на Землі…
Планета мчить, беззахисна така !
Минуло знову скільки днів і літ !
Згадався – не забувся той політ,
І дворик наш, і шум березняка…
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2018
Немає дива, як весна,
Уся – від березня до травня !
Поглянь – землі краса прадавня
Твоє єство зцілить сповна.
Побудував хатинку кріт,
Якась личинка боки гріє…
І глід так густо зеленіє,
Так біло сяє перший цвіт.
Мурах стурбована юрба
Кудись травинку потягла,
І в свято не дріма бджола –
Пилок у кошики згріба,
Старанно злизує нектар,
Бо голод, звісно всім, не тітка…
В зловісних паукових нитках
Пищить, заплутавшись, комар.
А комариха вельми зла !
Метелик розправляє крила,
Сорока вісті підхопила
На хвіст – і радо рознесла…
Природо щира мого краю !
Лише в тобі я оживаю,
До тебе в гості друзів зву.
Прости, що мну твою траву,
І що щавлі твої збираю.
Прости, що я не присягала
Тобі на вірність і любов :
Моя палка весняність знов
Сама за себе розказала.
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018
Не справедливо так, та й годі,
Все ж нарікання марні ці,
Що спершу молодість приходить,
А старість ковиля в кінці.
Природа посагом багатим
В дитинстві наділяє нас.
Енергію, здоров`я, час,
Безцінний золотий запас,
Ми, не задумуючись, тратим.
Живемо, значить ! І, дивись :
Нам років – років вже ! О, доле !
І щось болить, і десь вже коле,
І не встигаємо кудись.
Тож сонце сходить все раніше
(Хоч ночі, як на те, безсонні).
Лягає втома на долоні,
Неспокій нові дні колише.
Ми вже не смієм занедужать,
Бо дорогій нашій малечі
Постійно необхідні дуже
Порада батьківська і плечі.
Ішли, тепер летять роки,
Смерть розставля свої тенета.
Здають позиції батьки –
На нас лишається планета.
За часом пам`ять не встига,
А серце квилить інший раз.
І старість, жадібна карга,
Вже скоса погляда на нас.
Лише тоді, в осінні дні,
За все, що ми здолали досі,
За битви виграні страшні
Нам посилає небо досвід.
Хвала приходить чи хула,
А нам би молодість верталась !
Тоді б вона, напевне, знала
І все змогла…
Нема чомусь цього в природі
І сподівання марні ці.
До когось молодість приходить,
І наша старість ковиля в кінці…
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2018
Ляже сум на чоло, наче знак,
Дні захмарить! І більше нічого?
Як торкаєшся серденька мого,
Як, скажи тільки, любий мій, як?
Всім невидимі наші мости,
Що в нас є і чого ще нема…
Спогад тихо мене обійма:
Незабутній! Замріяний! Ти!
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2018
Живу сьогодні : завтра – вже зима.
Плачу весь час не виданий кредит.
Минуле відгукнеться і – нема,
Чому тоді тримає, як магніт ?
Пильнує Землю і не гнеться вісь –
Якби і нам не гнутися з роками.
Вертаюсь в зачароване “ колись “
Порослими забутими стежками.
Зайшла крізь час у віковічний ліс,
Тут кочували племена малі.
Шукаю друзів – кожен десь приріс :
Хто на своїй, хто на чужій землі.
Далека дружба в пам`яті жива,
Зостались незабутні голоси…
Гуртожитки замріяні, аж два !
Лекційні, коридори, корпуси…
Дві юності, два погляди відкриті
Усе ще мають невловиме значення.
Є вулиці задумані на світі,
Якими я ходила на побачення.
Вокзали оживають, міражі
І рідних рук беззахисне тепло…
Була робота і краї чужі –
Ще вчора, позавчора все було !
Минуле все збиратиме засів…
Сучасне свій нав`язує диктат.
Ця голова, це серце – як архів
Людей і ролей, наслідків і дат.
Ось тільки часом оглядатись ніколи,
Бракує сили, щоб усе тягти.
Та будуть ще уроки і канікули,
І буде щастя – вірність берегти !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2018
Наречена, всі радощі свята…
Біла лілія – плаття, фата.
Щира усмішка ледь гіркувата,
Юне серденько так калата!
Незбагненне, нове – водоспадом!
Хай вирує життя через край!
Де жадане моє Ельдорадо? –
Запитай ще себе! Запитай.
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2018
Може, буває на світі любов без печалі –
Радість чиясь досягає постійних висот,
І рівновага приность плоди небувалі –
Рай на Землі. А в раю не буває турбот !
Мабуть, у небі чиємусь є сонце барвисте –
Майже розумне, що знає про міру і межі !
Ніжну веселку малює над дахом, над містом,
Пестить обранців своїх і не чинить пожежі.
Звісно, у когось поняття нема про розлуку,
Спільна кімната на двох і вечеря, і сон,
Вічна гармонія сфер – і ні вітру, ні звуку :
Серце із серцем чиїсь гомонять в унісон…
Знаємо ми, що буває у сфері високій !
Снилось комусь, що ніколи у нас не мине ?
Я не віддам за казковий, розмірений спокій
Шторм, де без тебе нема і не буде мене !..
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2018
Лелека прилетів – на все веління Боже.
В майбутнє пророста беззахисне життя.
Хвилюється рідня : на кого більше схоже
У маминих руках малесеньке дитя.
Напружуючи зір, не відаючи втоми,
На всі лади дорослі тестують малюка,
Чи відають вони про гени – хромосоми,
Чи смутно розуміють важливість ДНК !
Розумних, голосистих зібралося багато…
Нащадок, постарайся : усім їм догоди !
Чому поглянув скоса, сумує раптом тато ?
Підозра, як хвороба, підкралася сюди !
В малого носик кирпа чи оченята сині –
Вдалося вже у кого ? Такий лише один !
Замкнутися надовго чи пнутися дитині,
Щоб бачили – прозріли, який чудесний він !
Отак тобі знічев`я і виникає драма…
Складний із покоління у покоління міст !
Дивись : воно науки осилює, як мама,
Малює, наче тато, бо передався хист.
Додумається пращур, що віддана дружина,
А очі у малечі – від пра - або пра-пра !
Уклониться коханій, подякує за сина ?
Упертий перепросить – прийде така пора ?
Невичерпні сюрпризи і подарунки долі
Завбачити можливо лиш іноді, мабуть…
А Менделя закони вивчаються у школі,
А гени шаленіють і щось таки утнуть !
З генетиком дружити стає страшенно модно
І хочеться розради, як думи – через край !
Живи також порядно, хоч будеш ким завгодно,
Люби несамовито ! А любиш – довіряй !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2018
Ми літаєм, здається мені,
В світ, де людям так звично літати,
Де, напевне, нема бур`янів,
І лиш квітам привільно зростати
На землі, у душі, з-під пера…
Хижаків там, звичайно, нема,
І вітаються всі з усіма,
А вітаючись, зичать добра.
Там кордонів не знають і зброї
І ніколи не чули про сіті,
Там, в далекому нашому світі,
Все-все рідне і схоже з тобою :
Чистотою твоєю, красою.
Там є небо, є ліс, є ріка,
Що до моря в задумі тече.
Там і осінь є, тільки така,
Що не смутком, а щастям пече.
Там чаюють нічні поїзди,
Там будуються довгі мости,
Незрадливі пурхають листи,
Добре знати дорогу туди !
Там гітару шанують, мабуть,
І книжки в особливій пошані.
Там – кохання… Яке там кохання !
Знати можна, не можна збагнуть…
Там літають…
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2018
Знає батько, знає син,
І зоолог ще нашкряба :
“Найстрашніша із тварин –
Наша, українська жаба”.
В когось дача, в когось хата,
Мерседес чи мотоцикл –
Не дрімає жаба клята !
Тож її життєвий цикл
Ще вивчати і вивчати.
Множиться в повітрі, страві,
Проника в тіла і душі…
В Львові, Києві, Полтаві
Жаба душить, душить, душить…
Певно, що не всім підряд
Люта спати не дає
І руйнує міокард :
Десь, можливо, ліки є ?
Хтось відкрив їх чи відкриє,
Стане знаним та багатим,
І, можливо, є надія :
Нобеля лауреатом !
…В когось зникне апетит,
В серці, в мозку – десь зашкряба.
Вийде з мушлі паразит –
Невмируща наша жаба…
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2018
З правдою і вірою на віки зросталася,
Пестила дітей своїх, бавила теплом,
Піснею і вишнею щиро пригорталася,
Гомоніла вигоном і усім селом…
Пам`яті торкалася скошеними травами,
Застеляла килимом ніжні спориші !
Дворищем бабусиним, ручками ласкавими
Сили надавала стомленій душі.
Синіми озерами і садами білими,
Дорога, безцінна, нескінченно мила,
Коренями вічними, рідними могилами
Вірно зустрічала, серце приютила.
Жартами сусідськими, мовою музичною,
Давніми легендами, співом солов`їв
Чистою, чудесною, дужою, стоїчною
Назавжди прописана у житті моїм !
Війнами руйнована, горем захлиналася,
Навіть не заможна – добра та гостинна,
Працею і мрією завжди підіймалася
Славна і нескорена люба Батьківщина !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2018
Бувай – а я спішу в нікуди !
Судилися мені буденні і сумні
Без тебе нові дні –
Я звикну, будь що буде !
Бувай ! А смуток – через край !
А варто : отак життя – на карту ?
Найтяжчі ці хвилини старту
Від тебе ! Що ж – бувай !
Бувай ! Думки мої пречисті,
А ніч спада на плечі…
Ти пам`ятай цей вечір
І дощ в чужому місті.
Бувай ! Нічого вже між нами,
Лиш цигарковий дим.
А я сп`яніла ним,
Що не прийду до тями.
Бувай ! В тролейбуснім вікні
Зникає рідне дуже.
І так мені байдуже,
Так все одно мені,
Куди поїду, знай !
Минулого не зви :
Ми будем вже “на Ви”…
Пора обом ! Бувай !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2018
Є в друзів безперечні привілеї :
Аміго слід у долі залиша…
Колись моя схвильована душа
Всміхнулась до прекрасної твоєї.
Для тебе досі дні мої відкриті –
Яка різниця, хто кому напише ?
Не знаю, як тобі, мені світліше,
Бо ти живеш, бо ти живеш на світі !
Слова прийшли – надійні та прості.
Шукати слів – наука не нова !
І що казати : не лише слова
Вміщаються під мушлями листів.
Щасти тобі, і всім твоїм – щасти !
Удачам вашим хай не буде краю,
Усмішок милих будні не стирають !
І ще : пиши хоч іноді листи !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2018
Книжними ставали вечори,
Глибшала печаль і суть речей.
Ще мовчала (тільки до пори !)
Незабутня магія ночей.
Мрії набирали висоти,
Наче в небі, у далекій долі
Сходив мій чудесний місяць – ти !
Космос мого серця божеволів !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2018
Вітрила за спиною, кораблі,
І кожен день, і кожен рік – не марний.
Чудесний світ розтанув у імлі,
З ним хлопчик – і усміхнений, і гарний.
Наш перший курс згадається йому…
Тим хлопчиком давно вже я не хвора.
А юний образ знов воскрес. Чому ?
І серце потривожив з монітора.
Не спільно наші вирували дати,
Проблеми діставали з різних боків.
Як він тепер ? Мені хотілось знати
Завжди, напевно. Тільки – скільки років !
Всміхався долі чи кидався в бій –
Осилив буднів вулик галасливий ?
Успішний і дорослий, і не мій –
Із зморшкою на лобі. Він – щасливий ?
У нього за спиною є вітрила,
Безхмарні і чудесні небеса !
Вдивлялась я уважно і раділа :
Магічний усміх досі не згаса !
Лягла зморшка… Пролягала даль !
На скроні ляже не одна сніжинка…
А зараз – осінь, сонячна печаль.
Міцна мені дісталась павутинка !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2018
На всій землі сьогодні справді свято !
Двінок сріблясто закликає в клас.
Такий солідний, з мамою і татом
Хто завітав до школи перший раз ?
Приспів :
Першокласник ! Залишив всі справи,
Їх багато в неповних сім літ !
Неймовірно складний і цікавий
Відкриватиме він цілий світ !
Це він полюбить чисте і нетлінне,
Освоїть теореми, мови, ріки,
Зростатиме і друзів тут зустріне,
Кохання незабутнє і велике !
Багатим стане досвідом і віком,
Прийде сюди відомим, сивочолим
Чи невідомим добрим чоловіком,
І не забуде вчителів і школи.
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2018
Приходить час і ваблять нас вокзали –
Берем квитки, отримуєм – білети…
Щоб душу інші втішили сюжети,
Яких свої дощі не написали.
Ми, перелітні, втративши в вазі,
Такі долаєм позахмарні траси,
А не платформи чи дорожні каси
І летимо, хоч на одній нозі !
Лишаєм тихі острівці свої,
Про непогоду думаючи мало,
Щоб десь були, щоб завжди нас чекали
Далекі хоч та теплії краї.
Хай їх шкодують стужі і сніги,
Не обшмагавши їм садів, ні квітів,
Щоб усміхались, сонечком зігріті
Краї жадані, серцю дорогі !
Щоб і між нас не сталося зими,
Щоб наші душі теж цвіли розмаєм…
І знали ми про те, про що ми знаєм;
І ми були і не згасали ми.
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2018
Всю ніч у мозку гастролює день
І циркулює по нейронах струмом.
А вранці з дому вибіжить мішень -
Дорослістю прикрита і костюмом,
Щоб знати: вічне серце чи забіг!
Так вічна кава ставиться до столу,
А в сумочці робочій оберіг –
Чергова упаковка валідолу…
Світ дошкуляє світний чи втіша,
То успіх ліпиш, то тримаєш планку!
А ніч приходить – томиться душа
Думки гонити і чекати ранку!
Осліпла доля чи оглухлий кут –
Кидаєшся у тисняву і тряску…
Мізерний наш у всесвіті маршрут,
Та щось встигаєш і шукаєш казку!
І шаленієш, як знайдеш, бува!
А зараз – ніч! Ну що поробиш нині?
Потрібна, значить, фаза темнова,
Немов листочку, мислячій людині.
У років сорок, може, сорок п`ять,
Міцнішаєш добою, ще добою,
Щоб чути, як секунди лопотять,
Як мойри розмовляють між собою!
Всю ніч у мозку гастролює день…
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2018
Ромашка з давніх ще віків
В серцях коханих сумнів будить –
Зривають руки пелюстки :
“Не любить… Любить !”
Комусь всміхнеться мило доля,
Комусь покаже люто спину,
Комусь судилося загинуть
Ромашкою в чужому полі.
Цікавість вколисати тяжко :
Чекати щастя чи розпуки ?
Хто лиш одну згубив ромашку,
А в кого вже зелені руки…
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2018
Ой, спіткнулось серце об жорстоке слово, –
Як об гострий камінь, вдарилось добряче –
Плакало безслізно, зойкало безмовно,
Щоб ніхто не чув і ніхто не бачив.
Застудили серце не дощі осінні
І вітри колючі, а серця байдужі.
Хто цьому зарадить в нашій медицині ?
А заплаче скрипка і воно одужа.
Що пережило, пам`ятати буде,
Хай його осудить за сивини хтось !
Думає, страждає, барабанить в груди
На чотири камери, просто так – насос.
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2018
Простіть того, хто Вас кохає,
Кому цей пломінь не на мить.
Того, хто вірить Вам безкрає,
Не осудіть, не остудіть !
Простіть того, хто Вас кохає,
Того, хто не зустрівши б Вас,
Уже б зачах, навік погас,
А так – живе і як палає !
Простіть того, хто Вас кохає,
В чиїм житті Ви – над усе,
Чия душа цей хрест несе,
А ніжність виходу шукає.
Простіть того, хто Вас кохає,
А Вам не сміє нести квітів,
Даруйте літу, що не знає,
Весни, як Ви, в усьому світі !
Простіть того, хто Вас кохає,
Кого жаданням лихоліть
Не Бог, кохання покарає.
А Ви простіть. Чи не простіть !
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2018
Вони, як всі, хороших ждуть вістей,
Жадають щастя і душі польоту.
Страждаючи народжують дітей
І бігають щоранку на роботу.
До них також безжалісні роки,
А усміх долі не щоразу добрий.
І в них стають старішими батьки,
Хворіють друзі і летять за обрій.
Вони щоденно в справах не простих
Несуть відбиток свого покоління.
І зовнішність, як зовнішність, у них,
А з серця пробивається проміння.
Ви не дивіться пильно їм у очі –
Вони не зразу впустять “ перевірку “,
А там, де хтось помнеться неохоче,
Плече підставлять чи змайструють зірку,
Жадану радість відкладуть свою,
Без оклику зірвуться у дорогу !
І як зрадіють, що в якімсь бою
Хтось вистраждав, отримав перемогу !
Комусь відправлять осяйний привіт,
Комусь із серця виймуть колючки…
Є люди, без яких погасне світ,
Прекрасна раса : люди – світлячки !
Як їм самим не вмерзнути у кригу,
Не захлинутись у брудній воді ?
Вони в Червону вже попали книгу !
А що вже далі буде..? Що тоді ?
© Оксана Осовська
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2018