| Сторінки (1/19): | « | 1 | » |
Куплет 1:
Танк пошёл по полю прямо,
Без карты, плана, GPS.
Заблудился — тут же драма,
Вместо цели — в лес залез.
Припев:
Ой, да что за армия,
Смех сквозь боль у нас всегда.
Где приказ, а где беда?
Всё вперёд, но никуда.
Куплет 2:
Десант прыгал, как герои,
Но не раскрылся парашют.
Все упали в грязь с разбоя,
Вместо боя — лягушачий суд.
Припев:
Ой, да что за армия,
Смех сквозь боль у нас всегда.
Где приказ, а где беда?
Всё вперёд, но никуда.
Куплет 3:
Связь пропала, штаб в запое,
Генерал давно уснул.
Вместо штурма — перекуры,
Вместо тактики — баул.
Припев:
Ой, да что за армия,
Смех сквозь боль у нас всегда.
Где приказ, а где беда?
Всё вперёд, но никуда.
Куплет 4:
Броня ржавая скрипела,
Сапоги протёр до дыр.
Вместо формы тряпки с деда,
Й под синькой вечно командир.
Припев:
Ой, да что за армия,
Смех сквозь боль у нас всегда.
Где приказ, а где беда?
Всё вперёд, но никуда.
Финал:
Шли в атаку «за идею»,
Но упали в грязь лицом.
Всей страной мы дно пробили,
Мир смеётся с огоньком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031458
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.01.2025
ШІ як завжди в деяких місцях ігнорує наголос... Але це додає родзинку
Куплет 1:
У ніч беззоряну, на чорних крилах,
Летять прокльони, мов тінь орлів.
Українські відьми встають із попелу,
Несуть розплату для ворогів.
Зілля варилось в казанах темряви,
Кров землі кипить у них.
Там, де ступлять їх босі ноги,
Гасне світло й падає гріх.
Приспів:
Крик сови й шум вітрів,
Відьми кличуть до хрестів.
Не втекти від їх руки —
Військо мстить з глибини.
Куплет 2:
Хто прийшов вкрасти землю й волю,
Той не вернеться, той пропав.
Тінь відьми впаде на поле бою,
Прокляття їх — смертельний жар.
У кожній хаті вогонь горить,
Молитви летять крізь роки.
Відьомська сила розбудить ліс,
І ніч наповниться їх криком.
Приспів:
Крик сови й шум вітрів,
Відьми кличуть до хрестів.
Не втекти від їх руки —
Військо мстить з глибини.
Бридж:
У колах золи і кісток танець,
Мов тінь грози, їх сила зроста.
Зорі згоряють в глибинах ночі,
Відьомська кров — це вогонь життя.
Фінал:
І де б не ховався ворог в пітьмі,
Прокляття знайде його в землі.
Немає спокою тим, хто ступив
На землю, де воля ніколи не спить.
Приспів:
Крик сови й шум вітрів,
Відьми кличуть до хрестів.
Не втекти від їх руки —
Військо мстить з глибини.
Кода:
Помста — як вітер, невидимий, дикий,
Відьми ведуть нас крізь темні віки.
Україна прокинеться знову, сильна,
А ворог розтане, мов тінь без душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031407
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2025
(Куплет 1)
В тіні хати, де ніч панує,
Скриплять двері, і вітер реве.
Мародери вкрали спокій землі,
Та в пітьмі щось ходить, за ними йде.
Сміються гучно, грабують все,
Але тиша вбивча їх скоро знайде.
Домовик у кутах — його владний гнів,
Кожен, хто вдерся, тут життя залишив.
(Приспів)
Не буди його в тиші ночей,
Його хата — пастка для всіх людей.
Він мовчки прийде, ти криком кричи,
Та ніхто не почує, лиш тінь в ночі.
(Куплет 2)
Свічка блимає, дим мов павук,
Тіні мов руки стискають падлюк.
Шепотом в стінах, лунає прокляття,
Розплата прийде із тріском багаття.
"Це мій дім, це не ваш шлях,
Залишайтесь назавжди в цих глухих краях.
Я суддя і кат для тих, хто прийшов,
Ваша доля — пітьма, смерть і страх без розмов."
(Приспів)
Не буди його в тиші ночей,
Його хата — пастка для всіх людей.
Він мовчки прийде, ти криком кричи,
Та ніхто не почує, лиш тінь в очі.
(Брідж)
Шепіт в кутках, хтось ходить кругом,
Вогонь у печі із смертю прийшов.
Тіні сміються, танцюють у грі,
Це не ваш притулок, ваша смерть у пітьмі.
"Ваша жадоба веде в нікуди,
Я залишу вас тут — як трофей у війні.
Моя помста стара, як земля ця сама,
Ви не втечете, і доля вже одна!"
(Приспів)
Не буди його в тиші ночей,
Його хата — пастка для всіх людей.
Він мовчки прийде, ти криком кричи,
Та ніхто не почує, лиш тінь в ночі.
(Аутро)
Коли зійде сонце, все стане пустим,
Хата мовчазна, мов у криці німім.
Мародери всі зникли, їх з'їла пітьма,
Домовик тут панує — й ворогів вже нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031369
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2025
(Куплет 1)
У степу, де вітер свище,
Де могили сплять в пітьмі,
Там козацька кров іскриста
Шле прокльони ворожні.
Розбудили сон століття,
Там, де спокій був в землі.
Тепер чути дзвін і крики,
Зло не сховається в імлі.
(Приспів)
Тіні встануть із пітьми,
Вийдуть з ночі, мов громи.
Козаки, немов живі,
Захищають кургани.
Не забудеш цей урок,
Землю криє їхній крок.
Живим звідси не втекти,
Їхня воля вічно тут.
(Куплет 2)
Там, де місяць зійде вгору,
Там, де холод б’є вночі,
Чути спів, мов хтось із хору
Плаче тужно в самоті.
В небі блимають зірниці,
В полі шаблі, мов вогні.
Серед тіней їхні лиця
Мерехтять, мов у вісні.
(Приспів)
Тіні встануть із пітьми,
Вийдуть з ночі, мов громи.
Козаки, немов живі,
Захищають кургани.
Не забудеш цей урок,
Землю криє їхній крок.
Живим звідси не втекти,
Їхня воля вічно тут.
(Брідж)
З кожним кроком, з кожним боєм
Степ за тебе не мовчить.
На курганах чуєш войов —
Зло тут вічно не сидить.
Не приймай цей шлях до серця,
Бо це їхня сторона.
Кожен ворог тут зламає
Те, що в серці мав сповна.
(Фінал)
Тіні стежать, ніч тремтить,
Кров козацька захищає.
Ворог гине серед хвиль,
Істина живе, лунає.
Пам’ятай, що степ живий,
Не вертайся в край чужий.
Бо козацький дух святий
Оберігає спокій свій.
(Приспів – повтор, з наростанням)
Тіні встануть із пітьми,
Вийдуть з ночі, мов громи.
Козаки, немов живі,
Захищають кургани.
Не забудеш цей урок,
Землю криє їхній крок.
Живим звідси не втекти,
Їхня воля вічно тут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031367
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2025
Коли змію на серці грієш,
Забув про яд в її зубах?
Годуєш ти її, голубиш,
Хоч й маєш ти при цьому страх.
Та прийде час й приспить увагу,
І впнуться зуби чітко в вену,
І біль отрути то дрібниця,
Зради біль, гірший за гонгрену.
Тоді утративши до всіх довіру,
Ти втратиш все чим дорожив.
В усьому й завжди треба мати міру,
Інакше ти за дарма жив...
В житті не кожен може бути другом,
Нажаль лиш опік досвід дасть.
Та не рівняй усіх одним мірилом,
Прости, й життя тобі воздасть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022
А хто я? Людина? Камінь? Рослина? Та ні... Я все це разом, я ні що і все в одночас, я пустота. Нескінченні зради наповнили мене самотністтю настільки, що ніщо інше не може втамувати мою спрагу і голод. Я вигнанець. Надто добрий для пекла і надто поганий для Раю. Я Вигнанець. І моя подорож почалась тоді коли я народився.
Тисячі років мого існування зробили мене ворогом усіх світів, я не належу до жодного. Це і є основна проблема мого безсмерття. Моя повість благання про смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958576
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
Автор:
Якось бабі дід сказав
Дід:
Я голодний як удав
Хочу їсти, хочу пити
Щось вари бо буду бити!!!
Автор:
Баба встала з переляку
Підірвалась і летить
За годину у каструлі
Хавчик принесла дідулі
Облизався дідуган
І заглянув у казан
В казанові наче м’яч
Ароматний був калач
Дід:
Бабо, Що ти наробила?
Монста з хліба ти зліпила?
Баба:
Ой дідоро, не бурчи,
Колобка кусай, жери!!!
Автор:
Тільки дід роззявив рота
Закричав наш колобок
Колобок:
Відчепись і рот закрий!
Ти беззубий і старий!!!
Автор:
Дід злякався і упав
А колобок у ліс помчав
На галявину одну прикотився колобок
Де зайчатко косооке
Зголодухи барабанить рок.
Як узріло зайчення
М’яч з очима ароматний
Підійшло й відкрило рот,
Тільки хтіло відкусити
Як духмяний закричить:
Колобок:
Відчепись! Я хочу жити
І бігом кущами брись…
Автор:
Тож голодний і сумний
Зайчик геть пішов мерщій
Пересікши автотрасу
Колобок у лісі знов гуляв
І аж раптом на стежині
Вовк на зустріч завітав
Вже від голоду він жер
Жолуді й кору з дерев
Тут побачив колобка і танцює гопака
У своїм цікавім танці підійшов до колобка
Облизавсь, роззявив пащу
Й тут як рявкне наш турист
А ж у вухах чути свист
Колобок:
Зараз зуби поламаю
Якщо ти не підеш геть
Бо такий вже досвід маю
Дід з інфарктом, в зайця стрес
Автор:
Вовк у ступорі стоїть,
Колобок наш геть летить
Днів чотири він в дорозі
Й вирішив поспать в барлозі
Тільки він почав дрімати
І ось раптом хтось реве
Косолапий повернувся
А в барлозі хтось живе
Колобок не розгубився
Мохом страшний грим зробив
І як вискочить з барлоги
Ледь ведмедя з ніг не збив
Навів жах на бідолагу
І що сили дременув
Покотився, що є духу
Куди бачив й де не був.
Так котився дуже довго
А про нього на весь ліс
Порозносились вже слухи
Всю еліту він розніс.
Тож лисичка, хитра діва,
Щоб здобуть авторитет
Колобка згубить хотіла
І навівши марафет
На прогулянку пішла…
Колобок її зустрів
І відразу полюбив.
Тай повівшись на красу у її пішов нору.
А лисичка знову й знову,
Колобкові колискову
Заспівала сто разів,
Поки той геть не зомлів.
Тільки сон взяв колобка
Лиска ротика відкрила
І що сили укусила.
Та зачерствів колобок
Бо гуляв він надто довго
Й через те, що був твердий
Рудохвоста в мить завила
Й усі зуби загубила…
І від крику колобок
Геть помчався на утьок…
УСІ РАЗОМ:
У цій казці є мораль
Що попало в рот не пхай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
Вітер осінній
Тихо гілля колише
Будинок маленький
Біля річки стоїть
,,, Мама ти спиш
А тебе одягають
У не знайоме
Біле вбрання
Там люди чужі
Молитви читають
І свічі воскові яскраво горять
Горя- а-аать свічі яскраво горять,,,
Тату ходімо
Ти зіграй на роялі
Хай мама з танцює
Й буде з нами завжди
Синку пробач
Мама більше не встане
Мама заснула вже на завжди
Завтра її ми поховаєм
О сиротієш ти на віки
,,,Горя- а-аать свічі яскраво горять,,
Роки промайнуть
Ти юну дружину
В дім приведеш
І будеш кохать
Тільки ніколи
Ти не забудеш
Рідну на вічно
Маму свою...
,,,Горя- а-аать свічі яскраво горять,,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022
Сигарета горить у пітьмі
З вітром попіл подув у лице
І опік окурок залишив на пальцях моїх
З тихим скрипом ти увійшла
Ти ідеш ти тепер моя
І тремтіння я відчуваю з голови до п'ят
Приспів
Ти зі мною забудеш про все
І ця ніч ніби мрія твоя
Я візьму тебе й обійму як свою доньку
Нас укутає дим сигарет
Ти підеш в світанковій пітьмі
І лиш в спогадах ми згадаємо про цю ніч
У еротиці нічній
Ти не зможеш сказати ні
І впаде на підлогу весь одяг твій
Шум дерев і вітер нічний
Стон заглушить твій і мій
І сердець удари в пристрастнім вогні
Приспів
Ти зі мною забудеш про все
І ця ніч ніби мрія твоя
Я візьму тебе й обійму як свою доньку
Нас укутає дим сигарет
Ти підеш в світанковій пітьмі
І лиш в спогадах ми згадаємо про цю ніч
Твоє тіло у сяйві зорі
Так прекрасне і потрібне мені
Тиск піднявся і ударив у серце моє
Колихнулись груди твої
Ти відчула серце моє
І у пристрасті злились ми в нічній тишині
Приспів
Ти зі мною забудеш про все
І ця ніч ніби мрія твоя
Я візьму тебе й обійму як свою доньку
Нас укутає дим сигарет
Ти підеш в світанковій пітьмі
І лиш в спогадах ми згадаємо про цю ніч
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022
Якби хоч раз ти відчула
Який сум мене розпирає
То відразу тоді ти б збагнула
Без тебе життя тепер я не маю
І посміявшись гордості ради
З душі витираю свої я сльози
Сонце світить усім довкола
А на душі панують грози
Освіти життя моє, знаю я
Що ти десь є
Повернись благаю я
В душі моїй назавжди ти моя
Що я не той сказала ти
Ножем у серці застрягло це
Постійно ти в думках моїй
Життя це страх життя це гріх
Та знаю я почуєш ти
І сподіваюсь згадаєш мене
Бо лиш ти щастя моє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022
Не можу не думати, Не можу забути,
Я хочу побачити, Я хочу почути.
Не хочу триматись Далеко від тебе
Бо ти для мене Наче зіронька з неба...
Пробач, що пишу, Та ти маєш це знати,
В думках тільки ти, Я хочу кричати...
Ти дарувала душі моїй крила,
Без тебе нічого для мене не миле.
Я не писав таких віршів давно,
Ти мою душу немов пробудила.
Готовий співати пісні під вікном,
Без тебе на подих не маю я сили.
Казала: " -роби як краще для тебе",
А кращим лиш є, обійми твої.
Якби тільки міг, дарував зорі з неба.
Та можу лише писати вірші...
Один тільки шанс і дав би відчути,
Що зроблю все для щастя твого.
Краще за подих, тебе пригорнути,
Відчути хоч раз, твоє знов тепло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
Смарагдові частинки, в ранковій росі
Міста в боях палають, згорають в вогні.
Падають із неба, ракети з Москви;
Сиротіють діти, гинуть батьки.
В полум’ї бою квітнемо ми!
Згинуть в боях усі вороги!
Від шуму гармат – бах, бах!
Міряти землю будем в москалях.
Приспів:
Воїни світла, воїни добра
Боронять нашу землю, нищать москаля.
Воїни добра! Воїни світла!
У молитвах їх прославляє світ весь.
Плаче солдат, в обіймах мертві діти
Їх катували московськії фашисти
Розтяжки в містах, у мінах навіть трупи,
Російські війська, нехай ідуть до дупи!
Приспів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2022
Ех Москалю, "Брате",
вдома не сидиться?
На Вкраїну неньку,
сунеш кровопивця.
Бомбите садочки,
школи і домівки.
Мізки відмовляють,
вам вже від горілки?
Люди у підвалах,
Моляться за мир,
А над головами
Йде гарматний вир.
Хто боронить хату,
Ти кричиш нацист.
І стріляєш в спину,
Ти гірший ніж фашист.
Ех Москалю, "брате",
З горем ти прийшов.
За Вкраїну неньку,
В пекло шлях знайшов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2022
Самотність ніби кислота,
З'їдає душу, жваво, без останку,
Та прийде мить лише одна,
Можливо в північ, може й на світанку
Ти відчуваєш як пропав,
Подумаєш, коли ти душу втратив,
Життя своє немов проспав,
В багатстві цих розкішних казематів.
Ти маєш все але ти сам.
Від'їв ти друзів і сім'ю
І де б не був, ти скрізь не там
Ти сам себе віддав вогню.
Але для тебе, мабуть пізно,
Бо вже не здатний на любов.
Самотність душу твою з'їла
І мов отрута твоя кров...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2022
Коли сльоза, гірка, остання
Скотившись по щоці впаде,
Тоді із подихом останнім,
Душа до раю відійде.
І ніби стало все як треба,
Усі тривоги відійшли,
Пройшовши шлях з Землі на Небо,
Весь час кричавши: не гріши!
Сидиш ти на галявині Едему,
Лиш мир і спокій навкруги,
А в голові одну лиш крутиш тему,
Не вже сюди ти хтів прийти?
Роки у роздумах минають,
Чого насправді хочеш ти?
Чи точно Рай, де сонце сяє?
У путах блага й самоти.
Не знаю дні чи сотні років,
А може цілії пройдуть віки.
Щоб зрозумів, що Рай де рідні,
А Пекло почалося з самоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022
Я написал бы этот стих как песню,
Но ирония сейчас нипочём,
Когда мир как арбуз треснет,
Уж перестанут писать ни о чём.
Как последний солдат без патронов,
Я с гитарой на руинах стою,
Там где бардам отдавали мы почесть,
Лицемеры чествуют бред и фигню.
Мы забыли великих поэтов,
Мы забыли великих певцов,
Вместо красивых од и сонетов,
Слушаем стон, под бит подлецов.
Позабыли великих артистов,
Серенады уж канули в лету.
И в попсе увы больше нет песен,
Умер звук подняв цены билетов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824200
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2019
Когда пришел я на роботу,
Весёлый, дружный коллектив,
В гробу я видел их заботу,
Я загибался, креатив...
Потом я встретил, эту, диву
И мигом слюни распустив,
Ухаживал за ней красиво,
Я загибался, но любил...
Пришла пора, мутнел в любви к тебе рассудок
И каждый день, всё дел невпроворот,
Хотел "омлет", а получил квартиру в лизинг,
Я загибался слушать что я жмот...
И каждый день фигня такая,
Всё тот же рай, но как в аду,
Я загибался, жить с тобою,
Захлопнув дверь, бухать иду...
Я так скажу для вас друзья, коллеги,
Что жил как будто бы в бреду,
Я загибался всё за счастьем бегать,
Теперь счастливым прочь иду!..
Скажу не надо бегать нам за счастьем,
А то пройдёт, посмотрит тихо ржа,
Я загибался делать все как надо,
А надо делать: как велит душа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824183
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.02.2019
Я приїхав у село
І товариша привіз,
Пив він пиво і вино,
Що йому Амур приніс.
Там зустрілася вона,
Страшно во́на геротична,
Дало кави це гівно
Й шок почався синаптичний.
У руках ця лярва крепка,
Каву во́на предложила,
Кава була дуже тепла
І зір став мінус чотири.
Аж три роки я не бачив
І ледь драла з звідти дав,
Краще б я коньяк херячив,
Ніж таке от щастя мав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2018
Коли остання квітка розцвіте,
Коли удар останній серце вдарить.
Душа тоді лиш спокій віднайде,
А доти, її до тебе манить.
Коли у вирій відлетять,
Усі страхи, в ключі, із журавлями.
Я повернусь, щоб відбілить,
Усі, що болем утворились плями.
Коли всі ріки від течуть
І вічнії сніги ростануть,
Стежки до тебе приведуть
І сумніви усі відстануть.
Я повернусь до тебе, Повір, я не забув.
Я крізь роки проніс своє кохання.
І подумки, я завжди поряд був.
І лиш для тебе, щире - це зізнання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018