| Сторінки (3/270): | « | 1 2 3 | » |
Мороз з вітром ще лютують,
Ледве снігом порошить.
Дітей наших не турбує,
Сани й лижі їх гуртують,
В мирі й дружбі добре жить.
Ось збудився зимній ранок,
Спалах світла йде з вікна.
Чому з рання встав світанок?
Сонця в небі ще нема.
Це прийшла до нас війна.
Люди стали в оборону,
Москалів ущент громить.
Наша доля нам добре відома,
Ми сильні - це наша земля, ми вдома.
Війна не питає — жить чи не жить.
Ті хто до неба полинув,
Будуть світлом на вашім путі.
І я б ніколи вас не покинув,
Та серце поклав за Україну,
За Волю для вас в боротьбі.
А ви пронесіть стяги Свободи,
Віри й Миру через віки.
Вам воздадуть Славу народи,
Що дійшли до єдності згоди,
Поєднавши в дружбі рука до руки.
Грудень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2022
На мить звільнився від війни
І маю краплю насолоди.
Я не вірю у віщі сни.
Я вірю, переможемо ми,
На вічність нашої свободи.
Не раз палили нас до тла,
Корчували пам’ять Роду.
Та Воля з роду в нас жива
І єдність теж у нас міцна,
Незламного народу.
Вогненним валом ми йдемо,
За Землю, за Свободу.
Московське зло ми знищмо
І Шану й Славу віддамо,
Волелюбному народу.
В братній дружбі всіх країн,
З руїн постане Україна.
І від матері, батька, доньки й сина,
Зросте нова Вкраїнська Родина
На Землі, яка зветься Україна.
Грудень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
Ввійшла в серце весняним серпанком,
Як будь-то з тобою життя все прожив.
І душа проснулась світанком,
Вмить я тебе полюбив.
Ясними стали - і небо, і зорі,
Яскравіше місяць на вечірці світив.
І пливу в життєвому морі,
Як же на світі без тебе я жив.
Часто й гучно билося серце,
Твій аромат мене полонив.
Ти є для мене - і медом, і перцем
Така як ти є, тебе полюбив.
Дні чомусь стали занадто за довші,
В надії чекаю вечірню зорю.
І рука в руці поєднаються наші,
В поцілунках тебе за хмелю.
Це так треба сильно влюбиться,
В серці є ти, тільки одна.
З криниці кохання сури напиться,
Що б її не допити ніколи до дна.
2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022
1. Питання на які потрібно звернути увагу: - Української мови й опіка меншин в Україні.
Тільки ворог може розмивати цільність державної мови й придумувати меншини в Україні. Це все придумали політики-самодури, які розпалюють міжнародну ворожнечу в нутрі держави.
В Україні немає меншин, старшин - є громадяни українці єдиної, неподільної, соборної України. Держава Україна має конституцію, кодекс Законів життєдіяльності України і її громадян.
В Україні проживають 122 нації на рівних правах вибору своєї релігії, культури, мови, навчання, вибору любої праці.
У нас одна нація - Українець.
Чому потрібно мати в Україні, єдину державну мову спільною для всіх громадян і народностей.
Наші меншини живуть на рівні зі мною, а я нарівні з ними.
В державі багатонаціональній не можна виділяти привілею для окремих національностей в мові, культурі. Це смерті подібно для держави.
Будьте ласкаві, в побуті розмовляйте своєю мовою, радуйтеся, учіться, веселіться, будуйте свій мир, а за Україну дбайте.
Знати єдину державну мову — це гарант єдності, неподільності. Це гарантія працювати в державних і в не державних структурах. Це гордість держави, це міць держави й сім'ї, це гордість самої людини, яка живе в Україні.
Мені доводилося побувати в Германії, Франції, Польщі й в USA.
Ні одна держава світу ніколи не ставила питання мови, чи меншин. У нас це міна рашистів і комуністів та їх залишків. Наведу приклад сучасного життя з багатонаціональної Америки.
Приклад з Америки. Там є багато різних національностей, але їх об'єднує Конституція і закон кодексу загальної діяльності громадян Америки й одна мова. В Америці діє одна державна мова - американська (англійська), без знання американської мови, ти ніде не зможеш працювати. Хіба що, там де свої.
Поза межами праці люди, за бажанням, розмовляють кожний рідною мовою, вірою, національною культурою, наукою, театрами й т.д. Люди працюють потужно й мають велику повагу один до одного.
Якщо ти не знаєш американської мови, тобі на законних правах допоможуть в любій ситуації з усмішкою і щирим побажанням.
Чи ми досягнемо такого рівня.
2. Ще одне питання, що розділяє Україну — це те, що політики й ведучі телеканалів поділяють Україну на південь, північ, схід і захід, тобто її розділяють.
Немає країн світу що б просто так ділили свою територію на частини світу в побуті. Хіба що в географічних та наукових трактатах.
Використовувати географічні назви в побуті, вони чисто абстрактні до уяви, вони не прив'язують людину до реальності свого міста життя, до території проживання і розмивають цільність території України.
Називайте території України від їхнього роду — Причорномор'я, Приазов’я, Придністров’я, побережжя Чорного та Азовського морів, Слобожанщина, Волинь, Прикарпаття, Карпати, Поділля, Київщина, Галичина і т.д.
Ці назви надають реальну географічну картину України, її цільності в природному середовищі й в уяві громадянина України.
З повагою до читача, Володимир, 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
Московія невільними обнята,
Одурених народів і племен.
Війною не була вона потята,
Вона сама в собі заклята
І розум залишається без змін.
Бо розум їх недавньої епохи,
Можливо сотні літ тому назад.
Сучасний світ освоюють потрохи,
В одежах модних і в одежі скоморохи,
Та йдуть життям все не в попад.
Москаль гнобить свої народи
І йде війною до чужих земель.
Урвати в чужих ковток свободи
І себе, настирно, хвалющі народи,
А без війни вони умруть в один день.
Війна за війною і знову почата,
Щоб поживиться й кров чужу пить.
Пішов війною на званого брата,
І в серці не ойкне, що спалена хата,
І кругом все рветься й горить.
Москаль лютує, над людьми наруга,
Брехнею світ весь забрудив.
І шукають собі подібного друга,
Це смертельна для них остання потуга,
Бо світ в брехні його, уже прозрів.
Грудень 2022р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
На війні палаємо в вогні
І поля горимо на пашні.
Перемагаємо в кожні дні
В битві рукопашній.
Що б московське слизло зло
Із людського світу.
Світ війною затягло,
Наче спрутом жертву.
І світ в страсі весь бринить,
Як сльоза на віці ока.
Хай нікому не щастить,
Пізнать московського порока.
Москаль лютує й не конає,
Від людської крові.
Та й над світом зазіхає,
Панувати в людськім горі.
Стань на захист праведний світ,
Людському горю зупиниться.
І наче ти пізнаєш гніт
Від московського кровопивця.
Грудень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2022
Одного разу ми зібрались
В ліс сходити по гриби.
І сходить захотілось
В Темний ліс, там де дуби.
Чомусь “Темним” його звали,
Нам цього не зрозуміть.
Страшно там - люди казали
Що там легко заблудить.
До схід сонця повставали,
Небосхил зарожевів.
Зорі в небі догоряли,
Місяць майже не світив.
Ми пройшлися далеченько,
Ранок холодом свіжить.
Вже сонечко зійшло низенько,
І роса довкілля сріблить.
Ось і ліс стоїть стіною,
Понад житами височить.
Нас зустрівши тишиною
І загадково манить в глиб.
Зросли дуби аж до неба,
Густими шатами сплелись.
Ніби це було так треба,
Щоб не проникало сонце в низ.
Темнувато і занадто тихо
Ніхто спокій не рушав.
Нас чомусь спіткало лихо,
Ніби хтось за нами слідкував.
Пахло прілістю й грибами,
Зелень густо проросла
Між могутніми дубами.
І очевидно, тут сокира не була.
Швидко ми грибів набрали:
Піддубник, білий, боровик.
Назад стежку не пізнали,
Слід у зарослях зник.
Блукали ми між дубами,
Довго плинув лісний час.
Підмогу ми тривожно звали,
На щастя нас лісничий спас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
Ми живемо в повітрянім просторі,
Не бачимо його і в руки не візьмеш.
Крізь нього видно небо й зорі,
І в обійми його не обгорнеш.
Його взнаємо через аромати квітів,
І садів весняних й польових трав.
Відчуваємо і тоді, як половіє жито
І запах землі, яку орач зорав.
Вдихаємо повітря повсякчасно,
І коли повіє теплим вітерцем.
Про повітря стає більше ясно,
Коли щічки підрум'янить морозцем.
Деколи повітря збуриться ураганом,
Дерева валить до землі.
І на морі котить грізним валом,
Скелі рушає й топить кораблі.
В цій повітряній стихії,
Ми живемо й кожний всяк своє.
Хай збуваються наші мрії.
Бережім повітря, що під боком є.
2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022
Я сходив на вечорниці,
Співали хлопці й дівиці.
Мені до вподоби одна дівчина,
Вона щось шукала по залу очима.
Можливо мене хотіла знайти,
Щоб я вподобав й просив їй руки.
Вперше в серці кохання горіло,
Та склалось не так, як серце хотіло.
Тая дівчина — дівчину любить,
Ніжно ляскає й ніжно голубить.
Їм не потрібні пісні, хороводи
Їхня любов пристала в пригоді.
Серце моє те дійство не любить,
Не пригорне дівчину і не приголубить.
Бо стала відраза з того кохання,
І до дівчини пропали бажання.
Чому дівоча душа заблукала?
Краще б вона життя не пізнала.
Не буде діток з тієї любові,
Це не Боже веління, а спокута в гріхові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
Ми живемо під сонцем й небом,
Й повітрям дишемо одним.
Споживаємо все, як треба,
Тому ми звемося людьми.
Вдихаємо аромати квітів,
Промерзлим зимним вітерцем.
Ми вміємо радіти,
Гострим здивувать слівцем.
Всяк і все змогли любити,
У весь час життя прожить.
Та не можемо зрозуміти,
Як кохать хоча б на мить.
Якщо край прірви не лякався,
В коханні не горів у вогні,
А всім в любові зізнавався,
То жив дарма ти на Землі.
Вересень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Пошли, Боже, благодать
Українському народу.
Освіти перемоги путь
Здобувать Свободу.
Злинь зорями світів
На зранену Вкраїну.
І благослови воїнів-синів,
А ворога до згину.
Спади до нас дощем,
Загоюй рани України,
Дихни теплим вітерцем
На хлібородні ниви.
І щоб із попелу, з руїн
Постала нова Україна.
І в дружбі народів усіх країн,
Жила нова українська Родина.
Хай над світом сонце сяє,
І квітне Україна.
Нехай війни ніхто не знає,
Земля-Мати в нас єдина.
Вересень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
1. Два слова про назву Україна.
З відомих мені джерел, стало відомо, що в 1187 помер Київський князь Гліб.
З рукописів, що збереглася є такий запис:
- ...... всі плакали й плакала Україна.
Назва Україна вже була до князя Гліба і до появи Московії, яка значиться Московським князівством (Тмутаракань) з 1277 року.
2. Походження слова кацап.
У Московії слово кацап очевидно появилося від 1552 року за царя Івана Грозного, коли була знищена, зґвалтована і вирізана - тобто стерта з лиця землі Казань.
Кацап в переводі:
Татарською мовою слова — касан, касап в переводі означає: живодер, м'ясник, гвалтівник, гицель.
- Караїмською мовою — кат, гвалтівник.
- Тюркською мовою — палач, лютий чоловік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
Нам не снилось й не кортілось,
Щоб з москалями жити нам хотілось.
Понад триста літ в неволі,
Ми пролили ріки крові,
За рідну Неньку й за Волю.
Тепер йдемо в бій ми знову!
Щоб не знати більш біди,
Москалів знищмо на завжди.
Сам москаль не може жити,
Він хоче кров чужу пити.
Життя не добре в них своє,
А жити світу не дає.
Ніби спрут сповив країни,
Де пройде - одні руїни.
Та й притворні б'ють чолом,
І гордяться своїм злом.
Скільки б той спрут не глумився,
На Україні клюк його зломився
Й буде в муках помирати.
Святу Неньку не здолати!
Українці - це незламна сила,
Єдність Воля народила.
Україна Ненька-Мати,
Буде Вільна розквітати.
Серпень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
Закінчив в п’ятницю роботу.
Вранці встав я у суботу,
Помолився — “Отче наш”,
Ти єдиний Боже наш,
Що живущим Духом в нас,
І світлом серце наповняєш.
В Храм піду й прийму причастя,
І згинуть усі мої нещастя.
Й легкокрилий йду додому,
Ніби відродився знову
У святу земну основу,
У світ сонця й зірок.
І не зичу зла нікому,
Миру й блага всім і всьому.
Дружні будьте між собою,
Світ єднається любов'ю.
Цим шляхом нас Бог веде,
Від сотворіння земного віку.
Серпень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Все так же сонечко зійде
І місяць в ніч буде світити.
Весна настирливо йде,
Зимний холод замінити.
На крилах сонячних вітрил,
Теплом веснянка прилетіла.
В зелені шати й різноквітт,
Неньку зранену оділа.
Клич весняний був птахам,
Повертатися додому.
Вони не знали, що вже там
Зустрінуться вони з війною.
У цей весняний світ,
Орда московська налетіла.
Вони раби й щоб рабський гніт,
Зазнала вільна Україна.
Палають села й міста,
Палають колосисті ниви.
Та наша звитяжна помста,
Москалі поповнили могили.
Ні звук сирен, вогонь ні дим
Птахів не можна залякати.
Птахи летять в рідний Дім,
По парі до своєї хати.
Вони на згарищах руїн,
Гнізда будуть будувати.
Немає кращої країни,
Як Україна — рідна Мати.
Любов до рідної Землі
Єднає нас, нас не здолати.
В дружбі світових країн,
Україна буде процвітати.
Серпень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022
Ой ти - Боже, милосердний
За що нас караєш?
Чому нашу долю,
Ти так зневажаєш?
Чому ми віками,
Під ярмом ходили?
Чому нас війнами
І голодом морили?
Ви свою вину,
Не кладіть на мене.
Я вас люблю,
Тиняйте на себе.
Чужим богам молитесь,
Своїх зневажаєте.
Бо лукавством й брехнею,
Душу спокушаєте.
Ви молились царям,
Царям - сатаністам.
Потім душу віддали,
Ідолам — комуністам.
Коли церкви закривали,
Ви всі мовчали.
А з мовчазної згоди,
Вас катували.
Ви молитесь перед мною,
Коли вже конаєте.
Коли щастя даю в руки,
Мене забуваєте.
Липень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
В тривожних спалахів вогнів,
Нахилилась до колиски мати.
Нечутно співу солов'їв,
На світанку вдарили гармати.
Змінився світ в один час,
Хоча мінявся він віками.
Москаль підло напав на нас,
І перевернув світ вверх ногами.
В перші дні глобальної війни,
Весь світ завмер в мовчанні.
А москалі ордою йшли,
І рахували Україні дні останні.
І весь світ тривожно ждав,
Що наступить та лиха година.
Та весь народ без зброї став,
І живе нескорена Україна.
І будемо жити й процвітати,
Взірцем для всього світу.
Бо вміємо Україну захищати,
І захищати рідну хату.
Серпень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
Среди холмов, лесов, полей
Звенит хрустальный там ручей.
И слышен звон, звенит металл,
Меча судьбы кузнец ковал.
И руны твердою рукой,
Чеканил он в меч стальной.
Что б не прервалась судьба людей,
С древних лет до наших дней.
И вдруг слышит за спиной,
Женский голос, не земной.
Кузнец в мгновении застыл,
Что шевельнутся нет сил.
Не мог вымолвить слова,
Стеклом стала голова.
На тень смотрел он скоса,
А при ней была коса.
Не бойся меня, я не краса,
У меня ущерблена коса.
Ты есть мастер своих дел,
По работе мой удел.
Дрожит рука, он весь должал,
Но косу он править стал.
И мыслил, сколько ж людей
Ты косила косой своей.
Ну так скажи, сколько у людей
Было от меня смертей.
Чего молчишь, ты не дрожи,
А в слух мечты свои скажи.
Ты боишься, я всё знаю
И глаза вам открываю.
Я была млада, красива
Белое платье я носила.
Что б не блуждали вы во тьме,
И не остались на земле.
С цветами души я встречала,
По судьбе на место провожала.
А вы легко и просто,
Видите во мне монстра.
Люди стали не простые,
В искушении стали злые.
Кров пролить для них кураж,
А обмануть, предать — ажиотаж.
Война, голод, жизнь разврата,
Вы идете брат на брата.
Честь и совесть продаёте,
А взамен вы зло берёте.
Не лежит вина на мне,
Ни на Богом созданной Земле.
Вы создали злую силу,
Что бы вас она косила.
Ваша злость меня сменила,
Чёрная вуаль меня покрыла.
А дорогу в Рай кошу косой,
Она давно заросшая травой.
Июль 2022 г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955164
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.08.2022
Ой ти, ненько-Україно,
Чому затужила?
-Бо тілами моїх дітей,
Сповнені могили.
А щоб слов’яни-українці,
На світ не являлись,
Москаль вдерся війною,
Бо так домовлялись.
Підкорити Україну
Самим управляти.
А по ходу війни,
Легше заробляти.
Підло нищать -
Спадщину, могили.
Тож не стане вже кому
Любить Україну.
Заздрить ворог,
Вільному народу,
Що походять Українці,
Від Божого Роду.
Поселив нас Бог,
На тернах Вкраїни,
Дав закони Родом править
І берегти Україну.
Липень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2022
Вранці щось мене турбує,
Сну нема і щось хвилює.
Сів за стіл я з олівцем,
Рядки пишуться стовпцем.
Думки рояться у серці,
Чи писати щось із перцем.
Чи описать лиху годину,
Що спіткала Україну?
Серцем рвуся я до бою,
Та тримати не можу зброю.
Слово також гострий меч,
Ворогу воно - картеч.
За вікном весна буяє,
Спів пташок у світ лунає.
Розквітають бузку квіти,
Та не можу я радіти.
Сади на згарищах квітують,
Птахи гніздечка там будують.
Війна покрила Україну.
За Волю стали, й за Родину.
Не родилась у світі сила,
Щоб Вкраїну підкорила.
Напав москаль на Україну -
І тут знайде свою кончину.
Липень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2022
Ой ти, Галю, Земної краси.
Ти казала, що даси
Слово вірності кохання.
Та зустріч, та була остання.
Чим тобі не догоджав,
Завсігди квіти дарував.
За твою вродливу вроду,
Я піду в вогонь і в воду.
Чим же я не до вподоби,
Може костюм не тієї моди.
Тебе з ніжністю тримав,
І в насолоді цілував.
То поцілунок не п’янкий,
А обнімок не палкий.
Твоє серце не горіло,
І моє кохання заніміло.
Ой ти, Петре, не журись
Ти на другій одружись.
І кохання там знайдеш,
А мене ти забудеш.
2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022
.
Володимир Мономах (1010-1030) у своєму “Поученії’’ зазначив:
1. Коли щось умієш добре — не забувайте цього, а коли не вмієте то учіться, як мій батько учив і знав 5 мов сусідніх держав.
Людина народжена для добра, але щоб діяти добро, людина повинна знати світ і розбиратися, що є добро, а що зло.
У всьому цьому насамперед потрібно знати свій Рід і Родовід, цілісну сутність світу в різноманітності та своє призначення в ньому.
Щоб пізнати все людське, цілісне потрібно знати свою Мову і мову інших народів.
Шевченко Т. Г. сказав, мова — це найвищий дар людині й народу, талісман їхньої долі, таланту безсмертя.
Ну щоб здавалося — слова,
Слова то голос більше нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує.
Липень 2022 р.
Довідка. Відомо, що Московія появилася, приблизно в 1250-1300 роках з народів Угрофінів і Азітаів, за накзом татаро-монгольського князя Менгу-Тімра, була улусом Золотої Орди і ніякого відношення до слов’ян вони не мають.
Слово Моск означає — брудна вода, болото, сирість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
Вже треті півні проспівали,
І Зірка вранішня зійшла.
Ще люди всі відпочивали.
Вже повним ходом йшла війна.
Війною небо потемніло
Гул сирени, всюди дим...
Кругом плавилось, горіло.
Здригнувся світ. Що стало з ним?
Люди зойкнули від болю,
Від жаху світ увесь тремтів.
Ставали люди в бій без зброї,
Ніхто вмирати не хотів.
Москалі ж залізним валом,
Громлять села і міста
Чинять ґвалт, що не пристало,
Як тисяч літ назад орда.
Так що ми винні москалям?
Ми вільна Україна!
А вони війною вдячні нам,
І ллється кров людська невинна..
24 лютого 2022 р.
( вдячний Валентині Ланевич)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
Вже треті півні проспівали,
Зірка вранішня зійшла.
Ще люди всі відпочивали.
Уже повним ходом йде війна.
І ось небо потемніло
Чутно зриви, спалахи, дим
І враз кругом все горіло.
Світ здригнувся. Що стало з ним?
Люди зойкнули від болю,
Аж світ увесь затремтів.
Люди встали без зброї до бою,
Хоча вмирати ніхто не хотів.
А московіти залізним валом,
Громлять села і міста
І грабують, і гвалтують що попало,
Як з тисячоліття в давнину орда.
В чом же люди світу винні?
Це що, Третя світова війна?
І знають всі, що Московією правлять свині,
Але чашу горя люди всі зіп'ють до дна.
24 лютого 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Верба схилилась на рікою,
Ранок прохолодою свіжить
І шепоче нишком з осокою,
Верба з тихим вітром гомонить.
Мої віти колихаєш,
Не раз туманом заросиш.
Ти вітер і вільно все гуляєш,
І що раз до мене прилетиш.
І всякий раз ляскаєш,
Дощем поллєш і ген у світи.
Мене на річці залишаєш,
Мій світ довкілля берегти.
Я по над лугами височію,
І по над калинових кущів,
Сонця промені стрічаю,
Хор пташиний і солов’їв.
По обіді сонце сяє
І смілива дітвора
У воду з гілок стрибає
Сміху, радості й добра.
Липень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2022
Сонце сяє, небо синє
Веснянкою аромат п'янить.
А що ще людині треба?
В мирі й радості жить.
Творити добро й любити,
Що б не знали ми біди.
Діточок ростити,
Що б був мир на завжди.
В одну мить все змішалось
І палає все вогнем.
Бомби гучно розривались
Завалювали людей живцем.
Тривожний чутно звук сирени.
Це початок війни.
Не підготували люди схрони,
Бо сказали, що в мирі з ворогом ми.
Так що, чини війну проспали,
Чи може треба так було.
Супротив люди з прапорами стали
І призупинили Московське зло.
А там і воїни поспіли,
Негайно виконав приказ.
Вогнем й мечем рашистів били,
Рашист тікав та все ж поцупив унітаз.
Червень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2022
Прапор, Герб і Гімн - це неодмінні атрибути Держави, разом з мовою формується нація.
Опишу про Прапор тезисно.
Національні кольори — синій й жовтий, вони є національним атрибутом Держави, які відомі з ранньої культури життя слов’ян (українців), а використання цих кольорів більше відомо з 1710 року на стягах Війську Запорізького війська.
1803 році синьо-жовті кольори на прапорах використовували Чорноморське козацьке військо.
25 червня 1848 році жовто-синій Прапор був вивішений на Львівській ратуші Королівства Галичини й Володимирії.
З 1917 по 1921 роки був синьо-жовтий Прапор Української Народної Республіки й Української Держави.
З 1918 по 1919 роках синьо-жовтий Прапор був в Карпатській Україні.
В першій конституції Української держави було ухвалено Всеукраїнською Національною Радою з 9 -13 травня 1920 року в Кам'янець-подільському:
- Державний Герб України є Тризуб золотої барви на синьому тлі;
- Державними барвами України є синьо-жовта.
18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України юридично закріпила синьо-жовті біколори статут офіційного Прапора України.
28 січня 1992 року Верховна Рада офіційно затвердила Синьо-Жовтий стяг як Державний Прапор України. 23 серпня щорічно святкуємо День Прапора України.
Липень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2022
Прапор Синьо-Жовтий обгорнув Україну,
І теплом він обгорнув кожну Родину.
І єднає всі народи у Вірі й Славі,
Нездолана сила Духу у вільній державі.
Століттям москалі кайдани кували,
Синьо-Жовтий Прапор в кайданах тримали.
В боротьбі за Прапор голови поклали
І кайдани москалів навіки розірвали.
Синьо-жовтий прапор - символ України,
Здобували ми його в лихій годині.
Всім народом Прапор освячали,
Гімни перемоги з радістю співали.
Синій колір - ясне Небо, жовтий — промінь Сонця,
А народ назвав той колір Небо і Пшениця.
Де б не був ти в полі чи на морі, чи десь проживаєш,
Як побачиш Прапор Неньки, серцем завмираєш.
Коли Прапор височіє, на вітру полоще,
То в державі є потужна сила ворогів потроще.
Прапор Русі-України завжди в серцях з нами,
Ми непоборні громадяни вільної держави.
Липень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022
Воїни Слави, воїни Добра,
Боронить Україну настала пора.
Вам шлях віщають зорі світів,
Пам’ять предків і Героїв Синів.
Ваша відвага січових стрільців,
Звитяжна хоробрість славних козаків.
Звільняйте Україну, громіть ворогів -
Орків потворних з древніх віків.
Воїни Слави, воїни Добра,
Величність і могутність вам з Роду дана.
Переможно крокуйте, співайте пісні
Відлуння кроків звучать по Землі.
Ви сильні духом і з вами весь світ,
Єдність народів для ворога гніт.
Гуртом поборемо Московську чуму,
Вона мирно жити не дала нікому.
Були ми віками в полоні “братів”,
Волю плекали ціною життів.
Нам Бог надсилає зіркову хвилину,
Що б ми зберегли Русь-Україну.
Червень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022
Згідно з переписом українського населення від 5 грудня 2001 року стало відомо: 1. Україну населяє понад 130 різної нації.
Загальна сума населення 48 457 000 млн.
2. Нижче наведу лише окремі приклади численності населення в Україні.
З них проживають: - Українців 37 541 693 (77,8%)
- Росіян 8 334 141 (17%)
Білоруси 257 763 (0,6%)
Кримські татари 248 193 (0,5%)
-Болгари 204 574 (0,4%)
-Поляки 144 130
-Євреї 103 591
-Татари 73 304
-Турки 8 344
-Німці 33 302
-Армяни 99 894
-Караколпаки 117
-Алеути 11/31
Думайте українці над своєю очевидною трагедією:
Не глуміться над собою, вивчайте свою історію, та навчайтеся на життєвому досвіді.
Не віддавайте своє в чужі руки.
Не покладайтеся на чужих.
Не робіть кумирів з обранців.
Не робіть з мови трагедію. Україна неподільна і єдина українська мова.
А в побуті розмовляйте та співайте кожний своєю рідною мовою.
Яка ж численність народу буде в Україні на кінець 2022 року?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2022
.
Чи несхожа сьогоденна агресія рашистів на Україні з минулим. Рашисти з того часу зависли у своїй дикій ментальності, вони не помінялися.
Лише кілька фактів за часів СРСР (комуністичного режиму), та періоду з 1991 року.
Потрібно знати в обличчя “старшого брата” чи ворога, чи перевертня - це назва на ваш помисел. Наведу нижче лише деякі факти нашої трагічної історії при комуністичному режимі. Також поставлю запитання людям.
Чому український народ не вчиться на життєвому досвіді, чому забуває свою історію і чи знає своє коріння? Відповідно до цього будується життя, а без знань своєї історії — це життя без мети. Людина стає прислужником чужої віри, чужому пану або рабом. Так хто ж ми є на сьогодні?
Дотепер є наші громадяни, українці, які твердо вірять, що росіяни наші брати й що потрібно жити разом. Роздивимося реальні факти дій росіян до українців. Чи вони є наші брати, та чи вони старші. Почнемо з часу початку 1917 року.
Чому люди байдужі до своєї Долі. Не хочуть знати людей які привезли нам революцію, що за люди які були з Леніним і Сталіним і були в ЦК комуністичної партії. Там є імена, фамілії, їхнє походження. Вони давали накази й контролювали виконання наказів. А виконавці, це також люди відомі. А де ж судді, та вони і є самі судді. А ви холопи хваліть себе і радійте, що ми брати, ми партія ум і честь сучасної епохи. Розглянемо - чи це є честь і ум, чи ми залишаємося блудні.
1. 22 січня 1918 тестом четвертого Універсала, вперше було проголошено Незалежність України. А 9 лютого 1918 року Ленін направляє на Україну війська (близько 3000 тисяч військових, три бронепоїзди, бронемашини, 40 гармат) під командою Михайла Муравйова, якоба піддержать повстанців на Арсеналі. З боями дійшли до Києва. Військ оборонних в Києві вже не було, а з лівого берега Гармати гатили безперервно по мирному Києву майже три дні, знищили гарматами сотні будинків і тисячі мешканців Києва, пожежа була декілька днів. Після обстрілу війська Муравйова ввійшли в Київ, їм було наказано вбивати всіх хахлов без винятку. Був наказ знищити киян поголовно. Близько чотирьох днів було бешкет, військові убивали і гарбували. Тисячі мертвих тіл декілька днів лежали на вулицях і в домах Києва, кров лилася струмками вулицями. Мій батько киянини й мені це розказував.
2. Постановою Політбюро ЦК ВКП(б) Росії від 30 січня 1930 року “Про ліквідацію розкуркулення і створення колгоспів”. Фактично це було знищення українського селянства (понад 80 процентів тоді в України були селяни). Майже всіх селян називали кулаками і цілі сім’ї - одних садили в тюрму, інших висилали в
13
Казахстан, Північний Кавказ, Дон, Поволжя, Сибір. Всього було вислано понад 6 мільйонів українців, загинуло по дорогах 1,5 мільйона. Розкуркулення продовжувалося і в 1936-1939 роки.
3. Штучні Голодомори: 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 роки. Штучні голодомори проведено Радянською владою — комуністами. Масове знищення корінного українського сільського населення з ознаками етнічної чистки через мор голодом, конфіскацією у селян і вивезення хліба в Росію, Європу і Америку. Голодомори охватили всю Україну і райони Росії куди були вислані українці - це Сибір, Казахстан, Північний Кавказ, Дон. Це був геноцид української нації. В страшних муках з голоду вимерло понад восьми мільйонів українців. Це робили комуністи, чекісти з наказу ЦК ВКП(б), очевидно є їхні імена і їх національна особливість цих людей. Можливо і сьогодні їхні прихвосні працюють у вищих органах.
Особливості штучного голодомору в 33 році. Заборонено в’їзд і виїзд з України і в Україну, а в нутрі України заборонено переміщатися, були кордони з охороною КГБ, міліції, армії. Служителям і робочім в городах всіх рівнів давали пайки. Ці події голодоморів мені розказували мої батьки.
Ще одне, сільське населення не мало паспортів до 1972 року, тобто були кріпаки.
4. Репресії ворогів революції виявляли і знищували впродовж 72 роки існування комуністів в СРСР. Десятки мільйонів громадян наповняли ГУЛАГ, тюрми. Потім їх реабілітували, як невинних. А хто за це відповість, це ж робили живі люди, комуністи. Комуністичний режим потрібно судити міжнародним судом.
Один з прикладів, в1937 році в урочище Сандармох капітаном НКВС Михайлом Матвеєвим масово було розстріляно 1112 репресованих з української інтелігенції, із загального числа 1825. Інших топили в баржах. А в Биківнянських могилах поховано близько 75 тисяч жертв Сталінського режиму. І таких безліч............!
Також Радянська комуністична влада тобто, Сталінська влада розв'язала війну 1941-1945 роках. (Шукайте самі правду і вам засвітить Сонце.) Війна два рази прокотилася по Україні, коли наступали німці і коли відступали. Убито воїнів українців 2,5 мільйони, громадян українців вісім мільйонів. Спалені села, порушені міста.
Поминаю, в Бабиному Яру в Києві німцями розстріляно українців понад 60 тисяч, євреїв згідно з сучасною інформацією 30 тисяч. Царство небесне всі загиблим.
А 22 червня 1944 року за наказом 0078/42 “Про ліквідацію саботажу на Україні” підписаний Жуковим і Берія, щоб депортувати всіх, поголовно українців, як зрадників в Сибір в одну ніч і всіх зразу. І в 1944 таки почали виконувати наказ і було відправлено декілька вагонів наших громадян, потом зразу ж отямилися. Скоріше злякалися, що не встигнуть.
5. Розглянемо режим Путіна, які війни вела Росія починаючи з1991 року:
- Молдова Придністров’я 1992 рік, Абхазія, 1992-1993 роки, Осетія 1991-1992, Абхазія-Осетія 2008, Таджикистан 1992-1997, Чечня 1994-1996, Чечня-Дагестан 1999-2009, Сирія 2015, Україна 2014- 2021. До уваги не висвітлюю Європейські події.
14
2 вересня 2019 року за наказу Путіна ФСБ Росії в Беслані вогнеметами “Джаміля”, РПШ і РПГ-18 “Муха” обстріляли школу і було вбито 334 школярів. Так звільняли заручників від терористів.
4-16 вересня 1999 року були зірвані житлові будинки в Москві, Владивостоці, Буйнакске загинуло 307 мешканців 1700 травмовано різної тяжесті. Звалили на чеченців і почалася війна Росії з Чечнею.
23-26 жовтня 2002 році в Москві, театрі на Дубровці, під час в концерту мюзиклу Норд-Осту було вбито 174 відвідувачі і 34 терористи, Їх травили анестетичним газом, людина втрачає свідомість, маючи наркотичний афект. Людей добивали відважні російські бійці. В полон нікого не взяли, кому потрібні свідки. Путін сказав: Будемо мочити всіх без розбору в сартірах. Це дуже коротенький діагноз російському ‘брату’.
Люди, цінуйте своє життя: Україна, це не Росія.
Травень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022
Бог звернувшись до нас:
Ви в Мені, а Я у вас,
Я дух в серцях живущих,
Я є світло в переді ідущих.
Я вогонь й незгасиме горіння,
По смерті вашій, Я воскресіння.
Я вас створив, дав пристрасті різні,
Вільну Волю й пороки капризні.
В любові й радості ви змогли жити,
В почуттях задоволені й не грішити.
І не просіть в Мене прощення,
Нечесно прожив — це твої прогрішення.
Якщо не відчув Мене ти на природі,
Чи при любій життєвій нагоді.
Не відчув Мене в горах, лісах,
Біля річок на їх берегах.
Не відчувши Мене коли милу цілуєш,
В храмах й книжках ти за Мене забудеш.
Мене не вини за нечесне життя,
Твоїм гріхам нема воріття.
Мене не проси, щоб щось тобі дав,
Вільну Волю ти з колиски придбав.
Не проси прощення, не взивай жалю.
Просто, Я тебе люблю.
Я знаю все, що було й що може настати,
Про Мене людині заказано знати.
Не гріти там Сонцю й зіркам не світити,
Звідтіль не вернутися, а там Мені жити.
Лиш частку Мою для живих зміг віддати,
Де Доля вершить, де Сонцю світати.
2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022
Вже весна стрічає літо,
Осипа травичку білим квітом.
Духмяним ароматом полонить
І літо до весни спішить.
Весняний аромат вдихнути,
Сонечко в плоди налити,
Розсипати різно-квіти,
Що б раділи дорослі й діти.
Що б врожаї були пудові,
І картопляні й гарбузові.
Що б було все до столу,
Що збирається в комору.
Швидко літечко промчало,
Врожаї вже всі зібрали.
Поля готують на зяб, пари
До наступної весни.
Осінь з літечком зустрілись,
У віночки різні нарядились.
Осінь стелить жовті листа,
Щоб зимі була колиска.
Зима завіє, завихрює.
Морозенко залютує.
Землі будуть сняться сни,
До ласкавої весни.
Травень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
Україно, ти квітучий сад
Де колосяться буйні ниви,
Різнонаціональний твій народ,
У Вірі й Дружбі вони щасливі.
Пісні лунають, сміх дітей.
Весняні пахнуть квіти.
На мить притихнув соловей,
На світанку вдарили гармати.
Ракети, танки, літаки -
Ревіло все і всюди.
Палали хати й садки,
В попелі змішались люди.
Залізним валом орда прийшла,
Російські варвари — солдати,
Громили села і міста до тла,
Помістя стали грабувати.
Грабували все підряд -
Одежу, унітази й машини.
Гвалтували дівчаток і хлоп'ят,
Його рідня прощала ці провини.
Катували простих людей,
В затилок їм стріляли.
Вбивали жінок й дітей
Стареньких також не минали.
Не довго ворог лютував,
Прийшла йому кончина.
Український воїн грудьми став,
Орду лавини зупинила.
У цій Священній боротьбі
За Віру, Правду й Свободу.
Українці встали, вже не самі,
А з підтримкою всесвітнього народу.
Травень 2022 р.
ps. Чи є такий народ, що з дуру
прийме варварську російську культуру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2022
Весна прийшла, весна прийшла
У квіт сади вона вдягла.
Все квітне, все буяє
Весна природу пробуждає.
Луги покрились різноквіттям,
Лани зросли зеленим житом.
В зелений лист ліси вдяглися,
Дивовижно світ змінився.
П'янкі в повітрі аромати,
Жасмин, вишня й квітка м'ята,
Яблуневий й сливовий,
Черемшини й полиновий.
Різнобарвні квіткограї,
Хор пташиний не змовкає.
Линуть різні голоси,
Дивовижної краси.
Світ у квіти оповився,
Ніби Бог до нас спустився.
Спів пташок в саду, в гаю,
Ніби я живу в Раю.
Квітень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2022
У відлунні канонад не спить Вкраїна,
І сирени розтинають тишину.
До бою встала вся Родина
За Землю, дім і за свою сім'ю.
Колони залізяччя з москалями,
Під корінь нищать села і міста.
Затремтіли проліски з житами,
Що, тільки що, з під снігу вироста.
Весняний сад з набухлими бруньками,
На згарищі стрічає весну.
Нечутно сміху поміж діточками!
Для кого ж я весною зацвіту?
Калина зеленіє, та нема вже хати,
Бузок піднявся з під руїн.
Та не радіє з діточками мати,
І не почують більше солов'їв.
Піднялися в небо вони зорею,
Сповіщати перемоги шлях.
Єдність наша і єдність з Землею,
Непереможний наш народ тепер і в віках.
Квітень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022
О, Народе Великий,
Тобою пишається Вкраїна.
Єдиний ти й многоликий,
І я у вас одна єдина.
Не раз попелом покрита,
Не раз горіла я в вогні.
Кров'ю вкраїнців полита,
За нашу Волю в боротьбі.
Кожний раз я воскресала
На попелищах ворогів,
Міць в боях я гартувала
Славних дочок і синів.
Не довіряйте більше кату,
Він війною на нас напав,
Бувши за ”старшого брата”.
Весь народ проти повстав.
Ти Народ гостинний, дружний
З любов'ю до Матінки-Землі.
В єдності ти непорушний,
Мир бережете в дружбі і любові.
18 березня 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
Знов Московія проклята
Полонить Україну хоче.
Вони хижаки-звірята
Духовно незрячі.
Вони взяли в руки зброю
І спалили мою хату.
Не маю я спокою
Відомщу я кату.
За домівку, за родину,
Що земельку топчуть.
Москалів доб'єм до згину
І не будуть світ морочить.
Ми боремося за Свободу
З піснею в серці.
Бо не має кращого Роду,
Ми всі Українці.
13 березня 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2022
З Росії залпи загриміли,
Без оголошення війни.
Народ піднявся України,
Батьки, доньки й сини.
Не бажали нагороди,
Користі ніхто не мав.
Піднялися в бій народи,
Щоб тиран російський впав.
Сила духа до свободи,
Серця сповнені надій.
Руками зупиняли танки, гради
На смерть йшли у бій.
За Україну, за родину
Ми громили ворогів,
За отчий дім, до згину
Топимо його в його крові.
3 березня 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2022
Кремль обитель ада,
Обитель зла и сатаны.
Русские цари его чадо,
Коммунисты его сыны.
Кровавый Путин это демон,
По призванию кегебист.
Крови русской ему мало,
Украину топчет как садист.
И пьёт кровь в православных,
Пьёт кровь в их друзей.
Послал орду на бой кровавый,
Сынов российских матерей.
А что российские народы,
Благословили путь войне.
Они не знают путь свободы,
Приказам верны сатане.
С нами Бог, Дружба народов
Орду Московскую истребить.
Ми будем Знаменем Свободы,
Свободный народ не победить.
Январь 2022 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941470
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.03.2022
Хотят русские войны!
Спросите вы в русской жены.
Спросите вы в русских солдат,
Что под берёзами лежат
И вам ответят их сыны,
Мы русские, хотим войны!
Чтоб кровь лилась в детей
И слёзы вдов и матерей,
Чтоб украинский вымер Род,
Его заменит наш народ.
Расширяем мы страну
И мы придумали войну.
Чтобы люди всей земли,
Ни спать, ни петь не смогли,
И пусть не дремлет Нью-Йорк, Париж
В нас ракеты, наш престиж.
Не видать вам больше сны.
Хотят русские войны!
Мы только умеем воевать,
На мир нам только наплевать.
В нас война в роду й в крови,
Чуток урвать чужой земли
И покорить чужой народ.
Никто нас дальше не пошлёт,
В мире мы одни сильны.
Хотят русские войны!
Февраль 2022 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940128
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.02.2022
Черпаю знання історії з книг древнього вчення слов’ян.
Ми слов'яни народжені Богом на своїй Землі й вона є наша споконвіку.
Нас, слов’ян, створив Бог своїми перстами, поселив на тернах сучасної України. Скинув з Неба плуг, ковальське знаряддя й навчив порати Землю й ковальству, відкрив духовний світ Роду, ввів літочислення, заклав Божественне начало й знання космосу.
Я зроблю невеликий огляд, з відомих джерел про життя древніх слов’ян за багато тисячоліть до нашої ери й до прийняття християнства. Хочу пізнати — хто ми були й хто ми є.
Я просто спираюся на факти мною вичитані й хочу зрозуміти історію предків слов’ян.
Опис про віру слов’ян.
Слов’яни славили Триглава, який дав тому Роду божеське начало і це є всьому Роду криниця і з тієї водиці п’ючи живемо.
Слов’яни славили Троїцю — це Зоряний Закон слов’ян-русичів.
Перша Троїця:
- Закон творіння Всесвіту Всевишнім Богом, Його сином Сварогом і Духом Святим;
Друга Троїця:
- Закон будови Всесвіту ПРАВА, ЯВА, НАВА;
Третя Троїця:
-Закон Роду буття ЯВА, творіння, Закон Велеса.
Четверта Троїця:
Закон Коляди Дар, це явлення про Велике Зоряне Коло, коло життя людей, коло Всесвіту, коло Богів, життя по календарі літа (часу). Увага, цей календар діяв до наших часів не втратив ні секунди світового часу.
Цар Петро 1 його скасував і ще будуть сотні ударів московітами по знищенню пам'яттю слов’янського Роду аж до поточного часу.
Слов’яни вірили в єдиного Всевишнього Творця Всесвіту, а також у проявленого Бога через природні явища і називали їх Богами і Божествами - духи повітря, струмки, ріки, ліси й так дальше
Наведу приклади їх назв: Першобог, Сварог, Дажбог, Велес, Перун, Світовід, Коляди, Купала, Білобог, Чорнобог, Мокош, Рарог і так дальші. Богів й божеств у них було декілька сотень. І вони цим жили, говорили мовою Богів й природи.
Їхнє життя проводилося по закону всесвіту ПРАВА, земного життя по закону ЯВА, і закону смерті НАВА. Тобто - коло життя по божому, коло життя по земному і коло смерті і душа повертається до Бога, а потом на Землю.
Слов’яни-русичі були вільною природо-божественною расою, вони не просили, а славили Єдиного Бога й славили Божества природного земного й космічного світу, жили по календарю, який подарував їм Бог Коляди Дар. Від цього ввійшло розуміння слово календар й коляда, які були ще до нової ери.
У слов’ян була здорова благородна культура, не затьмарена соціальним життям людської рівності. Вони берегли кревність Роду, в цьому бачили міцність його виживання, свою природну науку і філософію.
Зверніть увагу, древні слов’яни вірили тільки в єдиного Бога й Божества, а не в придуманих людьми святих, вони не знали слово гріх й пекло.
А інші народи придумали гріх, пекло, заповіді - тому, що таке було в них життя і потрібно було їм оправдовуватися перед Богом, чи перед своєю совістю очищатися.
Читаючи Біблію й історичні книги хочу зрозуміти, чи є істина в нашому сучасному житті, чи ми овечки бездумні, та що ми знаємо про історію свого Роду. Чи ми просто затуркані раби. Нам кажуть що завгодно, а ми віримо й вірністю відповідаємо.
Єврейські ремесляники й риболови, які не вміли ні читати, ні писати, названі апостолами, нам православнім принесли єврейську християнську віру й молитви. І ми це прийняли. Я пишу те що читав.
Фактично апостоли і їх ученики ліквідували православний слов’янський природний світ, древню віру й ідеї, перенаправили наше призначення. Ми ніби під контролем віри чужого народу з їхніми властивостями й традиціями.
Та є одна пред осторога в сучасній вірі:
1. В Біблії сказано, хто хулить на Святий Дух (Бога) гріх не прощається і будете вічно горіть в пеклі.
2. А це у вірі слов’ян.
Син Бога Всевишнього Сварог сказав:
“Ви недбало ставилися до своїх Богів так, бо є одні перед ворогом”.
Ось така колізія двох поколінь.
Напоминаю - буддисти, кришнаїти й деякі другі віри не залишили своїх Богів. А що буде з ними коли Бог Ісус судити буде людей.
Читайте Об’явлення св. Івана Богослова й можливо зрозумієте хто ви є.
А що ми зробили в нашому житті?
Чи ви знаєте древню і свою сучасну історію свого Роду? Забули!
Ми сотні років находимося під ярмом Московії, що чужі люди принесли нам чужу утопічну комуністичну антирелігійну ідеологію, яка принесла українському народу три голодомори, репресії, війни, розкуркулення, Гулаги, десятки мільйонів погибших, невинно убієнних українців. Це скоріше був геноцид українському народу, особливий удар був нанесений селянам.
Не знання прошлого свого Роду, немає майбутнього.
Та й на сьогодення історія слов’янського Роду затьмарена, а наша щоденна історія втопилася в комуністичній заразі й вакханалії. Свою Долю ми віддаємо завсігда в чужі руки на поталу, а наше серце обмануте й охололо.
Наше життя було б по іншому, не таке затьмарене. Чи не подібні ми на ведмедя, який був випущений на волю, а він щораз повертався в клітку. Тому що, коли він був у клітці його гарно годували.
А нас годують не Духовним життям, а чим попало і брехнею, і обіцянками. Ми клюнули наживу лукавства, проковтнули її й щасливі в словоблудстві. Що хочуть те й роблять з нами. А ми живемо у своїй Україні, на своїй Землі й облапошані духовно й матеріально і радіємо ніби прихвосні.
На мій погляд, ми пустили під откіс рухомий поїзд в якому живемо - Україну, свій Рід, мову, рідну пісню й себе.
Хочу попередити, я пишу про те що пізнав, не ревізую і не нехтую християнською вірою. Я в ній народився й пройду з нею своє життя.
Та хто знає, що буде. Думайте.
2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
В нас був півень розбишака,
До курей не можна підійти.
І кидався як собака,
Клювком вдарить, то крильми.
Мама квочку підсипала,
Яєць було десятка два
І два гусячі поклала,
Що б гусочка була.
Та не так склалось діло,
До кладки півня чорт приніс.
Подивився гордо, сміло
І враз змінився ніби біс.
Кукурікнув та й запнувся
І швидко до курятника злетів.
Ґвалт в курятнику зчинився,
Курей ганяв він як хотів.
По курятнику носився,
Що курка з гусаком була.
І на курках злобно мстився,
Ніби курка від гуся яйце знесла.
Ті два яйця були ж Гусині,
Ревність півня дойняла.
Люди, будьте щирі й милі,
Доля ж вірність вам дала.
Тож не глумитесь над собою,
Не завдавайте людям болю.
2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022
(Пробачте жінки, я цю розмову нечаяно почув)
Я є жінка сексапільна
І кругом вродлива.
І в роботі я мобільна.
Заміжня й щаслива.
Одночасно з чоловіком
Лягли разом спати.
Не злипались мої очі,
Щось хотілось і цей час мати.
Пригорнулась до милого,
Його гладжу й цілую.
А йому нідочого,
Та й у вус не дує.
Щоб мені зробити, що сказати?
Та й з дуру стала лепетати:
-Приступай, коханий, до своєї роботи,
Бо ж настали радісні минути.
Та мій милий не дотямив про мої турботи,
Він щось говорив, ніби вода в роті. .
Ти що, мила, уже вечір,
Я відпочиваю,
На роботі притомився і турботи маю.
А в ранці, моя мила, дров я нарубаю
І води в цеберки поналиваю.
А ти хочеш робить це зараз,
Я тебе благаю.
Відвернулась я до стінки,
В серці злобу маю.
Було б стільки клопоту?
Я за все прощаю
А на другий вечір,
Лягли з милим спати.
Пригорнувся він до мене,
І став мене цілувати.
Гладить, ніжить моє тіло
Де рука хотіла.
Коли приступив до роботи,
Я від щастя мліла.
2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022
Мамо, мамо пора вставати,
Син до мами гомонить.
Зарано ще, не буде світати
Ще наш півень досі спить.
Хіба півень Сонце будить,
Й тому ранок настає.
Космічна сила Землю крутить,
Тоді ніч і день чередує.
Так то так, розкажу пригоду,
Що котилась по Землі.
Була сумна нагода,
Були знищені півні.
Це було давно й недавно,
Незапам'ятних часів.
Золоте було одне царство,
Люди славили царів.
Промайнув той час їх слави,
Загордилися царі.
Щоб без шуму довше спали,
Були знищені півні.
Один парубок завзятий,
Півня в клітку заховав.
Півень був горлатий.
Хіба в неволі хтось співав?
Та ось сталось, те що сталось,
Чомусь Сонце не встає.
Людям на думку спалось,
Кінець світу настає.
Ніч до ночі, без світанку,
Не чутно Півня, хоч вовком вий.
Нічний сич гугукав без перестанку
В димарі, ніби домовий.
Пройшов страх по всьому царстві,
Цар видає указ,
Хто розбудить Сонце вранці,
Даю пів царства й царівну враз.
Парубок ходив по світу,
Він так півня рятував.
Відпочити сів на прилавку
І пустив півня що б гуляв.
Стрепенувши Півень крила,
Він на дерево злітав,
Де й взялася в нього сила,
Півень враз закукурікав.
Все навколо зашарілось,
А на морі стався штиль.
Сонечко враз проснулось
І світати стало довкіл.
Що це! Парубок подумав,
Невже сила в Півня є,
Після співу кукуріку,
Сонечко встає.
Про півнів з того часу дбають,
Півням шану віддають.
Півні в курятнику порядок знають,
Кури яйця частіше несуть.
Те що сталось, навіки осталось,
Сонечко щодень встає.
Пів царства парубку дісталось
І царівна в жонах є.
Січень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
Чи те правда, чи то снилось,
Чи насправді так було.
Два метелики розгомонілись,
Кожний про своє житло.
Один іншого питає:
Тебе раніше тут не було,
Щось тебе не знаю
Ти залетів в моє кубло.
Я в цій хаті народився.
Ти миттєво появився,
Тут скрізь стіни й скло.
Я на вогник спокусився,
Його я бачив з темноти
І крізь вікно до вас прибився,
Прошу мені допомогти.
Відлетіть у світ, на волю,
Там де сонце і вітри,
Там безкрає небо — лети, лети.
Що ти кажеш — простір, небо
В моєму мирі все те є,
І на картинах все що треба
І простір тут і все моє.
Де захочу там літаю,
Де захочу там сідаю,
Як світло включать то кружляю,
Мені навіщо твої світи.
Твій світ рукотворний
Стіни, стеля та вікно,
І твій вік двотижневий,
Богом так тобі дано.
А мій світ - це ясне сонце,
Небо, місяць й зірки.
Давай вилетімо в віконце,
Там де простір, дерева й квітки.
Я щось мало довіряю,
Світу іншого нема.
У своєму просторі літаю,
Між стінами й до вікна.
Ти не віриш я це знаю,
Та мені не все одно,
Я одне лише бажаю,
Глянь на Божий світ крізь своє вікно.
Січень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
З мрійним почуттям і з дрімотою,
Пірнув в осінь з головою
І в уста пахнула осінь золота,
Слабо прілим листям і травою.
Зачарований різнобарвною порою
І вітерцем шепочучи з листям і зі мною,
Сонцем, хоча не так вже гріє,
Золотистим диском наді мною височіє.
Там під небом кубляться хмаринки
Темні дощові, то білі як перлинки.
Не часто осінь тішить нас теплом,
То дощем накриє, то трусить сніжком.
Осінь вкрилася в барвисті шати,
Щоби зимоньку в красі стрічати.
І віночок наділа з осінніх квітків:
Чорнобривців, хризонтемів, жоржини й айстрів.
Листопад 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2022
Між травами я народилась,
Купалась в ранковій росі.
Вище травички пробилась,
І красувалася на весні.
До неба хотілось долинуть,
А там і до сонця сягнути.
Краще між травами квітнуть,
І земною Ромашкою бути.
Щоб милуватися Небом глибоким
І купатися під теплим дощем.
Під сонечком бути зігрітим
І гомоніти з вітерцем.
Квітну я і весна буяє
Поряд Люпин, М'ята і Дивосил.
І куди не глянеш, очі вбирає
Різноквіття до небосхилу.
2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022
Сорочку мама вишивала
Червоні й чорні стіжки,
Мудро гладдю вкарбувала
Сучасні й пройдені роки.
Червона стрічка — сила Сонця,
Жагуча пристрасть і любов.
Чорна стрічка — смуток серця,
Пам'ять предків і їх мудрий зов.
Спадок Нації струмилась
На вишиванці й в серцях,
Сучасне з пращурівським злилось
Символами й в кольорах.
Вишиванка — Гордість, Мрія,
Символ Роду й Оберіг,
Радість, Воля і Надія,
Щоб нас ніхто не переміг.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2021
У нас над дверима було маленьке віконце,
Заглядував день і вранішнє сонце.
Розбив я нечайно з рогатки шибки,
Почали гніздиться у нас ластівки,
Батьки побачили шкоду, та було запізно
Пташки гніздо там змостили, це всім стало звісно.
З часом батьки те вікно відкривали,
Коли ластівки на весні прилітали.
До гнізда прилітала одна і та пара,
Ми подружились, пара рідною стала.
До гніздечка вони стрімко літали,
Як відчинені двері, рядом шмигали..
Коли зустрінуть кота, ґвалту не оберешся,
Тривожно цвірінькотять, ніби світ роздерся.
То крилом його зачепить, то клювком дратує
Тоді всі коти втікають, пташок більше не турбує.
Сумно стало, пташки більше не прилетіли,
Не видно й інших ластівок, де їх поділи.
Тай жайворонка тепер не чуть над полем,
Нема пісні з під неба, серце обливаєтья болем.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2021
Вода шепче, вода хлюпоче
То струмочками дзюрчить.
Про людей вона хлопоче,
Щоб людина могла пить.
Щоб дерева і травичка
Розквітали на весні.
Для них є дощова водичка
І роднічки що є в Землі.
Вода і Сонце відрождають,
Зелений світ і людський.
Дерева повітря очищають,
Щоб процвітав світ земний.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2021
На безкрайньому просторі
Де мільярди є зірок
В космічній сонячній системі,
Є окремий рукавок,
Земля-Планета там родилась,
Блакитним небом оповилась
І шле тепло у світ зірок.
Величава і тендітна,
Промінням Сонця обігріта.
Життям життю дає живому
І істотам, і людському.
Та важка Доля її спіткала
Хай би людей вона не знала,
Причина зла вони земному.
Що для людей природа?
Важно благо і нагода.
Звір не звір. Звір норму знає,
Баланс в природі він тримає.
А ти насититися ніяк не можеш
Гребеш, руйнуєш і не відродиш,
Що по твоїй волі занепадає.
Занедбали чисті ріки, моря, океани.
Та чи люди ви є добрі, ви є погани.
Повітря забруднили, землю хімікатом,
Та ще забруднили в радіоактивний атом,
Бо жадоба гріє серце, хоче буть багатим.
Зупинись, бо все не можна мати.
Дана Богом нам Земля, щоб про неї дбати.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
Ось грудень в двір заходить,
По листопаду шелестить.
Де-інде снігом припорошить,
Зимою тіло холодить.
Бува відступить, теплом повіє
Ніби вдихнув зимний дух.
Про тепло людина мріє,
І одіває наверх кожух.
В грудні дні все коротіють,
Ночі темні й затяжні.
Та люди вдячні й радіють
Конькам, санчатам і лижні.
Січень, лютий завихрює,
В лід водойми закує.
Нас це не хвилює,
На лижню й коньки стаєм.
З гірки снігом пронесемось,
На санчатах із дітьми
І в курган із снігу впремось -
Сміху, радості від зими.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
Ворона до нас прилітає щоранку
І сяде на поручнях ганку.
Уважно загляне в небо у квартиру:
-Чи люди дадуть хліба чи сиру.
Та ми без вагання,
Хліб і сир кладемо з бажанням.
Не зразу ворона з'їдає поклажу:
-Чи може воронам раніше покаже?
Не стала чекати. Взяла хлібину,
В дзьобик поклала, ніби в торбину
І там примостила кусочок сиру.
Полетіла з сніданком додому з миром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932698
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 02.12.2021
Жінки кохані й загадкові
Коли вбрані вони чудові.
Мужчини знають в жіноцтві толк,
Вони в полоні від чар жінок.
Та що сталося з жінками?
Чи скучають за чоловіками,
Чи їх чари полонили,
Що своє тіло оголили.
Оголили живота,
Видна пуповина,
Груди більше половина.
Оголена спина аж до ягодиці,
І видно з під-низу обидві сідниці.
Ще придумали вбрання
Тіло обгорта в об тяжку,
Видно прорізи, горби
Як відбиток на промокатку.
Ми дивились на спокусу, аж серце тремтіло
Вилазили на лоб очі, ніби щось хотіли.
Надивились, наситились на їх різне тіло,
Тай набридло, наїлися і більше не кортіло.
Я не хочу наклепати на тіло жіноче,
Краще б одному належало, тепер всім хто хоче.
І спотворене кохання не є чоловіче,
Бо інстинкт тепер вирує, аж вилазять очі.
2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021
Немає гарніше за жінок,
На нашій голубій планеті.
Вони букет живих квіток,
Завжди в жіночому секреті.
Вони приховують вбранням
Принаду, що манить і лоскоче
І будить серце з почуттям,
Душа марить і любити хоче.
І любов непрошено зайде,
Власна буде над тобою.
Світ розкриється і розцвіте
Небесною музою і земною.
І приклоняємся до їх ніг,
Кохання даримо в нагороду.
Жінки в житті — оберіг
Миру і людському роду.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021
Наша Ненька, Русь-Україна, нам дана Богом в рівній долі і на вічно. Вона належить народові і ніхто не має права ні продавати, ні купувати.
Продасте землю — продасте душу. Будете кріпаки, раби.
Продаж землі, як і комуністична зараза чуже нашій нації, це чуже. Воно приводить до знищення державності України, це елемент геноциду нації.
Наразі в народі зубожіння, мільйони труднодоступних людей за границею шукають кращої долі, правителі здали московії Крим, Донецьк, Луганськ, продовжується війна, а в цей час вороги придумали продавать землю. Продасте землю — продасте Русь-Україну, продасте Мову і нашу Пісню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021
Село — це мовина колиска,
В селі лунає солов'їний спів
Одягнено в калинове намисто
Купається в морі квітів і садів.
Немов чума по селах прокотилась,
Чи вихор чар уніс людей.
Тисячі сіл в ізгоях залишились,
Безмовні привиди відчинених дверей.
Хати покинуті й забуті,
Залишилося незаймане майно.
Ніби господар вийшов покурити
І залишив недопите вино.
На вікнах шторки не заслонні,
На образах розшиті рушники.
На столах обруски вишивані,
На кухні вимиті миски.
Висять на стінах фотокартки
Шкільних років, весільних і батьків
І чекають, що рідня прийде до хати,
Та марно, тьма пройшла неходжених років.
Сиротою стала Земля-Мати,
Немає топтаних стежок, доріг.
Ніхто не прийде вже до хати,
На забутий батьківський поріг.
Листопад 2021р.
Обрусок — синонім скатерки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
Людські очі народились
І розмістились на лиці,
На Божий світ задивились,
Як два мудріші мудреці.
Що очі бачать то й сміються,
Два лукаві хитрунці.
Очі бачать де-інде зляться,
Бувають також брехунці.
Очі бачать та не діють,
Кинуть погляд на плече.
Руки добре володіють
І пером, і мечем.
Очі кажуть, мірку важать,
Путь вимірюють на око.
І одверто тобі скажуть,
Якщо є якась морока.
Очі сяють як кохають,
Коли відповідь найдуть,
Коли серцем відчувають,
Що в коханні вік пройдуть.
Коли хочуть очі плачуть,
Коли сум пробрав наскрізь.
Якщо кохання побачать,
Тоді від щастя повні сліз.
Листопад 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2021
Зима завьюжить і завихрує
Сніги в замети і кургани.
А морозенко все лютує
І все заморозить без догани.
Дерева сонні заіндіють
Одівши ковдру снігову.
І поля кругом біліють
Покрившись в зимоньку-зиму.
Сонце в небі блідо світить,
Сніг іскриться як небосхил.
А мороз болюче шкулить,
І заморозив все довкіл.
Та не все так просто сталось,
Хоч як мороз не лютував.
Тепер морозу теж дісталось,
Бо я з морозом в сніжки грав.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
В каждой сказке доля правды,
В каждой сказке просто ложь.
Мы всегда читать их рады
И на героев из сказок быть похож.
В сказке о бессмертии Кощея,
Автор ловко нас обвел.
Чтобы убить злого злодея,
Сложный путь герой прошел.
Путь как путь, был он сложный.
А кто ж герою помогал?
Герой по делу - он был ложный,
Но как герой, победу ждал.
В лесу герой встретил деда,
Дед был древним колдуном.
Он указал: Твоя верная победа
Вместе с бабою-ягой.
Пришел герой к яге-бабули,
С приказом выполнить сполна:
Накорми и взбей постели,
Подай фужер красного вина.
Яга была без предела,
На Кощея мала зуб.
И герою подала что имела
Коня, меча и несгораемый тулуп.
И сказала хитро-мудро:
Смерть Кощея на игле,
Игла на древнем дубе
В обыкновенном яйце.
Яйцо в утке, утка в зайце,
Заяц в сундуке, сундук на дубе
На золоченном кольце.
А то место охраняет
Змей Горыныч страшно злой,
Огнем все испепеляет
Все становится золой.
Но от огня ты береженый,
И конь крылатый у тебя,
Твой меч заговорённый,
Уверен будь ты у себя.
Шквал огня герой проскочил,
Мечом махнул по голове,
Голова змея отскочив
Покатилась по траве.
Наш герой мечтал у дуба,
Как ему сундук добыть.
Медведь явился неоткуда,
Чтобы дуба завалить.
Дуб упал, сундук разбился,
Прыгнул заяц и наутёк,
Неоткуда волк явился
И зайцу был уже каюк.
Из зайца вылетела утка,
Сокол влет её настиг.
Получилась вот какая штука,
Яйцо в море, в один миг.
Щука там где-то гуляла
Яйцо герою подала.
С яйца игла торчала,
Смерть Кощеева пришла.
Кощей видел все деяния
С самого начала и до конца.
Ничего не прийняв для спасения,
Своего жизненного конца?
Ловко сказочник упрятал
Смерть Кощеева в яйце,
В яйце жизнь берёт начало
В новорожденном лице.
В этом суть весьма трагична,
Чтобы иглу с яйца достать.
Надо яйцо разбить — это поэтично,
Значит в яйце жизнь прервать.
Делема стала у героя,
Разбив яйцо прервавши жизнь,
А не разбив — то зло Кощея
Гулять будет, лишь держись.
В нашей сказке герой, конечно,
Разбив яйцо иглу извлек,
Кощея зло ушло навечно.
В сказке мы извлекли намёк.
Казалось жизнь Кощея будет беспечна,
Сказочник так представил нам.
Кощей уверен, что будет жить вечно,
Но за жизнь лично не боролся сам.
Чтобы в лицо знать зло людское,
Надо пути-дороги одолеть.
В конце концов, уничтожить зло людское,
Надо объединится и мудрить.
Ноябрь 2021г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930117
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.11.2021
Бджілка літає з квітки на квітку
Збирає нектар, називаючи взятку.
В кошики на ніжках збирає пилок
І летить у свій вулик через льоток.
На вході льотка стража строга,
Вона відрізняє свого від чужого.
Якщо чужак непрошено входить,
Стража жалом його колить.
Також настирних в льоток не пустять,
Крила настирним зразу відкусять
І скинуть з льотка на травичку,
Без згоди ходить не майте привичку.
А бджілка нектар в соту кладе,
Пилок в особливу комірку складе.
Бджілки з нектару мед виготовляють,
Пилок з медом в пергу переробляють.
Бджілки знають свій розпорядок,
У вулику згода і порядок.
Кожна бджілка своє діло знає
Так бджолиний рій живе і виживає.
Що споживає влітку бджілка?
Нектар і пилок що дає квітка.
Взимку вона споживає медок,
Що влітку заготовила в прок.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021
Куди, мурашко, чимчикуєш.
Мурашник далеко ще заблудиш.
Швидко сонечко сідає за гору,
Повернись додому в пору.
На травинці зупинилась,
Навкруг себе обдивилась
І пірнула під травинку,
Там взяла якусь личинку.
Потягнула до гніздечка,
А додому ще далечко.
Тай личинка завелика,
Для мурашки ціла мука.
Подружка вчасно підоспіла
І взялись обох до діла,
Здобич разом протаскали
І в мурашник заховали.
Сонце зайшло за гору ,
Мурашки всі зійшлися в пору,
Спочивать лягли до ранку,
А личинка буде до сніданку.
2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
Лагідне Сонечко гріє
В листочках рослин хлорофіл зеленіє.
Його споживає всяка рослина,
Для всього живого і всяка людина.
В осінь холодну настане момент,
Листочки фарбує природний пігмент.
Жовто-червоні і жовто-бордові,
А поміж ними листочки зелені.
І в різних кольорах буяє природа
Чудова і прохолодна осіння погода.
Насичені фарби кольорів розмаїття,
Осінь дарує дорослім і дітям.
Різні пігменти фарбують природу,
Людським почуттям дають насолоду.
І пестять людину кольори чаруванням,
Кожна рослина своїм фарбуванням.
Фарбує листки антоціан в червоні
Осику, хурму, кизил і дубові.
Каротин фарбує в жовто-відтінкові
Березу, вербу і дерева фруктові.
А клена листки різнокольорові
Жовті, червоні також бордові.
Влітку, весною і в осінь Україна квітнича
І у всяку погоду вона чарівнича.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021
Молитва фараона Ехнатона (1334 год до новой еры, тоесть до нашого летоисчислення).
Отче наш, неведомый но сущий,
Да Святится имя нам Твоё.
Пусть прийдёт Закон Твой и Свет дающий Миру Звезд и в наше
бытиё.
В этот день Ты накорми нас хлебом, и прости нам смертные долги,
Как ми прощаем перед Небом,
От соблазна и от зла обереги.
Аминь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927540
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.10.2021
На городі, біля хати, осінь наступала
Вся сім'я городня дружно дозрівала.
Кожний має час і пору,
Щоб сховатися в комору.
Редис, редька, бурячок,
Патисон, морква, кабачок,
Часник, цибуля, кріп, петрушка
І селера темно-зелена “макушка”.
Рівні стеляться рядочки
Різно рослі огірочки,
Помідори жовті і бордові,
Болгарські перці кольорові.
Лан картоплі на півполя,
Окремо там росте квасоля,
Кукурудза, соняшник і хрін
Пахучий там зростає Цмін.
На городі край межи
Розплелися гарбузи.
Рядом ніжиться капуста,
Постернак розрісся густо.
На окремому кусочку
Притаїлися в рядочку
Кавуни і жовті дині
І баклажани темно-сині.
У садочку біля хати
Красоля, айстри, різна м'ята,
Васильки, герань, нагідки,
Ірис, барвінок і косарики.
Поряд критої криниці
Різнобарвні чорнобривці,
Також рядом кущ калини
Символ Неньки Русь-України.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
Уста твои - нектар медовый.
Слегка горчат к разлуке скорой.
Время встречи не спеши...!
Ты и я в объятьях страсти,
На двоих одно в нас счастье.
Велит сердце: - Согреши...
И устремляясь в бесконечность,
Любовь двоих несётся в вечность.
Тайну сердца в вечный мир.
Песнь любви недолго длилась,
Луна солнышком сменилась.
Славный был душевный пир.
Но время жалости не имеет,
Сердце дрогнет, страсть хладеет.
Время грусти уходи..!,
Нет желаний быть в разлуке.
Томят душу боли, муки.
Время встречи, приходи..!
Предаться страстной встрече,
Уста к устам и сладки речи,
Жар в пылающей груди.
И коснётся тело к телу,
Ночи день придет на смену
И жизнь идёт в пылу любви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926097
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2021
Вранці сонечко до долу лине,
Прохолодою до ніг роса спада.
По між очерету річка Гуйва плине,
І в туман впадає ніби в нікуда.
В ранковій тиші чутно плескіт риби,
Хвилями вода рябить.
Вздовж берегів плакучі верби,
Як велетні над туманом височить.
Скрізь криштальна гладь ранкова,
В зелених шатах спочива Земля,
І роса іскриться пурпурова,
Ніби перлами міняться поля.
І принада серце мені лоскоче,
І б'ється ніби в клітці птах.
Кожну мить Україна мені шепоче,
Мовою квітів і колосками на ланах.
І ранковим співом півня - кукуріку,
Ніжним трелі солов'я,
І сумним позивом зозулі -куку,
Гудінням бджілок і джмеля.
Серце завмирає в тій красі ранковій,
Ніби я злетів в небесну синь.
Духмяний аромат квітковий
Жасмин, вишня, м'ята і полинь.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021
Б.Антонович, основоположник блискучої київської історичної школи (В.Липинський, М.Грушевський. В.Щербаківський) на своїх викладах охоче давав антропологічну характеристику окремих народів і між ними - москвинів.
"Москаль, - говорив професор, - має довгий тулуб і короткі ніжки, і коли він сидить, видається вам високим. Коли ж устає і йде до вас, то вам здається, що він підкрадається, щоб кинутись на вас..." І професор, і студенти добре знали цю постать чужинця, майже символічну, що підкрадається до кожного вислову української душі, щоб його затерти, здеградувати, знівечити.
Цей самий професор свій вступ до історії українських земель викладав (в 70-80-х pp.) в університеті цілий рік. Лише для форми, для ока москвина - вступ до історії, а в дійсности це був перший на Україні (а в тих часах і взагалі в Європі) систематичний виклад протоісторії (праісторії) рідного краю, опертої головно на археологічних даних.
Викладав В.Антонович потаємно, тому що в царській Росії не вільно було викладати ані археології, ані праісторії. Чому так? Чи це походило з бажання і в університетах наслідувати традиції московської армії під час завоювань, а пізніше і московської адміністрації? Пригадаймо собі. Фальшували історичні документи. Фальшували навіть свої власні, не тільки чужі.
Ось, напр., 23 квітня 1734 p. Російська Академія Наук у Петербурзі вперше надумала видати історичні літописи, ідучи за прикладом Києва і взагалі Заходу. На те надійшла резолюція Сенату й Синоду, що коштів на те не видадуть, "пожене... там неіснуючі правди, що від них можуть піти спокуси серед людей". Лише 112 літ пізніше, в 1846 році, ці літописи "з поправками" змогли з'явитися в друку. Знаємо, зрештою, численні літописи, свідомо сфальшовані, щоб довести право Москви до підбитих теренів, такі як "Літопис Строганових", "Сказання про Сибірську землю", "Повість про В'ятку" і т.п. Не тільки евристика (джерелознавство) історії, але й герменевтика (аналізу) історичних джерел була так укладена, що треба б вважити її за звичайне фальшування.
Осине гніздо московських істориків принесло багато шкоди. Вони затруїли душу не одного українця, почавши від Куліша і Костомарова. І то все на те, щоб "не пішли від них спокуси на людей". Але крім небезпек від документів і сумлінної історичні аналізи й синтези існували для Петербурга й інші, ще наочніше! небезпеки. Не можна ж було фальшувати матеріяльних пам'яток історії. Треба було нищити, але як?
Остаточно можна було нищити, напр., портрети й монети українських монархів, але як чинити з цілими будівлями, містами, особливо коли вони були не з дерева? Тут на допомогу московській науці стає традиція московських воєн. Уже від початку історії Москви величезні міста, столиці розквітлих держав, як Новгород Великий, Перм, В'ятка, були стерті ордами москвинів, а їхнє населення вимордоване. Зрештою, не оглядаймося на дуже давні часи. Ось як описує подорожний-очевидець Е.Д.Клєрк (Clarke), професор з Кембриджу, здобуття московською армією (Мініхом, Долгоруковим і т.п.) одної з найбагатших перлин античної цивілізації - Тавриди (Криму) в XVIII столітті.
Ось москалі приходять до Херсонесу, повного тисячолітніх еллінських і римських будівель, статуї храмів, не торкнутих досі ані татарами, ані навіть гунами. "Руїни Херсонесу ще були тривалі й скрізь були ще навіть двері. Як лише прийшли москалі, все було відразу здемольоване. Ці варвари зайнялися своїм улюбленим заняттям - плюндруванням. Перекидали, розбивали, закопували й нищили все, чого лише досягнули й що послужило б до висвітлення старовинної історії цієї країни" (Клерк, т. II). Росіяни, як описує Клерк, що бачив на власні очі, закладають міни під античні храми, гаками розтягують мармурові блоки. І то все роблять систематично, з наказу згори.
Ось приходять до Бахчисараю, де були не тільки арабсько-татарські, але й готські, еллінські й руські (старокиївські) будівлі: "Росіяни задовольнили свою варварську насолоду руйнуванням, знищивши цілковито цю столицю. Місто було колись поділене на багато частин; грецька колонія сама займала цілу широку долину. Нові завойовники знищили її цілковито, не зіставивши каменя на камені" (Клерк, т. II). В Керчі, місті Митрадата Великого, Картагені Евксинського моря, повного пам'яток з тритисячолітньої історії, росіяни повелися найжорстокіше.
Там, зустрівши стрункий мармур славні величі, показали себе: "В Керчі, зрівнявши з землею п'ятсот будівель, вони дозволили збудувати серед руїн близько тридцяти вбогих бараків" (Клерк, т. II). П'ятсот античних будівель одночасно були знищені росіянами! Мимоволі в холоднокровного шотландця-глядача при нотуванні своїх спостережень виривається увага: "Коли б грецький архіпелаг потрапив під панування Росії, не зосталося б там теперішніх прегарних пам'яток старовинної Еллади. Зникли б Атени, і московитські вершник не зіставили б і корінця, який би показав, де було це місто.
В порівнянні з росіянами, навіть турки видаються освіченими і культурними" (Клерк, т. II). Прикладів "Нищення того, що послужило б до висвітлення старовинної історії", можна було б наводити без кінця. Ці нищення відбувалися не тільки в часі воєннім з поміччю порохових мін і залізних гаків, але і в часі спокійнім. Історики Києва уже в XIX і XX століттях зазначати, що плани нових вулиць російська адміністрація робила часто так, щоб, прокладаючи їх, усунути старовинні будівлі. Росіяни мусили це робити. Адже ж століття і тисячоліття дивилися на них з презирством з тих храмів, веж і будівель.
Адже ж підбиті чи сфедеровані народи знаходили б у тих пам'ятках віру в себе, у свою давню велич і передусім у свою індивідуальність, в красу власного, органічного життя. І це було небезпечне для російської імперії, для її механістичности (цар, військо, урядова релігія і тисячі адміністраційно-поліційних, однакових фельд'єгерів). Бо коли в органічно зв'язаній британській імперії вартість обличчя її складових частин є підкреслювана й король там є висловом ідеї співжиття, то тут було інакше. Тут цар висловлював одну ідею - підбиття, а всі сімдесят важливіших народів РОСІЇ були тільки менше чи більше колоніяльно зв'язані з метрополією-адміністрацією - Петербургом.
І тому пам'ятки гордости народів були для Петербурга динамітом, що розсаджує. Викладаючи те, як пізнати матеріяльні дороги свого найдавнішого минулого, викладаючи вперше в цілій Європі археологію, професор Володимир Б.Антонович розпочав боротьбу з Росією. Він (1830-1908) і його дружина археолог Катерина Мельник-Антонович були перші, що з великим розмахом взялися до дослідів органічних джерел України. Були тими, що протиставляли динамітові військ московських варварів динаміт археології.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
1994 рік дуже знаменний.
1.В січні 1994 року була підписана Угода між Україною і державами Європи, за посередництвом США, згідно з якою Україна відмовляється від ядерної зброї.
На підставі цього в 1994 році був підписаний Будапештський Меморандум за підписами США, Росія, Великобританія надавши Безпекові запевнення Україні.
Так якого ж дідька Україна промовчала коли в Криму ходили де завгодно озброєні зелені чоловічки і їздила Московська бойова техніка на протязі багатьох місяців по нашій території. Промовчали, проволочили або договорилися з ворогом. Здали Крим і промичали.
Щоб задурить народ, сперлися на Мінські Угоди, які не мають ніякої юридичної сили. Поводилися, як школярі.
А зізвати Будапештських гарантів в перші дні війни, що поносило чи запор стався - мовчать по цей день.
2. У червні 1994 року Український уряд підписав Угоду про співпрацю з ЄС, це перша Угода, що її запровадила ЄС з пострадянською Україною.
Україна стала першою країною серед членів і асоційованих членів Співдружних Незалежних Держав, яка приєдналася до Угоди партнерства заради миру з НАТО.
Потом підписали Хартію про Особливе Партнерство і відкрили інформаційний центр НАТО в Києві. Де він зараз, нечутно.
Як бачите, міжнародні організації з Україною рахувалися і при Комуністах і в перші роки незалежності.
Що ж стало на протязі 30-ти років. Рахуйте самі.
Так в чім же справа, громадяни України. Думайте і не дайте Україні утопитися в недолугих діях правителів і вольготного судочипства України.
2021р. Серпень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
1. 30 квітня 1945 року Україну було офіційно запрошено на конференцію ООН в Сан-Франциско.
Куди делегати прибули 6 травня 1945 року з народним комісаром заграничних справ УРСР Дмитром Мануїльським.
Делегати брали активну участь в конференції.
На конференції було піднято міжнародний статус України.
Тож 282 делегати конференції прийняли Статут ООН.
2. 22 серпня 1945 року Президія Верховної Ради Української РСР ратифікувала Статут ООН.
Таким чином Україна стала однією з 51 країн-засновниць міжнародної організації ООН.
Указ Президії Верховної Ради УРСР від 22 серпня 1945 року підписав
голова Президії ВР — М. Гречуха.
секретар Президії ВР — О. Межжерін.
Зверніть увагу, це стасується держави Україна, не зважаючи на комуністичну Московію.
Так в чому причина торгів статусу України в міжнародних стосунках.
Що коротка пам'ять, чи з глузду з'їхали українці. Чи слабкі політики.
Чому Московія диктує нашим народним обранцям свою волю і стало очевидно, що Європа відгодована і зажиріла на Московських подачках є обманлива в стосунках з Україною.
Тай топчуться по Україні і глумляться над нами.
2021р. Серпень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
По Україні течуть дві річки поспіль,
Догадайтеся, люди, з відкіль.
З Рогу одного — добра і зла,
Важка доля Вкраїни є і була.
Річка одна - їй тисячі літ
Віра і Любов — Божий світ.
В Славі живем во ім'я Хреста,
Та Доля українця є не проста.
Інша річка - їй сімдесят і чотири літ
Сльози і кров — людський гніт.
По ній припливли марксистські люди
І церкви закрили повсюди.
Дехто відмовився від Христа,
До марксистів пристав не з проста.
Не віра його туди спонукала,
А зрада душі, вигоду мала.
Орда комуністів покрила Вкраїну,
Мільйони українців звели в могилу.
Як жертва й жертовник Вкраїна була.
Чи стала на часі Вільна вона?
Осколки марксистів є ще при владі,
Забрать Україну в народу вони раді.
Хіба їх турбує Рід чи Родина,
А Мова українська для них як ніж в спину.
Є українці в них черства душа,
“Какая разница” для них хороша.
Вони в житті, як банний листок
Скрізь прилипають, там де є прок.
Та не діждетесь люди закляті,
Не будете жити в Українській хаті.
Бо Україна Вільна і Єдина
В ній розквітає українська Родина
2021р. Серпень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
Я не хочу вас більше стрічати,
Бо серце вільне зможу втрачати.
І не хочеться ні жити, ні жадати
На край світу злетіти і нікого не знати.
Тай зустріти там зорі-світлини,
Щоб в серці не гасла свіча України.
Ой, Зоре ясна, засвіти сузір'ям,
Щоб в моїх думах не було зневір'я:
Що народ мій мудрий та зрячий,
Ніби тихий в житті, а в ділах гарячий.
Він уже досяг побідну вершину,
Чому ж на жертовник віддали Україну.
І знову вірите ви чужому, чи “брату”,
Що вас не погублять, ні вашу хату.
Забули про Рід свій подбати.
А хто ж буде вами керувати?
Чи зможуть сини простити,
Як ми губим Неньку, чужі зможуть жити.
Хто жити буде в Україні, хто буде співати,
Коли хочуть Українці від Ковід вмирати.
Виїжджати за границю і там краще жити,
А залишиться бідоха щоб чужих любити,
Тай захочуть їх за керівників мати,
Щоб могли Україною вільно керувати.
2021р. Серпень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
Піднято пласт Української історії на гору,
Ми знаємо, це завадить де-кому.
Скажу: Люди дайте простір зору
І не довіряйте Долю нікому.
Хай крапне слід забутої Віри,
Хай крапне слід козацької доби.
За Волю віддали життів без міри,
Та й зависли в часі безкінечної боротьби.
Тому нас мучить туга безкінечна
І в день, і вночі клопоти сумні.
Тому, по суті, до себе безсердечні,
В душі пусті, до мови ми глухонімі.
Та ще не у всіх погасла свіча Роду
І все яскравіше в серцях вона горить.
Це вектор слов'янам на Свободу,
Просніться, люди, хто ще спить.
Не повернеться древня козаччина,
Не повернеться кобзарський спів.
Настане час і проросте слов'янська спадщина,
В юних душах Українських дочок і синів.
2021р. Серпень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
Ми тридцять років незалежні!
Тридцять років в нас свавілля.
П'ятсот років ми залежні
Від Московського божевілля..
Великомученик, народе,
Коли ж ти скинеш залежний гніт?
Мова, Воля і Свобода -
Це природний ваший світ.
Хіба Україна зло вам зичить?
Ви же зрадили собі!
“Какая разница” вам личить!
Смиренні будьте на своїй землі.
За п'ятсот літ нам набридли,
Гей, в Московію свою.
З вами за столом сидіть огидно,
Ви ж дружбу не сприймаєте мою.
Прийде час ви зрозумійте,
Що ми Україна, ви Орда.
В чужих державах злом дієте,
Для людства ви одна біда.
Приходьте в гості і побратаймось,
Та й сядемо по людські гуртом.
Наливки з вишень понапиваємось
І взаємно б'ємо чолом.
2021р. Серпень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2021
Ой, орлице сиза, жалібно воркуєш,
Чому своїх пташенят ти не годуєш.
Додаєш мені жалю, жалю і печалю,
Сина свого я з війни чекаю.
Ой я тугу маю, та ще й велику,
Пташенят моїх вороном забито.
Ой, орлице сиза, я не досаждаю
Бо закон природи я пташиний знаю.
Ой, орлице сиза, жалібно воркуєш
Ти нове гніздо щорічно будуєш.
А війна на Україні кінця не має,
І наших синів навічно забирає.
Чи є правда на світі, чи її немає
Маю сина одного, війна не минає.
А хто дбає за війну - п'є і гуляє,
І своїх діточок на чужині навчає.
Гинуть наші сини, сини України
І залишають на чужих свої дружини.
Зростуть на Україні дуби і калина,
Та під ними буде любуватися чужа людина.
2021р. Серпень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021
Сини України, жаданої Волі,
Ви встали за Неньку, за Волю її.
Ви встали за Неньку до бою без зброї,
Віддавши серця непокірні свої.
Життю або смерті, щоб квітла Вкраїна
Й народ України від сну розбудить.
І крапля по краплі світлом рубіна
Життя непокірних яскраво горить.
Під небом блакитним на чорнім граніті,
Який ліг на груди мільйонів людей.
По волі отців, що в гранітах одіто
Дорогу життя забрано у дітей.
Смерть або Воля - путь єдина,
Батьками спотворена, та потрібно йти.
Батьки прокиньтеся! Вмирає дитина!
Життя віддає, щоб вас зберегти.
Першопроходцям в боротьбі за незалежність України, присвячується, 18 жовтня 1990 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021
Президентом став я просто.
За славу дбаю та малого росту.
А завись боляче пече,
Людям всім я по плече.
Злоба свербить, як та короста.
Як президент, я з вами жив
І вашу кров потроху пив.
Наробивши лихоліття,
Щоб панувати в цім столітті.
Народ мене ж благословив.
Безмежні він надав права,
А я сказав страшні слова,
Що сколихнули увесь світ:
-Буде ядерна війна,
Фінальним буде мій салют.
Я буду бачити здаля,
Як народ помре без бою.
Тілами вкриються поля.
Один у світі залишусь я,
І буду світ тримати під собою.
Дарма ти мучишся, маля,
Земля Свята і не твоя.
На світі ти один маніяк,
Тебе заїсть земний черв'як,
Не глумися над собою.
Ти посягнув на божий світ,
Твоє не збудеться повік!
Світ праведний не з тобою,
Якщо залишися - то ізгоєм.
По суті ти не-до чоловік.
2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2021
Відчиняйся стара, хато,
Розкривайтесь вікна, двері
І повідай нам багато,
Життя діда й баби при цареві.
Була хата невеличка,
Під соломою на даху.
Була клуня і криничка
І пару буслів на верху.
Волів мали круторогі,
Віз, ярмо і плуг,
Серп, граблі і вила трирогі
І коса косити луг.
Мали кури і корову,
Пара песиків, котів.
Сад вишневий, грушу медову,
Гнізда ластівок, шпаків.
Реманенту небагато:
Ступа, жорна, рогачі,
Лопата - хліб у піч саджати,
Коцюба — виймати з печі.
Сім'я їхня невеличка -
Тато, мама, п'ять синів
І донька — синам сестричка,
Сім'я дружних господарів.
Свої лани засівали
І збирали врожаї.
Взимку в клунях працювали,
Молотили зернові.
І на пана працювали ,
По чотири дні,
Попові також помагали
Добродушні трударі.
Було у них все до столу:
Хліб, кваша, пампушки,
Борщ, печеня, огірки з розсолу,
Вареники у сметані і галушки.
На вечірках нитки пряли -
Кужіль, прядка, веретено.
Про життя пісні співали,
Шутки й весело було.
На свята збирались гості,
Розмови дружні вели.
Все було у них по честі,
Та з Росії прийшов час пітьми.
Комунізм в чужім обличчі,
Це для них життя нове -
“Радужне життя рай-птиці”.
Воно не їхнє, а чуже.
Віру в Бога скасували,
Свої порядки навели.
Церкви в склади перетворили,
А священиків до тюрми.
Потім братки-комуністи
Прийшли в хату на зорі.
Не хотіли вони сісти,
Крали все, що у дворі.
Клуню діда розібрали.
Волів до воза запрягли,
Ще й зерно усе забрали,
Все під чисто замели.
Ступу й жорна роздробили,
Прядку у печі спалили.
У печі горшки побили,
Бочкове засолення розлили.
Що ж, зосталась пуста хата
В рік поточний тридцять третій.
Все майно і харчі забрато,
Час настав голодної смерті.
І прийшла смерть-злюка
Мого діда забирати.
Хіба є страшніша мука,
Щоб від голоду вмирати.
Так від штучного голодомору
Вимирав вкраїнський Рід:
Двадцять перший рік помору,
Тридцять третій — геноцид.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021
Зорі тобі вказують долю,
По волі Господній - то є...
Чому ж ти обравши неволю,
Чому зневажаєш своє?
Минуле життя півзабуте,
Вкраїнських родин і рідні...
Хіба це життя - то спокута
На рідній землі.
Над нивою пісня не лине,
Коли за плугом ідеш.
Під скибою доленька гине,
Коли облоги ореш.
Хіба ти господар в полі,
Хіба ореш, сієш своє?
Коришся чужій волі,
Ужинки чужий спожиє.
Чому ж не турбує причина ,
З ким і куди ти йдеш.
Тобою керує чужа людина
І ти як невільник живеш.
Природні багатства дала Україна,
Щоб ви не були в журбі
І Ненька гукає до сина:
-Не зраджу тобі..!
Не зраджуйте святої долі,
Яку з першим подихом взяв.
Будучим господарем в полі,
За працею пісню співав.
А Ненька все те, що сієш,
Не ділить на зло і добро.
Будучим вільним, зумієш
Сіять на щастя зерно.
Доле, дай людям прозріння
Рід людський не губи.
Хай українець не сіє насіння,
З якого зростають раби.
Хай рабство спливає у вічність,
Як сорок Мойсеєвих літ.
Нескорену волю і єдність
Відродить вкраїнський Рід.
(Цей вірш, як варіант вірша Доля)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021
.
Пробачте за першу і другу прозу, більше не буду так писати. Пробудіться!
Короткий огляд трагедій - цензура, анафема і драма української Мови.
По кожному конкретному указу були дії заборони української мови і культури з 1626 по 2017 роки.
1. З 1626 по 1696 роки було 8 указів.
Митрополит Йосип Краківський за акафістом, вилучали з церков всі книги українського друку, а завезли російські. Українські книги забороняли продавати і купувати. Цар Михайлов Романов наказав спалити всі українські книги. А друкарів карати смертю. Польща також доклала зусиль по забороні українського друку і вживання української мови.
2. З 1709 по 1786 роки було 18 указів.
Укази Петра 1, Імператриці Анни, Катерини Другої укази були
на вилучення старовинних свистків, книг всіх видів і їх спалення. Всі науки в Україні проводить тільки російською. Всі словники були виправлені чи знищені.
Синод РПЦ з шкіл вилучав букварі, дитячі книги, все вилучали і спалювали, що пов'язане з українською мовою.
Переслідували музикантів, письменників, художників.
Українську мову називали спотвореною польською, російською її називали собачою.
3. З 1804 по 1895 роки було 21 укази.
В школах і в вузах ввели тільки російську мову, на Західній Україні тільки польську. Закрили ведучі університети, Львівський, Києво-Могилянську академію. Конфіскували всі книги з мечетей, з церков і монастирів, ліквідували УГКПЦ, страчено сотні священиків, розгромили Кирило-Мефодіївське товариство, заборонили Шевченка. Забороняли українські свята, театральні українські вистави. Провідних діячів українських висилали з України. Хто не знав російської мови називали їх інородцями . На Східній Галичині Австро-Угорщина замінили українську мову на латинь, а поляки ввели польську. Читайте Емський і Валуєвський указ.
Я завдаю питання :-Чому так боялися української мови?
4. З 1903 по 1916 було 13 указів
Українознавцям забороняли викладати українською і її вивчати, закривали приватні українські гімназії, закрили “Просвіту” по всій Україні, в самій Росії присікли культуру і освіту, заборонена 100-річчя Шевченка,
На всі посади назначити тільки росіян і неукраїнців, тому що Україна це частина московії, Польщі, Австро-Угорщини і такої держави і мови не існує. Столипін наказав закрити всі українські товариства, видавництва, заборонив розмовляти українською на всіх масових зустрічах. Масові арешти діячів культури, науки, мовних вчених. Знищено українські школи і вузи, бібліотеки на Кубані і Далекому Сході і по всій Росії.
До відома на Кубані розмовляли українською мовою були школи і вузи.
5.З 1926 по 1989 було 29 указів (наказів)
Арешти і розстріли діячів культури і просвіти, хліборобів, докторів воєнних, знищили останки українські середні школи, вузи і факультети, газети, журнали. “Кого не поставимо — розстріляємо” — це з оригіналу.
Населення з Полтавської області висилася на Сєверний Кавказ.
Сталінські (комуністичні) репресії, три голодомори (умерло голодною смертю понад 8 мільйонів), розкуркулення, репресії проводилися по указу “Українському буржуазному націоналізму”, заборонено журнал Україна, Радянський Львів, Дніпро, Барвінок, Перець.
Страшні винищення українців під час війни (воїнів українців убито понад 2,5 мільйони, а громадян українців убито понад 7 мільйонів), після війни 1947 (операція Вісла - знищено біля 1 мільйона українців) і в 47 - біля 1 мільйона вимерло в тяжких муках від голоду, я свідок), знищена інфраструктура України.
В 47 Жуков підписав наказ, про виселення всіх українців в Сибір, на Далекий Схід, Казахстан.
Все описати це буде тисячі сторінок. Росія робила постійний репресивні дії викоренення української мови, культури і народу-нації. Йшло повна русифікація.
Що характерно, що ми не перечили, тихо повзли до кончини. Хоча були окремі повстання на Полтавщині, Кубані та їх до нитки війська нищили.
За границею бачили як гине наш народ під чужим неукраїнським марксистським (сатаністським) вченням і мовчала.
6. З 1993 по 2017 було 8 постанови ВР, міносвіти.
Вбито кілька десятків активістів українських партій, та організацій — Михайла Бойчишина , Чорновіла, спалена хата-музей Шевченка.
Видавництво преси було у відношенні 1 до 10. Одна українська, а десять російських. Київ говорив російською, та що говорить в Києві було проблемно знайти українську школу для моєї дитини в 1975 році. Я вчився українською мовою, а в інститут здавав російською, це був кошмар складати іспити і також вчитися.
В Росії закриті всі українські школи, бібліотеки, музеї. Нещодавно, останній український музей в Москві закрили, а позавідомчого посадили. Україна мовчить, глуха і заніміла. А Путін за своїх війною пішов.
Що характерно, в Росії проживає декілька мільйонів українців промовчали, затихли як миші. Сором.
Голова ВР Литвинов і Янукович підписали у 2012р. мовний “закон Ківалова-Колісніченка”, який узаконює російську мову на сході і півдні України, а наша ліквідована.
Та й сьогодні нові обранці товчуться по моїй рідній мові - муляє. Свята Мова сатані не подобається.
Не шукайте ворога, він наш, рядом за обіднім столом, в кіно, на вулиці.
Нашу мову і пісню душать, нищать — Боже творіння невмируще і непорушне.
Нація жива, Мова жива з Вірою і з українською Піснею ми нездоланні.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021
1. Земля України — це наша Земля, споконвіку була, є і буде, ми вільний народ на свій Землі.
2. Коли народ забуває зв’язок поколінь, тоді відбувається неповторне — зникає Рід, народ, нація.
Святість крові і Мова є основа Роду.
3. Коли забуваємо історію предків, то зараз не знаємо куди йдемо, не маємо вектора і коріння по рублене і викорчуване. А що проросте?
4. Коли ми недбало ставимося до Богів і так бо є незахищені перед ворогами.
Віра - найвища цінність народу. Коли народ покидає свою Віру — покидає свою душу, він служить чужим Богам, він може бути тільки прислужником чи рабом. Що і отримуєте на сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
Гортаю сторінки життя.
Кожна - безмежне поле...
Чому зійшов у тінь забуття,
Чому тобі зраджую, Доле?
Де перехрестя чи розбіг доріг,
На котрім згубив рідну мову?
Обачності тій запобігти не міг.
Пісню забув колискову.
Хочу вернутись на отчий поріг,
Там вперше ступив я ногами.
На берег у квіти стежинкою біг,
По росах бігав лугами.
Почути, як пахнуть кущі бузини,
Буслів, що в гнізді цокотіли.
Та роки спливли із давнини,
Тільки у сні воскресали.
Нині згукнеться дитинство мені,
Як пісня, як клич журавлиний.
Довірливе серце стліває в вогні,
Підрізані крила орлині.
Злетіти не можу у небо, у синь
Вільно розправити крила.
Окинути зором всю далечінь,
Що мені доля судила?
Не славне здобулось моє майбуття,
Згасла лампада в покутті.
В минуле зійшла Багата кутя,
І свята предків забуті.
Ніби живу без святої душі,
Та серце не знає зупину.
І споживаю твої книші,
І топчу тебе, Україно.
З роками збагнути я зміг,
Батькові мудрі поради.
Неньку любити не треба доріг,
Тільки одна веде до зради.
Можливо в краплинці крові
Прокинеться клич моїх предків.
Та роки пливуть, як свічки воскові,
Зворотних нема перехрестів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021
Лелека додому летить щовесни,
Він - символ життя та земної краси.
Лелека летить до людей на село
І людям дитину дає на добро.
Лелека кружляє, людей десь нема.
Дитину кому? Шумить лиш трава.
В небо лелека з тривогою звивсь.
Може, зі шляху пташиного збивсь?
Землю він зверху довкіл оглядав,
Рідні краї клекотанням вітав.
Лелека не збився, так воно є:
-Я тут родився і тут житло моє.
Онде болото, що влітку ходив
Своїм малим діткам жабок ловив.
Онде озера в рогожі стоять,
Водив там діток і учив їх літать.
Лелека не збився, так воно є,
Полями там Прип'ять змійкою в'є.
Там гралась у водах людська дітвора,
Що в зграї збиралась як літня пора.
Діток для людини лелека приніс...
Та клекіт лелеки поглинув лиш ліс.
Іржавий, сухий. Страх птаха пройняв-
Дитину людську він у пір'я ховав.
У “прірві” не видно живої душі,
Дитячого сміху не чутно в тиші.
Село де стояло, видніють хрести
О, Боже мій милий, мене ти прости.
Лелека сили уже більше не мав,
На поле смерті він тихо сідав.
Почула Земля: - О люди, простіть!
Лелекам гукнула: - В цей край не летіть.
Памяті Чорнобиля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
Нахились наді мною
Раннє сонечко з росою.
Земля-Мати квіт пахнула,
Вітром літечка дихнула.
Розстелились берегами
Різнотрав'я з квіточками.
Валки косять косарі
Сінокоси запашні.
А слідом лелеки ходять,
Коників і жабок ловлять.
На сніданок прилетів
Стайка гомінких шпаків.
А попереду косарів
Юрба ластівок, стрижів.
З під коси комашок ловлять,
Своє діло справно роблять.
Всім і всяк є робота
Косарям в росі косить до поту.
Птахам в росі комах збирати,
В дружбі кожному є про що дбати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2021
Не рахуйте своє довголіття,
Не турбуйтесь за пройдений вік.
Ви ще українці із тисячоліття,
У вас друзі, рідня і пройдений рік.
Українському Роду і Слову
Більше тисячі літ.
Наш Рід не бажав зла нікому,
А вороги гублять Мову і Рід.
Чому ж піддалися на спокусу,
Мову і Рід згубить.
Українець, ти продаєш душу!
Бог вам зраду не простить.
Українському Роду нема переводу,
Віра і мова - пісня душі.
Славу і Волю українського народу,
Людським силам не скрушить.
Квітень 2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021
На даху сидів лелека,
Гніздо велике там змостив.
Йому літати недалеко,
На річці жабок він ловив.
Одинокий жив все літо,
Пари він чомусь не мав.
Але радісно й привітно,
Він мене щораз стрічав.
Опустивши трошки крила,
До верху голову підвів
І шипів “хіш-ша” щосили,
Дзьобом дрібно цокотів.
Я у відповідь вклонявся
І вітав його як знав.
Він на мене дивився,
З ноги на ногу ступав.
Лелеки всі гуртом зібрались,
Відлітали в теплий край.
Наш лелека злетів прощатись,
В слід йому: - До нас знову прилітай!
Коли холод закінчився,
Весна повіяла теплом.
Лелека в парі повернувся
На своє кубло.
Вони зростили п'ять маляток,
Малеча стала на крило.
У природі це порядок,
Що живе плоди дало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2021
Мово, мово ти Роду основа,
Ти радість несеш до серця, душі.
Де-інде смуток буває від слова
І іноді спокій знаходиш в тиші.
Слово до слова - Роду мова,
Піснею лине крізь різні віки.
Сила єднання в коді слова,
Лягаєш в ніжні чи грізні рядки.
Мово, мово ти Роду основа,
Вселяєшся з роду ти в немовля.
Слово Мама - немовляти мова,
Це мова з дитиною так розмовля.
Слово до слова в душі світлиця,
Мовою квітів плекаєш дитя.
Мова є мудрість, національна скарбниця
Рід від тебе черпає життя.
Мово, мово ти Роду основа,
Вишиванку вписала узор на канві.
На писанках ти кодове слово,
Воно невмируще в Роду на крові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
Ти, Україно, незламне творіння,
Люди і мова мов кремінець.
Вороги над тобою як вороння,
Та пісня і меч крушать на внівець.
Чому ж, Україно, ти підневільна
Керують тобою завжди чужаки.
Хоче чужак, що б ти заніміла,
Щоб панувати тобою на віки.
Слово українець - чужім як сокира,
Слово українське для них - гострий меч.
А хто зазіхав їх забрала могила,
Боже творіння людям не зреч.
У нас, українців, душа много грана,
В трудах ми хочемо радість збагнуть.
Ми ніби птаха, що на крилі рана
І не можемо у ввись сягнуть.
Відкрито гнітить нас внутрішній ворог,
Із зовні московський спрут.
Чому ж українці не б'ють на сполох,
Чи може спокійно кончину знайдуть.
До людської душі чи словом долину,
В тому є моя частка вини.
Заспіваємо гуртом “Червону калину”,
Ми ж є України Дочки й Сини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2021
Бог на землю давши воду,
Не більше, не менш людському Роду.
Вода для всіх у рівній долі,
Тваринам, птаству що на волі.
Частково в хмарах зберігає,
Дощем Землю напуває.
В добавок сонячна погода
І буяє вся природа.
Щоб були струмки, ріки,
В горах є льодовики.
Вода тала з них стікає
І всю живність напуває.
Як ми ставимось до води?
Губим ріки і Пруди,
Десь взяли неясні моди,
В річку кидати відходи.
Та в добавок ще біда,
Людина сушить болота.
Вода струмками витікала,
Пойму річки наповняла.
Люди ріки перекрили,
Життя в ріках зупинили.
Зникло сотні малих рік,
З підземелля зник родник.
І людина не вчиться,
Як з природою зрідниться,
Як продовжить життя Роду
Берегти земну природу.
Природа райська на Землі,
Та знову ступили на граблі.
Надра грабають безмежно,
Ліси нищать безбережні.
Землю голу залишають,
Кораблі ладнають.
На Венеру, Марс летіти,
І там надра патрошити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021
Україно, хіба створена ти
На наругу, паління, руїни.
Тебе гнобили свої і кати,
Кров'ю людською тебе поїли.
Народ захищав своє буття,
Землю, майно і свободу.
Нескорений, віддававши життя
На процвітання майбутньому Роду.
Віра й довіра нам Богом дана,
Ми довіряли, як самі до себе.
Мова священна і віра свята,
Лине по світу й до неба.
Та наша довіра, як Дамоклів меч,
Зависла над нами тлінням.
Чи є воріття, путі-шляхів втеч?
В нашій довірі гинуть покоління.
Тернистим шляхом на волі біжім,
І в пам'яті предків шукаємо рятунку.
Обнявшись в довірі з обранцем чужим.
Летимо в нікуди, в смертельнім поцілунку.
2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2021
Жінки для втіхи чи любові?
Та втіха і любов в одній змові.
Важко пізнать їх в ночі безсонні,
Бажання втіха будить бездонні.
Панує втіха з вечора-ночі,
Опісля ситий нічого не хоче.
Чи зізнаєшся після в щирій любові,
Якщо почуття опріснілі і безмовні.
Ніби була й не була насолода,
Для втіхи була миттєва нагода.
І знову хочеться нове любити,
Бажання тілесні задовольнити.
Любов без меж, завжди щось хоче,
Душу манить, то серце лоскоче.
Вона до всіх однаково лине,
Воно ж є втіха, наситившись плине.
По світу любов широко гуляє,
Вона в садах і в квітках розквітає.
Рубіном іскриться в фужерах вина,
Солодка любов, та від втіхи п'яна.
Людині дано в душі розуміти,
Кохання і любов потрібно різнити.
Все любить, що природа зростила.
Кохання, це життя в злагоді і мирі.
Кохання дано мужчині і жінці,
Воно не питає в якому ти віці.
Кохання за щастя людей дбає,
Продовжує життя, воно розквітає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
Найкращий суп у світі,
Борщ у гамі розмаїтті.
Його смакують усі люди.
Для дощу він також блюдо.
Я радію дощу і борщем пригощу:
“Іди, іди дощику
Зварю тобі борщику,
Мені каша тобі борщ,
Щоб густіший падав дощ.”
* *
*
Крізь тисяч-тисяч літ,
Шле борщик нам привіт:
Борщик моєї бабусі,
Борщик моєї матусі,
Борщик моєї родини,
Борщик моєї Русі-України.
Святкує борщ своє довголіття,
Смачно тепер дорослім і дітям.
Гама його кольору різного
Зеленого, білого до темно рубінового,
Брунатний коли зварений з квасом,
Також приємний і пісний, і з м’ясом.
Борщ подають, як десерт, на весіллі,
Вранці коштують його на похміллі.
Він на обід традиційно недільний,
В меню українців він незамінний.
Борщ подають на свята, на хрестини
В ньому є сила єднати родини.
Кладуть до борщу такі компоненти:
Моркву, цибулю, буряк і томати,
Потрібно їх злегка тушкувати,
Потім в бульйоні недовго варити,
Також додати картоплю, квасолю
Добавте також часникову долю.
Капусту, гриби і квас заливають,
Салом його також заправляють.
Щоб колір зберіг оцет дають.
Гвоздику і тмин, перець кладуть,
Лавровий лист, сіль і сметану,
Петрушку, окріп і цукор по фіналу.
Борщ український багатоликий,
Вибір сортів дуже великий.
Рецепти борщу можливо творити,
Кожний свій борщик може зварити.
Справжній борщ український це ізюминка,
Його може зварити лише українка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Хочу прильнуть к твоим устам,
И быть объятым теплотою.
Коснуться нежно к персам,
Мужской волшебною рукою.
Бутоном роз ответишь ты.
Взметнёшься пламенем рубина.
Околдовав мои мечты,
В объятьях ты меня пленила.
Тепло пунцовых твоих губ
Ангела любви будили.
В порыве нежности был груб,
Нам желанья вторили..!
Как дерзок, властен и могуч
Порыв любви и нет терпенья.
Твои глаза, как солнца луч,
Сожгли во мне сомнения.
Целуясь сладко вновь и вновь,
Как будто мы одни отныне...
И пьем мы с жадностью любовь,
Как влагу путник у пустыне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904821
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.02.2021
Ми що, спізнились?
Чи вранці Богу не молились,
Чи проснулись не в той час.
Нам путь не стелить божий глас,
В життєвих буднях заблудились.
Тай раді за свої пусті думки.
Бог давши благо за любки,
Що не блукали на розпутті.
Бува не знаємо думок суті,
Життєві навмання торимо стежки.
І в блуднях цих живем безпечно,
Та туга душить безсердечно
І в день і ніч лише клопоти сумні.
А до своєї долі ми німі,
Та лише булькнемо словечко.
Тай під чуже крило пірнем.
І славить будем з новим днем
Обраних вожаків, хвалити.
А своїх героїв ганьбити
І жити в тлінні під чужим крилем.
Предків віру й мову під забули,
Рід свій під корінь рубанули.
Саджанці тепер нові ростуть.
Чи сумнівну вони обрали путь?
Чи своє призначення збагнули?
Ще рано складувати зброю.
Станьте самі собою,
Сини і Дочки України!
Нащадки древньої слов'янської Родини.
І Віра й Правда буде жить з тобою.
2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
На вулиці тихо, сиро й самотньо,
Святкових немає убрань, прапорів.
А люди ще сплять безтурботно,
У вікнах не видно вогнів.
Київ спить, ще темінь довкола долає,
Та зірка Аврори сон з кліпів зніма.
Прокиньтеся - свято вітає.
Єднайте рука до руки ланцюга!
Вставайте — недобра година,
Сліпила вам очі багато віків.
І вірте людині людина -
Це поєднає моєї Вкраїни синів.
Ненька-Україна, як рідна мати,
Свято Єднання проспать не могла.
Людям тепло змогла передати,
Крига з душі відлягла.
Правда в Україні вставала
І люди вставали, й рука до руки
Тепло, єдність силу давали,
Живим ланцюгом єднати віки.
Їм в очі кидали незгод перепуття,
Під прапором ідола з кашкетом в руці.
Ніщо не може здолати майбутнє,
Де руки єдналися, як кільце в кільці.
Море людей зійшлось на річницю,
На вітру майорять Синьо-Жовті Прапори.
Це символ життя, ніби небо й пшениця,
Що предки нам в руки із рук віддали.
На віче зійшлись на майдані Софії,
Співаючи гімн, сотні тисяч людей.
І клятву дали Україні
На єдність, на вірність, за волю дітей.
І клятва згукнулась по світу.
Відбилась в серцях українських родин.
Вітали Україну із святом віку,
На єдність, на вірність і клялись, як один.
21 січня 1990 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Внесу ясність в іпостасі,
Які пройшли крізь віки.
З книг древніх мною взяті,
З них написані рядки.
Не судіть завчасно,
Описання з древніх літ.
Хай у пам'яті не згасне,
Наш слов'янський Родовід.
Зірками з неба до нас світять,
Наші пращури, діди.
І вони ще вірять,
Що не вгасли їх Роди.
Ми загубили память з Родом,
І не знаємо куди йдемо.
Підкорені чужим народом,
І себе впрягли в ярмо.
Ми не бачимо в житті цілі,
В словах чужім мичим.
Гинуть-тануть покоління,
Слов’янських родин.
Мелють нас ворожі жорна,
Рід слов'янський погубить.
В серцях наших Волі зерна -
Настав день їх розбудить.
Хочу дещо пояснити,
Про дохристиянський Рід слов'ян.
Чи зможете прозріти?
Якщо ні! Ти ви бур’ян.
* * *
За мільйони тисяч літ,
Народжувався світ,
Була Земля молода,
Кристально чиста вода.
До небес сягали гори,
Первородні ліси і доли.
Ще не кошена трава,
І всяка була звірина.
Птаство в небесах літало,
А Земля людей не мала,
Творця Землі бракувало,
Щоб Земля як Раєм стала.
Перстами Бог створив людину
І поселив на Україну.
Своїми їх назвав синами,
Рід людський назвав слов’яни.
Дав їм плуга, ремесло,
Щоб зерно на ланах росло.
І навчив їх майструвати,
Про свій Рід і сім’ю дбати.
Дав молитви Бога славить,
Як життям і Родом править,
Бога-Сина для путі,
Щоб не збитися в житті.
Бог їм дав знання природи,
Календар про змін погоди.
Розуміть будови світу,
Землю нашу і її орбіту.
Їхній світ - це світ богів,
У всякий час і всяких днів.
Славили богів в любій нагоді,
Вони діти богів і природі.
Законі світу поважали
Ява, Права і Нава з дитинства знали.
Зоряний Закон Троїця:
Святого Духа, Сина і Всевишнього Творця.
* *
*
Про сім'ю слов'яни дбали,
Діток з колиски научали,
Батьків поважать,
Родовід дослівно знать.
Поіменно знать богів,
Свята і колядки спів.
І щоб померлих поминали
Крашанками і книшами.
Дівчаток вчили вишивати
Тіла в чистоті тримати.
Знати зілля, різні трави
Готувать до столу страви.
Господаркою бути в домі,
Щоб ситі були і здорові.
Приймать гостей до ладу,
Надавати мудру раду.
Хлопчаки повинні знати,
Як Землю і Рід охороняти.
На чужі землі не ходити,
Богів Роду не гнівити.
Вчили ниву обробляти,
Сіяти, врожай збирати.
Різне знали ремесло,
Коріння Роду так росло.
Коли діти підростали
В дорослі їх приймали.
Що в юності надбали
Іспити Волхвам складали.
Були статні слов'яни,
Стрункі, красні і рум'яні.
Нездоланний бувший Рід,
Їм завидував весь світ.
Життєвий знали кругообіг,
Бог суддя їм і оберіг,
Волю і Славу слов'яни знали.
З часом християнство признали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020
Доля українців - це Воля,
Такими Господь нас родив...
Чому ж обравши неволю,
І ярмо рабства на себе одів?
Минуле життя півзабуте,
Вкраїнських родин і рідні...
Хіба це життя було - то спокута
На рідній землі.
Над нивою пісня не лине,
Коли за плугом ідеш.
Під скибою доленька гине,
Коли облоги ореш.
Хіба ти господар в полі,
Хіба ореш, сієш своє?
Коришся чужій волі,
Ужинки чужий спожиє.
Чому ж не турбує причина ,
З ким і куди ти йдеш.
Це ж Ненька - твоя Україна,
Для неї, людино, живеш.
Природні багатства дала Україна,
Щоб ви не були в журбі
І Ненька гукає до сина:
Не зраджу тобі..!
Не зраджуй святої долі,
Яку з першим подихом взяв.
Бувши господарем в полі,
За працею пісню співав.
А Ненька все те, що сієш,
Не ділить на зло і добро.
Будучи вільним, зумієш
Сіяти на щастя зерно.
Доле, дай людям прозріння
Рід людський не губи.
Хай українець не сіє насіння,
З якого зростають раби.
Хай рабство спливає у вічність,
Як сорок Мойсеєвих літ.
Нескорену волю і єдність
Відродить вкраїнський Рід.
(Цей вірш, як варіант вірша Доля)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020
Створив Бог Сонце, Небо.
Життєву силу дав Землі.
Створив подібних Себе,
Адама і Єву в любові.
Щоб родилась плоть від плоті,
Між людьми любов була.
Творча мудрість в роботі,
Єву Бог створив з ребра.
Та все тут, не так-то просто,
Бог задумався над цим.
Єва буде нижче ростом
Від Адама і тілом другим.
Жінки будуть дуже капризні,
Тьма у моді пристрастей.
Жінки будуть різні.
Однотипних не було людей.
Щоб жіноче тіло було біле
І жадали чоловіки.
Бог зібрав з усього світу
Квіткові білі пелюстки.
І додав для розмаїття
Жовті, темні кольори.
Що жіноче різноквіття,
Було вічне і без пори.
В уста додав Бог меду
Ложку терпкого вина.
Муж буде мати насолоду
І щоб любов хмільна була.
Очі жінки вбрали небо
З промінням Сонця і зірок.
Бог додав бо це так треба
Росинки з вранішніх квіток.
Це Божий є вінець творіння,
Адам і Єва — людський рід.
Плодіться, ви життя насіння,
Любов’ю наповняйте Божий світ.
З шість днів скінчив творіння,
Бог на сьомий день спочив.
Землю, люд і їх насіння,
Благословив і освятив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
Моя Україно, буди сплячу Волю!
Ти тисячу літ в неволі живеш.
Виборемо Волю, людську Долю,
Ненько - Вкраїно, ти розквітнеш.
І встала Вкраїна - збулися мрії,
Світлим шляхом йдемо в майбуття.
В єдності нашій нездолана сила,
Ми і Вкраїна - вільне життя.
Руки робочі та мозолисті
Твій Прапор підняли з руїн.
Кольору він колосків золотистих,
Сяє від нього небесна синь.
Люди зібралось на віче в столиці,
Славили Прапор в храмі святинь.
Гомін стихає, радість на обличчі,
Одвічне бажання збулось поколінь.
Вдарили дзвони святої Софії,
Відгук історії - відгук віків.
Люди співають святі літургії,
Благословення просять в богів.
Навічно засяяв, Прапор Вкраїни,
Піднятий на мачти мирних вітрил.
Станьмо за Волю Неньки-Вкраїни,
Станьмо під Прапор всі, як один!
24 липня 1990 р. пам’ятний день
народження Синьо-Жовтого Прапора України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020