| Сторінки (1/34): | « | 1 | » |
ВІД тебе так тепло: мені, і навіть осені,
Шелест листя перебиває стукіт СЕРЦЯ.
Тіла ДО нитки коханням замочені,
Від твого СЕРЦЯ моє живе, і біль той стерся.
Мій страх коли я ОДНА, ти це знаєш,
І хоч ДОРОГА важка, ти поруч знову і знов.
—Цілую коханий, і знаю, не забуваєш:
Від серця до серця дорога одна, і це ЛЮБОВ.
—Катрін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
Нехай ніколи не приходить вітер,
Бо він у очі смуток тільки наганяє.
І треба щоб негайно хтось це витер,
Очі не живі, сумні...це дуже набридає.
Нехай одразу сонце сильно світить,
На ньому швидко сльози висихають.
Ніхто їх навіть не помітить,
Бо їх проміння швидко витирають.
Нехай він краще щастя нам задує,
А сонце наші душі, тіло й землю гріє.
Наше щастя обіймає, наніч нас цілує,
Буде завжди поруч і ночами з нами мріє.
—Катрін✨
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
Якби над хлопцями писало "погані руки",
Якби із далеку читалось "не підходь",
Не знали б вони присмаку розлуки.
Не було б стільки розчарованих жінок.
Якби дівчата не качали всякі "штуки",
Якби корона була з надписом "обходь",
Не потрапляли б хлопці у обман і муки.
Не був би до коханки вихідний дзвінок.
Якби пахли не парфуми, а ваша"мужність",
Якби качали не права, а "сильне плече",
Кожна дівоча любов чи закоханість
Могла б в безпеці й спокої відчути себе.
Якби косметика вся мала назву "ніжність",
Якби в моменти скрути знати: " не втече",
Кожен шлюб був би приречений на вічність.
Кожна історія не кінчилась гірким плачем.
Якби дощі змивали з нас усю "брехню",
Якби був шрам за кожну кляту "зраду",
Ми б не казали багатьом відверте це "люблю".
І розбитого серця не мали б ваду 💔
—Катрін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Ти міг бути її океаном, вона у хвилях тонула,
І полем безкраїм, де між волошками бігла,
Ти позаду йшов, а вона кожен крок твій чула,
І шторм приборкати завжди встигла б.
▪️
Ти міг бути небом, у якому їй не видно хмар,
І густим лісом, куди за натхненням часто йшла,
Ти сидів на дереві і гіллям відганяв її примар,
Град і дощ зупиняв, аби тільки вона не втекла.
▪️
Ти міг бути дорогою, яка вела у власний дім,
Де від щастя плакала, поки ти на колінах спав,
Де став її силою, а вона б натхненням твоїм,
Ти міг бути усім, навіть цілим життям,
Але так нічим і не став!
—Катрін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Цієї ночі так тривожно спати,
Сон короткий, але чому так довго?
Кричить і плаче, та не може встати,
Вже кінець, фінал гіркий, і він надовго.
Там додому їде дівчинка з батьками,
Колишній мотоцикл, швидкість не згадаю.
Вона вмостилась зліва, біля мами,
І де взялась та яма, я незнаю.
Все так швидко: падіння, кров, уколи,
Дівчинка кричить відкрити мамі очі.
Доля ж наказала не відкривати їх, ніколи,
І під своєю ж хатою піти у вічні ночі.
Говорила з мамою і дивилась в небо,
Квіти й шоколад на землю часто клала.
Нікого не питала, мовчки йшла, бо
Як небо забирає вона вже бачила і знала.
“Я приблизно твого віку й зросту, мамо,
Твоя статура, і твоє руде волосся.
Ти пробула зі мною надто мало,
Але зараз я твоє єдине відголосся.
Не хвилюйся, тобі здалося, це не сльози,
Сміюся я частіше, і набагато більше.
А тобі не страшно, коли на небі грози?
Напевно з ними всім вам гірше.”
Вона прокинеться, витре очі смутні,
Напевно знов багато думала наніч.
“Ти снилась, мамо, у тій зеленій сукні.”
Давно ти спиш, а вона й досі каже тобі добраніч!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2019
І тільки зараз це кінець, невже, нарешті,
Для неї це так важко, і вона не може.
Витирає цю помаду кольору черешні,
І хоче вже в дорогу, мабуть допоможе.
Всьому завжди є свій час, і розлуці теж,
Давно прощалась, та не відпускала.
Поведінку ту не пояснити, їй немає меж,
Вона нікого щиро так не обіймала.
Ти не злись, ну такий її характер, бачиш,
Твої слова почула, хоч для неї і гіркі.
Просто ти для неї щось велике значиш,
Ти заспокоюєш руки та уста її тремкі.
Їй було добре й затишно з тобою,
І байдуже, що про тебе там казали.
Її серце ти покрив легкою пилиною,
Такою її люди не бачили й не знали.
Цієї ночі пошепки промовить: “я зникаю”,
Нехай твоє життя невдачі всі минають.
Для тебе щастя тихо в Бога поблагає,
Бо коханим людям гірше не бажають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2019
💔💔💔
Я так кохав її, так навіть не можливо,
Погляд, чорні вії, підіймались так ліниво.
Мене спиняло те, що я далеко, відстань,
Для неї це пусте, не боялась тих чекань.
Все було проти, не міг тоді я з нею бути,
А вона, пам'ятаю хотіла голос мій почути.
Я права не мав, та шалено ревнував її,
Хоч і знав: лиш про мене всі її думки нічні.
Майже не знав її тіла, але чомусь воно рідне,
А вона тоді хотіла, щоб лиш це було, одне.
Ті юнацькі ночі досі в серці тихо бережу,
Її заплакані очі, я стою волосся глажду.
Час йде, все життя міняє, не зміг без неї,
Я повертаюсь, не розуміє поведінки моєї.
Я ніби роки й не помітив, кохання те ж,
Вона обіймає, посміхається, але все ж.
Розумію крізь роки, як вона чекала, досі сама,
Її поцілунок, і слова, що це все дарма.
Я досі собі не пробачив. Стою тоді, плачу,
Холодна, в білій сукні не в тих обставинах бачу.
Мій егоїзм, плани, цілі, якісь там спроби,
Моя єдина підтримка померла від хвороби.
Розумію, для хорошо життя не зробив лиш те:
Не вберіг, відпустив єдине, кохання одне.
Мене б чекала дружина, бігали наші діти,
Дарував би їй, а не в могилу ставив квіти.
Не знаю, розумієте чи ні, що хочу сказати,
Не потрібно все життя чогось або когось чекати.
Боятись, когось слухати, мовчати, просто сидіти,
Ти ж можеш сам керувати і щасливо жити.
Проїде автобус, не біда, далі буде ще.
Пам'ятай: пройде життя, а воно ж одне!
－Катрін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2019
Знаєш, це відчуття таке не зрозуміле,
І я не хочу щоб воно було.
Воно як плід росте, і давно вже спіле,
І в серці шумом загуло.
Це відчуття, що змушує страждати,
І копирсатись у думках.
Коли зранку хочеш ще поспати,
Бо там ти в хороших снах.
Коли інший хоче тіло обійняти,
У думках лише одне.
Його на тебе хоче обміняти,
І від нього мовчки йде.
Ще згадує тебе в контексті “свого”,
Не розуміє і не знає досі.
Як перевтілився ти швидко у чужого,
Пішла по склу, хоч ноги босі.
Кудись іде і сильно плаче, загубилась,
І тим сльозам немає меж.
Шкодує, що одного разу розгубилась,
І не сказала: “Я тебе кохаю теж”.
－Катрін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2019
Він вивчає її пильно, як під лупою,
Зацікавився, як астроном кометами,
Вже тримає її сильно, порівнює з мапою,
Ставить красу на рівні з планетами.
Він топить її серце, як на фабриках шоколад,
Пірнає у неї неначе в море водолаз,
Очищає їй душу, як садівник свій виноград,
Прагне вершини, як заклятий скалолаз.
Фліртує так, як з напоями бармен,
Усміхається, коли чує її ніжний, втомлений голос,
Біжить до фінішу, як сильний, впертий спортсмен,
І сяє від неї, як від сонечка колос.
Вже знає це тіло, як таблицю множення,
Хоча не оголяв її жодного разу,
Займає перше й гідне положення,
І вона закохується знову, щоразу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2018
Вона сміється, і все ховають ясні очі,
Ті жаркі, тихенько виплакані ночі.
Зовсім вільна птаха в широкому полі,
Але самотня в незрозумілому колі.
Їй набридла маячня і випадкові люди,
Чекає рідне, яке б зігріло груди.
Вона підпалює сторінки із того життя,
Лишає попіл і виходить із того сміття.
Каже, що хоче сама у житті танцювати,
А насправді, не хоче клякси знову змивати.
Їй не потрібно будь-якої зупинки,
Тому що вони ведуть до помилки.
І сама не зможе бути щаслива,
Адже людині потрібна людина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2018
Я заберу собі увесь твій жах,
І безсоння також заберу,
Я віджену від тебе страх,
І світлий промінь наведу.
Я заберу всю чорну тінь,
І від болю все очищу,
Я виберу із цукру сіль,
І темне все навколо знищу.
Я заберу гіркий той спогад,
І штовхну солодкий подих,
Я покажу квітучий сад,
Де лікують душі хворих.
Ти візьмеш шмат мене,
І гарно все засвоїш,
Знов душа твоя живе,
А я сама іду босоніж.
Ти придбав нові легені,
І співаєш у всі груди,
А у мене від мігрені,
Страждають навіть губи.
Ти як сонце гарно сяєш,
Думала відчую промінь,
А ти за хмарами себе ховаєш,
Мені показуєш лиш тінь.
Я рятувала тебе для нас,
Хотіла бути з тобою,
Але наш вогонь погас,
Коли знищив мене собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2018
Вона так гляне, ніби не зрозуміла,
Когда спросят про вечный смех,
Нажаль, як би вона не хотіла,
Он вовсе не от чудных утех.
Ненавиділа, але вміло миті терпіла,
Когда хотели узнать про боль,
І крізь посмішку всім бурмотіла:
“－Не сипте на рану соль”.
Але очі такі ясні та чисті,
Они－ночные светлячки,
Уста гладкі, як бісер в намисті,
Все так скрывают мастерски.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777560
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.02.2018
Так тихо листя шелестить,
Тихіше ще струмок тече,
А він так голосно кричить,
І б'ються сльози у її плече.
Дерево ламає і скрипить,
Ховають хмари світло гаряче,
А вона навіки вже мовчить,
І не жива ще дві хвилини плаче.
Птахи своїх дітей сховали,
І всі навколо стихли,
А вони їх навіть і не мали,
Хотіли...та не встигли.
І скільки ж бачила природа,
Безліч таємниць ховала,
Людей їй було шкода,
Але вона про все мовчала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772783
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.01.2018
Ці темні очі, думав він, якась біда,
Він повністю тонув у них поволі,
Така природня їх краса,
Що не губить, а прагне волі.
Ці спраглі губи, йому занадто голі,
Хоч замасковані маревом вогню,
Вони неначе маки в полі,
Промовить－“Я безліч раз у них згорю”.
Це тіло, йому здавалося як гілка,
Така тонка й водночас сильна,
Воно－могутня стрілка,
Яка загрожує, ховаючи безсилля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769480
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2018
Вони - це ті, хто захищає,
Хоча нелегко їм всім там.
Вони - це ті, хто біль не відчуває,
Хоча на тілі безліч ран.
Вони - це ті, хто у неволі,
Все одно ідуть за волю.
Вони - це ті, хто так радіє,
Коли у серці є надія.
Вони - це ті, хто так сумує,
За рідним містом чи селом.
Вони - це ті, хто так сіяє,
Коли сім'я не забуває.
Вони - це ті, хто біль ховає,
Десь там далеко за грудьми.
Вони - це ті, хто так чекає,
Миру і припинення війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765563
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.12.2017
Там у річці бачу човен,
Він самотній і пустий.
Я піду у нього сяду,
І нехай кудись пливе.
Ще не сяду, вже заплачу,
Адже крок отой сумний.
Та коли назад погляну,
Біль і смуток душу рве.
Човен той, то я у світі,
Де добро моє всі поглинають.
Коли вода лякає, то приходять,
А на суші — забувають.
Посилюють біль ті миті,
Коли дороги швидко метуть.
Сили для себе знаходять,
А мені загибель несуть.
Ти віднеси мене тихо у рай,
Там де спокій і зради немає.
Нехай постане квітучий рай,
Тоді душа моя знов заспіває.
А ти, вітре, пісню їм наспівай,
Якої жоден не впізнає.
В пам'яті в них закружляй,
Нехай думка про мене зникає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765561
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2017
Ти прийдеш додому,
а там тишина.
Зовсім забула,—
живеш ти одна.
Кличеш коханого,
та його вже нема.
Він був твій єдиний,
але пішов в небеса.
Виросли діти,
і пішли у життя.
Інші турботи,
і плач немовля.
Вже часу на тебе,
на жаль, в них нема.
Сірою стала доля твоя,
вже не живеш, а існуєш САМА...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765185
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2017
Спасибо матери с отцом,
что не отправили в детдом.
С роддома с радостью внесли в свой дом,
укутав чистым полотном.
Сидеть учили, ходить учили,
и в тоже время про себя забыли.
Всю нежность и любовь в меня вложили,
все труды ишли на то, что б не знала слово "зло".
Спасибо мама, что старалась,
любила, верила, не отказалась.
И тебе спасибо пап,
что сейчас живем мы так.
Вы всю жизнь в меня вложили,
сил не малых приложили.
Ну а я Вам что в ответ?
"Мам отстань, времени нет".
В тот момент забыла все,
Сколько времини в меня ушло.
А родители, незаметив обид,
продолжают дальше любить.
А они то ведь не вечны,
сердце их не будет биться вечно.
И пока еще не позно.
Я подам им ту любовь,
что они дают мне вновь и вновь.
Я согрею их душой,
зная, что стояли за меня горой.
Я придам для них труда,
ведь в меня их жизнь ушла.
И покатиться слеза, понимая,
что за меня не одна она ушла.
И тогда кричит душа,
Мам и Пап — простите вы меня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765184
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 10.12.2017
Забери це фальшиве кохання,
Забери і тримай!
Виконай єдине прохання,
Виконай і чекай!
Подаруй останнє прощання,
Подаруй і шукай!
Припини постійне знущання,
Припини і зникай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017
Забери мої сни,
Тримай обидві руки,
Щось відчуєш, скажи...
Там у них тільки ти,
І дотик дає теплоти,
Ти відчув? Ну скажи...
Заплющ очі свої,
Далеко від мене піди,
Те ж саме зроблять мої,
І в чорній тьмі віднайди,
Ти бачиш? Ну не мовчи...
Лякає дух тишини,
Ти не бачиш ті сни,
І не відчув теплоти,
Захоплює смак гіркоти,
Ні, не треба...А зараз мовчи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017
Якщо хочеш, іди,
Я не тримаю.
Якщо хочеш, прийди,
Але я не чекаю.
Якщо хочеш, пиши,
Але я ж не читаю.
Взагалі…припини,
Як тоді, вже не кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2017
Она такая обычная,
Улыбка скромна на губах,
Довольно таки симпатичная,
Видно искренность в глазах.
Нет у нее манеры величия,
Но что-то есть в ее мечтах,
Знает рамки приличия,
И видит хорошое в плохих парнях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764672
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.12.2017
А ти дивись на неї,
Розглядай її очима.
Але не смій... Ти чуєш?
Знову серце їй розбити.
А ти дивись на неї,
Яка вона щаслива.
Ти придивися... Бачиш?
Вона змогла без тебе це здобути.
А ти дивись на неї,
Пам'ятаєш, як вона любила,
Та вже не так... Ти розумієш?
Знайшлися сили все забути.
А ти дивись на неї,
Та як раніше, вже несила.
Ти встиг... Все побачив?
Вона без іншого не може жити.
А ти дивись на неї,
І все ж, доля справедлива.
Ти хочеш все змінити?
Та ти забув одне: колись її любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
Молодість, юність у посмішці видно,
Студентське життя, розваги до ранку,
Він встиг закохатись так швидко
Й до коханої мчить без сніданку.
А мати лиш споглядає,
Як син на крилах кохання літає.
Сидить мати в порозі, сина чекає,
На душі радість, очі сіяють.
Та перший у руки лист потрапляє,
Читаючи, губи стискає і очі згасають,
Біль у грудях, пада на коліна
“—Боже мій милий, хіба ж для того ростила,
Щоб зараз Вітчизна забрала єдиного сина?！”
Вже син її у кайданах війни,
Стиснувши зуби, нас захищає,
На кожному з них немає вини,
Війна замість нас, їх забирає.
А нам лиш пам'ятати, що вони
За нас готові в бій той ступати,
Саме віра й надія їх захищає,
Їм краще нічого немає, ніж знати, що хтось їх чекає.
А син там в бою мужньо стояв,
Що мати сивіє навіть не знав,
Він мріяв назад повернутись,
До мати скоріш пригорнутись,
Не дивлячись на сто тисяч ран
“ — Це все для тебе матусю”- казав, казав і казав...
Сидить мати в порозі, сина чекає,
На душі біль, сльози стікають,
І знову перший у руки лист потрапляє.
Відчуття, ніби у неї стріляють,
Сина її в живих вже немає...
Як же ш їй це пережити?
Без сина, нема чого жити.
Вже сивая мати схилилась до плоту,
Ще виглядає, хоч знає — немає...
“— Ходи, я дам тобі гілку турботи”.
Не витримало серце похилої мати,
Й падає, й закриваються очі,
“— Я чекатиму тебе сину до вічної ночі！”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764455
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.12.2017
Она оставила помады след,
А он ласкал изгибы тела,
И выдыхая дым от сигарет,
Когда она забыть о всем успела,
Тушим совсем ненужный свет.
И даже в темноте он родинки запомнит,
И даже в глухоте она его услышит,
И на досуге именно ее он вспомнит,
И она подумает, что рядом милый дышит.
Странно то, что друг друга впервые видят,
А чувств побольше чем у тех, кто вместе лет уж пять,
И не нужно это прятать, надо просто замечать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762858
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.11.2017
Темної ночі запах вдихни,
Для себе залиш і навіть вкради,
Думки про інших десь загуби,
Мені одній себе залиши...
Ніжно до себе мене пригорни,
Рукою торкнись до моєї щоки,
Ласкаво по ній ти проведи,
Відчуй тепло пухкої губи,
Від твоїх дотиків гнучкість спини...
Волосся з плечей усе забери,
Залиш на шиї солодкі сліди,
Від них холод аж до ноги...
Ти не почуєш слів "припини",
Тілу ж добре від теплоти,
Воно все твоє, лиш не впусти,
Лови і бери, тримай...збережи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761490
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.11.2017
А я вірю в добро!
Знаю, воно десь існує,
Та часто зло всім керує...
А я вірю у чесність!
Знаю, і вона десь вирує,
Людство за нею сумує...
А я вірю у дружбу!
Знаю, рідкість її називають,
Та все ж відчувають...
А я вірю в надію!
Знаю, останньою вона помирає,
І всіх по життю надихає...
А я вірю у вірність!
Знаю, вона назавжди,
І часто рятує нас від біди...
А я вірю в кохання!
Знаю, не вічне воно,
Та без нього і світу не було б давно.
А я вірю, і це стає моїм світом,
І світ цей навіки...
Вірте, і байдуже у що. Адже кожна віра - це власна сила.
— Катрін
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761055
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2017
Ти людей біля себе зібрав,
Свіжих квітів принесли багато,
Та якби раніше хто знав,
Що нестимуть їх не на свято.
Ці квіти клали у ноги,
У холодні й тверді наче камінь,
Ці квіти оплакали сльози,
Які не сушив навіть сонячний промінь.
Ти лежиш нерухомий, та як живий,
Усміхаєшся, наче чуєш,
Для смерті такий молодий,
А вже останню ніч у домі ночуєш.
Несуть солдати у домовині,
Попереду фото і чорна стрічка,
Всі йдуть у чорній хустині,
Вже догоріла життя твого свічка.
Останні прощання, і сил вже нема,
Чому ж доля така трагічна,
Тебе забрала холодна яма сира,
Земля тобі пухом і пам’ять вічна!
Цінуйте рідних та близьких людей. Радійте з ними, співчувайте їм, бережіть кожну мить проведену з ними. Не зволікайте побажаннями, розмовами, бо ж незнаєш чи буде ще така нагода. Ми часто думаємо, що встигнемо сказати "дякую" чи "вибач", встигнемо зустрітись чи поговорити. А можливо вже і ні...Я також думала, що встигну. Встигну відверто поговорити, випити чаю ввечері, вибачитись та подякувати. І навіть не думала, що останні прощання, обійми та поцілунок дійсно будуть ОСТАННІМИ. І те, що хотіла я все ж таки сказала. Але де? А там, де це робити зовсім не хочеться...Тому не мовчіть, завжди говоріть, адже інколи багато чого залишається несказанне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759065
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.11.2017
Ти мій алкоголь
У якому максимум обертів,
І нехай не вживаю,
Ти спокусити зумів.
Ти грайливе вино,
Продовжуй, не зупиняйся,
Я буду пити, а ти в мені розчиняйся.
Ти маниш, ти як наркотик,
Просто ведеш у безмежність,
І я не проти, ніжно як котик,
Беру твої дози, і ось... це вже залежнісь.
Не продаю і не постачаю,
Ніхто! Тільки я це вживаю,
Вночі по тебе приїду,
І нехай весь світ зачекає,
Ми не залишим жодного сліду.
І хоч заборонене ніби вбиває,
Дивно...
А я завдяки тобі виживаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2017
Круглий місяць у морі,
Блиск застиг у очах.
Він, як квітка у полі,
З ним забула про страх…
Вода так ніжно хлюпоче,
Холод, але пісок гріє.
Серце більш нічого не хоче,
Це все лікувати вміє…
І для душі що треба?
Море пігулка її...
Це — вся моя потреба.
Це — найдорожчі миті мої
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758786
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.11.2017
Частіше помічайте прості речі і тоді рідше будете думати про їх відсутність.
— Катрін
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758487
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.11.2017
Протилежнісь власних думок завжди зіштовхує з правильного рішення.
— Катрін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2017
У когось фобія води,
У когось темряви і висоти,
А у мене одне коротке слово - "Ти"
Так...ось це чудове почуття,
Пристрасть, вірність, доброта...
Веде в оману молоде дівча,
Чому? Питає і вона,
Чому? Чому цей шлях
Увесь присипано цвіллю,
Забито у серце цвях,
Та ще й посипано сіллю,
Чомусь лише невірність,
Зрада і використання...
Коли це все мине?
І прийде справжнє кохання?
Можливо гра, а можливо доля,
Нічого ми не в змозі знати,
На це уже не наша воля,
Скільки і кого чекати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2017
Цей світ наповнено брудом,
Ніхто не хоче почути,
Усі бояться відчути...
Усе ховають під масками,
Не хочуть щирості дати,
Закрившись кольоровими фарбами,
Їм простіше фальш малювати...
А ви не помітили?
Цей бруд - ми, усі до одного,
Чорні фарби нами помічені,
Спитай навіть сліпого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758427
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2017