| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Молитва матері
Виросли уже мої дівчатка,
І дорослі вже давно вони.
Горда я як жінка і як мати:
Діти стали справжніми людьми.
Мають сім’ї, трудяться сумлінно,
І творить стараються добро.
Та , мабуть, є те найголовнішим,
Що їх душі сповнює тепло.
Але знову я молюся, як й раніше,
Щоб щасливими були вони.
Хочу бачити удома їх частіше
Влітку. восени й серед зими.
Нехай й далі доля в них щаслива буде,
Стороною хай їх оминає зло,
Поруч завжди будуть рідні люди
І в житті їм щоб завжди везло.
2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2018
Віра Мальована
Чому?
Після курсів у м.Херсоні
Ми є народ, якого волі
Зламати ще ніхто не зміг.
Свою самі ми вибираєм долю
Одну-єдину серед тисячі доріг.
Скандуєм: «Слава Україні!»…
Ну, а коли приїдем в місто,
Ми ніби у сусідній є країні,
Де українську не почуєш, звісно.
Чому соромимось своєї мови?
Невже це показник, що ти з села?
Говорим: і співуча, й веселкова.
Чому ж до мови рідної поваги в нас нема?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759755
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2017
Віра Мальована
Покликання
Сказав Плутарх, що учень – це не чаша,
Яку потрібно чимось наповняти.
Це – факел. І завдання наше –
Вогонь в дитячих душах зберігати.
Ми маєм їх не лише грамоти навчати,
А й до сердець достукатися треба.
Щоб вміли мріяти, радіти, сумувати,
Щоби робить добро була потреба.
Радіти всьому їх навчати,
В усьому бачити добро й красу,
В буденному незвичне помічати
Й замислитись: хто я? й для чого я на світі цім живу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758828
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.11.2017
Віра Мальована
Осінь
Уже і жовтень полишає нас,
Яскраві барви осені зникають,
Природа причаїлась. І в цей час
Птахи у вирій відлітають.
Отак й людське життя: у ньому
Свої є пори року й кольори.
А осінь – це час мудрості. І знову
Про плин життя замислюємось ми.
Воно пливе, як хмарка, відлітає.
Душа щемить. Оглянешся: ну, де ти?
Але подумаєш і відчуваєш,
Що й в цьому неповторні є моменти.
Згадати їх, помітити, відчути,
Прожити ще раз. І найважливіше-
Зробити так, щоб ці моменти
Тебе зробили щасливішим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758822
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2017