| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Черкали небо лебеді вночі,
І поривалися до бою відчайдушно,
Один вгасав, а інший непорушно
Зривався в землю Бога кленучи.
Як мармур білий, з них один зостався.
Зломивши міць смоляно-чорних крил.
По небу, наче цвітом розпростягся
Агатових замсолених чорнил.
Плескали бризками смарагдів з чорнотою,
Із неба бачили двох лебедів крислатих,
Цей бій був скінчений минулою добою,
І перемогою одного з двох крилатих.
Двобій із маревом агатових чорнил,
Із плямами, що днем і не розгледіть,
Крислаті крила, стягом із світил,
Свої простяг агато-чорний лебідь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754372
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2017
*Разом гиньмо, коли стало по одному боязко*
Киньмо разом в вогонь листи.
Нами писані у безвиході
І закінчені вбогим «щасти».
Є одне, та без роздумів
Чимось знехтуване колись.
Між вогнів двох без дозволу
Все вгасаєм, як в полум’ї лист.
Та без крайнощів, бо дарма
Йти в вершини з ковтком безталанності
Ти хоч є взагалі, де ти є? Нема.
Як не вибір змінити, хоча би формальності.
Повертатись уже нема куди
Жереб кинуто ще задовго до того початку
Ще до тих пір, як кинули разом листи
З тим убогим «щасти» і без крапки
Киньмо. Кинули.
Без вогню, без листів і без крайнощів.
Відстояти тепер, тай хоча би до їх загибелі
У підніжжя висот із ковтком безталанності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754370
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2017