| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Відкриті вікна впускають холод
І мерзнуть руки, і беззвучно кричать уста.
Ти зміг довести - надія таки вмирає.
Як із заходом сонця вмирають міста.
Ти в темряві вибрав не ту дорогу.
Хоча кожен твій вибір - правильний, та
Ти порушив одну основну засторогу
В кожного життя має бути мета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754572
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2017
На лініях електропередач
Згорають птахи, наївно шукаючи притулок.
Ти ніколи не скажеш "пробач",
Я ніколи не віддам тобі той поцілунок
Що грозою із неба впав на місто
Вкривши туманом все з голови до ніг.
В людях так часто гасне світло
Коли на дротах згорають птахи.
Коли в їхніх вікнах останнє проміння
Теплим оранжем малює казку.
Люди не люблять повітря осіннє
І знову на себе вдягають маски.
Люди не люблять далекі дороги,
Люди не терплять холодні дощі,
Люди жадають перемоги,
Але над чим?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754571
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2017
Хтось вірить в Будду, в Аллаха, в Христа.
А я вірю в небо.
Бо йому від нас нічого не треба.
Ні віри, ні храмів, ні молитов,
Ні воєн за те, що воно єдине.
Небо просто є, воно чує нас
І йому все одно чи ти чуєш його,
Чи приніс ти у жертву кілька корів
Чи братів.
На небі немає раю і воно точно знає що немає пекла у нас під ногами бо пекло і рай це ми. Це світ що створили навколо себе. Ми будуємо й знову руйнуємо те, чого прагнем настільки вперто. Та чи гріх це не те, що люди грабують, вбивають і брешуть бо така виникає потреба.
А небу нічого не треба.
Вірите ви, чи ні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753264
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2017