| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Немов колиску з милим немовлям,
Гойдає вітер листя на гілках,
Усе невдовзі вже помчить літати,
Листок в повітрі, а дитина в снах.
Опаде все, залишиться лиш мряка,
І дивний шепіт вітру за вікном,
Погода, що тепер уже ніяка,
Зігріє душу пледом і вином.
Так холодно на вулиці й в душі,
І вже ніщо, здається, не врятує,
Нам просто треба пережити дні,
Коли навкруг осінній сум панує.
Замкнути двері і дивитись у вікно,
Як з дерева спада останній лист,
Як настрій тихо падає на дно,
І на папері пишеться вже новий вірш.
І так чекати, поки лютая зима
Простелить всюди білі килимки,
І підбирати знов і знов нові слова,
Й писати знов і знов нові рядки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755073
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.10.2017
Я боюсь, що у цьому жорстокому світі,
Не відчую я ра́птом твоєї міцної руки,
Що я ча́сом захочу про все, що було-пожаліти,
Чи покличу, а ти не захочеш до мене прийти.
Коли ніч настає,то так треба тебе віднайти,
ПосидІти і на́сліпо спле́стись з тобою губами,
Та коли ти не поряд, я трохи боюсь темноти,
Як дитина, що бачачи мряку, тікає до мами.
І лиш мрію, щоб впасти в обійми пахучі твої,
Відчувати як ніжно торкаєшся тіла руками,
Як ти пестиш й цілуєш солодкі ключиці мої,
А пізніше так ніжно втішаєш палкими словами.
Так ще хочеться чути як поряд з тобою горю,
І у подиху тво́єму хочу безмежно спастися,
Та коли я без тебе, боюся я навіть вогню,
Як маленька дитина, в якої є страх обпектися.
Я не знаю чи я ще побачу цю у́смішку щиру,
Що мене зустрічає щоранку, і вдень, і вночі,
Чи ми ще поцілуємось я́кось в холодную зливу,
Щоб маленькі мурашки пробігли по моїй щоці.
Щоб відчули ми подих вітру страшного зі сходу,
Щоб морозом покрились,але́ все ще були щасливі,
Та коли не з тобою, боюся я навіть льоду,
Або граду, який зустрічаю при кожній зливі.
Як колись я ще мрію з тобою на море піти,
І як два кораблі, поміж хвилі в єдине злитись,
Та коли ти далеко, боюся простої води,
Мені страшно так тілом й душею у ній утопитись.
Я чекаю моменту, як подиху твого нап'юсь,
Як я з ніг і по голову зможу у тобі забутись,
А коли ти не поруч, я навіть повітря боюсь
Дивний страх,мати кисень,й боятися ним задихнутись.
Мені хочеться поруч лягти, й більш нічого не треба,
І дивитися вгору, утопившись у морі думок,
Та коли я сама, мені страшно поглянути в небо,
Бо тоді воно мляве без наших яскравих зірок.
Я щодня хочу бачити світло твоїх очей,
Що у них я тону, що з півслова мене розуміють,
Та коли їх не бачу, я ховаю свої від людей,
Бо ці люди, як ти, запалити їх знов не зуміють.
Я надіюсь що я́кось ми зможемо звідси втекти,
І піднявшись на крилах помчати удвох в невідомість,
Та коли я без тебе, я так ще боюсь висоти,
А вдивляючись в очі твої́, я втрачаю свідомість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
Розійшлись два світи,як дві річки.. тонули в морі,
Розійшлись, й тільки світло лишили.. й в пітьму...
Хоч так мріяли ра́зом з тобою стрічати зорі,
Хоч так мріяли ра́зом з тобою прове́сти весну.
Я не знаю, чи варто було нас зрівняти,
Із річками, що хочуть так швидко ховатись,
Краще бути зірками і разом всю ніч не спати,
Краще бути людьми, й під дощем, наче в сні обійматись.
Цілуватись. І робити разом міцну, вранішню каву,
Просинатись у ніжних, міцних чоловічих руках,
Готувати тобі найсмачнішу у світі страву,
Все це було... У тих найболючіших моїх снах.
Ти пізнав мене всю, від дотику і до сміху,
Ці мої почуття - найболючіша моя смуга.
Ти любив мене обіймати так ніжно й міцно,
І мурашки на моїм тілі - твоя заслуга.
Але це тільки мрії- провести з тобою весну,
і мрії - разом з тобою стрічати зорі,
Розійшлись..тільки світло лишили..й в пітьму,
Розійшлись я і ти..наче два кораблі у морі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
Над землею розсипались жовтогарячі зорі,
та зустрівся між ними сивий, густий туман,
Місяць світло сяє крізь хмари прозорі,
Тихі гори, а поряд шумить океан.
Видно берег, і жодна хвиля його не мине,
Як до матері мчить, повз прикуте каміння до дна,
Ніби чує, що поряд це щастя одне,
Ніби бачить, що зараз зовсім одна.
І вона розуміє, що виходу більше нема,
Чи ви бачили, щоб хвилі вертались назад?
Поряд з берегом відчуває, що вже не сама,
Він їй зараз як мати, як батько, як брат.
Так і люди..Та з ними все надто складніше.
Ми ідемо вперед доки бачим, що світло горить перед нами .
А коли все тьмяніє, й попе́реду темніше й темніше,
Повертаємося в минуле, що хотіли забути роками.
Ми стаємо горді, одягаєм фальшиві корони,
забуваєм про те найцінніше що зветься душа,
Ми не хочемо долати на дорозі життя перепони,
Боїмося, що впаде з чола корона чужа.
Ми повинні бути як хвилі, що мчать лиш вперед,
Убити ту гордість, забути про своє"не знаю",
Не ховати почуттів уночі під холодний плед,
А знайти своє щастя і сказати відверто:"кохаю".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
Ми тут, та ми живі,
А вони-гинуть..
І гинуть задля нас,
В жорсткій бойні.
Складаючи тіла рядами-
сльози плинуть,
З очей жінок, дітей і матерів..
Почувся постріл, тоді ще раз,
тоді...вибух...
І все навколо стало у диму,
Це страшна правда, як написано у книгах,
Спіткало горе цю теперішню пору.
"Вернися, синку!"-тихо шепче мати.
"Проснися, тату!"-плаче дітвора.
І тільки жінка поряд з чоловіком,
Спокійно й зовсім мовчки прилягла.
Її просили всі навколо люди:
"Устань, відмучилось дитя моє!"
А та не слуха, й на кроваві груди,
Поклала стомлене чоло своє!
Вона поцілувала його руку,
А по щоці скотилася сльоза,
Підбігла донька і сказала тихо:
"Його не вернеш, він на небесах!"
Солдата вже кладуть у домовину,
І шану всі йому складають,
Покрили синьо-жовтим стягом сина,
Бо він-Герой! Герої не вмирають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752037
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.09.2017
Ми були ще колись всього дітьми,
Та так хотіли вирости квапливо,
Не розуміючи дорослості пітьми,
Усе чекали і чекали дива.
І виросли. І що з того, скажіть?!
Не те, про що всі мріяли здійснилось,
Кохання, самостійність, далечінь,
Вже є усе, але не так як нам хотілось.
Тож не потрібно бігти наперед,
І цінувати варто кожну мить,
Не знати, коли прийде той момент,
Як за дитинством серце заболить.
А він прийде, і як би там не було,
Ти зрозумієш, що тепер усе не те,
Захочеш повернутись у минуле,
Але дорога далі поведе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2017
В ту ніч не сяяли ніякі зорі,
Закриті штори, вимкнені світла,
І місяць плавав десь глибоко в морі,
Серед кімнати тільки ти і я.
Так тихо,темно й холодно однак,
Але тобі, як і мені-байдуже,
Моя рука зараз в твоїх руках,
Теплом наповнені гарячі душі.
Тепер мені спокійно, як ніколи,
Тепер я відчуваю, що живу,
І поки руки наші ще не похололи,
Стискаєм міцно я -твою а ти- мою.
І хочеться так цілу ніч разом стояти,
В обійми влитись до дрібних мурашок .
Від поцілунку голову втрачати,
Як в теплий день, на полі, між ромашок.
Вбиваєш..Коли поглядом проводиш по мені,
Коли я бачу ніжний слід очей твоїх,
Так хочеться сказати вже тобі,
Що саме ти-причина усмішок моїх.
І мріяти з тобою про майбутнє,
Хотілося і хочеться мені,
Про щось цікаве, щире, незабутнє,
Що можем бачити лише у своїм сні.
Ця темна ніч вже дуже скоро промине,
Покличе нас з тобою тихо спати,
Обіймеш й не відпустиш ти мене,
І ми до ранку будем так стояти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017