| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Мамо, я на Майдан.
Треба,рідненька, треба.
Вирвать країну з кайдан,
Зараз єдина потреба.
Я ще повернусь,чекай,
(Раптом щось в серці затерпло),
Взяти варення? Нехай.
Так,одягнувся я тепло.
Мамо,ходи обійму,
(Може це буде востаннє),
Мамо,бувай,я іду,
Ніжно торкнувся вустами..
Він закрив двері старі
Мати в сльозах все стояла..
В кухні,на мокрім столі
Сина записка лежала.
"Мамо,пробач мене, рідна,
Знаю,пішов я на смерть.
Байдуже,тільки б з країни,
Вигнати зрадників геть!
Син. Підпис і дата..
І за вологим столом
Болісно плакала мама,
Спершись об нього чолом.
Мамо,я тут,усе добре..
Ставимо знов барикади,
Скільки тут хлопців хоробрих!
Мамо,тут справжні солдати!
Раптом,поцілила куля..
Все,мов покрилось туманом..
"Синку,синочку, ти чуєш?!"
"Мамочко,мамо,мамо..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2017
Відпусти мене,мамо,до неба.
Відпусти,не сумуй і не плач.
Зараз в цьому найбільша потреба.
Я кохаю тебе. Лиш пробач.
Поцілуй мене тихо востаннє,
Притулись до блідого чола,
Притулися своїми вустами,
Та віддай мені трішки тепла.
Доторкнулась рукою до рани?
Не журися,тепер не болить,
Лиш пече,що Вкраїнську державу,
Менше хлопців буде боронить.
Де сестричка? Напевне в кімнаті,
Тихо пише для мене листа,
А сльозинка на аркуш стікає..
А сторінка усе ще пуста..
Ех, сестричко,чому зажурилась?
Я ж казав,щоб не плакала ти,
Поцілуй мене тихо востаннє,
І благаю тебе,відпусти..
Тату, таточку,рідний тату,
Вийшло так,що ти більше прожив.
Бережи лиш сестричку і маму.
Я ж любитиму так,як любив.
Ви пробачте мене,мої любі.
Та забрав мене часу плин...
Я вас буду завжди пам'ятати.
Я кохаю вас,рідні. Ваш син.
Юля Макарій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762653
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.11.2017
Хочеш поцілую?
Чи забув?
І, можливо, більше не згадаєш,
Як зі мною найніжнішим був,
Пам'ятаєш?
Як мене кохав ти до нестями,
Але, раптом, у момент зітлів.
І відкрив мені усі пікові дами.
Пожалів?
Що забув мене немов миттєвий сон,
Від кохання мені дав життєві ліки.
Та для кого зараз твій "міцний" полон?!
Для каліки?!
Пам'ятаю.
Як зі мною найніжнішим був.
Та, напевне, більше не згадаю.
Я чекала.. Ти мене забув.
А чи поцілую? Я незнаю..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017
Ти малюєш лиш свою картину,
Де життя пробігає в
моменті.
Ти цілуєш лиш свою людину,
У якомусь одному фрагменті.
Ти чекаєш,ти віриш,шукаєш,
Мов сапер он ту міну на фронті.
Той,кого ти насправді кохаєш,
Завжди є на твоїм горизонті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017
Здається,часу більше вже немає,
Здається час біжить, немов пісок.
Здається,що життя в глухий куток кидає,
Неначе це комусь за щось урок.
Здається..Та ніколи,все ж,не пізно,
Здобути те,чого так хочем ми.
І написати тут свою"життєву пісню",
І стати все ж щасливими людьми!
Не пізно повернути те,що було,
Що так хотіли б завжди відчувати,
Міцне кохання,що давно чомусь минуло,
Знайти,і знов кохати.Знов кохати.
Не пізно віднайти для себе зорі,
Що світять ніжно вдень і уночі.
В яких потонете,немов в глибокім морі,
І хто вас винесе із нього на плечі.
Не пізно віднайти в собі людину,
Вернути совість,що у серці так шкребе.
Сміливо,в необхідную хвилину,
Не пізно віднайти в собі себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752573
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2017
Ти мо́я прірва.
Мій шалений вітер.
Холодний сніг.
І мій солодкий мед.
Ти мо́є сонце.
Не ім'я із літер.
Ти мого щастя і життя поет.
Ти мої зорі.
Мої світлі зорі.
Ти моя радість,
Ти несеш любов.
І я потону у тобі́́,
Неначе в морі.
Врятуюся... Тоді потону знов.
Ти моє небо.
Мій безлюдний острів.
Моя́ планета.
І моя вода.
Моє повітря,
Мої спрага й голод.
І сил моїх могутняя орда.
Моє кохання.. Нагорода й кара.
Тепло і холод.
Світло й темнота.
Гаряче серце.
Мій найкращий солод.
Моє кохання.. З присмаком вина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752435
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.09.2017
Мамо,чому ти мене убиваєш?
Вбивство - це гріх,хіба ти не знаєш?
Не можна убити просту людину,
А ти хочеш знищити рідну дитину?
Мамо,як жаль,що мене ти не чуєш,
Хочу тобі я багато сказати,
Ти,мабуть, потім про це пошкодуєш,
Але не буде кому́ пробачати.
Тиша у хаті тобі ще набридне,
Клуби,тусовки,круті дискотеки,
Захочеш сім'ї - це ж очевидно,
Та будуть не в поміч й солідні аптеки.
Всі мають з віком сімейне щастя,
Шум у квартирі й дитячий сміх.
Думай спочатку,що хочеш зробити.
Мамо,прокинься!Аборт - це гріх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752351
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2017
Чашка кави.
Темна ніч.
Я з тобою.
Пліч-о-пліч.
Холод рук.
Гарячі душі.
Спогад. Мить.
Ми не порушні.
Ніжно. Тихо.
І без слів.
Поцілунками покрив.
Зупинився. Відпустив.
Обійняв та загубив.
Ранок. Дощ.
Не та погода.
Я виходжу на балкон.
Чашка кави.
І природа.
Це був сон. Це просто сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
Холодна осінь. Дитбудинок. Темна ніч.
І тільки свічка на малому підвіконні..
Маленький хлопчик не закриє віч,
І щось виводить ручкою спросоння.
А пише він для когось довгі вірші,
Накрившися холодними ковдрами,
він пише, що були б у нього дні тепліші,
Якби проходили вони в обіймах мами.
Лежить він у кімнаті невеликій,
І задивившись в однотонно-білу стелю,
Він мріє про ласкаві руки мами,
А у самого на душі пустеля.
Йому сказали,що вона по нього прийде,
Сказали,що знайдеться,так буває,
Він вірить,та напевне так не вийде,
Бо він маленький. Правди він не знає..
Насправді ж було так: слизька дорога,
Машина. 200 км/годину.
Аварія. А врятувати пасажирів нема змоги.
Велика втрата крові для людини.
А він усе сидить. Усе чекає.
І не відходить він кімнатного порогу.
Він думає,що хтось його шукає,
Але не знає,що батьки його у Бога.
Гаряче літо. Дитбудинок. Темна ніч.
І знову свічка на малому підвіконні..
Маленький хлопчик не закриє віч,
І щось виводить ручкою спросоння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2017
А вже сонце зійшло над країною,повною диму,
Тільки мати старенька усе ще паде на коліна.
Бо ніколи в житті не забуде вона ту кривавую зиму,
Бо ніколи в житті не забуде вона тут убитого сина.
Холод. Сніг. Мирний мітинг. Спокійний Майдан.
Сколихнув усіх постріл,на все людям очі відкрив він.
Молодий був хлопчина. Ще юний. Сергій Нігоян.
Перша кров,що вкраїнськую землю назавжди покрила.
Ти скажи мені,хлопче,чому вони вас убивають?
Та хіба ж то не люди? Хіба у них серця нема?
Ти скажи мені,любий,чому вони за́вжди стріляють?
Розкажи,поясни,чому в нашій країні війна?
"Борітеся - поборете" - так,здається, Шевченка Сергій цитував.
Та не знав він,що зараз останні слова тут сказав..
Ці слова так потрібні були для народу якраз,
А у пам'яті нашій звучатиме вічний "Кавказ".
Бо за мене й за тебе вони на Майдані стояли.
Щоби жили у мирі,щоб було усе,як колись.
У Небесному царстві Героями нашими стали.
А ти просто подякуй. Ти просто за них помолись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752105
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.09.2017
А буває,що десь блукаєш,
І проходить повз тебе людина.
Так, неначе тебе й шукає,
Так,неначе твоя́ половина.
Пробиває усі капіляри,
І доходить до вен,до артерій.
Це поняття,на жаль,не вивчено.
Це поняття вищих матерій.
Зачепивши молекули й атоми,
І розбивши тканинні люстерця.
Він тебе до останнього знатиме,
Бо дістанеться твого серця.
Твоє серце відкриє,як книгу,
Буде довго й уважно читати.
Він розтопить душевную кригу,
Буде душу твою́ лоскотати.
Він розкаже тобі таємниці,
Тільки він зможе так обіймати.
Він візьме́ до своєї в'язниці,
І не буде тебе відпускати.
Він триматиме ніжно за руку,
Десь на морі. Під небом й зірками.
Ви утворите разом сполуку,
Поруч будете реагувати.
Там,на морі,де зайвих немає,
Буде довго тебе цілувати.
Він на грудях твоїх задрімає,
Щоб твій подих усе відчувати.
Буде чути, як твоє серце
Б'ється з ним у одному ритмі.
Так,неначе то було прописано,
У життєвому алгоритмі.
Тільки з ним зможеш щиро сміятись,
Тільки з ним зможеш бути "дурною".
Лиш від нього не зможеш сховатись.
Тільки з ним зможеш бути собою.
А буває таке,що між вами,
Кілька днів ті дурні кілометри.
Ти сумуєш за тими губами,
Що від твоїх за пів сантиметра.
А коли зустрічаєтесь знову,
Ви так хочете обійнятись.
І ніхто не почне розмову,
Бо все будете цілуватись.
І тоді,коли з ним ти блукаєш,
Будь то сонце,чи навіть злива.
Ти на інших уже не зважаєш,
Бо тепер ти насправді щаслива.
Бо,буває,що десь блукаєш,
І проходить повз тебе людина.
Так, неначе тебе й шукає,
Так,неначе твоя половина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2017
Дві руки, мов одна.
Мов єдине.
Дістають аж до дна.
До клітини.
Гра зап'ясть.
Гра долонь.
Ніби в вальсі,
Поміж пальців твої́х
Мої пальці.
Дві руки, мов одна,
Мов повстання.
Бо стискаєш мою́,
Як востаннє.
Потім ніжно.
Так ніжно тримаєш.
Ще ніжніше.
Тоді відпускаєш.
Знову доторк долонь,
Ніби в вальсі.
Поміж пальців твої́х
Мої пальці.
Дістають до душі.
До клітини.
Дві руки мов одна.
Мов єдине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752096
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.09.2017
Ми шукаємо "своє" у натовпі,
Хто б зробив все життя наше казкою.
Але ми помиляємось - на тобі!
Бо всі лиця заховані маскою.
Ми шукаємо "своє" для вічності,
Хто б заварював вранішню каву.
Ми шукаємо "своє" для ніжності,
Хто б робив нам улюблену страву.
Ми шукаємо "своє" для радості,
Жити так - треба добре вміти!
Щоб від юності - і до старості,
Щоб неначе маленькі діти.
Ми знаходимо "своє" - і губимо,
Ми шукаємо - й знов втрачаємо.
Може ми не по-справжньому любимо?
Може ми про любов щось не знаємо?
Ми знаходимо "своє" у натовпі.
І немов вже життя стало казкою.
Але ми помиляємось - на тобі,
Бо всі лиця заховані маскою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
Тримай мене. Тримай мене до болю.
Тримай допоки не настане ніч.
Так добре наодинці із тобою.
Так добре коли двоє. Віч-на-віч.
Цілуй мене,неначе я - твій кисень.
Цілуй,немов нікого так не цілував.
Вдихни мене,немов холодну осінь.
І обійми. Так, як нікого ще не обіймав.
Цілуй мене. До втрати пульсу навіть.
Цілуй аж до мурашок на руках.
Твоя рука на талії,і,мабуть,
Не втримаюсь я зараз на ногах.
Від тебе тануть всі клітини. Кожна.
З тобою день триває у роках.
А поки ще є час,і поки можна,
Я буду тільки у твоїх руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
Поцілунок в шию.
Ще один у коси.
Ти мене покриєш,
Наче квітку оси.
А рука гуляє
По моє́му тілі.
Так,неначе взимку
Білі заметілі.
Ніжно обіймаєш.
Холодно чи тепло?
Спершу - ніби мінус.
Потім - наче пекло.
В небі зорі сяють,
Вітер щось шепоче,
Два вогні палають,
Наче твої очі.
Два вогні горять,
Наче я з тобою.
Так,неначе знають,
Сенс цього двобою.
Два вогненні тіла,
Мов одне палають,
Довго ще не тліють.
Довго ще кохають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017