| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Вони пiдуть. А ти
пiдеш в чужi свiти
будувати тi простi мости,
незламнi, що не кожному пiд силу.
де ж Батькiвщина, та, що мила ?
Вони пiдуть. А ти
собi нiколи не простиш,
що була тодi далеко
А тобi життя нiколи не простить
ту вiдсутнiсть спокою i вiдпочинку,
бо нiхто, крiм матерi
не скаже: "Спи, дитинко."
Вони пiдуть. А ти
мрiятимеш про дитинство,
згадуватимеш його знов i знов,
Як хтось вiчну любов.
Вони пiдуть. А ти
як далi будеш жити ?
бути, мрiяти, хотiти,
любити, чи може ще когось жалiти ?
Вони пiдуть. Мости
незламнi в прiрву упадуть.
(21.10.14)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751061
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2017
можна словом підняти небо,
ну хоча б трохи його до себе
ближче піднести
це може кожен: і я, і ти
не віриш? - ну і не треба,
але в кожного у володінні є світи
безмежні
у когось крихкі
незалежні
у когось з напрямком вгору
у когось падають вниз
у когось щасливі не бувають ніколи,
у когось криві, як старий карниз.
Але у кожного вони безмежні
у кожного вони такі,
якими їх обрали
ми самі.
у когось - наче сонце вкрали -
от і увесь світ його в пітьмі,
у когось всі світи холодні як кришталь,
і йому крім себе нікого вже не жаль.
а є світи, що сяють, мов весняне сонце,
в яких зігрітись можна,
як у рідній сторонці.
Сонце, що не палить й не вбиває,
до себе всх гостинно запрошує
у цих світах не міряють багатствa грошима
людей не ділять на поганих й на хороших
У цих світах немає слова "право"
У цих світах Бог один лиш може править.
Володар цих світів дарує кожному, що має
і цим любов Господню воскрешає.
У кожного свої світи,
який несеш у серці ти ?
(11.10.14)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751059
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2017
Запалає багаття із хмизу фраз
Підпали ти зернятко
з воза потертого -
не згорить все одраз(у).
А як згорить до тла,
Те, що в душі більше не пала(є)
Лиш одне на нас чекає -
вогниста імла..
Недопалки, неспечене,
чекати до нестeрпності,
кохати так приречено
недоречно вже.
Залишаться у серці лиш потертості,
І все рівно буде вже, чи з впертості,
чи з щирості й відвертості,
чи з чого іншого багаття зайнялось.
Й навколо все те поглинуло,
що у безмежя линуло,
й до неба простяглось.
Запалає багаття із хмизу фраз
залишиться лиш дим,
він приречений, один,
не вщухає раз у раз.
(8 мая 2015)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751057
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2017