| Сторінки (1/61): | « | 1 | » |
Мам, здається твоя донька заблукала ,
В своїх емоціях і почуттях,
У своїх діях, своїх бездіяннях.
Де серед цього всього ділась я?
Я місяці за місяцями
Шукаю відповідь і не знайду.
І вже роки ідуть… без тями
Я залишаюсь наяву.
Зі своїм смутком, болем, щастям,
Ненавистю і страхом, із жалем.
З любовʼю і журбою, з плачем
Серед усіх мальованих імен.
Втрачаю рівновагу і контроль
Не бачу дня, й не бачу ночі.
Серед усіх простягнутих долонь
Не бачать справжні мої очі…
Де я звернула не туди?
Де зараз мій холодний розум й добре серце?
Здається я сама заплутала сліди,
Мені їх і знайти потрібно… Доведеться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2024
А какова твоя, правда, друг?
О чем изнутри тебя жжет твое чертово сердце?
Ведь тоже болит… - это гнет.
Душа не спокойна, и нет среди правды ей места.
Заврался ты друг, и молчанье твое хуже стали,
Что тело пронзает каждым сантиметром кожи.
Другие люди – прохожие, они не узнают,
Что именно холодит твое сердце до дрожи.
Болит. Да так что воешь душою покуда силы хватает.
И падаешь мертвым грузом под ноги собственной веры.
Да только вера – она не чиста, она не сумеет,
Исправить ошибки и предпринять меры.
Ах… сколько великих поэтов писали о силе любви,
Писали – что время лекарство, а вера – надежда.
Увы, но забыли вписать то, что негласно,
Все это самообман для тех, кто пытался напрасно.
Любовь утоляет лишь жалкий голод тревоги,
А время въедается ядом – струится под кожей,
В чем, правда, мой друг? И где мы свернули с дороги?
И в чем мы с тобой, моя совесть, теперь не похожи?
И каждый скрывает внутри то, что таится навечно.
О чем никогда не обмолвимся и не потревожим.
Мы скрытно шагаем босыми ступнями по лезвию.
Трепетно охраняя ту боль, до дрожи под кожей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919800
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.07.2021
Мир играет светлыми красками,
А люди скрыты за серыми масками,
В открытом небе – цветное кино,
А мы пачкаем белое полотно.
Полно… Света вокруг и ни души
Которая свет извергает.
Наверное мы чуть-чуть на мели,
Если делится им не желаем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914003
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.05.2021
Давай, бери той клятий ніж і ріж по венам.
Бодай хоч ляпас дай щоб відвернуло.
Моє життя обірветься без тебе,
Хоч і без тебе воно б мукой було.
Ти поламав мені всі ребра,
Діставшись до самого серця.
Кидай... Кидай! Тобі ж не треба!
Ламаєш крила, то прицілься вище...
Не знаєш ти того що коїш сам.
Так шкода... хоч би раз ти те відчув.
Але б тоді не було уже нас...
Хоча... нас і без того вже нема... останній світ погас.
Останні засіяли стухші зорі.
Останній раз, клянусь останній раз.
Вже стільки раз...
І жодного останнього у вічному двобої
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2021
И все слова превратились в пыль.
Каменный вал передавил все мои чувства.
Не так ведь было в сказке о чистой любви,
Почему в настоящем времени все так грустно?
В один момент ты одна такая - родная,
Ты одна, ты единственная... навсегда.
Только в списке единственных ты блуждая
Находишь себя где-то с краю наверняка.
И блуждая средь этих неповторимых
Ты осталась один на один с немой болью.
Как противно искать в этом смысл.
Быть обманутой со своей любовью.
Да вот только так не бывает
Тот кто предал раз предаст и дважды.
Вот такая вот правда, малая.
Вот такая вот жизнь без фальши.
Тебя бросают под ноги, добивая словами.
Как все хорошо, ты не одна, ты не такая,
Одна единственная на свете...
Среди тысяч других единственных в силуэте.
Как мерзко.
Быть не первой в этом гребаном списке.
Быть среди этой лжи запечатанной псевдо правдой.
Да люби ты меня сто лет, хоть тресни.
Только мне такой любви и подавно не надо.
Каждый день словно адские пытки,
И люблю всем сердцем и ненавижу.
Кто предал раз - повторит и дважды.
Вот такая история случилась однажды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905511
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2021
За грозовым перевалом меня ждёт дорога.
Извилиста тропа ведёт меня к ней.
На память зацветёт сорняк у дома.
И высохнет дерево в память прожитых дней.
Там далеко маячит солнце,
Укрываясь холодным ночным небом.
Мне бы взглянуть, но впрочем...
Это все далёкое светлое время.
Затуманин степью проход дальше,
И чем дольше тем уже не наверняка.
Сколько в мире слепых прохожих,
Блуждающих ветром по берегам.
А туман стелиться у подножья.
Одна нога здесь, а другая там.
Мне бы успеть взглянуть на солнце...
Как трепетно дышится... Но не там.
И путь в никуда не тронут мечтанием страника.
Седые мечты лягут в светлые перья.
Ничто не дано навсегда... Ни тогда
Когда эта жизнь стоит время.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905509
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2021
Я вже звикла бути в твоєму полоні,
Міцні руки тримають за плечі, а очі - серце.
Ти торкаєшся ніжно губами мене коло скроні,
А я віддаю за цей дотик усе. Моє ніжне лице...
Ти п'єш красу і городиш від злого ока,
Від самого себе волієш мене врятувати.
А я і досі стою гордо, самотньо і одиноко,
Продовжую поряд з тобою себе гартувати.
Моя душа з моїм розумом у двобої.
Та поки лиш дух зазнає болючих поразок.
Малюю на тілі рахунок голками із хвої,
Повертаючись від кульмінації до зав'язок.
Я вже звикла бути в твоєму полоні.
Щоранку вдивлятись в блакитні очі.
Ти торкаєшся ніжно губами мене коло скроні,
А я вдихаю твій запах ближче до ночі.
І тихий шелест торкається до вікна,
І марево, зорі - все кличе до себе в хороми.
Яка ж то ганебна буває в поразці невинна війна.
Коли ти знаходиш свій спокій у ворога в домі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2021
Два безтурботних забуті світом
Шукають рятунку у клітці де править Хронос.
Воліють жити, любити, губити і разом з тим вірять
Що противагу у двобої здобуде Кайрос.
У міфи не вірять, в легенди - плюють, на віру - начхати.
Бо все що в них є це - час, яким воліють пограти,
Але все на що здатні - обміняти, продати,
Не в змозі в руках своїх бодай крихту надії тримати.
Він радше знедолений впаде в бездонну канаву,
Ніж усвідомить ганебну поразку без початку з фіналом,
Беручи її за волосся, за пасма - тягне у прірву,
Де з нею йому вже не страшно втратити все під контрольним палючим гаслом...
У міфи не вірять, в легенди - плюють, на віру - начхати.
І все що в них є... так легко було відібрати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
Вона була для всіх незримим сном.
Білявим маривом в земній подобі.
Джерельно чистим та п'янким вином.
І намистинаю у золотій оздобі.
Вона була така що серце мліло,
Її легка хода несла квітучий сад,
Вона любила так як тільки вміла,
Усе віддаючи не просячи назад.
До губ була прикута тиха пісня,
Вона лунала раз в нічному мареві .
У тиші зустрічала сонце та опісля
Блукала думкою у сірій гавані .
Чого чекала і кого плекала в голові,
Ночами дивлячись в студені зорі?
Палали лиця у небесному вогні.
Моя історія посеред тисячі історій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
За грозовым перевалом меня ждёт дорога.
Извилиста тропа ведёт меня к ней.
На память зацветёт сорняк у дома.
И высохнет дерево в память прожитых дней.
Там далеко маячит солнце,
Укрываясь холодным ночным небом.
Мне бы взглянуть, но впрочем...
Это все далёкое светлое время.
Затуманен степью проход дальше,
И чем дольше тем уже не наверняка.
Сколько в мире слепых прохожих,
Блуждающих ветром по берегам.
А туман стелиться у подножья.
Одна нога здесь, а другая там.
Мне бы успеть взглянуть на солнце...
Как трепетно дышится... Но не там.
И путь в никуда не тронут мечтанием странника.
Седые мечты лягут в светлые перья.
Ничто не дано навсегда... Ни тогда
Когда эта жизнь стоит время.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904107
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.02.2021
Безнадежно пустой и холодный взгляд
Плавил вокруг всё до чего касался.
Она была одета в безумно дорогой наряд,
И каждый,безнадежный, возле неё терялся.
Но ее взгляд полон боли и одиночества,
Среди серых масс и ворованных улыбок общества.
Безнадежно одиноко и глубоко ранена.
Весь мир истерзан, без права сменить правила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901201
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.01.2021
Я никогда не спешила жить как в последний раз.
Я предпочитаю чувствовать каждый сантиметр границы.
Зная что вечность - иллюзия фарфоровых фраз
Вырезанных из пыльной книжной страницы.
Я люблю когда крепко сжимают запястье,
Чтобы преодолевали чувства неведомы никому,
Чтобы сзати шептали тихо и беспрестанно...
Но это позволено лишь одному.
Я пытаюсь смотреть как одна за другой,
Словно разменная монета исчезают моменты,
Как будто и не значили ничего
Но оставили след в памяти на палетке.
Я не люблю загадывать наперед,
Ненавижу игры на зрительский взор,
И уж лучше от правды испытывать боль,
Чем и дальше на улыбке рисовать псевдо счастливый узор
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901200
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.01.2021
Я буду її пам'ятати крізь тіні віків.
В минуле дивитися лише на її світлі очі.
Мене буде гнати від неї зграя голодних вовків,
А вона їх сховає, як і себе сховала - у ночі.
Я все ще згадую її дотик рук,
Жодна жінка ще так мене не торкалась.
Моя любов, моя підтримка, мій друг,
Увесь мій всесвіт забрала і попрощалась.
А я ще чекаю, і буду чекати довіку.
До скону - серце своє збережу.
Моє пробачення вицвіте на папері влітку.
Там буде знизу P.s: Люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020
Голова іде обертом...
Знову те саме відчуття дежавю.
Ті самі слова, обіцянки, погляди.
Знову те саме слово "Люблю" .
Наче і не було тієї крапи між до та після,
Ми розтираємо межі, за які заборонено.
А я ж обіцяла... Що ніколи більше...
Не вийду за рамки собі дозволеного.
Я думала що залишила усе позаду.
Я озиратись собі зарікалась не раз.
Розпалена відчаєм, спогадом, правдою...
Я озиралася не раз.
Болючим жалом, пекельною мукою,
Несу усе у своїй голові.
Рана загоїться німою розлукою,
Думала, вірила... Але ні.
Жінка може пробачити все,
Вона сильна, і ззовні й зсередини.
Вона може гордо тримати лице.
Як би боляче її не ранили.
Але насправді за цим лицем,
За цією чарівною посмішкою.
Залишається пам'ять за тим самим днем,
За тією болючою помилкою.
І вона озирнеться назад ще не раз.
Не забуде, буде пам'ятати.
Бо поки болить, то ще не погасло,
Те що змушує нас відчувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020
Я когда-то тебе позвоню и скажу чтоб не ждал.
Этим вечером я уже не приеду.
Я пойду подумать на тот самый ненужный причал.
Попрощаюсь с морем. Уеду.
И буду всю жизнь вспоминать о тебе.
Отголосками, временами моментами.
Я любила мечтать обо всем и о нас.
Но в какой-то момент мы мечтания предали.
Ты подарил мне по истине прекрасные чувства.
Я таких никогда и ни с кем...
Больше жизни любить - это искусство.
И я благодарна судьбе за любовь к тебе.
Но моё испытание подошло к концу.
Я старалась не помнить, и верила что забуду.
Но это сильнее меня. Я не смогу.
Но я навечно в сердце тебя хранить буду.
Я не забуду. Такое не возможно забыть.
Ты был моим отражением.
Я счастлива, что так научилась любить.
Как жаль... Потерпеть поражение.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898152
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2020
Я стою на роздоріжжі. Я не знаю куди іти.
Стільки палок, каміння... Знову!.
Знову ступаю. І знову іду не туди.
Місяць загородив мені сонце.
Я блукаю у тиші сама.
Нікого немає. Нікого не хочу.
Дайте лиш чарку терпкого вина.
Мене мучить спрага, я не відчуваю голод.
І сили мої не мають кінця.
Але я знову і знову - шукаю дорогу.
З закритим платком поперек лиця.
Я чуй лиш шепіт. Це докір. Це злидні.
Це люди які залишили свій шлях.
Я знаю що можу. Я вірю і ті дні,
Де мій шлях завершиться в світлих тінях.
Моя ноша все важче із кожним кроком.
Я хочу зневіритись, але я не зійду.
Я вибираю знову дорогу.
Бо знаю і вірю, що поки іду - то дійду.
І вітер в легенях б'ється із жаром,
та дощ студить його гнівний порив.
Громовиця чіпає лезом і жалом.
Але я іду. Мені треба дійти.
Іди. Бо крім тебе твій шлях не пройдуть.
Твоя дорога все ще чекає на тебе.
І яким би важким не був твій путь.
Знай. Тобі допоможе твоє небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020
Я его люблю и ненавижу.
Ненавижу за то, что люблю, и за боль.
И на уровне сердцебиения слышу,
Как уживается с ненавистью любовь.
Я уверена до дрожи под кожей,
Что осилю и этот трамплин.
Мы с тобой одинаковы, но не похожи.
Я стою одиноко, один на один...
С мыслями в голове, для тебя нету места.
Есть только место здесь между строк.
То чего не позволяю я сердцу
Позволю выписать на чистый листок.
То чего я тебе никогда не скажу,
Напишу, пропою на досуге.
Один на один. На моем берегу.
Там, где не ходят люди.
Но если... все же ты когда-то и прочтешь.
Найдешь все строчки о тебе, стихи.
Я думаю тогда ты и поймешь.
Всю боль и ненависть моей любви.
Пройдут года, но место в сердце будет пустовать.
И не один не станет впредь на твое место.
И даже ты не сможешь на него претендовать.
Увы, но так случается. Любовь прелестна.
Следы любви прелестны ровно также,
Как и обида, след предательства и лжи.
Любить способен каждый, увы не научилась,
Любить так лживо, как и ты любил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894983
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.11.2020
Я вижу эту немую боль.
Я слышу крики сквозь эти стены.
И не смогу я ведь быть с тобой,
Хоть слишком больно ты впился в вены.
И я могла бы уйти сейчас.
Но каждый раз спотыкаюсь дважды.
Любовь увы, выбирает - нас.
Без варианта сбежать однажды.
И сохранять больше не хочу,
Обиды прошлого, тайны мира.
Мы осквернили слово "люблю".
Утратив смысл всего что было.
А эти строчки читает каждый,
И понимает что-то свое.
Мы выбирали любовь однажды.
Искренне веря - найти ее.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894788
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.11.2020
Знімай свою маску. Гра підійшла до фіналу.
Зламаний інструмент вже не візьме останній акорд.
Я бачу твій страх. Я відчуваю твою поразку.
Насправді це твій перший антирекорд.
Ти думав це була гідна роль. Браво!
Аплодисменти у студію. Можливо на біс?
Чому ж ти ховаєш очі і блудиш лукаво,
Тримаючи постать піджавши хвіст?!
Хіба так виглядає актор з п'єдесталу?
Твої шанувальники в захваті. Так?
Чому ж ти тікаєш з хвалебного залу
Почувши жада́не слово — антракт?
Можеш іти. Забери свої квіти зі сцени.
Зітри гримасу з лиця, переодягнись.
Підійди до дзеркала на хвилину.
А тепер стій і дивись.
Що ти бачиш? Який ти назовні?
Без вдаваних ролей, без фарби і тексту?
Ти бачиш себе чи свого героя?
Сьогодні ти сам чи учасник фієсти?
Я бачу наскрізь твій образ, гримасу.
Ти не сховаєш від мене себе.
На жаль ти маскуєш лише свою маску.
Забув лише заховати лице.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
И горят белые мотыльки,
Искажая все в себе изнутри
Продолжая лететь на свет,
Хоть давно уже знают что выхода нет.
А они все летят сбросив пепел с краев,
Догоняют тот свет, продолжая лететь,
И сияя ярче в сто раз, ярче звезд ,
Они знают что могут сгореть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893414
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.10.2020
Мені б хоч на мить тобою стати,
Аби зрозуміти хто я для тебе.
Хоч на хвилину нас поміняти,
І глянути з твоїх очей на себе.
Хто я для тебе?
Яка я поряд з тобою стою?
Що ти відчуваєш
Коли мій погляд по тобі блукає в жалю?
Які відчуття викликаю?
Чого ти насправді хочеш?
Стільки питань і бажань... я не знаю
Що ти мені прошепочеш.
Яка я на смак, яка я на дотик?
Яке маю місце серед бажань?
Я твоя пігулка чи я твій наркотик?
І хто ми усі без наших зізнань?
Мій погляд прозорий, я чиста на зовні,
Я знаю себе до останього слова,
А хто я для тебе, який твій погляд,
Напевно не так вже і грає ролі.
Я знаю свій смак, і те чого хочу,
І мої кордони для мене мій дім.
Якщо ти приймаєш - будь моїм гостем.
Або іди до інших в уклін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020
Знаєш, останнім часом так багато змін,
То погода не та, то ми вже інші.
Я помічаю що ми крутимо фільм
Із протертою плівкою на узбіччі.
Я помічаю, наче сонце крізь пальці
Ледь торкається краю щоки,
А потім я прокидаюсь вранці,
П'ю чай, та гортаю цифрові рядки.
І все наче йде, як то має бути,
І все те вже стає не тим,
І не з тим, і без тих, із собою...
Та й без себе в собі, грець з ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2020
Ах... де та крилата мрія що тягнулася дитинством?
Та оповита маревом й жагою до пригод?
Дитинство... Все залишилось в дитинстві.
Дитячий сміх, дитячий час незгод.
Мені б торкнутись хоч на мить цю руку,
Тендітну, ніжну і невинну.
І зазирнути в ці великі, щирі очі,
Що готовуласи до сну поночі.
А де та ніжність зараз? Де любов?
Де ті шаленні щирі очі, де?
Із року в рік, знову й знов
Я забуваю усе це...
Та дівчинка все менше мені сниться,
Її долоня вже не крихітна, нажаль.
І де та мить? Де те дитинство?
Занадто швидко ці часи летять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020
Мовчу... Слова все просяться злетіти,
Але я їх ковтаю і мовчу аж до жалю,
До гіркості у роті й заплпканих очей,
Я прошу Господа забутись, я молю...
Дай сил мені, будь-ласка, хоч краплину,
Я прошу забери цю біль, прошу...
Розбита вщент, я прошу - дай ту силу,
Яка відверне душу від жалю.
Я так любила... Я так боялась
Бути вщент розбита від його руки,
Але чого боялась те і сталось...
Мені так шкода, шкода... що це ти.
Напевно ти та тінь що буде завжди поряд,
Нагадувати, різати - не даючи загоїтись душі
Я буду бачити лише цей погляд...
Який затаврувався в пам'яті моїй.
Колись у цих очах я бачила свій всесвіт,
Я бачила щось більше ніж любов,
Мені так шкода, шкода що той всесвіт
Спалив мій світ... без права народитись знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2020
Он написал мне песню в феврале.
Пропел... Да так чтоб каждый это слышал.
Про сына и про дочь он пел, но мне...
Сейчас теряется всей песни смысл.
"Судьба дала мне такой шанс и я её не подведу"
Пропел он так отчаянно и искренне.
Потом подвёл, и предал... а слова
Остались только в песни искрами.
"Прекрасный блеск твоих глаз зимой,
Часто снится и мне хочется домой"
Он пел ту песню, обнимал, ласкал,
А где-то там постель делил с другой.
Слова, слова, слова... Красивые слова.
Красиво говорил, в любви так честно клялся.
Да и по правде, он любил, скучал.
Да только вместе с тем он врал. Врал и боялся.
Других любил в постели, ласкал чужие губы.
И заменил меня другой рядом с собой.
А я ждала и верила. И говорила - бредни,
Со мной он никогда так не поступит, только не со мной.
Но поступил, и поступал. И песня эта, лишь пустыня слов.
Возможно ты и любишь, но сейчас,
Моей любви не хватит чтобы унять всю боль.
Да я и не смогу... Уж слишком остро,
Слишком долго...
Ты истерзал всё сердце до краев.
Как жаль, что все сгорела к черту.
Остался пепел, а не песня... про любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888988
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.09.2020
Не даруйте дівчатам квіти, аби затягнути їх в ліжко.
Не цілуйте солодко в губи, перед тим як дати ляпас.
Я вже говорила тисячі слів і скажу стільки ж.
Шукайте собі схожих і не гайте на не схожих часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020
Людині не потрібно пробачення,
Тому - не потрібно по сто разів пробачати,
Давати проблемі нове значення,
Й без того усе перефразувати.
Людині не потрібні пробачення.
Бо сама здатна все зрозуміти, обдумати,
і без вашого бокового бачення,
Бо буде так, як воно має бути.
Пробачити не означає забути,
І хоч сто разів ти усіх пробач,
Головне це своє "я" нарешті почути,
Аби чужі не наробили у твоєму житі срач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
Словами можна так порізити все з середини,
Що жодне лезо так тебе не пошматує.
Мовчанням можна так все з серця вибити,
Що жоден лікар цього не злікує.
Одним поглядом можна передати щастя,
І одним поглядом вимовити невимовну біль,
Одним дотиком можна зігрітись у ненастя,
І одним дотиком зрозуміти - все що було - тлінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Знаєш, а без твоїх дзвінків можна прожити.
Без твоїх комплементів також ще живу.
І твоїми словами вже можна не хворіти,
І жити безтурботно на яву.
Без твоїх смс почала теж звикати,
Яка це виявилась безглузда річ.
І відповіді на увагу можу почекати,
І не чекати твоїх повідомлень цілу ніч.
Я можу почекати, звикнути, забути.
Та тільки починай звикати й ти.
Взаємність - краще, що у світі може бути.
Бо я тепер навчаюся "кохати" так як ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2020
Торкайся.
Торкайся ніжно пальцями по тілу.
Малюй губами по моїх вустах і нижче.
Я так хотіла відчувати - ледь не мліла,
Кожен сантиметр твого тіла.
Торкайся.
Торкайся там де не було нікого,
Тримай моє волосся у руках,
Так міцно, щоб душа не бачила спокою,
Так власно, щоб відчула в своїх снах.
Торкайся.
Торкайся язиком від шиї, від лопаток,
Щоб аж до серця поцілунок той дійшов.
Торкайся мене так як бісів фатом,
Торкайся так - ніби уперше все знайшов.
Торкайся і тримай мене в руках,
В своїх обіймах, в пристрасному танці.
Торкайся так ніби спасіння на моїх губах,
А поцілунок - то остання зустріч на альтанці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2020
Люба, сильна, кохана, жадана,
Вірна, чуйна, натхнена, СВОЯ.
Жінка, яку кохаюють - не стане
Шукати щастя здаля.
Не вір обіцянкам, словам не вір.
Не вір його ласкам і поцілункам.
За маскою красеня - ховається звір,
Не вір в його казки, в реальність вір.
Давай я тобі обіцяю кохання!
Довірся мені і будеш щасливою!
Дівчинко, слова - то зітхання.
І вони керують незнаною силою.
Не вір тим людям, що лиш обіцяють,
Повір краще тим, що про справи мовчать.
Хворій не тими, що краще знають,
А тими хто змушує душу сіять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2020
Я обіцяла більше так ніколи не кохати,
І кожен раз ти клятву цю ламав.
Я обіцяла більше те́бе не чекати,
І кожен раз чекала поки ти все забирав.
Я обіцяла закривати свої очі,
Але щоразу серце рвалося на шмаття,
Я обіцяла - все закінчиця поночі.
А на світанку крила підбирала.
Я обіцяла стати вірною своєму серцю,
І кожен раз ця віра рвалася до тебе,
Я обіцяла, що тобі ще все вернеться,
Та поки лиш вертається до мене.
Я обіцяла все собі сама,
І мої клатви - непохитна сила,
Але твої вуста - моя пітьма,
Моя утіха і моя могила.
Я обіцяла більше так ніколи не кохати,
І кожен раз ти клатку цю ламав,
Я. Обіцяла! Більше - не кохати!
А я кохаю. Мою любов до нитки обікрав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2020
Привет, родной...
Я пронесла тебя сквозь сердце той весной.
В холодный зной, укутав пледом тело,
Безмолвно, словно нет в нем теплоты душевной
Ждала когда угаснет тот последний искренний огонь.
Привет, родной...
Парой, слова так колко режут воздух там,
Где тонкой линией сплетается покой.
Увы но игры нитей связанны лишь по углам
И рвутся сквозь сознательную боль.
Привет, родной...
Как долго мерили шаги и поcтепенно
Сменяли на весах все то что тлело,
В надежде сохранить пустынный образ.
И заглушить последний горький возглас.
Привет, родной...
И здравствуй. Спокойно проходи, не стой.
Тебе уже заждались пыльные бокалы,
Иссохшее вино и тусклый светлый слой
Оставленного у причала кусочка пледа.
Того же тёплого, что кутал молча тело,
Безмолвно тихо, смело. С воспоминаниями, той весной.
Такой необратимо нежной и родной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866464
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.02.2020
Достатньо прості речі непомітні взору,
До прикладу, стосунки, відчуття й тривоги.
Перелік нескінченний, перелік не для того,
Аби його писати у римах монологу.
І драма навіть не у кількості, не в рисах,
і навіть не у тому, що це все існує.
Проблема у незримості й тривогах,
Які нам серце венами малює.
Складне передчуття цих перелічених сюжетів
До болі у кістках знайоме геть усім.
І як це класно, що для незлічених моментів,
Ми бачимо по різному ці сторони кутів.
І як це заспокоює мого зрадника всередені грудної клітки ,
Коли незримість очевидного банальна.
У цьому й сенс непромітних чуттєвих сіток.
У потаємності. Яка для багатьох не буде схвальна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2020
Пробачити можна усе і усім.
Без зайвих тривог, метушні і образи.
От тільки "пробач" буде різне в душі,
Бо легко пробачити тільки розбиті вази.
Можна пробачити легко зіпсований одяг,
Поганий подарунок або його відсутність у свято,
Зіпсований білет на рейс чи пропущений потяг,
Та інші речі яких у житті багато.
Важко пробачити скалічену душу,
Пошматоване серце, гірку сльозу,
Важко сказати пробач через "мушу",
Важко пробачити серцю в бідову грозу.
Немає гріхів які не пробачають,
Пробачити можна усе і завжди.
Та біль з образою краще знають,
Що від пробачення різні сліди.
Одні проходять безслідно у забуття,
За хвилину, годину, неділю.
А інші куйовдять тебе все життя,
Тягаючи вигорівші почуття по жалю від самого пекла до нічного сузір'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020
Я стояла неначе промокша скотина,
І сьогодні мене трусило вже менше.
З кожним ранком тускніла у світі меншина,
Що вважала мене одинокой сердешно.
З новим днем розуміла - чекати не сила,
А терпіти давно нитки рвуться.
То ти матір погана, то не того ти сина,
То не так про тебе хтось отозвуться.
І всім якось байдуже і паралельно,
Хто ти така і звідки ідеш.
Завтра ти пані крокуєш модельно,
Сьогодні ж ти обіймаєш лиш шест.
Щастя людини - тихе й невине ,
Невиніше за мале дитя.
Але інколи кричить що є сили,
Аби показати як воно до лиця.
А правда, хто знає, як воно буде?
Чи варта даремно ховати тузи?
Грати життям, разом з тим паралельно
Брати на себе чужі валети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2019
Більше за все я боюсь стати тінями,
Простими обрисами із життя.
Хочу щоб власними крилами вільними,
Була можливість торкнутись лиця.
Не ховай мене за своєю спиною,
Та завжди тримай у руці.
Я хочу бачити поряд героя,
Який не дає скотитись сльозі.
Не ховай мене за своєю спиною,
Але будь завжди поряд, завжди!
Я так хочу разом із тобою
Торкнутися поглядом темноти.
Не ховай мене за своєю спиною,
Але залишайся на крок уперед,
Не хочу тебе відпускати з любов'ю,
Хочу за руку крізь терен тенет.
Не ховай мене за своєю спиною,
І водночас не дай мені звідти піти!
Як я люблю тебе, милий, до болю.
Ховай мене в серці назавжди, - люби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2019
Правда у тому що, правда - німа,
Правда сліпа і глуха одиначка,
Здебільшого ходить гуляти сама
Обходячи труднощі, якщо вдасться.
Правда у тому - вона не для всіх ,
І взяти за руку не кожен у змозі.
Це ж бо не вишня, а грубий батіг,
Який видирає всі квіти з волосся.
Хочеш зі мною відкрити всі двері?
Твої таємниці мене не цікавлять.
Хочеш зі мною дізнатись про себе,
Те чого інші про тебе не знають?
Хочеш втрати все і назавжди -
Тримай мою руку завжди до кінця.
Хоча який сенс тоді у цій правді,
Якщо попри тіней не бачиш життя?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2019
А хто сказав, що та чарівна леді,
Розпусна жінка з серцем кришталя?
Якщо розпусна явно вже не леді,
А якщо леді - з серцем кришталя?
Пусті сюжети із дешевим фарсом,
Стереотипи для слабких людей.
Бо як ще пояснити вищим класом?
Чи як застерігти не той щабель?
Нема вже леді, і повій нема!
Розпуста тається не серед тіла.
Чарівна жінка й досі молода,
Бо так напевно тіло захотіло!
І жінка вільний птах з часів людей!
І як того не хтіли б тисячі і ти.
Жінки не вищей рівень чи щабель.
Жінки - це ті кого покликано кохати.
І знати більш нічого вже не треба.
Думки пусті перед відкритим небом,
Бо хто нам право дасть критикувати,
Якщо і прав по суті не тримати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2018
Вона взяла за звичку посміхатись краєчком губ.
Широко дивитися примружив очі.
Стримувати по тілу холодний струм,
Який виїдав її серце щоночі.
Вона звикла отримувати без віддачі,
Навчилась всміхатись гострим зубам,
Не чекати на касі дрібної здачі,
І йти оголеною на зустріч усім холодам.
Вона вміла спинити погляд думкою,
Заворожувала кам’яних людей,
Викликала заздрість протертою сукнею,
Залишаючи позаду багаж сірих ідей.
Хто сказав що вона слабка і нікчемна?
Покажіть мені кращих і доведіть…
Можливо вона і не Авіценна,
А ви за неї життя пройдіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2018
На зіркових панелях у світлі розпусти
Палить легені - сигара, отруєний дим
Із присмаком сексу й терпкої робусти
Стираючи біля дзеркала густий грим.
Музика басом б'є у пульсуючих венах,
Чиїсь губи торкаються декольте,
І неначе в тих самих дешевих романах,
Стискається подих у вишневе кільце.
На ранок забудемо імена кожного,
Хто немов тінь сплітав простір вночі,
Не шкодувати про інтимно і соромно,
Хоч це було й тричі , а може і ні.
Не пам'ятати агоній і існувати
У просторі тих, хто тебе і не знав ,
Або залишити усе і чекати ,
Коли тебе вб'є твій останній провал
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794996
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.06.2018
Насилия мыслей и бесполезный спрос на чуждые нам понимания,
Скидывает балласт за потерянные уголки подсознания.
Нажмите на Enter запуская все прочерки - знай,
Бесконечно печатать не сможем, в конечном итоге - дедлайн.
Не успел, не смог, не сумел или забросил дела на потом,
А каков итог после, счастливый конец или жизненный склон?
Эта весна, как и сотни других - ни фига за тебя не изменит,
И если ты для себя никто, то и в тебя никто не поверит
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780262
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 04.03.2018
Я розумію що втрачаю частоту
Коли потрапляю у твоє поле зору,
Забула усю невинність і простоту
У підвищених локаціях мінору.
Тебе приваблює тиха шльондра,
І її невимушеність у буденності,
А їй твоя любовна примара
Із присмаком терпкої взаємності.
19.02.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777977
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.02.2018
Розділ 2
Прокинувшись о п'ятій годині вечора на сірому простирадлі – перевернулася на другий бік в надії заснути знову. Еле моє тіло відмовлялося від сну. Полежавши на спині, дивлячись на перегорілу лампочку, у голову лізли дивні думки, я б сказала філософські. Але розвивати їх не було бажання. Навіщо під вечір псувати настрій?
- Агов? – прокричала я до люстри. – Хтось є вдома?
У відповідь я звісно нічого не почула, але варто було спробувати. Цей нікчемний тиждень добігає кінця, а я ще не виконала жодного завдання психолога.
До речі, досить приємна жінка. Її в'яле тіло викликає у мене, як не дивно, почуття і спокою, і співчуття. Досить цікава жінка. Особливо її методи лікування мого, як вона називає, «комплексу коробочки». Вона сама так назвала мою неприязнь до суспільства.
Якщо вам цікаво – не я була ініціатором відвідувань психологи. Але мої батьки, досить заможні люди, занепокоїлись моїм станом. Спочатку вони гадали, що у мене не пройшов підлітковий вік, потім – що він затягнувся, а ще пізніше – моя антисоціальна (нейтральна) поведінка перейшла у хронічне захворювання.
Насправді це не так.
Мої батьки і два брата доволі компанійські. Завжди відвідують світські заходи, спілкуються з поважними людьми, підтримують зв'язок з усіма членами родини… дуже далекими членами родини.
Якщо одним словом, я не вписалася у їх благородне коло «аристократії».
Мене в більшій частині опікував дідусь. Поки батьки були у відряджені ми ходили з ним у парк, музей, кіно, але здебільшого сиділи удома, в нашому маленькому зимовому саду, граючись з тваринами, яких мій батько не міг терпіти.
Потім батьки заборонили з ним бачитися… але ненадовго. Коли мені виповнилося вісімнадцять – мала повне право йти туди куди захочу і коли захочу. Від тоді з дідусем я бачилася частіше.
І ось, на протязі вже трьох років я постійно підтримую з ним зв'язок. Якщо не через відео-зв'язок, то приїжджаю сама. Правда їхати через пів країни інколи буває важко, через брак часу. Декілька разів на місяць я все ж відвідую його гостину однокімнатну квартиру біля міста.
Він великий поціновувач антикваріату, тому свого чотирилапого друга я залишаю на сусідку. Мила дівчина Юлія, яка просто обожнює тварин. Але Макса не сильно турбує її повага до нього, коли він бачить її маленьку Діді. Якщо не помиляюся, то це порода Shar-pei. Вона настільки подобається моєму хлопчику, що при зустрічі одразу ж, в буквальному сенсі, починає з нею гратися як з клубком ниток.
До речі про Макса...
- Ей, ти де? – у відповідь я почула тишу.
Ну гаразд, зараз пошукаємо.
Піднявшись з ліжка і смачно потягнувшись – тіло знову відчуло себе у тонусі. Вийшовши у вітальню збагнула що не зачинила балкон. Підійшовши до нього заправила усе шторами і подивилася на змарніле місто.
- Макс? – знову тиша.
Я що його у ванній зачинила?
- Макс, йдемо гуляти.
Вже за секунду я почула з коридора якийсь рух. Схожий на те як чиїсь нігтики ковзають по новенькому ламінованому покриттю. І вже за хвилину до мене біг мохнатий велетень із поводком у пащі.
- Ми б могли сьогодні на машині поїхати…
Він продовжував дивитися на мене в очікуванні, що я заберу його мотузку, яку він вже облизав.
- Сьогодні без нього?
Він скулячи перебрав лапками, не розуміючи про що я. Тоді я махнула на поводок… І вже за мить він завиляв хвостом кинувши мотузку.
- Макс…
Стрімголов побіг назад і повернувся вже із м'ячиком у зубах.
- А оце хто забере? – я тикнула пальцем на поводок, але він лише скавчав. – Гаразд. Ходімо. Але м'яч несеш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776297
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2018
Я днем по улице девчонку встретил,
Прелестная, красивая – гуляла,
Глаза сверкали, в волосы дул ветер,
И по асфальту в кедах щеголяла.
Ее боялся даже взглядом проводить,
Нарушить равенства души покой,
Такую можно лишь увидеть и забыть,
Как теплой осенью, так и зимой.
А вечером я встретил ее снова,
Она стояла там, в конце крыла
Раскинув руки у окна трамвая,
Она была другая… и одна.
Растрепанные волосы, шпилька, декольте,
Порваны чулки, коротенькая юбка,
Глаза сверкали сладко в темноте.
Я понял... – это проститутка .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775822
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 08.02.2018
Гниле зображення потворно дивиться здаля,
Нема нічого грішного у його вчинках,
Понівечена мати і її дитя
Ридає шкутильгаючи по схилах.
А його погляд рине далі у простори,
Сухе вино замерзло кришталем
На білому обличчі і на шторі
Оздобленою королем.
Воно спостерігає і тремтячи й ніжно
Горне поглядом сліпе маля,
Чи то ще рано, а може пізно,
Заграє біля скронь молитва скрипаля.
Кидає погляд далі… ніяковіє,
Таке ж маля, таке ж сліпе й нещасне,
Але одне побачити зуміє,
А другого от – от свіча погасне.
І дивиться він крізь бетоні стіни,
Немов крізь пелену стікає тінь.
Побачити життя не всі зуміли,
Чекаючи розтрощених прозрінь.
(частина 1)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775245
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2018
Давай начнем все с той же точки,
Из губы в губы передай мне воздух,
И в каждой новой песне, новой строчки,
По легких дым для нас как будто создан.
А у виска играет старый ритм,
Все те же руки, те же стоны,
Но кто –то смотрит только и скулит
Желаниями заключенный.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774064
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 29.01.2018
Він власно брав її за волосся,
Вдихав її запах і цілував,
На мить їй вкотре здалося,
Що він і справді кохав.
Він ніжно брав її за волосся,
В обіймах своїх зігрівав,
Усе це було, усе відбулося,
В цю мить, навіть, світ танцював.
Він любляче гладив волосся,
В повільному танці мовчав,
І тільки йому не здалося,
Як сильно її покохав.
Він власно брав її за волосся,
Вдихав її запах і цілував,
Усе це було, усе відбулося,
Вона кохала… і він кохав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771350
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.01.2018
Напевно, так зійшлись зірки,
Переплелися долі,
У голові - пусті думки,
А серце у неволі.
Між нами кілометри і міста,
Між нами світ… так шкода,
Що я на крок у прірві, а душа
Й не прагне до свободи.
Вже декілька ночей не сплю,
У снах тебе я бачу,
І прокидатись від жалю
В надії що побачу.
Між нами люди і нічні зірки,
А очі прагнуть сяйва,
Твоєї ніжності і теплоти…
І грішного бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770931
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.01.2018
Нам становится больно когда взрослеем,
Ломаются стереотипы и принципы,
И все что было до – уже не имеем,
А все что будет – нам надо ли…
Ломаются ребра от тяжести,
Такое бывает, такое случается
Когда весь мир чем-то мается,
А твои ребра ломаются.
Становится стыдно до безысходности,
И тихо до потери пульса,
Говорят, все прощает молодость,
Но мне и прощенье не нужно.
Минуты обещают быть моментами,
Но память избежит этой неловкости,
Когда разделены не километрами…
А просто сырою пропастью.
Говорят, что время – это пустяк,
Не стоит обращать и внимания,
Но что делать если «пустяк»
Отбирает твое сознание?
Все изгибы слов – покалечены ,
Наши фразы ядовито-изранены,
Но правда в том, что не вечны мы,
Такие мы, люди создания.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767759
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 24.12.2017
Моменти можуть стати вічністю бажань,
Омріяними крилами в думках,
Опанувати хоча б крихту знань,
Того, що не сказали у словах.
Торкнутися твоїх думок
І обпаливши пальці
Згорати у твоїх руках,
Хоч ввечері, хоч вранці.
Палати тобою, горіти в тобі,
Неначе мить прекрасного,
Хоча б на хвилину у боротьбі,
Здатись у руки пропащого.
Ти знаєш усе, що я хочу сказати
І подумки спопеляєш.
На зовні калічиш, далеко - ламаєш,
А поряд лише обіймаєш.
Ламай і лікуй мене одночасно,
Ти вмієш і можеш, нехай
Все що між нами було не ясно,
Обпалить лиш наших пір'їнок край
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2017
Ти дав мені усе що я хотіла...
Усе і навіть більше,
Ти дав мені безцінні крила
Ти дав усе що я у тобі полюбила.
Між нами кілометри і міста,
Та між серцями в нас нема кордону,
Я дякую тобі за почуття,
За ці моменти світла знову й знову.
Ти знаєш все в мені і навпаки,
Ми відчуваємо себе і поки
На світі ще горітимуть зірки,
Ми будемо поряд, співати ночі ноти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2017
Торкнись мене, хоча б в останній раз,
Я так хочу відчути тебе поряд,
Я хочу знати як ти й без образ
Зловити хоч на хвильку тихий погляд.
Ми створені по різному й нехай,
Це нам ніколи так не заважало,
Бо лиш з тобою я знайду свій рай,
Мені без тебе світу буде мало.
Життя неначе хмари в небесах,
Все так неспішно, тихо й мимовільно,
Але ця хмара зникне... та нехай
Не зникне наше все так добровільно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2017
Наш дисонанс такий помітний,
Незвичний, неприступний, світлий.
Відколи ми, тоді і наші крила
Переплелися якось воєдино.
Нехай забере вітер всі образи,
Згорять недоліки наших світів,
Нехай не маємо ми назви,
Бо щоб не вигадали - мало слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017
Ми давно вже не бачимо сонця у небі,
Місяць сховався за горизонт,
Я б віддала усе лиш тобі...
Та чи вартий таких ти висот.
Так лячно впасти з окрилених мрій
У брудну і ганебну реальність,
Ти тільки мене зрозуміти зумій,
Крізь призму краси і нахабність.
Ти такий, але я інша,
І це в тобі мене вабить,
Я не зумію ось так більше
Відчути... і це мене ранить.
Ти не вбиваєш і ти не лікуєш,
Але ти забираєш найкраще,
Сподіваюсь, милий, зумієш
Врятувати серце пропаще.
Ми так далеко, але водночас поряд,
Ми відчуваємо нас в унісон,
Мені так подобається твій погляд,
Хоча найчастіше це лише сон.
Буває усяке і всяке стається,
Але люди живуть і існують,
Тож поки ми разом нехай не здається,
Те що віками цінують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2017
Відкритий простір дозволяє нам бачити, відволікатись від чогось буденого, але ми часто не помічаємо у цьому просторі себе. Мижливо це не про тебе, так, так, не про тебе. Ти вмієш бчити і слухати, але інші...
Можливо, цей текст не підходить для такої спільноти, але чомусь мені захотілось його написати саме зараз і саме сюди.
Ми мало задумуємось про свою егоїстичнісь, але я запевняю, вона присутня у кожному. Навіть я у деякій мірі егоїст, але чому у деякій? Я справжня егоїстка, так, я буду отримувти вигоду з будь-якої ситуації, знаходжу користь у спілкувані з іншими, користуюсь якоюсь ситуацією і вижимаю максимум зі знайомства чи допомоги комусь. Але це ж робить більшість. Я в жодному разі не засуджую інших і не засуджую себе. Просто аналізую людей, тобто те що оточує нас.
Я помітила, що ми забуваємо розуміти один одного. Тобто ми розуміємо, але відділяємо тільки те, що справді нас цікавить. Ми не помічаємо як думаючи про одне, робимо зовсім інше. Це наче квітка, яка росте у саду, яку рідко поливають і не доглядають за нею. Ми як ця квітка. Намагаємося ввібрати у себе бодай щось, щоб вижити, але що нам вбирати у себе, якщо нічого. А якщо нас поливають ми жадібно користуємося цим, адже квітів багато, і на всіх не вистачить.
Ми забули, як це, жити без турбот, без поспіху. Задумайся, коли ти останній раз не думав про те як заробити грошей чи зробити своє життя кращим... отож бо. Я тебе запевняю, ти будеш думати про це завжди. Ми так влаштовані. Нам завжди хочеться більше, краще. Але чи воно того варте? Так, варте!
Ти не змінишся, я не змінюсь, і ніхто не зміниться. Такі вже ми є. В'язні власого життя і власних примхів.
В нас відсутнє право на справжнє життя, ми живемо так як потрібно, так, щоб виживати, але не жити.
Можливо цей текст мало хто зрозуміє... я й не прошу, але той хто зрозумів... Ти маєш право, кожен має право на щось краще, але на жаль не кожен має можливість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747342
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2017
Літай... можливо, це твій бажаний, єдиний шанс,
Вдихай шалений простір і зникай,
За горизонтом так багато пустих нас,
А ти їх оминай... літай, літай.
Розбиті скелі ріжуть крила,
Ламає вітер легке пір'я,
Ти не здавайся, моя мила,
Лети в омріяне сузір’я,
Безглузда мрія бути вільним,
Ти спробуй і здійсни її,
Нехай лайном буде суцільним,
але це мрії лиш твої.
Нехай тебе займають інші,
Ламають все живе в тобі,
Вони ніщо для тебе більше,
Вони для тебе заслабкі.
Літай... ти маєш на це час і право,
Хоч крихта у цім сірім світі
Не допусти щоб хтось луково
Паплюжив твої білі квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2017
Він увійшов в її життя незграбно,
Але так впевнено узяв її в полон,
Не відпускає, власно і нахабно
Цілує її серце знову й знов.
Не відпускай тепер цю пташку нікуди
У неї переламане крило і зламана душа,
Тепер їй своє серце б ще знайти
У твоїх кігтях і їдких словах.
Тримай, тримай... вона зовсім слабка,
І лиш з тобою знову оживає,
її струна натягнута й крихка,
Але з тобою вона знову грає.
Неправильно кохати так, це тяжко,
Така любов вбиває зсередини,
Але так як кохає його пташка,
Нестерпно для звичайної людини.
Ви не кохайте так, я вас застерігаю,
Бо покохати легко, та не так,
Я ж бо напевне точно знаю,
Що розлюбити тяжко, бо ніяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746554
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.08.2017
Блакитний голуб повертається додому вкотре,
Ніхто такого дива ще не бачив,
Красивий птах, його красива врода,
В зруйнованій будівлі плаче.
Ось так в реальності й на нас чекає,
Ми чистим серцем, наміром... з любов'ю,
А нас так просто... словом і вбиває,
Все те чого бажали, вириває з кров'ю.
А ми зневірені, зламані, розбиті,
Впускаємо у свій круг інших,
Й не усвідомлюючи тої миті,
Руйнуємо і їх світ ніжний.
Ми не варвари, ми не хотіли,
Не розуміємо як так стається,
Чому все те чого жадали і хотіли,
Немов кришталь перед ногами б'ється.
Ми жертви самих нас і наших дій
Ми у полоні власного бажання,
Ніхто ж не забирає наших мрій,
Та наші мрії знищуюють усе реальне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746513
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2017
Такі слабкі людські серця бувають,
Німі слова кричать у голові,
Вони ж не розуміють, бо не знають,
Про що усі пісні твої.
Легка рука мене не відпускає,
Хоча наші тіла далеко, та й нехай,
Ніхто не зрозуміє, бо не знає,
Де та межа між нами і де край.
Нехай усе горить, нехай все тліє
І старт минаючи не бачимо дороги,
Ніхто не знає нас, тому й не зрозіміє,
Скільки пройшла душа і скільки ноги.
Кінець завжди буде де й початок,
Наша історія повториться й не раз,
Нехай повториться колись і ранок,
Який поверне у цей ранок нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2017
Твоя весна сліпа й холодна,
Крихка блакить й брехлива врода,
Любов німа й зів'ялі крона
Нам не дадуть ключ до свободи.
Заполонив моє життя ім'ям,
Яке я навіть з часом не забуду,
Хоча я палко дякую тим дням,
Коли між нами ще не було бруду.
І що б там не було, це все було,
Моє кохання не фальшиве, шкода,
Можливо в тебе з часом вже все відгуло,
А я ще пам'ятаю насолоду.
Твоя весна буде лише твоя,
І шелест трав, і запах квітів,
Нехай усе нагадує моє ім'я,
Бо ти один залишив слід у моїм світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744175
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.07.2017