| Сторінки (1/85): | « | 1 | » |
Долучи мене до свого слова,
Ладо мій, блаженний світе мій!
Перетреться хай сміття, полова,
Зрілий стержень лишиться надій.
Пагоном врости у мою душу,
Корені пусти нетлінних слів.
Дзвінку тишу й звуком не порушу -
Берегтиму дужче всіх дарів.
09.06.2019
Руслана Ставнічук (с)́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853939
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.11.2019
***
Завітні очі небесно-сірі,
Голос твій - найніжніша струна.
Що скоріше мене полонило? -
У вир кохання пірнув сповна.
Я не думав про перестороги,
Під водою камі’нь не шукав.
Весь в тобі розчинився, їй-богу,
Мене доля вела за рукав.
Боявся мріять, зводити плани,
Навчився жити одним лиш днем,
Щоб у мить, коли ти десь розтанеш
Не впасти духом. Життя ж-бо йде.
Як ти, я не зустрічав такої,
Хоч пів світу майже змандрував.
Ти сну позбавила і спокою,
Та більшого я щастя не знав,
Ніж милуватись погожим ранком
І твоїм спокійним тихим сном.
Хотів із тебе зліпити бранку,
Не зчувсь, як сам зробився рабом.
10.02.-16.04.2019
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2019
Коли малесеньке зернятко
Росте у тебе на руках -
Це шанс почати щоб спочатку
І день, й дорогу, і життя.
Це час для розуміння суті,
Переосмислення буття.
Знайти в любові і спокуті
Молитву за своє дитя.
Коли малесеньке зернятко
Росте у тебе на руках,
На цім святім його початку
Ти мама, берегиня, птах,
Який убереже від злого,
Затулить дужими крильми.
Тому й найперше в світі слово
Шепочем ніжно «мама» ми.
01-02.03.2019
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842472
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2019
Дитячий світ серйозні має очі.
Все як завжди, та я уже не та…
Мені відкрилась істина пророча -
Життєва зрілість в шибку загляда.
А я, здається, зовсім не готова
З дитинством попрощатися навік.
Воно, як мами тиха колискова,
Залишиться в подільському селі.
Попереду - мереживо доріг
Й страх на лиху ступити ненароком.
Сміється доля біля моїх ніг:
«Побачиш суть, коли ітимеш кроком…»
9-11.02.2019
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841359
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2019
Я тобою вчуся не боліти.
За вікном ще осінь, а зима, -
Прийде час - нам подарує квіти,
Яких досі ні в кого нема.
Квіти-зорі, квіти-зерна сніжні
Зима пише пензлем чарівним.
Ми зустрілись у морознім січні,
Ми ще й досі у полоні зим.
Я тобою вчуся не боліти -
Спогади із серця відпущу.
Зранку я прокинуся у літі
І всміхнуся теплому дощу.
13.11.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2019
І
Куди б не подалася – у думках лиш ти -
Горизонт світу затулив собою.
Що мені робити і як же утекти
Від безмежної любові земної?
Та що я кажу? І чи втікати хочу
Від тебе, насправді, не знати куди?
Гіркотою плачуть одинокі ночі
Шепочу молитву: «Ти прийди. Прийди!»
У душі, у серці, у думках і мріях
Поселивсь навічно ти, один лиш ти.
Весна наворожить квіткову завію.
Ступлю на дорогу, щоб до тебе йти.
ІІ
Наворожи себе мені
У весняноквітнучу завію.
Приходь до мене день при дні,
Нехай навіть міражем у мріях.
Я буду знати, що ти є:
Близький чи далекий – неважливо.
Серце довірливе моє
Буде сподіватися на диво.
Наворожи себе мені
Такого, яким тебе кохаю.
Тебе побачу хай хоч в сні,
А іншого не треба раю.
Руслана Ставнічук (с)
24-25.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2019
Набрала вже років на оберемок, -
Восьмий десяток добігає путь.
На бабцю глянеш - мов зійшла з поеми, -
Її проблеми в танець не беруть.
Встає щоранку з першою зорею
І будить сонце: «Злазь уже з печі.
Пройдись тихенько сонною землею,
Даруй свої цілющі калачі.»
Господу трепетно дякує за день
Й лиш тоді береться до роботи.
Без неї вдома все не так й не те, -
Бабця щастя бачила на дотик.
Життя вдовине зовсім вам не казка -
Душа щодень на кінчику ножа…
В онуках щастя - ось воно, будь ласка, -
Їх виглядати бабця поспіша.
Душа давно уже осиротіла:
Не знає вона спокою та сну.
А бабця бігає щодень при ділі -
Хай рух притишить тугу навісну.
Завжди весела жвава і бадьора -
Так наче не брали в полон роки…
Душа хай хоч на двоє розкололась -
Лице в бабусі сонячне й думки.
Не раз гадаєш, де беруться сили
Вставать раненько, сонечко будить?..
Прохаєш пошепки: «Бабусю, мила,
Ще довго нам продовжуйте світить!...»
15-17.11.2018
Руслана Ставнічук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838009
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.06.2019
Щедрий їжачок Панас
В гості завітав до нас.
І приніс він на спині
Дари лісу запашні:
Грибочки, груші-дички
Й букетик невеличкий
Із ягідок шипшини,
Калини й горобини.
Трудівнику Панасу
Подякували разом
Хлоп’ятка і дівчатка
І мами їх і татка.
20.05.2018-23.05.2019
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837589
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.06.2019
Коли змагатиметься вперто
Зима з весною за права,
Чомусь промовлю я відверто,
Що часто згадую про Вас.
Відійде холод, заясніє
Весняне сонце у душі.
Про Вас я думати не смію,
Про Вас лише пишу вірші.
Весна відквітне й щедре літо
Поволі ступить на поріг,
А серце зболене й побите
Стрімко покотиться до ніг.
Ще мить й черлена зріла осінь
Думки захопить у полон,
І дощ тихенько відголосить
За тим, чого і не було.
І знов зима, мороз і холод
Проймає душу до кісток.
Вона в тонкій сукенці, гола
У невідомість робить крок.
…Сніг падає й одразу тане -
Закінчився твій час, зима!
Я більше не хворію Вами,
В душі та серці місць нема.
02.03.2019
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834806
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.05.2019
Люблю тебе. Чекаю і не каюсь,
Що долю собі вибрала таку.
Із кожним тихим словом воскресаю,
Перепливаючи життя ріку.
На відстані років і кілометрів
Я твій найменший відчуваю біль.
Я не боюся раптом впасти, вмерти,
Боюсь чужою стати я тобі.
Люблю тебе, як землю любить сонце.
Любов твоя зоріє у мені.
Душі і серця вірним охоронцем
Мої у щастя одягаєш дні.
20.03.2019
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2019
Знову мовчиш? Мовчи вже до кінця.
Нехай думки зів’ються ураганом.
Тобі мовчання геть не до лиця,
Та раптом залікує в серці рани.
Тяжка спокута – знати і мовчать,
Не мати права мовити хоч слово.
Роки летять, роки летять, летять…
Нічого не буває випадково.
Жалю не треба і красивих фраз.
Навіщо мучить серце нездійсненним?
Все по місцях розставить майстер-час.
Ти навіть думати облиш про мене.
20.03.2019
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2019
А час насправді пролітає,
Його нам не дано впіймати.
Минає мить, а мить минає
Й ближче ми на крок до страти.
У кожного своя Голгофа,
Свої гріхи і помилки.
І шлях широкий, в світ дорога
Ще не затьмарена ніким.
А що за краєм - невідомо,
Дізнаємось, як прийде час.
День по хвилині вкраде втома,
А що залишиться для нас?
11.12.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831560
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2019
Живемо в час просторів інтернету
І гаджетів, айфонів, соцмереж.
Диктує мода що писать поету, -
Ти совість, а чи славу обереш?
Кожен собі щось пише, пише, пише…
Бо думає, що геній він, поет.
Література нині ледве дише
Від тих шедеврів чи, скоріше, Лет.
О схаменіться, ще не пізно, люди!
Не втоптуйте поезію в багно.
Писати, може, й кожен із нас буде,
Поетом стать не кожному дано…
16.-17.11.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831175
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2019
Ти постукай уночі тихо-тихо, ледь чутно,
Ти поклич мене пошепки, одним порухом губ.
У полу'м’ї свічі побачу як тобі скрутно,
Радо дверцята відчиню, тебе заховаю від згуб.
А надворі пітьма, клятий завиває вітер
І на небі ні зір, ані місяче'нька нема.
Лише ти є і я, палким коханням накриті
І байдуже тепер – нині літо чи, може, зима…
Знай, я для тебе завжди відчинятиму дверці
Із яких би ти, рідний, не повертався доріг.
Вбережу від біди силою вірного серця
І нестиму любов - найдорожчий наш оберіг.
14.07.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2019
Тривожно, тихо, обережно
Ступлю ногою в рідний край.
Душі від спогадів бентежно,
Та серце знає: ось він, рай.
Дитинства спомин вічно юний –
Життя мого дзвінкі роки,
Наївні мрії, плани, думи –
Залишиться цей край таким.
Літа злетять, закрутить доля
Шалено в колі зрілих днів,
Та в серденьку завжди зо мною
Живуть моменти ті святі…
22.09.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830913
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.03.2019
Спини мене, коли надумаю піти.
Не відпускай, хоч як би не просилась.
З тобою ми - неначе різних два світи,
Та лиш в єднанні наша дійсна сила.
Спини мене. Не слухай жодних нарікань.
Бо то не я – говорить то образа.
З тобою буду до кінця я без вагань, -
І в рай, і в пекло – всюди лише разом.
Спини мене. Попри сварки і сльози
Поведи за руку в казку про любов.
І зникне навік з душі холодна осінь
І світлом наповниться серденько знов.
Не відпускай мене від себе ні на мить, -
Найбільше щастя бути твоїм світом.
Коли тремка печаль на вістрі забринить
Я прожену її кохання цвітом.
13.10.2018.
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2019
Прудконоге білченя
Встало з самого рання'.
Гарно вмилось, причесалось
І портфелик відшукало.
Вмить у нього спакувало
Свої іграшки й забави.
Вже хотіло іти з дому, -
Та зустрілась мама йо’му:
«Ти куди біжиш, синочку? -
Одягнув нову сорочку.
Що у нас таке за свято?
Нумо зізнавайсь, хвостатий».
«Я, матусю, біжу в школу.
Буду вчитися усьому,
Стану мудрим і ученим, -
Будеш горда ти за мене».
«Твоя правда, - каже мама -
Треба вчитися старанно.
Тільки літом, мов на горе,
На канікулах вся школа.
То ж ходім поки додому,
Радіть сонцю золотому.
Пора осені настане -
Підеш в школу за знаннями.
04.- 06.05.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830848
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.03.2019
Ти не бійсь літати під зорями, -
Що із того, що крил нема?
Бути світлом, а чи безоднею -
Вже собі обереш сама.
Щоб літати не треба крил тобі,
Полетіти можна в думках.
Не здаватися, щиро вірити,
Що душа - перелітний птах.
Лиш не створюй для себе обмежень,
У зневіру не вдарся, злість.
Доля кожному визначить стержень,
Кожен сам в кінці відповість.
Радій душа, цвіти, наче вперше,
Хай не псують тебе скарби.
Багато буде стартів, звершень,
А ти люби цей світ… Люби!
11.12.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830841
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2019
Закрию душу на замок,
Печаль у серці заморожу.
Сплету із дум сумних вінок,
Сховаю їх – хай не тривожать.
Ну а вуста - вони німі,
Із них не вирветься ні звуку.
Бо скільки болю в тишині, -
Мовчання - то найтяжча мука.
А скільки сліз у цих очах,
Скільки завмерло у них горя!
Найгірший біль, - коли душа
Не зна ні сну, ані спокою…
25.06.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830646
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2019
Слова злітали з-під пера,
Цвіли віршами на папері.
Поет не зупинявсь, писав, -
Про слави мріяв він химери.
Трудивсь натхненно день і ніч,
Шукав лиш ідеальні рими.
Їх мав за світло у вікні,
Що шлях до слави вкаже зримий.
Він не жалів часУ і сил
На незвичайну цю затію.
Тим часом, рік за роком плив,
А слава була лиш у мріях.
«В чім справа? – все себе питав, -
Чи недостатньо я старанний?..
Такі вже рими підшукав,
Що віршик в роті ледь не тане…»
Ну що сказать писаці цьому?
Рима в вірші потрібна дуже,
Та, як душі немає в ньому, -
То лиш зі слів мілка калюжа.
25-26.06.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830645
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2019
Мережила мама рушники ночами
І думу гадала про свої печалі.
Життя, наче кадр, пролетіло узором -
На згадку змахнуло крилом кольоровим.
Ох доленько-доле, чому ти пекуча?
Людьми і словами караєш і мучиш.
Стікає сльозина бальзамом на душу…
Вулкан всередині, вуста - непорушні.
Життя різнобарвне: то чорне, то біле.
Лиш діти, мов сонечка, шлях освітили.
Прогнали утому, негоду, зневіру,
Серденько розбите любов»ю зцілили.
…Мережила мама рушники ночами, -
Далеко сховала думу про печалі.
Й на білосніжнім полотні рушниковім
Розцвітали квіти добра і любові.
29.06.-29.08
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830300
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.03.2019
Спритна мишка-сіроманка
Чепурила нірку зранку.
Поки звірі в лісі спали, -
Мишка все поприбирала.
Й побігла швидко в магазин
Яйця купити, маргарин.
Щоб спекти пиріг смачнющий
З полуниці, сливи, груші.
Нині в мишки-господині
Справжнє свято – іменини.
25-30.06.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830298
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.03.2019
Під дубочком зайченятко
Змайструвало собі хатку
Із гілок, галуззя, моху, -
Наче лялечка, їй богу!
Зайчик хоч малий, та знає:
Люта зимонька буває.
У затишній теплій хаті
Холод не страшний зайчаті.
20.03.2019
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830150
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.03.2019
Довгими і холодними зими вечорами
Онукам долю бабуся мережить нитками.
Старенька уже стала, та й зір підводить часто,
Але у вишиванках вся її радість й щастя.
Вправно голкою виводить за стібком стібочок
Й постають картини дивні перед наші очі.
Вишиває бабуся долю барвами ясними, -
Щоб щасливими стрічали і лі’та і зими.
Вишиває бабуся долю кольором веселки, -
Щоби людяність і вдячність мали внуки в серці.
Вимальовує бабуся дуба і калину,-
Хай внучата пам’ятають Неньку-Україну.
Вишиває бабуся шлях нитка’ми шовковими,-
Нехай буде онучатам рушник оцей спомином.
Мережить бабуся стежку онукам нитками
І малює її щедро диво-кольорами.
Й тихо-тихо, щоб не почув ніхто із сторонніх
Для нащадків вимолює щасливої долі.
26-27.01.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830078
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.03.2019
Є чимало в світі місць
На дива багатих,
Але серцю наймиліш
Та батьківська хата.
Скільки б земель не сходив,
Не придбав палаців, -
У серденьку дивом з див
Є батьківська хата.
Коли виростеш дитино,
Йтимеш своїм шляхом,
Не забудь оту стежину
У батьківську хату.
07.05.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2019
Жінка тихо малює щастя, -
Лиш олівець в неї сірий.
Знаю, - все у небоги вдасться,
Рай розцвіте з її віри.
Щастя не для всіх кольорове, -
Сіре бува, навіть чорне.
Та додай дрібку любові -
Стане умить неповторним.
22-31.10.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826691
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2019
Ця тиша буде вічно голосити
За тим що не судилось, не збулось.
Розлука душ просіється крізь сито,
Любов розквітне зернами колось.
Розлука пересіється, минеться,
Розтане, наче осені туман.
Ця тиша буде вічно біля серця,
Усі по парах, а вона – сама.
Є в тиші щось магічне, таємниче:
І страх, і відчай, спокій і тепло.
Коли тебе вона ледь-ледь покличе, -
Прилинеш радо під терпке крило.
10-12.10.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825089
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 12.02.2019
Край дороги красується калина червона,
Пломеніють на сонечку її стиглі грона.
Вітер ту калину пишну з боку в бік хитає.
«Чом, вітриську, ти пустуєш, - калина питає, -
Чи тобі мішають надто мої стиглі грона?
Чом ти причепивсь до мене, як я безборонна?
Чи краса моя барвиста тобі очі ріже?
Вітрюгане! Cпинись, брате, душа просить тиші…»
Вітерець тих слів не слухав, все хитав калину,
Хоч вона слізно і палко облишить просила.
У калини така доля - на вітрУ тремтіти
І щораз боятись дуже красу розгубити.
Та калини врода чиста бува надто різна:
У снігу, на вітрі, в листі - все одно чарівна.
12.11.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2019
Ти мені подаруй-но любові -
Щоб казкова була та хмільна.
Я гулятиму з нею по колу
І п’янітиму вщент без вина.
Я відчую шматок диво-щастя,
Чеберцем розіллється воно.
Лиш, любове, мені усміхайся,
Щодо іншого - вже все одно.
Воду вип’ю кухлями цілими,
Не лишаючи крихт на потім.
Гей, любове моя омріяна! -
Я щаслива поруч сьогодні.
Будь, що буде - гуляємо нині, -
Раз в житті буває весілля.
Після цього нехай хоч поли’ном
Заросте усе моє тіло.
07-29.08.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2019
Дуб, кремезний богатир, росте на горбочку.
Пишно віти розпустив, - ліс вберегти хоче.
Щоб ніякий лихий вітер, ураган чи злива
Не змогли й гілки зломити. Вірить він у диво.
Щиро вірить - стане духу побороть негоду.
Та не видко відчайдуху, певне, основного:
Вітер, дощ і навіть злива не страшні в тій мірі,
Як одна лишень людина, що живе без віри.
Серце в неї скам’яніло, гроші ум забрали,
До краси яке їй діло? - Геть байдужа стала.
Нищить ліс. Одне за одним дерева стинає.
Все більш цінну нагороду для себе прохає.
Нащо ріжеш? Нащо нищиш ти ліси, людино?
Не заради обігріву ті дерева гинуть…
Ради гонки за грошима. Думаєш, в них щастя?
Ти шануй ліси, людино, і тобі воздасться.
05.12.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822478
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2019
Лиш у поезії моє спасіння,
Лиш тільки словом виплачу я біль.
Вона - мої ліки й моє прозріння,
Найбільша відрада прожитих днів.
Я виллю на папір переживання,
І враз розтануть хмари у душі.
І світ здається, наче чудо давнє, -
Його красу оспівую в вірші.
Моя душа в поезії і доля
Творить життя крізь призму віршослів.
Щоб зерна знань засіяти на полі,
Які із часом вкореняться в нім.
Мелодія із рим звучить у серці -
Так люблю слухать тихі співи ті.
То мудрість із минулого озветься,
І оживе сузір’ям на листі.
07.10.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818301
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2018
Україно! Україно!
На шматки роздерта.
Чом ти нене солов’їна
Втрапила в тенета?!
Чом здалася ти без бою,
Голову схилила?!
Адже буть комусь рабою, -
Гірше як могила!
Досить, нене, горювати, -
Сльози не поможуть.
Ти з колін спіши вставати,
Лежать ниць негоже.
Не здавайся, а борися
За життя, за волю.
Розправ плечі, піднімися, -
І ставай до бою!
12.10.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818299
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.12.2018
Густими зморшками пооране чоло
Спрацьовані і мозолясті руки...
Тужливий погляд зачепився за вікно,
Тяжка біда для жінки – страх
розлуки.
Літа примостилися сріблом на плечі,
Горя пелена заслонила очі.
Єдиного свого чека кожен вечір,
В іншім світі милий – вірить
не хоче.
Бо життя усеньке йому
присвятила,
Ним марила, дихала всі ці роки.
Вчителя дружина – його тил і сила,
Надія, опора, любов на віки.
Серця не жаліла, здоров’я і часу,
Віддавала все милому своєму.
Хвилиночці кожній, проведеній разом,
Раділа, немовби раю-Едему.
Стільки було планів, задумів, роботи!..
Мріялося разом бути до кінця.
Раптово ввірвалась вісником скорбота –
Полинув коханий в Небо до Отця.
Заступили хмари сонечко
яскраве, –
Відтепер для жінки почорніли дні.
І вони у вирій злітають роками,
Сердешній здається, що вона у сні.
Прокинеться зранку і все як раніше –
Ріднесенькі очі сміються теплом.
Нема сил терпіти цю розлуку більше...
О, Боже, чому це на яву, не сон?
Не уміє жити без вчителя свого,
Без його ласкавих й виважених слів.
Душа жінки плаче, ридає небога.
Спогади лишились щасливих років...
12.07.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810491
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.10.2018
Книжок полиці повні, їх тисячі, десятки
Стоять собі рівненько -солдатики в строю.
Поезія живе тут, історії загадки, -
Вбирати їхню мудрість щоразу я люблю.
Немає тут померлих, загублених, забутих -
Гладенькі сторінки і дрібниці бережуть.
Минувшини поради трапляється почути,
Ділитися знаннями - ось в чому уся суть.
Поріг переступаю - і я неначе вдома, -
Повітря пахне тишею, спрагою до знань.
Кожнісінька деталь тут душі моїй знайома,
Завжди вона відкрита для мудрості убрань.
Коли тобі погано чи щось тривожить серце, -
Не гай задарма часу, іди скоріш сюди.
Бібліотека радо відкриє свої дверці,
Поринеш у світ книги - гляди й нема біди.
26.09.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810490
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.10.2018
Ще наче вчора був дитиною ти сам,
Й квітуча юність барвами буяла.
Нині подяку адресуєш небесам
Й долі, за те, що сина дарували.
Хлоп’я малесеньке, зовсім ще невинне,
Кмітливе й допитливе не по роках.
Яке щастя - мати кровиночку-сина
Із вогником у намистинках-очах.
Тепер ти тато – статус цей дещо новИй
Й моментами незвичний ще для тебе.
Знаю, - з усім упораєшся, милий мій
Щоб син наш ні у чім не мав потреби.
Безмежно рада я, що поруч саме ти, -
Коханий, і найперший мій порадник,
Що випало одною стежкою іти,
Що наш син має найкращого тата.
Сьогодні, у день цей сонячний осінній
Тобі всміхається замріяна блакить.
Привітання ми шлемо разом із сином
Й радієм дуже, що ти є у нас такий!
17.09.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806991
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.09.2018
Простіть мені, нене, за слово не щире,
За кожну сльозинку на Ваших очах.
Лиш мамою ставши для себе відкрила
Яким глибоченним є біль і є страх.
Тепер я вже знаю безодню одчаю,
Коли від безсилля в тумані весь світ.
Схилила би небо, та сил не стачає,
Крилом огорнула б дитятко від бід.
Простіть мені, нене, за ночі безсонні,
Нелюдської праці за довгі роки.
Тримаючи сина пухкенькі долоні
Свої усвідомила всі помилки.
Матусенько! Нене! Моя найрідніша!
Мій світе, опоро, відрадо моя!
Низенько схиляюсь, поклон б’ю Вам віршем.
Хай славиться світле матусі ім’я.
25.06. – 03.07. 2018.
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804734
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 28.08.2018
Вкраїнцю, брате, годі спати! -
Проснись, зніми туман з очей.
Он у ярмі ридає мати -
Вінок терновий їй пече.
Їй випала тяжкая доля, -
Страждать у пазурах війни.
І біль від втрати списом коле, -
Чим провинилися сини?
Що їх ще молодих і юних
В небо кача* проводжає...
І рве та пісня серця струни
Й душу навстіж вивертає...
І падають додолу сльози
З сірих очей неньки-землі
Маками поле зайнялося,
У вирій линуть журавлі.
Скільки сердечних патріотів
Поповнили Небесний стан!
Та не болить смерть тій підлоті,
Що землю здала ворогам.
Вкраїнцю, чуєш, вставай, брате!
За спини інших не ховайсь.
Лиш разом зможем подолати
Змію, що підло прокрала’сь.
________
* Плине кача по Тисині – українська (лемківська) траурна народна пісня. Стала широко відомою після її виконання під час реквієму за загиблими учасниками Революції гідності.
10.07.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804527
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.08.2018
Дотик душ - то щастя сокровенне,
Я про те для світу промовчу.
Душу ти свою відкрий для мене,
Запали - як знак, - мені свічу.
Я ввійду тихенько, обережно,
У любов я душу приберу.
"Ти надовго ? Говори лиш чесно..." -
Я в тобі навіки поселюсь.
Де б не був ти - близько чи далеко, -
Житиму у серці і в думках.
До душі торкнуся словом те’рпким,
Твій молитвою зігрію шлях.
18.07.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804526
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.08.2018
Присутність слова у думках -
То є довіра в вищій мірі.
Я з ним увись лечу, мов птах,
Все нові бачу ор’єнтири.
Воно зростає у мені
Неспішно, мов мала дитина,
У ранки чисто-росяні,
Як нічка зорі розпустила.
Те слово, вічне і святе,
Шлях почина в душі глибинах.
І з часом віршем проросте,
Чи думою у світ полине.
Цнотлива ця довіра слів -
Безцінний подарунок долі.
Щаслива я, що життя дні
Черпають силу в їх просторі.
10.07.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804466
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2018
Вміє душа побачить світ прекрасним,
Відчути усю гамму почуттів.
В дрібних деталях відшукати щастя,
Все зобразити влучно в силі слів.
Вміє душа відчути кожен дотик
Ледь видимого оку вітерця,
Загадку вгледіть в лавочці навпроти,
Що об’єдна закохані серця.
Душа уміє з світом говорити
Крізь океан замріяних думок.
Душа уміє розцвітати, жити,
Лиш би потік любові не замовк.
29.06 - 04.07.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804465
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2018
Ще сонце міцно спало в своїй хаточці,
Та соловей ще пісню не співав,
А вже дідусь мій, поруч з ним і дядечко,
Траву в покоси вправно гуртував.
Помітно ледь тремтіло небо заспане,
На горизонті новий день вже зрів.
Немов кристалами, росою рЯсною
Вітали трави радо косарів.
Коса у руках співала, наче скрипка, -
Навдалеч було чути її свист.
І птахи, і вітер - все немов затихло,
Лиш шепіт трав злітав далеко ввись.
Стелилися покоси потом зрошені,
Та втомі не здавались косарі.
Аж поки не покличе бабця голосно:
«Закінчуйте, сніданок на столі!».
Верталися до хати задоволені,
Подяка Богу – вродили сінА.
Сім’єю снідали із тихим гомоном.
Яка ж прекрасна то була пора!..
Ну от і все. Розтали мої спогади.
Відкрила очі - лиш тиша німа.
Вернулась у свідомість болем здогадка,
Вже діда й дядька у живих нема…
26-27.05.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804369
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.08.2018
Впало літо яблуком у жменьку,
Вишні розгубили кольори, -
Ще учора сад був веселенький -
Скоро осінь, що не говори…
Вже помалу сизії тумани
Будять ранки плетивом своїм.
Осінь справжня скоро скрізь настане:
Прокрадеться в ліс, у поле, в дім.
Та не варт загадувать, журитись, -
За вікном ще літо золоте.
Життя умій в секунді прожити,
Тихим раєм хай воно цвіте.
06.08.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804368
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.08.2018
«Скажи, чому ти світишся вся щастям, -
Ненависть випитує в Любові.
Тобі у душу щойно наплювали,
Ну а ти її вручаєш знову.
І відкриваєш щиро двері серця,
Усю себе до кінця даруєш.
Що як гіркий біль в життя закрадеться?
Що як любов лиш зраду готує?
Чому ти усміхаєшся натхненно?
Ніяк не можу це зрозуміти.
Чи ти дурна зовсім, а чи блаженна -
Вона всміхається замість мстити.»
Так Ненависть Любов жити повчала,
Злобою укутувала вправно.
Любов слова ці слухала, мовчала,
Та свою, врешті, мовила правду.
«Любов - то є не просто щастя тихе,
Букет з емоцій душевних і тепло.
То - світ, уміщений в одній людині.
Без Любові, що із нами було б?
Любов не злиться і не ненавидить,
Вона не мстить, не плаче, не кляне.
Любов хороше може лиш відкрити,
Погане стороною обмине.
І біль, і рани, і колючі пута
Вона сприймає як тернистий шлях.
Вперед іде з зерном добра у грудях
Та зі вдячності слідом у серцях.
В житті все не буває надто гладко -
Без втрат, без болю, без гірких падінь.
Але Любов - душі вічна загадка,
Що зло світлом перетворює в тінь.
Світ навкруги наповнює безцінним,
Не просячи нічого узамін.
Де є Любов - там щастя є і віра,
Де Любов - завжди є місце для мрій.
А Ненависть - то не найкращий вихід,
І помста до добра не приведе.
Коли спітка тебе тяжка година,
Радій - в житті Любові місце є».
Послухала Ненависть мудре слово
Й куди подівся вмить її весь гнів.
Промовила: «Життя таке чудове.
Ну, а життя з Любов’ю - й поготів!
21.07.2017 р.
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803789
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2018
Стара-старесенька хатина,
Біленька, з вікнами очиць,
Стоїть собі, мов сиротина,
Про щось тихесенько мовчить.
На тин схилилось трохи суму, -
Не ті літа, уже не ті…
Живуть постійно в моїх думах
Картини вічні і святі.
Вузька дорога, вся у ямах,
Веде до хати від села.
Щоранку нею моя мама
З водицею відро несла .
Сміялись верби тихо-ніжно,
Вмивали личко у воді,
Нової днини ранню пісню ,
Співала ластівка в гнізді.
Світило сонце переливом,
Хмаринки танцювали вальс.
У тім краю така щаслива
Як більш ніде я не була.
Прадавній ліс шепотів казку ,
Поля сріблились від роси,
Там дідусева тиха ласка
Літала понад неба синь.
В краю цім я повік дитина,
Хоч скільки літ летіло повз -
Душа ціла ще і коліна,
Тут рідні всі мої разом…
Безцінна дідуся наука,
Бабусі ткані рушники…
Ще не прокралася розлука, -
Цю мить вкарбую на віки...
Стара-старесенька хатина,
Біленька, з вікнами очиць,
Стоїть собі, мов сиротина,
Про щось тихесенько мовчить…
14-18.07.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2018
Не пиши так часто, що сумуєш,
Краще уночі приходь в мій сон, -
Разом ми забудемо минуле
З дотиком закоханих долонь .
Не проси пробачення щоразу -
Поки долетять твої слова
Я уже забуду про образу,
Аби лиш любов була жива…
Ти не обіцяй казкових замків,
Знаю, - стануть пусткою вони.
Подаруй себе ти до останку
І мене в любові не вини.
Бо й сама я знаю – винувата,
Що люблю тебе без вороття.
І нема мені від цього ради,
Бо ти - мука й ти - моє життя.
28.05.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803712
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.08.2018
Рідний, любий, милий, візьми мене у свої сни,
Нехай хоч там мені спокійно, добре буде…
Та тільки сподівання ти, гляди, не обмани,
Бо то так важко зневірятися у людях…
Візьми мене до себе, пригорни і обігрій,
Подаруй впевненість і віру у майбутнє,
А ще доведи, що ти цілком і повністю мій, –
І я воскрешатиму той час незабутній.
У тебе розкоші й багатства зовсім не прошу -
Усе це зайве, коли ти поруч зі мною.
Лиш будь коханим, порадником, другом хорошим,
А я, у свою чергу, житиму тобою…
…2013 р.
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802356
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.08.2018
Зажди, моя осінь, не спіши тікати
В край холодний тихий буремних вітрів.
Он палає сонях, мальви біля хати…
Зажди іще трохи, побудь на землі.
Ще легенько світить сонечко яскраве,
Правда, здаля чути пісню журавлів.
Похилились квіти, вже посохли трави,
Ліс стоїть у злоті й ховає жалі.
Стихнув спів пташини, листя облітає,
І у цім польоті свій танцює вальс.
Осінь різнобарвна урожай збирає,
І склада в комори – скоро вже зима.
Красуне осінь, іще трохи зачекай.
Іще зимі ти не вступай дорогу.
Дивись - неначе писанка у барвах край,
Дай намилуюсь оцим чудом трохи.
30.09.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790600
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.05.2018
Матусю, годі працювати, облиште вже турботи всі.
Повиростали пташенята, злетіли у широкий світ.
Здається, наче нещодавно маленькі плакали в колисці.
І прибігали гоїть рани, і таємницями ділились.
Та час злетів, немов хвилина – вже дві красуні тішать око.
А мама все не зна спочинку, усе хвилюється за дочок.
Як їм живеться? Чи щасливі? Чи в донь нічого не болить?
Матусю, не хвилюйтесь сильно, хай серце Ваше не щемить.
Вже підросла у вас опора в цім не легкім такім житті.
То лиш здається, що ми кволі - від всього зможем захистить.
16.08.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787577
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.04.2018
Вже вкотре жовтень до нас завітав,
Приніс дари, розфарбував пейзажі.
День вчителя у році цім настав,
Як би раділи Ви вітанням нашим!
Вже не приймете жодного із них…
Знайшли притулок у іншому світі.
Спів чути птаха журливий, сумний,
Місце спочинку устеляють квіти…
Ви по життю усміхнено ішли,
Хай би яка не приключилась напасть,
Сум розвіять добрим словом могли,
Горда, що довелось у Вас навчатись.
Вчитель – то не професія була,
Покликання жило в душі глибинах,
Яке все більш розпаляли літа,
З кожним Ви знаннями щедро ділились.
По іншому не могли вчинити,
Душа летіла, горнулась до дітей.
Вам би іще жити, жити… Жити!
А Ви у землі холодній лежите…
Вчителю! Наставнику юних літ!
Не раз Ваша згодилася наука.
До віку вдячна за вклад в мій політ, -
Як вчили ніколи не пускать руки.
29.09.2017.
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787576
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.04.2018
Чиясь зламана, побита душа
Лежала тихо край дороги.
Котрась людина, певно, згаряча
Свої об нею втерла ноги.
Не зупинилась і не сказала
Чому все так, за що ця кара.
Шляхом уперед покрокувала,
Лишивши ззаду шлейф печалі.
Трапилося так, що ненароком,
Чи може по велінню долі,
Ступала і я повільним кроком
По тім випробувань шляхові.
І несла на плечах, Богом даний,
Часом болючий життєвий хрест.
Уздріла душу, що ниць лежала
І не мала сили йти вперед.
Стишила ходу я, зупинилась,
Бо просто не могла пройти повз.
«Нещасна, що тута приключилось?
Скажи, мо’ вихід знайдем разом».
«Про що маю зараз розказати,
Що зрадили й покинули всі?
Як лишень могли, так скористались,
А хвору пустили у світи.
Тепер я тут лежу сама, одна,
Нікому зовсім не потрібна.
Куди порадиш йти мені, куда?
Коли весь світ суцільна прірва…»
«Не можна й не треба так казати,
Господь із неба бачить усе.
Тебе нині кинули вмирати,
Завтра доля зроблене верне.
У серденьку ти злобу не плекай,
Бо добра не несе нікому.
Збери всі сили і з долу вставай,
Бо є ще міць у тілі твому.
Тепер ти більш не лишишся одна,
Я із тобою поруч буду.
А доля, вона не бува гладка…
За все треба дякувать, люди.
Коли зневіра, горе раптове
У життя тихо закрадеться,
Не спіши пускать руки додолу,
Прислухайся до свого серця.
Воно завжди піднесе пораду
І розжене в душі тривогу.
Коли тобі трапляється важко
Приходь поговорити з Богом.
27.09.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786407
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.04.2018
Підняли голови до сонця хризантеми, -
Так хочеться останнє увібрать тепло.
Мов по команді всі оділи діадеми,
Давно в саду такого свята не було.
«Чого всміхаєтесь, радієте, дурненькі, -
Їм вітер кинув питання прямо в лице. -
Подую сильніш й вдяганки ваші благенькі
Пелюстками по землі розлетяться вщент.
І закінчиться пора цвітіння і слави,
Лиш голі штурпаки залишаться від вас.»
«То буде потім, вітрюгане неласкавий,
А зараз наступив наш довгожданий час.
І хай попереду чека осіння буря,
Нехай за мить краси поплатимось життям,
Та щастя дивом розцвісти того вартує,
В цю мить долі призупиняється хода…
30.09.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786405
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.04.2018
Тебе бракує. Часом так тебе бракує.
Так хочеться печалі звірити тобі.
Та це все зайве, бо ти й так мене відчуєш,
Без слів й звуку відчуєш тривоги і біль.
У нас на двох з тобою одна спільна душа
Серця єднає невидимою ниттю.
І єдність оця - найбільший в цілім світі скарб,
На жаль, не всі його вміють оцінити.
Тебе бракує. Нині так тебе бракує.
В цю осінь вітряну і сумно-затяжну.
Неправду кажуть, наче час усе лікує, -
Лиш на трохи печаль притуплює мою.
Ти приїзди, вертайся у дім поскоріше,
Більше нічого я просити не смію.
Хай доторкнуся я хоч до твоєї тиші
І обніму мовчки, як лиш я умію.
Ти усміхнешся щиро, очі – мов жаринки,
Запалять у душі мільярд рясних вогнів.
Так холодно мені без тебе, так нестримно.
Ти приїжджай уже й коханням обігрій.
30.09.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2018
День зрілий осінній. Діждались - вже вересня вінок.
У сумнім вітру голосінні ще чути спів пташок.
Ще сонце усміхається, світлом торкнеться землі,
Але чутно у повітрі сумний клич од журавлів.
Вже не те що теплим літом, – ключем вирує життя…
Земля щедро оповита блаженним дивним чуттям.
Нині народ благословляють, шлють молитви щирі
Нерозлучні три сестриці - Любов Надія й Віра.
Що сказать, простому люду без сестер не обійтись, -
Щоб складалось добре всюди має Віра прорости,
В серці корені пустити, вглиб у душу увійти.
Бо без Віри як же жити? Як зневірившись іти?
Вона серце наповняє нам твердістю і світлом.
Збудеться все, як бажаєш, лиш треба потерпіти.
Треба сил докласти власних, щоби здійснилась мрія.
Не зректися нам щастя свого поможе Надія,
Бо всюди прокладе дорогу, навіть там де важко.
Часом ніжна, часом строга, та вільна, наче пташка.
Невидима і невагома, в повітрі ширяє,
Коли потрібна допомога - на плече сідає.
Проникає швидко в серце, у думки і свідомість.
Там де Віра похитнеться - Надія не підводить.
Крила нові нам чіпляє і обрії запалить,
Прожене зневіру далі, - туди, де все лукаве.
Буде поруч кожну хвилю підтримувати вдячно,
Щоби дорогу, ту до мрії, ми пройшли не впавши.
Із Надією і Любов ітиме завше разом,
Щоб життя ясніш було без біди і образи.
Ця сестриця шлях буде свій стелити пелюстками,
Де зерно крихке мале згодом виросте плодами.
Взаємним огорне і щирим почуттям дорогу,
Щоби обрану стежину геть минали тривоги.
Як станеш поважати сестер оцих нерозлучних, -
У житті завше будеш мати їх помІчну участь.
30.09.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785937
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 03.04.2018
Йому було всього лиш вісімнадцять…
Гарний, юний, ще в душі дитина.
Йому б ще жити, та війна страшна ця
Молодим поклала в домовину.
Ридає над труною гірко мати,
Від горя почорніла аж уся:
«Коханий сину, милий мій солдате,
Не віриться, що вже тебе нема…
Ти тут лежиш, заплющив міцно очі,
Й, здається, ніби щойно лиш заснув.
Невже це правда? Вірити не хочу.
У мене ти один-єдиний був.
Вже не обнімеш більше ніжно неньку,
Не розігрієш теплом своїх рук.
Тужить-рветься материнське серденько, -
Краще б я, а не ти, лежала тут.
Сину мій, соколику вічно юний.
Тобі б ще жити, жити і жити!
На кого покинув неньку старую?
Куди тепер мені притулитись?
Я мріяла, молилася щоденно,
Що прийде день й закінчиться війна.
Одружишся й щасливо заживемо,
Лелека принесе внуча-маля.
Та мрії всі умить розбила куля,
А з ними щастя і радість мою.
Лишилась одинока, мов зозуля.
Прощай синочку. Стрінемось в раю».
19.07.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785746
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.04.2018
Не раз в тяжкі хвилини мене ти утішала,
В кулак зібрати сили щораз допомагала.
За роки наші спільні сестрою мені стала,
Яка ж бо я щаслива, що тебе повстрічала.
Як я люблю тебе - словами не розкажеш,
Я долі дяку шлю за дружбу міцну нашу.
З тобою ми удвох проходили усяке,
Та дружняя любов міцнішала з роками.
Як добре мати друга, який в тяжку хвилину
Незмінно буде поруч і нізащО не кине,
Який удвох з тобою ділити буде долю,
І в щасті і в негоді стоятиме горою.
Який разОм з тобою моменти проживає,
Не лише словом - ділом щораз допомагає.
Як добре мати друга шляхетного по духу,
Що має серце щире і благородну душу.
Радію, що ти є в житті моїм, подружко,
Тобою дорожу й ціную дуже-дуже!
А наша дружба, мов коштовний камінь,
Пройшла випрОбування людьми та роками.
Я дякую за те, що ти є в моїм світі,
Продовжуєш у нім, як сонечко, світити.
Як я люблю й ціную - то розказати важко,
Прошу, будь щаслива моя люба пташко!
30.01.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785695
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.04.2018
У кожного в житті приходить мить,
Коли опиняємось на розпутті.
Розгублені, не знаєм як вчинить.
Чи ями долі вдасться оминути?
Лежить пред нами два різних путі:
По ліву і по праву нашу руку.
Та лиш одним ми зможемо піти
І шлях отой самі обрати мусим.
По ліву руку лежить дорога,
Гладенька і рівна, неначе стрічка.
Не видно ямок на ній нітрохи,
Лиш збоку тече малесенька річка.
Вода у ній прозора і чиста,
Рибини там надзвичайної краси,
Біля дороги - дерев намисто,
У рядок рівнесенько стоять ліси.
По праву руку - вузька стежина,
Змією біжить-звивається між скель,
Всипана ямами і камінням,
Угору прямує нелегкий путь цей.
Не видко на стежині тій дерев,
Не чути щоб десь лунав пташиний спів.
Хто шлях такий свідомо обере?
Випробування під силу не усім.
І ось прийшов час щоб обирати -
Ти із легкістю уліво повернеш,
Щоб стежку без перешкод долати,
Без правил, умовностей і жодних меж.
Ти навіть і не поглянеш вправо
На ту вузьку, тернистую стежину,
Тільки, дійшовши до путі краю,
Стару побачиш згорблену хатину.
Нема омріяних скарбів, багатств,
Ні мальованих палаців, хоромів.
Кругом лишень засмучена земля
І кілька вікон-свічечок у домі.
Ти запитаєш: що це? Як же так?
За що мені оця дісталась кара?
Я ж до кінця здолав увесь свій шлях
І що мене на фініші чекало?
Тут гримнув грім і почувся голос
З небес, виразний, могутній і ясний:
«Не плач і не проклинай ти долю, -
Вибору свого пожинаєш плоди.
Коли йшов дорогою гладкою,
Ти не раз чув про поміч тужливий зов.
Та помогти не спішив з бідою,
Байдужий до всього, стороною йшов.
Коли десь стрічались подорожні
І уточнити хотіли свій маршрут,
Ти лінувавсь путь вказати точно,
Відмахувався, неначе від приблуд.
Так, пішовши рівним гладким шляхом,
Геть забув, що ти – людина, а не звір.
Чесноти в дорозі всі розтратив,
Душу й серце невідомо де згубив.
Дорога ця гладенька не з проста,
Бо невидимим встелена камінням, -
Щоб кожен, хто обере рівний шлях,
Вдало склав випробування на гідність.
Отак буває і в житті людськім:
Чисто-гладкої немає дороги.
Є ями явні й сховані від всіх,
Та йти потрібно з людяністю в ногу».
27.09.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784826
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2018
Заросла стежина до рідної хати,
Вже ніхто не косить зранку спориші.
А на призьбі старість зустрічає мати,
Сама–самотою, навкруг ні душі.
Скільки літ минуло як птахом злетіли
У світ широкий кохані діточки.
Ростила їх, усі віддавала сили.
Стара вже стала. Ну де тепер вони?
Сидить на призьбі, думу гадає мати,
Коли і в чому помилилась вона?
Малі були діти - немов янголята,
Чому так сталося, що нині одна?
Усе життя у самотності прожила, -
Вбила доля чоловіка в цвіті літ.
Лиш заради дітей розправила крила,
Щоб зростити їх, дати дорогу в світ.
Ночами не спала, не їла, не пила, -
В виснажливій праці проводила час.
Щоб ріднії чада мали все важливе,
Щоб все необхідне мали кожен раз.
Бігала, трудилась, - усе без зупинки,
Бажання дитячі сповняла завжди.
Лиш дітей до праці не учила шибко.
Вони ще маленькі. Треба підрости.
Проминули роки. Виросли дитятка.
Ось пішли у школу, скоро вже кінчать.
Мама все працює, а їм наплювати.
І думки немає мамі помагать.
І не пожаліють тихим добрим словом,
Із думок лиш гроші, одяг, забавкИ.
Мама, як й раніше, на усе готова,
Та тільки не ті вже, що були, роки…
Глянути не встигла - хата спорожніла,
Відлетіли діти свій творити шлях.
Мама помагала, як ще мала сили,
Тільки старість швидко їх відібралА.
Тепер самотою сидить біля хати,
Очі без зупинки дивляться у даль.
Вірить, схаменуться її пташенята.
Тільки оцим мріям не збуться, на жаль…
04.-07.10.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784822
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2018
На перехресті ми з тобою стрілись,
Коли і ти, і я загублені були.
Так тихо душі наші прихилились
Й один без одного вже більше не змогли.
А життя йшло, неслося бумерангом,
Дивовижі підносило і невдачі.
Та нам не страшно, бо з тобою разом.
І лиш від щастя ми з тобою плачемо.
Коли стрінуться подібні дві душІ,
Коли крокують на двох єдиним шляхом,
То це є диво чисте й непорушне.
Як добре, що воно дісталося нам двом.
12.06.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2018
Розійшлися наші долі,
Мов два різних кораблі.
Кожен поплив своїм морем,
Кожен мав свої жалі.
Час минув, усе забулось,
Що було, чого бажали.
Перетерлось і минулось,
Відпустила все у далі.
Ні про що я не жалію
І не згадую зовсім.
Я в житті любила мрію,
Не тебе любила в нім.
16.03.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784318
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.03.2018
Серце материнське не знає спочинку, -
У переживаннях минають хвилини.
За дітей тривога душу роз’їдає:
Де вони? Що з ними? - все себе питає.
Птахою сизою серце мами б’ється -
Як же моїм дітям на світі живеться?
Чи вони здорові? Чи вони щасливі?
Материнське серце спроможне на диво.
Відчуває тонко найменшу похмурість,
Як над дитиною хмари затягнулись.
Всі відверне грози силою любові
Серце материнське, щоб були здорові.
Оберегом цінним служитиме дітям,
Щоб їх обминали життя лихоліття.
Завжди і у всьому серце материнське
Буде вірним другом, не лише в колисці.
До тих пір дітьми ще будемо ми з вами,
Поки в грудях тихо б’ється серце мами…
30.09.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784054
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2018
Чоловіче милий!
Ти приказку знаєш, -
не буди ти лихо,
коли засипає.
Отак і до мене
не підходь, будь ласка,
поки я тихенько
пишу диферамби.
Музу як злякаєш -
буде тобі горе.
Цього не прощаю,
готуйся до бою.
А не хоч до бою, -
готуйся до страти,
бо нащо години
на розбірки тратить.
Чоловіче любий,
я ж пожартувала.
Не криви ти губи,
не твоя то справа.
Я тобі тихенько
шепну щось на вушко,
дам пораду цінну
я по старій дружбі.
Коли жінка тихо
сидить вірші пише,
щоб уникнуть лиха
тримай й себе в тиші!
26.05.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784052
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.03.2018
Цілуй мене ще сонну
Солодким поцілунком.
Візьми в свої обійми,
Коханням огорни.
Тримай же міцно-міцно
І не пускай руки.
Нехай світ почекає -
В цю мить щасливі ми.
10.03.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782273
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.03.2018
В рясних кетягах калини,
В пісні жита на полях
Лине мова солов’їна,
Ввись до неба, наче птах.
В сонечка променях ясних,
В поривах легких вітру
Моя мова українська
Крокує по світу.
В шелесті дубів кремезних,
У шепоті струмочків,
Звучить рідна серцю мова,
З-від усіх куточків.
Любов віддана до мови
Живе у нас віками.
У колисці дарується
Із наспівами мами.
Мово рідна, звуком щира,
Моя вкраїнська мово!
Неповторно, мелодійно
Звучить твоє слово.
Не завжди тебе любили,
Цінували й берегли.
Свого часу, ріки крові
На Вкраїні полились.
Нині ти живеш в пошані,
У повазі й любові,
Народ же мій із трепетом
Кожне мовить слово.
Де б не була я на світі,
І скільки б мов не знала,
Найдорожча - то є рідна,
Це істина стала.
Як хліб святий в кожній хаті,
Як все, що серцю дороге,
Щоби й надалі процвітати,
Ми рідну мову збережемо!
24.02.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782272
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2018
Давно це було. В погожу ясну днину,
Коли наш світ ще тільки розвивався,
Покликав Господь до себе на гостину
Країни всі, щоб вислухать їх разом.
І промовив тихим голосом поважним:
«Усіх сьогодні я запросив сюди,
Щоб послухати про біди і про щастя,
Чи може прохання схочте донести.»
Зачули гості цю мову, загуділи.
Такий на небі здійнявся тарарам!
Навперебій усі благали й просили,
Щоб Всевишній життя дав їхнім мольбам.
Мовляв, живуть весь час у бідності страшній -
Земля не родить й дощик оминає,
Народ голодний і лихий став, хоч ти вбий!
Ну як же жити у такому краї?
Просили золота, скарбів хоча б трохи.
Жалілись - нема на що їм зовсім жить
«Авжеж, - Бог каже, - коли такі нероби,
То порожня земля як буде родить?».
Раптом Господь голову повернув вправо
І бачить - в куточку дівчина стоїть.
У вишиванці красується, мов пава,
І дарма, що латка на латці висить.
«Дівчино, хто ти така? - Господь питає. -
Чому мовчиш, невже побажань нема?
Чи добре ідуть справи в твоєму краї?
Чому стоїш нині ти така сумна?»
Всевишнього промову зачуло дівча
Й очі з долівки підняло повільно.
Краса неземна у тих відбилась очах
Й коса до пояса спадала вільно.
На голові – вінок з колосся і волошок,
Погляд яснИй наче сонця промінець.
«Я – Україна. Чули про мене може?
Край відважних і волелюбних сердець.
На землі моїй красиві краєвиди,
Гарніше них - більш не знайдете ніде.
Тут душі і думкам є де припочити,
Тут пісень співає жито золоте.
Народ мій щедрий, чесний і працьовитий.
Землю він шанує із давніх-давен.
Не бояться діти на землі трудитись
І радіють тому, що вона дає.
Боже Всемогутній! Батьку Наш Небесний!
Я багатств і злота не буду просить.
Молю Тебе палко про маленьку щедрість -
Збережи синочків від кігтів війни.
Хай її страшної не буде у краї,
Хай батьки не плачуть через смерть синів.
Відверни нещастя. Я тебе благаю!
Спаси й захисти нас во віки віків».
Всевишній задумавсь й через мить промовив:
«Дякую тобі за мудрість і красу.
Я тобі дарую дзвінку пісню й мову,
І велич, і силу, і щастя сльозу.
Ти будеш багата скарбами земними,
Ти будеш відома у світі цілім.
На жаль, не минуть тебе боком війни,
Я буду поруч з кожним сином твоїм.
І нехай все злото забирають інші, -
Це не поможе як душі немає.
Тобі я вручаю дарунки цінніші.
Благословляю народ твого краю.
15.08.-14.10.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782066
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2018
Все пізнається в порівнянні, -
Ця істина стара як світ.
Та лишЕ зовсім нещодавно
Пізнала я всю суть її.
Підносить нам життя безцінні
Дарунки, видимі не всім.
Ми ті дари сприймаєм чинно,
Не дякуючи долі вслід.
Так наче все і має бути.
Лиш нарікаєм на життя.
Отямтесь, схаменіться, люди,
Бо щастя у простих речах.
Ви долі дякуйте за радість,
Що ситі, вдіті живете.
Хтось мріє лиш про оцю малість
Ночами, коли сон не йде.
Всевишньому хвалу возносьте
В піснях, молитвах і словах.
Що рідних по духу й по крові
В житті оцім подарував.
Що всі вони живі й здорові,
Наповнюють роки теплом.
Як добре звучить «доню» в домі!
Молюсь, щоб так завжди було.
Як добре жити, жити, жити!
І смакувати кожну мить.
Усе, що є в житті, цінити,
Бо час наш швидко пролетить.
04.08.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782065
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2018
Кажеш, що я відьма, що причарувала?
Та я зроду-віку таким не займалась.
Можу, дорогенькі, секрет привідкрити,
Як варто чинити, щоб щастя зустріти.
Кажуть, нині хлопці так тихонь не люблять, -
Щоб коханням стать, треба буть розкутою.
Та на це питання в мене власна думка -
Наймиліша дівчина, та що недоступна,
Що несе у серці доброту для світу
І її добитись – треба попотіти.
Та дівчина мила, котра ніжна й чесна,
Котра милосердям горе перекреслить,
З мудрою душею, з розумом у мислях.
Серце у котрої кришталево-чисте
Від бажань примарних і злості людської,
Яка коханому віддасть свою долю.
Це все не картинка і не мрія з казки,
Просто нині мода на «тихих дівчаток».
Без зайвого гриму і шлейфу сюрпризів,
У міру одітих, без модних капризів.
Щоб зустріть кохання, щоб щасливим стати,
Треба нам навчитись радість дарувати.
Просто будь собою, не одягай масок
Й тобі відкриється світ мріяних кАзок.
26.05.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780301
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2018
Милі оченята,
Носик, мов крупинка.
Мамине кохане
Сонечко-краплинка.
Рученьки маленькі,
Щіченьки пухнасті.
Синок дорогенький,
Наймиліше щастя.
Безцінний дарунок
Для мами із татом.
Щастя й гараздів
Тобі буду прохати.
Життєва стежина
Хай буде рівненька.
Щоб як зростеш, сину,
Пишалася ненька.
Ти лежиш в ліжечку,
Ручки розглядаєш.
Й тихеньку пісеньку
Все собі співаєш.
Дивишся на маму,
Смієшся беззубо,
Я така щаслива,
Ангелику любий.
16.01.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778878
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.02.2018
Моє “кохаю” - то не просто слово,
Воно цінніш десятків сотень слів,
Бо означає, що завжди готова
Йти за тобою в будь який з світів.
Я гола і боса, без страху йтиму,
І бАйдуже що за вікном зима…
Аби лиш поруч був, коханий ти мій,
Щоб тільки не зосталась я сама.
Для тебе не жаль нічого на світі, -
Небо і сонце тобі прихилю,
Зорею яснОю будУ світити,
Тобі присвячу я долю свою.
Моє “я поруч” - то не просто букви.
То значить - що з тобою я навік.
У горі, радості незмінно буду,
Моя ти доля, любий чоловік.
“Чекатиму” - говОрю не для звуку,
Якщо сказала - йтиму до кінця.
На цій дорозі витерплю всі муки
І ні на мить не опущу лиця.
“Твоя назавжди” - то не просто фраза,
У ній для мене є цілЕ життя.
Нині й навіки ми бУдемо разом
Творити спільно наше майбуття.
17.01.2017
Руслана Ставнічук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2018
Певне думаєш, коханий,
Чим ти провинився,
Що поміж усіх дісталась
Тобі жінка дивна.
Інші просять в чоловіків
Грошей, шуби, сумку.
А твоя сидить тихенько
І римує дУмки.
День чи ніч - нема різниці
Якщо є натхнення.
Все сідає жінка нишком
За свої поеми.
Або іще полюбляє
Дружина читати,
Із стрічок щось витворяє,
Любить вишивати.
Стільки має занять любих, -
Тяжко полічити.
Чоловік у той час мусить
Ждати і тужити.
Чоловіче, дорогий мій,
Не журися дуже.
Знаєш, який ти везучий
Мати таку ружу*!
* ружа - троянда
29.05.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778686
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.02.2018
Слово моє рідне, колиска народу!
Без тебе нічого у нас не було б.
Ти нас об’єднало, дарувало мову,
Створило для людства живе джерело.
Слово моє рідне, чисте, немов кришталь,
Все увібрало від Вкраїни неньки.
І роки невільництва, і поразок жаль,
І поля пшеничні, й спів соловейка.
Слово моє рідне, ти - наша святиня.
Бо самі, без тебе, де би були ми?
Не згине Вкраїна і народ не згине,
Поки є в нас слово – житимем віки!
30.05.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778685
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.02.2018
Мій соколе ясний, орле сизокрилий!
Де ж бо ти літаєш? У якім краю?
В сторононьці рідній жде тебе дівчина
День у день роками, втирає сльозу.
Вона все чекає і кохає вірно,
Палко молить долю за тебе щодня.
А ти все літаєш в далекій країні.
Чи тужиш так тяжко, як тужить вона?
Її миле личко печаль полонила,
Все серце гризеться: «Як він там один?»
І хвилину кожну все думкою лине
До рідного свого. Бо це на віки.
25.05.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2018
За вікном завірюха землю замітає -
Уже зима прийшла до нашого дому.
А у моєму серці все вогонь палає,
Що запалить дано лиш тобі одному.
Вечорами довгими я про тебе мрію,
Зустрічі нашої з трепетом чекаю.
Щоб ніжно поглянути в очі такі рідні,
Й почути бажане: «Я тебе кохаю».
03.12.2016
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2018
Моя земля зігнулась додолу від болю, -
Немає сил на війну страшну дивитись,
Як їй, день за днем, цвіт нації молодої
Доводиться у трунах хоронити.
Ті хлопці-герої справжні діти народу,
Вони ж були брати чиїсь, батьки й сини.
Що душу і тіло віддалИ за свободу, -
Не злякалися піти у руки війни.
Моя земля зігнулась додолу від болю, -
Їй болять спалені й розгромлені міста,
Болять навічно згублені війною долі,
Й безкраї поля, де не квітують жита.
Моя земля гіркими ридає сльозами -
“Боже, скільки ще хрест мені цей нести?!
Коли вчиниш суд справедливий над катами,
Що мене продали, а мали берегти?
Коли Ти будеш нашого «брата» судити,
Який із розгону віткнув у спину ніж?
Скажи мені, як далі із цим болем жити,
Доки хоронитиму полеглих синів?!
А як мені посміти поглянути в очі
Їх дітям і матерям осиротілим?
Коли навіть ті синочки жити не хочуть,
Хто із лап війни повернувся вцілілим…
Небесний Мій Отче, я не прошу багато,
Лише молю - Ти справедливість віднови.
Вижени із краю того клятого ката,
А мені волю і цвіт весняний верни.
Хай спалені оживуть-відродяться міста,
Нехай загояться отримані рани.
Хай прийде вже довгождана пора золота,
Коли вкраїнці господарями стануть!
26.10.2016 р.
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776112
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.02.2018
Мені Ви дарували найцінніше,
Що є у Вас в цьому житті, -
Душі пориви, вплетені у вірші,
Поради й настанови золоті.
Занурилась у Ваше щире слово.
О, скільки мудрості й любові в нім!
Звучать тепер натхненно й калиново
Віршів рядочки в серденьку моїм.
Наставнице і пораднице моя!
Шлю дяку нині за нелегкий труд.
Нехай зірка Ваша довгий час сія
Й добром запалює усе навкруг.
27.01.2018
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775350
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.02.2018
Ти в душі моїй, Вкраїно,
У життєвій миті кожній.
В спілих кетягах калини,
У ранкових перших росах.
Ти в блакиті чистій неба,
У сяйві сонечка яснім,
У краплинах дощу щедрих,
В печЕнім хлібі запашнім.
В золотих ланах пшениці,
Ти у полях пахучих трав,
В дзвінкій пісні молодиці
І в тихім співі солов’я.
В колисковій немовляти,
У материнськім молоці,
Ти в дорозі, що від хати
І у хвилях, що на ріці.
Ти у вишивках-узорах,
Які бабуся вишива.
В кожнім кроці, кожнім слові
Ти є присутня, ти жива.
Ти навіки в своїх дітях,
В їх учинках і у серцях.
Не дано тебе зломити,
Нехай про це не мріє кат.
Моя нене, Україно!
Ти наймиліша і свята.
У душі тебе нестиму
Крізь незгоди і крізь літа.
Вірю я у твою волю
І у прекрасне майбуття.
Досить вже на світі горя,
Час нове творити життя!
27.09.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775033
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2018
У вересні цього року минули п’яті роковини як мій дідусь залишив цей світ. Про таких як він кажуть, що це була Людина з Великої букви. Чомусь саме зараз гостро відчувається необхідність почути його мудре слово, тому й ворушить пам’ять спогади в голові.
…Скільки себе пам’ятаю, дідусь завжди був усміхненим, веселим. Його безгранична доброта відображалась на обличчі. Коли його щось тривожило чи боліло, старався не показувати виду, щоб не хвилювати рідних, бо їхнє благополуччя і спокій були понад усе.
Дідусь народився у передвоєнний 1940 рік. Дитинство і юність минули в напівголодному існуванні, бо після війни 1941-1945 р.р. кругом панували розруха і голод. Батько й старший брат в різні роки загинули на війні, сім’я залишилась без годувальників, тому дідусеві довелося рано подорослішати і піти працювати, щоб допомагати мамі, здоров’я якої значно погіршилось після звістки про загибель чоловіка і сина та смерті єдиної доньки ще у дитячому віці.
У школі дідусь тягнувся до знань. Учителі часто хвалили здібного учня. Дідусь дуже любив читати. Причому, читав не які-небудь книжки, а українську й зарубіжну класику, обожнював історичні романи, постійно читав газети, щоб бути в курсі подій, які стаються в світі. Пригадую, навіть в останні роки свого життя дідусь не розлучався з книжкою. Наc із сестрою дідусь змалечку привчав до читання, неодноразово розповідав про роль книги в нашому житті й наголошував, як важливо для кожного бути освідченим. Коли я приходила зі школи й хвалилася відмінними оцінками, дідусь у відповідь говорив: «Ти, звичайно, молодець. Але хороші оцінки - не головне. Набагато важливіші ті знання, які закарбувалися у твоїй пам’яті, а не оцінка, що стоїть у щоденнику. Головне – щоб ти для себе чітко знала і розуміла основну суть речей, щоб уміла черпати знання в повсякденних дрібницях, а не лише з книг, щоб була доброю і милосердною до людей. Твій головний учитель – Життя. Прийде час й воно поставить свою оцінку і тоді ти все зрозумієш…». Чесно кажучи, тоді я мало що зрозуміла з цих слів дідуся. Навпаки, - було трохи образливо, що він як слід не похвалив мене за гарну оцінку, а почав розповідати щось своє. Минули роки. Подорослішавши, я не раз згадую слова дідуся й дивуюся його мудрості. Він передбачив усе, - від малоефективності і корупційності сучасної системи освіти до простих життєвих істин.
Окрім читання книг, дідусь любив постійно знаходитись в русі. Навіть перебуваючи на пенсії ніколи не відлежував боки, а весь час був заклопотаний роботою. Дідусь посадив гарний сад. Часто любив повторювати, що сад цей залишиться нам на згадку, коли його не стане…
Дідусь завжди знаходив час на нас - своїх онуків. Коли б він не прийшов, - вдень чи пізно ввечері, ми одразу горнулися до нього, просили розповісти якусь історію чи казку (а знав він їх чимало!). Мама злегка покрикувала на нас, щоб залишили дідуся в спокої, бо ж він дуже натомився за день, а дідусь лише відмахувався. Мовляв, як побачив онучок, то всю втому як рукою зняло.
Душа у дідуся була безкрая. Де й поміщалось у ній стільки тепла, доброти і любові. З бабусею душа в душу прожили більше чотирьох десятків літ. Причому, дідусь завжди турбувався за дружину, не цурався жіночої роботи, радо допомагав у всьому, коли бачив, що бабуся щось не встигає. Дідусь і бабуся завжди дивилися один одному в очі з такою любов’ю, що важко було повірити, що вони прожили в парі вже не один десяток літ. Бабуся й досі не може повірити, що дідуся вже немає. Нам усім його дуже не вистачає. На жаль, таких людей як був мій дідусь, нині – одиниці. У моєму серці завжди будуть жити його невмирущі мудрі слова й настанови.
13.09.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775032
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2018
Май у серці віру, бо без неї важко,
І в тяжку годину йди скоріш до Бога.
У молитві щирій відійдуть незгоди
І тобі відкриється із біди дорога.
24.02.2017
Руслана Ставнічук-Остаховська (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772734
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2018
Ніколи не здавайся. Як би не було важко.
Господь же не даремно випробування шле.
Урок в ударах долі побачить лиш уважний,
І тільки той, хто мудрий, засвоїть головне.
Ніколи не здавайся. Не нарікай на долю,
Бо плач і голосіння, - не вихід із проблем.
В своїх гріхах покайся, звільнися ти від болю,
Й продовжуй крокувати упевнено вперед.
Ніколи не здавайся. Не опускай обличчя.
Й не бійся своє серце відкрить для доброти.
Хай щоб в житті не сталось, ти знай що ти – Людина, -
Неси в собі озерце любові у світи.
Ніколи не здавайся і не впадай у відчай, -
Бо у житті, насправді, нема глухих кутів.
Гони зневіру далі, бо смуток той не вічний, -
Настане час для свята на вулиці твоїй.
Ніколи не здавайся. Із душі викинь злобу.
Продовжуй щиро вірить - прийдуть миті ясні.
Щодня ти посміхайся старому і малому.
Не забувай, що цукор завжди лежить на дні.
19.08.2017
Руслана Ставнічук-Остаховська (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772657
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.01.2018
Вишивала мати синові сорочку,
І лягав стібочок рівно до стібка.
Тихо промовляла: «У житті, синочку,
Хай тебе боронить Господа рука.
Сильним будь, розумним, вправним, вірним, добрим,
Хай серденько щире не впускає зла.
За хвилину кожну завжди дякуй долі,
Помовчи – хай скажуть все твої діла.
Поважай родину, що тебе зростила,
Мамі й тату дякуй за усі труди.
Хай завжди не бракне і часу і сили:
Де б не був ти, сину, - завжди приїзди.
Полюби цю землю, де твоє коріння
Крізь віки і бурі проросло на дні.
Батьківщина в світі є одна-єдина,
Тож пишайся нею і цінуй її.
Не цурайся мови, знаної з колиски,
Бо вона твій ключик до усіх доріг.
У житті буває холодно і слизько,
Май терпіння й розум гідно йти по ним.
Ти добро і щирість бережи у серці,
Всім, хто потребує – прагни помогти.
Будь же справедливим і тобі озветься,
І вернеться згодом, що посіяв ти.»
Вишивала мати синові сорочку,
І лягав стібочок рівно до стібка.
Настанови мами виконай, синочку,
І щаслива буде доленька твоя.
06. - 08.09.2017
Руслана Ставнічук-Остаховська (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2018
Це так важливо в світі цім суворім
Зустріти хоч частиночку добра.
Про нього чуєм лише у розмовах, -
Ти ж перевагу надаєш ділам.
Подружко дорога! Радію щиро,
Що смію тебе другом назвати.
Сіяєш ти немов промінчик світла,
Яке не втомлюєшся дарувати.
Я рада дуже, неймовірно рада,
Що ти в моїм з’явилася житті.
Не всяка душа любов’ю багата, -
Свою ж віддаєш до крапельки ти.
Так хочеться в цей літній день серпневий
Тобі набажати усяких благ.
Щоб щастя знаходило путь до тебе,
А у душі квітувала весна.
Хай печалі, смутки й недоля різна
Обминають тебе сотим кроком.
Щоб лиш від радості сміялась слізно,
Вогонь горів в серці рік за роком.
Щоб на твоїй гладкій життєвій ниві
Зустрічались добрі й чуйні люди,
Хай доля буде світла й справедлива,
Хай щедра доля у тебе буде!
Най не скупиться на скарби безцінні,
Але не ті, що міряють у грошах.
З роками хай лиш більшає уміння
У ближньому побачити хороше.
Хай доброта і чесність непідробна
Живуть у серці твоєму завжди.
А ті, що вправно мелють світло, жорна
Не знають ні зупинки ні біди.
Могла б іще я безліч говорити слів…
Та, що би не сказала, буде мало.
Все ж, на кінець смію побажать тобі -
Завжди лишайсь такою, як є зараз:
Вродливою, всміхненою, милою,
З душею щирою й серцем навстіж.
Не по літам зрілою й вразливою
Й хай радість принесе тобі мій вірш!
28.08.2017
Руслана Ставнічук-Остаховська (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749932
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.09.2017
Ось, мамо, серпень знову завітав
Й приніс на крилах Ваше свято.
В повітрі чути осені печаль,
Та Ви не смійте сумувати.
Роки, роки…Які ж вони швидкі…
Вже назбиралось їх чимало.
Та Ви, як і раніше, молоді,
Лиш сивина в коси закралась.
Матусенько! Забракне певно слів
Щоб виразити щиру вдячність
За літа довгі невтомних трудів,
За доброту і любов Вашу.
У цю літню святкову годину
Шлю Вам, рідненька, привітання.
Нехай квітне життя кожна днина
Й здійсняться таємні бажання.
Хай тихе доля дарує щастя,
Достаток пророчить для дому,
Задумане неодмінно вдасться,
Хай лиш внуки приносять втому.
Зозуля накує най довгих літ
Прожити у здоров’ї й мирі,
Серце захищене буде від бід,
Й кожна мить буде особлива!
18-19.08.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746903
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.08.2017
З вірності екзамен я здаю роками -
Все тебе чекаю, а життя іде…
Серце на частини рветься, бо не камінь.
Де з тобою встрінемось? Скажи мені, де?
Ти зараз далеко й не знаєш, напевно,
Як я тебе кличу, як плачу у сні.
Між нами дороги стоять та даремно, -
Ти і на відстані дорогий мені.
Та я не жаліюсь. Я буду чекати.
Мені б тільки знати, що все не дарма.
Бо істинне щастя взаємно кохати,
В житті така радість дається одна.
13.02.2017
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2017
Зустрілася любов на перехресті,
Коли я вже не знала куди йти, -
Всі пройдені шляхи були розтерті,
Душа стомилась від тяжі біди.
Стояла я розгублена і боса,
Стояла і дивилась мовчки в даль.
Та раптом вчулась пісня стоголоса,
Яка прогнала геть мою печаль.
Мені вона дала нові вітрила,
Нові шляхи, і щастя засіяло.
Мене любов ненависті не вчила,
А душу добротою засівала.
16.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742734
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2017
Я мрію, що якось раненько проснуся,
І побачу новий, зовсім інший світ.
Світитиме сонце, йому посміхнуся,
Бо більше не буде неправди і бід.
Раптово й назАвжди зникнуть негаразди,
Горе та злидні підуть в небуття,
Народ мій, як і раніше, стане разом
Творити спільно своє нове життя.
Ми навіки забудемо слово “війна”,
«АТО», «бойовики» кануть у Лету.
За свою зраду кожен заплатИть сповна,
Стануть непотрібом бронежилети.
У світі цьому не буде місця слЬОзам,
Кривди жодної не буде ні на грам,
Пануватиме правда, тверезий розум,
Будемо процвітати на зло врагам!
Хочу, щоб в кожну героя родину
Спокій прийшов і тяжкий біль притупив,
Не пуста щоб була жертва за Вкраїну,
І настав нарешті довгожданий мир!
22.01.2017 р.
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742496
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2017
Не плач, матусю, рідненька, я повинен іти,
Захищати Вітчизну від клятих вандалів.
Знаю, спитаєш тихенько: «Ну чому саме ти?
На кого лишаєш мене, сину коханий?!».
Зрозумій, мамо, то для кожного справа свята -
Землю рідну в іродів відвоювати.
Щоб коли закінчиться війна, промчаться літа,
Було що нащадкам у спадок передати.
Ти ж бо сама мене, матусенько, навчила -
Батьківщина для мене як другая мати.
Пробач, та не втримає мене тут жодна сила,
Коли Вкраїну гуртом треба рятувати.
Благослови мене і я повернусь до тебе,
І знов заживемо так, як було до війни.
Матусенько, не плач лиш, прошу тебе, не треба…
Хто землю рідну захистить, як не її сини?
Молися, мамо, щиро за нашу Вкраїну,
За мене і за хлопців, що на передовій.
Обіцяю, разом поборемо ми руїну,
Разом принесемо мир вітчизні дорогій.
Повір матусенько, все так і буде з часом,
Ти ж, дивись, дочекайся мене і не плач.
Знай, листи писатиму додому раз за разом,
За те, що серце й душу нині рву - пробач.
Вже час мені в дорогу вирушати мамо,
Та куди б не закинула доля, ти знай -
Постійно буду поруч з тобою думками,
Я неодмінно вернуся, лише чекай….
31.10.2015
Руслана Ставнічук (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741623
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.07.2017