| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Моя хороша, ще тобі рости..
Не поспішай дорослою ставати. -
У нас, дорослих, тут свої світи
Й один на всіх, де кожен розіп"ятий..
На постаменті, плоті, на стовпі,
Хтось на одній зі стін у власній хаті,
Хтось в натовпі - на древі самоти,
А хтось на дибі славою розтятий...
І котить хвилі море людських сліз,
Солоне та гіркіше од цикути,
Життя іде..Між викликів на "біс"
ми мусимо відбутися й відбути...
Як часто балансуєм на межі,
Де посмішки скривилися від болю,
Самі собі байдужі та чужі, -
З відчаю розминаючись з собою!...
У нас своя абетка..Багатьох
Складів читати, бачити - не вмієм,
Бо не навчились..Знає тільки Бог,
Як часто ми жнемо оте, що сієм...
І те що - ні, жнемо частенько теж..
Зціпившись, впершись гаряче й добряче.
Намучившись, із Вавилонських веж -
Ми сходимо, і платимо,.. і плачем...
Моя хороша! Дай тобі просту
Стежину, Боже, й праведності істин..
Дивлюся в очі долі і.., росту,
Росту сльозою у твоє дитинство...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2017
Как синий шелк, стекая невесомо,
Струится ночь избитой мостовой.
Усни, любимый..Пусть звезда над домом,
Чуть-чуть смутясь любуется тобой..
Затихло все. Дремает летний ветер
Молчат цикад уставших голоса.
Трепещет лист.Мерцая в лунном свете,
Блестит росы прохладной бирюза.
Медовый запах..Липа,отцветая,
Свежайшей негой поит старый сад,
Любимый,спи..Пусть в снах твоих витает
Ее душистый, сладкий аромат.
Мы в снах растем..Роскошное монисто,
На бархат неба одевает мгла.
Чтоб не замерз ты огонек лучистый
Я для тебя в душе своей зажгла..
А у истоков дня, где сны растают,
Послушай в предрассветной полутьме
Шумит,волнуясь, липа золотая,
И тихо - тихо шепчет обо мне..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742488
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.07.2017
Благодарю за те и эти
Сонеты эха вдалеке...
Изгибы тропок, летний ветер,
В твоей затиснутый руке...
За вечный шелест всех прибоев,
Где в полустоне, полусне
Дышало небо грозовое,
В моих обьятьях,и во мне...
Акцент восточный литургии,
Свершенной бризом над волной,
За все оттенки той стихии,
Что сутью связана с тобой.
За аромат смолистых сосен,
За ладан белых облаков,
Иголки дрожи, голос весен
В коленках прозы и стихов...
Где солнца крошево лучисто
Ладьей прибилось к берегам,
А время, как судебный пристав,
Устав читало по слогам,
Слова и пели и молчали,
Пред заповедностью строки,-
И ты Вселенную, как талит,
Раскрыл пред взорами реки..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741719
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 12.07.2017
Все во мне в один раствор смешалось:
Страх,..любовь,..сомненья, даже злость...
Я не только спать не собиралась,-
мне прилечь в ту ночь
не удалось...
Чуть рассвет коснулся нитью алой
бледной и холодной синевы, -
Не пошла к Нему, а побежала,
Волосы забыв собрать свои.
Две подруги очень отставали..
На пещеру бросив беглый взгляд,
Развязала,
сбросила сандалии,-
Босиком ступила в Скорбный сад..
У могилы был отвален камень..
Кто опередить меня сумел?
Ах, зачем они Его украли?
Где Господь и пытке где предел?!
Расскажи садовник! Нестерпима
Этой боли огненная мгла,
Мне Его найти
необходимо!!..
"Мариамь!" ...я чуть не обмерла..
И, на грани счастья и безумья,
Обхватив висков вспотевший ком,
Замирая вскрикнула " Раввуни!!"
Воскресая с Ним всем существом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740739
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 05.07.2017
Иль она задремала немножко,
То ли ангел-хранитель вздремнул,
Но спустившись по лунной дорожке,
Он лучом к ней в окно заглянул...
А она, принимая подарок,
Очутилась тотчас в высоте
И таких натворила помарок,
От смущенья на нотном листе!
Полнолунье ль тому виновато,
Иль причина иная была,...
Но мелодия, ставши крылатой,
За собою двоих повела.
Ни плетней, ни теней... В то свиданье
Они шли, не касаясь земли.
Даже жгучие плети молчанья,
Их ужалить уже не могли...
Голоса, как потоки сливались
В самом устье у райской реки.
Аж до утренней зорьки шептались.
Но о чем? - Знали только они...
Закружилась весна в белом платье,
Лепестки растеряв между строк,
И внимал, замирая, сонате
Чуть зардевшийся нотный листок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740737
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.07.2017
Ця скорботна земля, мов ряднина, просочена кров"ю.
В ній між шпальтами грунту щемить нестихаючий біль.
Перкалевий туман вповиває засмучені зорі,
Як стежками минулого йде одинока Рахиль.
І гукає дітей. І співає для них колискову,
Пестить смуток рясний, найніжніші шукає слова,
А у такт її пісні гойдаються сонні діброви.
Наче там, в підземеллях, ворушиться пам"ять жива.
Розривається простір. На тлі лахманини епохи
Бачу сивого реббе,він небо благає: "Рахем!"
Обездушеним привидом рідний народ катастрофа,
З демонічним цинізмом закине в гортані печей..
Над могилою яру зайнявся нелюдськості полюс,
На очах у батьків - шматували малят палачі.
І дивилася мати, безумна від страху і горя,
У могилу родини, де бути їй разом з дітьми..
Мов тавро на історії - чорний базальт божевілля.
Що вп"ялося терниною в груди моєї землі.
Вона стогне ночами, вітрами голосить з Рахиллю:
Люди,більше ніколи! Тож будьте нарешті людьми!
******
Нині людство ще раз біля краю розтятого рову.
Зіштовхне у безодню безжальна ненависті мить.
Вічність плаче про це кам"яними сльозами менори.
Між живими і мертвими грізним арбітром стоїть!
Коли човником тоне в заплавах багрянцевих захід,
На гладких валунах іще довго жевріє печать,
Що вночі розцвітає червоними краплями маків...
Ця земля - не німа. Вона права не має мовчать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739370
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.06.2017
********
Почти вчера...Без четверти двенадцать.
В оконной раме - тень грядущих утр,
Как тяжело мне с Вами расставаться,
Пятнадцать непоседливых минут!
Бывает, вас оценивают в годы.
Ваш краток жест, но стоек пьедестал.
Какой же вулканической породы,
Господь поэтам в тесто подмешал?!
Наверное,еще при сотвореньи,
Вложил в геном,как рецессивный ген,
Он легкую улыбку Провиденья,
И мятежа сокрытый автоген..
Перебирая ленточки их судеб,
Я,как- то невзначай, но поняла,-
Они чуток ведь, кстати, тоже люди,
Их душам очень хочется тепла...
Не балует их жизнь. Иная почесть,
Перчатку бросив, им сулит дуэль.
За ней стоит соборность одиночеств,
В призыве нераспаханных земель.
То в простоте увидят совершенство,
То в дебри аналитики несет,
В момент непостижимого блаженства,
Услышат что там шмель цветку поет...
А в голове - приют избе-читальне,
(Да,сердце в вечном споре с головой),
Оставив щель в своей исповедальне,
Туда полмира приведут с собой...
И каждый - и скрипач,и та же скрипка,
Ранимая невидимым смычком,
О,Господи, они - Твоя улыбка,
Ее морщинка на челе Твоем!...
Почти вчера.Без двух минут двенадцать.
Тринадцать - разбежались вразнобой.
Творец миров умеет улыбаться,
И,кажется, не только мне одной..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739333
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.06.2017
Звучал орган. Известный органист
играл безукоризненно и строго.
Он в инструмент вдохнул судьбу и жизнь.
И эта жизнь была дыханьем Бога.
Звучал орган. Рапсодия свечей
слилась, мерцая, с думою органа.
Их резонанс, скрещением мечей
блистал на стенах в лунной диаграмме..
Исчезло время, как незванный гость,
раскланявшись, с почтеньем троекратно.
"Брависсимо!" из зала донеслось,
но тут на трубах выступили пятна
кровавые. И оборвался звук.
Зал загремел раскатами оваций..
Маэстро встал. Дрожали крылья рук,
еще согретых трепетом вибраций..
Хранили руки таинство игры -
суть доминанты самой тихой ноты.
Зал сотрясался, но среди толпы,
пристальным взглядом он искал кого-то,
Как будто неразрывной нити связь,
Их воедино музыкой связала,
Тут чье-то сердце, вдруг развоплотясь,
Слезою на ладонь его упало...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739330
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.06.2017
Ну що ж, пора, готова до дуелі,
До вогнища смертельної борні.
О, заспівайте пісню, Менестрелі,
Допоки ще плацдарм не у вогні!
Той виклик чую суттю та корінням,
Чіткі кордони. Тільки "так", чи "ні",
То - щось таке, що понад розуміння,
Мов спрага невтолима у мені.
А кінь стоїть. Зодягнуті стремена,
Рішуча мить - ні суддів, ні юрби..
Та тогою спадає на рамена
Якась невідворотність боротьби.
Вона щоразу дихає частіше,
Загусла, мов тривка, драглиста мла,
І сотні рук шматують клаптик тиші,
Де зотліває іскорка тепла,
А ще жевріє істини невтішна,
Відкрита ахіллесова п"ята,
Що справжністю не раз бувала грішна,
Лукавства не святкуючи свята.
Тому горить арена паперова -
Вівтар для цілопалення мого..
Казав апостол: "Споконвіку слово,
Було. І все що є, через Нього
І Ним живе." Знайти б його,припасти,
Зірвати пута,Скелі зворушить,
Ввійти в Нього,Йому присягу скласти.
Боротись, доки не благословить!
Тому стихій не бійся, наче втіху
Хай океан потік озону п"є,
Бо й ти живий не доки можеш дихать,
А доки ще потреба Слова є!
У тім така проста реалістичність,
Як хліб, вода, кульбаба,що цвіте,
Лиш не надумай канути у Вічність,
Я й звідти також зватиму тебе....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739085
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2017
А ти питаєш звідки я взялася,
І хто з нас чим природі завинив?!
В душі твоїй шпаринка завелася
У епіцентрі блискавок і злив,
Де я жила над темним морем площі,
Зорею на полотнищах знамен.
Твоїх знамен. Знамен твоєї прощі,
З одним обличчям й сотнею імен..
Пусти мене! Я народитись хочу.
Хай серце неба простору сягне.
Лише прошу, не згадуй проти ночі.
Я ж снюся тим, хто згадує мене!..
Такого смутку ніжного навію,
Як обрій нескінченно золотий.
А вранці вітер справить літанію,
По мрії недоторканій моїй..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2017
Згасає день ноктюрнами Шопена
На мокрих віях в сонних матіол.
Сховалася в околицях Едему,
Від посвисту погоничів любов..
Й побудувала там собі капличку,
Де вітер, сонце, де гірський потік.
Вона жива. Бліде у неї личко,
Ще, й кажуть, стала гостра на язик..
Туди доріг ніхто тепер не знає,
Чи ж те розкажуть спалені мости,
Як світом неприкаяно блукає,
Нічна мана людської самоти!?..
Не вір у сни.. Вони - лиш ностальгія,
Стихія вод, що сниться кораблю.
А стукіт - чебрецева аритмія,
Одвічне вечорове дежавю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2017