| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Ще один день який здавався примітивним до відчаю. Одне бажання втекти від всіх і всьго. Жодного бажання хоча б як вислужитися перед рідними. В голові одне- з мене на сьогодні досить. Графік розписаний погодинно і ні хвилинки на себе чи на свою сім'ю, своїх батьків. Як мені осточортіло грати під дудку свого чоловіка. Егоїста з великої букви , для якого існують тільки свої батьки, а про моїх навіть на свята забуває спитатися. Мені робиться страшно в що я перетворилася, я не хочу бути такою як він. Колись я була душею компанії. Жарти, божевільні емоції, нестримані вчинки. Це все дуля я. А тепер хто я? Я навіть не знаю як мені на це питання відповісти. Я загубилася, стала нікчемною тінню. Зрадила свої принципи і бажання і дала себе обдурити казками одного мисливця на овець. Боляче коли розумієш що. Все брехня і скільки часу втрачено. Скільки часу мої батьки не бачили своїх онуків, а саме шість років... ніщо не може повернути цей втрачений час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740485
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2017
З кождним днем мені здається, що я все більше і більше стаю схожа не на саму себе. Роздратованість, пригніченість і страх самодеградації. Коли розумієш, що людина з якою ти вирішила колись зв'язати життя виявилась свого часу, просто досить вдалим актором. Адже в що людина закохується спершу?
Я довго не могла здогадатись, у кожної людини свої гіпотези на цю тему. А на справді все до абсурду просто, ми закохуємося в щастя, нам здається що щаслива людина і нас може зробити таким.
Тепер і сама намагаюся побачити те щастя, справжнє, не фальшиве. Мій чоловік навчив мене бачити багато речей, егоїзм, цинічність і само пожертвування від якого я змучилася. Інколи просто хочеться щоб тебе вислухали, обійняли і сказали - я з тобою, не зважаючи ні на що. Без криків, істерик і лишнього стресу. Просто бути поруч підтримувати одне одного і залишатися людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738129
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2017
Навіть не пам'ятаю коли саме писала в останнє. Мабуть шість років тому... тепер я розумію чого мені так сильно не вистачало. Коли в тебе не має з ким поділитись, тому що в друзів своє життя, а з батьками не на всі теми можна поговорити. Коли розумієш що відчуваєш себе загнаною в кут і кожна дрібниця яка змінює твою буденність схожа на свято. Коли єдиними друзями є твої малі діти, а з чоловіком ви робитесь чужими. І коли ловлячи на собі погляд незнайомця відчуваєш ейфорію. В голові закрадаються різні думки.... але розумієш що і в нього є діти...і мабуть в душі ми одинаково самотні... та чи варто так переступати межу. Нехай це буде лише фантазією... яку хоче пережити кожна... яка залишиться лиш фантазією.... і буде сповнювати кожен день і кожну випадкову зустріч бурею емоцій... тому що так правильно....принаймі зараз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737407
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2017