аж нажто гучно звучить молитва
десь за дверима з пересохлих уст.
ох, скільки ж їх у розпачі затихло,
залишивши зневіру та тремтіння рук.
і йому доводиться її терпіти,
схиливши спину, боротись за життя,
щоб нерухома вибрита голівка
отямилась не серед примар.
він саме зараз творить диво,
скальпелем тримає душу на землі.
не Бог - людина узяла на спину
янгола, коли вже власні крила не несли.
буде накладений останній шов -
хтось вийде ощасливити рідних-
і від утоми його поглине сон:
він ще раз завадив Богу поспішити.
21.06.23
