/ Посвята матері/
Ой, сонце, сонечко черлене
Уже сідає за поля.
Куди Ви, рідна моя нене
Заждіть, не йдіть у віддаля.
Заждіть, не йдіть за видноколо,
Де клином сходяться лани,
Де обрій світиться прозоро
Бентежним сяйвом таїни.
З усіх чеснот цінніше злота
Чуття родинне повсякчас
Хай Ваша мудрість і турбота
Ріднить усіх навколо Вас.
Ви зерна сіяли любові
У наших душах і серцях.
Ви істину у Божім слові
Відкрили, як життєвий шлях.
-Та треба йти, - сказала тихо,
І зорі впали у росу, -
Лишаю пам'ять вам на втіху,
І неба сонячну красу.
Ви не тужіть у скрущній думі
Я за майбутнім йду услід.
Живіть в любові, а не в сумі.
У вірі свій лишайте слід. -
Зітхнула в тиші світанковій.
Піщла в серпанки майбуття.
І стала символом любові
На березі ріки життя.
