А на війні, як на війні,
У кожного свої є обере́ги.
Кому́сь – малюночки у бліндажі…
Є медальйони, хрестики, сере́ги…
У мене ж – карамелька від дитинки,
Якою внучечка ще пригощала.
Мов бурштину́ того краплинка,
Що так теплом своїм обігрівала.
Обгортка стерта вже давно
На тих шляхах буремних,
Де не пригодницьке кіно,
А лиш вітри в бійницях темних.
Та поруч із дитячим фото,
Цей оберіг міцніше за броню,
Що захищати буде доти,
Допоки і не зни́щимо орду.
Бо обіцянку внучечці давав,
Що поведу її у перший клас,
Як і без су́мніву вже знав –
Настане Перемоги час.
А зараз, знову у дорогу,
Доде́ржати онучці слово,
Щоб і до кожного порогу
Прийшов вже мир обов’язково.
Щиро вдячний Вам за сприйняття і Ваші емоції. Нажаль, не маю зараз можливості зайти і до Вас у гості з дороги знову в дорогу. Та зроблю це неодмінно при першій же можливості. Завжди Вам радий. З повагою і теплом.
