Я шторм, що косить човен серед моря,
Я грім, що сповіщає про біду,
Я знаю, ти не ждав від мене горя,
Та я вже більш нічого не несу.
Вогонь мене саму давно зжирає,
Гасить його кінчається вода,
Я знаю, чого полум’я бажає,
Того, до чого прагну я сама.
Мої хрести не менші, аніж твої,
Мої гріхи спокутувать мені,
Я знаю, нас спокону було двоє,
Тепер це буде спогад вдалині.
Забуті всі надії і жадання,
Застрягли наші зáмки в міражах,
Я знаю, що вписала день останній,
У відлік, у кінці якого старт.
