"Ми не вони!" - з усюди линуть голоси.
"Ким би не були́, ми вже більше не такі.
Ми хочем правди, ми вам друзі, не Враги.
Ми прагнем миру, зупинімо разом війни всі.
Ми не щури. Ті, хто за зраду, ми покажем, де вони,
Ми лиш відстежуємо кроки сатани.
Ми на хорошій, правильній, на добрій стороні".
"Ми не вони!" - з усюди линуть голоси.
"Ми не обрали, за нас вирішили пси,
Ми з цим не згодні, боїмось сказати "ні".
Ми за свободу, рівність, братство, люди ми.
Нам треба жити, вірити, служити, честь нести,
Але, щоб після цього нас до суду не тягли".
"Ми не вони!" - продовжують казати голоси.
"Ми безневинні жертви, ми тварини, ми прості,
Ми - овочі з закритими очима, ми сліпі".
Хіба не діє правда наче світло уночі?
Хіба не цим людина вирізняється з пітьми?
Лиш запитання, де ж ту відповідь знайти...
