Відпусти мене, мамо, з обіймів.
Бачиш, я вже навчилась літати.
Лише ручки чомусь скам'яніли
І не можуть тебе обійняти.
Ну не плач, моя рідна, не треба,
Не болить мені більше нічого.
Пошукаєш кота між деревами?
Може, знайдеш його ще живого.
Самокат мій віддай Ангеліні,
Та й все інше дівчаткам із двору.
Вони виростуть, стануть вродливі..
А мені знову сім на Покрову?
Мамо, тихо, не плач, схаменися -
Це лиш тіло, а душу не вбили.
Не пора, щоби братик вродився -
Тобі треба ще сили і сили.
Прийде тато з війни. У садочку
Відбудуєте літню і хату.
А кати не забрали сорочку
Ту, що ти вишивала на свято?
Одягни мені, мамо, так хочу -
Мене Бог в вишиваночці прийме.
І моліться, моліться щоночі,
Відпусти мене, мамо, з обіймів...
Щемлива поезія твоя, Мавко! Дужжжжжже! 
