Що тримає разóм цих людей восени?
Чим вони зігрівають серця?
Їм лежати камінням на морському дні
І ловити проміння сонця.
Їм хапати квапливо останнє тепло,
Наче зябрами риба кисень.
Їм забути усе, що ще влітку було,
І не згадувати більше.
Їм здригатися вранці від дотику рук,
Необачно торкатись шкіри.
Їм ховатись під ковдрою від розлук
І приймати усе на віру.
Що тримає разóм цих людей восени?
Що триматиме їх зимою?
Трохи кави і смак на губах трутизни,
Що ми звично звемо любов'ю.
