Ти лебідка моя, ніжна синьоока,
Ти красуня земна та доля жорстока,
Чому, в чОму винна моя Україна,
Де пшениці в полі, мова солов’їна,
Працьовиті, дружні і добрії люди,
Нам би Миру, сонця і щастя повсюди.
Щоб мале дитятко всміхалось матусі,
Теплий, ніжний погляд грів серце бабусі,
Щоби татко поруч, мужній і сміливий,
Щоб війни, не знав він, працював щасливий.
Прошу Боже, подивися на родину
Від неволі спаси козацьку країну,
Всели віру у душу, любов, надію,
Щоб раділи люди, завжди мали мрію!
Я вклонюсь синочкам, донькам України,
За хоробрість, мужність, що сни зберігають,
У боях жорстоких волю захищають,
В перемогу вірю, виженуть навалу,
Розквітне країна, збудуєм на славу.
Всі міста і села. Хай хліб колоситься,
І малим діточкам війна не насниться,
У шовкових травах, посрібляться роси,
І життя настане, жаданим, прекрасним!
11.04.2022р
Оптимістично, патріотично та гарно... Вся велич і краса нашої матінки землі чудово переплелися у Вашій поезії, пані Ніно! З вірою у нашу Перемогу низько схиляємо голови перед нашими мужніми Захисниками Все буде Україна!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все буде Україна! 
