(Моє рідне селище! Я від тебе далеко,
але моя душа і серце завжди з тобою)
( Клуб поезії Ніна Незламна)
Знову думками в рідному саду,
Де вишні вряд, по стежці я іду,
Тут народилась. І босонога,
Стежки зміряла. Просила Бога,
За мене ненька в нічні години,
Як духи злі плели павутини,
Та кров козацька тече у жилах,
Земна любов - подарили крила!
Рідненьке селище Козача Лопань,
І повноводна річенька Лопань,
Придали сили. Й віри в суцвітті,
Серед цих вишень, кращих у світі,
Як навесні в весільному вбранні,
Вбирали в себе ранки туманні.
З промінням сонячним несли радість,
Тікала слабість, вдихала свіжість,
Замала сил, здійнялась на ноги,
В рідному селищі, є дороги,
І не одна, по якій ходила
Красу землі в серці сохранила.
Хатки… хатки потонули в садах,
Від поля марево, сльози в очах,
То сонце пестить золоту стерню,
А, я ж її і досі… так люблю,
Хоч і колола, ноги до болю,
Та душа мріяла - будь на волі,
Де вітер коси розсівав на плечі,
Коли лунають голоси лелечі,
В річці вода, грала веселкою
Втішавсь лелека із лелекою.
По всій долині гусячі лапки,
Ясніють сонцем жовті лампадки,
В квітах ховаються ранні роси
Легкий вітрець, пестить вербі коси,
Що до води, схилилися низько,
А тут й тополі, в рядочок близько,
Мов на параді височать вгору,
Як не полюбиш, ти літню пору,
Коли краса, чарує довкола,
А далі рідна сердечку школа.
І залізничне сіре полотно,
Воно мені, знайоме так давно,
Шлях до вокзалу Козача Лопань,
Правда не пройдеш, без переживань,
Потяг за потягом ніби спішить,
Часом земля здається, аж дрижить,
Але ж дороги, іншої нема,
І незалежно весна, чи зима,
Єдиний шлях, тільки цей до школи.
Полотно ділить, селище навпіл,
Частина рівно, є й часом нахил,
Де вздовж дороги, а де й посадки,
За ними вряд, будинки і хатки.
Я часто в снах, бачу рідні стежки,
Безмежна втіха та беруть думки,
В цей час важкий, тривожиться душа,
Сусід, на жаль, нікого не втішна,
Брехня й нахабство, всякчас злива бруд,
На наш, козацький, відчайдушний люд.
Бажає знищити Батьківщину,
Замордувати в тюрмах родину,
Хто хоче мирно жити й працювати,
Країну щастя й добра збудувать,
І зернові виростити в полі,
Й дітей виховувати в любові,
Щоби ніколи не знали війни!
Єднаймось люди! Заради життя,
Заради волі, щастя й майбуття!
23.02.2022р
