Любіть, поважайте свою рідну мову,
Бо вона, як пісня, бо вона казкова.
Вона наче літо в сонячнім промінні,
Легка і відкрита, наче небо синє.
Українська пісня - то початок з неї,
Ніжна і прекрасна, наче орхідеї.
І дзвінка мов дощик, що понад гаями,
На квітках у лузі вона із роями.
Не змогли б без неї промовити слово,
Вона барвінко́ва, вона калино́ва.
І прозоро - чиста, мов вода джерельна,
Хоч буває різка і бува пекельна...
Та за це ми друже її й поважаєм,
Той хто їй байдужий, від того тікає.
А хто зігріває ласкою своєю,
З слів вінок сплітає, завжди дружить з нею.
Ми завжди́ за неї боротися будем,
Хай вона мов сонях, розквітає всюди.
З журавлиним клином проліта над нами,
Хай вона над світом лунає піснями.
Нехай голуб миру, нею промовляє,
Хто її почує, нехай кожен знає.
Що без мови в світі неможливо жити,
Як скажіть нам люди її не любити!
Автор Тетяна Горобець
Прекрасні рядки Танічко! Нехай голуб миру, нею промовляє,
Хто її почує, нехай кожен знає.
Що без мови в світі неможливо жити,
Як скажіть нам люди її не любити! Любимо! Славімо нашу співочу мову!
Прекрасні рядки Танічко! 
Нехай голуб миру, нею промовляє,
Любимо! Славімо нашу співочу мову! 
Гарного вам настрою і всього самого найкращого!!! 
