|
Вітаю друзі! Вчора я відвідав дитячий ліцей №81 імені Петра Сагайдачного у місті Львові, що розташований по вул. Івана Мазепи 1А.
За час моєї активної діяльності в царині літератури я відвідав багато шкіл та закладів освіти й провів чимало зустрічей, проте сьогоднішня зустріч була по-своєму колоритною. І я впевнений, що вона мені точно запам’ятається, як і її учасникам.
Розпочну з того, що я добирався до школи електровелосипедом і ледь не запізнився, тому залетів у зал в балаклаві та в повному обмундируванні для їзди.
Далі я швидко забіг за завіси, привів себе у порядок та, поставивши заряджати акумулятор, вийшов до людей у зал.
На цей раз вже не прикриваючи обличчя балаклавою, я розпочав своє знайомство із залом.
Хочу відмітити, що перед зустріччю в мене запитували, що саме мені буде потрібно? Тому зовсім невипадково, що саме зараз в мене під руками був мікрофон і колонка.
Перший свій текст я за старою звичкою читав без допомоги техніки, а вже другий за порадою слухачів таки скористався мікрофоном. На заході я ,як зазвичай, міксував і читав тексти на різну тематику. Ліричні тексти плавно переходили в соціальні й задавали тон нашій з глядачами дискусії. Мені прилітало безліч цікавих запитань і я вдячний всім, хто не був байдужим.
Опісля заходу я зробив фото з охочими і відповів ще на декілька питань, які не були озвучені в загальний час. Також зазначу, що мені подарували пакетик, із змістом якого я вже ознайомився вдома, і зрадів чудовим бельгійським шоколадним цукеркам і білому конверту. Вміст конверта я розділив на дві частини, першу частину відіслав на благодійність, а другу із власних егоїстичних міркувань залишив для себе. Назагал атмосфера в залі була невимушена і під час спілкування я навіть не вельми зрозумів, як три дівчинки покинули приміщення. Це трішки мене засмутило, але вже опісля виступу все стало очевидно й мені таки була надана відповідь від чарівних дівчат в формі записки, яка чекала мене в сумочці на велосипеді. Виявилося, що вони поспішали на збори шкільного парламенту, і тут я таки безсилий. На жаль, я не їхній президент і все, що можу, це радіти за їхні успіхи й працю на благо їхнього ліцею.
До речі, вартує зазначити, що це один з найкращих ліцеїв, в якому я був, якщо спочатку я не зауважив всіх нюансів, то вже покидаючи межі ліцею, мені в душу таки запало те, як у середині є організований простір. Тут є шафки для книг, як у американських фільмах, м’які куточки для відпочинку, як в університеті Поплавського та чудовий колектив викладачів. Також є організація, яка дозволяє купити, а не випросити книгу в фонд бібліотеки, і, як я зрозумів, чітка лінія спрямування та продуманість по різних соціальних проектах. Наскільки мені відомо, цей ліцей би не відбувся, як би не батьки і колектив школи. Дякую всім і кожному, навіть охоронцю, за те, що мій байк ніхто не спер) За те, що ви робите Львів по-справжньому європейським містом.
Подяка Івану Генташу за рекомендацію та передаю естафету Людмилі Пуляєвій.
З повагою, Богдан Кухта.
05.10.2021
ID:
927127
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Ода
ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин
дата надходження: 05.10.2021 14:34:35
© дата внесення змiн: 05.10.2021 14:34:35
автор: Kukhta Bohdan
Вкажіть причину вашої скарги
|
